Do schools kill creativity? | Sir Ken Robinson | TED

Перекладач: Tanya Mulkidzhanova Утверджено: Oleksandr Rakovets'

Доброго ранку. Як справи? Чудова конференція, чи не так?

Good morning. How are you?

(Audience) Good.

It's been great, hasn't it?

Я був у захваті від попередніх виступів.

I've been blown away by the whole thing.

In fact, I'm leaving.

Тож, я мабуть піду. (Сміх)

(Laughter)

Тут було три теми

There have been three themes running through the conference,

впродовж конференції, які стосуються

which are relevant to what I want to talk about.

One is the extraordinary evidence of human creativity

того, про що я хочу поговорити.

Одна з них — надзвичайні докази людської творчості

in all of the presentations that we've had

в усіх презентаціях, які ми тут бачили,

and in all of the people here;

just the variety of it and the range of it.

та в усіх людях, тут присутніх. Сама широта

та розмах заходу. Друга — це те,

The second is that it's put us in a place

where we have no idea what's going to happen

що ми всі опинилися в місці, де ми й гадки не маємо, що з нами станеться

in terms of the future.

в майбутньому. Жодної здогадки,

No idea how this may play out.

чим це все врешті обернеться.

I have an interest in education.

Мене дуже цікавить освіта...

Actually, what I find is, everybody has an interest in education.

власне, я помічаю, що всіх і кожного цікавить освіта.

Don't you?

Хіба вас ні? Дуже цікаво.

I find this very interesting.

Наприклад, ви на вечірці і кажете комусь,

If you're at a dinner party, and you say you work in education --

що працюєте в галузі освіти...

actually, you're not often at dinner parties, frankly.

Власне, ви нечасто буваєте на вечірках, якщо ви працюєте в освіті.

(Laughter)

If you work in education, you're not asked.

(Сміх) Вас не запрошують.

(Laughter)

Що цікаво, навіть у відповідь на ваше запрошення. Це мене дивує.

And you're never asked back, curiously. That's strange to me.

But if you are, and you say to somebody,

Але якщо ви на вечірці й на чиєсь запитання

you know, they say, "What do you do?"

«Ким ви працюєте?»

and you say you work in education,

відповідаєте, що працюєте в сфері освіти,

you can see the blood run from their face.

ви побачите, як кров відливає від обличчя вашого співрозмовника, і він думає:

They're like, "Oh my God. Why me?"

(Laughter)

«О Боже, чому я? У мій єдиний вихідний за весь тиждень». (Сміх)

"My one night out all week."

(Laughter)

But if you ask about their education, they pin you to the wall,

Але якщо ви спитаєте про їхню освіту,

вони просто притиснуть вас до стіни. Тому що це — одна з тих речей,

because it's one of those things that goes deep with people, am I right?

які дуже глибоко зачіпають людей, чи не так?

Like religion and money and other things.

Так само, як релігія, гроші і таке інше.

So I have a big interest in education, and I think we all do.

Я дуже цікавлюся освітою, гадаю, як і всі ми.

Вона цікавить нас особливо гостро

We have a huge vested interest in it,

partly because it's education that's meant to take us into this future

почасти тому, що саме освіта

має привести нас до майбутнього, що його ми не можемо уявити.

that we can't grasp.

If you think of it,

Якщо замислитися, діти, які цьогоріч ідуть до школи,

children starting school this year will be retiring in 2065.

виходитимуть на пенсію у 2065 році. Ніхто й гадки не має —

Nobody has a clue,

despite all the expertise that's been on parade for the past four days,

попри всі ці знання, що демонстрували тут протягом останніх 4 днів, —

яким буде світ

what the world will look like in five years' time.

навіть через п‘ять років. І все ж ми маємо

And yet, we're meant to be educating them for it.

якось їх підготувати до нього. Тож, я гадаю, ситуація тут

So the unpredictability, I think, is extraordinary.

надзвичайно непередбачувана.

And the third part of this is that we've all agreed, nonetheless,

І третя причина— це те, що

ми всі погоджуємося,

on the really extraordinary capacities that children have --

що діти мають надзвичайні можливості —

their capacities for innovation.

дивовижну спроможність до інновацій. Сірена вчора ввечері — це просто диво,

I mean, Sirena last night was a marvel, wasn't she?

правда ж? Що вона може зробити!

Just seeing what she could do.

