If I should have a daughter ... | Sarah Kay

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Vira Ivanova

Якщо я матиму доньку,

If I should have a daughter,

instead of "Mom,"

замість "Мам",

she's going to call me "Point B,"

вона зватиме мене "Точка Б",

тому що відтак вона знатиме - що б не трапилося,

because that way she knows that no matter what happens,

at least she can always find her way to me.

принаймні, вона завжди зможе знайти свій шлях до мене.

And I'm going to paint solar systems on the backs of her hands

І я збираюся намалювати сонячні системи на звороті її долонь,

так, щоб вона мусила вивчити цілий Всесвіт

so she has to learn the entire universe

before she can say, "Oh, I know that like the back of my hand."

перш, ніж вона зможе сказати: "О, я знаю це, як свої п'ять пальців".

And she's going to learn

І вона вивчить,

that this life will hit you hard in the face,

що це життя боляче битиме в обличчя,

wait for you to get back up just so it can kick you in the stomach.

чекаючи, доки ти підведешся - тільки щоб штурхнути тебе в живіт.

But getting the wind knocked out of you

Але вибити з тебе подих

is the only way to remind your lungs

- це єдиний спосіб нагадати твоїм легеням,

how much they like the taste of air.

як сильно їм подобається смак повітря.

Існує такий біль,

There is hurt, here,

that cannot be fixed by Band-Aids or poetry.

який не можна зцілити перев`язками чи поезією.

So the first time she realizes that Wonder Woman isn't coming,

Тож вперше, коли вона усвідомить,

що Диво-Жінка не прийде,

I'll make sure she knows

я переконаюсь, що вона знає,

she doesn't have to wear the cape all by herself,

що не мусить вдягти цей плащ сама.

because no matter how wide you stretch your fingers,

Тому, що незалежно від того, наскільки широко ти розчепіриш свої пальці,

your hands will always be too small

твої руки завжди будуть замалі

to catch all the pain you want to heal.

щоб охопити весь біль, що ти хочеш загоїти.

Believe me, I've tried.

- Повір, я намагалася.

"And, baby," I'll tell her,

"І, дитятко", скажу я їй,

don't keep your nose up in the air like that.

- не тримай свій ніс ось так по вітру

I know that trick; I've done it a million times.

- я знаю, цей трюк, я робила так мільйон разів.

You're just smelling for smoke

Ти просто винюхуєш дим,

so you can follow the trail back to a burning house,

щоб прослідкувати його аж до палаючого будинку,

so you can find the boy who lost everything in the fire

й знайти хлопчика, що втратив все у вогні,

to see if you can save him.

щоб побачити, чи ти зможеш його врятувати.

Or else find the boy who lit the fire in the first place,

Або ж, передусім - щоб знайти хлопчика, що запалив пожежу,

to see if you can change him.

щоб побачити, чи ти можеш змінити його ".

But I know she will anyway,

Але я знаю, що вона все одно буде,

so instead I'll always keep an extra supply

тож натомість я завжди триматиму посилений запас

of chocolate and rain boots nearby,

шоколаду та дощових черевиків поруч,

because there is no heartbreak that chocolate can't fix.

тому що немає такого розбитого серця, що не може виправити шоколад.

Okay, there's a few that chocolate can't fix.

- Добре, є певні, що шоколад виправити не може.

But that's what the rain boots are for,

Але це те, для чого потрібні гумаки.

because rain will wash away everything, if you let it.

Тому, що дощ змиє все, якщо ти дозволиш.

I want her to look at the world

Я хочу, щоб вона дивилася на світ

through the underside of a glass-bottom boat,

через прозоре дно субмарини,

to look through a microscope

роздивлялася крізь мікроскоп

at the galaxies that exist

галактики, що існують

on the pinpoint of a human mind,

на самому вістрі людського розуму,

because that's the way my mom taught me.

бо так моя мама навчила мене.

That there'll be days like this.

Що будуть дні, як цей.

(Singing) There'll be days like this, my momma said.

♫ Ще будуть дні як цей, казала моя мама. ♫

When you open your hands to catch

Коли ти відкриєш свої руки, щоб впіймати

and wind up with only blisters and bruises;

та закінчиш самими пухирями й синцями,

when you step out of the phone booth and try to fly

коли ти вийдеш з телефонної будки, намагаючись злетіти

and the very people you want to save

і ті самі люди, яких ти хочеш вберегти

are the ones standing on your cape;

- вони ж стоятимуть на твоєму плащі;

when your boots will fill with rain,

коли твої черевики наллються дощем,

and you'll be up to your knees in disappointment.

