Why are we happy? Why aren't we happy? | Dan Gilbert

Перекладач: Oleksiy Pazyuk Утверджено: Khrystyna Romashko

When you have 21 minutes to speak,

Коли для промови в тебе є лише 21 хвилина,

two million years seems like a really long time.

здається, що два мільйони років - це дуже довго.

But evolutionarily, two million years is nothing.

Але для еволюції два мільйони років - це ніщо.

And yet, in two million years,

Та все ж за два мільйони років людський мозок збільшився майже втричі,

the human brain has nearly tripled in mass,

going from the one-and-a-quarter-pound brain of our ancestor here, Habilis,

від мозку нашого предка, Хомо Хабіліс, що важив фунт із чвертю

to the almost three-pound meatloaf everybody here has between their ears.

до майже трифунтового шматка м'яса, який кожен з нас носить між вухами.

What is it about a big brain

Що ж є такого у великому мозку, що природа так хотіла дати кожному з нас?

that nature was so eager for every one of us to have one?

Well, it turns out when brains triple in size,

Виявляється, що коли мозок потроюється в розмірі,

they don't just get three times bigger; they gain new structures.

він не лише стає втричі більшим, а й отримує нові структури.

And one of the main reasons our brain got so big is because it got a new part,

І однією з причин, чому наш мозок став таким великим, є те. що він отримав нову частину,

called the "frontal lobe,"

particularly, a part called the "prefrontal cortex."

що називається лобовою часткою. Зокрема частину, що зветься префронтальною корою.

What does a prefrontal cortex do for you

Що ж таке для нас робить префронтальна кора, що могло б пояснити

that should justify the entire architectural overhaul of the human skull

всю архітектурну реконструкцію людського черепа за крихту еволюційного часу?

in the blink of evolutionary time?

Well, it turns out the prefrontal cortex does lots of things,

Виявляється. що префронтальна кора робить багато речей,

but one of the most important things it does is it's an experience simulator.

але однією з найважливіших її функцій

є функція симулятора досвіду.

Pilots practice in flight simulators

Пілоти практикуються на симуляторах польотів,

so that they don't make real mistakes in planes.

Human beings have this marvelous adaptation

щоб не робити справжніх помилок в літаках.

Людські створіння мають це чудове пристосування, з яким

that they can actually have experiences in their heads

вони фактично можуть мати якийсь досвід в голові

before they try them out in real life.

This is a trick that none of our ancestors could do,

перед тим, як випробувати його вживу.

Це те, чого не міг робити жоден з наших предків,

and that no other animal can do quite like we can.

і жодна тварина не може робити це так, як можемо ми. Це чудове пристосування.

It's a marvelous adaptation.

It's up there with opposable thumbs and standing upright and language

Це вкупі з протиставленим великим пальцем, прямоходінням і мовою,

as one of the things that got our species out of the trees

одна з речей, які перенесли наш вид із дерев

and into the shopping mall.

(Laughter)

прямісінько в торгові центри.

All of you have done this.

Всі, -- (Сміх) -- ви всі це робили.

Ben and Jerry's doesn't have "liver and onion" ice cream,

Ну знаєте,

"Бен і Джеррі" не роблять цибулево-печінкового морозива.

and it's not because they whipped some up, tried it and went, "Yuck!"

Це не тому, що вони трохи зробили, спробували і сказали "Фу".

It's because, without leaving your armchair,

А тому, що не покидаючи своє крісло,

you can simulate that flavor and say "yuck" before you make it.

ви можете симулювати той смак і сказати "фу" ще перед приготуванням.

Let's see how your experience simulators are working.

Давайте поглянемо, як працюють симулятори досвіду.

Let's just run a quick diagnostic

before I proceed with the rest of the talk.

Давайте пройдемо швиденьку діагностику перед тим, як я продовжу.

Here's two different futures that I invite you to contemplate.

Ось два різних майбутніх. Я запрошую вас розглянути їх,

You can try to simulate them and tell me which one you think you might prefer.

спробувати симулювати і сказати мені, яке з них вам подобається більше.

One of them is winning the lottery. This is about 314 million dollars.

Одне з них - виграш у лотереї. Це близько 314 мільйонів доларів

And the other is becoming paraplegic.

А інше - паралізовані кінцівки.

(Laughter)

Just give it a moment of thought.

Подумайте хвилинку.

You probably don't feel like you need a moment of thought.

Вам, певно, здається. що ви не потребуєте цієї хвилинки.

Interestingly, there are data on these two groups of people,

Цікаво, що є інформація про ці дві групи людей,

data on how happy they are.

And this is exactly what you expected, isn't it?

інформація про те, наскільки щасливими вони є.

І саме це ви очікуєте, чи не так?

But these aren't the data. I made these up!

Але це не інформація. Я вигадав це!

These are the data.

You failed the pop quiz, and you're hardly five minutes into the lecture.

Ось ця інформація. Ви провалили цей неочікуваний тест, хоча минуло лише п'ять хвилин лекції.

Because the fact is that a year after losing the use of their legs

Бо насправді за рік після втрати контролю над ногами,

and a year after winning the lotto,

lottery winners and paraplegics are equally happy with their lives.

