On being wrong | Kathryn Schulz

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Tetyana Bogdan

So it's 1995,

Отже - 1995 рік

I'm in college,

Я в коледжі,

and a friend and I go on a road trip

і подруга та я їдемо в подорож

from Providence, Rhode Island

з Провіденс, Род-Айленд

to Portland, Oregon.

до Портленду, штат Орегон.

And you know, we're young and unemployed,

І ви знаєте, ми молоді та безробітні,

so we do the whole thing on back roads

так що все це відбувається на сільських дорогах

through state parks

через громадські парки

and national forests --

і національні ліси -

basically the longest route we can possibly take.

фактично - найдовший маршрут, що ми могли обрати.

And somewhere in the middle of South Dakota,

І десь в центрі Південної Дакоти,

I turn to my friend

я повертаюся до моєї подруги

and I ask her a question

і ставлю їй запитання,

that's been bothering me

що турбувало мене

for 2,000 miles.

протягом 2000 миль.

"What's up with the Chinese character I keep seeing by the side of the road?"

"В чім річ з китайським ієрогліфом, що я продовжую помічати на узбіччі?"

My friend looks at me totally blankly.

Моя подруга дивиться на мене цілковито байдуже.

There's actually a gentleman in the front row

Ось, насправді, пан у першому ряду

who's doing a perfect imitation of her look.

що ідеально імітує її погляд.

(Laughter)

(Сміх)

And I'm like, "You know,

І я типу: "Ти знаєш,

all the signs we keep seeing

всі ці знаки, що ми весь час бачимо

with the Chinese character on them."

- з китайським ієрогліфом на них."

She just stares at me for a few moments,

Вона просто тріщиться на мене кілька митей,

and then she cracks up,

і тоді її прориває,

because she figures out what I'm talking about.

тому що вона зметиковує, про що я говорю.

And what I'm talking about is this.

І ось те про що я говорю.

(Laughter)

(Сміх)

Right, the famous Chinese character for picnic area.

Вірно, - знаменитий китайський ієрогліф для зони пікніків.

(Laughter)

(Сміх)

I've spent the last five years of my life

Я провела останні п'ять років мого життя

thinking about situations

міркуючи про ситуації

exactly like this --

точно як ця -

why we sometimes misunderstand

чому ми часами не розуміємо

the signs around us,

знаків довкола нас,

and how we behave when that happens,

і як ми поводимося, коли так стається,

and what all of this can tell us about human nature.

і що все це може розповісти нам про людську природу.

In other words, as you heard Chris say,

Іншими словами, як Кріс щойно сказав,

I've spent the last five years

я провела останні п'ять років

thinking about being wrong.

думаючи про буття неправим.

This might strike you as a strange career move,

Це може вразити вас, як дивний кар’єрний хід

but it actually has one great advantage:

але він, направду, має одну велику перевагу:

no job competition.

жодного посадового суперництва.

(Laughter)

(Сміх)

In fact, most of us do everything we can

Фактично, більшість з нас робить все можливе,

to avoid thinking about being wrong,

щоб уникнути розмірковувань про неправість

or at least to avoid thinking about the possibility

або, принаймні - уникнути думати про вірогідність

that we ourselves are wrong.

що самі ми помиляємось.

We get it in the abstract.

- Ну так, добре, абстрактно ми це розуміємо.

We all know everybody in this room makes mistakes.

Ми всі знаємо - кожен в цій кімнаті припускається помилок.

The human species, in general, is fallible -- okay fine.

Людський вид, здебільшого - схильний до помилок -- окей, добре.

But when it comes down to me, right now,

- Але коли доходить до мене просто зараз,

to all the beliefs I hold,

до всіх переконань, яких я дотримуюсь,

here in the present tense,

тут, в теперішньому часі,

suddenly all of this abstract appreciation of fallibility

раптово всі ці абстрактні визначення хибності

goes out the window --

- вилітають крізь вікно,

and I can't actually think of anything I'm wrong about.