і ти будеш по коліна в розчаруванні.

And those are the very days you have all the more reason to say thank you.

- То будуть саме ті дні, коли ти матимеш найбільше підстав сказати "Дякую".

Because there's nothing more beautiful

Тому що немає нічого красивішого

than the way the ocean refuses to stop kissing the shoreline,

ніж те, як океан відмовляється припинити цілувати берег,

no matter how many times it's sent away.

байдуже скільки разів його відкинуто й змито.

You will put the wind in win some, lose some.

Ти додаси вітру у свою привітність, втратиш трохи з неї.

You will put the star in starting over, and over.

Ти вкладеш зорі

у свої нові й нові спроби.

And no matter how many land mines erupt in a minute,

І не важливо, скільки мін вибухатиме щохвилини,

be sure your mind lands

- переконайся, що помічаєш

on the beauty of this funny place called life.

осередки краси у цьому кумедному місці під назвою життя.

And yes, on a scale from one to over-trusting,

І - так, за шкалою від одного - до віри в усе підряд,

I am pretty damn naive.

я таки до біса наївна.

But I want her to know that this world is made out of sugar.

Але я хочу, щоб вона знала, що цей світ зроблений з цукру.

It can crumble so easily,

Він може розсипатись так легко,

but don't be afraid to stick your tongue out and taste it.

але не бійся висолопити язика і скуштувати його.

"Baby," I'll tell her, "remember, your momma is a worrier,

"Крихітко", скажу я їй: "Пам'ятай, що твоя мама - воїн,

and your poppa is a warrior,

а твій татусь - воїн,

and you are the girl with small hands and big eyes

а ти - дівча з маленькими рученятами і великими очима,

who never stops asking for more."

що завжди вимагатиме більше. "

Remember that good things come in threes

Пам'ятай, що хороші речі стаються по три

and so do bad things.

- так само й погані речі.

Always apologize when you've done something wrong,

І завжди перепроси, коли вчинила щось погане.

Але не смій вибачатись,

but don't you ever apologize

за те, що твої очі відмовляються втрачати свій блиск.

for the way your eyes refuse to stop shining.

Your voice is small, but don't ever stop singing.

Твій голос малий, але ніколи не припиняй співати.

And when they finally hand you heartache,

І коли тобі завдадуть страждань,

when they slip war and hatred under your door

коли підіпхнуть ворожість та ненависть в щілину під твоїми дверима

and offer you handouts on street-corners

і коли тобі пропонуватимуть агітки

of cynicism and defeat,

на роздоріжжі цинізму і поразки,

you tell them that they really ought to meet your mother.

- скажи їм, що їм справді доведеться мати справу з твоєю мамою.

(Applause)

Thank you. Thank you.

Дякую. Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Дякую!

Thank you.

(Applause)

(Оплески)

Thanks.

Спасибі.

(Applause)

(Оплески)

Дякую!

Thank you.

(Applause)

(Оплески)

All right, so I want you to take a moment,

Гаразд, отже я хочу, щоб ви зупинились на мить,

and I want you to think of three things that you know to be true.

і я хочу, щоб ви подумали про три речі

що ви вважаєте правдою.

They can be about whatever you want --

Вони можуть стосуватись чого забажаєте -

technology, entertainment, design,

технологій, розваг, дизайну,

your family, what you had for breakfast.

вашої родини, того, чим ви поснідали.

The only rule is don't think too hard.

Єдине правило - не думати надто натужно.

Okay, ready? Go.

Отже, готові? Почали.

Okay.

Добре.

So here are three things I know to be true.

Тож - ось три речі, які, я переконана - є правдою:

I know that Jean-Luc Godard was right when he said that,

Я знаю, що Жан-Люк Годар був правий,

кажучи , що "Гарна історія

"A good story has a beginning, a middle and an end,

має початок, середину і кінець,

although not necessarily in that order."

хоча і не обов'язково саме в такому порядку. "

I know that I'm incredibly nervous and excited to be up here,

Я знаю, що я неймовірно схвильована і захоплена бути тут,

which is greatly inhibiting my ability to keep it cool.

що значно погіршує мою здатність триматись круто.

(Сміх)

(Laughter)

And I know

І я знаю,

that I have been waiting all week to tell this joke.

що я прочекала весь тиждень, щоб розповісти цей жарт.

(Сміх)

(Laughter)

Чому опудало запросили на TED?

Why was the scarecrow invited to TED?

