Eman Mohammed: The courage to tell a hidden story

Перекладач: Daryna Voytko Утверджено: Hanna Leliv

When I turned 19, I started my career

Коли мені виповнилося 19, розпочалася моя кар'єра

as the first female photojournalist

першої жінки-фотожурналіста

in the Gaza Strip, Palestine.

в Секторі Газа, Палестина.

My work as a woman photographer

Моя робота жінки-фотожурналіста

was considered a serious insult

розцінювалася як тяжка образа

to local traditions,

місцевим традиціям,

and created a lasting stigma

вона наклала помітне тавро

for me and my family.

на мене і мою сім'ю.

The male-dominated field made my presence

Переважно чоловіча галузь зробила мою присутністю

unwelcome by all possible means.

небажаною у будь-якому сенсі.

They made clear that a woman

Вони давали зрозуміти, що жінка

must not do a man's job.

не повинна виконувати чоловічу роботу.

Photo agencies in Gaza refused to train me

Фотоагенції в Газа відмовилися вчити мене

because of my gender.

тому, що у мене інша стать.

The "No" sign was pretty clear.

Знак "Ні" можна було легко помітити.

Three of my colleagues

Троє моїх колег

went as far as to drive me to an open air strike area

дійшли до того, що відвезли мене до зони відкритого вогню,

where the explosion sounds

де єдиним, що я могла чути,

were the only thing I could hear.

були звуки вибуху.

Dust was flying in the air,

У повітрі стояла курява,

and the ground was shaking like a swing beneath me.

земля тряслася так, наче я була на гойдалці.

I only realized we weren't there to document the event

Я зрозуміла, що ми там опинилися не документувати події лише тоді,

when the three of them got back into the armored Jeep

коли вони троє заскочили назад у броньований джип

and drove away, waving and laughing,

і поїхали звідти, махаючи та сміючись,

leaving me behind in the open air strike zone.

лишивши мене в зоні відкритого вогню.

For a moment, I felt terrified,

На мить страх огорнув мене,

humiliated, and sorry for myself.

я почувалася приниженою та нещасною.

My colleagues' action was not

Дії моїх колег не єдиний приклад

the only death threat I have received,

загрози моєму життю, які мені довелося отримати,

but it was the most dangerous one.

але цей був найнебезпечніший.

The perception of women's life in Gaza

Ставлення до жінок у Газа

is passive.

байдуже.

Until a recent time, a lot of women were not allowed

Донедавна багатьом жінкам не дозволяли

to work or pursue education.

працювати чи вчитися.

At times of such doubled war including

В часи такої подвійної війни, яка поєднує

both social restrictions on women

як соціальні обмеження для жінок,

and the Israeli-Palestinian conflict,

так і ізраїльсько-палестинський конфлікт,

women's dark and bright stories were fading away.

світлі й темні історії жінок втрачаються.

To men, women's stories were seen

Для чоловіків жіночі історії

as inconsequential.

були незначними.

I started paying closer attention

Я стала уважнішою до

to women's lives in Gaza.

жіночих життів у Газа.

Because of my gender, I had access

Завдяки моїй статі, у мене був доступ

to worlds where my colleagues were forbidden.

до світів, куди моїм колегам заходити заборонено.

Beyond the obvious pain and struggle,

Окрім очевидного болю та боротьби,

there was a healthy dose

присутньою була й здорова порція

of laughter and accomplishments.

сміху та достоїнства.

In front of a police compound in Gaza City

Навпроти поліцейського майданчику в місті Газа,

during the first war in Gaza,

протягом першої війни в Газа,

an Israeli air raid managed to destroy the compound

ізраїльський повітряний напад зруйнував його,

and break my nose.

також у мене був зламаний ніс.

For a moment, all I saw was white, bright white,

На мить я могла бачити лише білизну, яскраво білу,

like these lights.

таку як це світло.

I thought to myself I either got blind

Я подумала, що або я осліпла,

or I was in heaven.

або ж потрапила у рай.

By the time I managed to open my eyes,

Коли я змогла розплющити очі,

I had documented this moment.

я зафіксувала цей момент.

Mohammed Khader, a Palestinian worker

Мухаммед Кхадер - палестинський робітник,

who spent two decades in Israel,

який провів два десятиліття в Ізраїлі.

as his retirement plan,

Як свій план на пенсію,

he decided to build a four-floor house,

він вирішив побудувати 4-поверховий будинок,

only by the first field operation at his neighborhood,

лише після першої воєнної операції поблизу

the house was flattened to the ground.

його дім зрівняли з землею.

Nothing was left but the pigeons he raised

Нічого не залишилося окрім голубів, яких він виростив,

and a jacuzzi, a bathtub

та джакузі, ванної,

that he got from Tel Aviv.

яку він привіз із Тель-Авіву.

Mohammed got the bathtub

Мухаммед прилаштував ванну

on the top of the rubble

на поверхні кам'яного уламку

and started giving his kids

і почав купати своїх дітей

an every morning bubble bath.

кожного ранку у ванній з бульбашками.

My work is not meant to hide the scars of war,

Моя робота не для того, щоб заховати шрами війни,

but to show the full frame

а для того, щоб повністю показувати

of unseen stories of Gazans.

картину невідомих історій жителів Гази.

As a Palestinian female photographer,

Як палестинську жінку-фотожурналіста,

the journey of struggle, survival and everyday life

подорож боротьби, виживання та щоденного життя

has inspired me to overcome the community taboo

надихнули мене перемогти суспільні табу

and see a different side of war and its aftermath.

і побачити різні сторони війни та її наслідків.

I became a witness with a choice:

Я стала свідком з вибором -

to run away or stand still.

втекти чи залишитися непорушною.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)