A kinder, gentler philosophy of success | Alain de Botton

Перекладач: Vsevolod Dyomkin Утверджено: Anna Latsanitch

For me they normally happen, these career crises,

У мене кар'єрні кризи зазвичай бувають

often, actually, on a Sunday evening,

недільними вечорами,

just as the sun is starting to set,

коли заходить сонце

and the gap between my hopes for myself and the reality of my life

і прірва між моїми сподіваннями

і реальністю мого життя розширюється так болюче,

starts to diverge so painfully

that I normally end up weeping into a pillow.

що я починаю ридати в подушку.

I'm mentioning all this --

Я все це говорю,

I'm mentioning all this because I think this is not merely a personal problem;

бо мені здається, що це не лише моя особиста проблема.

you may think I'm wrong in this,

Можливо, ви скажете, що це не так.

but I think we live in an age when our lives are regularly punctuated

Але я думаю, що в нашому з вами житті регулярно

відбуваються кар'єрні кризи,

by career crises, by moments when what we thought we knew --

і наші уявлення

about our lives, about our careers --

про життя, про кар'єру,

comes into contact with a threatening sort of reality.

зіштовхуються з жорстокою правдою життя.

It's perhaps easier now than ever before to make a good living.

Зараз легше, ніж будь-коли, добре заробляти.

It's perhaps harder than ever before

Але важче, ніж будь-коли,

to stay calm, to be free of career anxiety.

бути вільним від кар'єрних переживань.

I want to look now, if I may, at some of the reasons

Я хотів би розглянути

деякі причини, через які

why we might be feeling anxiety about our careers.

ми переживаємо за свою кар'єру,

Why we might be victims of these career crises,

стаємо жертвами кар'єрних криз

as we're weeping softly into our pillows.

і тихо ридаємо в подушку.

One of the reasons why we might be suffering

Одна з причин наших страждань –

is that we are surrounded by snobs.

це те, що нас оточують сноби.

In a way, I've got some bad news,

Тут у мене погані новини,

particularly to anybody who's come to Oxford from abroad.

зокрема для тих, хто приїхав до Оксфорду з-за кордону.

There's a real problem with snobbery,

Зі снобізмом реальна проблема.

because sometimes people from outside the U.K.

Іноді люди за межами Британії вважають,

imagine that snobbery is a distinctively U.K. phenomenon,

що снобізм – суто британське явище

fixated on country houses and titles.

довкола садиб і титулів.

The bad news is that's not true.

Погана новина – це неправда.

Snobbery is a global phenomenon; we are a global organization,

Снобізм – явище глобальне.

this is a global phenomenon.

Ми – глобальна організація. Це глобальне явище.

What is a snob?

Хто такий сноб?

A snob is anybody who takes a small part of you,

Сноб – це людина, яка бере маленьку частинку вас

and uses that to come to a complete vision of who you are.

і використовує її, щоб скласти повний образ того, ким ви є.

That is snobbery.

Це – снобізм.

The dominant kind of snobbery that exists nowadays is job snobbery.

Найпоширеніший вид снобізму

нашого часу – кар'єрний снобізм.

You encounter it within minutes at a party, when you get asked

З ним можна мати справу на вечірці,

коли вам задають знамените питання

that famous iconic question of the early 21st century,

початку 21-го сторіччя – «Чим ти займаєшся?»

"What do you do?"

According to how you answer that question,

Залежно від відповіді

people are either incredibly delighted to see you,

людям або дуже приємно познайомитися,

or look at their watch and make their excuses.

або вони поглядають на годинник і відпрошуються.

(Laughter)

(сміх)

Now, the opposite of a snob is your mother.

Протилежність сноба – це ваша мама.

(Laughter)

(сміх)

Not necessarily your mother, or indeed mine,

Не конче конкретно ваша мама, чи моя.

but, as it were, the ideal mother,

Але, так би мовити, ідеальна мама.

somebody who doesn't care about your achievements.

Людина, яка не зважає на ваші досягнення.

Unfortunately, most people are not our mothers.

