Paul Bloom: The origins of pleasure

Перекладач: Uliana Rybak Утверджено: Marta Chereshnovska

I'm going to talk today

Сьогодні я говоритиму

about the pleasures of everyday life.

про задоволення у повсякденному житті.

But I want to begin with a story

Але я хочу розпочати свій виступ історією

of an unusual and terrible man.

незвичного і жахливого чоловіка.

This is Hermann Goering.

Це Герман Герінг.

Goering was Hitler's second in command in World War II,

Герінг був правою рукою Гітлера в часи Другої світової війни,

his designated successor.

його призначеним наступником.

And like Hitler,

Як і Гітлер, Герінг вважав себе

Goering fancied himself a collector of art.

колекціонером творів мистецтва.

He went through Europe, through World War II,

Він їздив Європою під час Другої світової

stealing, extorting and occasionally buying

і крав, силою забирав, іноді купував

various paintings for his collection.

картини для своєї колекції.

And what he really wanted was something by Vermeer.

Він дуже хотів мати одну з робіт Вермеєра.

Hitler had two of them, and he didn't have any.

Гітлер володів двома картинами цього художника, а він не мав жодної.

So he finally found an art dealer,

Нарешті він знайшов продавця картин,

a Dutch art dealer named Han van Meegeren,

голландського торговця, якого звали Хан ван Меегерен,

who sold him a wonderful Vermeer

котрий продав йому чудову картину Вермеєра

for the cost of what would now be 10 million dollars.

за ціною, яка б зараз дорівнювала 10 мільйонам доларів.

And it was his favorite artwork ever.

І вона завжди була його улюбленим витвором мистецтва.

World War II came to an end,

Друга світова підійшла до завершення,

and Goering was captured, tried at Nuremberg

Герінга було заарештовано, притягнуто до суду в Нюрнберзі

and ultimately sentenced to death.

і врешті засуджено до смертної кари.

Then the Allied forces went through his collections

Тоді союзні війська добрались до його колекцій

and found the paintings

і знайшли картини,

and went after the people who sold it to him.

відшукали людей, які продавали йому ці картини.

And at some point the Dutch police came into Amsterdam

І в якийсь момент голландська поліція приїхала до Амстердаму

and arrested Van Meegeren.

і заарештувала Ван Мeeгрена.

Van Meegeren was charged with the crime of treason,

Він звинувачувався у державній зраді,

which is itself punishable by death.

яка карається смертю.

Six weeks into his prison sentence,

Після шести тижнів ув'язнення

van Meegeren confessed.

Ван Меегрен визнав себе винним.

But he didn't confess to treason.

Але він зізнавався не в державній зраді.

He said, "I did not sell a great masterpiece

Він сказав: "Я продав тому нацисту

to that Nazi.

не справжній шедевр.

I painted it myself; I'm a forger."

Я намалював ту картину сам. Я – фальсифікатор".

Now nobody believed him.

Йому ніхто не повірив.

And he said, "I'll prove it.

І він сказав: "Я доведу це.

Bring me a canvas and some paint,

Принесіть мені полотна та деякі фарби

and I will paint a Vermeer much better

і я намалюю значно кращу картину Вермеєра

than I sold that disgusting Nazi.

ніж та, котру я продав тому огидному нацисту.

I also need alcohol and morphine, because it's the only way I can work."

Також мені потрібен алкоголь і морфій, оскільки я можу працювати

(Laughter)

лише в стані сп'яніння". (Сміх)

So they brought him in.

Йому принесли все, що він попросив.

He painted a beautiful Vermeer.

Він чудово намалював картину Вермеєра.

And then the charges of treason were dropped.

Звинувачення в державній зраді було знято.

He had a lesser charge of forgery,

Його звинуватили в фальсифікації

got a year sentence

та засудили на рік.

and died a hero to the Dutch people.

І він помер героєм в очах голландців.

There's a lot more to be said about van Meegeren,

Про Ван Меeргерена можна сказати значно більше,

but I want to turn now to Goering,

але я хочу повернутися до Герінга,

who's pictured here being interrogated at Nuremberg.

