The price of shame | Monica Lewinsky | TED

Перекладач: Ann Shylo Утверджено: Mariya Udud

You're looking at a woman who was publicly silent for a decade.

Перед вами жінка, яка не з'являлась на публіці вже 10 років.

Obviously, that's changed,

Звичайно, тепер з'явилась.

but only recently.

Але лише нещодавно.

It was several months ago that I gave my very first major public talk,

Декілька місяців тому

я вперше виступила на публіці

at the Forbes "30 Under 30 Summit" --

на саміті Форбс "30 до 30":

1,500 brilliant people, all under the age of 30.

1,5 тис. чудових учасників, всі віком до 30 років.

That meant that in 1998, the oldest among the group were only 14,

Тобто, у 1998

найстаршому з них було лише 14,

and the youngest, just four.

а наймолодшому - 4.

I joked with them that some might only have heard of me from rap songs.

Я пожартувала з ними, що вони мабуть чули про мене

лише з реп пісень.

Yes, I'm in rap songs.

Так, про мене читають реп.

(Laughter)

Almost 40 rap songs.

Майже 40 пісень. (Сміх)

(Laughter)

But the night of my speech, a surprising thing happened.

У ніч мого виступу трапилося щось дивовижне.

At the age of 41, I was hit on by a 27-year-old guy.

Мені 41, а до мене залицявся один 27-річний хлопець.

(Laughter)

I know, right?

Знаю-знаю.

He was charming, and I was flattered,

Він був чарівний, і мені це лестило.

and I declined.

Але я відмовила.

You know what his unsuccessful pickup line was?

І знаєте, де він схибив?

He could make me feel 22 again.

З ним я знову почувалася 22-річною.

(Laughter)

(Сміх) (Оплески)

(Applause)

I realized, later that night,

Пізніше вночі я усвідомила, що я мабуть єдина 40-річна,

I'm probably the only person over 40 who does not want to be 22 again.

яка не хоче знову бути 22-річною.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

At the age of 22, I fell in love with my boss.

У 22 роки я закохалась в свого боса,

And at the age of 24,

а в 24

I learned the devastating consequences.

пережила катастрофічні наслідки цього.

Can I see a show of hands of anyone here

Підніміть, будь ласка, руки ті, хто не зробив жодної помилки

who didn't make a mistake or do something they regretted at 22?

або не шкодує, про те, що зробив у 22?

Yep. That's what I thought.

Так я і думала.

So like me, at 22, a few of you may have also taken wrong turns

Деякі з вас, як і я, у свої 22 пішли неправильним шляхом,

and fallen in love with the wrong person,

закохавшись не в ту людину,

maybe even your boss.

може навіть у свого боса.

Unlike me, though,

Хоча, на відміну від мене, ваш бос

your boss probably wasn't the president of the United States of America.

навряд чи був президентом Сполучених Штатів Америки.

(Laughter)

Of course, life is full of surprises.

Безсумнівно, життя повне сюрпризів.

Not a day goes by that I'm not reminded of my mistake,

Не буває і дня, коли мені не нагадуть про мою помилку,

and I regret that mistake deeply.

і я неймовірно шкодую про це.

In 1998, after having been swept up into an improbable romance,

У 1998, коли я вплуталася у цей нереальний роман,

I was then swept up into the eye of a political, legal and media maelstrom

я опинилась у вихорі політики, закону та медіа,

like we had never seen before.

небаченому раніше.

Remember, just a few years earlier,

Пам'ятаєте, лише декілька років до того

news was consumed from just three places:

новини поступали з трьох джерел:

газет і журналів,

reading a newspaper or magazine,

listening to the radio

радіо,

or watching television.

телебачення.

That was it.

Ось і все.

But that wasn't my fate.

Мені судилося інше.

Instead, this scandal was brought to you

Натомість, цей скандал дійшов до вас

by the digital revolution.

через цифрову революцію.

