The transformative power of classical music | Benjamin Zander | TED

Перекладач: Olena Sovyn Утверджено: serhij hajdaj

Probably a lot of you know the story of the two salesmen

Ви, напевно, чули історію про двох крамарів,

who went down to Africa in the 1900s.

які навідалися до Африки у 1900-х роках,

They were sent down to find if there was any opportunity

щоб з’ясувати, чи там можна

продавати взуття.

for selling shoes,

and they wrote telegrams back to Manchester.

Незабаром вони відіслали телеграми в Манчестер.

And one of them wrote,

В одній з них було написано: "Становище - безнадійне!

"Situation hopeless. Stop. They don't wear shoes."

Тут взагалі не носять взуття".

And the other one wrote,

А інший крамар написав: "Чудова нагода!

"Glorious opportunity. They don't have any shoes yet."

У них немає ще ніякого взуття".

(Laughter)

(Сміх)

Now, there's a similar situation in the classical music world,

Сьогодні у світі класичної музики склалася подібна ситуація,

because there are some people who think that classical music is dying.

позаяк деякі люди думають,

що класична музика вмирає.

And there are some of us who think you ain't seen nothing yet.

А інші ще взагалі нічого про неї не чули.

And rather than go into statistics and trends,

Щоб не вникати у статистичні дані і тенденції

and tell you about all the orchestras that are closing,

і не розповідати про оркестри, що припиняють грати,

and the record companies that are folding,

та компанії звукозапису, які збанкрутували,

I thought we should do an experiment tonight.

я подумав, що цього вечора краще провести експеримент.

Actually, it's not really an experiment, because I know the outcome.

Взагалі-то, це не зовсім експеримент, адже я знаю результат.

(Laughter)

But it's like an experiment.

Але все ж таки щось схоже на нього.

Now, before we start --

(Сміх)

(Laughter)

Before we start, I need to do two things.

Спершу мені треба зробити дві речі.

One is I want to remind you of what a seven-year-old child

Насамперед, я хочу нагадати Вам, як грає на фортепіано

sounds like when he plays the piano.

семирічна дитина.

Maybe you have this child at home.

Можливо, така дитина живе у Вашому домі.

He sounds something like this.

І грає приблизно так:

(Music)

(Фортепіано)

(Music ends)

I see some of you recognize this child.

Бачу, хтось із Вас упізнав свою дитину.

Якщо вона бере уроки протягом року, то

Now, if he practices for a year and takes lessons, he's now eight

and he sounds like this.

(Music)

у вісім вона грає так:

(Фортепіано)

(Music ends)

He practices for another year and takes lessons -- he's nine.

Минає ще рік - тепер їй дев'ять.

(Music)

(Фортепіано)

(Music ends)

Then he practices for another year and takes lessons -- now he's 10.

І ось минає ще один рік.

(Фортепіано)

(Music)

(Music ends)

At that point, they usually give up.

Але на цьому етапі дітям, як правило, набридає.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

Now, if you'd waited for one more year, you would have heard this.

Але якщо почекати ще один рік,

Ви почуєте ось це:

(Music)

(Фортепіано)

(Music ends)

Now, what happened was not maybe what you thought,

Ви подумаєте, що дитина раптом

which is, he suddenly became passionate, engaged,

захопилася музикою,

involved, got a new teacher, he hit puberty, or whatever it is.

змінився викладач, настав перехідний вік чи ще щось.

Але насправді змінилися акценти.

What actually happened was the impulses were reduced.

You see, the first time, he was playing with an impulse on every note.

Бачите, першого разу хлопчик грав,

акцентуючи кожну ноту.

(Music)

(Фортепіано)

And the second, with an impulse every other note.

А наступного разу - кожну другу ноту.

(Music)

(Фортепіано)

You can see it by looking at my head.

Стежте за моєю головою.

(Laughter)

(Сміх)

The nine-year-old put an impulse on every four notes.

Дев'ятирічна дитина

акцентуватиме кожну четверту ноту.

(Фортепіано)

(Music)

The 10-year-old, on every eight notes.

А десятирічна - кожну восьму.

(Фортепіано)

(Music)

And the 11-year-old, one impulse on the whole phrase.

