Sugata Mitra: Build a School in the Cloud

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: serhij hajdaj

What is going to be the future of learning?

Як виглядатиме освіта у майбутньому?

I do have a plan,

Так, я маю план,

but in order for me to tell you what that plan is,

але перед тим, як поділюся ним із Вами,

I need to tell you a little story,

я розповім коротку історію,

which kind of sets the stage.

з якої усе почалося.

I tried to look at

Я задумався,

where did the kind of learning we do in schools,

звідки походить той вид освіти,

where did it come from?

що її ми маємо у школі?

And you can look far back into the past,

Можна зануритися в історію,

but if you look at present-day schooling the way it is,

але якщо подивитися, як виглядає сучасне навчання у школі,

it's quite easy to figure out where it came from.

ми відразу зрозуміємо, звідки воно походить.

It came from about 300 years ago,

Воно зародилося 300 років тому

and it came from the last

в останній

and the biggest of the empires on this planet. ["The British Empire"]

і найбільшій імперії на цій планеті. [Британській імперії]

Imagine trying to run the show,

Уявіть собі, що Вам треба керувати усім парадом,

trying to run the entire planet,

управляти цілою планетою

without computers, without telephones,

без комп'ютерів, без телефонів,

with data handwritten on pieces of paper,

із даними, записаними на папері,

and traveling by ships.

подорожуючи кораблями.

But the Victorians actually did it.

Але вікторіанцям це таки вдалося.

What they did was amazing.

Вони здійснили щось неймовірне.

They created a global computer

Створили глобальний комп'ютер,

made up of people.

що складався з людей.

It's still with us today.

І цей комп'ютер досі з нами.

It's called the bureaucratic administrative machine.

Він називається бюрократична адміністративна машина.

In order to have that machine running,

Щоб ця машина працювала,

you need lots and lots of people.

потрібно дуже багато людей.

They made another machine to produce those people:

Тоді вони придумали машину, яка створювала таких людей:

the school.

школу.

The schools would produce the people

Школи готували людей,

who would then become parts of the

які згодом ставали гвинтиками

bureaucratic administrative machine.

бюрократичної адміністративної машини.

They must be identical to each other.

Ці люди мусять бути однаковісінькими.

They must know three things:

Вони мають знати три речі:

They must have good handwriting, because the data is handwritten;

вони мусять мати гарний почерк, бо дані записуються вручну;

they must be able to read;

вони мусять вміти читати;

and they must be able to do multiplication,

і вони мусять вміти множити,

division, addition and subtraction in their head.

ділити, додавати та віднімати подумки.

They must be so identical that you could pick one up from New Zealand

Ці люди мають бути настільки однаковими, що якби взяти одну особу з Нової Зеландії

and ship them to Canada

і відправити її до Канади,

and he would be instantly functional.

вона б відразу змогла приступити до праці.

The Victorians were great engineers.

Вікторіанці були чудовими інженерами.

They engineered a system that was so robust

Вони збудували настільки життєздатну систему,

that it's still with us today,

що вона досі з нами

continuously producing identical people

і безупину створює однаковісіньких людей

for a machine that no longer exists.

для машини, якої більше не існує.

The empire is gone,

Імперія розпалася,

so what are we doing with that design

але що робити зі схемою,

that produces these identical people,

яка створює ідентичних людей?

and what are we going to do next

І що ми повинні робити далі,

if we ever are going to do anything else with it?

якщо взагалі збираємося щось робити?

["Schools as we know them are obsolete"]

["Традиційні школи застаріли"]

So that's a pretty strong comment there.

Доволі сміливе твердження.

I said schools as we know them now, they're obsolete.

Я сказав, що традиційні школи застаріли.

I'm not saying they're broken.

Я не кажу, що вони зіпсувалися.

It's quite fashionable to say that the education system's broken.

Тепер модно казати, що система освіти зіпсувалася.

It's not broken. It's wonderfully constructed.

Вона не зіпсувалася. Вона досконало збудована.

It's just that we don't need it anymore. It's outdated.

Просто нам ця система більше не потрібна. Вона застаріла.

What are the kind of jobs that we have today?

Як сьогодні виглядає ринок праці?

Well, the clerks are the computers.

У ролі клерків працюють комп'ютери.

They're there in thousands in every office.

У кожному офісі є тисячі комп'ютерів.