That meant we could access all the information we wanted,

Ми мали доступ до будь-якої інформації, якої забажаємо,

when we wanted it, anytime, anywhere.

коли забажаємо, будь-коли, будь-де.

And when the story broke in January 1998,

І коли розгорнулася та історія в січні 1998 року,

вона з'явилась онлайн.

it broke online.

It was the first time the traditional news was usurped by the internet

Тоді вперше традиційні новини

стали поширюватись мережею Інтернет.

for a major news story --

a click that reverberated around the world.

Один клік, що прокотився світом.

What that meant for me personally

Яке значення це мало особисто для мене?

was that overnight, I went from being a completely private figure

З цілком приватної особи я миттєво

to a publicly humiliated one, worldwide.

перетворилась на публічно принижену в усьому світі людину.

I was patient zero of losing a personal reputation on a global scale

Я перевершила всіх за втратою репутації

у світовому масштабі майже миттєво.

almost instantaneously.

This rush to judgment, enabled by technology,

Технології давали можливість швидко осудити,

і натовп віртуально закидав мене камінням.

led to mobs of virtual stone-throwers.

Granted, it was before social media,

Хвала небесам, це було до появи соціальних мереж,

but people could still comment online,

але люди все ж мали можливість коментувати онлайн,

e-mail stories,

розсилати поштою історії та, звісно, жорстокі жарти.

and, of course, e-mail cruel jokes.

News sources plastered photos of me all over

Інформаційні ресурси повсюди розміщували мої фото,

щоб продавати газети, рекламні банери онлайн,

to sell newspapers, banner ads online,

and to keep people tuned to the TV.

і щоб люди сиділи біля телевізорів.

Do you recall a particular image of me, say, wearing a beret?

Пам'ятаєте моє характерне фото

в береті?

Now, I admit I made mistakes --

Що ж, я зізнаюся, це було помилкою.

especially wearing that beret.

Особливо той берет.

(Laughter)

But the attention and judgment that I received --

Мова йде не про увагу та осуд, з якими я стикнулася,

not the story, but that I personally received --

а про безпрецедентні образи в мій бік.

was unprecedented.

I was branded as a tramp,

Мене охрестили повією,

tart,

вуличною дівкою, шльондрою, блудницею, гулящою,

slut,

whore,

bimbo,

and, of course, "that woman."

і, звісно, "тією жінкою".

I was seen by many,

Багато людей на мене дивились,

but actually known by few.

але мало хто мене знав.

And I get it: it was easy to forget

Я розумію: легко забути,

that that woman was dimensional,

що та жінка була людиною багатогранною,

had a soul

мала душу, а її серце не завжди було розбите.

and was once unbroken.

When this happened to me 17 years ago, there was no name for it.

17 років тому не було назви тому, що трапилося зі мною.

Now we call it "cyberbullying" and "online harassment."

Зараз це називається кіберзалякування та онлайн напад.

Today, I want to share some of my experience with you,

Сьогодні я хочу поділитися з вами тим, що я пережила,

talk about how that experience has helped shape my cultural observations,

і розповісти, як той досвід сформував мої культурні спостереження,

і як я сподівалася, що мій минулий досвід може зменшити

and how I hope my past experience can lead to a change

that results in less suffering for others.

страждання інших.

In 1998, I lost my reputation and my dignity.

1998 року я втратила репутацію і честь.

I lost almost everything.

Я втратила майже все,

і я майже втратила життя.

And I almost lost my life.

Уявіть таку картину.

Let me paint a picture for you.

It is September of 1998.

Йшов вересень 1998 року.

I'm sitting in a windowless office room

Я сиджу в кімнаті без вікон

inside the Office of the Independent Counsel,

в офісі Незалежної ради

під мерехтливим світлом флуоресцентної лампи.

underneath humming fluorescent lights.

I'm listening to the sound of my voice,

Я слухаю звук свого голосу,

my voice on surreptitiously taped phone calls

голосу на таємно записаних телефонних дзвінках,

that a supposed friend had made the year before.