Одинадцятирічна дитина взагалі відіграє всю частину на одному подиху.

(Фортепіано)

(Music)

I don't know how we got into this position.

Навіть не знаю, як я опинився у цьому положенні.

(Laughter)

(Сміх)

I didn't say, "I'm going to move my shoulder over, move my body."

Я не хотів рухати плечима чи тілом.

Це музика керувала мною.

No, the music pushed me over,

which is why I call it one-buttock playing.

І саме тому я називаю це "грою однієї сідниці".

(Music)

(Фортепіано)

It can be the other buttock.

Існує також гра іншої сідниці.

(Фортепіано)

(Music)

You know, a gentleman was once watching a presentation I was doing,

Колись один чоловік спостерігав за моїм майстер-класом,

коли я пояснював щось молодому піаністові.

when I was working with a young pianist.

Він був президентом корпорації в Огайо.

He was the president of a corporation in Ohio.

Я працював і працював із тим піаністом, і нарешті

I was working with this young pianist, and said,

"The trouble with you is you're a two-buttock player.

сказав: "Уся твоя біда в тому, що ти граєш двома сідницями,

а треба однією!"

You should be a one-buttock player."

I moved his body while he was playing.

Тоді я показав йому, як треба робити.

And suddenly, the music took off. It took flight.

І раптом музика злетіла. Вона злетіла угору.

The audience gasped when they heard the difference.

Усі глядачі аж роззявили рота, коли почули різницю.

Then I got a letter from this gentleman.

А потім я отримав листа від цього чоловіка.

He said, "I was so moved.

Він сказав: " Я був вражений.

Повернувся і перетворив усю свою компанію

I went back and I transformed my entire company

into a one-buttock company."

на компанію однієї сідниці".

(Laughter)

(Сміх)

Now, the other thing I wanted to do is to tell you about you.

А тепер я розповім Вам про Вас.

Тут близько 1600 людей.

There are 1,600 people, I believe.

My estimation is that probably 45 of you

Мабуть 45 із Вас

are absolutely passionate about classical music.

палко закохані в класичну музику.

You adore classical music. Your FM is always on that classical dial.

Ваше радіо завжди налаштоване на хвилю класичної музики.

You have CDs in your car, and you go to the symphony,

У машині Ви маєте диски і ходите на концерти.

your children are playing instruments.

А Ваші діти навчаються у музичній школі.

Ви не можете уявити свого життя без класичної музики.

You can't imagine your life without classical music.

That's the first group, quite small.

Але це тільки перша група. І у ній доволі небагато людей.

Then there's another bigger group.

Є ще одна група - трохи більша.

The people who don't mind classical music.

До неї входять ті, хто не має нічого проти класичної музики.

(Laughter)

(Сміх)

You know, you've come home from a long day,

Наприклад, Ви приходите з роботи після довгого дня.

and you take a glass of wine, and you put your feet up.

Смакуєте келих вина, задерши ноги.

A little Vivaldi in the background doesn't do any harm.

І трішки Вівальді на задньому плані не зашкодить.

(Сміх)

That's the second group.

Це була друга група.

Now comes the third group:

Тепер - третя.

people who never listen to classical music.

Це люди, які ніколи не слухають класичну музику.

Це просто не входить у Ваше життя.

It's just simply not part of your life.

You might hear it like second-hand smoke at the airport ...

Ви слухаєте класику як пасивні курці в аеропорту,

(Сміх)

(Laughter)

-- and maybe a little bit of a march from "Aida"

-- ну ще почуєте уривок маршу з "Аїди",

коли заходитимете в зал. Інакше Ви її не слухаєте.

when you come into the hall.

But otherwise, you never hear it.

That's probably the largest group.

І таких людей напевно більшість.

Є ще одна дуже маленька група.

And then there's a very small group.

These are the people who think they're tone-deaf.

Ці люди вважають, що їм ведмідь на вухо наступив.

Неймовірно багато людей так думають.

Amazing number of people think they're tone-deaf.

Actually, I hear a lot, "My husband is tone-deaf."

Багато разів я чув: "Моєму чоловікові ведмідь на вухо наступив".

(Laughter)

(Сміх)

Actually, you cannot be tone-deaf.

Насправді, слух є у всіх.