На жаль, більшість людей нам не мама.

Most people make a strict correlation between how much time,

Більшість людей вбачає чіткий зв'язок між тим, скільки часу,

and if you like, love --

і любові, не кохання,

not romantic love, though that may be something --

хоча це було б щось,

but love in general, respect -- they are willing to accord us,

а посто любові, поваги,

вони готові приділити нам, і це чітко визначено

that will be strictly defined by our position in the social hierarchy.

нашою позицією у соціальній ієрархії.

And that's a lot of the reason why we care so much about our careers

Це – одна з причин, чому ми так переживаємо за кар'єру

and indeed start caring so much about material goods.

і чому для нас стають важливими матеріальні речі.

You know, we're often told that we live in very materialistic times,

Часто говорять, що ми живемо у матеріалістичні часи,

that we're all greedy people.

що ми всі жадібні.

I don't think we are particularly materialistic.

Не думаю, що ми матеріалістичні.

I think we live in a society which has simply pegged certain emotional rewards

Ми просто живемо в суспільстві,

яке встановлює певні емоційні винагороди

to the acquisition of material goods.

за придбання матеріальних речей.

It's not the material goods we want; it's the rewards we want.

Ми хочемо не матеріальних речей, а винагороди.

It's a new way of looking at luxury goods.

Це – новий погляд на предмети розкоші.

The next time you see somebody driving a Ferrari, don't think,

Тепер, коли ви побачите когось за кермом Ferarri,

то не думайте: «От жаднюга!»,

"This is somebody who's greedy."

Think, "This is somebody who is incredibly vulnerable and in need of love."

а краще: «Чувак вразливий, його недолюбили».

Інакше кажучи... (сміх)

(Laughter)

Feel sympathy, rather than contempt.

Поспівчувайте йому замість ненавидіти його.

There are other reasons --

Є інші причини,

(Laughter)

(сміх)

There are other reasons why it's perhaps harder now to feel calm than ever before.

є інші причини, чому зараз важче

зберігати душевний спокій.

One of these, and it's paradoxical,

Одна з них, і це парадокс, бо вона пов'язана з чимось приємним,

because it's linked to something that's rather nice,

це наші з вами кар'єрні сподівання.

is the hope we all have for our careers.

Never before have expectations been so high

Ніколи сподівання не були такими високими

about what human beings can achieve with their lifespan.

щодо того, чого людина може досягти за своє життя.

We're told, from many sources, that anyone can achieve anything.

Всі говорять, що кожен здатен досягти всього.

We've done away with the caste system,

Ми відмовилися від кастової системи.

we are now in a system where anyone can rise to any position they please.

Тепер маємо систему, де кожен може піднятися

на будь-яку посаду.

And it's a beautiful idea.

Це прекрасно.

Along with that is a kind of spirit of equality;

Це – певний дух рівності. Ми всі рівні.

we're all basically equal.

There are no strictly defined hierarchies.

Немає чітко визначених

ієрархій.

There is one really big problem with this,

Є лише одна проблема.

and that problem is envy.

А саме – заздрість.

Envy, it's a real taboo to mention envy,

Говорити про заздрість – справжнє табу.

but if there's one dominant emotion in modern society, that is envy.

Але якщо в сучасному суспільстві є домінуюче почуття, то це заздрість.

And it's linked to the spirit of equality.

І це пов'язано з духом рівності. Зараз поясню.

Let me explain.

I think it would be very unusual for anyone here, or anyone watching,

Скоріш за все, ніхто з присутніх чи глядачів

to be envious of the Queen of England.

не заздрить королеві Англії.

Even though she is much richer than any of you are,

Хоча вона набагато заможніша за вас.

and she's got a very large house,

У неї дуже великий дім.

the reason why we don't envy her is because she's too weird.

А не заздримо ми їй, бо вона надто дивна.

(Laughter)

She's simply too strange.

Вона надто своєрідна.

We can't relate to her, she speaks in a funny way,

Ми не відчуваємо зв'язку з нею. Вона дивно розмовляє.

she comes from an odd place.