і я не можу, насправді, вигадати нічого, стосовно чого я помиляюсь.

And the thing is, the present tense is where we live.

А справа в тому, що теперішній час - це те, де ми живемо.

We go to meetings in the present tense;

Ми ходимо на зустрічі в теперішньому часі,

we go on family vacations in the present tense;

ми їдемо в сімейні відпустки в теперішньому часі,

we go to the polls and vote in the present tense.

ми йдемо на вибори і голосуємо в теперішньому часі.

So effectively, we all kind of wind up traveling through life,

Отже фактично - ми всі подорожуємо життям

trapped in this little bubble

в пастці цієї маленької бульбашки

of feeling very right about everything.

- відчуття власної виключної правості стосовно всього.

I think this is a problem.

Я думаю, що це становить проблему.

I think it's a problem for each of us as individuals,

Я думаю, що це проблема для кожного з нас як особистостей,

in our personal and professional lives,

в нашому приватному та професійному житті,

and I think it's a problem for all of us collectively as a culture.

і я думаю, що це проблема для всіх нас загалом, як культури.

So what I want to do today

Отже що я хочу зробити сьогодні

is, first of all, talk about why we get stuck

- це, передусім - обговорити те, чому ми застрягаємо

inside this feeling of being right.

всередині цього відчуття правоти.

And second, why it's such a problem.

А по-друге, чому це така вже проблема.

And finally, I want to convince you

І, нарешті, я хочу переконати вас

that it is possible

що це можливо

to step outside of that feeling

- вийти за межі цього відчуття,

and that if you can do so,

і що, якщо ви можете це зробити,

it is the single greatest

- це найвизначніший

moral, intellectual and creative leap you can make.

моральний, інтелектуальний і творчий стрибок, що ви можете здійснити.

So why do we get stuck

Отже - чому ми застрягли

in this feeling of being right?

у цьому почутті правоти?

One reason, actually, has to do with a feeling of being wrong.

Одна з причин, насправді, має стосунок до відчуття неправості.

So let me ask you guys something --

Отже, дозвольте мені запитати вас, про щось -

or actually, let me ask you guys something, because you're right here:

або насправді, дозвольте мені запитати вас про щось, тому що ви просто тут:

How does it feel -- emotionally --

Яке це відчувається - емоційно -

how does it feel to be wrong?

яке це - бути неправим?

Dreadful. Thumbs down.

Огидно. Великі пальці вниз.

Embarrassing. Okay, wonderful, great.

Ніяково. Окей, чудово, добре.

Dreadful, thumbs down, embarrassing --

- Огидно, великі пальці вказують донизу, ніяково -

thank you, these are great answers,

дякую вам, це чудові відповіді,

but they're answers to a different question.

але вони відповідають на інше питання.

You guys are answering the question:

Ви відповідаєте на питання:

How does it feel to realize you're wrong?

-"Яке це відчувається - усвідомити, що ви не праві?"

(Laughter)

(Сміх)

Realizing you're wrong can feel like all of that and a lot of other things, right?

Усвідомлення що ти не правий може відчуватись як все те, і багато іншого, так?

I mean it can be devastating, it can be revelatory,

Я маю на увазі - воно може бути руйнівним, може бути одкровенням,

it can actually be quite funny,

воно, направду, може бути доволі смішним,

like my stupid Chinese character mistake.

як моя дурна помилка з китайським ієрогліфом.

But just being wrong

Але просто "буття неправим"

doesn't feel like anything.

не відчувається ніяк.

I'll give you an analogy.

Я дам вам аналогію.

Do you remember that Loony Tunes cartoon

Ви пам'ятаєте той мультфільм Looney Tunes

where there's this pathetic coyote

де є цей жалюгідний Койот,

who's always chasing and never catching a roadrunner?

що весь час переслідує та ніколи не ловить Зозулю-подорожника?