Nobody is tone-deaf.

Якщо б у Вас не було слуху, Ви не змогли б

If you were tone-deaf, you couldn't change the gears

on your car, in a stick shift car.

переключити передачу в машині.

You couldn't tell the difference between

Ви б тоді не розуміли,

somebody from Texas and somebody from Rome.

чи людина родом із Техасу чи Риму.

А телефон? Коли Ваша мама телефонує і просто

And the telephone. The telephone.

If your mother calls

on the miserable telephone, she calls and says, "Hello,"

каже "Привіт",

you not only know who it is, you know what mood she's in.

Ви одразу не тільки впізнаєте, що це вона, а і який у неї настрій.

You have a fantastic ear. Everybody has a fantastic ear.

У кожного чарівний слух.

So nobody is tone-deaf.

Ніхто не глухий.

But I tell you what.

Але мене не влаштовує ця прірва між

It doesn't work for me to go on with this thing,

with such a wide gulf between those who understand,

тими, хто розуміє

love and are passionate about classical music,

і кому подобається класична музика,

і тими, хто взагалі ніяк із нею не пов'язаний.

and those who have no relationship to it at all.

The tone-deaf people, they're no longer here.

А людей, у яких немає слуху, серед нас узагалі немає.

Але навіть між цими трьома групами - прірва.

But even between those three categories,

it's too wide a gulf.

So I'm not going to go on until every single person in this room,

Тому я не зупинюсь, поки кожна людина в цьому залі,

на вулиці і у всьому світі

downstairs and in Aspen, and everybody else looking,

will come to love and understand classical music.

не зрозуміє і не полюбить класичну музику.

І ми почнемо просто зараз.

So that's what we're going to do.

Now, you notice that there is not the slightest doubt in my mind

Розумієте, я ні на мить не сумніваюся,

that this is going to work, if you look at my face, right?

що все спрацює, якщо Ви будете дивитися мені в очі.

It's one of the characteristics of a leader that he not doubt

Лідер не повинен вагатися,

for one moment the capacity of the people he's leading

коли він намагається донести до людей

to realize whatever he's dreaming.

якусь ідею.

Уявіть, якщо б Мартін Лютер Кінґ сказав: "Є в мене тут одна мрія,

Imagine if Martin Luther King had said, "I have a dream.

Of course, I'm not sure they'll be up to it."

але я не впевнений, чи вона їм сподобається".

(Сміх)

(Laughter)

All right. So I'm going to take a piece of Chopin.

Зараз я зіграю одну п'єсу Шопена.

This is a beautiful prelude by Chopin.

Чудова прелюдія. Дехто з Вас її впізнає.

Some of you will know it.

(Music)

(Музика)

Знаєте, що відбулося у цьому залі?

Do you know what I think probably happened here?

When I started, you thought, "How beautiful that sounds."

Коли я почав, Ви подумали: "О, які гарні звуки",

(Музика)

(Music)

"I don't think we should go to the same place

А потім: "Мабуть не варто їхати в те ж саме місце

під час літньої відпустки".

for our summer holidays next year."

(Сміх)

(Laughter)

It's funny, isn't it?

Кумедно, правда?

It's funny how those thoughts kind of waft into your head.

Кумедно, як ці думки потрапляють до голови.

І звичайно -

And of course --

(Оплески)

(Applause)

Of course, if the piece is long and you've had a long day,

і звичайно - якщо твір довгий, а у Вас був напружений день,

you might actually drift off.

Ви можете навіть задрімати.

Then your companion will dig you in the ribs

Тоді сусід постукає Вас по плечу

and say, "Wake up! It's culture!" And then you feel even worse.

і скаже: "Прокидайся! Це ж культура!" І спати захочеться ще більше.

(Laughter)

А може Ви засинаєте під класичну музику

But has it ever occurred to you that the reason you feel sleepy

in classical music is not because of you, but because of us?

не тому, що день був важкий, а через мене?

Did anybody think while I was playing,

Хтось думав, поки я грав:

"Why is he using so many impulses?"

"Чому він так часто акцентує звуки?"

If I'd done this with my head you certainly would have thought it.

Якщо б я робив це, рухаючи головою, всі б точно помітили.