який зображений тут під час допиту в Нюрнбернзі.

Now Goering was, by all accounts, a terrible man.

За загальним визнанням Герінг був жахливою людиною.

Even for a Nazi, he was a terrible man.

Навіть для німецьких фашистів він був жахливою людиною.

His American interrogators described him

Американці, які допитували його, описали його,

as an amicable psychopath.

як товариського психопата.

But you could feel sympathy

Але ви б пройнялися співчуттям

for the reaction he had

до того, як він відреагував,

when he was told that his favorite painting

коли сказали, що його улюблена картина

was actually a forgery.

насправді була підробкою.

According to his biographer,

Його біограф розповідає:

"He looked as if for the first time

"Він виглядав так, ніби вперше

he had discovered there was evil in the world."

довідався про існування зла в світі".

(Laughter)

(Сміх)

And he killed himself soon afterwards.

Згодом після того він скоїв самогубство.

He had discovered after all

Все-таки він дізнався,

that the painting he thought was this

що картина, яку він вважав однією,

was actually that.

насправді була зовсім іншою.

It looked the same,

Вона виглядала так само,

but it had a different origin, it was a different artwork.

але мала інше походження, вона була іншим витвором мистецтва.

It wasn't just him who was in for a shock.

І не лише він був шокований.

Once van Meegeren was on trial, he couldn't stop talking.

Якось під час суду Ван Меeреген постійно говорив.

And he boasted about all the great masterpieces

Він вихвалявся усіма великими шедеврами,

that he himself had painted

що він намалював сам,

that were attributed to other artists.

і які приписувалися іншим художникам.

In particular, "The Supper at Emmaus"

У тому числі "Вечеря в Еммаусі",

which was viewed as Vermeer's finest masterpiece, his best work --

яку вважали найвизначнішим шедевром Вермеєра, його найкращою роботою –

people would come [from] all over the world to see it --

люди приїжджали з усіх куточків світу, щоб побачити її –

was actually a forgery.

насправді була підробкою.

It was not that painting, but that painting.

Це була не та картина, але та.

And when that was discovered,

І коли це стало відомо,

it lost all its value and was taken away from the museum.

вона втратила всю свою цінність і була вилучена з музею.

Why does this matter?

Чому таке трапляється?

I'm a psychologists -- why do origins matter so much?

Я звертаюся до психологів: чому походження має таке важливе значення?

Why do we respond so much

Чому ми так реагуємо на наші знання про те,

to our knowledge of where something comes from?

звідки щось походить?

Well there's an answer that many people would give.

Багато людей могли б дати відповідь на це.

Many sociologists like Veblen and Wolfe

Багато соціологів, таких як Веблен і Вулф,

would argue that the reason why we take origins so seriously

могли б стверджувати, що причиною того, що ми так серйозно ставимося

is because we're snobs, because we're focused on status.

до походження є те, що ми – сноби, те, що ми зосереджені на статусі.

Among other things,

Скажімо, якщо ви хочете показати

if you want to show off how rich you are, how powerful you are,

наскільки багатими, наскільки владними ви є,

it's always better to own an original than a forgery

завжди краще бути власником оригіналу, аніж підробки,

because there's always going to be fewer originals than forgeries.

тому що оригіналів завжди нараховується менше, ніж підробок.

I don't doubt that that plays some role,

Я не сумніваюсь, що це відіграє певну роль,

but what I want to convince you of today

але сьогодні я хочу вас переконати в тому,

is that there's something else going on.

що відбувається ще дещо.

I want to convince you

Я хочу переконати вас,

that humans are, to some extent, natural born essentialists.

що люди до певної міри природжені есеніалісти.

What I mean by this

Я маю на увазі, що

is we don't just respond to things as we see them,

ми не реагуємо на речі, коли бачимо їх,

or feel them, or hear them.

чи відчуваємо їх, чи чуємо.