In pretty much every episode of this cartoon,

- Здебільшого в кожному епізоді цього мультфільму,

there's a moment where the coyote is chasing the roadrunner

є момент, коли Койот переслідує Зозулю

and the roadrunner runs off a cliff,

а Зозуля збігає урвищем,

which is fine -- he's a bird, he can fly.

і це нормально, - він птах, він може літати.

But the thing is, the coyote runs off the cliff right after him.

Але справа в тім, що Койот біжить з бескиду просто слідом за ним.

And what's funny --

І що дотепно -

at least if you're six years old --

принаймні, якщо вам шість років -

is that the coyote's totally fine too.

- те, що Койот теж абсолютно в порядку.

He just keeps running --

Він просто продовжує бігти, -

right up until the moment that he looks down

аж до того моменту, коли він зиркає вниз

and realizes that he's in mid-air.

і розуміє, що він в повітрі.

That's when he falls.

- Ось коли він падає.

When we're wrong about something --

Коли ми неправі стосовно чогось -

not when we realize it, but before that --

не тоді, коли ми це усвідомлюємо, але до того -

we're like that coyote

ми як той Койот

after he's gone off the cliff and before he looks down.

після того як він пішов зі стрімчака, але перш ніж він глянув вниз.

You know, we're already wrong,

Розумієте - ми вже помилились,

we're already in trouble,

ми вже в халепі,

but we feel like we're on solid ground.

але ми почуваємось наче на твердій землі.

So I should actually correct something I said a moment ago.

Тож я маю, насправді, виправити дещо, що сказала мить тому.

It does feel like something to be wrong;

- Це відчувається певним чином, коли ми помиляємось.

it feels like being right.

- Це відчувається наче ми праві.

(Laughter)

(Сміх)

So this is one reason, a structural reason,

Відтак це одна з причин, структурна причина,

why we get stuck inside this feeling of rightness.

чому ми загрузаємо в цьому почутті правоти.

I call this error blindness.

Я називаю це сліпотою до помилок.

Most of the time,

Більшість часу,

we don't have any kind of internal cue

ми не маємо жодного внутрішнього натяку,

to let us know that we're wrong about something,

що дав би нам знати, що ми помиляємось стосовно чогось,

until it's too late.

доки не стає запізно.

But there's a second reason that we get stuck inside this feeling as well --

Але також є і друга причина, чому ми грузнемо в цьому почутті

and this one is cultural.

і ця причина - культурна.

Think back for a moment to elementary school.

Пригадаймо на мить початкову школу.

You're sitting there in class,

Ви сидите там, в класі,

and your teacher is handing back quiz papers,

і ваш учитель роздає листки тестів,

and one of them looks like this.

і один з них виглядає так:

This is not mine, by the way.

Це не мій, між іншим.

(Laughter)

(Сміх у залі)

So there you are in grade school,

Отже ви в початковій школі,

and you know exactly what to think

і ви точно знаєте, що думати

about the kid who got this paper.

про дитину, що дістала цей листок.

It's the dumb kid, the troublemaker,

Це дурна дитина, шкодник,

the one who never does his homework.

той, що ніколи не виконує своє домашнє завдання.

So by the time you are nine years old,

Отже, до часу, коли вам дев’ять,

you've already learned, first of all,

ви вже навчені, передусім,

that people who get stuff wrong

що люди, які сприймають речі неправильно

are lazy, irresponsible dimwits --

- ліниві, безвідповідальні бовдури.

and second of all,

а по-друге,

that the way to succeed in life

що шлях до успіху в житті

is to never make any mistakes.

- це ніколи не припускатись жодних помилок.

We learn these really bad lessons really well.

Ми завчаємо ці дуже погані уроки справді добре.

And a lot of us --

І багато хто з нас -

and I suspect, especially a lot of us in this room --

і я підозрюю - особливо багато з нас в цій кімнаті -

deal with them by just becoming

ладнають з ними просто стаючи

perfect little A students,

довершеними маленькими відмінниками,

perfectionists, over-achievers.

перфекціоністами, "над-досягайстерами".