Вона живе в інших умовах.

So we can't relate to her,

Ми не пов'язуємо себе з нею. Коли не пов'язуєш себе з кимось, то й не заздриш.

and when you can't relate to somebody, you don't envy them.

The closer two people are -- in age, in background,

Чим ближчі люди за віком, за походженням,

in the process of identification -- the more there's a danger of envy,

за процесом самоідентифікації, тим більша небезпека заздрості.

which is incidentally why none of you should ever go to a school reunion,

Тому не варто ходити на зустрічі однокласників.

Немає потужнішого орієнтиру,

because there is no stronger reference point than people one was at school with.

ніж люди, з якими разом вчився.

The problem of modern society is it turns the whole world into a school.

Проблема сучасного суспільства в тому, що воно перетворює весь світ

Everybody's wearing jeans, everybody's the same.

на школу. Всі ходять в джинсах, всі однакові.

And yet, they're not.

Але й не однакові.

So there's a spirit of equality combined with deep inequality,

Отже, маємо дух рівності, поєднаний з суттєвими нерівностями.

which can make for a very stressful situation.

Це може призвести до дуже напруженої ситуації.

It's probably as unlikely that you would nowadays

Сьогодні так само неймовірно

become as rich and famous as Bill Gates,

стати багатим і знаменитим, як Білл Гейтс,

as it was unlikely in the 17th century

як у 17-му столітті

that you would accede to the ranks of the French aristocracy.

стати французьским аристократом.

But the point is, it doesn't feel that way.

Але воно не відчувається.

It's made to feel, by magazines and other media outlets,

Журнали та ЗМІ дають відчуття,

that if you've got energy, a few bright ideas about technology, a garage --

що, якщо ти енергійний, трохи розбираєшся в техніці

і маєш гараж, то з тебе також будуть люди.

you, too, could start a major thing.

(Laughter)

(сміх)

The consequences of this problem make themselves felt in bookshops.

Наслідки цієї проблеми відчуваються у книгарнях.

When you go to a large bookshop and look at the self-help sections,

Коли заходиш у велику книгарню, у відділ про особистісний ріст,

as I sometimes do --

як я інколи роблю,

if you analyze self-help books produced in the world today,

коли аналізуєш ці підручники, що друкуються

у світі сьогодні, то фактично маємо дві категорії.

there are basically two kinds.

The first kind tells you, "You can do it! You can make it! Anything's possible!"

Перша категорія каже тобі: «Ти вмієш! Ти можеш! Усе можливо!»

А друга розповідає, як впоратись з тим,

The other kind tells you how to cope with what we politely call "low self-esteem,"

що називається заниженою самооцінкою,

or impolitely call, "feeling very bad about yourself."

або «почуватися нікчемою».

There's a real correlation

Насправді є реальний зв'язок

between a society that tells people that they can do anything,

між суспільством, яке каже людям, що вони спроможні зробити будь-що,

and the existence of low self-esteem.

та наявністю низької самооцінки.

So that's another way in which something quite positive can have a nasty kickback.

Це – черговий випадок, коли щось позитивне

може вилізти боком.

There is another reason why we might be feeling more anxious --

Є ще одна причина, чому ми тепер більш напружені

about our careers, about our status in the world today, than ever before.

щодо своєї кар'єри, свого статусу у світі, ніж будь-коли раніше.

And it's, again, linked to something nice.

І це, знову ж таки, пов'язано з чимось приємним.

And that nice thing is called meritocracy.

Ця приємна річ називається «меритократія».

Everybody, all politicians on Left and Right,

Зараз кожен, всі політики, ліві і праві,

agree that meritocracy is a great thing,

погоджуються, що меритократія – це добре,

and we should all be trying to make our societies really, really meritocratic.

що ми всі маємо робити суспільство меритократичним.

In other words -- what is a meritocratic society?

Що таке меритократичне суспільство?

A meritocratic society is one in which, if you've got talent and energy and skill,

Меритократичне суспільство – це

коли у вас є талант, енергія та вміння,

you will get to the top, nothing should hold you back.