And she's exceptional, but I think she's not, so to speak,

Вона — виняток, але, з іншого боку,

вона не є винятком в масштабі всіх дітей світу.

exceptional in the whole of childhood.

Що ми тут маємо — надзвичайно наполегливу людину,

What you have there is a person of extraordinary dedication

who found a talent.

яка знайшла в собі талант. Але я маю на увазі,

And my contention is, all kids have tremendous talents,

що в кожної дитини надзвичайні таланти.

and we squander them, pretty ruthlessly.

А ми їх розтринькуємо, доволі безтурботно.

Тож, я хочу поговорити про освіту

So I want to talk about education,

and I want to talk about creativity.

і творчість. Моя думка полягає в тому,

My contention is that creativity now is as important in education as literacy,

що творчість сьогодні не менш важлива в освіті, ніж грамотність,

і ми маємо надати їй такий же статус.

and we should treat it with the same status.

(Applause)

(Оплески) Дякую. До речі, це все.

Thank you.

(Applause)

That was it, by the way. Thank you very much.

Дуже дякую. (Сміх) Тож, у мене ще 15 хвилин.

(Laughter)

So, 15 minutes left.

Я народився... ні (Сміх)

(Laughter)

"Well, I was born ... "

(Laughter)

Я нещодавно почув чудову історію... обожнюю її розповідати...

I heard a great story recently -- I love telling it --

про маленьку дівчинку, яка ходила на уроки малювання. Їй було шість,

of a little girl who was in a drawing lesson.

She was six, and she was at the back, drawing,

вона сиділа позаду,

and the teacher said this girl hardly ever paid attention,

і вчителька казала, що ця дівчинка

була зазвичай неуважна, а на уроках малювання ставала уважною.

and in this drawing lesson, she did.

The teacher was fascinated.

She went over to her, and she said, "What are you drawing?"

Вчительку це зацікавило, вона підійшла до неї

та спитала: «Що ти малюєш?»

And the girl said, "I'm drawing a picture of God."

Дівчинка відповіла: «Я малюю Бога».

And the teacher said, "But nobody knows what God looks like."

Тоді вчителька сказала: «Але ніхто не знає, як виглядає Бог».

And the girl said, "They will in a minute."

А дівчинка відповіла: «За хвилину дізнаються».

(Laughter)

(Сміх)

Коли моєму сину виповнилося чотири, в Англії...

When my son was four in England --

власне, йому всюди було чотири, якщо чесно. (Сміх)

actually, he was four everywhere, to be honest.

Строго кажучи, куди б він не поїхав, йому скрізь було того року чотири.

(Laughter)

If we're being strict about it, wherever he went, he was four that year.

He was in the Nativity play. Do you remember the story?

Він грав в п‘єсі про Різдво.

Ви пам‘ятаєте сюжет? О, це було дещо.

(Laughter)

No, it was big, it was a big story.

Це була велика історія. Мел Ґібсон зняв продовження.

Mel Gibson did the sequel, you may have seen it.

(Laughter)

Можливо, ви його бачили: «Різдво II». Джеймсу дісталася роль Йосипа,

"Nativity II."

But James got the part of Joseph, which we were thrilled about.

ми були дуже цьому раді.

We considered this to be one of the lead parts.

Ми вважали, що це одна з головних ролей.

We had the place crammed full of agents in T-shirts:

Ми найняли натовп людей у футболках з написом

«Джеймс Робінсон» — це Йосип!» (Сміх)

"James Robinson IS Joseph!"

(Laughter)

He didn't have to speak, but you know the bit where the three kings come in?

У його ролі не було діалогу, то був епізод,

де заходять троє волхвів. Вони увійшли з подарунками

They come in bearing gifts, gold, frankincense and myrrh.

і принесли золото, пахощі та мирру.

This really happened.

Це було насправді. Ми сиділи дивилися,

We were sitting there, and I think they just went out of sequence,

і, здається, вони переплутали дари.

because we talked to the little boy afterward and said,

Ми після спектаклю розмовляли з малим і запитали його:

"You OK with that?" They said, "Yeah, why? Was that wrong?"

«Все було гаразд?» А він відповів: «Так, а що, щось не так?»

Вони просто помінялися, і все.

They just switched.

The three boys came in, four-year-olds with tea towels on their heads.

Тож, входить троє хлопців

чотирьох років, з рушниками на головах,

і ставлять на підлогу коробки,

They put these boxes down, and the first boy said, "I bring you gold."

