It's not fair having 12 pairs of legs | Aimee Mullins

Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Hanna Leliv

I was speaking to a group of about 300 kids,

Я виступала перед групою з близько 300 дітей,

ages six to eight, at a children's museum,

віком від шести до восьми, у дитячому музеї,

and I brought with me a bag full of legs,

і принесла з собою сумку, повну ніг,

similar to the kinds of things you see up here,

подібних до тих, які ви бачите тут,

and had them laid out on a table for the kids.

і поклала їх на стіл дітям.

And, from my experience, you know, kids are naturally curious

З мого досвіду, знаєте, діти від природи допитливі

about what they don't know, or don't understand,

щодо того, чого вони не знають, або не розуміють,

or is foreign to them.

або до того, що для них чуже.

They only learn to be frightened of those differences

Вони вчаться тільки жахатися через відмінності,

when an adult influences them to behave that way,

якщо вплив дорослих вчить їх так поводитися,

and maybe censors that natural curiosity,

і ще, можливо, якщо дорослі є цензорами цієї природної цікавості,

or you know, reins in the question-asking

або, знаєте, регулюють усі ці питання,

in the hopes of them being polite little kids.

сподіваючись, що вони поводитимуться як виховані діти.

So I just pictured a first grade teacher out in the lobby

Я почула, як вчителька молодших класів у коридорі

with these unruly kids, saying, "Now, whatever you do,

казала цим некерованим дітям: "Що б там не було,

don't stare at her legs."

не витріщайтеся на її ноги".

But, of course, that's the point.

Але, звісно, це якраз і було метою.

That's why I was there, I wanted to invite them to look and explore.

Саме тому я була там, я хотіла запропонувати їм подивитися та подосліджувати.

So I made a deal with the adults

Тож я домовилася з дорослими,

that the kids could come in without any adults for two minutes

що діти могли зайти на дві хвилини без дорослих,

on their own.

самі по собі.

The doors open, the kids descend on this table of legs,

Двері відчинилися, діти підійшли до цього столу з ногами,

and they are poking and prodding, and they're wiggling toes,

вони штурхалися, тузалися, розхитували пальці,

and they're trying to put their full weight on the sprinting leg

намагались покласти всю свою вагу на ногу для бігу,

to see what happens with that.

щоб побачити, що трапиться.

And I said, "Kids, really quickly --

І я сказала: "Діти, я швидко -

I woke up this morning, I decided I wanted to be able to jump over a house --

сьогодні зранку я прокинулась і вирішила, що хочу бути здатною стрибати через будинок -

nothing too big, two or three stories --

невисокий, всього двох-трьохповерховий -

but, if you could think of any animal, any superhero, any cartoon character,

якщо ви подумаєте про будь-яку тварину, супергероя, персонажа мультфільму,

anything you can dream up right now,

будь-що, що ви можете зараз уявити,

what kind of legs would you build me?"

які саме ноги ви б мені сконструювали?

And immediately a voice shouted, "Kangaroo!"

І одразу ж голос вигукнув: "Кенгуру!"

"No, no, no! Should be a frog!"

"Ні, ні, ні! Це має бути жаба!"

"No. It should be Go Go Gadget!"

"Ні, це має бути модний пристрій!"

"No, no, no! It should be the Incredibles."

"Ні, ні, ні! Це мають бути Незрівнянні".

And other things that I don't -- aren't familiar with.

Та інші речі, з якими я була незнайома.

And then, one eight-year-old said,

А тоді одна восьмирічна дитина сказала:

"Hey, why wouldn't you want to fly too?"

"Слухай, а чому б тобі ще й не літати?"

And the whole room, including me, was like, "Yeah."

І вся кімната, разом зі мною, вигукнула: "Так!"

(Laughter)

(Сміх)

And just like that, I went from being a woman

Ось так от просто, я перетворилася з жінки,

that these kids would have been trained to see as "disabled"

яку цих дітей тренували бачити як "неповносправну",

to somebody that had potential that their bodies didn't have yet.

у когось, хто мав потенціал, якого в них не було.