і за рік після виграшу в лотерею, паралітики і переможці

почуваються однаково щасливими.

Don't feel too bad about failing the first pop quiz,

Ну, не засмучуйтеся через невдачу в першому тесті,

because everybody fails all of the pop quizzes all of the time.

бо всі і завжди провалюють неочікувані тести.

The research that my laboratory has been doing,

Дослідження, що проводилися в моїй лабораторії

that economists and psychologists around the country have been doing,

економістами і психологами по всій країні,

has revealed something really quite startling to us,

відкрили щось дуже для нас дивне,

something we call the "impact bias,"

що ми назвали "впливом зсуву",

which is the tendency for the simulator to work badly,

і це є властивість симулятора працювати погано.

for the simulator to make you believe that different outcomes are more different

Тому що симулятор переконує вас, що між різними результатами

than, in fact, they really are.

є більша різниця, аніж насправді.

From field studies to laboratory studies,

we see that winning or losing an election,

І з польових та лабораторних досліджень

ми бачимо, що перемога чи поразка на виборах, здобуття чи втрата коханих,

gaining or losing a romantic partner,

getting or not getting a promotion,

здобуття або нездобуття підвищення, успішне чи неуспішне складання тесту в коледжі

passing or not passing a college test,

on and on,

have far less impact, less intensity and much less duration

і так далі, мають набагато менший вплив, інтенсивність та тривалість,

than people expect them to have.

ніж очікують люди.

A recent study -- this almost floors me --

Насправді, нещодавні дослідження - це мене дуже здивувало-

нещодавні дослідження, що показують, як великі життєві травми впливають на людей,

a recent study showing how major life traumas affect people

кажуть, що коли це сталося більше трьох місяців тому,

suggests that if it happened over three months ago,

бувають лише деякі винятки,

with only a few exceptions,

то це жодним чином не впливає на стан вашої щасливості.

it has no impact whatsoever on your happiness.

Чому?

Why?

Бо щастя можна синтезувати.

Because happiness can be synthesized.

Сер Томас Браун в 1642 році писав " Я найщасливіший поміж людей,

Sir Thomas Brown wrote in 1642, "I am the happiest man alive.

Я маю в собі те, що може перетворювати бідність в багатство, лихо в процвітання.

I have that in me that can convert poverty to riches, adversity to prosperity.

Я більш невразливий, ніж Ахілл; доля не має жодного місця, куди може мене вдарити."

I am more invulnerable than Achilles; fortune hath not one place to hit me."

Що за дивні пристрої має в голові цей чоловік?

What kind of remarkable machinery does this guy have in his head?

Виявляється, такі ж чудові прилади, має і будь-хто з нас.

Well, it turns out it's precisely the same remarkable machinery that all of us have.

Людські істоти мають щось, що ми можемо назвати "психологічною імунною системою".

Human beings have something

that we might think of as a "psychological immune system,"

Це система когнітивних процесів, переважно несвідомих когнітивних процесів,

a system of cognitive processes, largely nonconscious cognitive processes,

що дозволяє їм змінювати сприйняття світу таким чином,

that help them change their views of the world,

щоб краще почуватися у світах, де вони опиняються.

so that they can feel better about the worlds

in which they find themselves.

Як і сер Томас, ви маєте цю машину.

Like Sir Thomas, you have this machine.

на відміну від сера Томаса, ви про це навряд чи знаєте.

Unlike Sir Thomas, you seem not to know it.

Ми синтезуємо щастя, але думаємо, що щастя - це річ, яку треба знайти.

We synthesize happiness, but we think happiness is a thing to be found.

Думаю, з власного досвіду ви знаєте багато прикладів людей, що синтезують щастя,

Now, you don't need me to give you

too many examples of people synthesizing happiness, I suspect,

але все-таки, я покажу вам трохи експериментальних доказів,

though I'm going to show you some experimental evidence.

і ходити за доказами далеко не треба буде.

You don't have to look very far for evidence.

Для перевірки, оскільки я це сказав в одній з лекцій,

I took a copy of the "New York Times"

and tried to find some instances of people synthesizing happiness.

Я взяв примірник Нью Йорк Таймс і спробував знайти приклади людей, що синтезують щастя.

Here are three guys synthesizing happiness.

І ось вам троє чоловіків, що синтезують щастя.

"I'm better off physically, financially, mentally ..."

"Я себе почуваю набагато, набагато краще фізично, фінансово, еміційно, розумово

"I don't have one minute's regret. It was a glorious experience."

і так далі." " Я ні хвилини не шкодую.

"I believe it turned out for the best."

Who are these characters who are so damn happy?

Це був чудовий досвід." "Я вірю, все повернулося на краще"

The first one is Jim Wright.

Some of you are old enough to remember:

Хто ж ці люди, які настільки щасливі?

he was the chairman of the House of Representatives,

Що ж, перший - Джим Райт.

and he resigned in disgrace

Дехто з вас має досить років, щоб пам'ятати: він був спікером Палати представників

when this young Republican named Newt Gingrich found out about

і пішов у відставку після того, як молодий республіканець Ньют Джингріч

a shady book deal that he had done.