And you have people who guide those computers

І є люди, які допомагають комп'ютерам

to do their clerical jobs.

виконувати службові обов'язки.

Those people don't need to be able to write beautifully by hand.

Ці люди більше не мусять мати каліграфічного почерку.

They don't need to be able to multiply numbers in their heads.

Їм не обов'язково вміти множити цифри подумки.

They do need to be able to read.

Так, вони мусять вміти читати.

In fact, they need to be able to read discerningly.

Але читати свідомо.

Well, that's today, but we don't even know

Так виглядає сучасний світ, але ми навіть не підозрюємо,

what the jobs of the future are going to look like.

як виглядатиме ринок праці в майбутньому.

We know that people will work from wherever they want,

Ми знаємо, що люди працюватимуть де завгодно,

whenever they want, in whatever way they want.

коли завгодно і як завгодно.

How is present-day schooling going to prepare them

Чи зможе сучасна освіта підготувати їх

for that world?

до такого світу?

Well, I bumped into this whole thing completely by accident.

Я натрапив на цю тему цілком випадково.

I used to teach people how to write computer programs

Раніше я вчив інших, як писати комп'ютерні програми.

in New Delhi, 14 years ago.

У Нью-Делі, 14 років тому.

And right next to where I used to work, there was a slum.

І відразу біля моєї роботи починалися нетрі.

And I used to think, how on Earth are those kids

Я думав собі - як же ті діти

ever going to learn to write computer programs?

навчаться коли-небудь писати комп'ютерні програми?

Or should they not?

Чи їм нема сенсу цього вчитися?

At the same time, we also had lots of parents,

Водночас, у нас навчалося багато дітей

rich people, who had computers,

багачів, які мали комп'ютери,

and who used to tell me, "You know, my son,

і казали мені: "Знаєте, а мій син

I think he's gifted,

мабуть обдарований,

because he does wonderful things with computers.

тому що він вміє робити неймовірні речі на комп'ютері.

And my daughter -- oh, surely she is extra-intelligent."

А моя донька - о, вона просто геній".

And so on. So I suddenly figured that,

І так далі. І тут мені спало на думку -

how come all the rich people are having

як так може бути, що всі багаті люди мають

these extraordinarily gifted children?

таких неймовірно талановитих дітей?

(Laughter)

(Сміх)

What did the poor do wrong?

Чим завинили бідні люди?

I made a hole in the boundary wall

Я зробив дірку у стіні, яка відгороджувала

of the slum next to my office,

мою контору від нетрів,

and stuck a computer inside it just to see what would happen

і розмістив у ній комп'ютер. Я всього лиш хотів подивитися, що трапиться,

if I gave a computer to children who never would have one,

якщо я дам комп'ютер дітям, які ніколи його не матимуть,

didn't know any English, didn't know what the Internet was.

які не володіють англійською і не знають, що таке інтернет.

The children came running in.

Прибігли діти.

It was three feet off the ground, and they said, "What is this?"

Комп'ютер стояв на висоті одного метра від землі. Вони запитали: "Що це?"

And I said, "Yeah, it's, I don't know."

А я відповів: "Ммм, я не знаю".

(Laughter)

(Сміх)

They said, "Why have you put it there?"

Вони запитали: "Чому Ви його тут поставили?"

I said, "Just like that."

А я відповів: "Просто так".

And they said, "Can we touch it?"I said, "If you wish to."

І діти: "Можна до нього доторкнутися?" А я: "Будь ласка".

And I went away.

І пішов геть.

About eight hours later,

Через вісім годин

we found them browsing and teaching each other how to browse.

вони вже користувалися інтернетом і навчали цього інших.

So I said, "Well that's impossible, because --

Я здивувався: "Та це неможливо, адже ---

How is it possible? They don't know anything."

Як так може бути? Вони ж нічого не знають".

My colleagues said, "No, it's a simple solution.

Мої колеги заперечили: "Та ні, все просто.

One of your students must have been passing by,

Напевно тут проходив один із твоїх учнів

showed them how to use the mouse."

і показав їм, як користуватися мишкою".

So I said, "Yeah, that's possible."

Я погодився: "Дійсно, може й так".

So I repeated the experiment. I went 300 miles out of Delhi

Тому я повторив експеримент. Я поїхав на 300 миль від Делі,

into a really remote village

у дійсно глухе село,

where the chances of a passing software development engineer

де точно не проходитиме

was very little. (Laughter)

програміст. (Сміх)

I repeated the experiment there.

