The art of asking | Amanda Palmer

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Victoria Horiachko Утверджено: Anna Fanina

(Breathes in)

(Вдихає, видихає)

(Breathes out)

Я не завжди заробляла на життя музикою.

So, I didn't always make my living from music.

Близько п'яти років після закінчення

For about the five years after graduating

видатного університету гуманітарних наук

from an upstanding liberal arts university,

this was my day job.

це було моєю щоденною роботою.

(Laughter)

I was a self-employed living statue called the Eight-Foot Bride,

Я була живою статуєю, яку називали "8-футовою нареченою" та працювала сама на себе,

and I love telling people I did this for a job,

і мені подобається розповідати людям про те, що це було моєю роботою,

because everybody always wants to know,

бо кожен постійно хоче знати,

who are these freaks in real life.

хто ці диваки в звичайному житті?

(Laughter)

Hello.

Привіт.

I painted myself white one day, stood on a box,

Одного дня я розмалювалась у білий колір, стала на коробку,

put a hat or a can at my feet,

поклала перед собою чи то капелюх, чи то бляшанку,

and when someone came by and dropped in money,

і коли хтось проходив і вкидав туди гроші,

я протягувала їм квітку та пильно дивилася в очі.

I handed them a flower --

and some intense eye contact.

І якщо вони не брали квітку,

And if they didn't take the flower,

I threw in a gesture of sadness and longing --

я корчила гримасу суму та нудьги,

коли вони йшли геть.

as they walked away.

(Сміх)

(Laughter)

So I had the most profound encounters with people,

Таким чином, у мене відбувалися дуже проникливі зустрічі з людьми,

especially lonely people

особливо з самотніми, які виглядали так,

who looked like they hadn't talked to anyone in weeks,

начебто вони тижнями ні з ким не розмовляли,

and we would get this beautiful moment of prolonged eye contact

і між нами наставала та чудова мить

тривалого погляду, дозволеного на вулицях міста

being allowed in a city street,

and we would sort of fall in love a little bit.

і ми начебто трохи закохувались один в одного.

And my eyes would say --

Очами я промовляла: "Дякую. Я тебе бачу".

"Thank you.

I see you."

And their eyes would say --

А їх погляд говорив:

"Мене ніхто ніколи не помічає. Дякую тобі".

"Nobody ever sees me.

Thank you."

Інколи я дуже виснажувалась.

I would get harassed sometimes.

People would yell at me from their cars.

Люди, проїжджаючи повз у своїх машинах, кричали мені:

"Get a job!"

"Знайди собі роботу!"

(Laughing) And I'd be, like,

А я наче відповідала: "Це і є моя робота".

"This is my job."

But it hurt, because it made me fear

Та то було боляче, бо змушувало мене замислюватися з острахом над тим,

that I was somehow doing something un-joblike

що я роблю щось несхоже на нормальну роботу,

нечесне та ганебне.

and unfair, shameful.

I had no idea how perfect a real education I was getting

Я не мала жодного уявлення про те, наскільки ідеальною

for the music business on this box.

для світу музичного шоу-бізнесу виявиться та "справжя освіта", яку я отримувала, стоячи на цій коробці.

And for the economists out there,

Економістам у цьому залі напевно буде цікаво

you may be interested to know I actually made a pretty predictable income,

дізнатися, що у мене був досить сталий заробіток,

which was shocking to me, given I had no regular customers,

що мене шокувало,

зважаючи на те, що постійних клієнтів у мене не було,

but pretty much 60 bucks on a Tuesday, 90 bucks on a Friday.

але близько 60 баксів по вівторках та 90 баксів по п'ятницях

It was consistent.

було стабільно.

And meanwhile, I was touring locally and playing in nightclubs

Водночас, я гастролювала по місту

та грала в нічних клубах зі своїм гуртом "Дрезденські ляльки".

with my band, the Dresden Dolls.

Тут я граю на фортепіано, а ось геніальний барабанщик.

This was me on piano, a genius drummer.

I wrote the songs, and eventually

Я писала пісні, і врешті решт

we started making enough money that I could quit being a statue,

ми почали заробляти достатньо для того, щоб я припинила підробляти статуєю.

and as we started touring,

Коли ми почали гастролі,

я не хотіла втрачати те відчуття

I really didn't want to lose this sense

прямого зв'язку з людьми, бо я це любила.

of direct connection with people, because I loved it.