Somebody that might even be super-abled.

У когось, хто навіть наділений суперздібностями.

Interesting.

Цікаво.

So some of you actually saw me at TED, 11 years ago.

Дехто з вас вже бачив мене на TED 11 років тому.

And there's been a lot of talk about how life-changing this conference is

Тоді багато говорилось про те, як ця конференція змінює життя

for both speakers and attendees, and I am no exception.

як спікерів, так і глядачів, і я не є винятком.

TED literally was the launch pad to the next decade of my life's exploration.

TED буквально був кнопкою пуску для наступного десятиріччя мого життєвого шляху.

At the time, the legs I presented were groundbreaking in prosthetics.

У той час ноги, які демонструвала, були дуже прогресивними у протезуванні.

I had woven carbon fiber sprinting legs

Я спритно рухалась на бігових ногах з вуглеволокна,

modeled after the hind leg of a cheetah,

змодельованих на зразок ноги гепарда,

which you may have seen on stage yesterday.

їх ви могли бачити на сцені вчора.

And also these very life-like, intrinsically painted silicone legs.

А ще в мене були правдоподібні, органічно розмальовані силіконові ноги.

So at the time, it was my opportunity to put a call out

Тож, у той час, це була моя можливість кидати виклик

to innovators outside the traditional medical prosthetic community

інноваторам, який виходив за межі традиційного медичного протезування,

to come bring their talent to the science and to the art

щоб вони змогли поєднати свій талант з наукою та мистецтвом

of building legs.

конструювання ніг.

So that we can stop compartmentalizing form, function and aesthetic,

Щоб можна було припинити робити обмежуючу форму, функцію та естетику,

and assigning them different values.

і надати ногам іншої цінності.

Well, lucky for me, a lot of people answered that call.

На щастя для мене, багато людей відповіло на цей заклик.

And the journey started, funny enough, with a TED conference attendee --

І почався цей процес, доволі веселий, з одною з глядачів конференції TED -

Chee Pearlman, who hopefully is in the audience somewhere today.

Чі Перлман, яка, сподіваюся, присутня сьогодні тут.

She was the editor then of a magazine called ID,

Вона була редактором журналу ID

and she gave me a cover story.

і помістила статтю зі мною на обкладинку.

This started an incredible journey.

З цього почалась неймовірна історія.

Curious encounters were happening to me at the time;

Зі мною траплялись цікаві зустрічі в той час;

I'd been accepting numerous invitations to speak

я приймала численні запрошення виступити з розповіддю

on the design of the cheetah legs around the world.

про дизайн гепардових ніг по всьому світу.

And people would come up to me after the conference, after my talk,

Люди підходили до мене після конференції, після мого виступу,

men and women.

чоловіки й жінки.

And the conversation would go something like this,

І в розмові вони казали:

"You know Aimee, you're very attractive.

"Ви знаєте, Еймі, ви дуже приваблива.

You don't look disabled."

Ви не виглядаєте неповносправною".

(Laughter)

(Сміх)

I thought, "Well, that's amazing,

Я подумала: "Це чудово,

because I don't feel disabled."

бо я не почуваюся неповносправною".

And it really opened my eyes to this conversation

І це справді відкрило мої очі для таких розмов,

that could be explored, about beauty.

в яких можна досліджувати красу.

What does a beautiful woman have to look like?

Як повинна виглядати красива жінка?

What is a sexy body?

Що таке - сексуальне тіло?

And interestingly, from an identity standpoint,

І що цікаво, з точки зору ідентичності,

what does it mean to have a disability?

що означає бути неповносправним?

I mean, people -- Pamela Anderson has more prosthetic in her body than I do.

Маю на увазі, люди - у Памели Андерсон більше протезу у тілі, ніж у мене.

Nobody calls her disabled.

Ніхто не називає її неповносправною.

(Laughter)

(Сміх)

So this magazine, through the hands of graphic designer Peter Saville,

Тож цей журнал, через графічного дизайнера Пітера Севілля,

went to fashion designer Alexander McQueen, and photographer Nick Knight,

потрапив до дизайнера Александра МакКвіна та фотографа Ніка Найта,

who were also interested in exploring that conversation.