(Music)

(Музика)

(Music ends)

Тепер до кінця життя, коли Ви слухатимете класичну музику,

And for the rest of your life, every time you hear classical music,

то зможете визначити ці імпульси.

you'll always be able to know if you hear those impulses.

Тоді з'ясуймо, що ж відбувається насправді.

So let's see what's really going on here.

Ось нота Сі, наступна нота - До.

We have a B. This is a B.

The next note is a C.

And the job of the C is to make the B sad.

До вміє робити сумною Сі, правда ж?

And it does, doesn't it?

(Сміх)

(Laughter)

Composers know that.

Усі композитори це знають. Для сумної мелодії

If they want sad music, they just play those two notes.

вони просто беруть ці два звуки.

(Музика)

(Music)

But basically, it's just a B, with four sads.

Але це всього лиш До і чотири сумненькі Сі.

(Laughter)

(Сміх)

Now, it goes down to A.

Потім ідуть Ля, Соль і Фа.

Now to G.

And then to F.

So we have B, A, G, F.

Отже у нас є Сі-Ля-Соль-Фа. І якщо так,

And if we have B, A, G, F,

what do we expect next?

то на що сподіватися далі? Щасливий випадок!

(Music)

That might have been a fluke.

Let's try it again.

Спробуймо ще раз. О, я чую хор TED!

(Music)

Oh, the TED choir.

(Laughter)

(Сміх)

Ви помітили, що немає людей без слуху? Жодної людини.

And you notice nobody is tone-deaf, right?

Nobody is.

Кожне село у Бангладеш

You know, every village in Bangladesh

і кожен хутір у Китаї знає:

and every hamlet in China -- everybody knows:

da, da, da, da -- da.

да, да, да, да - да. Кожен знає, що все закінчиться нотою Мі.

Everybody knows, who's expecting that E.

Але Шопен не хотів грати Мі. Бо інакше що б трапилося?

Chopin didn't want to reach the E there,

because what will have happened?

Усе б закінчилося, як у Гамлета.

It will be over, like Hamlet. Do you remember?

Пам'ятаєте Гамлета? 1 дія, 3 сцена.

Act One, scene three,

he finds out his uncle killed his father.

Гамлет дізнається, що його дядько вбив його батька.

Пам'ятаєте - він одразу ж іде до дядька

He keeps on going up to his uncle and almost killing him.

і намагається вбити його, але відступає.

Згодом знову іде вбивати - і знову відступає.

And then he backs away, he goes up to him again, almost kills him.

Усі критики, які сидять ось там у задньому ряду,

The critics sitting in the back row there,

мусять мати на все свою думку і тому зауважать: "Гамлет просто все відкладав на потім".

they have to have an opinion, so they say, "Hamlet is a procrastinator."

(Сміх)

Або скажуть, що він страждав від Едипового комплексу.

Or they say, "Hamlet has an Oedipus complex."

No, otherwise the play would be over, stupid.

Та ні, тоді п'єса на цьому закінчилася б.

(Laughter)

Ось чому Шекспір усе втиснув у Гамлета --

That's why Shakespeare puts all that stuff in Hamlet --

Ophelia going mad, the play within the play,

божевільну Офелію, п'єсу у п'єсі,

and Yorick's skull, and the gravediggers.

череп Йорика, копачів могил.

That's in order to delay --

Усе для того, щоб відкласти - до 5 дії - вбивство дядька.

until Act Five, he can kill him.

Так само і Шопен - мелодія майже досягає Мі,

It's the same with the Chopin.

He's just about to reach the E,

and he says, "Oops, better go back up and do it again."

але він каже: "Повернімося і зробімо це знову".

І повторює все спочатку.

So he does it again.

Now, he gets excited.

(Music)

Тепер він стає збудженим. (Фортепіано) Це збудження,

That's excitement, don't worry about it.

не хвилюйтеся.

Now, he gets to F-sharp, and finally he goes down to E,

Далі він досягає Фа-дієз і нарешті повертається до Мі.

Але це не той акорд -- тому що акорд, що його він шукає,

but it's the wrong chord --

because the chord he's looking for is this one,

ось тут (Фортепіано), а замість цього він грає ...

and instead he does ...