І повторив там свій експеримент.

There was no place to stay, so I stuck my computer in,

У селі не було де переночувати, тому я просто поставив свій комп'ютер

I went away, came back after a couple of months,

і поїхав геть. Коли я повернувся через декілька місяців,

found kids playing games on it.

діти бавилися в ігри на комп'ютері.

When they saw me, they said,

Коли вони побачили мене, то сказали:

"We want a faster processor and a better mouse."

"Ми хочемо швидший процесор і кращу мишку".

(Laughter)

(Сміх)

So I said, "How on Earth do you know all this?"

Тоді я запитав: "Звідки ви це все знаєте?"

And they said something very interesting to me.

І вони дали дуже цікаву відповідь.

In an irritated voice, they said,

Вони роздратовано відповіли:

"You've given us a machine that works only in English,

"Ви дали нам машину, яка працює тільки на англійській мові,

so we had to teach ourselves English in order to use it." (Laughter)

отож нам довелося самотужки вивчити англійську, щоб нею користуватися". (Сміх)

That's the first time, as a teacher,

Я уперше за весь час роботи вчителем

that I had heard the word "teach ourselves" said so casually.

почув, щоб хтось так недбало вимовив фразу "самотужки вивчити".

Here's a short glimpse from those years.

Ось кілька кадрів із того часу.

That's the first day at the Hole in the Wall.

Це перший день біля "Дірки у стіні".

On your right is an eight-year-old.

Праворуч восьмирічний хлопчик.

To his left is his student. She's six.

Ліворуч - його учениця. Їй шість років.

And he's teaching her how to browse.

Він вчить її користуватися інтернетом.

Then onto other parts of the country,

Я повторив цей експеримент ще багато разів

I repeated this over and over again,

по всій країні.

getting exactly the same results that we were.

І всюди отримав однаковий результат.

["Hole in the wall film - 1999"]

[Фільм "Дірка в стіні" 1999 року]

An eight-year-old telling his elder sister what to do.

Восьмирічний хлопчик пояснює старшій сестрі, що робити.

And finally a girl explaining in Marathi what it is,

Врешті-решт дівчинка пояснює, що це, на Мараті

and said, "There's a processor inside."

і каже: "Всередині процесор".

So I started publishing.

Отож я взявся друкувати статті.

I published everywhere. I wrote down and measured everything,

Я друкувався усюди. Я усе записував і вимірював,

and I said, in nine months, a group of children

і сказав, що якщо групу дітей залишити сам-на-сам

left alone with a computer in any language

із комп'ютером на будь-якій мові, то за дев'ять місяців

will reach the same standard as an office secretary in the West.

вони опанують його так, як офісна секретарка на Заході.

I'd seen it happen over and over and over again.

Я бачив це знову і знову.

But I was curious to know, what else would they do

І мене страшенно цікавило, а що ще під силу цим дітям,

if they could do this much?

якщо вони змогли досягнути такого результату?

I started experimenting with other subjects,

Я почав експериментувати з іншими предметами,

among them, for example, pronunciation.

до прикладу, з вимовою.

There's one community of children in southern India

У південній Індії мешкала група дітей,

whose English pronunciation is really bad,

які мали жахливу англійську вимову.

and they needed good pronunciation because that would improve their jobs.

Але вони мусили поліпшити вимову, щоб мати шанси на кращу роботу.

I gave them a speech-to-text engine in a computer,

Я поставив на їхньому комп'ютері програму, яка перетворювала мовлення у текст,

and I said, "Keep talking into it until it types what you say."

і сказав: "Говоріть доти, поки програма не надрукує ваші слова".

(Laughter)

(Сміх)

They did that, and watch a little bit of this.

Діти так і робили. Дивіться.

Computer: Nice to meet you.Child: Nice to meet you.

Комп'ютер: Дуже приємно. Дитина: Дуже приємно.

Sugata Mitra: The reason I ended with the face

Суґата Мітра: Я показав в кінці обличчя

of this young lady over there is because I suspect many of you know her.

тієї молодої дівчини, бо напевно багато-хто з Вас її знає.

She has now joined a call center in Hyderabad

Зараз вона працює у колл-центрі в Гідерабаді

and may have tortured you about your credit card bills

і можливо мучила Вас проханням оплатити кредитні рахунки,

in a very clear English accent.