і перший каже: «Я приніс вам золото».

And the second boy said, "I bring you myrrh."

А другий каже «Я приніс вам мирру».

And the third boy said, "Frank sent this."

(Laughter)

А третій каже: «Френк передав ось це». (Сміх)

What these things have in common is that kids will take a chance.

Що в цих історіях спільного — це те, що діти хапаються за можливість.

If they don't know, they'll have a go.

Якщо вони не знають чогось, вони спробують.

Я маю рацію? Вони не бояться помилитися.

Am I right? They're not frightened of being wrong.

Я не хочу сказати, що постійно помилятися — це означає бути творчим.

I don't mean to say that being wrong is the same thing as being creative.

What we do know is, if you're not prepared to be wrong,

Але ми знаємо,

що коли ти не готовий помилитися,

you'll never come up with anything original --

то ніколи не створиш нічого оригінального.

if you're not prepared to be wrong.

Якщо ти не готовий помилитися. А до того моменту, коли вони стають дорослими,

And by the time they get to be adults, most kids have lost that capacity.

більшість з дітей вже втрачають цю здатність.

Вони бояться робити помилки.

They have become frightened of being wrong.

And we run our companies like this.

І, до речі, ми саме так керуємо компаніями.

We stigmatize mistakes.

Ми не прощаємо помилок. І ми так само

And we're now running national education systems

працюємо з національною системою освіти, де

where mistakes are the worst thing you can make.

помилки — це найгірше, що ви можете зробити.

And the result is that we are educating people

І, як наслідок, у процесі навчання ми забираємо в дітей

out of their creative capacities.

їхні творчі здібності. Пікассо колись сказав,

Picasso once said this, he said that all children are born artists.

що всі діти народжуються митцями.

The problem is to remain an artist as we grow up.

Проблема в тому, щоб залишитися митцем, коли подорослішаєш. Я вірю в це всім серцем:

I believe this passionately, that we don't grow into creativity,

ми не набуваємо творчих здібностей з віком,

we grow out of it.

ми їх переростаємо. Точніше, ми навчаємося їх втрачати.

Or rather, we get educated out of it.

Чому так відбувається?

So why is this?

Років п‘ять тому я жив у Стретфорді-на-Ейвоні.

I lived in Stratford-on-Avon until about five years ago.

In fact, we moved from Stratford to Los Angeles.

До речі, ми переїхали зі Стретфорду-на-Ейвоні до Лос-Анджелесу.

Тож, можете собі уявити, який це був легкий переїзд.

So you can imagine what a seamless transition this was.

(Laughter)

(Сміх) Насправді,

Actually, we lived in a place called Snitterfield,

ми жили в містечку під назвою Сніттерфілд,

just outside Stratford,

неподалік від Стретфоду, там ще

which is where Shakespeare's father was born.

народився батько Шекспіра. Вас нічого не зачепило? Мене — так.

Are you struck by a new thought? I was.

You don't think of Shakespeare having a father, do you?

Ви не думали, що в Шекспіра був батько, так?

Do you?

Так? Тому що ви не думали про те,

Because you don't think of Shakespeare being a child, do you?

що Шекспір був дитиною, правда?

Shakespeare being seven?

Семирічний Шекспір? Я ніколи про це не думав. Тобто, йому колись

I never thought of it.

I mean, he was seven at some point.

було сім років. Він ходив

He was in somebody's English class, wasn't he?

на чиїсь уроки англійської, чи не так? Якось ніяково.

(Laughter)

How annoying would that be?

(Сміх) «Треба бути стараннішим». Батько вкладав його спати, ну, знаєте,

(Laughter)

"Must try harder."

(Laughter)

Being sent to bed by his dad, to Shakespeare, "Go to bed, now!"

Шекспіру: «Час лягати спати»,

To William Shakespeare.

Вільяму Шекспіру, «Поклади олівця,

"And put the pencil down!"

і перестань так розмовляти. Ніхто тебе не розуміє».

(Laughter)

"And stop speaking like that."

(Laughter)

"It's confusing everybody."

(Laughter)

(Сміх)

Anyway, we moved from Stratford to Los Angeles,

Тож, ми перебралися зі Стретфорду до Лос-Анджелеса,

до речі, хочу декілька слів сказати про переїзд.

and I just want to say a word about the transition.

Син не хотів їхати.