ви підніметесь нагору. Ніщо не повинно вас спинити.

It's a beautiful idea.

Це прекрасна думка. Проблема в тому,

The problem is, if you really believe in a society

що якщо ви вірите в суспільство,

where those who merit to get to the top, get to the top,

де достойний дістається вершини,

you'll also, by implication, and in a far more nasty way,

то ви автоматично, і це набагато неприємніше,

believe in a society where those who deserve to get to the bottom

вірите у суспільство, де той, хто заслуговує опуститись на дно,

also get to the bottom and stay there.

опускається і там залишається.

In other words, your position in life comes to seem not accidental,

В результаті положення в житті стає не випадковим,

but merited and deserved.

а закономірним і заслуженим.

And that makes failure seem much more crushing.

І тут невдача вже видається набагато більш нищівною.

You know, in the Middle Ages, in England,

У середньовічній Англії,

when you met a very poor person,

коли бачили дуже бідну людину,

that person would be described as an "unfortunate" --

то казали про неї, що це «невдаха».

literally, somebody who had not been blessed by fortune, an unfortunate.

Буквально – людина, яку не благословила доля, якій не щастить.

Nowadays, particularly in the United States,

Сьогодні, зокрема в США,

if you meet someone at the bottom of society,

коли бачать когось із низів суспільства,

they may unkindly be described as a "loser."

то часто кажуть, що це «лузер».

There's a real difference between an unfortunate and a loser,

Є велика різниця між невдахою і лузером.

and that shows 400 years of evolution in society

І це показує 400 років еволюції у суспільстві

and our belief in who is responsible for our lives.

і нашому розумінні щодо відповідальності за життя.

It's no longer the gods, it's us. We're in the driving seat.

Це вже не боги, а ми самі. Ми сидимо за кермом.

That's exhilarating if you're doing well,

Це може буде неймовірно захопливо, коли все вдається,

and very crushing if you're not.

і дуже ніщівно, коли ні.

It leads, in the worst cases --

У найгіршому випадку це призводить, згідно аналізу соціологів,

in the analysis of a sociologist like Emil Durkheim --

таких як Еміль Дуркгейм, до більшої кількості самогубств.

it leads to increased rates of suicide.

There are more suicides in developed, individualistic countries

У розвинутих, індивідуалістських країнах самогубств більше,

than in any other part of the world.

ніж деінде у світі.

And some of the reason for that

Це частково пояснюється тим, що люди все беруть

is that people take what happens to them extremely personally --

дуже близько до серця.

they own their success, but they also own their failure.

Вони ототожнюють себе зі своїми успіхами та провалами.

Is there any relief from some of these pressures

Чи можна звільнитися від тиску,

that I've been outlining?

який я описав?

I think there is.

Вважаю, що так. Хотів би вказати деякі можливості.

I just want to turn to a few of them.

Let's take meritocracy.

Візьмемо меритократію.

This idea that everybody deserves to get where they get to,

Концепція, згідно якій кожен заслуговує мати те, що має.

I think it's a crazy idea, completely crazy.

На мою думку, це просто божевільно.

I will support any politician of Left and Right,

Я підтримаю будь-якого політика, як лівого, так і правого,

with any halfway-decent meritocratic idea;

з прийнятними уявленнями про меритократію.

I am a meritocrat in that sense.

У цьому розумінні я меритократ.

But I think it's insane to believe

Але я думаю, що божевільно вірити, що ми зможемо

that we will ever make a society that is genuinely meritocratic;

зробимо суспільство по-справжньому меритократичним. Це нежиттєздатна мрія.

it's an impossible dream.

The idea that we will make a society where literally everybody is graded,

Думка, що буде суспільство,

де всі оцінюються за достоїнством,

the good at the top, bad at the bottom,

хороші – зверху, погані – знизу,

exactly done as it should be, is impossible.

точно так, як треба – нереалістична.