які зробила моя вдавана подруга за рік до цього.

Я там, тому що мене офіційно викликали,

I'm here because I've been legally required

to personally authenticate all 20 hours of taped conversation.

щоб я особисто завірила 20 годин записаної розмови.

For the past eight months, the mysterious content of these tapes

За останні 8 місяців, таємничий вміст цих записів

has hung like the sword of Damocles over my head.

висів дамокловим мечем над моєю головою.

I mean, who can remember what they said a year ago?

Тобто, хто пам'ятає, що казав рік тому?

Scared and mortified, I listen,

Я слухала, налякана до смерті.

listen as I prattle on about the flotsam and jetsam of the day;

Слухала, як я белькотіла про те, що у той день трапилося,

listen as I confess my love for the president,

слухала зізнання, що кохаю президента,

and, of course, my heartbreak;

і, звісно, моє жорстоке розчарування.

listen to my sometimes catty, sometimes churlish, sometimes silly self

Слухала, як я інколи зловтішалася, часом була грубою або дурною,

жорстокою, злопам'ятною, безкультурною,

being cruel, unforgiving, uncouth;

listen, deeply, deeply ashamed, to the worst version of myself,

слухала з дуже великим соромом

найгіршу версію себе,

яку я навіть не впізнавала.

a self I don't even recognize.

A few days later, the Starr Report is released to Congress,

Пізніше, до Конгресу доставили звіт Старра

and all of those tapes and transcripts, those stolen words, form a part of it.

разом з усіма записами, стенограмами та підслуханими розмовами.

That people can read the transcripts is horrific enough.

Жахливим було вже те, що люди могли це чути.

Але кілька тижнів по тому

But a few weeks later,

записи транслюють на телебаченні,

the audiotapes are aired on TV,

and significant portions made available online.

і багато з них стають доступні онлайн.

The public humiliation was excruciating.

Публічне приниження було болючим,

Life was almost unbearable.

а життя майже нестерпним.

В 1998 такі дії не були закономірністю,

This was not something that happened with regularity back then in 1998,

and by "this," I mean the stealing of people's private words, actions,

маю на увазі, викрадення особистих слів, дій людей,

conversations or photos,

розмов чи фото,

and then making them public --

а потім виставляти їх на публіку -

public without consent,

без жодних дозволів,

public without context

без жодних пояснень,

and public without compassion.

на публіку, позбавлену співчуття.

Fast-forward 12 years, to 2010,

Перемотаємо на 12 років вперед до 2010 року,

and now social media has been born.

коли з'явились соціальні мережі.

The landscape has sadly become much more populated with instances like mine,

Тепер багатьох людей спіткала така ж доля, як і мене,

whether or not someone actually made a mistake,

неважливо, скоїли вони помилку чи ні,

and now, it's for both public and private people.

та тепер їх публічно осуджують.

The consequences for some have become dire, very dire.

Для когось наслідки стали вкрай жахливими.

Я розмовляла по телефону з мамою

I was on the phone with my mom in September of 2010,

у вересні 2010,

and we were talking about the news of a young college freshman

і ми обговорювали новину

про молодого першокурсника з Ратґерського університету,

from Rutgers University,

котрого звали Тайлер Клементі.

named Tyler Clementi.

Sweet, sensitive, creative Tyler was secretly webcammed by his roommate

Милого, чутливого та творчого Тайлера

таємно зняли на веб-камеру його співмешканці,

while being intimate with another man.

коли в нього була близкість з іншим чоловіком.

When the online world learned of this incident,

Коли ця подія поширилась онлайн,

the ridicule and cyberbullying ignited.

насмішкам і кіберзалякуванням не було кінця.

A few days later,

Кілька днів потому

Тайлер стрибнув з моста Джорджа Вашингтона

Tyler jumped from the George Washington Bridge

to his death.

і загинув.

He was 18.

