My escape from North Korea | Hyeonseo Lee | TED

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Anastasiya Bryukvina Утверджено: Victoria Horiachko

У дитинстві

When I was little, I thought my country was the best on the planet.

я вважала свою країну найкращою у світі,

And I grew up singing a song called "Nothing To Envy."

я дорослішала, наспівуючи "Nothing To Envy" ("Немає приводу для заздрощів").

І дуже пишалася.

And I was very proud.

In school, we spent a lot of time studying the history of Kim Il-Sung,

У школі ми багато вчили

про Кім Ір Сена,

but we never learned much about the outside world,

але нас майже нічому не навчали про зовнішній світ,

окрім того, що Америка, Південна Корея та Японія - наші вороги.

except that America, South Korea, Japan are the enemies.

І хоча мені часто бувало цікаво, як там, за межами рідної країни,

Although I often wondered about the outside world,

я була впевнена, що проведу усе життя у Північній Кореї.

I thought I would spend my entire life in North Korea,

until everything suddenly changed.

Та раптом усе змінилося.

When I was seven years old, I saw my first public execution.

Коли мені було 7, я вперше побачила публічну страту,

But I thought my life in North Korea was normal.

та все ж вважала своє життя у Північній Кореї цілком нормальним.

Ми не жили у злиднях,

My family was not poor,

and myself, I had never experienced hunger.

і я не знала, що таке голод.

But one day, in 1995, my mom brought home a letter

Але одного дня у 1995-му моя мати принесла додому листа

from a coworker's sister.

від сестри її співробітника.

It read, "When you read this,

Там говорилося: "Коли ви читатимете це, усіх п'ятьох членів родини

our five family members will not exist in this world,

вже не буде в живих,

бо ми не їли вже два тижні.

because we haven't eaten for the past three weeks.

We are lying on the floor together,

Ми лежимо на підлозі,

and our bodies are so weak, we are waiting to die."

і наші тіла настільки слабкі, що невдовзі ми помремо".

I was so shocked.

Я була приголомшена.

This was the first time I heard that people in my country were suffering.

Саме в той день я вперше дізналася,

що люди у моїй країні страждають.

Невдовзі після цього, проходячи повз залізничний вокзал,

Soon after, when I was walking past a train station,

I saw something terrible that to this day I can't erase from my memory.

я побачила дещо жахливе,

що й досі не можу стерти зі своєї пам'яті.

A lifeless woman was lying on the ground,

На землі лежало бездиханне тіло жінки,

while an emaciated child in her arms

а худе змарніле дитя у її руках

just stared helplessly at his mother's face.

лише безпомічно дивилося на матір.

But nobody helped them,

Та ніхто й не думав нічим зарадити, усі турбувались лише

because they were so focused on taking care of themselves and their families.

про себе та свої сім'ї.

A huge famine hit North Korea in the mid-1990s.

У середині 1990-х у Північній Кореї почався страшний голодомор.

Ultimately, more than a million North Koreans died during the famine,

Як результат - понад мільйон корейців

загинули під час голоду, дехто врятувався лише тому

and many only survived by eating grass, bugs and tree bark.

що харчувався травою, комахами та деревною корою.

Power outages also became more and more frequent,

Почастішали перебої з електрикою,

so everything around me was completely dark at night,

тож ночами навкруги була суцільна темрява,

except for the sea of lights in China,

світилися лише вогні Китаю

just across the river from my home.

просто через річку перед моїм домом.

I always wondered why they had lights, but we didn't.

Я не розуміла, чому у них було світло, а у нас ні.

Це світлина із супутника, так виглядає Північна Корея вночі

This is a satellite picture showing North Korea at night,

compared to neighbors.

у порівнянні із сусідніми державами.

This is the Amnok River,

Це ріка Амрок,

which serves as a part of the border between North Korea and China.

що слугує частиною кордону

між Північною Кореєю та Китаєм.

As you can see, the river can be very narrow at certain points,

Як бачите, річка дуже вузька у деяких місцях,

що дозволяє північним корейцям потайки переходити кордон.

allowing North Koreans to secretly cross.

But many die.

Та багато із них гинуть.

Sometimes, I saw dead bodies floating down the river.