There are simply too many random factors:

Тут надто багато випадкових факторів.

accidents, accidents of birth,

Випадковості, випадковості народження,

accidents of things dropping on people's heads, illnesses, etc.

випадковості предметів, падаючих на голову, хвороб тощо.

We will never get to grade them,

Ми ніколи не оцінимо їх.

never get to grade people as they should.

Ніколи не відранжируємо людей.

I'm drawn to a lovely quote by St. Augustine in "The City of God,"

Мені сподобалась цитата Св. Августина з «Міста Бога»:

where he says, "It's a sin to judge any man by his post."

«Судити людину за посадою – гріх».

In modern English that would mean

Сьогодні ми б сказали, що

it's a sin to come to any view of who you should talk to,

гріх робити висновки, з ким варто розмовляти, а з ким ні,

залежно від його візитної картки.

dependent on their business card.

It's not the post that should count.

Не посада повинна мати значення.

According to St. Augustine, only God can really put everybody in their place;

І, згідно зі Св. Августином,

тільки Господь може розставити всіх по місцях.

he's going to do that on the Day of Judgment,

І він зробить це у Судний день

with angels and trumpets, and the skies will open.

з янголами, трубами, і небом, що розверзається.

Insane idea, if you're a secularist person, like me.

Це божевільна думка, якщо ви атеїст, як я.

But something very valuable in that idea, nevertheless.

Втім, є в цьому щось дуже цінне.

Отож, не поспішайте судити людей.

In other words, hold your horses when you're coming to judge people.

You don't necessarily know what someone's true value is.

Важко сказати, яку цінність має конкретна людина.

That is an unknown part of them,

Ця її складова – невідома.

and we shouldn't behave as though it is known.

І не треба поводитись так, наче вона відома.

There is another source of solace and comfort for all this.

Існує ще одне джерело заспокоєння.

When we think about failing in life, when we think about failure,

Коли ми думаємо про провали, поразки,

one of the reasons why we fear failing

то одна з причин, чому ми їх боїмося – це не просто

is not just a loss of income, a loss of status.

втрата доходу, втрата статусу.

What we fear is the judgment and ridicule of others.

Ми боїмося осуду та кпинів з боку оточуючих.

And it exists.

The number one organ of ridicule, nowadays, is the newspaper.

Орган глузування №1

на сьогодні – це газета.

If you open the newspaper any day of the week,

Якщо в будь-який день відкрити газету,

it's full of people who've messed up their lives.

то в ній буде повно людей, які занапастили своє життя.

They've slept with the wrong person, taken the wrong substance,

Не з тим переспали, не те курили,

passed the wrong piece of legislation --

не той закон ухвалили. Що б там не було.

whatever it is, and then are fit for ridicule.

І тепер вони – об'єкт для висміювання.

In other words, they have failed. And they are described as "losers."

Вони зазнали поразки. Про них кажуть «лузери».

Now, is there any alternative to this?

Чи є альтернатива?

I think the Western tradition shows us one glorious alternative, which is tragedy.

Західна традиція надає прекрасну альтернативу.

А саме – трагедію.

Tragic art, as it developed in the theaters of ancient Greece,

Трагічне мистецтво театрів стародавньої Греції,

in the fifth century B.C., was essentially an art form

5-го століття до н.е. було по суті видом мистецтва,

devoted to tracing how people fail,

присвяченим розбору людських невдач.

and also according them a level of sympathy,

А також надання їм співчуття,

which ordinary life would not necessarily accord them.

яке вони б не відчули у звичайному житті.

A few years ago, I was thinking about this,

Пам'ятаю, пару років тому я думав про це.

and I went to "The Sunday Sport,"

І я пішов на зустріч із «The Sunday Sport»,

a tabloid newspaper I don't recommend you start reading

таблоїдом, який я не раджу читати,

if you're not familiar with it already.

якщо ви з ним не знайомі.

(Laughter)

Я пішов поговорити з ними

And I went to talk to them

about certain of the great tragedies of Western art.

про деякі великі трагедії західного мистецтва.