які також були зацікавлені у дослідженні цієї теми.

So, three months after TED I found myself on a plane

Тож три місяці після TED я опинилася у літаку

to London, doing my first fashion shoot,

до Лондона, де вперше знімалась для світу моди,

which resulted in this cover --

результатом була ця обкладинка -

"Fashion-able"?

"Модо-здатна"?

Three months after that, I did my first runway show for Alexander McQueen

Через три місяці я здійснила своє перше бігове шоу для Александра МакКвіна

on a pair of hand-carved wooden legs made from solid ash.

на парі вирізьблених вручну дерев'яних ніг з твердого ясена.

Nobody knew -- everyone thought they were wooden boots.

Ніхто не знав - усі думали, що це були дерев'яні чоботи.

Actually, I have them on stage with me:

Власне, я маю їх із собою на сцені:

grapevines, magnolias -- truly stunning.

виноградні грона, магнолії - справді дивовижно.

Poetry matters.

Поезія має значення.

Poetry is what elevates the banal and neglected object

Поезія підіймає банальний та занедбаний об'єкт

to a realm of art.

до мистецьких небес.

It can transform the thing that might have made people fearful

Вона може перетворити те, що лякає людей,

into something that invites them to look,

у щось, що закликає їх поглянути

and look a little longer,

дещо глибше,

and maybe even understand.

і, можливо, навіть зрозуміти.

I learned this firsthand with my next adventure.

Я навчилася цьому з першоджерел у моїй наступній пригоді.

The artist Matthew Barney, in his film opus called the "The Cremaster Cycle."

Митець Метью Барні у своєму фільмі під назвою "Цикл м'яза".

This is where it really hit home for me --

Ось що зачепило мене за живе -

that my legs could be wearable sculpture.

що мої ноги можуть бути скульптурою, яку можна одягати.

And even at this point, I started to move away from the need to replicate human-ness

І тоді я почала відходити від потреби замінника людської подоби

as the only aesthetic ideal.

як єдиної естетичної потреби.

So we made what people lovingly referred to as glass legs

І ми зробили те, що люди назвали скляними ногами,

even though they're actually optically clear polyurethane,

хоч вони з оптично чистого поліуретану,

a.k.a. bowling ball material.

типу матеріалу для м'яча для боулінгу.

Heavy!

Важкі!

Then we made these legs that are cast in soil

Потім ми зробили ці ноги, які встромлені в землю

with a potato root system growing in them, and beetroots out the top,

і всередині мають систему для вирощування картоплі внизу, і буряків зверху,

and a very lovely brass toe.

і ще дуже милі латунні пальчики.

That's a good close-up of that one.

Ось гарний знімок.

Then another character was a half-woman, half-cheetah --

Ще одним персонажем була напівжінка-напівгепард -

a little homage to my life as an athlete.

така собі данина моєму життю атлета.

14 hours of prosthetic make-up

14 годин протезного марафету,

to get into a creature that had articulated paws,

щоб отримати створіння, яке має рухомі лапи,

claws and a tail that whipped around,

кігті та хвіст, що похитується туди-сюди,

like a gecko.

наче гекон.

(Laughter)

(Сміх)

And then another pair of legs we collaborated on were these --

Потім ми виготовили ще одну пару ніг, ось цю -

look like jellyfish legs,

виглядають як ноги медузи,

also polyurethane.

теж з поліуретану.

And the only purpose that these legs can serve,

Єдина мета, якій можуть служити ці ноги,

outside the context of the film,

поза контекстом фільму,

is to provoke the senses and ignite the imagination.

це провокувати сенсацію і розпалювати уяву.

So whimsy matters.

Так що важливо мати химерні захцянки.

Today, I have over a dozen pair of prosthetic legs

Сьогодні у мене є більше дванадцяти пар протезних ніг,

that various people have made for me,

які для мене зробили різні люди,

and with them I have different negotiations of the terrain under my feet,

і з ними я можу відчувати поверхню під ногами по-різному,

and I can change my height --

я можу змінювати свій ріст -

I have a variable of five different heights.