Іноді я бачу трупи, яких несе течією.

I can't reveal many details about how I left North Korea,

Я не можу розкрити вам усіх деталей моєї втечі з Північної Кореї,

but I only can say that during the ugly years of the famine,

але можу сказати, що у цей жахливий період голоду

I was sent to China to live with distant relatives.

мене відправили до далеких родичів у Китаї.

But I only thought that I would be separated from my family

Я думала,

що розлука із сім'єю буде недовгою.

for a short time.

I could have never imagined

І навіть уявити не могла,

that it would take 14 years to live together.

що мине 14 років, перш ніж ми знову будемо разом.

У Китаї юній дівчині без сім'ї було нелегко.

In China, it was hard living as a young girl without my family.

I had no idea what life was going to be like

Я не знала, яка доля чекає на мене

as a North Korean refugee.

як біженця із Північної Кореї,

But I soon learned it's not only extremely difficult,

та дуже скоро я зрозуміла, що життя там не лише нестерпно важке,

it's also very dangerous,

а й дуже небезпечне,

since North Korean refugees are considered in China as illegal migrants.

адже Китай вважає північних корейців

нелегальними мігрантами.

So I was living in constant fear that my identity could be revealed,

Тож я жила у постійному страху,

що мене викриють

and I would be repatriated to a horrible fate,

і репатріюють назад, до страшного життя

back in North Korea.

у Північній Кореї.

One day, my worst nightmare came true,

Одного дня мої найгірші побоювання справдились,

when I was caught by the Chinese police,

мене схопила китайська поліція

and brought to the police station for interrogation.

та забрала до поліцейського відділку для допиту.

Someone had accused me of being North Korean,

Хтось здав мене, повідомивши, що я північна кореянка,

so they tested my Chinese language abilities,

тож вони перевірили мої знання китайської

and asked me tons of questions.

і ставили масу запитань.

I was so scared.

Мені було дуже страшно,

I thought my heart was going to explode.

здавалося, що серце розірветься.

If anything seemed unnatural, I could be imprisoned and repatriated.

Якби бодай щось виглядало підозріло, мене б посадили у тюрму,

а потім репатріювали.

I thought my life was over.

Здавалося, що життя закінчилось.

But I managed to control all the emotions inside me,

Але я зуміла втримати під контролем свої емоції

and answer the questions.

і відповісти на запитання.

Коли допит було завершено,

After they finished questioning me,

one official said to another,

один чиновник сказав іншому:

"This was a false report. She's not North Korean."

"Донесення було помилковим.

Вона не з Північної Кореї".

And they let me go. It was a miracle.

І мене відпустили. Це було диво.

Some North Koreans in China seek asylum in foreign embassies.

Багато північних корейців у Китаї шукають захисту

у посольствах,

But many can be caught by the Chinese police,

але багатьох може схопити китайська поліція,

and repatriated.

і їх репатріюють.

These girls were so lucky.

Цим дівчатам дуже пощастило.

Even though they were caught,

Хоч їх і заарештували,

they were eventually released, after heavy international pressure.

та згодом відпустили

після значного тиску міжнародної спільноти.

А цим північним корейцям не пощастило.

These North Koreans were not so lucky.

Every year, countless North Koreans are caught in China

Щороку безліч моїх земляків заарештовують у Китаї

and repatriated to North Korea,

і репатріюють на батьківщину,

where they can be tortured, imprisoned, or publicly executed.

де їх можуть катувати, кинути до в'язниці

чи публічно стратити.

Even though I was really fortunate to get out,

І хоча мені дуже пощастило звідти вибратися,

many other North Koreans have not been so lucky.

багатьох інших північних корейців спіткала прикра доля.

It's tragic that North Koreans have to hide their identities

Жахливо, що північні корейці змушені приховувати своє похождення

and struggle so hard just to survive.

та важко боротися за власне виживання.

Even after learning a new language and getting a job,

Навіть якщо вони вивчили нову мову і знайшли роботу,

their whole world can be turned upside down in an instant.

усе їхнє життя може змінитися в одну мить.

That's why, after 10 years of hiding my identity,

Саме тому, після десяти років приховування своєї національності,

я ризикнула поїхати до Південної Кореї

I decided to risk going to South Korea.