So after all of our shows, we would sign autographs

Тому після всіх наших концертів ми роздавали автографи

та обіймали прихильників, разом відпочивали та спілкувались з людьми,

and hug fans and hang out and talk to people,

and we made an art out of asking people to help us and join us,

і створили ціле мистецтво завдяки тому, що просили людей допомогти нам

і приєднатись до нас. Я розшукувала місцевих музикантів

and I would track down local musicians and artists

та митців, вони знаходили собі місце десь поблизу,

and they would set up outside of our shows,

and they would pass the hat,

збирали гроші,

and then they would come in and join us onstage,

а потім приєднувались до нас на сцені під час виступу.

Ми мали таку собі "збірну солянку" найрізноманітніших дивакуватих, випадкових гостей цирку.

so we had this rotating smorgasbord of weird, random circus guests.

And then Twitter came along,

А потім з'явився Твіттер,

and made things even more magic,

і все стало ще чарівнішим, бо я могла в будь-який

because I could ask instantly for anything anywhere.

момент попросити про що-небудь де-небудь.

So I would need a piano to practice on,

Одного разу мені знадобилося фортепіано, щоб трохи повправлятися,

and an hour later I would be at a fan's house.

і вже за годину я була вдома в одного з фанів. Це було в Лондоні.

This is in London.

Люди приносили нам домашню їжу за лаштунки

People would bring home-cooked food to us

all over the world backstage and feed us and eat with us.

у всіх куточках світу, годували нас і їли разом з нами. Це було в Сіетлі.

This is in Seattle.

Прихильники, які працювали в музеях і магазинах

Fans who worked in museums and stores

and any kind of public space would wave their hands

та інших людних місцях, підтримали б мене,

якби я в останній момент вирішила організувати спонтанний безкоштовний концерт.

if I would decide to do a last-minute, spontaneous, free gig.

This is a library in Auckland.

А от бібліотека в Окленді.

On Saturday I tweeted for this crate and hat,

В суботу я твітнула, що мені потрібен капелюх і дерев'яний ящик,

because I did not want to schlep them from the East Coast,

бо я не хотіла тягнути це зі східного узбережжя,

і ці речі з'явилися завдяки цьому чуваку, Крісу

and they showed up care of this dude, Chris, from Newport Beach,

з Ньюпорт-Біч, який відгукнувся на моє прохання.

who says hello.

I once tweeted, "Where in Melbourne can I buy a neti pot?"

Одного разу у Твіттері я спитала, де в Мельбурні можна купити інгалятор для носа.

And a nurse from a hospital drove one

І медсестра зі шпиталю привезла його мені

right at that moment to the cafe I was in,

прямо в кав'ярню, де я сиділа.

and I bought her a smoothie

Я пригостила її коктейлем,

and we sat there talking about nursing and death.

і ми трохи посиділи-побалакали про професію медсестри та смерть.

And I love this kind of random closeness,

Я обожнюю такі випадкові моменти зближення.

which is lucky, because I do a lot of couchsurfing.

І саме тому я займаюся каучсерфінгом.

Буває, що ми зупиняємося в будинках, де кожен з моєї команди має окрему кімнату,

In mansions where everyone in my crew gets their own room

but there's no wireless,

але не має безпровідного інтернет-зв'язку, або в якійсь дірі,

and in punk squats,

де всі сплять на підлозі в одній кімнаті без туалетів,

everyone on the floor in one room with no toilets

but with wireless, clearly making it the better option.

але є вай-фай, що є вочевидь, перевагою такого помешкання.

(Laughter)

(Сміх)

Якось ми з командою зупинилися

My crew once pulled our van up to a really poor Miami neighborhood

у дуже бідному районі Маямі,

and we found out that our couchsurfing host for the night

і нас прийняла на ніч

18-ти річна дівчина, яка все ще жила з батьками,

was an 18-year-old girl, still living at home,

and her family were all undocumented immigrants from Honduras.

і всі члени її сім'ї були нелегальними імігрантами з Гондурасу.

And that night, her whole family

Тієї ночі вся родина

спала на диванах, а дівчина спала разом зі своєю мамою,

took the couches and she slept together with her mom

so that we could take their beds.

щоб ми могли спати на їхніх ліжках.

Лежачи там, я думала про те,

And I lay there thinking,

наскількі бідні ці люди.

these people have so little.

Is this fair?

Чи справедливо це?