Actually, my son didn't want to come.

I've got two kids; he's 21 now, my daughter's 16.

У мене двоє дітей. Сину зараз 21 рік, а доньці — 16.

He didn't want to come to Los Angeles.

Він не хотів їхати до Лос-Анджелесу. Йому подобалося місто,

He loved it, but he had a girlfriend in England.

але в Англії у нього була подружка. Вона була коханням його життя, Сара.

This was the love of his life, Sarah.

Вони були знайомі вже місяць.

He'd known her for a month.

Звертаю вашу увагу, вони тільки-но відсвяткували свій четвертий ювілей,

(Laughter)

Mind you, they'd had their fourth anniversary,

адже місяць — це багато, коли тобі 16.

because it's a long time when you're 16.

He was really upset on the plane.

Отже, він був дуже засмучений під час польоту

He said, "I'll never find another girl like Sarah."

і сказав: «Я більше ніколи не зустріну такої, як Сара».

And we were rather pleased about that, frankly --

Ми, до речі, були раді його словам, якщо чесно,

тому що вона була головною причиною, чому ми їхали з країни.

(Laughter)

because she was the main reason we were leaving the country.

(Laughter)

(Сміх)

Але коли ти приїздиш до Америки, або подорожуєш,

But something strikes you when you move to America

помічаєш одну цікаву річ:

and travel around the world:

кожна система освіти на планеті має однакову ієрархію предметів.

every education system on earth has the same hierarchy of subjects.

Кожна. Хоч куди ти поїхав.

Every one. Doesn't matter where you go.

Здавалося б, має бути навпаки, але ні.

You'd think it would be otherwise, but it isn't.

На вершині — математика та мови,

At the top are mathematics and languages, then the humanities.

потім гуманітарні науки, а внизу — мистецтва.

At the bottom are the arts. Everywhere on earth.

Скрізь на Землі.

And in pretty much every system, too, there's a hierarchy within the arts.

І майже в кожній системі

однакова ієрархія в мистецтвах.

Art and music are normally given a higher status in schools

Образотворче мистецтво та музика в школах зазвичай мають вищий статус,

than drama and dance.

ніж драма й танці. Немає жодної системи освіти на планеті,

There isn't an education system on the planet

that teaches dance every day to children

яка б вчила дітей танцям кожного дня,

the way we teach them mathematics.

так само, як ми вчимо дітей математиці. Чому?

Why?

Why not?

Чому ні? Я гадаю, це важливо.

I think this is rather important.

Я думаю, що математика дуже важлива, але танці важливі теж.

I think math is very important, but so is dance.

Children dance all the time if they're allowed to, we all do.

Діти танцюють весь час, коли їм це дозволяють, ми всі танцюємо.

We all have bodies, don't we? Did I miss a meeting?

У всіх нас є тіла, правда? Або я щось не так розумію?

(Laughter)

(Сміх) Відверто кажучи, ось що відбувається.

Truthfully, what happens is, as children grow up,

Коли діти підростають, ми починаємо вчити їх

we start to educate them progressively from the waist up.

від пояса та вище. А потім концентруємося на голові.

And then we focus on their heads.

І дещо з одного боку.

And slightly to one side.

Уявіть, що ви прибулець, дивитесь на систему освіти

If you were to visit education as an alien

and say "What's it for, public education?"

й питаєте : «А для чого вона - загальна освіта?»

I think you'd have to conclude, if you look at the output,

Я гадаю, щоб відповісти на це запитання, треба подивитися на результат,

who really succeeds by this,

хто виграє в цьому,

who does everything they should,

хто робить все, що треба,

who gets all the brownie points, who are the winners --

кому дістаються всі нагороди, хто перемагає...

I think you'd have to conclude the whole purpose of public education

Я думаю, висновок звучав би так: головна мета загальної освіти

throughout the world

по всьому світу —

is to produce university professors.

створювати університетських професорів. Чи не так?

Isn't it?

They're the people who come out the top.

Це люди, які виходять з вершини.

And I used to be one, so there.

(Laughter)

Я також був одним із них, тож ось. (Сміх)

Ні, мені подобаються професори, але, знаєте,

And I like university professors,

but, you know, we shouldn't hold them up

не треба ставитися до них як до найвищого досягнення людства.

as the high-water mark of all human achievement.

They're just a form of life.

Вони — просто форма життя,

Another form of life.