And I started a new life yet again.

і розпочала там нове життя.

Settling down in South Korea

Прижитися у Південній Кореї було важче,

was a lot more challenging than I had expected.

ніж я очікувала.

English was so important in South Korea,

Знання англійської там дуже важливі,

so I had to start learning my third language.

і тому мені довелося вчити третю мову.

Also, I realized there was a wide gap between North and South.

Я також усвідомила, що між Північчю та Півднем

велика прірва.

We are all Korean, but inside,

Усі ми корейці, проте усередині

we have become very different, due to 67 years of division.

стали дуже різними

через 67-річний поділ.

У мене навіть була криза власної ідентичності.

I even went through an identity crisis.

Am I South Korean or North Korean?

Хто я - південна чи північна кореянка?

Where am I from? Who am I?

Звідки я? Хто я?

Suddenly, there was no country I could proudly call my own.

Аж раптом ти розумієш, що немає країни,

яку можеш гордо назвати своєю.

Even though adjusting to life in South Korea was not easy,

І хоч звикнути до життя у Південній Кореї було нелегко,

I made a plan -- I started studying for the university entrance exam.

я придумала план.

Я заходилася готуватися до вступних іспитів до університету.

Just as I was starting to get used to my new life,

І тільки-но почала звикати до нового життя,

I received a shocking phone call.

як отримала шокуючий телефонний дзвінок.

The North Korean authorities intercepted some money

Влада Північної Кореї

перехопила гроші, які я надсилала родині,

that I sent to my family,

і за це мою сім'ю покарали -

and, as a punishment, my family was going to be forcibly removed

їх виселили

на безлюдну територію.

to a desolate location in the countryside.

They had to get out quickly.

Тож їм терміново потрібно було вибратися з країни,

So I started planning how to help them escape.

і я почала складати план їхньої втечі.

North Koreans have to travel incredible distances

Північним корейцям доводиться долати величезні відстані

on the path to freedom.

на шляху до свободи.

It's almost impossible to cross the border

Майже неможливо перейти кордон

between North Korea and South Korea.

між Північною та Південною Кореєю,

So, ironically, I took a flight back to China

тож, за іронією долі, мені довелося полетіти назад до Китаю

and headed toward the North Korean border.

і звідти підійти до кордону з Північною Кореєю.

Оскільки моя родина не знала китайської,

Since my family couldn't speak Chinese,

I had to guide them somehow through more than 2,000 miles

я мала бути їхнім провідником,

щоб якимось дивом подолати 2000 миль через Китай

in China, and then into Southeast Asia.

і аж до Південно-Східної Азії

Подорож автобусом зайняла тиждень,

The journey by bus took one week,

and we were almost caught several times.

і кілька разів нас мало не упіймали.

One time, our bus was stopped and boarded by a Chinese police officer.

Одного разу наш автобус зупинився

і до нього зайшов китайський полісмен.

He took everyone's I.D. cards,

Взявши паспорти в пасажирів,

and he started asking them questions.

він почав усіх розпитувати.

Since my family couldn't understand Chinese,

Оскільки ніхто з моєї родини не розумів китайської,

я думала, що їх заарештують.

I thought my family was going to be arrested.

Щойно китайський полісмен підійшов до нас,

As the Chinese officer approached my family,

I impulsively stood up, and I told him

я підхопилася з місця і сказала,

that these are deaf and dumb people that I was chaperoning.

що це - глухонімі,

а я їх супроводжую.

He looked at me suspiciously,

Він глянув на мене із підозрою,

but luckily, he believed me.

та, на щастя, повірив.

We made it all the way to the border of Laos.

Ми дісталися до кордону з Лаосом,

But I had to spend almost all my money

та мені довелося віддати майже всі свої гроші

to bribe the border guards in Laos.

на хабар прикордонникам у Лаосі.

Та навіть коли ми перейшли кордон,

But even after we got past the border,

my family was arrested and jailed for illegal border crossing.

мою сім'ю було заарештовано і ув'язнено

за нелегальний перетин кордону.

After I paid the fine and bribe,

Я сплатила штраф та дала хабар,

my family was released in one month.

і за місяць мою родину звільнили,

But soon after, my family was arrested and jailed again,

та невдовзі їх знову схопили та кинули за грати

in the capital of Laos.