And in the morning,

А зранку її мама вчила нас готувати тортилью

her mom taught us how to try to make tortillas

та хотіла дати мені Біблію.

and wanted to give me a Bible,

and she took me aside and she said to me in her broken English,

Вона відвела мене в сторону та сказала ламаною англійською:

"Your music has helped my daughter so much.

"Ваша музика дуже допомогла моїй доньці.

Thank you for staying here. We're all so grateful."

Дякуємо, що заїхали до нас. Ми всі дуже вдячні".

And I thought, this is fair.

І я подумала, що це справедливо.

Отак.

This is this.

A couple of months later, I was in Manhattan,

А через кілька місяців я була на Мангеттені

and I tweeted for a crash pad, and at midnight,

і твітнула, що мені потрібно десь заночувати.

I'm on the Lower East Side,

Опівночі я дзвонила в двері квартири на Нижньому Іст-Сайді,

and it occurs to me I've never actually done this alone.

і тут раптом усвідомила, що ніколи ще не робила цього сама.

I've always been with my band or my crew.

Я завжди була або зі своїм гуртом, або з командою.

Так роблять хіба ті, кому не вистачає клепки, хіба ні? (Сміх)

Is this what stupid people do?

(Laughter)

Is this how stupid people die?

Чи саме так гинуть бовдури?

And before I can change my mind, the door busts open.

І перш ніж я змогла передумати, двері відчинились навстіж.

Вона - митець. Він - фінансовий оглядач електронного видння британського агенства новин Рейтерс.

She's an artist.

He's a financial blogger for Reuters,

and they're pouring me a glass of red wine

І вони наливають мені бокал червоного вина

and offering me a bath,

та пропонують прийняти ванну.

and I have had thousands of nights like that and like that.

Я мала вже тисячі подібних ночей.

Тож я дуже полюбляю каучсерфінг і краудсерфінг.

So I couchsurf a lot. I also crowdsurf a lot.

Для мене каучсерфінг і краудсерфінг -

I maintain couchsurfing and crowdsurfing

are basically the same thing.

практично одне й те саме.

You're falling into the audience

Ти лягаєш на руки натовпу,

and you're trusting each other.

і ви довіряєте один одному.

I once asked an opening band of mine

Одного разу я попросила гурт, який був у нас на розігріві,

if they wanted to go out into the crowd and pass the hat

чи не хотіли б вони спуститися до глядачів та зібрати собі

to get some extra money, something that I did a lot.

трохи додаткових грошей, як я сама частенько робила.

Гурт вже зібрався туди піти,

And as usual, the band was psyched,

але один із учасників

but there was this one guy in the band

сказав, що просто не зможе цього зробити.

who told me he just couldn't bring himself to go out there.

It felt too much like begging to stand there with the hat.

Він вважав, що це схоже на жебракування - ось так стояти з капелюхом.

Я впізнала його відчуття страху, яке промовляло: "Чи справедливо це?" і "Знайди собі роботу".

And I recognized his fear

of "Is this fair?"

and "Get a job."

А тим часом моя група стає дедалі популярнішою.

And meanwhile, my band is becoming bigger and bigger.

We sign with a major label.

Ми підписали контракт з масштабною компанією звукозапису.

And our music is a cross between punk and cabaret.

Наша музика - це щось середнє між панком і кабаре.

It's not for everybody.

Вона не всім подобається.

Well, maybe it's for you.

Ну, можливо, вам якраз сподобається.

(Laughter)

Тільки ми підписали контракт, як розпочалася рекламна кампанія з приводу нашого наступного альбому.

We sign, and there's all this hype leading up to our next record.

And it comes out and it sells about 25,000 copies

Коли він вийшов, ми продали близько 25,000 копій за перші кілька тижнів.

in the first few weeks,

and the label considers this a failure.

Для звукозаписуючої компанії це - провал.

I was like, "25,000, isn't that a lot?"

А я кажу: "Хіба 25,000 - це мало?"

They said, "No, the sales are going down.

На що вони відповіли: "Ні, кількість проданих копій падає. Це провал".

It's a failure."

And they walk off.

І вони припинили з нами працювати.

Right at this same time, I'm signing and hugging after a gig,

Саме в той час, я співаю і обіймаю людей після концерту,

і до мене підходить хлопець,

and a guy comes up to me

and hands me a $10 bill,

простягає 10 доларів

and he says,

і каже:

"I'm sorry, I burned your CD from a friend."