тільки форма життя. Але вони доволі цікаві,

But they're rather curious.

і я кажу це з приязні до них.

And I say this out of affection for them:

there's something curious about professors.

Є щось цікаве, з мого досвіду, в професорах...

In my experience -- not all of them, but typically -- they live in their heads.

не у всіх, але зазвичай... вони живуть у своїх головах.

They live up there and slightly to one side.

Вони живуть там, здебільшого з одного боку голови.

Вони немов без тіла, розумієте, майже буквально.

They're disembodied, you know, in a kind of literal way.

They look upon their body as a form of transport for their heads.

Вони дивляться на своє тіло,

як на якийсь транспорт для своїх голів, правда?

(Laughter)

Don't they?

It's a way of getting their head to meetings.

(Сміх) Це немов засіб, щоб перевозити голову на зустрічі.

(Laughter)

Якщо ви хочете спражні докази не-тілесного досвіду,

If you want real evidence of out-of-body experiences, by the way,

до речі, навідайтеся до конференції

get yourself along to a residential conference of senior academics

вищих академіків

and pop into the discotheque on the final night.

та загляньте на дискотеку в останній вечір.

(Laughter)

(Сміх) І там ви все побачите, дорослі чоловіки та жінки,

And there, you will see it.

Grown men and women writhing uncontrollably, off the beat.

які корчаться, не потрапляють в ритм,

(Laughter)

чекають, коли вже все скінчиться, та можна буде поїхати додому та написати про це наукову роботу.

Waiting until it ends, so they can go home and write a paper about it.

Сучасна система освіти покладається на ідею академічних здібностей.

(Laughter)

Our education system is predicated on the idea of academic ability.

І на це є причина.

And there's a reason.

Around the world, there were no public systems of education,

Ця система була створена... в усьому світі, насправді, не було

жодної системи освіти до 19 століття.

really, before the 19th century.

Воні всі з'явилися,

They all came into being to meet the needs of industrialism.

щоб задовільнити потреби індустріалізму.

Тож, ієрархія походить з двох ідей.

So the hierarchy is rooted on two ideas.

Number one, that the most useful subjects for work are at the top.

По-перше, що найкорисніші для роботи дисципліни

посідають верхні сходинки. Тож, у школі вас, мабуть, м'яко відводили вбік

So you were probably steered benignly away from things at school

від речей, що вам насправді подобалися як дитині,

when you were a kid,

на підставі того, що

things you liked,

on the grounds you would never get a job doing that.

ви ніколи не зможете заробляти цим на життя. Чи не так?

Is that right?

Не займайся музикою, ти не будеш музикантом;

"Don't do music, you're not going to be a musician;

не займайся мистецтвом, ти не будеш художником.

don't do art, you won't be an artist."

Benign advice -- now, profoundly mistaken.

М'яка порада — але ж помилкова. Весь світ

The whole world is engulfed in a revolution.

зараз перебуває в стані революції.

And the second is academic ability,

І по-друге, це академічні здібності, які насправді почали домінувати

which has really come to dominate our view of intelligence,

в нашому сприйнятті інтелекту,

тому що університети збудували систему, подібну до себе.

because the universities design the system in their image.

Якщо подумати, то вся система

If you think of it,

the whole system of public education around the world is a protracted process

загальної освіти по всьому світу — це затяжний процес

вступу до університету.

of university entrance.

Як наслідок, багато талановитих,

And the consequence is that many highly talented,

brilliant, creative people think they're not,

обдарованих, творчих людей себе такими не вважають,

because the thing they were good at at school

адже те, що їм гарно вдавалося в школі,

не цінувалося або навіть таврувалося.

wasn't valued, or was actually stigmatized.

And I think we can't afford to go on that way.

І я вважаю, що ми не можемо собі дозволити продовжувати в тому ж дусі.

In the next 30 years, according to UNESCO,

За наступні 30 років, за даними ЮНЕСКО,

more people worldwide will be graduating through education

через освіту пройде більше людей,

than since the beginning of history.

ніж від початку історії.

More people.

Більше людей, і в цьому поєднання

And it's the combination of all the things we've talked about:

всього, про що ми говорили —

technology and its transformational effect on work,

технологія і те, як вона впливає на роботу, демографія

and demography and the huge explosion in population.

та величезний сплеск росту населення.

Suddenly, degrees aren't worth anything.

Несподівано, вчені ступені не мають ніякого значення. Хіба це не так?