звертаючись до Вас із напрочуд чітким англійським акцентом.

So then people said, well, how far will it go?

Тоді мене запитували, чи я збираюся продовжувати проект?

Where does it stop?

Коли він дійде кінця?

I decided I would destroy my own argument

Я вирішив заперечити власну ідею,

by creating an absurd proposition.

висловивши абсурдне твердження.

I made a hypothesis, a ridiculous hypothesis.

Я висунув гіпотезу, дурнувату гіпотезу.

Tamil is a south Indian language, and I said,

Таміль - це південно-індійська мова. І я запитав:

can Tamil-speaking children in a south Indian village

чи можуть діти, які розмовляють мовою Таміль у селі на півдні Індії,

learn the biotechnology of DNA replication in English

вивчити біотехнологію редуплікації англійською мовою

from a streetside computer?

із вуличного комп'ютера?

And I said, I'll measure them. They'll get a zero.

Я сказав собі, що випробую їх. Їхній результат дорівнюватиме нулю.

I'll spend a couple of months, I'll leave it for a couple of months,

Я проведу там кілька місяців, потім поїду геть на кілька місяців,

I'll go back, they'll get another zero.

потім повернуся і вони далі залишатимуться на нулю.

I'll go back to the lab and say, we need teachers.

Я повернуся до лабораторії і скажу, що нам потрібні вчителі.

I found a village. It was called Kallikuppam in southern India.

Отож я знайшов село Каллікуппам у південній Індії.

I put in Hole in the Wall computers there,

Я поставив там комп'ютери з проекту "Дірка у стіні"

downloaded all kinds of stuff from the Internet about DNA replication,

і завантажив з інтернету купу матеріалів про редуплікацію ДНК,

most of which I didn't understand.

половини з яких я сам не розумів.

The children came rushing, said, "What's all this?"

Прибігли діти і запитали: "Що це таке?"

So I said, "It's very topical, very important. But it's all in English."

Я відповів: "Це дуже актуально і страшенно важливо. Але це написано англійською".

So they said, "How can we understand such big English words

А вони у відповідь: "А як ми зможемо зрозуміти такі довгі англійські слова,

and diagrams and chemistry?"

діаграми, і хімію?"

So by now, I had developed a new pedagogical method,

До того часу я вже розробив новий педагогічний метод.

so I applied that. I said, "I haven't the foggiest idea."

Отож я його застосував, відповівши: "Я не маю ані найменшого уявлення".

(Laughter)

(Сміх)

"And anyway, I am going away."

"До того ж, я їду геть".

(Laughter)

(Сміх)

So I left them for a couple of months.

Отож я залишив дітей на кілька місяців.

They'd got a zero. I gave them a test.

Вони отримали нуль балів. Я дав їм тест.

I came back after two months

Через два місяці я повернувся,

and the children trooped in and said, "We've understood nothing."

до мене прийшла юрба дітей, і вони сказали: "Ми нічого не зрозуміли".

So I said, "Well, what did I expect?"

"А чого ще я міг сподіватися?", подумав я.

So I said, "Okay, but how long did it take you

І сказав: "Гаразд, але скільки часу минуло, поки ви

before you decided that you can't understand anything?"

вирішили, що нічого не розумієте?"

So they said, "We haven't given up.

Діти відповіли: "Ми не здаємося.

We look at it every single day."

Ми дивимося на це кожнісінького дня".

So I said, "What? You don't understand these screens

Я здивувався: "Що? Ви не розумієте, що пише на екрані,

and you keep staring at it for two months? What for?"

але витріщаєтеся на нього вже два місяці? Навіщо?"

So a little girl who you see just now,

Тоді оця маленька дівчинка

she raised her hand, and she says to me in broken Tamil and English,

підняла руку і відповіла мені на ламаній Тамілі та англійській:

she said, "Well, apart from the fact that

"Ну ми не зрозуміли нічого, крім того, що

improper replication of the DNA molecule causes disease,

неправильна редуплікація молекули ДНК

we haven't understood anything else."

спричиняє хвороби".

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

So I tested them.

Діти написали тест.

I got an educational impossibility, zero to 30 percent

Я отримав неймовірний результат - від нуля до 30 відсотків

in two months in the tropical heat

за два місяці, у тропіках,

with a computer under the tree in a language they didn't know

із комп'ютером під деревом, на незнайомій мові,

doing something that's a decade ahead of their time.