Right,

Так,

Mr. CFO, astrophysicist, ultra-marathoner?

Пан фінансовий директор, астрофізик, ультра-марафонець?

(Laughter)

(Сміх)

You're all CFO, astrophysicists, ultra-marathoners, it turns out.

Виявляється ви всі фінансові директори, астрофізики, ультра-марафонці.

Okay, so fine.

Окей, добре.

Except that then we freak out

За виключенням того, що ми жахаємося

at the possibility that we've gotten something wrong.

вірогідності того, що ми схибили.

Because according to this,

Тому що згідно цього,

getting something wrong

помилитись стосовно чогось

means there's something wrong with us.

означає, що щось не так з нами.

So we just insist that we're right,

Так що ми просто наполягаємо, що ми праві,

because it makes us feel smart and responsible

тому що це змушує нас чутись розумними та відповідальними

and virtuous and safe.

добропорядними й убезпеченими.

So let me tell you a story.

Тож, дозвольте мені розповісти вам історію.

A couple of years ago,

Пару років тому,

a woman comes into Beth Israel Deaconess Medical Center for a surgery.

жінку доправляють до медичного центру Beth Israel Deaconess для хірургічного втручання.

Beth Israel's in Boston.

Beth Israel в Бостоні.

It's the teaching hospital for Harvard --

це клінічна лікарня Гарварду

one of the best hospitals in the country.

- один з найкращих шпиталів в країні.

So this woman comes in and she's taken into the operating room.

Отже ця жінка надходить, і її забирають до операційної.

She's anesthetized, the surgeon does his thing --

Вона під наркозом, хірург робить свою справу -

stitches her back up, sends her out to the recovery room.

зшиває її, відслає в післяопераційну палату.

Everything seems to have gone fine.

Все, здається - пройшло нормально.

And she wakes up, and she looks down at herself,

Ось вона прокидається, і вона оглядає себе,

and she says, "Why is the wrong side of my body in bandages?"

і каже: "Чому не той бік мого тіла в бинтах?"

Well the wrong side of her body is in bandages

Ну... не той бік її тіла перев’язано

because the surgeon has performed a major operation

тому що хірург оперував

on her left leg instead of her right one.

її ліву ногу замість правої.

When the vice president for health care quality at Beth Israel

Коли віце-президент нагляду за якістю охорони здоров'я Beth Israel

spoke about this incident,

говорив про цей інцидент,

he said something very interesting.

він сказав щось дуже цікаве.

He said, "For whatever reason,

Він сказав: "З якоїсь причини

the surgeon simply felt

хірург просто гадав,

that he was on the correct side of the patient."

що він був на правильній стороні пацієнта ".

(Laughter)

(Сміх)

The point of this story

Сенс цієї історії

is that trusting too much in the feeling

в тому, що надто довірятись

of being on the correct side of anything

почуттю власного місцезнаходження на правильній стороні будь-чого

can be very dangerous.

може бути дуже небезпечним.

This internal sense of rightness

Це внутрішнє відчуття правоти

that we all experience so often

що всі ми переживаємо так часто

is not a reliable guide

не є надійним провідником

to what is actually going on in the external world.

стосовно того, що насправді відбувається в зовнішньому світі.

And when we act like it is,

І коли ми діємо так, наче воно є,

and we stop entertaining the possibility that we could be wrong,

і ми припиняємо припускати вірогідність того, що ми можемо помилятись,

well that's when we end up doing things

- ось тоді ми закінчуємо чинячи таке

like dumping 200 million gallons of oil into the Gulf of Mexico,

як вилив 200 мільйонів галонів нафти в Мексиканській Затоці,

or torpedoing the global economy.

або торпедування світової економіки.

So this is a huge practical problem.

Тож це величезна практична проблема.

But it's also a huge social problem.

Але це також й величезна суспільна проблема.

Think for a moment about what it means to feel right.

Замисліться на мить про те, що значить почувати себе правим.

It means that you think that your beliefs

Це означає, що ви думаєте, що ваші переконання

just perfectly reflect reality.