He lost everything.

The most powerful Democrat in the country lost everything:

знайшов записник з тіньовими угодами, які той укладав.

he lost his money, he lost his power.

Він втратив усе. Наймогутніший демократ країни.

What does he have to say all these years later about it?

втратив усе.

Він втратив гроші, втратив владу.

"I am so much better off physically, financially, mentally

Що ж він міг сказати про це після стількох років.

and in almost every other way."

What other way would there be to be better off?

"Я себе почуваю набагато, набагато краще фізично, фінансово, еміціойно, розумово

Vegetably? Minerally? Animally?

і в усіх інших сенсах".

He's pretty much covered them there.

Який інший сенс міг би бути кращим?

Moreese Bickham is somebody you've never heard of.

Рослинний? Мінеральний? Тваринний? Він і так все детально перерахував.

Moreese Bickham uttered these words upon being released.

А про Моріса Бікхема ви ніколи не чули.

He was 78 years old.

He'd spent 37 years in Louisiana State Penitentiary

Моріс Бікхем вимовив ці слова, коли його звільнили.

for a crime he didn't commit.

Йому було 78 років. Він провів 37 років

He was ultimately [released for good behavior halfway through his sentence.]

у тюрмі штату Луізіана за злочин, який не скоював.

What did he have to say about his experience?

Він був повністю реабілітований

"I don't have one minute's regret. It was a glorious experience."

у віці 78 завдяки ДНК тесту.

Glorious!

І що ж він мав сказати про свій досвід?

This guy's not saying, "There were some nice guys. They had a gym."

"Я не шкодую ані секунди. Це був неймовірний досвід."

"Glorious" -- a word we usually reserve for something like a religious experience.

Неймовірно! Цей хлопець не каже:

"Ну, знаєте, там було кілька хороших хлопців. Там був спортзал."

Harry S. Langerman uttered these words.

Він вживає - "неймовірно,"

слово, яке ми зазвичай використовуємо для опису релігійного переживання.

He's somebody you might have known but didn't,

because in 1949, he read a little article in the paper

Гаррі С. Ленгерман вимовив ці слова, і його ви могли б знати,

about a hamburger stand owned by these two brothers named McDonald.

а не знаєте, бо в 1949 році він прочитав невелику статтю в газеті

And he thought, "That's a really neat idea!"

про лоток з гамбургерами, який належав якимось братам МакДональдс.

So he went to find them.

They said, "We can give you a franchise on this for 3,000 bucks."

І він подумав, "Це справді гарна ідея!"

Harry went back to New York, asked his brother, an investment banker,

Тож він зустрівся з ними. Вони сказали:

"Ми можемо продати вам франшизу за 3000 баксів."

to loan him 3,000 dollars, and his brother's immortal words were,

Гаррі повернувся в Нью-Йорк і попросив брата, інвестиційного банкіра,

"You idiot, nobody eats hamburgers."

He wouldn't lend him the money.

позичити йому 3000 доларів.

Of course, six months later, Ray Kroc had exactly the same idea.

і безсмертними словами його брата були:

"Ти ідіот, ніхто не їсть гамбургерів."

It turns out, people do eat hamburgers,

Він не хотів позичати брату гроші, а за півроку

and Ray Kroc, for a while, became the richest man in America.

Рею Кроку прийшла в голову така ж ідея.

Виявляється, люди таки їдять гамбургери,

And then, finally,

і згодом Рей Крок став найбагатшою людиною Америки.

some of you recognize this young photo of Pete Best,

who was the original drummer for the Beatles,

І ось нарешті - знаєте, це найкращий зі світів -

until they, you know, sent him out on an errand and snuck away

дехто з вас впізнає на цьому фото молодого Піта Беста,.

and picked up Ringo on a tour.

Well, in 1994, when Pete Best was interviewed --

який був першим ударником Бітлз.

yes, he's still a drummer; yes, he's a studio musician --

доки вони, як ви знаєте, послали його за чимось і втекли.

he had this to say: "I'm happier than I would have been with the Beatles."

і підібрали Рінго під час туру.

Ну, в 1994, коли в Піта Беста брали інтерв"ю,

OK, there's something important to be learned from these people,

-так, він все ще ударник, так, він студійний музикант -

and it is the secret of happiness.

він сказав таке: " Я щасливіший зараз, ніж міг би бути з Бітлз"

Here it is, finally to be revealed.

First: accrue wealth, power and prestige,

Гаразд. Існує якась важлива річ, якої варто повчитися в цих людей,

then lose it.

і це - секрет щастя.

(Laughter)

Ось він, врешті ми його розкриємо.

Second: spend as much of your life in prison as you possibly can.

По-перше: досягніть влади, багатства і престижу,

(Laughter)

а потім втратьте це.

Third: make somebody else really, really rich.

По-друге: проведіть в тюрмі стільки часу, скільки зможете.

And finally: never, ever join the Beatles.

По-третє: зробіть когось іншого дуже, дуже багатим.

(Laughter)

Yeah, right.