- Тому що воно стояло ззовні / вирізнялося (гра слів) на своєму полі.

Because he was out standing in his field.

(Сміх)

(Laughter)

I'm sorry.

- Вибачте.

Okay, so these are three things I know to be true.

Отже, ці три речі, які я переконана - є правдою.

But there are plenty of things I have trouble understanding.

Але є безліч речей, з розумінням яких я маю труднощі.

So I write poems to figure things out.

Тож, я пишу вірші, щоб збагнути речі.

Sometimes the only way I know how to work through something

Іноді я знаю єдиний спосіб, щоб пройти через щось -

- написавши вірша.

is by writing a poem.

Sometimes I get to the end of the poem,

І часом я дістаюся кінця вірша

look back and go, "Oh, that's what this is all about,"

і озираюся, і тоді: - "Овва, ось це все до чого."

А іноді вірш закінчується

and sometimes I get to the end of the poem

і не вирішує нічогісінько,

and haven't solved anything,

but at least I have a new poem out of it.

але принаймні з цього я маю новий вірш.

Spoken-word poetry is the art of performance poetry.

Усна поетика - це мистецтво поетичної вистави.

I tell people it involves creating poetry

Я кажу людям, що це є творенням такої поезії

that doesn't just want to sit on paper,

що просто не хоче лишитись на папері

that something about it demands it be heard out loud

- в ній є щось, що вимагає бути висловленим вголос і почутим,

or witnessed in person.

чи побаченим на власні очі.

When I was a freshman in high school,

Коли я була в дев`ятому класі,

I was a live wire of nervous hormones.

Я була живою електромережею нервових гормонів.

And I was underdeveloped and over-excitable.

І я була недорозвиненою

і надмірно збудливою.

And despite my fear

І, незважаючи на страх

of ever being looked at for too long,

перебувати будь-коли під пильною увагою надто довго,

I was fascinated by the idea of spoken-word poetry.

я була зачарована ідеєю розмовної поезії.

I felt that my two secret loves, poetry and theater,

Я відчувала, що два мої таємні закохання - поезія та театр

зійшлися, народили маля,

had come together, had a baby,

маля, що я мала пізнати.

a baby I needed to get to know.

Тож я вирішила спробувати.

So I decided to give it a try.

My first spoken-word poem,

Мій перший розмовний вірш,

packed with all the wisdom of a 14-year-old,

нафаршований всією мудрістю 14-річної,

was about the injustice

був про несправедливість

of being seen as unfeminine.

коли тебе сприймають нежіночною.

The poem was very indignant,

Вірш був дуже обуреним,

і загалом - перебільшеним,

and mainly exaggerated,

but the only spoken-word poetry that I had seen up until that point

але єдиний розмовний вірш, що я бачила до того часу

was mainly indignant,

і був здебільшого обуреним,

so I thought that's what was expected of me.

тож я подумала, що це те, що від мене очікували.

The first time that I performed,

Коли вперше я виступила,

the audience of teenagers hooted and hollered their sympathy,

аудиторія підлітків гула та викрикувала своє співчуття,

and when I came off the stage, I was shaking.

і коли я зійшла зі сцени - мене трусило.

I felt this tap on my shoulder,

Я відчула цей дотик до мого плеча,

and I turned around to see

і я обернулася, щоб побачити

this giant girl in a hoodie sweatshirt emerge from the crowd.

цю гігантську дівчину в сорочці-балахоні, що вийшла з натовпу.

She was maybe eight feet tall

Вона була зростом може вісім футів

and looked like she could beat me up with one hand,

і видавалося що вона могла побити мене однією лівою,

but instead she just nodded at me and said,

але натомість вона лише кивнула мені

і сказала: "Гей, я дійсно відчувала це. Дякую."

"Hey, I really felt that. Thanks."

І вдарила блискавка.

And lightning struck.

Я бувла вражена.

I was hooked.

I discovered this bar on Manhattan's Lower East Side

Я розвідала цей бар на Нижньому Іст-Сайді Манхеттена

, що проводив щотижневі відкріти поетичні виступи,

that hosted a weekly poetry open Mic,

and my bewildered, but supportive, parents took me

і мої здивовані, але підтримуючі батьки відвели мене

to soak in every ounce of spoken word that I could.

просякнутись кожною унцією сказаного, що я могла.

I was the youngest by at least a decade,

Я була наймолодшою, меншою принаймні на десятиліття,

but somehow the poets at the Bowery Poetry Club

але чомусь поети Bowery Poetry Club

didn't seem bothered by the 14-year-old wandering about.