просто довершено відображають реальність.

And when you feel that way,

І коли ви чуєтесь в такий спосіб

you've got a problem to solve,

- у вас є проблема, що потребує вирішення,

which is, how are you going to explain

котра полягає в тому - як ви збираєтеся пояснити

all of those people who disagree with you?

всіх тих людей, що не згодні з вами?

It turns out, most of us explain those people the same way,

Виявляється, більшість з нас пояснює цих людей в подібний спосіб,

by resorting to a series of unfortunate assumptions.

вдаючись до серії безталанних припущень.

The first thing we usually do when someone disagrees with us

Перше, що ми зазвичай робимо, коли хтось не погоджується з нами

is we just assume they're ignorant.

- ми просто припускаємо, що вони неосвічені.

They don't have access to the same information that we do,

Вони не мають доступу до тієї ж інформації, що маємо ми,

and when we generously share that information with them,

і коли ми благодійно розділимо цю інформацію з ними,

they're going to see the light and come on over to our team.

- вони побачать світло і доєднаються до нашої команди.

When that doesn't work,

Коли це не спрацьовує,

when it turns out those people have all the same facts that we do

коли виявляється, ці люди володіють тими самими фактами, що й ми

and they still disagree with us,

і все одно не погоджуються з нами,

then we move on to a second assumption,

- тоді ми переходимо до другого припущення,

which is that they're idiots.

котре полягає в тому, що вони ідіоти.

(Laughter)

(Сміх)

They have all the right pieces of the puzzle,

У них є всі правильні клапті пазлу

and they are too moronic to put them together correctly.

а вони надто тупенькі, щоб з'єднати їх правильно.

And when that doesn't work,

А коли й це не спрацьовує,

when it turns out that people who disagree with us

коли виявляється, що люди, які не згодні з нами

have all the same facts we do

мають ті самі факти, що й ми

and are actually pretty smart,

і направду вони доволі метикуваті,

then we move on to a third assumption:

- тоді ми переходимо до третього припущення:

they know the truth,

вони знають істину,

and they are deliberately distorting it

і вони умисне викривляють її

for their own malevolent purposes.

задля власних зловмисних цілей.

So this is a catastrophe.

Отже це катастрофа.

This attachment to our own rightness

Ця схибленість на нашої власній правоті

keeps us from preventing mistakes

утримує нас від запобігання помилкам

when we absolutely need to

коли ми абсолютно потребуємо цього

and causes us to treat each other terribly.

і змушує нас ставитися один до одного жахливо.

But to me, what's most baffling

Але для мене, що найнедолугіше

and most tragic about this

і найтрагічніше стосовно цього

is that it misses the whole point of being human.

є те, що це марнує весь сенс людяності.

It's like we want to imagine

Це наче ми хочемо уявити,

that our minds are just these perfectly translucent windows

що наші розуми - просто таки довершено прозорі вікна

and we just gaze out of them

і ми так глядимо крізь них

and describe the world as it unfolds.

і змальовуємо світ таким, як він розгортається.

And we want everybody else to gaze out of the same window

І ми хочемо, щоб всі інші дивились з того ж вікна

and see the exact same thing.

і бачили точно ту саму річ.

That is not true,

Це не правда,

and if it were, life would be incredibly boring.

а якби було правдою - життя було б неймовірно нудним.

The miracle of your mind

Диво вашого розуму

isn't that you can see the world as it is.

не в тому, що ви можете бачити світ як він є.

It's that you can see the world as it isn't.

- в тому, що ви можете бачити світ, яким він не є.

We can remember the past,

Ми можемо згадати минуле,

and we can think about the future,

і ми можемо думати про майбутнє,

and we can imagine what it's like

і ми можемо собі уявити, як це

to be some other person in some other place.

- бути якоюсь іншою людиною в якомусь іншому місці.

And we all do this a little differently,

І всі ми робимо це трохи відмінно,

which is why we can all look up at the same night sky

Саме тому ми можемо подивитися на те саме нічне небо

and see this

і побачити це,

and also this

а також це

and also this.