Йому було 18.

My mom was beside herself about what happened to Tyler and his family,

Моя мама була у нестямі через трагедію Тайлера та його сім'ю,

and she was gutted with pain

їй було настільки боляче,

in a way that I just couldn't quite understand.

що я не могла і уявити собі,

And then eventually, I realized she was reliving 1998,

а потім я усвідомила,

що вона знову пережила події 1998,

пережила той час, коли вона щоночі сиділа біля мого ліжка,

reliving a time when she sat by my bed every night,

reliving -- (Chokes up)

час, коли я приймала душ, а вона відчиняла двері ванної,

sorry -- reliving a time when she made me shower with the bathroom door open,

час, коли мої батьки боялись,

and reliving a time when both of my parents feared

що я помру від приниження

that I would be humiliated to death,

literally.

у прямому сенсі.

Today, too many parents haven't had the chance

Сьогодні так багато батьків

не змогли втрутитись та врятувати своїх близьких.

to step in and rescue their loved ones.

Багато хто дізнається про знущання над їхніми дітьми

Too many have learned of their child's suffering and humiliation

after it was too late.

занадто пізно.

Трагічна та безглузда смерть Тайлера стала переломним моментом для мене.

Tyler's tragic, senseless death was a turning point for me.

It served to recontextualize my experiences,

Я поглянула на власний досвід з іншого боку

and I then began to look at the world of humiliation and bullying around me

і почала аналізувати світ навколо, де принижують та знущаються

and see something different.

і побачила дещо інше.

In 1998, we had no way of knowing

В 1998 ми не здогадувались, куди така передова технологія

where this brave new technology called the internet would take us.

як Інтернет може нас завести.

Since then, it has connected people in unimaginable ways --

Відтоді він неймовірним чином поєднав людей -

joining lost siblings,

рідні знаходять одне одного,

saving lives,

рятуються життя людей, розпочинаються революції,

launching revolutions ...

але морок, кіберзалякування та висміювання, які я пережила,

But the darkness, cyberbullying, and slut-shaming that I experienced

had mushroomed.

почали паразитувати.

Every day online, people -- especially young people,

Щодня в Інтернеті багато людей, особливо молодь,

who are not developmentally equipped to handle this --

через свій вік не можуть витримати напору.

are so abused and humiliated

З них так знущаються та принижують,

that they can't imagine living to the next day.

що вони не можуть уявити, як дожити до завтра.

І деякі трагічно не доживають.

And some, tragically, don't.

And there's nothing virtual about that.

Не у віртуальному сенсі.

Childline, a UK nonprofit that's focused on helping young people on various issues,

Некомерційна організація Великої Британії "Чайлдлайн" займається проблемами молоді.

released a staggering statistic late last year:

Торік вона опублікувала шокуючу статистику:

from 2012 to 2013, there was an 87 percent increase

з 2012 по 2013 роки

кількість дзвінків та емейлів із кіберпогрозами

in calls and e-mails related to cyberbullying.

збільшилась на 87%.

A meta-analysis done out of the Netherlands

Мета-аналіз, проведений в Нідерландах,

showed that for the first time,

показав, що вперше

cyberbullying was leading to suicidal ideations

кіберзалякування частіше приводило до суїцидальних думок,

more significantly than offline bullying.

ніж приниження в реальному житті.

And you know, what shocked me -- although it shouldn't have --

Як не дивно, мене шокувала ще одна річ.

was other research last year

Інше дослідження минулого року визначило, що приниження -

that determined humiliation was a more intensely felt emotion

це гостріша емоція,

ніж щастя чи навіть злість.

than either happiness or even anger.

Cruelty to others is nothing new.

Жорстокість не є новизною,

але тепер, з новими технологіями, все більше ганьблять в Інтернеті,

But online, technologically enhanced shaming is amplified,

uncontained

неконтрольовано та повсякчас.

and permanently accessible.