так званий оманливий каданс, адже він вводить в оману.

Now, we call that a deceptive cadence,

because it deceives us.

I tell my students, "If you have a deceptive cadence,

Я завжди кажу своїм студентам: "Коли граєте оманливий каданс,

обов'язково піднімайте брови. І тоді всі зрозуміють".

raise your eyebrows, and everybody will know."

(Сміх)

(Laughter)

(Applause)

(Оплески)

Right.

Він бере Мі, але не з тим акордом.

He gets to E, but it's the wrong chord.

Ще раз Мі, але новий акорд також не підходить.

Now, he tries E again.

That chord doesn't work.

Ще раз - знову не те.

Now, he tries the E again. That chord doesn't work.

Now, he tries E again, and that doesn't work.

І знову.

And then finally ...

І нарешті... (Фортепіано)

Пан у першому ряду зітхнув.

There was a gentleman in the front row who went, "Mmm."

(Laughter)

It's the same gesture he makes when he comes home

Він так само зітхає, коли повертається додому

після важкого дня, виймає ключ із машини і каже:

after a long day, turns off the key in his car and says,

"Aah, I'm home."

"Я вдома". Тому що ми всі знаємо, де наш дім.

Because we all know where home is.

So this is a piece which goes from away to home.

Отже ця п'єса про повернення здалеку.

I'm going to play it all the way through and you're going to follow.

І я зіграю її ще раз спочатку.

А Ви слухатимете - Сі, До, Сі, До, Сі, До, Сі --

B, C, B, C, B, C, B --

down to A, down to G, down to F.

Донизу до Ля-Соль-Фа.

Almost goes to E, but otherwise the play would be over.

Майже досягнула Мі, але тоді всьому кінець.

He goes back up to B, he gets very excited.

Він повертається до Сі - хвилювання - Фа - Мі.

Goes to F-sharp. Goes to E.

Не та гармонія, не той акорд, знову не той.

It's the wrong chord. It's the wrong chord.

And finally goes to E, and it's home.

І, нарешті, він вдома.

And what you're going to see is one-buttock playing.

Я граю, сидячи на одній сідниці.

(Сміх)

(Laughter)

Because for me, to join the B to the E,

Адже для того, щоб пройти шлях від Сі до Мі,

I have to stop thinking about every single note along the way,

я мушу забути про кожну окрему ноту

і почати думати тільки про рух, про довгу лінію від Сі до Мі.

and start thinking about the long, long line from B to E.

You know, we were just in South Africa, and you can't go to South Africa

Ми тільки-но повернулися з Південної Африки. Туди неможливо поїхати,

не пам'ятаючи, що Нельсон Мандела просидів там у в'язниці 27 років.

without thinking of Mandela in jail for 27 years.

What was he thinking about? Lunch?

Цікаво, про що він там думав? Про їжу?

No, he was thinking about the vision for South Africa

Ні, він думав про майбутнє Південної Африки

and for human beings.

і людства. Його бачення допомагало йому жити.

This is about vision. This is about the long line.

Довга лінія.

Like the bird who flies over the field

Так і птах - не думає про перешкоди на землі, над якими летить,

and doesn't care about the fences underneath, all right?

а просто летить уперед.

So now, you're going to follow the line all the way from B to E.

Відчуйте цей рух від Сі до Мі.

And I've one last request before I play this piece all the way through.

І ще одне прохання, перш ніж я почну грати,

Would you think of somebody who you adore,

згадайте когось, кого Ви колись палко любили -

who's no longer there?

бабусю, коханого,

A beloved grandmother, a lover --

somebody in your life who you love with all your heart,

того, кого любили всім серцем,

і кого більше немає.

but that person is no longer with you.

Bring that person into your mind,

Просто згадайте цю людину

and at the same time,

і слухайте музику від Сі до Мі.

follow the line all the way from B to E,

and you'll hear everything that Chopin had to say.

І ви зрозумієте усе, що хотів сказати Шопен.

(Музика)

(Music)

(Music ends)

(Applause)

(Оплески)

Ви мабуть здивовані,

Now, you may be wondering --

(Applause)

що я також плескаю.

(Applause ends)

You may be wondering why I'm clapping.