Rather, our response is conditioned on our beliefs,

Наша реакція швидше викликана нашими переконаннями

about what they really are, what they came from,

про те, якими вони є насправді, звідки вони походять,

what they're made of, what their hidden nature is.

з чого зроблені, якою є їхня прихована природа.

I want to suggest that this is true,

Хочу припустити, що це актуально

not just for how we think about things,

не лише в контексті того, як ми думаємо про речі,

but how we react to things.

а й того, як ми на них реагуємо.

So I want to suggest that pleasure is deep --

Отже, я припускаю, що задоволення є глибинним

and that this isn't true

і не лише в контексті таких задоволень

just for higher level pleasures like art,

високого рівня, як, скажімо, мистецтво,

but even the most seemingly simple pleasures

а й на перший погляд, найпростіших задоволень,

are affected by our beliefs about hidden essences.

на які мають вплив наші переконання про їх приховану сутність.

So take food.

Візьмімо їжу.

Would you eat this?

Ви б з'їли це?

Well, a good answer is, "It depends. What is it?"

Хороша відповідь: "Залежить від того що це".

Some of you would eat it if it's pork, but not beef.

Хтось із вас з'їв би це, якби це була свинина, але не яловичина.

Some of you would eat it if it's beef, but not pork.

Хтось із вас з'їв би це, якби це була яловичина, але не свинина.

Few of you would eat it if it's a rat

Мало хто з вас з'їв би це, якби це було м'ясо щура

or a human.

чи людини.

Some of you would eat it only if it's a strangely colored piece of tofu.

Дехто з вас з'їв би це лише, якби це був дивно забарвлений шматок тофу.

That's not so surprising.

І це не дивує.

But what's more interesting

Але значно цікавішим є факт, що те,

is how it tastes to you

як воно вам смакує, може категорично

will depend critically on what you think you're eating.

повпливати на вашу думку про те, що ви їсте.

So one demonstration of this was done with young children.

Один з прикладів цього було продемонстровано з маленькими дітьми.

How do you make children

Як ви робите так, щоб діти не лише з більшою охотою

not just be more likely to eat carrots and drink milk,

їли моркву та пили молоко,

but to get more pleasure from eating carrots and drinking milk --

але й отримували від цього задоволення,

to think they taste better?

думали, що їм це смакує?

It's simple, you tell them they're from McDonald's.

Дуже просто. Ви кажете їм, що це з МакДональдса.

They believe McDonald's food is tastier,

Діти переконані, що їжа з МакДональдса смачніша

and it leads them to experience it as tastier.

і ця думка призводить їх до відчуття, що вона смачніша.

How do you get adults to really enjoy wine?

Як ви добиваєтесь того, що дорослі справді насолоджуються вином?

It's very simple:

Дуже просто:

pour it from an expensive bottle.

наливаєте його з дуже дорогої пляшки.

There are now dozens, perhaps hundreds of studies showing

Існують десятки, можливо, і сотні дослідів, які показують, що,

that if you believe you're drinking the expensive stuff,

якщо ви вірите в те, що ти п'єте щось дороге,

it tastes better to you.

воно вам краще смакує.

This was recently done with a neuroscientific twist.

Ось який дослід недавно провели нейробіологи.

They get people into a fMRI scanner,

Вони помістили людей в камеру МРТ-сканера

and while they're lying there, through a tube,

і, коли вони лежали там, через трубочку

they get to sip wine.

давали відпити трішки вина.

In front of them on a screen is information about the wine.

Перед ними на дисплеї відображалася інформація про вино.

Everybody, of course,

Звичайно, всі пили

drinks exactly the same wine.

одне і те ж вино.

But if you believe you're drinking expensive stuff,

Але, якщо ви вірите, що п'єте дороге вино,

parts of the brain associated with pleasure and reward

частини мозку, які відповідають за центри задоволення та підкріплення,

light up like a Christmas tree.

загоряються, як новорічна ялинка.

It's not just that you say it's more pleasurable, you say you like it more,

І ви не просто кажете, що воно приємніше, ви кажете, що воно вам більше подобається

you really experience it in a different way.