Isn't that true?

Коли я був студентом, якщо у вас був диплом, ви мали роботу.

When I was a student, if you had a degree, you had a job.

If you didn't have a job, it's because you didn't want one.

Якщо ж у вас не було роботи, то це тому, що ви самі її не хотіли.

And I didn't want one, frankly.

Якщо чесно, я і сам її не хотів. (Сміх)

(Laughter)

Проте сьогодні люди з дипломами дуже часто

But now kids with degrees are often heading home

to carry on playing video games,

біжать додому грати у відеоігри,

тому що там, де раніше вистачало ступені бакалавра, тепер треба бути магістром,

because you need an MA where the previous job required a BA,

або ж навіть доктором наук.

and now you need a PhD for the other.

It's a process of academic inflation.

Це процес академічної інфляції.

And it indicates the whole structure of education is shifting beneath our feet.

І це показник того, що вся система освіти

хитається під нашими ногами. Нам треба радикально переглянути

We need to radically rethink our view of intelligence.

наші погляди на інтелект.

Про інтелект ми знаємо три речі.

We know three things about intelligence.

По-перше, він різнобічний. Ми мислимо про світ так само,

One, it's diverse.

We think about the world in all the ways that we experience it.

як і сприймаємо його. Мислимо зоровими образами,

We think visually, we think in sound, we think kinesthetically.

звуками, кінестетично.

We think in abstract terms, we think in movement.

Мислимо абстракціями, рухом.

Secondly, intelligence is dynamic.

По-друге, розум динамічний.

If you look at the interactions of a human brain,

Якщо подивитися на зв‘язки в людському мозку, як ми чули

as we heard yesterday from a number of presentations,

вчора від кількох доповідачів,

intelligence is wonderfully interactive.

розум — штука наздвичайно інтерактивна.

The brain isn't divided into compartments.

Мозок не ділиться на відділи.

In fact, creativity --

Насправді, креативність — яку я визначаю як процес

which I define as the process of having original ideas that have value --

отримання оригінальних ідей, які мають цінність —

more often than not comes about

частіше за все походить від взаємодії

through the interaction of different disciplinary ways of seeing things.

різних способів світосприйняття.

Мозок навмисне... до речі,

By the way, there's a shaft of nerves that joins the two halves of the brain,

існує нервовий вузол, що поєднує дві півкулі мозку,

called the corpus callosum.

він називається мозолисте тіло. У жінок воно товстіше.

It's thicker in women.

Погоджуся з вчорашнім виступом Гелен, я думаю,

Following off from Helen yesterday,

що в цьому, мабуть, причина, чому жінкам краще вдається мультизадачність.

this is probably why women are better at multitasking.

Because you are, aren't you?

Адже це насправді так.

There's a raft of research, but I know it from my personal life.

Існує безліч досліджень, але я знаю це з власного досвіду.

If my wife is cooking a meal at home, which is not often ...

Якщо моя жінка готує дома вечерю —

що, на щастя, трапляється не так часто. (Сміх)

thankfully.

(Laughter)

Але, знаєте, вона... ні, дещо їй вдається...

No, she's good at some things.

але якщо вона готує, то, коротше кажучи,

But if she's cooking, she's dealing with people on the phone,

вона одночасно розмовляє по телефону,

she's talking to the kids, she's painting the ceiling --

спілкується з дітьми, білить стелю,

(Laughter)

робить операцію на відкритому серці.

she's doing open-heart surgery over here.

If I'm cooking, the door is shut, the kids are out,

Якщо готую я, то двері зачинено, діти вийшли,

the phone's on the hook,

телефон на місці, якщо вона заходить, це мене дратує.

if she comes in, I get annoyed.

I say, "Terry, please, I'm trying to fry an egg in here."

Я кажу: «Террі, будь ласка, я намагаюся зробити яєшню. Дай мені спокій». (Сміх)

(Laughter)

"Give me a break."

(Laughter)

Actually, do you know that old philosophical thing,

Знаєте цей давній вислів,

"If a tree falls in a forest, and nobody hears it, did it happen?"

якщо в лісі падає дерево, і цього ніхто не чує,

чи трапилося це насправді? Пам'ятаєте цю бородату фразу?

Remember that old chestnut?

I saw a great T-shirt recently, which said,

Нещодавно я побачив чудову футболку з написом «Якщо чоловік висловить свою думку

"If a man speaks his mind in a forest, and no woman hears him,

в лісі, і жодна жінка його не почує,

is he still wrong?"