у мене є п'ять різних варіантів.

(Laughter)

(Сміх)

Today, I'm 6'1".

Сьогодні мій ріст 1,85.

And I had these legs made a little over a year ago

У мене були ці ноги, зроблені понад рік тому

at Dorset Orthopedic in England

на конференції Dorset Orthopedic в Англії,

and when I brought them home to Manhattan,

і коли я привезла їх додому в Мангеттен,

my first night out on the town, I went to a very fancy party.

в перший вечір у місті я пішла на дуже вишукану вечірку.

And a girl was there who has known me for years

І там була дівчина, яка знала мене роками

at my normal 5'8".

з моїм звичним ростом 1,72.

Her mouth dropped open when she saw me,

У неї щелепа відвисла, коли вона мене побачила,

and she went, "But you're so tall!"

вона сказала: "Але ж ти висока!"

And I said, "I know. Isn't it fun?"

Я відповіла: "Я знаю. Прикольно, правда?"

I mean, it's a little bit like wearing stilts on stilts,

Тобто, це наче носити ходулі на ходулях,

but I have an entirely new relationship to door jams

але в мене абсолютно нові взаємини із застряганнями у дверях,

that I never expected I would ever have.

ніколи не думала, що з таким стикнусь.

And I was having fun with it.

І це було весело.

And she looked at me,

Вона подивилась на мене

and she said, "But, Aimee, that's not fair."

і сказала: "Але ж Еймі, це нечесно".

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

And the incredible thing was she really meant it.

Неймовірно було те, що вона дійсно так думала.

It's not fair that you can change your height,

Це несправедливо, що ти можеш змінювати свій ріст,

as you want it.

коли захочеш.

And that's when I knew --

І тоді я дізналася,

that's when I knew that the conversation with society

що ця розмова з суспільством

has changed profoundly

зазнала глибоких змін

in this last decade.

за останнє десятиріччя.

It is no longer a conversation about overcoming deficiency.

Це вже не була розмова про боротьбу з неповносправністю.

It's a conversation about augmentation.

Це розмова про примноження.

It's a conversation about potential.

Розмова про потенціал.

A prosthetic limb doesn't represent the need to replace loss anymore.

Кінцівка-протез більше не представляє потребу у заміні втраченого.

It can stand as a symbol that the wearer

Вона може бути символом того, що носій

has the power to create whatever it is that they want to create

має силу створювати, що забажає

in that space.

у цьому просторі.

So people that society once considered to be disabled

Тож люди, яких колись людство вважало неповносправними,

can now become the architects of their own identities

можуть тепер стати архітекторами власної ідентичності

and indeed continue to change those identities

і далі змінювати цю ідентичність,

by designing their bodies

обираючи дизайн свого тіла,

from a place of empowerment.

надаючи собі суперздібностей.

And what is exciting to me so much right now

Для мене вражаючим є те,

is that by combining cutting-edge technology --

що поєднуючи технологію -

robotics, bionics --

робототехніку, біоніку -

with the age-old poetry,

з ерою старої поезії,

we are moving closer to understanding our collective humanity.

ми наближаємось до розуміння нашого колективного людства.

I think that if we want to discover the full potential

Я вважаю, якщо ми хочемо відкрити весь потенціал

in our humanity,

нашого людства,

we need to celebrate those heartbreaking strengths

нам слід благословити цю неймовірну силу

and those glorious disabilities that we all have.

і ці благословенні неповносправності, які в нас є.

I think of Shakespeare's Shylock:

Я згадую Шекспірового Шейлока:

"If you prick us, do we not bleed,

"Якщо ви нас колете, хіба не тече в нас кров,

and if you tickle us, do we not laugh?"

а коли ви нас лоскочете, хіба ми не сміємося?"

It is our humanity,

Це наша людяність

and all the potential within it,

і весь потенціал, який вона містить,

that makes us beautiful.

робить нас красивими.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)