і ви справді сприймаєте його по-інакшому.

Or take sex.

Або візьмімо секс.

These are stimuli I've used in some of my studies.

Є певні стимулюючі засоби, які я використовував в деяких своїх дослідах.

And if you simply show people these pictures,

Якщо ви просто покажете аудиторії ці зображення,

they'll say these are fairly attractive people.

вони скажуть, що це вельми привабливі люди.

But how attractive you find them,

Але те наскільки привабливими ви вважаєте їх,

how sexually or romantically moved you are by them,

наскільки в сексуальному чи романтичному плані вони притягують вас,

rests critically on who you think you're looking at.

значною мірою залежить від того, на кого, на вашу думку, ви дивитесь.

You probably think the picture on the left is male,

Мабуть, ви думаєте, що на зображенні зліва чоловік,

the one on the right is female.

а справа – жінка.

If that belief turns out to be mistaken, it will make a difference.

Якщо виявиться, що ви помилилися, різниця матиме велике значення.

(Laughter)

(Сміх)

It will make a difference if they turn out to be

Ситуація зміниться, якщо виявиться, що вони

much younger or much older than you think they are.

значно молодші чи значно старші, ніж ви думаєте.

It will make a difference if you were to discover

Ситуація зміниться, якщо ви дізнаєтесь, що особа,

that the person you're looking at with lust

на яку ви дивитесь і до якої відчуваєте сексуальний потяг,

is actually a disguised version of your son or daughter,

насправді ваш замаскований син або донька,

your mother or father.

ваша мама або тато. Знання того,

Knowing somebody's your kin typically kills the libido.

що ви з кимось пов'язані родинними зв'язками, зазвичай вбиває лібідо.

Maybe one of the most heartening findings

Можливо, одним з найутішніших відкриттів

from the psychology of pleasure

у сфері психології задоволення є те,що хороший вигляд

is there's more to looking good than your physical appearance.

має значно більше складових, ніж просто зовнішній вигляд.

If you like somebody, they look better to you.

Якщо вам хтось подобається, ці люди видаються вам кращими.

This is why spouses in happy marriages

Ось чому люди в щасливому шлюбі

tend to think that their husband or wife

схильні думати, що їхній чоловік або дружина

looks much better than anyone else thinks that they do.

виглядає значно краще, ніж в очах інших людей.

(Laughter)

(Сміх)

A particularly dramatic example of this

Особливо вражаючий приклад цього витікає з

comes from a neurological disorder known as Capgras syndrome.

неврологічної патології, відомої, як синдром Капгана.

So Capgras syndrome is a disorder

Синдром Капгара є відхиленням,

where you get a specific delusion.

коли людина вводить себе в специфічну оману.

Sufferers of Capgras syndrome

Ті, хто страждають синдромом Капгара вірять,

believe that the people they love most in the world

що людей, яких вони люблять найбільше за усіх в світі,

have been replaced by perfect duplicates.

підмінили їхніми ідеальними двійниками.

Now often, a result of Capgras syndrome is tragic.

Часто синдром Капгара призводить до трагічного результату.

People have murdered those that they loved,

Люди вбивали тих, кого любили, оскільки

believing that they were murdering an imposter.

були переконані в тому, що вбивають самозванця.

But there's at least one case

Але є також, щонайменше, один випадок,

where Capgras syndrome had a happy ending.

коли синдром Капгара закінчився щасливо.

This was recorded in 1931.

Цей випадок було зафіксовано в 1931 році.

"Research described a woman with Capgras syndrome

"Дослідження описує жінку з синдромом Капгара,

who complained about her poorly endowed and sexually inadequate lover."

яка жалілась на свого необдарованого та невправного в сексуальному плані коханця".

But that was before she got Capgras syndrome.

Але це було до того, як вона захворіла синдромом Капгара.

After she got it, "She was happy to report

Після того, як це сталося, "вона з радістю повідомляла,

that she has discovered that he possessed a double

що довідалась про те, що він має багатого,

who was rich, virile, handsome and aristocratic."