у столиці Лаосу.

This was one of the lowest points in my life.

Це був один із найгнітючіших моментів мого життя.

I did everything to get my family to freedom,

Я зробила усе, щоб мої рідні вийшли на свободу,

and we came so close,

і ми були такі близькі до цього,

but my family was thrown in jail,

та їх ув'язнили

just a short distance from the South Korean embassy.

неподалік від посольства Південної Кореї.

I went back and forth between the immigration office

Я намотувала кілометри, бігаючи від відділу іміграції

and the police station,

до поліцейського відділку і назад,

desperately trying to get my family out.

відчайдушно намагаючись звільнити свою сім'ю,

but I didn't have enough money to pay a bribe or fine anymore.

проте у мене більше не було грошей,

щоб платити штрафи і хабарі.

I lost all hope.

Я втратила надію.

І у той момент якийсь чоловік спитав мене:

At that moment, I heard one man's voice ask me,

"What's wrong?"

"Що трапилось?"

I was so surprised that a total stranger cared enough to ask.

Я дуже здивувалася,

що незнайомець раптом перейнявся моїми проблемами.

In my broken English, and with a dictionary,

Ламаною англійською, зі словником,

I explained the situation, and without hesitating,

я пояснила ситуацію, і чоловік, недовго думаючи,

the man went to the ATM,

зняв гроші з банкомату

and he paid the rest of the money for my family,

і оплатив решту суми, аби мою родину

and two other North Koreans to get out of jail.

та ще двох північних корейців звільнили із в'язниці.

I thanked him with all my heart, and I asked him,

Я дякувала йому від усього серця і запитала:

"Why are you helping me?"

"Чому ви мені допомагаєте?"

"I'm not helping you," he said.

"Я допомагаю не вам, - відповів чоловік.

"I'm helping the North Korean people."

- Я допомагаю громадянам Північної Кореї".

I realized that this was a symbolic moment in my life.

Я зрозуміла, що це - символічна мить мого життя.

The kind stranger symbolized new hope for me and the North Korean people,

Цей добрий незнайомець став символом нової надії для мене

та інших північних корейців, коли ми потребували цього найбільше,

when we needed it most.

And he showed me that the kindness of strangers

і він показав мені, що доброта цілком незнайомих людей

and the support of the international community

та підтримка міжнародної спільноти -

це проміння надії, які так необхідні нам, північним корейцям.

are truly the rays of hope we North Korean people need.

Eventually, after our long journey,

Врешті-решт, наша тривала подорож завершилася,

my family and I were reunited in South Korea.

і ми з родиною знову були разом у Південній Кореї,

But getting to freedom is only half the battle.

та отримати свободу - значить виграти лише половину битви.

Many North Koreans are separated from their families,

Чимало північних корейців живуть у розлуці з сім'ями,

and when they arrive in a new country,

і, приїхавши до нової країни,

they start with little or no money.

вони починають життя майже зовсім без грошей.

So we can benefit from the international community

Тож за підтримки міжнародної спільноти ми можемо

for education, English language training, job training, and more.

отримати освіту, вивчити англійську,

навчитися якійсь професії, та ще багато чого.

Ми також можемо стати містком

We can also act as a bridge

between the people inside North Korea and the outside world.

між людьми у Північній Кореї

та рештою світу,

Because many of us stay in contact with family members still inside,

бо багато-хто з нас не втрачає контакту

із сім'ями, які залишилися в країні,

and we send information and money

ми надсилаємо інформацію та гроші,

that is helping to change North Korea from inside.

і це все допомагає змінити Північну Корею зсередини.

I've been so lucky, received so much help and inspiration in my life,

Мені дуже пощастило, адже я отримала стільки допомоги

і натхнення у житті,

so I want to help give aspiring North Koreans

тож я б хотіла допомогти завзятим північним корейцям

a chance to prosper with international support.

отримати шанс на успіх

за підтримки міжнародної спільноти.

I'm confident that you will see more and more North Koreans

Я впевнена, що невдовзі ви бачитимете все більше

успішних північних корейців в усьому світі,

succeeding all over the world,

including the TED stage.

а також на сцені TED.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)