ці діти робили завдання, яке б мали виконувати через десять років.

Absurd. But I had to follow the Victorian norm.

Абсурд. Але я мусив дотримуватися вікторіанських стандартів.

Thirty percent is a fail.

Тридцять відсотків - це двійка.

How do I get them to pass? I have to get them 20 more marks.

Як ці діти можуть скласти іспит? Вони мусять набрати ще 20 балів.

I couldn't find a teacher. What I did find was a friend that they had,

Я не зміг знайти вчителя. Але я знайшов їхнього друга,

a 22-year-old girl who was an accountant

22-річну дівчину, яка працювала бухгалтером

and she played with them all the time.

і постійно бавилася з дітьми.

So I asked this girl, "Can you help them?"

Я запитав цю дівчину: "Ти зможеш їм допомогти?"

So she says, "Absolutely not.

А вона відповіла: "Звісно, що ні.

I didn't have science in school. I have no idea

Я не вчила біології у школі. Я не маю ані найменшого уявлення,

what they're doing under that tree all day long. I can't help you."

що вони там цілий день роблять під деревом. Я не можу Вам допомогти".

I said, "I'll tell you what. Use the method of the grandmother."

Тоді я сказав: "Я тобі скажу ось що - скористайся методом бабці".

So she says, "What's that?"

Дівчина вигукнула: "А що це?"

I said, "Stand behind them.

Я пояснив: "Підтримуй їх.

Whenever they do anything, you just say,

Що б вони не робили, ти просто кажи:

'Well, wow, I mean, how did you do that?

"О, ого, як вам це вдалося?

What's the next page? Gosh, when I was your age, I could have never done that.'

А що далі? Боже, коли я була така як ви, я ніколи б такого не зробила".

You know what grannies do."

Говори з ними так, як це роблять бабці".

So she did that for two more months.

І вона так і робила протягом двох місяців.

The scores jumped to 50 percent.

Успішність стрибнула до 50 відсотків.

Kallikuppam had caught up

Каллікуппам наздогнав

with my control school in New Delhi,

мою контрольну школу у Нью-Делі,

a rich private school with a trained biotechnology teacher.

багату приватну школу з професійним викладачем біотехнологій.

When I saw that graph I knew there is a way to level the playing field.

Коли я побачив цей графік, то зрозумів, що вони перебувають на рівних умовах.

Here's Kallikuppam.

Ось Каллікуппам.

(Children speaking) Neurons ... communication.

(Говорять діти) Нейрони ... комунікація.

I got the camera angle wrong. That one is just amateur stuff,

Камера дивиться не у той бік. То аматорська зйомка.

but what she was saying, as you could make out,

Але дівчинка розповідає, як ви почули,

was about neurons, with her hands were like that,

про нейрони. Вона ось так сплела пальці

and she was saying neurons communicate.

і сказала, що між нейронами існує зв'язок.

At 12.

У 12 років.

So what are jobs going to be like?

Отож, як виглядатиме робота у майбутньому?

Well, we know what they're like today.

Ми знаємо, як вона виглядає сьогодні.

What's learning going to be like? We know what it's like today,

Якою буде освіта? Ми знаємо, як вона виглядає сьогодні.

children pouring over with their mobile phones on the one hand

В одній руці діти тримають мобільний телефон,

and then reluctantly going to school to pick up their books with their other hand.

а в іншій - книжки, що їх неохоче забирають зі школи.

What will it be tomorrow?

Як усе це виглядатиме завтра?

Could it be that we don't need to go to school at all?

Може до школи взагалі не потрібно буде ходити?

Could it be that, at the point in time when you need to know something,

Чи трапиться так у час, коли ми можемо дізнатися

you can find out in two minutes?

про що завгодно за дві хвилини?

Could it be -- a devastating question,

Чи може статися так - це руйнівне запитання,

a question that was framed for me by Nicholas Negroponte --

яке сформулював Ніколас Неґропонте -

could it be that we are heading towards or maybe in

чи може статися так, що ми рухаємося до майбутнього,

a future where knowing is obsolete?

у якому знання стануть застарілими?

But that's terrible. We are homo sapiens.

Але ж це жахливо. Ми ж гомо сапієнс.

Knowing, that's what distinguishes us from the apes.

Знання - ось що відрізняє нас від мавп.

But look at it this way.