мужнього, привабливого та аристократичного двійника".

Of course, it was the same man,

Звичайно, це був той самий чоловік,

but she was seeing him in different ways.

але вона бачила його з іншої сторони.

As a third example,

І у третьому прикладі йдеться

consider consumer products.

про товари широкого вжитку.

So one reason why you might like something is its utility.

Однією з причин, чому вам подобається щось, є його корисність, цінність.

You can put shoes on your feet; you can play golf with golf clubs;

Черевики ви можете взути; клюшками для гольфу можна грати в гольф;

and chewed up bubble gum doesn't do anything at all for you.

а пожована жувальна гумка взагалі не стане вам в пригоді.

But each of these three objects has value

Але кожен з цих трьох предметів має цінність,

above and beyond what it can do for you

яка базується не на тому, як він може вам послужити,

based on its history.

а на його історії.

The golf clubs were owned by John F. Kennedy

Власником клюшок для гольфу був Джон Кеннеді

and sold for three-quarters of a million dollars at auction.

і їх продали за три чверті мільйона доларів на аукціоні.

The bubble gum was chewed up by pop star Britney Spears

Жувальну гумку жувала попзірка Брітні Спірс

and sold for several hundreds of dollars.

і цю жуйку продали за кілька сотень доларів.

And in fact, there's a thriving market

Власне існує процвітаючий ринок продажу продуктів,

in the partially eaten food of beloved people.

які частково з'їли улюблені кимось люди.

(Laughter)

(Сміх)

The shoes are perhaps the most valuable of all.

Можливо, черевики є найціннішими.

According to an unconfirmed report,

Згідно непідтвердженого повідомлення

a Saudi millionaire offered 10 million dollars

мільйонер з Саудівської Аравії пропонував

for this pair of shoes.

за них 10 мільйонів доларів.

They were the ones thrown at George Bush

Саме ними кидали в Джорджа Буша

at an Iraqi press conference several years ago.

під час прес-конференції в Іраку кілька років тому.

(Applause)

(Оплески)

Now this attraction to objects

Цей потяг до речей спрацьовує не лише

doesn't just work for celebrity objects.

з предметами, що належали відомим людям.

Each one of us, most people,

Кожен з нас, принаймні, більшість

have something in our life that's literally irreplaceable,

має щось таке в житті, що нереально нічим замінити,

in that it has value because of its history --

цінність цього предмета витікає з його історії –

maybe your wedding ring, maybe your child's baby shoes --

це може бути ваша обручка або маленькі черевички вашої дитини –

so that if it was lost, you couldn't get it back.

щось таке, що якби воно загубилось, ви б не могли повернути його.

You could get something that looked like it or felt like it,

Ви можете придбати щось, що виглядає, як той предмет, або таке ж

but you couldn't get the same object back.

на дотик, але ви не можете повернути конкретно те, що втрачено.

With my colleagues George Newman and Gil Diesendruck,

Мої колеги Джордж Ньюмен і Джил Дізендрак досліджували зі мною

we've looked to see what sort of factors, what sort of history, matters

які фактори, яка історія сприяє тому, що

for the objects that people like.

ці предмети подобаються людям.

So in one of our experiments,

В одному з наших експериментів

we asked people to name a famous person who they adored,

ми просили людей назвати відому особистість, якою вони захоплюються,

a living person they adored.

живу особу, якою вони захоплюються.

So one answer was George Clooney.

Одна з відповідей була: Джордж Клуні.

Then we asked them,

Тоді ми запитали їх: "Скільки б ви

"How much would you pay for George Clooney's sweater?"

заплатили за светр Джорджа Клуні?"

And the answer is a fair amount --

У відповідь назвали доволі велику суму –

more than you would pay for a brand new sweater

більшу, ніж ви б заплатили за новий брендовий светр

or a sweater owned by somebody who you didn't adore.

або за светр, що належав комусь, кого ви не обожнювали.