"Вибачте, я переписав Ваш альбом з диска мого друга".

(Laughter)

(Сміх)

"Але я читаю Ваш блог, і знаю, що Ви ненавидите вашу звукозаписуючу компанію.

"But I read your blog, I know you hate your label.

I just want you to have this money."

Я лише хочу, щоб Ви взяли ці гроші".

And this starts happening all the time.

І це починає відбуватися постійно.

I become the hat after my own gigs,

Після моїх концертів люди самі приносять мені гроші,

but I have to physically stand there and take the help from people,

але я маю сама фізично бути присутньою там та приймати допомогу від людей,

and unlike the guy in the opening band,

і, на відміну від хлопця з гурту на розігріві,

I've actually had a lot of practice standing there.

у мене вже неабияка практика такої роботи - стояти ось так.

Дякую.

Thank you.

And this is the moment I decide

І саме в цей момент я вирішила,

I'm just going to give away my music for free

що віддаватиму музику безкоштовно

online whenever possible,

в інтернеті, за будь-якої можливості.

so it's like Metallica over here, Napster, bad;

З одного боку "Металіка" виступає за те, що файлообмінна мережа Напстер - це погано;

Amanda Palmer over here,

а з іншого боку - Аманда Палмер, яка заохочує

and I'm going to encourage torrenting, downloading, sharing,

використовувати торрент, скачувати з інтернету і обмінюватися файлами. Але я прошу про допомогу,

but I'm going to ask for help,

because I saw it work on the street.

тому що я бачила, як це працює на вулиці.

So I fought my way off my label, and for my next project

Таким чином, я перемогла компанію звукозапису. Для свого наступного проекту

with my new band, the Grand Theft Orchestra,

зі своїм новим гуртом під назвою "Великий Оркестр Крадіжки",

I turned to crowdfunding.

ми започаткували практику збирання грошей в натовпі прихильників,

And I fell into those thousands of connections that I'd made,

і я відчула тисячу зв'язків між мною та людьми з натовпу.

and I asked my crowd to catch me.

Я просила натовп прихильників впіймати мене.

Метою було зібрати 100,000 доларів.

And the goal was 100,000 dollars.

My fans backed me at nearly 1.2 million,

Шанувальники допомогли мені зібрати приблизно 1,2 мільйона доларів,

which was the biggest music crowdfunding project to date.

що є найвизначнішим проектом по збиранню коштів під час музичного виступу на сьогодні.

(Applause)

(Оплески)

And you can see how many people it is.

Ви бачите, як це багато людей.

Це приблизно 25,000 людей.

It's about 25,000 people.

And the media asked,

Журналісти питали: "Амандо,

"Amanda, the music business is tanking and you encourage piracy.

музичний бізнес занепадає, а ти заохочуєш піратство.

How did you make all these people pay for music?"

Як ти змусила всіх цих людей платити за музику?"

And the real answer is, I didn't make them.

А я ж не змушувала їх. Я їх попросила.

I asked them.

And through the very act of asking people,

І просто "прохаючи" людей,

я встановлювали з ними зв'язок.

I'd connected with them,

and when you connect with them, people want to help you.

А коли зближуєшся з людьми, вони хочуть тобі допомогти.

It's kind of counterintuitive for a lot of artists.

Це нелогічно для більшості митців.

Вони не хочуть ні про що просити.

They don't want to ask for things.

But it's not easy.

Та це нелегко. Нелегко просити.

It's not easy to ask.

And a lot of artists have a problem with this.

Багато митців мають з цим проблеми.

Asking makes you vulnerable.

Необхідність просити робить Вас вразливим.

And I got a lot of criticism online,

І в інтернеті мене часто критикували

after my Kickstarter went big,

після того, як моя новаторська ідея почала набирати більших обертів,

for continuing my crazy crowdsourcing practices,

за те, що я продовжувала краудсорсинг.

Особливо за те, що я пропонувала музикантам,

specifically for asking musicians

who are fans if they wanted to join us on stage

які є нашими прихильниками, приєднатися до нас на сцені

for a few songs in exchange for love and tickets and beer,

під час кількох пісень в обмін на любов, квитки

та пиво. А це хтось спотворив моє фото

and this was a doctored image that went up of me on a website.

і розмістив його на сайті.

And this hurt in a really familiar way.

Воно викликало до болі знайоме відчуття образи.