Та погляньмо на це з іншого боку.

It took nature 100 million years

Природа витратила сто мільйонів років,

to make the ape stand up

щоб змусити мавпу встати

and become Homo sapiens.

і перетворитися на Людину розумну.

It took us only 10,000 to make knowing obsolete.

Ми витратили тільки 10,000 років на те, щоб зробити знання застарілим.

What an achievement that is.

Яке ж це досягнення!

But we have to integrate that into our own future.

Але ми мусимо інтегрувати його у своє власне майбутнє.

Encouragement seems to be the key.

І тут найголовніше - підбадьорення.

If you look at Kuppam,

Погляньте на Куппам,

if you look at all of the experiments that I did,

погляньте на всі проведені експерименти.

it was simply saying, "Wow," saluting learning.

Треба було тільки сказати "Ого", похвалити за навчання.

There is evidence from neuroscience.

Маємо докази з нейробіології.

The reptilian part of our brain, which sits in the center of our brain,

Рептильна частина нашого мозку, яка знаходиться у самому центрі мозку,

when it's threatened, it shuts down everything else,

у випадку загрози припиняє діяльність усього.

it shuts down the prefrontal cortex, the parts which learn,

Вона припиняє діяльність префронтальної кори головного мозку, частин мозку, що відповідають за навчання.

it shuts all of that down.

Вона все зупиняє.

Punishment and examinations are seen as threats.

Покарання та іспити вважаються загрозами.

We take our children, we make them shut their brains down,

Ми змушуємо дітей зупинити роботу мозку,

and then we say, "Perform."

а тоді кажемо: "Покажіть результат".

Why did they create a system like that?

Чому створили таку систему?

Because it was needed.

Тому що це було саме те, що треба.

There was an age in the Age of Empires

То був період під час Епохи імперій,

when you needed those people who can survive under threat.

коли були потрібними люди, які вміли виживати перед загрозою.

When you're standing in a trench all alone,

Коли стоїш сам-один у траншеї,

if you could have survived, you're okay, you've passed.

то якщо вижив - усе гаразд, ти склав іспит.

If you didn't, you failed.

Якщо ні - то провалив.

But the Age of Empires is gone.

Але Епоха імперій минула.

What happens to creativity in our age?

Що відбувається з творчістю у наш час?

We need to shift that balance back

Ми мусимо змістити рівновагу назад -

from threat to pleasure.

від загрози до задоволення.

I came back to England looking for British grandmothers.

Я поїхав до Англії у пошуках британських бабусь.

I put out notices in papers saying,

Я розклеїв ось такі оголошення:

if you are a British grandmother, if you have broadband and a web camera,

якщо Ви британська бабуся і маєте інтернет і веб-камеру,

can you give me one hour of your time per week for free?

то чи могли б Ви присвятити мені безкоштовно одну годину на тиждень?

I got 200 in the first two weeks.

Я отримав 200 відгуків за перші два тижні.

I know more British grandmothers than anyone in the universe. (Laughter)

Я знаю більше британських бабусь, ніж будь-хто у всесвіті. (Сміх)

They're called the Granny Cloud.

Вони звуться Хмарою бабусь.

The Granny Cloud sits on the Internet.

Хмара бабусь сидить в інтернеті.

If there's a child in trouble, we beam a Gran.

Якщо якась дитина потребує допомоги, ми зв'язуємося із Бабцею.

She goes on over Skype and she sorts things out.

Вона виходить у скайп і все залагоджує.

I've seen them do it from a village called Diggles

Я бачив, як бабці, що живуть у селі Діґлз

in northwestern England,

на північному заході Англії,

deep inside a village in Tamil Nadu, India,

допомагають дітям із села Таміл Наду в Індії,

6,000 miles away.

за 6,000 миль.

She does it with only one age-old gesture.

Бабця робить лише один, старий як світ жест.

"Shhh."

"Шшшш".

Okay?

Ясно?

Watch this.

Дивіться.

Grandmother: You can't catch me. You say it.

Бабця: Ви мене не зловите. Повторюйте за мною.

You can't catch me.

Ви мене не зловите.

Children: You can't catch me.

Діти: Ви мене не зловите.

Grandmother: I'm the Gingerbread Man.Children: I'm the Gingerbread Man.

Бабця: Я колобок. Діти: Я колобок.

Grandmother: Well done! Very good.

Бабця: Молодці! Дуже добре.