Well, I did this at a school in Boston

Якось я зробив це у школі в Бостоні.

with about 70 seventh graders, 12-year-olds.

Там було 70 семикласників у віці 12 років.

I did exactly what I did with you,

І я зробив з ними все те ж,

and I explained the whole thing.

що і з Вами.

У кінці вони захоплено плескали. Вони плескали.

At the end, they went crazy, clapping.

I was clapping. They were clapping.

Я плескав. Вони плескали.

Finally, I said, "Why am I clapping?"

Потім я спитав: "Чому я плескаю?"

And one of them said, "Because we were listening."

І хтось із дітей сказав: "Тому що ми слухали!"

(Сміх)

(Laughter)

Think of it. 1,600 people, busy people,

Задумаймося. 1600 зайнятих людей,

які займаються усім, чим завгодно,

involved in all sorts of different things,

listening, understanding and being moved

уважно слухали і були глибоко зворушені Шопеном.

by a piece by Chopin.

Now, that is something.

Це неабищо.

Am I sure that every single person followed that,

Я впевнений, що кожен

understood it, was moved by it?

відчув це. Звичайно, я не можу бути цілковито впевнений.

Of course, I can't be sure.

But I'll tell you what happened to me in Ireland

Тому розповім Вам, що трапилося зі мною одного разу.

Я був в Ірландії у час скрути, 10 років тому,

during the Troubles, 10 years ago,

and I was working with some Catholic and Protestant kids

і працював із дітьми католиків і протестантів

on conflict resolution.

над розв'язанням конфліктів. Ми також слухали з ними класичну музику.

And I did this with them --

a risky thing to do, because they were street kids.

Це було доволі ризиковано, оскільки вони - діти вулиць.

Наступного ранку до мене підійшов один хлопець і сказав:

And one of them came to me the next morning

and he said,

"You know, I've never listened to classical music in my life,

"Знаєте, я взагалі ніколи такої музики не слухав,

but when you played that shopping piece ..."

але коли Ви грали той "Шопінговий" уривок..."

(Сміх)

(Laughter)

He said, "My brother was shot last year and I didn't cry for him.

Він сказав: "Мого брата вбили торік, і я не плакав за ним,

But last night, when you played that piece,

але коли Ви грали цей уривок,

he was the one I was thinking about.

я думав лише про нього.

And I felt the tears streaming down my face.

У мене потекли сльози.

And it felt really good to cry for my brother."

Я плакав і відчув полегшення".

So I made up my mind at that moment

Тоді я зрозумів,

що класична музика - для всіх. Абсолютно для всіх.

that classical music is for everybody.

Everybody.

Now, how would you walk --

Щоправда, люди мого фаху -

my profession, the music profession doesn't see it that way.

музиканти - на жаль, не завжди так вважають.

They say three percent of the population likes classical music.

Вони кажуть, що тільки 3% населення люблять класику.

Якщо ми зможемо зробити так, щоб її полюбили 4% - ми переможемо!

If only we could move it to four percent, our problems would be over.

(Laughter)

How would you walk? How would you talk? How would you be?

Я запитую: "Але як мені жити? Що говорити? Як бути?

Якщо зараз класичну музику люблять 3% людей на планеті,

If you thought, "Three percent of the population likes classical music,

if only we could move it to four percent."

як домогтися 4%? Що робити?

How would you walk or talk? How would you be?

Що говорити? Як бути?

If you thought, "Everybody loves classical music --

Я впевнений, що кожен любить класику --

просто дехто поки що не підозрює про це".

they just haven't found out about it yet."

(Сміх)

See, these are totally different worlds.

Два цілком різні світи.

Now, I had an amazing experience.

Одного разу, коли мені було 45 років,

I was 45 years old,

і я вже 20 років диригував оркестром, мене осяяло.

I'd been conducting for 20 years,

and I suddenly had a realization.

The conductor of an orchestra doesn't make a sound.

Диригент не творить жодного звуку.

My picture appears on the front of the CD --

Але саме мене Ви бачите на обкладинках CD.

(Сміх)

(Laughter)

But the conductor doesn't make a sound.

Але ж диригент не грає ані звуку!

He depends, for his power,

Від диригента залежить, чи почуватимуться музиканти могутніми.

on his ability to make other people powerful.