а також це.

And yeah, it is also why we get things wrong.

І так, це також через це ми сприймаємо речі хибно.

1,200 years before Descartes said his famous thing

за 1200 років до того, як Декарт сказав свою знамениту річ

about "I think therefore I am,"

про "Я думаю, отже, я існую",

this guy, St. Augustine, sat down

цей хлопець, Святий Августин, сів

and wrote "Fallor ergo sum" --

і написав "Fallor ergo sum", -

"I err therefore I am."

"Я помиляюсь, відтак я існую".

Augustine understood

Августин розумів,

that our capacity to screw up,

що наша здатність облажатись,

it's not some kind of embarrassing defect

це не якийсь дошкульний дефект

in the human system,

в людській системі

something we can eradicate or overcome.

щось, що ми можемо усунути або подолати.

It's totally fundamental to who we are.

- це абсолютно фундаментальне для того, ким ми є.

Because, unlike God,

Тому що, на відміну від Бога,

we don't really know what's going on out there.

Ми не знаємо, направду, що там відбувається.

And unlike all of the other animals,

І на відміну від всіх інших тварин,

we are obsessed with trying to figure it out.

Ми одержимі спробами розібратися з цим.

To me, this obsession

Для мене це нав'язлива ідея

is the source and root

є витоком і коренем

of all of our productivity and creativity.

всієї нашої продуктивності та творчості.

Last year, for various reasons,

Торік з різних причин,

I found myself listening to a lot of episodes

я знайшла себе слухаючи багато серій

of the Public Radio show This American Life.

Громадського радіо-шоу "Це Американське життя"

And so I'm listening and I'm listening,

І ось я слухаю і слухаю,

and at some point, I start feeling

і в якийсь момент я починаю відчувати

like all the stories are about being wrong.

що всі історії про те як помиляються.

And my first thought was,

І моя перша думка була,

"I've lost it.

"Я звар'ювала.

I've become the crazy wrongness lady.

Я стала божевільною леді неправості

I just imagined it everywhere,"

Я просто уявляю її всюди ",

which has happened.

що й сталося.

But a couple of months later,

Але кілька місяців по тому,

I actually had a chance to interview Ira Glass, who's the host of the show.

Я, насправді, мала можливість взяти інтерв'ю у Іра Гласс (Ira Glass), хазяїна шоу.

And I mentioned this to him,

І я зауважила йому це,

and he was like, "No actually, that's true.

і він типу: - «Ні, насправді - це правда.

In fact," he says,

"Фактично", говорить він,

"as a staff, we joke

"ми в студії жартуємо

that every single episode of our show

що кожнісінький епізод нашого шоу

has the same crypto-theme.

має ту саму крипто-тему.

And the crypto-theme is:

І крипто-тема така:

'I thought this one thing was going to happen

"Я думав ця оте трапиться

and something else happened instead.'

і щось інше сталося, натомість ".

And the thing is," says Ira Glass, "we need this.

А справа в тому, каже Іра Гласс (Ira Glass) - ми цього потребуємо.

We need these moments

Нам потрібні ці моменти

of surprise and reversal and wrongness

подиву і виверту і неправості

to make these stories work."

щоб змусити ці історії спрацювати».

And for the rest of us, audience members,

І решта з нас, глядачів,

as listeners, as readers,

слухачів, читачів

we eat this stuff up.

- ми хаваємо це.

We love things like plot twists

Ми любимо повороти сюжетів

and red herrings and surprise endings.

і риторичну плутанину і неочікувані кінцівки.

When it comes to our stories,

Коли мова заходить про наші історії,

we love being wrong.

ми любимо бути неправим.

But, you know, our stories are like this

Але, ви знаєте, - наші історії схожі на цю

because our lives are like this.

тому що наше життя схоже.

We think this one thing is going to happen

- Ми гадаємо, що одна річ відбудеться

and something else happens instead.