SM: So what's happening here?

СМ: Що тут відбувається?

I think what we need to look at is

Я гадаю, що нам варто подивитися

we need to look at learning

на навчання як на плід

as the product of educational self-organization.

освітньої самоорганізації.

If you allow the educational process to self-organize,

Якщо ви дасте змогу освітньому процесові самоорганізуватися,

then learning emerges.

відбудеться навчання.

It's not about making learning happen.

Йдеться не про те, щоб організувати навчання.

It's about letting it happen.

Йдеться про те, щоб відкрити йому шлях.

The teacher sets the process in motion

Вчитель запускає увесь процес,

and then she stands back in awe

а тоді стоїть осторонь і захоплено

and watches as learning happens.

спостерігає, як відбувається навчання.

I think that's what all this is pointing at.

На мою думку, все виглядає саме так.

But how will we know? How will we come to know?

Але як ми знатимемо? Як ми дізнаємося про це?

Well, I intend to build

Я планую заснувати

these Self-Organized Learning Environments.

осередки самоорганізованого навчання.

They are basically broadband, collaboration

По суті, це поєднання інтернету, співпраці

and encouragement put together.

та підбадьорення.

I've tried this in many, many schools.

Я випробував цей проект у багатьох школах.

It's been tried all over the world, and teachers

Він відбувався по всьому світу, а вчителі

sort of stand back and say, "It just happens by itself?"

стояли осторонь і питали: "Все відбувається саме по собі?"

And I said, "Yeah, it happens by itself.""How did you know that?"

А я відповідав: "Так, саме по собі". "Звідки Ви про це дізналися?"

I said, "You won't believe the children who told me

Я у відповідь: "Ви не повірите ані дітям, які мені про це сказали,

and where they're from."

ані тому, з якої вони країни".

Here's a SOLE in action.

Ось осередок самоорганізованого навчання у дії.

(Children talking)

(Говорять діти)

This one is in England.

Цей знаходиться в Англії.

He maintains law and order,

Цей хлопчик відповідає за порядок,

because remember, there's no teacher around.

адже ви пам'ятаєте, що поблизу немає вчителя.

Girl: The total number of electrons is not equal to the total number of protons -- SM: Australia

Дівчинка: Кількість електронів не дорівнює кількості протонів, -- СМ: Австралія.

Girl: -- giving it a net positive or negative electrical charge.

Дівчинка: які дають негативний електричний заряд.

The net charge on an ion is equal to the number of protons

Сумарний заряд іона дорівнює кількості протонів

in the ion minus the number of electrons.

в іоні мінус кількість електронів.

SM: A decade ahead of her time.

СМ: Вона на десять років випереджає свій час.

So SOLEs, I think we need a curriculum of big questions.

Осередки самоорганізованого навчання потребують навчального плану, що складатиметься із великих запитань.

You already heard about that. You know what that means.

Ви вже про це чули. Ви знаєте, про що йдеться.

There was a time when Stone Age men and women

Колись давно чоловіки та жінки кам'яної доби

used to sit and look up at the sky and say,

сиділи, дивилися на небо і питали:

"What are those twinkling lights?"

"Що то таке блимає?"

They built the first curriculum, but we've lost sight of those wondrous questions.

Вони створили перший навчальний план, але ми втратили ці чудові запитання.

We've brought it down to the tangent of an angle.

Ми все звели до тангенса кута.

But that's not sexy enough.

Але ж так нецікаво.

The way you would put it to a nine-year-old is to say,

Ось як про це треба розповідати дев'ятирічній дитині:

"If a meteorite was coming to hit the Earth,

"Якби до Землі наближався метеорит,

how would you figure out if it was going to or not?"

як би ти визначив, чи він зіткнеться з Землею чи ні?"

And if he says, "Well, what? how?"

І якщо дитина запитає: "Ну і як?"

you say, "There's a magic word. It's called the tangent of an angle,"

Ви відповісте: "Є одне чарівне слово. Воно зветься тангенс кута".

and leave him alone. He'll figure it out.

І залиште дитину на самоті. Вона сама про все дізнається.

So here are a couple of images from SOLEs.

Ось кілька світлин із осередків самоорганізованого навчання.

I've tried incredible, incredible questions --

Я ставив неймовірні, просто неймовірні запитання -

"When did the world begin? How will it end?" —

"Коли народився світ? Як він закінчиться?" -

to nine-year-olds.