Because when people synthesize happiness,

as these gentlemen seem to have done,

І нарешті: ніколи й не мрійте про Бітлз.

we all smile at them, but we kind of roll our eyes and say,

Гаразд. Зараз я, як і Зі Френк, можу передбачити вашу наступну думку,

"Yeah, right, you never really wanted the job."

"Oh yeah, right -- you really didn't have that much in common with her,

а саме: "Ага. так." Бо коли

люди синтезують щастя, так як, схоже, робили ці джентльмени,

and you figured that out just about the time

she threw the engagement ring in your face."

ми їм всміхаємося, але далі закочуємо очі і кажемо,

We smirk,

because we believe that synthetic happiness is not of the same quality

"Ну що ж, тобі ж та робота була непотрібна."

as what we might call "natural happiness."

"ох, гаразд, ти ж справді

мав з нею небагато спільного,

What are these terms?

Natural happiness is what we get when we get what we wanted,

і ти це зрозумів якраз тоді,

коли вона жбурнула обручку тобі в лице."

and synthetic happiness is what we make when we don't get what we wanted.

Ми хмикаємо, бо віримо, що синтетичне щастя

And in our society, we have a strong belief

не такої ж якості як те, що ми могли б назвати натуральним щастям.

that synthetic happiness is of an inferior kind.

Що це за терміни?

Натуральне щастя - це те, яке ми маємо, коли отримуємо те, до чого прагнемо.

Why do we have that belief?

Well, it's very simple.

а синтетичне щастя - це те, яке ми виробляємо, коли не отримуємо того, що хотіли.

What kind of economic engine would keep churning

І в нашому суспільстві ми щиро віримо,

if we believed that not getting what we want

що синтетичне щастя нижчого гатунку.

could make us just as happy as getting it?

Чому ми в це віримо?

With all apologies to my friend Matthieu Ricard,

Що ж, це дуже просто. Яка ж економічна машина

a shopping mall full of Zen monks

продовжувала б працювати,

is not going to be particularly profitable,

яби ми вірили, що, не отримавши те, що хочемо, ми будемо такими ж щасливими, як і отримавши?

because they don't want stuff enough.

(Laughter)

I want to suggest to you

Прошу вибачення у свого друга Метью Рікарда, але

that synthetic happiness is every bit as real and enduring

торговий центр, заповнений дзен-буддистськими монахами

as the kind of happiness you stumble upon

не буде особливо прибутковим,

when you get exactly what you were aiming for.

тому що вони недостатньо хочуть речей.

Now, I'm a scientist, so I'm going to do this not with rhetoric,

Я хочу запропонувати таку думку, що синтетичне щастя

but by marinating you in a little bit of data.

є настільки ж справжнім і тривалим,

Let me first show you an experimental paradigm

that's used to demonstrate the synthesis of happiness

як і те щастя, на яке ви натикаєтеся,

коли отримуєте саме те, чого прагнули.

among regular old folks.

This isn't mine,

it's a 50-year-old paradigm called the "free choice paradigm."

Оскільки я - вчений, тому збираюсь довести це не за допомогою риторики,

а помаринувавши вас певною кількістю даних.

It's very simple.

You bring in, say, six objects,

Давайте я спершу покажу вам експериментальну парадигму, яка використовується,

щоб продемонструвати синтез щастя

and you ask a subject to rank them from the most to the least liked.

In this case, because this experiment uses them,

у звичайних літніх людей. І це не мій винахід.

Цій парадигмі 50 років, і називається вона "парадигма вільного вибору".

these are Monet prints.

Everybody ranks these Monet prints from the one they like the most

Все дуже просто.

Ви приносите, скажімо, шість предметів,

to the one they like the least.

Now we give you a choice:

і просите відсортувати їх від того, що найменш сподобалося, до того, що найбільш.

"We happen to have some extra prints in the closet.

В нашому експерименті в якості предметів для сортування використовуються

We're going to give you one as your prize to take home.

репродукції Моне.

We happen to have number three and number four," we tell the subject.

Отож, кожен може відсортувати ці репродукції Моне

від тієї, що подобається найбільше, до тої, що найменше.

This is a bit of a difficult choice,

Тепер ми пропонуємо вам вибір:

because neither one is preferred strongly to the other,

"У нас в комірчині випадково знайшлися додаткові репродукції.

but naturally, people tend to pick number three,

Одну з них ви заберете додому, як приз.

because they liked it a little better than number four.

В нас там випадково опинилися номер три і номер чотири," -

Sometime later -- it could be 15 minutes, it could be 15 days --

кажемо ми. Це трохи складний вибір,

the same stimuli are put before the subject,

тому що жодна з картинок не є набагато бажанішою за іншу,

and the subject is asked to re-rank the stimuli.

але природньо, люди переважно вибирають номер три,

"Tell us how much you like them now."

тому що він їм сподобався трохи більше. ніж номер чотири.

What happens?

Watch as happiness is synthesized.

Трохи пізніше - це може бути 15 хвилин, а може, й 15 днів -

This is the result that's been replicated over and over again.

ті самі предмети кладуться перед учасником,

You're watching happiness be synthesized.

Would you like to see it again?