, не здавались стурбованими, 14-річним дівчам, що там вешталось -

In fact, they welcomed me.

направду, вони прийняли мене.

And it was here, listening to these poets share their stories,

І саме тут, слухаючи цих поетів, що ділилися своїми історіями

- я дізнався, що розмовна поезія не мусить бути обуреною,

that I learned that spoken-word poetry didn't have to be indignant,

вона може бути смішною чи болісною

it could be fun or painful

or serious or silly.

або серйозною, або дурнуватою.

The Bowery Poetry Club became my classroom and my home,

Bowery Poetry Club став моєю класною кімнатою і моєю домівкою.

and the poets who performed

І поети, що виступали

encouraged me to share my stories as well.

заохочували мене поділитись також і моїми історіями.

Never mind the fact that I was 14.

Не зважаючи на той факт, що мені було 14 -

They told me, "Write about being 14."

вони казали мені: "Напиши про те, як бути 14-річною".

So I did and stood amazed every week

Так я і зробила, і стояла вражена щотижня

коли ці блискучі, дорослі поети

when these brilliant, grown-up poets

laughed with me and groaned their sympathy

сміялася зі мною і стогнали від співчуття

and clapped and told me, "Hey, I really felt that too."

і плескали, і казали мені: - "Гей, я дійсно відчував це теж".

Now I can divide my spoken-word journey

Тепер я можу розділити свою подорож розмовним жанром

into three steps.

на три етапи.

Step one was the moment I said,

Першии кроком був момент, коли я сказала:

"I can. I can do this."

"Я можу. Я можу це зробити".

And that was thanks to a girl in a hoodie.

І це було завдяки дівчині в балахоні.

Step two was the moment I said,

Кроком другий був момент, коли я сказла:

"I will. I will continue.

"Я буду. Я буду продовжувати.

I love spoken word. I will keep coming back week after week."

Я люблю розмовну поезію. Я буду повертатися тиждень за тижнем ".

And step three began

А третій етап розпочався

when I realized I didn't have to write indignant poems,

коли я зрозуміла, що я не мушу писати буремні вірші,

якщо це не те, чим я була.

if that's not what I was.

There were things that were specific to me,

Були речі, що були властиві мені,

and the more that I focused on those things,

і чим більше я зосереджувалася на тих речах,

the weirder my poetry got,

тим дивнішою ставала моя поезія,

but the more that it felt like mine.

але тим більше вона відчувалася як моя.

It's not just the adage "Write what you know."

Це не просто приказка "пиши те, що знаєш",

It's about gathering up all of the knowledge and experience

- йдеться про зібрання всього знання та досвіду

you've collected up to now

що ти одержала аж до зараз,

to help you dive into the things you don't know.

щоб допомогти тобі порнути в речі, яких ти не знаєш.

I use poetry to help me work through what I don't understand,

Я використовую поезію, щоб розібратись з тим, чого я не розумію,

але я повстаю перед кожним новим віршем

but I show up to each new poem

з рюкзаком, сповненим

with a backpack full of everywhere else that I've been.

звідусіль де я вже була.

When I got to university, I met a fellow poet

Коли я потрапила в університет, я зустріла товариша поета

who shared my belief in the magic of spoken-word poetry.

що розділяв мою віру в магію розмовної поезії.

And actually, Phil Kaye and I

І насправді, Філ Кей і я

випадково ділимо також однакове прізвище.

coincidentally also share the same last name.

When I was in high school I had created Project V.O.I.C.E.

Коли я навчалася в середній школі я створила проект V.O.I.C.E.

as a way to encourage my friends to do spoken word with me.

як спосіб заохотити моїх друзів створювати розмовну поезію зі мною.

But Phil and I decided to reinvent Project V.O.I.C.E.,

Але Філ і я вирішили перевинайти проект V.O.I.C.E. -

this time changing the mission

цього разу змінивши його місію

to using spoken-word poetry as a way to entertain,

до використання розмовної поезії як способу розважити,

educate and inspire.

просвітити та надхнути.

We stayed full-time students, but in between we traveled,

Ми лишалися студентами денної форми навчання, але споміж того - ми подорожували,

performing and teaching

виступаючи та викладаючи

nine-year-olds to MFA candidates,

аудиторії від дев'ятирічних і до кандидатів в МЗС ,

from California to Indiana to India

від Каліфорнії до штату Індіана, до Індії

to a public high school just up the street from campus.

до державної середньої школи, просто вгору по вулиці від університетського кампусу.