він все ще не має рації?» (Сміх)

(Laughter)

And the third thing about intelligence is,

І третя річ про розум —

it's distinct.

він у кожного свій. Я зараз працюю над новою книжкою,

I'm doing a new book at the moment called "Epiphany,"

яка називається «Одкровення», вона базується на серії

which is based on a series of interviews with people

інтерв‘ю, в яких люди розповідають про те, як вони відкрили

about how they discovered their talent.

свій талант. Мене захоплює, як люди знайшли себе.

I'm fascinated by how people got to be there.

Початком послужила одна розмова

It's really prompted by a conversation I had with a wonderful woman

з чудовою жінкою, про яку, мабуть, майже ніхто

who maybe most people have never heard of, Gillian Lynne.

не чув, її звати Джиліан Лінн,

знаєте про неї? Дехто знає. Вона хореограф,

Have you heard of her? Some have.

She's a choreographer, and everybody knows her work.

і всі знають її роботи.

Вона ставила «Кішки» та «Привид Опери».

She did "Cats" and "Phantom of the Opera."

Вона чудова. Я колись був членом ради Королівського балету в Англії,

She's wonderful.

I used to be on the board of The Royal Ballet, as you can see.

як можна здогадатися.

(Laughter)

Одного разу ми обідали з Джиліан, і я спитав:

Gillian and I had lunch one day. I said, "How did you get to be a dancer?"

«Джиліан, як ти стала танцівницею?» І вона розповіла,

It was interesting.

що в школі її вважали безнадійною,

When she was at school, she was really hopeless.

І школа, це було в 1930-ті,

And the school, in the '30s, wrote to her parents and said,

написала її батькам: «Ми вважаємо,

"We think Gillian has a learning disorder."

що у Джиліан проблеми з навчанням». Вона не могла зосередитися,

She couldn't concentrate; she was fidgeting.

постійно метушилася. Тепер, мабуть, сказали б,

I think now they'd say she had ADHD.

що в неї синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Але це було в 30-ті,

Wouldn't you?

But this was the 1930s, and ADHD hadn't been invented at this point.

і тоді цей синдром ще не винайшли.

It wasn't an available condition.

Такого захворювання просто не існувало. (Сміх)

(Laughter)

Люди не знали, що воно в них може бути.

People weren't aware they could have that.

Тож, її відправили до спеціаліста, в кабінет з дубовими панелями.

(Laughter)

Anyway, she went to see this specialist.

Вона прийшла туди з мамою,

So, this oak-paneled room, and she was there with her mother,

і її посадили на стілець в кінці кімнати,

вона там сиділа, підклавши під себе долоні,

and she was led and sat on this chair at the end,

20 хвилин, поки лікар розмовляв з її матір'ю

and she sat on her hands for 20 minutes,

про всі проблеми, які в Джиліан виникли в школі, про те, що

while this man talked to her mother

about all the problems Gillian was having at school,

вона заважала іншим,

because she was disturbing people, her homework was always late, and so on.

завжди запізнювалася з домашньою роботою, і таке інше,

восьмирічна дівчинка... врешті-решт, лікар підійшов,

Little kid of eight.

In the end, the doctor went and sat next to Gillian and said,

сів поруч з Джиліан, і сказав: «Джиліан,

"I've listened to all these things your mother's told me.

я послухав все, що розповіла твоя мати,

і мені треба поговорити з нею наодинці».

I need to speak to her privately.

Він сказав: «Почекай, ми повернемось, це ненадовго».

Wait here. We'll be back. We won't be very long,"

and they went and left her.

І вони пішли та залишили її саму.

Але, виходячи з кімнати, він увімкнув радіо,

But as they went out of the room,

he turned on the radio that was sitting on his desk.

яке стояло на столі. І коли вони

вийшли з кімнати, він сказав її матері:

And when they got out of the room,

«Постійте тут і просто спостерігайте за нею». Щойно вони вийшли,

he said to her mother, "Just stand and watch her."

And the minute they left the room,

вона підвелася й почала танцювати.

she was on her feet, moving to the music.

Вони подивилися на неї кілька хвилин,

And they watched for a few minutes, and he turned to her mother and said,

тоді лікар обернувся до її матері та сказав:

"Mrs. Lynne, Gillian isn't sick.