I wanted to see how they would seize the bare bones of certain stories,

Я хотів подивитись, як би вони охарактеризували суть

деяких історій, якби вони надійшли

if they came in as a news item at the news desk on a Saturday afternoon.

у відділ новин суботнім вечором.

I mentioned Othello; they'd not heard of it but were fascinated.

Отже, я розказав їм про Отелло. Вони про це не знали, але були в захваті.

(Laughter)

(Сміх)

I asked them to write a headline for the story.

Я попросив їх написати заголовок до історії Отелло.

They came up with "Love-Crazed Immigrant Kills Senator's Daughter."

Вони видали: «Закоханий емігрант вбив доньку сенатора»

Splashed across the headline.

на всю першу полосу.

I gave them the plotline of Madame Bovary.

Тоді я їм переповів сюжет «Мадам Боварі».

Again, a book they were enchanted to discover.

Книжки, яка стала для них черговим відкриттям.

And they wrote "Shopaholic Adulteress Swallows Arsenic After Credit Fraud."

Вони написали: «Шопоголічка-зрадниця отруїлась миш'яком після кредитних махінацій»

(Laughter)

(Сміх)

And then my favorite --

А тепер мій улюблений приклад.

they really do have a kind of genius of their own, these guys --

У хлопців є своєрідний геній.

my favorite is Sophocles' Oedipus the King:

Мій улюблений, це – «Цар Едіп» Софокла.

"Sex With Mum Was Blinding."

«Секс із мамою був засліплючим»

(Laughter)

(сміх)

(Applause)

(оплески)

In a way, if you like, at one end of the spectrum of sympathy,

Можна сказати, що на одному кінці спектру співчуття

you've got the tabloid newspaper.

знаходиться газета-таблоїд.

At the other end of the spectrum, you've got tragedy and tragic art.

З іншого боку спектру у нас трагедія і трагічне мистецтво.

And I suppose I'm arguing that we should learn a little bit

Я веду до того, що ми маємо дечому повчитись

about what's happening in tragic art.

у трагічному мистецтві.

It would be insane to call Hamlet a loser.

Було б безглуздо назвати Гамлета лузером.

He is not a loser, though he has lost.

Він не лузер, хоч і зазнав поразки.

And I think that is the message of tragedy to us,

Напевно, саме це нам хоче сказати трагедія,

and why it's so very, very important, I think.

і тому це настільки важливо.

The other thing about modern society and why it causes this anxiety,

Ще одна річ про сучасне суспільство,

і чому воно викликає такі переживання,

is that we have nothing at its center that is non-human.

це те, що нема нічого в його центрі не-людського.

We are the first society to be living in a world

Ми – найперше суспільство, яке живе у світі,

where we don't worship anything other than ourselves.

в якому ми не поклоняємося нікому, крім нас самих.

We think very highly of ourselves, and so we should;

Ми дуже високої думки про себе. І це добре.

we've put people on the Moon, done all sorts of extraordinary things.

Ми відправили людину на місяць. У нас є неабиякі досягнення.

Тому ми схильні поклонятися собі.

And so we tend to worship ourselves. Our heroes are human heroes.

Наші герої – це люди.

That's a very new situation.

Це зовсім нова ситуація.

Most other societies have had, right at their center,

У центрі інших суспільств стояло

the worship of something transcendent: a god, a spirit, a natural force,

поклоніння чомусь трансцендентному. Богу,

духові, природній стихії, всесвіту.

the universe, whatever it is -- something else that is being worshiped.

Тобто поклонялися чомусь іншому.

We've slightly lost the habit of doing that,

Ми трохи розівчилися це робити.

which is, I think, why we're particularly drawn to nature.

Тому нас і тягне так до природи.

Не заради нашого здоров'я, хоча це часто так подається.

Not for the sake of our health, though it's often presented that way,

А тому, що це втеча з людського мурашника.

but because it's an escape from the human anthill.

It's an escape from our own competition,

Це втеча від власного суперництва

and our own dramas.

і власних драм.