And we saw over and over

І ми бачили, знову і знову

the way that spoken-word poetry

яким чином розмовна поезія

cracks open locks.

трощить, відкриває замки.

But it turns out sometimes, poetry can be really scary.

Але, виявляється, іноді,

поезія може бути по-справжньому лякаючою.

Виявляється, іноді,

Turns out sometimes,

you have to trick teenagers into writing poetry.

що ти маєш заманити підлітків до розмовної поезії.

So I came up with lists. Everyone can write lists.

Тож я вийшла з перекліками. Кожен може скласти перелік.

And the first list that I assign

І перший перелік, що я доручаю

is "10 Things I Know to be True."

це "10 речей, які, я переконана, є правдою".

І ось що відбувається, і ось те, що ви також виявили-б

And here's what happens, you would discover it too

if we all started sharing our lists out loud.

якби ми всі почали ділитися нашим переліками вголос.

At a certain point, you would realize that someone has the exact same thing,

У певний момент, ви усвідомлюєте,

що хтось має точно те саме,

or one thing very similar,

або дуже подібне,

to something on your list.

до чогось у вашому переліку.

And then someone else

І тоді хтось інший

has something the complete opposite of yours.

має щось повністю протилежне вашому.

Third, someone has something you've never even heard of before.

По-третє, хтось має щось, про що ви ніколи навіть не чули досі.

Fourth, someone has something you thought you knew everything about,

І по-четверте, хтось має щось, про що ви гадали - знаєте все,

but they're introducing a new angle of looking at it.

але вони пропонують новий кут сприйняття цього.

And I tell people that this is where great stories start from --

І я кажу людям, що це те місце, звідки розпочинаються величні історії -

these four intersections

ці чотири перетини

of what you're passionate about

того, чим ви захоплені

and what others might be invested in.

і те, в що, можливо вкладаються інші.

And most people respond really well to this exercise.

І більшість людей відповідають дуже добре на цю вправу.

But one of my students, a freshman named Charlotte,

Але одна з моїх студенток, першокурсниця на ім`я Шарлотта,

was not convinced.

не була переконана.

Charlotte was very good at writing lists, but she refused to write any poems.

Шарлотта була дуже здібною в складанні переліків, але вона відмовлялася писати буль-які вірші.

"Miss," she'd say, "I'm just not interesting.

"Місс", вона б сказала: "Я просто не цікава.

I don't have anything interesting to say."

Я не маю нічого цікавого, щоб висловити. "

So I assigned her list after list,

Тож я призначала їй перелік за переліком,

and one day I assigned the list

і одного дня я доручила їй перелік

"10 Things I Should Have Learned by Now."

"10 речей, які я мусила-б вивчити до тепер."

Number three on Charlotte's list was,

Номером три в переліку Шарлотти було,

"I should have learned not to crush on guys

"Я повинна була-б тричі навчитись не западати на хлопців

three times my age."

в моєму віці ".

I asked her what that meant,

Я запитала її, що це означає,

and she said, "Miss, it's kind of a long story."

І вона сказала: "Місс, це ніби довга історія."

And I said, "Charlotte, it sounds pretty interesting to me."

І я сказав: "Шарлотто, це звучить доволі цікаво для мене."

And so she wrote her first poem,

І так вона написала свій перший вірш,

a love poem unlike any I had ever heard before.

любовний вірш, відмінний від будь-якого, що я колись чула раніше.

І вірш починався,

And the poem began,

"Anderson Cooper is a gorgeous man."

"Андерсон Купер - шикарний мужчина".

(Laughter)

(Сміх)

"Ви бачили його на шоу 60 Minutes,

"Did you see him on 60 Minutes,

racing Michael Phelps in a pool --

змагаючись з Майклом Фелпсом в басейні -

nothing but swim trunks on --

не прикритого нічим окрім плавок -

diving in the water, determined to beat this swimming champion?

поринаючим у воду, сповненим рішучості перемогти цього чемпіона за плавання?

Після зманання, він відкинув мокре, хмарково-біле волосся

After the race, he tossed his wet, cloud-white hair

and said, 'You're a god.'

і сказав: "Ти бог".

No, Anderson, you're the god."

Ні, Андерсон, ти - бог. "

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

Now, I know that the number one rule to being cool

Тепер я знаю, що правило номер один, щоб бути крутою

це здаватися байдужою,

is to seem unfazed,

to never admit that anything scares you

ніколи не визнавати, що будь-що лякає тебе

вражає або хвилює.

or impresses you or excites you.