Then we asked other groups of subjects --

Потім ми запитали про іншу групу предметів –

we gave them different restrictions

ми встановлювали на них різні обмеження

and different conditions.

і різні умови.

So for instance, we told some people,

Наприклад, комусь ми казали:

"Look, you can buy the sweater,

"От гляньте, ви можете придбати светр,

but you can't tell anybody you own it,

але ви нікому не можете сказати про те, що він у вас є

and you can't resell it."

і не можете його перепродати".

That drops the value of it,

Це значно знижує ціну светра, даючи підстави вважати,

suggesting that that's one reason why we like it.

що це – одна з причин, чому він нам подобається.

But what really causes an effect

Справжнє враження на людей справляє

is you tell people, "Look, you could resell it, you could boast about it,

така фраза: "Що ж, ви можете перепродати його, ви можете

but before it gets to you,

повихвалятися ним, але перед тим, як ви його отримаєте,

it's thoroughly washed."

його ретельно виперуть".

That causes a huge drop in the value.

Це спричинило дуже великий спад ціни.

As my wife put it, "You've washed away the Clooney cooties."

Як пожартувала моя дружина: "Ви ж вимиєте з нього вошей Клуні".

(Laughter)

(Сміх)

So let's go back to art.

Отже, давайте повернемося знову до мистецтва.

I would love a Chagall. I love the work of Chagall.

Давайте поговоримо про Шагала. Я люблю його роботи.

If people want to get me something at the end of the conference,

Якщо ви хочете подарувати мені щось наприкінці конференції,

you could buy me a Chagall.

ви можете купити мені роботу Шагала.

But I don't want a duplicate,

Але я не хочу репродукцій,

even if I can't tell the difference.

навіть, якщо я не зможу відрізнити її від оригіналу.

That's not because, or it's not simply because,

І це не тому, або не лише тому,

I'm a snob and want to boast about having an original.

що я сноб і хочу вихвалатися тим, що маю оригінал.

Rather, it's because I want something that has a specific history.

Це, швидше, тому що я хочу мати річ, яка має особливу історію.

In the case of artwork,

У випадку художнього мистецтва

the history is special indeed.

історія, безумовно, особлива.

The philosopher Denis Dutton

Філософ Денис Даттон у своїй

in his wonderful book "The Art Instinct"

чудовій книзі "Інстинкт мистецтва"

makes the case that, "The value of an artwork

припускає, що "значимість твору мистецтва має в своїй основі

is rooted in assumptions about the human performance underlying its creation."

припущення про зусилля, докладені до його створення".

And that could explain the difference

І це може пояснити різницю між

between an original and a forgery.

оригіналом і підробкою.

They may look alike, but they have a different history.

Вони можуть виглядати однаково, але в них різна історія.

The original is typically the product of a creative act,

Оригінал, як правило, є продуктом творчого вимислу,

the forgery isn't.

а підробка – ні.

I think this approach can explain differences

Я вважаю, такий підхід може пояснити відмінності

in people's taste in art.

в мистецьких смаках людей.

This is a work by Jackson Pollock.

Це – робота Джексона Поллока.

Who here likes the work of Jackson Pollock?

Кому з присутніх подобаються роботи Джексона Поллока?

Okay. Who here, it does nothing for them?

Добре. Кому з присутніх до них байдуже?

They just don't like it.

Вони їм просто не подобаються.

I'm not going to make a claim about who's right,

Я не збираюся висувати твердження стосовно того,

but I will make an empirical claim

хто має рацію, але я висуну емпіричне твердження

about people's intuitions,

щодо людського чуття, яке полягає в тому,

which is that, if you like the work of Jackson Pollock,

що, якщо вам подобаються роботи Джексона Поллока,

you'll tend more so than the people who don't like it

ви більше, ніж люди, яким вони не подобаються,

to believe that these works are difficult to create,

схильні вірити, що ці роботи складно творити,

that they require a lot of time and energy

що це вимагає багато часу та енергії,

and creative energy.

в тому числі творчої енергії.

