Faith Jegede: What I've learned from my autistic brothers | TED

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Khrystya Kyrylchuk Утверджено: Khrystyna Romashko

Today I have just one request.

Сьогодні у мене до вас одне прохання.

Please don't tell me I'm normal.

Не кажіть мені, будь-ласка, що я звичайна людина.

Now I'd like to introduce you to my brothers.

А тепер хочу познайомити вас зі своїми братами.

Remi is 22,

Ремі 22 роки,

tall and very handsome.

він високий і дуже гарний.

He's speechless, but he communicates joy

Він небагатослівний, проте спілкується з радістю,

in a way that some of the best orators cannot.

у такий спосіб, яким не всі найкращі оратори володіють.

Remi knows what love is.

Ремі знає, що таке любов.

He shares it unconditionally and he shares it regardless.

Він ділиться нею безумовно і незважаючи ні на що.

He's not greedy. He doesn't see skin color.

Він не жадібний. Він не поділяє людей на чорних та білих.

He doesn't care about religious differences, and get this:

Йому байдуже щодо релігійних відмінностей, і прошу звернути увагу:

He has never told a lie.

Він ще ні разу в житті не збрехав.

When he sings songs from our childhood,

Коли він співає пісні нашого дитинства,

attempting words that not even I could remember,

намагаючись сказати слова, котрі навіть я не пам'ятаю,

he reminds me of one thing:

він нагадує мені лише про одне:

how little we know about the mind, and how wonderful

наскільки мізерними є наші знання про розум, і яким прекрасним

the unknown must be.

може бути невідоме.

Samuel is 16. He's tall. He's very handsome.

Семюелю 16 років. Він також високий. І також дуже гарний.

He has the most impeccable memory.

У нього бездоганна пам’ять.

He has a selective one, though.

Хоча і вибіркова.

He doesn't remember if he stole my chocolate bar,

Він може не пам’ятати, що взяв мою шоколадку,

but he remembers the year of release for every song on my iPod,

проте він пам’ятає роки випуску кожної пісні на моєму iPod-і,

conversations we had when he was four,

пам'ятає те, про що ми говорили, коли йому було чотири,

weeing on my arm on the first ever episode of Teletubbies,

гойдання на моїй руці під час першого випуску Телепузиків,

and Lady Gaga's birthday.

і дату народження Леді Ґаґи.

Don't they sound incredible?

Хіба ж вони не неймовірні?

But most people don't agree.

Але більшість із цим не погоджується.

And in fact, because their minds don't fit

Фактично, через те, що вони не відповідають стандартам

into society's version of normal,

людського бачення нормальності,

they're often bypassed and misunderstood.

їх часто обминають і не розуміють.

But what lifted my heart and strengthened my soul

Але що заставило моє серце битись швидше і зміцнило мій дух,

was that even though this was the case,

незважаючи на те, що так склались обставини,

although they were not seen as ordinary,

попри те, що їх не приймали за нормальних,

this could only mean one thing:

це могло означати лише одне:

that they were extraordinary --

вони були винятковими –

autistic and extraordinary.

хворими на аутизм і винятковими.

Now, for you who may be less familiar with the term "autism,"

А зараз, для тих, хто є менш обізнаним з терміном “аутизм”,

it's a complex brain disorder that affects social communication,

це важкий розумовий розлад, який впливає на спілкування,

learning and sometimes physical skills.

навчання, а іноді і фізичні навики.

It manifests in each individual differently,

Хвороба проявляється в кожної особи індивідуально,

hence why Remi is so different from Sam.

тому Ремі настільки відрізняється від Сема.

And across the world, every 20 minutes, one new person

Кожних 20 хвилин у цілому світі одній людині

is diagnosed with autism, and although it's one of

ставлять діагноз – аутизм, і хоч це одне з

the fastest-growing developmental disorders in the world,

найбільш прогресуючих світових захворювань,

there is no known cause or cure.

ні причина, ані способи лікування його невідомі.

And I cannot remember the first moment I encountered autism,

Я не можу пригадати моменту, коли вперше зіткнулась із аутизмом,

but I cannot recall a day without it.

але не можу згадати і дня без нього.

I was just three years old when my brother came along,

Мені було лише три роки, коли народився мій брат,

and I was so excited that

і я була дуже щаслива, що

I had a new being in my life.

в моєму житті з'явилася нова істота.

And after a few months went by,

Проте, через декілька місяців

I realized that he was different.

я усвідомила, що він не такий як усі.

He screamed a lot.

Він багато кричав.

He didn't want to play like the other babies did,

Він не хотів бавитись, як інші діти,

and in fact, he didn't seem

і, в дійсності, здавалось,

very interested in me whatsoever.

я його зовсім не цікавила.

Remi lived and reigned in his own world, with his own rules,

Ремі жив і панував у своєму власному світі, із власними правилами,

and he found pleasure in the smallest things,

і знаходив задоволення у найменших дрібницях,

like lining up cars around the room

як от шикувати в ряд машинки у кімнаті,

and staring at the washing machine

споглядати за роботою пральної машини

and eating anything that came in between.

та споживати будь-що, що попадалось під руки.

And as he grew older, he grew more different,

Дорослішаючи, він все більше вирізнявся,

and the differences became more obvious.

і відмінності ставали ще очевиднішими.

Yet beyond the tantrums and the frustration

І, незважаючи на спалахи роздратування

and the never-ending hyperactivity

та на постійну гіперактивність,

was something really unique:

в ньому було щось унікальне:

a pure and innocent nature, a boy who saw the world

чиста та невинна душа, хлопчина, що бачив світ

without prejudice, a human who had never lied.

без упереджень, людина, що ще ніколи не обманювала.

Extraordinary.

Це винятково.

Now, I cannot deny that there have been

В даному випадку я не можу заперечити, що

some challenging moments in my family,

моя сім’я пройшла через багато випробувань,

moments where I've wished that they were just like me.

ситуацій, в яких я хотіла, щоб вони були такими ж, як і я.

But I cast my mind back to the things that they've taught me

Але я повертаюсь думками до речей, яких вони мене навчили

about individuality and communication and love,

про індивідуальність, спілкування і любов,

and I realize that these are things that

і аж тепер я усвідомлюю, що це речі,

I wouldn't want to change with normality.

які б я не проміняла на нормальність.

Normality overlooks the beauty that differences give us,

Буденність не помічає краси, яку дає нам винятковість,

and the fact that we are different doesn't mean that one of us is wrong.

і той факт, що ми відрізняємось, не означає, що хтось із нас є дефективним.

It just means that there's a different kind of right.

Це просто означає, що є й інша сторона медалі.

And if I could communicate just one thing to Remi

І, якби я могла передати що-небудь Ремі,

and to Sam

і Сему,

and to you,

і вам,

it would be that you don't have to be normal.

це було б те, що вам необов’язково бути звичайними.

You can be extraordinary.

Ви можете бути винятковими.

Because autistic or not,

З аутизмом чи без нього,

the differences that we have --

різниця між нами

We've got a gift! Everyone's got a gift inside of us,

полягає у тому, що ми наділені талантом! Кожен має дар у собі,

and in all honesty, the pursuit of normality

і, правду кажучи, погоня за одноманітністю

is the ultimate sacrifice of potential.

є остаточною пожертвою власними можливостями.

The chance for greatness, for progress and for change

Шанс бути шляхетними, прогресивними та змінюватись

dies the moment we try to be like someone else.

помирає тоді, коли ми намагаємось бути, як усі.

Please -- don't tell me I'm normal.

Будь ласка, не називайте мене звичайною.

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)

(Applause)

(Оплески)