Somebody once told me

Хтось якось сказав мені:

it's like walking through life like this.

це наче ось так так прогулюватись життям.

You protect yourself

Ти захищаєш себе

from all the unexpected miseries or hurt that might show up.

від усіх несподіваних страждань чи болю, що можуть трапитись.

But I try to walk through life like this.

Але я намагаюся йти по життю ось так.

And yes, that means catching all of those miseries and hurt,

І так, це означає нахапатись всіх цих стражданнь і болю,

but it also means that when beautiful, amazing things

але це також означає, що, коли красиві, дивовижні речі

просто падають з неба,

just fall out of the sky,

I'm ready to catch them.

я готова, зловити і їх.

I use spoken word to help my students

Я використовую розмовну поезію, щоб допомогти моїм студентам

rediscover wonder,

знову відкрити для себе чудо,

to fight their instincts to be cool and unfazed

боротися зі своїми інстинктами бути спокійним і байдужим

and, instead, actively pursue being engaged with what goes on around them,

і, натомість, сповідувати активне занурення в усе, що відбувається довкола них,

so that they can reinterpret and create something from it.

, щоб вони могли інтерпретувати це, і створювати щось з цього.

It's not that I think that spoken-word poetry

Не те, щоб я думала, що розмовна поезія

є ідеальною формою мистецтва.

is the ideal art form.

I'm always trying to find the best way to tell each story.

Я завжди намагаюся знайти найліпший спосіб розповісти, кожну історію.

I write musicals; I make short films alongside my poems.

Я пишу мюзикли, я роблю короткометражні фільми, поруч з моїми віршами.

But I teach spoken-word poetry

Але я викладаю розмовну поезію

тому що вона доступна.

because it's accessible.

Не кожен може читати ноти

Not everyone can read music or owns a camera,

чи має камеру,

but everyone can communicate in some way,

але кожен може в певний спосіб спілкуватися,

and everyone has stories that the rest of us can learn from.

і в кожного є історії

, з яких решта нас може повчитись.

Plus, spoken-word poetry allows for immediate connection.

Крім того, розмовна поезія робить можливим негайний зворотній зв`язок.

Це не рідкість для людей - почуватись одинаками

It's not uncommon to feel like you're alone

або, що ніхто не розуміє їх,

or that nobody understands you,

but spoken word teaches

але розмовна поезія вчить,

that if you have the ability to express yourself

що якщо у вас є можливість заявити про себе

and the courage to present those stories and opinions,

і мужність, презентувати ці розповіді і думки,

you could be rewarded

- ви можете бути винагороджені

with a room full of your peers,

кімнатою ваших однолітків,

or your community, who will listen.

або вашою громадою, що слухатиме.

And maybe even a giant girl in a hoodie

А може - навіть і гігантською дівчиною в балахоні,

who will connect with what you've shared.

що матиме зв’язок з тим, чим ви поділились.

And that is an amazing realization to have,

І це дивовижне усвідомлення,

especially when you're 14.

надто, коли вам 14.

Plus, now with YouTube,

Крім того, тепер з YouTube,

that connection's not even limited to the room we're in.

той зв`язок навіть не обмежений цією аудиторією.

I'm so lucky that there's this archive of performances

Мені так пощастило, що є цей архів виступів

яким я можу поділитися зі своїми учнями.

that I can share with my students.

It allows for even more opportunities

Це відкриває навіть більше можливостей

для них, знайти поета чи вірш

for them to find a poet or a poem that they connect to.

пов`язаний з ними.

Once you've figured this out,

Це принадливо - щойно ви зрозуміли це

it is tempting to keep writing the same poem,

- є спокуса - продовжувати той самий вірш,

or keep telling the same story, over and over,

чи продовжувати розповідати ту ж історію, знову і знову,

once you've figured out that it will gain you applause.

після того як ви з'ясували, що він здобуде вам оплески.

It's not enough to just teach that you can express yourself.

Цього не достатньо, просто навчити, що ти можеш виражати себе,

You have to grow and explore

ти маєш рости та досліджувати

and take risks and challenge yourself.

і йти на ризик і кидати собі виклик.

And that is step three:

І це крок третій:

infusing the work you're doing

сповнити справу що ти робиш

with the specific things that make you you,

особливостями, що роблять тебе тобою,

even while those things are always changing.

навіть тоді, коли ці речі постійно змінюються.

Because step three never ends.

Тому що третій етап ніколи не закінчується.

But you don't get to start on step three,

Але ти не розпочнеш третього етапу,

until you take step one first:

доки не подолаєш перший: "Я можу".