The echo of embarrassment used to extend only as far as your family, village,

Раніше ганебні чутки ширились лише в колах сім'ї, селища,

school or community.

школи або громади.

But now, it's the online community too.

Але тепер є громада і в Інтернеті.

Millions of people, often anonymously, can stab you with their words,

Мільйони людей, часто анонімно,

можуть вколоти вас словом, від чого дуже боляче.

and that's a lot of pain.

And there are no perimeters around how many people can publicly observe you

Немає обмежень в кількості людей,

які можуть відкрито за вами спостерігати

and put you in a public stockade.

та посадити вас у публічну в'язницю.

There is a very personal price to public humiliation,

Багато особистостей стали жертвами

публічного знущання,

and the growth of the internet has jacked up that price.

а з поширенням Інтернету їх кількість збільшилась.

До сьогодні вже майже 20 років

For nearly two decades now,

we have slowly been sowing the seeds of shame and public humiliation

ми сіємо зерна приниження та публічного знущання

in our cultural soil, both on- and offline.

в ґрунт нашої культури, як реально, так і віртуально.

Gossip websites, paparazzi, reality programming, politics,

Сайти світської хроніки, папараці, реаліті-шоу, політика,

news outlets and sometimes hackers

агентства новин та хакери - всі осоромлюють.

all traffic in shame.

It's led to desensitization and a permissive environment online,

Це веде до черствості та вседозволеності онлайн,

which lends itself to trolling, invasion of privacy and cyberbullying.

що виливається в тролінг, вторгення в приватне життя, кіберзалякування.

This shift has created what Professor Nicolaus Mills calls

Професор Ніколас Міллс називає це

"a culture of humiliation."

культурою приниження.

Consider a few prominent examples just from the past six months alone.

Розглянемо декілька яскравих прикладів за минулі півроку.

Snapchat, the service which is used mainly by younger generations

Snapchat - це сервіс, який відвідує головним чином молодь,

and claims that its messages only have the life span of a few seconds.

і де повідомлення існує

лише декілька секунд.

You can imagine the range of content that that gets.

Можете собі уявити теми, які там обговорюють.

A third-party app which Snapchatters use to preserve the life span of the messages

Програму, яку Snapchat використовував, щоб стирати короткочасні повідомлення,

було зломано,

was hacked,

і 100 000 приватних розмов, фото та відео опинились в Інтернеті -

and 100,000 personal conversations, photos and videos were leaked online,

to now have a life span of forever.

і тепер назавжди.

Jennifer Lawrence and several other actors had their iCloud accounts hacked,

Дженіфер Лоуренс та ще деяким акторам зламали аккаунти на iCloud,

and private, intimate, nude photos were plastered across the internet

і в Інтернеті розповсюдили приватні, інтимні, оголені фото

without their permission.

без дозволу власників.

One gossip website had over five million hits

В одного сайту світської хроніки було більше 5 млн. відвідувань

for this one story.

через цю єдину історію.

And what about the Sony Pictures cyberhacking?

А злом серверу компанії Sony Pictures?

The documents which received the most attention

Більше всього звернули увагу

were private e-mails that had maximum public embarrassment value.

на приватні листи, що мали негативний публічний резонанс.

Але в цій культурі приниження

But in this culture of humiliation,

there is another kind of price tag attached to public shaming.

ми платимо ціною публічного осоромлення.

The price does not measure the cost to the victim,

Ця ціна не відповідає вартості, яку сплатили жертви -

which Tyler and too many others --

Тайлер та багато інших,

notably, women, minorities and members of the LGBTQ community --

здебільшого жінки, національні меншини

та представники секс-меншин.

have paid,

but the price measures the profit of those who prey on them.

Але ця ціна відповідає вигоді, яку отримують ті, хто на неї полює.

Таке вторгнення до інших - це сировина,

This invasion of others is a raw material,

efficiently and ruthlessly mined, packaged and sold at a profit.

яку швидко та безжально добули, впакували та вигідно продали.