«Міссіс Лінн, Джиліан не хвора, вона танцівниця.

She's a dancer.

Віддайте її до школи танців».

Take her to a dance school."

I said, "What happened?"

Я спитав: «І що сталося?»

She said, "She did. I can't tell you how wonderful it was.

А вона відповіла: «Вона так і зробила. Не можу передати, як було чудово.

We walked in this room, and it was full of people like me --

Ми зайшли в кімнату, яка була повною

people who couldn't sit still,

таких саме людей, як я. Людей, які не могли всидіти на місці.

people who had to move to think."

Людей, яким треба було рухатися, щоб думати». Яким треба рухатися, щоб думати.

Who had to move to think.

Вони займалися балетом, степом, джазовими танцями,

They did ballet, they did tap, jazz; they did modern; they did contemporary.

модерном, сучасними танцями.

І врешті-решт, Джиліан пройшла прослуховування в Королівську школу балету,

She was eventually auditioned for the Royal Ballet School.

стала солісткою, зробила блискучу кар'єру

She became a soloist; she had a wonderful career at the Royal Ballet.

в балетній школі. Нарешті,

She eventually graduated from the Royal Ballet School,

випустилася зі школи та

заснувала власну компанію, Танцювальну трупу Джиліан Лінн,

founded the Gillian Lynne Dance Company,

met Andrew Lloyd Webber.

познайомилася з Ендрю Ллойдом Вебером. Вона створила

She's been responsible for

some of the most successful musical theater productions in history,

одні з найуспішніших театральних постановок в історії,

she's given pleasure to millions,

подарувавши задоволення мільйонам, і зараз вона мультимільйонерка.

and she's a multimillionaire.

Somebody else might have put her on medication and told her to calm down.

Якийсь інший лікар міг посадити її на ліки та наказати дівчинці заспокоїтися.

(Applause)

(Оплески)

(Оплески)

Тож, я думаю... Я думаю, все сходиться до ось чого:

What I think it comes to is this:

Al Gore spoke the other night

нещодавно Ел Ґор у своєму виступі говорив

about ecology and the revolution that was triggered by Rachel Carson.

про екологію, про революцію, яку почала Рейчел Карсон.

Я вважаю, що єдина наша надія на майбутнє —

I believe our only hope for the future

is to adopt a new conception of human ecology,

це прийняти нову концепцію екології людства,

таку, в якій ми почнемо переглядати наші погляди

one in which we start to reconstitute our conception

of the richness of human capacity.

на багатство людських можливостей.

Our education system has mined our minds

Наша система освіти підривала ресурси нашого мозку, так само,

in the way that we strip-mine the earth for a particular commodity.

як ми спустошуємо ресурси Землі: задля задоволення попиту.

І в майбутньому це вже не буде працювати.

And for the future, it won't serve us.

We have to rethink the fundamental principles

Ми маємо переосмислити основні принципи,

on which we're educating our children.

за якими виховуємо дітей. Є одна

There was a wonderful quote by Jonas Salk, who said,

чудова фраза Йонаса Салка, який сказав: «Якщо всі комахи

"If all the insects were to disappear from the Earth,

раптом зникнуть із Землі,

within 50 years, all life on Earth would end.

за 50 років життя на Землі скінчиться.

Якщо зникне все людство,

If all human beings disappeared from the Earth,

за 50 років інші форми життя розквітнуть".

within 50 years, all forms of life would flourish."

І він має рацію.

And he's right.

TED — це данина поваги дару людської уяви.

What TED celebrates is the gift of the human imagination.

Ми маємо застосовувати цей дар з розумом,

We have to be careful now that we use this gift wisely,

щоб запобігти деяким сценаріям,

and that we avert some of the scenarios that we've talked about.

про які ми говорили. І єдиний шлях

And the only way we'll do it is by seeing our creative capacities

зробити це — побачити нашу творчу спроможність,

for the richness they are

її багатство, побачити

and seeing our children for the hope that they are.

наших дітей такими, якими вони є. А наше завдання —

And our task is to educate their whole being,

виховувати їх так, щоб вони могли жити в майбутньому.

so they can face this future.

By the way -- we may not see this future,

До речі... можливо, ми не побачимо цього майбутнього,

but they will.

але вони побачать. І наша справа — допомогти

And our job is to help them make something of it.

їм зробити його кращим. Щиро дякую.

Thank you very much.

(Applause)