і його просять знову відсортувати ці предмети.

"Скажіть, наскільки вони вам подобаються зараз".

Happiness!

"The one I got is really better than I thought!

Що далі? Дивіться, як синтезується щастя.

That other one I didn't get sucks!"

Це результат, що повторювався раз у раз.

That's the synthesis of happiness.

(Laughter)

Ви спостерігаєте, як синтезується щастя.

Now, what's the right response to that?

Хочете побачити це ще раз? Щастя!

"Yeah, right!"

Now, here's the experiment we did,

"Та картинка, що в мене, насправді краще, ніж я думав!"

and I hope this is going to convince you

Те, що я не отримав - фігня!"

that "Yeah, right!" was not the right response.

(Сміх) Це і є синтез щастя.

We did this experiment with a group of patients

І яка на це правильна реакція? "Ага, так!"

who had anterograde amnesia.

These are hospitalized patients.

Most of them have Korsakoff syndrome,

Що ж, ось ще один експеримент,

a polyneuritic psychosis.

і я сподіваюся, що це переконає вас в тому,

They drank way too much, and they can't make new memories.

що "Ага, так!" було неправильною реакцією.

Ми провели цей експеримент з групою пацієнтів

They remember their childhood, but if you walk in and introduce yourself

які мали антероградну амнезію. Це госпіталізовані пацієнти.

and then leave the room,

Більшість з них має синдром Корсакова,

when you come back, they don't know who you are.

поліневритичний психоз, що означає - вони надто багато пили,

We took our Monet prints to the hospital.

і не могли більше нічого запам'ятовувати.

And we asked these patients to rank them

Розумієте? Вони пам'ятають своє дитинство, але коли ви зайдете в палату й відрекомендуєтесь,

from the one they liked the most to the one they liked the least.

а потім залишите кімнату,

вони не впізнають вас, коли ви повернетеся.

We then gave them the choice between number three and number four.

Ми привезли наші репродукції Моне до лікарні.

Like everybody else, they said,

"Gee, thanks Doc! That's great! I could use a new print.

І попросили цих пацієнтів відсортувати їх,

I'll take number three."

We explained we would have number three mailed to them.

від тієї, що їм сподобалася найбільше, до тої, що сподобалася найменше.

Потім ми дали їм вибрати між номером три і номером чотири.

We gathered up our materials,

and we went out of the room and counted to a half hour.

Як і всі інші, вони сказали,

(Laughter)

"Иии, дякую, док! Це класно! Мені б пригодилася нова репродукція!

Back into the room, we say, "Hi, we're back."

Я візьму номер три."

The patients, bless them, say, "Ah, Doc, I'm sorry,

Ми пояснювали, що вишлемо їм номер третій.

I've got a memory problem; that's why I'm here.

Потім збирали матеріали і виходили з кімнати,

If I've met you before, I don't remember."

і відраховували півгодини.

"Really, Jim, you don't remember? I was just here with the Monet prints?"

Повернувшись до кімнати, ми кажемо, "Привіт, це знову ми."

"Sorry, Doc, I just don't have a clue."

Пацієнти, будь вони благословенні, кажуть, "О, док, мені шкода,

"No problem, Jim.

All I want you to do is rank these for me,

в мене проблеми з пам'яттю, тому я тут.

from the one you like the most to the one you like the least."

Я не пригадаю вас, навіть якщо зустрічав вас раніше."

"Справді, Джим? Не пригадуєш? Я тут був із репродукціями Моне?"

What do they do?

Well, let's first check and make sure they're really amnesiac.

"Вибач, док. Я без поняття".

We ask these amnesiac patients to tell us which one they own,

"Нічого, Джим. Я лише хочу, щоб ти відсортував для мене ці картинки

which one they chose last time, which one is theirs.

від найкращої, до тої, що тобі подобається найменше."

And what we find is, amnesiac patients just guess.

Що ж вони роблять? Ну, давайте спершу перевіримо,

These are normal controls, where if I did this with you,

чи в них справді амнезія. Ми питаємо

цих пацієнтів, яка картинка в них уже є,

all of you would know which print you chose.

But if I do this with amnesiac patients, they don't have a clue.

яку вони вибрали минулого разу, яка вже їхня.

They can't pick their print out of a lineup.

І ми виявили, що пацієнти з амнезією просто вгадують.

Here's what normal controls do: they synthesize happiness. Right?

Це нормальний контроль, і якби я провів його з вами,

всі б ви знали, яку репродукцію вибрали.

This is the change in liking score,

Але якщо я проводжу його з хворими на амнезію,

the change from the first time they ranked to the second time they ranked.

вони без поняття. Вони не можуть вибрати свою репродукцію з-поміж інших.

Normal controls show -- that was the magic I showed you;

now I'm showing it to you in graphical form --

Ось що роблять нормальні піддослідні - вони синтезують щастя.

"The one I own is better than I thought.

The one I didn't own, the one I left behind,

Розумієте? Це є зміна в підрахунку вподобань,

зміна від першого разу, коли вони сортували, до другого.

is not as good as I thought."

Amnesiacs do exactly the same thing. Think about this result.