I use Jackson Pollock on purpose as an example

Я використав роботи Джексона Поллока, як приклад,

because there's a young American artist

тому що є молода американська художниця,

who paints very much in the style of Jackson Pollock,

яка малює в стилі дуже схожому на стиль Джексона Поллока,

and her work was worth

і її роботи варті

many tens of thousands of dollars --

багатьох десятків тисяч доларів –

in large part because she's a very young artist.

значною мірою, тому що вона дуже молода художниця.

This is Marla Olmstead

Це Марла Олмстед,

who did most of her work when she was three years old.

яка більшість своїх робіт намалювала у віці трьох років.

The interesting thing about Marla Olmstead

Цікавим фактом про сім'ю Марли Олмстед є те,

is her family made the mistake

що вони припустилися помилки,

of inviting the television program 60 Minutes II into their house

запросивши до свого будинку телевізійну програму "60 хвилин ІІ",

to film her painting.

щоб зняти на відео як вона малює.

And they then reported that her father was coaching her.

Тоді в шоу сказали, що її батько підказував їй.

When this came out on television,

Коли про це сказали по телевізору,

the value of her art dropped to nothing.

ціна її робіт впала до нуля.

It was the same art, physically,

Фізично це було те ж мистецтво,

but the history had changed.

але історія змінилася.

I've been focusing now on the visual arts,

Я зосередився на візуальному мистецтві,

but I want to give two examples from music.

але хочу навести ще два приклади з музики.

This is Joshua Bell, a very famous violinist.

Це – Джошуа Бел, дуже відомий скрипаль.

And the Washington Post reporter Gene Weingarten

Репортер Washington Post, Жене Вейнгартен

decided to enlist him for an audacious experiment.

вирішив підбити його на відважний експеримент.

The question is: How much would people like Joshua Bell,

Питання: "Наскільки людям подобається Джошуа Бел,

the music of Joshua Bell,

музика Джошуа Бела,

if they didn't know they were listening to Joshua Bell?

якщо вони не знають, що слухають саме його?"

So he got Joshua Bell to take his million dollar violin

Він попросив Джошуа Бела взяти свою скрипку за мільйон доларів

down to a Washington D.C. subway station

спуститися на станцію метро Вашингтону,

and stand in the corner and see how much money he would make.

стояти там в кутку і подивитися скільки грошей йому вдасться заробити.

And here's a brief clip of this.

Ось короткий ролик про це.

(Violin music)

(Лунає мелодія скрипки)

After being there for three-quarters of an hour,

За час перебування тут впродовж 45 хвилин

he made 32 dollars.

він заробив 32 долари.

Not bad. It's also not good.

Непогано. Але й не добре.

Apparently to really enjoy the music of Joshua Bell,

Очевидно, щоб справді насолоджуватись музикою Джошуа Бела,

you have to know you're listening to Joshua Bell.

ви маєте знати, що ви слухаєте Джошуа Бела.

He actually made 20 dollars more than that,

Взагалі-то, він заробив на 20 доларів більше,

but he didn't count it.

але він їх не враховував.

Because this woman comes up --

Тому що ця жінка підійшла –

you see at the end of the video -- she comes up.

дивіться ось в кінці відео вона підходить.

She had heard him at the Library of Congress a few weeks before

Вона слухала, як він грав в Бібліотеці Конгресу кількома тижнями раніше

at this extravagant black-tie affair.

на прийомі, де всі були при чорних краватках.

So she's stunned that he's standing in a subway station.

Отже, вона була приголомшена тим, що він грає в підземці.

So she's struck with pity.

Її охопив жаль.

She reaches into her purse and hands him a 20.

Вона витягнула свого гаманця і дала Джошуа двадцятку.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

The second example from music

Другий приклад з музики я взяв

is from John Cage's modernist composition,

з сучасної композиції Джона Кейджа

"4'33"."

"4'33"."

As many of you know,

Як багатьом з вас відомо,

this is the composition where the pianist sits at a bench,

це композиція, де піаніст сідає на крісло,

opens up the piano

відкриває кришку піаніно

and sits and does nothing for four minutes and 33 seconds --

і сидить, нічого не роблячи впродовж 4 хвилин та 33 секунд –

that period of silence.