і щось інше стається натомість.

George Bush thought he was going to invade Iraq,

Джордж Буш думав, що він вторгнеться в Ірак,

find a bunch of weapons of mass destruction,

знайде купу зброї масового знищення,

liberate the people and bring democracy to the Middle East.

звільнить народ і принесе демократію на Близький Схід.

And something else happened instead.

- і щось інше сталося натомість.

And Hosni Mubarak

І Хосні Мубарак (Hosni Mubarak)

thought he was going to be the dictator of Egypt for the rest of his life,

думав, що він буде диктатором Єгипту решту свого життя,

until he got too old or too sick

поки не стане надто старим чи надто хворим

and could pass the reigns of power onto his son.

і зможе перекласти вінець влади на свого сина.

And something else happened instead.

- і щось інше сталося натомість.

And maybe you thought

А можливо ви думали,

you were going to grow up and marry your high school sweetheart

що виростете й поберетеся з вашою коханою з середньої школи

and move back to your hometown and raise a bunch of kids together.

і повернетесь в рідне місто, і роститимете купу дітей разом.

And something else happened instead.

- і щось інше сталося натомість.

And I have to tell you

І я маю сказати вам,

that I thought I was writing an incredibly nerdy book

Що я думала, що пишу нереально відстійну книгу

about a subject everybody hates

про предмет що всі ненавидять

for an audience that would never materialize.

для аудиторії, яка ніколи не матеріалізуються.

And something else happened instead.

- і щось інше сталося натомість.

(Laughter)

(Сміх)

I mean, this is life.

Я маю на увазі... - це життя.

For good and for ill,

Добре це чи погано,

we generate these incredible stories

- ми генеруємо ці неймовірні історії

about the world around us,

про світ довкола,

and then the world turns around and astonishes us.

а тоді світ розвертається і вражає нас.

No offense, but this entire conference

Не ображайтеся, але вся ця конференція

is an unbelievable monument

є неймовірним монументом

to our capacity to get stuff wrong.

нашій здатності розуміти все не так.

We just spent an entire week

Ми щойно провели цілий тиждень

talking about innovations and advancements

говорячи про інновації та досягнення

and improvements,

і вдосконалення,

but you know why we need all of those innovations

але ви знаєте, чому ми потребуємо всіх цих новацій,

and advancements and improvements?

і досягнень, і вдосконалень?

Because half the stuff

Тому що половина речей

that's the most mind-boggling and world-altering --

- найприголомшливіші ті що мали змінити світ --

TED 1998 --

конференція TED 1998 -

eh.

- ех...

(Laughter)

(Сміх)

Didn't really work out that way, did it?

Направду не вдалося як гадалося, чи не так?.

(Laughter)

(Сміх)

Where's my jet pack, Chris?

Де мій реактивний пасок , Кріс?

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

So here we are again.

І ось ми знову там само.

And that's how it goes.

І ось як це відбувається.

We come up with another idea.

Ми виходимо з іншими ідеями.

We tell another story.

Ми розповідаємо іншу історію.

We hold another conference.

Ми проводимо ще одну конференцію.

The theme of this one,

Тема цієї,

as you guys have now heard seven million times,

як ви чули сім мільйонів разів

is the rediscovery of wonder.

- дослідження дива наново.

And to me,

І як на мене,

if you really want to rediscover wonder,

- якщо ви дійсно хочете, знову відкрити для себе чудо,

you need to step outside

- вам треба вийти за межі

of that tiny, terrified space of rightness

цього крихітного, заляканого простору правості

and look around at each other

озирнутись одне на одного

and look out at the vastness

окинути поглядом широчінь

and complexity and mystery

і складність, і таємничість

of the universe

Всесвіту

and be able to say,

і спромогтись сказати,

"Wow, I don't know.

- "Нічого собі..., я не знаю...

Maybe I'm wrong."

- може, я помиляюсь... ".

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)

Thank you guys.

Спасибі!

(Applause)

(Оплески)