And that's why we enjoy looking at glaciers and oceans,

Тому ми любимо дивитися на льодовики та океани,

and contemplating the Earth from outside its perimeters, etc.

споглядати Землю ззовні, і таке інше.

We like to feel in contact with something that is non-human,

Нам подобається контакт з не-людським.

and that is so deeply important to us.

Це для нас надзвичайно важливо.

What I think I've been talking about really is success and failure.

Насправді, я говорю про успіх і невдачу.

And one of the interesting things about success

Один із цікавих аспектів успіху

is that we think we know what it means.

це те, що ми вважаємо, що знаємо, що він означає.

If I said that there's somebody behind the screen who's very successful,

Якщо я вам скажу, що за екраном людина, яка

дуже успішна, то у вас відразу виникнуть асоціації.

certain ideas would immediately come to mind.

You'd think that person might have made a lot of money,

Ви подумаєте, що у неї, мабуть, багато грошей,

що вона визнана в якійсь сфері.

achieved renown in some field.

My own theory of success --

Моя власна теорія успіху, а я належу до тих,

I'm somebody who's very interested in success,

кому успіх цікавий. Я хочу бути успішним.

I really want to be successful,

always thinking, how can I be more successful?

Я завжди думаю: «Як мені стати більш успішним?»

But as I get older, I'm also very nuanced about what that word "success" might mean.

Але з віком я починаю відрізняти різні відтінки

поняття «успішність».

Here's an insight that I've had about success:

Ось яке відкриття я зробив для себе про успіх.

Не можна бути успішним у всьому.

You can't be successful at everything.

We hear a lot of talk about work-life balance.

Ми багато чуємо про баланс роботи та особистого життя.

Nonsense.

Дурниці. Нереально можна мати все. Нереально.

You can't have it all. You can't.

So any vision of success has to admit what it's losing out on,

Будь-яка концепція успіху

має передбачати недоліки,

where the element of loss is.

елемент втрати.

And I think any wise life will accept,

Вважаю, що кожне мудре життя розуміє,

as I say, that there is going to be an element where we're not succeeding.

що завжди присутня яка сфера, в якій ми не успішні.

And the thing about a successful life is that a lot of the time,

І ще про успішне життя:

досить часто наше уявлення про те,

our ideas of what it would mean to live successfully are not our own.

що означає бути успішним, – не наші власне.

They're sucked in from other people;

Воно перейняте в інших.

chiefly, if you're a man, your father, and if you're a woman, your mother.

Якщо ви чоловік, то передусім від батька.

Якщо ви жінка, то від матері.

Psychoanalysis has been drumming home this message for about 80 years.

Психоаналіз нам це втовкмачує вже 80 років.

No one's quite listening hard enough, but I very much believe it's true.

Ніхто не приділяє цьому достатньо уваги. Але я дуже в це вірю.

And we also suck in messages from everything from the television,

Ми переймаємо посилання

звідусіль – з телевізора, реклами,

to advertising, to marketing, etc.

маркетингу...

These are hugely powerful forces

Це дуже потужні сили,

that define what we want and how we view ourselves.

які визначають наші бажання, наше бачення самих себе.

When we're told that banking is a very respectable profession,

Коли нам кажуть, що банкір – це дуже престижна професія,

a lot of us want to go into banking.

то багато з нас хоче стати банкіром.

When banking is no longer so respectable, we lose interest in banking.

Коли бути банкіром стає вже не так престижно, нам стає нецікаво.

We are highly open to suggestion.

На нас легко можна вплинути.

So what I want to argue for is not that we should give up

Я не кажу, що ми мусимо відмовитися

on our ideas of success,

від свого уявлення про успіх.

but we should make sure that they are our own.

Але маємо переконатись, що воно – наше власне.

We should focus in on our ideas,

Треба зосередитися на власному баченні.

and make sure that we own them;

І переконатись, що ми ототожнюємо себе з ним,

that we are truly the authors of our own ambitions.

і що ми дійсно є авторами своїх амбіцій.

Because it's bad enough not getting what you want,

Бо й так досить погано не отримувати, чого хочеш.