And people saying,

А люди, які казали: "Ти більше не маєш права

"You're not allowed anymore to ask for that kind of help,"

просити про таку допомогу",

really reminded me of the people in their cars yelling, "Get a job."

нагадали мені про тих людей у машинах, які кричали: "Знайди собі роботу".

А все через те, що вони не стояли з нами на тротуарі,

Because they weren't with us on the sidewalk,

і не могли відчути той взаємозв'язок

and they couldn't see the exchange

that was happening between me and my crowd,

між мною та натовпом моїх прихильників,

an exchange that was very fair to us but alien to them.

і той взаємообмін, який для нас був дуже справедливим, але незрозумілим для них.

So this is slightly not safe for work.

Отже, це не зовсім безпечно для роботи.

Це моя вечірка зі збору коштів у Берліні.

This is my Kickstarter backer party in Berlin.

At the end of the night, I stripped and let everyone draw on me.

В кінці вечора я роздягнулася та дозволила всім малювати по собі.

Now let me tell you, if you want to experience

Якщо ви хочете пережити

the visceral feeling of trusting strangers --

внутрішнє відчуття довіри до незнайомців,

(Laughter)

я раджу саме це,

I recommend this,

especially if those strangers are drunk German people.

особливо, якщо такі незнайомці - це німці напідпитку.

(Laughter)

Це був зв'язок з прихильниками найвищого рівня,

This was a ninja master-level fan connection,

тому, що все, що я тут розповідала - це доказ того,

because what I was really saying here was,

I trust you this much.

що я довіряю Вам аж настільки.

Should I?

Чи варто? Звісно, що так.

Show me.

For most of human history,

За весь час існування людства

musicians, artists, they've been part of the community.

музиканти, митці були частиною громади,

Connectors and openers, not untouchable stars.

зв'язківцями та відкривачами нового, а не недосяжними зірками.

Celebrity is about a lot of people loving you from a distance,

Бути відомим - це коли багато прихильників люблять тебе на відстані,

but the Internet

але Інтернет і контент,

and the content that we're freely able to share on it

яким можна вільно ділитися,

are taking us back.

повертає нас назад у ті часи.

It's about a few people loving you up close

Мова йде про тих кількох людей, які люблять вас зблизька,

and about those people being enough.

і про те, що цих людей достатньо.

So a lot of people are confused by the idea

Таким чином, багатьох людей спантеличує

of no hard sticker price.

відсутність чітко встановленої ціни.

They see it as an unpredictable risk, but the things I've done,

Для них це непередбачуваний ризик, але свої вчинки -

the Kickstarter, the street, the doorbell,

збір коштів, виступ на вулиці, дзвінок у двері -

I don't see these things as risk.

я не розглядаю як ризик.

I see them as trust.

Для мене все це - вияв довіри.

Now, the online tools

Сьогодні інструменти обміну в мережі інтернет

to make the exchange as easy and as instinctive as the street,

є такими ж простими та інтуїтивними, як і виступ на вулиці.

Вони на правильному шляху.

they're getting there.

But the perfect tools aren't going to help us

Але навіть ідеальні інструменти не допоможуть нам,

if we can't face each other

якщо ми не можемо дивитися один одному в очі,

and give and receive fearlessly,

віддавати та отримувати без остраху,

but, more important --

і щонайважливіше -

to ask without shame.

просити, не соромлячись.

My music career has been spent

За роки своєї кар'єри

trying to encounter people on the Internet the way I could on the box.

я намагалася встановити через інтернет такий самий зв'язок із людьми,

який я відчувала, коли працювала на вулиці та стояла на коробці,

So blogging and tweeting not just about my tour dates

тому я веду блог і користуюся твіттером не лише для того, щоб повідомляти про розклад турне

and my new video but about our work and our art

і про нові відеороботи, а й щоб розповідати про нашу роботу, мистецтво,

and our fears and our hangovers,

страхи, похмілля, помилки.

our mistakes,

and we see each other.

І ми бачимо один одного.

А коли ми справді бачимо один одного,

And I think when we really see each other,

we want to help each other.

ми хочемо допомогти один одному.

Я думаю, що люди ставили собі неправильне запитання,

I think people have been obsessed with the wrong question,

which is, "How do we make people pay for music?"

на кшталт: "Як змусити людей платити за музику?"

А що, якби ми запитали,

What if we started asking,

"How do we let people pay for music?"

"Як дозволити людям платити за музику?"

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)