"I can."

Викладаючи я багато подорожую,

I travel a lot while I'm teaching,

and I don't always get to watch all of my students reach their step three,

і я не завжди можу спостерігати як всі мої студентіи, досягають їх третього етапу,

але мені дуже пощастило з Шарлоттою,

but I was very lucky with Charlotte,

, подорож якої я спостерігала весь час, доки вона розгорталася.

that I got to watch her journey unfold the way it did.

I watched her realize

Я спостерігала як вона зрозуміла,

that, by putting the things that she knows to be true into the work she's doing,

, що вкладаючи речі, в правдивість яких вона вірить, в те що вона робить,

she can create poems that only Charlotte can write,

вона може створювати вірші, які може написати тільки Шарлотта --

about eyeballs and elevators and Dora the Explorer.

про очні яблука і ліфти, і Дослідницю Дору.

And I'm trying to tell stories only I can tell --

І я намагаюся розповідати історії, що тільки я можу розповісти -

як цю історію.

like this story.

I spent a lot of time thinking about the best way to tell this story,

Я провела багато часу, вигадуючи найкращий спосіб розповісти цю історію,

and I wondered if the best way

і я роздумувала, чи кращий спосіб

was going to be a PowerPoint, a short film --

має бути презентацією PowerPoint чи короткометражним фільмом -

And where exactly was the beginning, the middle or the end?

і де саме був початок або середина, чи завершення?

I wondered whether I'd get to the end of this talk

І я думала, чи я нарешті дістанусь кінця цієї промови,

and finally have figured it all out, or not.

і, зрештою, чи розберусь я в цьому всьому, чи ні.

And I always thought that my beginning was at the Bowery Poetry Club,

І я завжди гадала, що мій старт відбувся в Bowery Poetry Club,

але цілком можливо, що це було набагато раніше.

but it's possible that it was much earlier.

In preparing for TED,

При підготовці до TED,

I discovered this diary page in an old journal.

я відшукала цю сторінку щоденника в старому журналі.

I think December 54th was probably supposed to be 24th.

Гадаю, 54-те грудня, ймовірно, мало бути 24-тим.

It's clear that when I was a child,

Очевидно, що коли я була дитиною,

I definitely walked through life like this.

Я безумовно йшла життям на кшталт цього.

I think that we all did.

Я думаю ми всі так йшли.

I would like to help others rediscover that wonder --

Я хотіла б, допомогти іншим знов відкрити це диво -

to want to engage with it, to want to learn,

хотіти зайнятись цим, хотіти навчатись,

to want to share what they've learned,

хотіти ділитись тим, чому вони навчилися,

what they've figured out to be true

тим, що вони виявили правдивим

and what they're still figuring out.

і тим, що вони досі з'ясовують.

So I'd like to close with this poem.

Тож я б хотіла закінчити цим віршем.

Коли вони бомбили Хіросіму,

When they bombed Hiroshima,

the explosion formed a mini-supernova,

вибух сформував малу супернову,

so every living animal, human or plant

так що кожна жива тварина, людини чи рослина

that received direct contact with the rays from that sun

, які зазнали прямого контакту

з променями цього сонця

was instantly turned to ash.

- миттєво перетворилися на попіл.

And what was left of the city soon followed.

І те, що залишилося від міста незабаром відправилось слідом.

The long-lasting damage of nuclear radiation

Тривале ураження ядерним випромінюванням

caused an entire city and its population

спричинило те, що все місто і його населення

to turn into powder.

перетворились на порох.

When I was born, my mom says I looked around the whole hospital room

Коли я народилася, казала мама, я роздивилася лікарняну кімнату

з поглядом, що промовляв: "Це? Я вже це проходила".

with a stare that said, "This? I've done this before."

She says I have old eyes.

Вона каже, що я маю старі очі.

When my Grandpa Genji died, I was only five years old,

Коли мій дідусь Генджі помер, мені було всього п'ять років,

but I took my mom by the hand and told her,

але я взяла маму за руку і сказала їй:

"Don't worry, he'll come back as a baby."

"Не хвилюйся, він повернеться немовлям".

And yet, for someone who's apparently done this already,

І все ж, для того, хто ніби-то вже це проходив,

I still haven't figured anything out yet.

я ще досі нічого не зрозуміла.

My knees still buckle every time I get on a stage.

Мої коліна все ще підгинаються щораз, коли я опиняюсь на сцені.

My self-confidence can be measured out

Моя самовпевненість може бути виміряна

in teaspoons mixed into my poetry,

чайними ложками, вмішаними мою поезію

and it still always tastes funny in my mouth.