Але ще гірше – мати уявлення

but it's even worse to have an idea of what it is you want,

про те, чого хочеш, і дізнатись у кінці шляху,

and find out, at the end of the journey,

that it isn't, in fact, what you wanted all along.

що це, насправді, не те, до чого прагнув.

So, I'm going to end it there.

На цьому завершу.

But what I really want to stress is: by all means, success, yes.

Я тільки хочу підкреслити, що

успіх – не зло.

But let's accept the strangeness of some of our ideas.

Але давайте приймемо дивність деяких наших уявлень.

Let's probe away at our notions of success.

Давайте випробуємо наші уявлення про успіх.

Let's make sure our ideas of success are truly our own.

Переконаймося, що наше уявлення про успішність – дійсно наше.

Thank you very much.

Дякую.

(Applause)

(оплески)

Chris Anderson: That was fascinating.

Кріс Андерсон: Дуже захопливо. Але як ти поєднуєш

But how do you reconcile this idea

концепцію, що...

of it being bad to think of someone as a "loser,"

що погано вважати людину лузером,

with the idea that a lot of people like, of seizing control of your life,

з концепцією, яка багатьом подобається, про контроль над власним життям?

and that a society that encourages that,

І що суспільство, яке це заохочує,

perhaps has to have some winners and losers?

мусить мати переможців і переможених.

Alain De Botton: Yes, I think it's merely the randomness

Ален де Боттон: Мабуть, тут ідеться просто про випадковість

of the winning and losing process that I want to stress,

перемог і поразок.

because the emphasis nowadays is so much on the justice of everything,

Акцент у наш час постійно

на справедливості.

and politicians always talk about justice.

Політики весь час говорять про справедливість.

Now I'm a firm believer in justice, I just think that it's impossible.

Я теж за справедивість. Я просто вважаю її неможливою.

So we should do everything we can to pursue it,

Тому ми маємо робити все можливе,

щоб її досягти.

but we should always remember that whoever is facing us,

Але треба завжди пам'ятати,

що, хто б не стояв перед нами, щоб не сталося у їхньому житті,

whatever has happened in their lives,

there will be a strong element of the haphazard.

у цьому є суттєвий фактор випадковості.

That's what I'm trying to leave room for;

І для цього я б хотів залишити місце.

otherwise, it can get quite claustrophobic.

Бо інакше може виникнути відчуття клаустрофобії.

CA: I mean, do you believe that you can combine

Кріс Андерсон: Як ти вважаєш, чи можна поєднати

your kind of kinder, gentler philosophy of work

твою добрішу, м'якшу філософію роботи

з успішною економікою?

with a successful economy?

Or do you think that you can't,

Чи думаєш, що неможливо?

but it doesn't matter that much that we're putting too much emphasis on that?

Чи це не має такого значення, що ми так акцентуємо на цьому увагу?

Ален де Боттон: Найжахливіша думка – це те,

AB: The nightmare thought

is that frightening people is the best way to get work out of them,

що залякування людей – найкращий спосіб змусити їх працювати.

and that somehow the crueler the environment,

І, що чим жорстокіше оточення,

the more people will rise to the challenge.

тим більше людей прийме цей виклик.

You want to think, who would you like as your ideal dad?

Уявіть собі, яким би мав бути ваш ідеальний тато.

And your ideal dad is somebody who is tough but gentle.

Ідеальний тато одночасно і строгий, і м'який.

And it's a very hard line to make.

І це дуже складна грань.

We need fathers, as it were, the exemplary father figures in society,

Нам потрібні, так би мовити, зразкові тати в суспільстві,

avoiding the two extremes,

без крайнощів.

which is the authoritarian disciplinarian on the one hand,

Тобто, з одного боку, авторитарний, прибічник дисципліни.

and on the other, the lax, no-rules option.

А з іншого боку, безвільний, без правил.

CA: Alain De Botton.

Кріс Андерсон: Ален де Боттон.

AB: Thank you very much.

Алан де Боттон: Дякую.

(Applause)

(оплески)