У нормальних піддослідних спостерігається

магічний ефект, який я вам показував раніше,

а зараз демонструю у вигляді графіка -

These people like better the one they own,

"Та, що в мене є, краща, ніж я думав. Та, якої в мене нема,

but they don't know they own it.

від якої я відмовився, не настільки хороша, як здавалося."

"Yeah, right" is not the right response!

Люди з амнезією роблять те ж саме. Подумайте над цим результатом.

What these people did when they synthesized happiness

Цим людям більше подобається та репродукція, що у них є,

is they really, truly changed

але вони не знають, що вона в них є.

their affective, hedonic, aesthetic reactions to that poster.

"Ну, так" - неправильна відповідь.

They're not just saying it because they own it,

Те, що ці люди робили, коли синтезували щастя.

because they don't know they own it.

вони справді чесно змінювали

When psychologists show you bars,

свою емоційну, гедоністичну, естетичну реакції на ту картинку.

you know that they are showing you averages of lots of people.

And yet, all of us have this psychological immune system,

Вони кажуть це не тому, що вона у них є,

this capacity to synthesize happiness,

бо вони не знають, що в них вона є.

but some of us do this trick better than others.

Тепер, коли психологи показують вам стовпчики,

And some situations allow anybody to do it more effectively

ви знаєте, що вони показують вам середні дані про багатьох людей.

than other situations do.

І ще, кожен з нас має цю психологічну імунну систему,

It turns out that freedom,

цю здатність синтезувати щастя,

the ability to make up your mind and change your mind,

та декому з нас цей фокус вдається краще, ніж іншим.

is the friend of natural happiness,

І деякі ситуації дозволяють кожному робити це ефективніше,

because it allows you to choose among all those delicious futures

ніж інші ситуації.

and find the one that you would most enjoy.

Виявляється, що свобода

But freedom to choose,

to change and make up your mind,

is the enemy of synthetic happiness,

- здатність приймати рішення і змінювати свої рішення -

and I'm going to show you why.

- є другом природного щастя, тому що вона дозволяє вам вибирати

Dilbert already knows, of course.

"Dogbert's tech support. How may I abuse you?"

зі всіх тих чудесних перспектив і знайти собі таку, яка принесе найбільше радості.

"My printer prints a blank page after every document."

"Why complain about getting free paper?"

Але свобода вибору

"Free? Aren't you just giving me my own paper?"

- змінювати і приймати рішення - є ворогом синтетичного щастя.

"Look at the quality of the free paper compared to your lousy regular paper!

І я покажу вам, чому це так.

Only a fool or a liar would say that they look the same!"

Ділберт вже знає, звичайно.

Ви вже переглядаєте комікс, поки я говорю.

"Now that you mention it, it does seem a little silkier!"

"Технічна підтримка Догберта. Як мені можна вас образити?"

"Мій принтер друкує пусту сторінку після кожного документа."

"What are you doing?"

"I'm helping people accept the things they cannot change." Indeed.

"Чому ж ви скаржитеся на те, що отримуєте безкоштовний папір?"

"Безкоштовний? Хіба ви даєте мені не мій папір?"

The psychological immune system works best

"Ти що, чоловіче! Порівняй якість безкоштовного паперу

when we are totally stuck, when we are trapped.

з якістю твого фігового звичайного паперу.

Лише дурень чи брехун може сказати, що вони виглядають однаково!"

This is the difference between dating and marriage.

"А! Коли ви про це згадали, він і справді здається шовковистішим!"

You go out on a date with a guy,

and he picks his nose; you don't go out on another date.

"Що ви робите?"

"Я допомагаю людям приймати речі, які вони не в змозі змінити." Справді.

You're married to a guy and he picks his nose?

He has a heart of gold. Don't touch the fruitcake!

Психологічна імунна система діє найкраще,

You find a way to be happy with what's happened.

коли ми повністю застрягли, коли ми в пастці.

(Laughter)

Now, what I want to show you

Саме це є різницею між побаченнями і шлюбом, правда?

is that people don't know this about themselves,

Тобто, ви йдете на побачення з хлопцем,

and not knowing this can work to our supreme disadvantage.

і він колупається в носі; ви не йдете на друге побачення.

Ви одружені з хлопцем і він колупається в носі?

Here's an experiment we did at Harvard.

Так, в нього золоте серце;

Не торкайся найдорожчого. Правильно? (Сміх)

We created a black-and-white photography course,

Ви знаходите шлях бути щасливим з тим, що сталося.

and we allowed students to come in and learn how to use a darkroom.

Далі я хочу вам показати,

So we gave them cameras, they went around campus,

що люди не знають цього про себе,

they took 12 pictures of their favorite professors

а незнання цього може завдати нам значної шкоди.

and their dorm room and their dog,

and all the other things they wanted to have Harvard memories of.

Ось експеримент, який ми проводили в Гарварді.

Ми відкрили курси фотографії, чорно-білої фотографії,

They bring us the camera, we make up a contact sheet,

they figure out which are the two best pictures.

і дозволили студентам приходити і вчитися працювати у темній кімнаті.