такий період тиші.

And people have different views on this.

Люди мають різні точки зору на це.

But what I want to point out

Але я б хотів звернути уваги на те,

is you can buy this from iTunes.

що ви можете придбати цей твір на iTunes.

(Laughter)

(Сміх)

For a dollar 99,

За долар і 99 центів

you can listen to that silence,

ви можете слухати ту тишу,

which is different than other forms of silence.

яка відрізняється від інших форм тиші.

(Laughter)

(Сміх)

Now I've been talking so far about pleasure,

До цього часу я говорив про задоволення,

but what I want to suggest

але я хочу припустити,

is that everything I've said applies as well to pain.

що про все вищесказане можна говорити і в контексті болю.

And how you think about what you're experiencing,

І те, як ви думаєте про те, що переживаєте,

your beliefs about the essence of it,

ваші переконання щодо суті цього болю

affect how it hurts.

впливають на те, наскільки вам боляче.

One lovely experiment

Курт Грей і Ден Вегнер провели

was done by Kurt Gray and Dan Wegner.

один дивовижний експеримент.

What they did was they hooked up Harvard undergraduates

Вони під'єднали випускників Гарварду

to an electric shock machine.

до електрошокової установки.

And they gave them a series of painful electric shocks.

Тоді нанесли їм серію болісних ударів електрошоком.

So it was a series of five painful shocks.

Отже, це був ряд з п'яти болісних ударів.

Half of them are told that they're being given the shocks

Половині з них сказали, що їх вдаряє хтось із сусідньої кімнати,

by somebody in another room,

але той, хто був в сусідній кімнаті,

but the person in the other room doesn't know they're giving them shocks.

не знає, що цих людей б'ють електрошоком.

There's no malevolence, they're just pressing a button.

У тому, що вони натискають на кнопку немає жодної злочинності.

The first shock is recorded as very painful.

Перший удар зафіксовано, як дуже болісний.

The second shock feels less painful, because you get a bit used to it.

Відчуття під час другого удару менш болісні, оскільки ти вже трохи звик до цього.

The third drops, the fourth, the fifth.

Третя порція, четверта, п'ята.

The pain gets less.

Відчуття болю зменшується.

In the other condition,

В іншому випадку людям казали,

they're told that the person in the next room

що особа в сусідній кімнаті вдаряє їх

is shocking them on purpose -- knows they're shocking them.

навмисно, знаючи, що робить їм боляче.

The first shock hurts like hell.

Перший удар до біса болісний.

The second shock hurts just as much,

Відчуття болю при другому ударі такі ж, як і

and the third and the fourth and the fifth.

при третьому, і четвертому, і п'ятому.

It hurts more

Болить більше, якщо ти віриш в те,

if you believe somebody is doing it to you on purpose.

що хтось завдає тобі болю навмисно.

The most extreme example of this

Найбільш вражаючий приклад цього в тому,

is that in some cases,

що в деяких випадках,

pain under the right circumstances

за певних обставин, біль

can transform into pleasure.

може перетворюватися в задоволення.

Humans have this extraordinarily interesting property

Людина володіє надзвичайно цікавою властивістю

that will often seek out low-level doses of pain

часто вишукувати маленькі дози болю

in controlled circumstances

в контрольованих умовах

and take pleasure from it --

і отримують від нього задоволення,

as in the eating of hot chili peppers

як, скажімо, під час споживання пекучого перцю чілі

and roller coaster rides.

чи катання на американських гірках.

The point was nicely summarized

Цей факт гарно підсумував поет

by the poet John Milton

Джон Мільтон,

who wrote, "The mind is its own place,

який написав: "Думка може

and in itself can make a heaven of hell,

перетворити пекло на рай,

a hell of heaven."

а рай на пекло".

And I'll end with that. Thank you.

На цьому я і закінчу. Дякую.

(Applause)

(Оплески)