що досі завжди смакує смішно на моєму язику.

But in Hiroshima, some people were wiped clean away,

Але в Хіросімі, деякі люди були начисто витерті,

leaving only a wristwatch or a diary page.

лишивши по собі тільки годинники чи сторінки щоденників.

So no matter that I have inhibitions to fill all my pockets,

Тому байдуже, що я маю перепон вдосталь , щоб напхати всі мої кишені,

- я все намагаюся,

I keep trying,

hoping that one day I'll write a poem

сподіваючись, що одного разу я напишу вірш

I can be proud to let sit in a museum exhibit

який я зможу гордо залишити на музейній експозиції

as the only proof I existed.

як єдиний доказ того, що я існувала.

Мої батьки назвали мене Сара,

My parents named me Sarah, which is a biblical name.

що є біблійним ім'ям.

In the original story, God told Sarah she could do something impossible, and --

В первинній історії Бог сказав Сарі, що вона може зробити щось нездійсненне,

і вона засміялась,

she laughed,

because the first Sarah,

тому що перша Сара,

she didn't know what to do with impossible.

- вона не знала, що робити з неможливим.

And me?

А я? - Ну, я теж не знаю,

Well, neither do I,

but I see the impossible every day.

але я бачу неможливе щодня.

Impossible is trying to connect in this world,

Неможливе - це намагатись об`єднатись в цьому світі,

trying to hold onto others while things are blowing up around you,

силуючись втриматись за інших, доки все вибухає довкола вас,

знаючи, що доки ти говориш,

knowing that while you're speaking,

вони не просто чекають своєї черги говорити - вони чують тебе.

they aren't just waiting for their turn to talk -- they hear you.

Вони відчувають саме те, що ти відчуваєш,

They feel exactly what you feel

at the same time that you feel it.

в той самий час, що й ти.

It's what I strive for every time I open my mouth --

Це те, чого я прагну щораз, коли відкриваю рота -

that impossible connection.

цього неможливого зв`язку.

There's this piece of wall in Hiroshima

Там у Хіросімі э шматок стіни,

that was completely burnt black by the radiation.

, який був суцільно випалений дочорна радіацією.

But on the front step, a person who was sitting there

Але спершу людина, що сиділа там

blocked the rays from hitting the stone.

блокувала камінь від потрапляння випромінювання.

Єдине, що залишилося зараз

The only thing left now

is a permanent shadow of positive light.

є перманентна світла напівтінь.

Після бомби,

After the A-bomb,

specialists said it would take 75 years

фахівці заявили, що знадобиться 75 років

for the radiation-damaged soil of Hiroshima City

щоб на уражених радіацією грунтах Хіросіми

to ever grow anything again.

коли-небудь будь-що виросло знову.

But that spring, there were new buds popping up from the earth.

Але тієї весни нові пуп’янки з’явилися з землі.

When I meet you, in that moment,

Коли я зустрічаюся з вами - в той момент

I'm no longer a part of your future.

я більше не частина вашого майбутнього.

I start quickly becoming part of your past.

Я починаю швидко долучатись до вашого минулого.

But in that instant, I get to share your present.

Але в цю мить, я розділяю ваше сьогодення.

And you, you get to share mine.

А ви - ви розділяєте зі мною моє.

And that is the greatest present of all.

І це найбільший дарунок з усіх.

So if you tell me I can do the impossible --

Тож якщо ви скажете мені, що я можу зробити неможливе,

я певно з вас посміюся.

I'll probably laugh at you.

I don't know if I can change the world yet,

Я ще не знаю, чи я можу змінити світ,

because I don't know that much about it --

бо я так багато ще не знаю про нього -

and I don't know that much about reincarnation either,

і я не так багато знаю також про реінкарнацію,

але якщо ви змушуєте мене сміятись достатньо гучно,

but if you make me laugh hard enough,

інколи я забуваю в якому сторіччі я знаходжуся.

sometimes I forget what century I'm in.

This isn't my first time here. This isn't my last time here.

Це не перший мій раз тут. І це не останній мій раз тут.

Це не останні слова якими я поділюся.

These aren't the last words I'll share.

But just in case, I'm trying my hardest

Але, про всяк випадок, - я з усіх сил намагаюся

to get it right this time around.

зрозуміти все вірно вже цього разу.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

(Applause)

Дякую!

Thank you.

(Applause)

(Оплески)

Дякую!

Thank you.

(Applause)

(Оплески)