We now spend six hours teaching them about darkrooms,

Ми дали їм камери, вони ходили по кампусу,

and they blow two of them up.

і робили 12 знімків їхніх улюблених викладачів, кімнат в гуртожитках, собак,

They have two gorgeous 8 x 10 glossies

of meaningful things to them, and we say,

"Which one would you like to give up?"

та інших речей, які вони хотіли мати як згадку про Гарвард.

"I have to give one up?"

Вони приносили нам камеру, ми робили відбитки,

"Yes, we need one as evidence of the class project.

вони вибирали дві найкращі фотографії,

So you have to give me one. You have to make a choice.

а потім ми шість годин вчили їх використовувати темну кімнату,

You get to keep one, and I get to keep one."

і вони друкували два фото,

і мали дві прекрасні фотографії формату 20 х 25 см

Now, there are two conditions in this experiment.

з зображенням важливих для них речей, і ми казали,

In one case, the students are told,

"Від якої ви можете відмовитися?"

"But you know, if you want to change your mind,

Вони казали. "Я маю відмовитися від однієї?"

"Так. Одна нам потрібна як доказ групового проекту.

I'll always have the other one here,

and in the next four days, before I actually mail it to headquarters" --

Тому ви повинні віддати мені одну. Ви маєте зробити вибір.

Вам дістанеться одна, і мені одна."

yeah, "headquarters" --

(Laughter)

В цьому експерименті були дві можливості.

"I'll be glad to swap it out with you.

In fact, I'll come to your dorm room, just give me an email.

В першому випадку студентам казали, "Але знаєте,

Better yet, I'll check with you.

якщо ви захочете змінити свою думку, я завжди візьму іншу,

You ever want to change your mind, it's totally returnable."

ще є чотири дні до того, як я надішлю її в головний офіс,

The other half of the students are told exactly the opposite:

я зроблю це з радістю" -- (Сміх) - так, "головний офіс"--

"Make your choice, and by the way,

the mail is going out, gosh, in two minutes, to England.

"Я з радістю поміняюся з вами. Насправді,

Your picture will be winging its way over the Atlantic.

Я принесу її вам у кімнату і віддам.

Просто напишіть мені е-мейл. А краще я сам зв’яжуся з вами.

You will never see it again."

Half of the students in each of these conditions

Якщо ви колись передумаєте, її можна повернути."

are asked to make predictions

Іншій половині студентів кажуть геть протилежне:

about how much they're going to come to like

the picture that they keep

"Робіть ваш вибір. До речі,

and the picture they leave behind.

пошта відходить, ох, через дві хвилини, до Англії.

Other students are just sent back to their little dorm rooms

Ваше фото буде летіти через Атлантику.

and they are measured over the next three to six days

Ви більше ніколи його не побачите."

on their satisfaction with the pictures.

А далі, половину студентів з кожної групи

Look at what we find.

просять передбачити, наскільки їм подобатиметься

First of all, here's what students think is going to happen.

фотографія, яку вони залишать собі,

They think they're going to maybe come to like the picture they chose

і фотографія, яку вони віддадуть.

Інших студентів просто відсилають назад до гуртожитків

a little more than the one they left behind.

і наступних три-шість днів перевіряють

But these are not statistically significant differences.

It's a very small increase, and it doesn't much matter

їхнє вподобання, задоволення від фото.

whether they were in the reversible or irreversible condition.

І ось що ми виявили.

По-перше, прогнози розвитку подій, зроблені студентами, виявились такими:

Wrong-o.

Bad simulators.

Вони думають, що, можливо, фото, яке вони вибрали, буде подобатися їм

Because here's what's really happening.

Both right before the swap and five days later,

трохи більше, ніж те, що вони залишили,

people who are stuck with that picture,

але це статистично незначні відмінності.

who have no choice,

who can never change their mind,

Для незворотньої частини показник трохи більший, але в цілому немає великого значення

like it a lot.

чи студенти перебували в зворотніх чи незворотніх умовах.

And people who are deliberating -- "Should I return it?

Неправда. Вони виявились поганими прогнозистами. Бо ось що сталося насправді.

Have I gotten the right one?

Maybe this isn't the good one. Maybe I left the good one?" --

В обох випадках - і перед шансом помінятися, і п'ять днів потому

have killed themselves.

They don't like their picture.

In fact, even after the opportunity to swap has expired,

людям, котрі мали визначеність у тому фото,

в яких не було вибору,

they still don't like their picture.

яким не можна змінити свою думку, фото дуже подобається!

Why?

Because the [reversible] condition is not conducive

А люди, що роздумують--"Чи повинен я його поміняти?

to the synthesis of happiness.

Чи я взяв правильне? Може, це не найкраще фото?

So here's the final piece of this experiment.

Може, я залишив хороше фото?" - вбили себе.

Їм не подобалося їхнє фото, і насправді,

We bring in a whole new group of naive Harvard students

навіть після того, як пройшли строки обміну фото,

and we say, "You know, we're doing a photography course,

їм все ще воно не подобалося. Чому?

and we can do it one of two ways.