дев'ятирічним дітям.

This one is about what happens to the air we breathe.

Це запитання про те, що відбувається із повітрям, яке ми вдихаємо.

This is done by children without the help of any teacher.

Діти шукали відповіді без допомоги вчителя.

The teacher only raises the question,

Учитель тільки ставить запитання,

and then stands back and admires the answer.

а тоді відходить убік і захоплюється відповідями.

So what's my wish?

Отож, яке моє бажання?

My wish is

Моє бажання -

that we design the future of learning.

створити майбутнє освіти.

We don't want to be spare parts

Ми не хочемо бути запчастинами

for a great human computer, do we?

для великого людського комп'ютера, чи не так?

So we need to design a future for learning.

Отож, ми мусимо створити майбутнє освіти.

And I've got to -- hang on,

Я мушу - одну секунду -

I've got to get this wording exactly right,

я мушу зачитати, щоб жодним словом не помилитися,

because, you know, it's very important.

адже це дуже важливо.

My wish is to help design a future of learning

Моє бажання - допомогти створити майбутнє освіти,

by supporting children all over the world

підтримавши дітей зі всього світу, які

to tap into their wonder and their ability to work together.

скористають зі своєї цікавості та вміння співпрацювати.

Help me build this school.

Допоможіть мені збудувати цю школу.

It will be called the School in the Cloud.

Вона називатиметься Школа у хмарі.

It will be a school where children go on these intellectual adventures

У цій школі діти вирушатимуть в інтелектуальні мандрівки,

driven by the big questions which their mediators put in.

що до них спонукатимуть великі питання, які поставили посередники.

The way I want to do this

Я хочу збудувати

is to build a facility where I can study this.

осередок, де зможу проводити дослідження.

It's a facility which is practically unmanned.

Осередок, у якому ніхто не працюватиме.

There's only one granny

Тільки одна бабця,

who manages health and safety.

яка відповідатиме за здоров'я та безпеку.

The rest of it's from the cloud.

Усім іншим керуватимуть із хмари.

The lights are turned on and off by the cloud,

Хмара вмикає та вимикає світло,

etc., etc., everything's done from the cloud.

і так далі, і так далі, усе робиться з хмари.

But I want you for another purpose.

Але мені потрібна ваша допомога.

You can do Self-Organized Learning Environments

Ви можете створити осередки самоорганізованого навчання

at home, in the school, outside of school, in clubs.

удома, в школі, поза школою, у гуртку.

It's very easy to do. There's a great document

Це дуже просто. TED створив чудовий документ,

produced by TED which tells you how to do it.

який розповість вам, що робити.

If you would please, please do it

Прошу вас, прошу вас - зробіть це,

across all five continents

на усіх п'яти континентах,

and send me the data,

і пришліть мені дані.

then I'll put it all together, move it into the School of Clouds,

Тоді я зберу їх докупи, переміщу їх до Школи у хмарах,

and create the future of learning.

та створю майбутнє освіти.

That's my wish.

Це моє бажання.

And just one last thing.

І останнє.

I'll take you to the top of the Himalayas.

Запрошую вас на вершину Гімалаїв.

At 12,000 feet, where the air is thin,

На висоті 12,000 футів, де повітря розріджене,

I once built two Hole in the Wall computers,

я колись поставив два комп'ютери в рамках проекту "Дірка в стіні".

and the children flocked there.

До нього збіглися діти.

And there was this little girl who was following me around.

Серед них була маленька дівчинка, яка не відступала від мене ні на крок.

And I said to her, "You know, I want to give a computer to everybody, every child.

Я сказав їй: "Знаєш, я хочу дати комп'ютер кожному, кожній дитині.

I don't know, what should I do?"

Я не знаю, що мені робити".

And I was trying to take a picture of her quietly.

Тим часом я намагався непомітно сфотографувати її.

She suddenly raised her hand like this, and said to me,

Раптом вона простягнула до мене руку і сказала:

"Get on with it."

"То займися цим".

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

I think it was good advice.

Чудова порада, чи не так?

I'll follow her advice. I'll stop talking.

Я послухаю її і замовкну.

Thank you. Thank you very much.

Дякую. Щиро дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you. Thank you. (Applause)

Дякую. Дякую. (Оплески)

Thank you very much. Wow. (Applause)

Щиро дякую. Ого! (Оплески)