Раптом усе моє життя змінилося.

And that changed everything for me.

It was totally life-changing.

People in my orchestra said,

Музиканти з мого оркетсру приходили і запитували:

"Ben, what happened?" That's what happened.

"Бене, що трапилось?" А ось що трапилось.

Я зрозумів, що повинен пробуджувати в інших людях їхні приховані можливості.

I realized my job was to awaken possibility in other people.

Я хотів знати, чи мені це вдається.

And of course, I wanted to know whether I was doing that.

Знаєте, як про це дізнатися? Погляньте на очі.

How do you find out?

You look at their eyes.

Якщо очі сяють, тоді Вам виходить.

If their eyes are shining, you know you're doing it.

You could light up a village with this guy's eyes.

Ви можете освітити ціле село очима цього хлопця.

(Сміх)

(Laughter)

Right. So if the eyes are shining, you know you're doing it.

Якщо очі сяють, Ви все робите правильно.

Якщо в очах немає блиску, тоді

If the eyes are not shining, you get to ask a question.

настає час запитати себе -

And this is the question:

хто я такий, якщо у моїх музикантів згаслий погляд?

who am I being

that my players' eyes are not shining?

We can do that with our children, too.

Запитайте себе про своїх дітей.

Who am I being,

Хто я, якщо у моїх дітей не блищать очі?

that my children's eyes are not shining?

That's a totally different world.

Відкривається зовсім інший світ.

Now, we're all about to end this magical, on-the-mountain week,

А тепер наша чарівна подорож наближається до завершення,

we're going back into the world.

і ми знову спускаємося на землю.

And I say, it's appropriate for us to ask the question,

Ми мусимо запитати себе:

who are we being as we go back out into the world?

"Ким я буду, коли повернусь у світ?"

And you know, I have a definition of success.

Я знаю одне визначення успіху.

For me, it's very simple.

Доволі просте. Це не багатство, не слава, і не влада.

It's not about wealth and fame and power.

Успіх - це сяючі очі довкола Вас.

It's about how many shining eyes I have around me.

So now, I have one last thought,

І останнє -

which is that it really makes a difference what we say --

наші слова дуже важливі.

Слова, які виходять із наших вуст.

the words that come out of our mouth.

Я дізнався про це від жінки, яка вижила в Освенцимі.

I learned this from a woman who survived Auschwitz,

one of the rare survivors.

Від однієї із небагатьох уцілілих.

She went to Auschwitz when she was 15 years old.

Вона потрапила до табору в 15 років.

And ...

Її брату було 8, батьків вони втратили.

And her brother was eight,

and the parents were lost.

And she told me this, she said,

Вона розповіла мені: "Ми їхали в потязі до Освенциму,

"We were in the train going to Auschwitz,

я подивилася вниз і побачила,

and I looked down and saw my brother's shoes were missing.

що мій брат загубив взуття.

I said, 'Why are you so stupid, can't you keep your things together

Я крикнула: "Чому ти такий неуважний, не дивишся за своїми речами!"

for goodness' sake?'"

Так, як старша сестра каже

The way an elder sister might speak to a younger brother.

своєму молодшому брату.

На жаль, це були останні слова, які вона сказала своєму братові.

Unfortunately, it was the last thing she ever said to him,

Він не вижив. Вони більше ніколи не зустрілись.

because she never saw him again.

He did not survive.

And so when she came out of Auschwitz, she made a vow.

Коли вона вийшла з табору, то поклялася.

She told me this.

"Я повернулася до життя після Освенцима і поклялася,

She said, "I walked out of Auschwitz into life

що ніколи не вимовлю слів, які б не хотіла

and I made a vow.

And the vow was,

"I will never say anything that couldn't stand as the last thing I ever say."

вимовити останніми в житті".

Чи зможемо ми так жити? Ні. І вчинимо кривду собі та іншим.

Now, can we do that? No.

And we'll make ourselves wrong and others wrong.

Але про це варто пам'ятати. Дякую.

But it is a possibility to live into.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)

Shining eyes.

Сяючі очі, сяючі очі.

(Applause)

Shining eyes.

(Applause)

Thank you, thank you.

Дякую.

(Музика)