We could do it so that when you take the two pictures,

Тому що зворотні умови не є сприятливими

you'd have four days to change your mind,

для синтезу щастя.

or we're doing another course where you take the two pictures

Нарешті, фінальна частина експерименту.

and you make up your mind right away and you can never change it.

Ми беремо повністю нову групу наївних Гарвардських студентів

Which course would you like to be in?" Duh!

і кажемо, "Знаєте, ми проводимо курси фотографії,

Sixty-six percent of the students, two-thirds,

prefer to be in the course where they have the opportunity to change their mind.

і можемо провести їх двома способами.

Можемо робити так, що після того, як ви зробите два фото,

Hello? Sixty-six percent of the students choose to be in the course

у вас буде чотири дні, щоб подумати,

або ми проводимо інший курс, де ви знімаєте два фото

in which they will ultimately be deeply dissatisfied with the picture --

і робите вибір зразу ж,

і ніколи не можете змінити рішення. На який курс ви хочете ходити?"

(Laughter)

because they do not know the conditions under which synthetic happiness grows.

Ох! 66 процентів студентів, дві третини,

хочуть ходити на курси, де в них буде можливість передумати.

The Bard said everything best, of course, and he's making my point here

Чуєте? 66 процентів студентів вибрали відвідування курсів, після яких вони

but he's making it hyperbolically:

"'Tis nothing good or bad But thinking makes it so."

будуть глибоко незадоволені фотографією.

It's nice poetry, but that can't exactly be right.

Тому що вони не знають умов, за яких виростає синтетичне щастя.

Is there really nothing good or bad?

Is it really the case that gall bladder surgery and a trip to Paris

Бард сказав все найкраще, звісно, ітут він висловлює і мою точку зору,

are just the same thing?

(Laughter)

але робить це гіперболічно:

That seems like a one-question IQ test.

"Немає ні добра, ні зла / Лиш мислення дає йому подібний сенс"

They can't be exactly the same.

In more turgid prose, but closer to the truth,

Це гарна поезія, але це не може бути цілковитою правдою.

was the father of modern capitalism, Adam Smith, and he said this.

Невже дійсно нема нічого доброго чи поганого?

Чи справді це той випадок, коли хірургія жовчного міхура і подорож до Парижа

This is worth contemplating:

"The great source of both the misery and disorders of human life

є насправді одним і тим же? Це схоже на IQ-тест з одним питанням.

seems to arise from overrating the difference

between one permanent situation and another.

Вони не можуть бути одним і тим же.

Some of these situations may, no doubt, deserve to be preferred to others,

У прозі це висловлено пишніше, але й ближче до істини,

батько сучасного капіталізму Адам Сміт сказав таке.

but none of them can deserve to be pursued

Над цим варто подумати:

"Велике джерело і нещасть, і розладів людського життя,

with that passionate ardor which drives us to violate the rules

схоже, випливає з перебільшення відмінностей

either of prudence or of justice,

між однією постійною ситуацією та іншою...

or to corrupt the future tranquility of our minds,

Деякі з цих ситуацій можуть, без сумніву, заслуговувати на перевагу,

either by shame from the remembrance of our own folly,

or by remorse for the horror of our own injustice."

але жодна з них не заслуговує на те, щоб її домагатися

In other words: yes, some things are better than others.

з тим пристрасним запалом, який змушує нас порушувати правила

We should have preferences that lead us into one future over another.

чи то розсудливості, чи то справедливості, або порушувати майбутній спокій наших душ,

But when those preferences drive us too hard and too fast

чи то через сором від згадок про нашу влаcну нерозсудливість,

because we have overrated the difference between these futures,

чи через докори сумління за жахи нашої несправедливості."

we are at risk.

Перефразую: так, деякі речі кращі за інші.

When our ambition is bounded, it leads us to work joyfully.

When our ambition is unbounded,

Ми повинні мати уподобання, що визначають нам одну перспективу, а не іншу.

it leads us to lie, to cheat, to steal, to hurt others,

Але коли ці уподобання ведуть нас надто швидко і сильно

to sacrifice things of real value.

When our fears are bounded,

через те, що ми перебільшили різницю між цими майбутніми,

we're prudent, we're cautious,

we're thoughtful.

When our fears are unbounded and overblown,

ми ризикуємо.

we're reckless, and we're cowardly.

Коли наші амбіції приборкані, ми працюємо з радістю.

The lesson I want to leave you with, from these data,

Коли наші амбіції не зв'язані рамками, це змушує нас брехати, ошукувати, красти, шкодити іншим,

is that our longings and our worries are both to some degree overblown,

жертвувати справді важливими речами. Коли наші страхи під контролем,

because we have within us the capacity to manufacture the very commodity

ми розсудливі, ми обережні, ми вдумливі.

we are constantly chasing when we choose experience.

Коли наші страхи не обмежені та роздмухані,

ми зухвалі і ми боягузливі.

Thank you.

(Applause)

Урок, який я хочу вам дати цією інформацією, такий:

і наші бажання, і наші тривоги до певної міри роздмухані,

тому що ми маємо внутрішню можливість виробляти саме той продукт,

за яким ми безперервно ганяємося, коли набираємось досвіду.

Дякую.