Ринкові відносини виникли там, де публічне приниження стало товаром,

A marketplace has emerged where public humiliation is a commodity,

а сором - цілою індустрією.

and shame is an industry.

Як на цьому заробляють?

How is the money made?

Clicks.

Перегляди.

The more shame, the more clicks.

Що більше сорому, то більше переглядів.

The more clicks, the more advertising dollars.

Більше переглядів, більша плата за рекламу.

We're in a dangerous cycle.

Ми - заручники небезпечного циклу.

The more we click on this kind of gossip,

Що більше ми переглядаємо такі плітки,

the more numb we get to the human lives behind it.

то черствішими стаємо до життів цих людей,

And the more numb we get, the more we click.

а що ми черствіші, то частіше переглядаємо.

All the while,

Водночас хтось заробляє

someone is making money off of the back of someone else's suffering.

за спиною чийогось страждання.

With every click, we make a choice.

З кожним переглядом ми робимо вибір.

The more we saturate our culture with public shaming,

Що більше ми пронизуємо нашу культуру публічним соромом,

the more accepted it is,

то прийнятнішим він нам здається,

the more we will see behavior like cyberbullying, trolling,

то більше ми бачимо кіберзалякування,

тролінгу, незаконний злому

some forms of hacking

та агресії онлайн.

and online harassment.

Why? Because they all have humiliation at their cores.

Чому? Бо у всіх них в глибинах душі живе образа.

This behavior is a symptom of the culture we've created.

Така поведінка є ознакою культури, яку ми створили.

Just think about it.

Лише подумайте про це.

Changing behavior begins with evolving beliefs.

Зміна поведінки наступає через еволюцію поглядів.

We've seen that to be true with racism, homophobia

Будемо відвертими, ми вже знайомі з расизмом, гомофобією,

and plenty of other biases,

та купою інших упереджень, як сьогодні, так і в минулому.

today and in the past.

As we've changed beliefs about same-sex marriage,

Після того, як ми змінили погляди на одностатевий шлюб,

more people have been offered equal freedoms.

більше людей здобули рівноправну свободу.

When we began valuing sustainability,

Коли ми почали цінити природу,

more people began to recycle.

більше людей почало переробляти відходи.

So as far as our culture of humiliation goes,

Тож поки наша культура приниження існує,

what we need is a cultural revolution.

нам необхідна культурна революція.

Public shaming as a blood sport has to stop,

Жорстоке публічне осоромлення треба зупинити,

and it's time for an intervention on the internet and in our culture.

і вже час втрутитись в роботу Інтернету та в нашу культуру.

The shift begins with something simple,

Зміни починаються з простого, але це не легко.

but it's not easy.

We need to return to a long-held value of compassion,

Нам необхідно звернутись до забутого співчуття та співпереживання.

compassion and empathy.

У нас дефіцит співчуття онлайн,

Online, we've got a compassion deficit,

an empathy crisis.

криза співпереживання.

Researcher Brené Brown said, and I quote,

Дослідниця Брене Браун сказала - цитую - :

"Shame can't survive empathy."

"Співчуття знищує ганьбу".

Shame cannot survive empathy.

Співчуття знищує ганьбу.

I've seen some very dark days in my life.

Я пережила дуже похмурі дні свого життя,

It was the compassion and empathy from my family, friends, professionals

і мене врятувало співчуття та розуміння моєї сім'ї, друзів, колег,

та іноді навіть незнайомих мені людей.

and sometimes even strangers

that saved me.

Even empathy from one person can make a difference.

Навіть співчуття однієї людини може суттєво щось змінити.

The theory of minority influence,

Теорія впливу меншості,

proposed by social psychologist Serge Moscovici,

яку запропонував соціальний психолог Серж Московічі,

says that even in small numbers,

стверджує, що навіть меншість

when there's consistency over time,

коли вона одностайна певний час,

change can happen.

може призвести до змін.

In the online world, we can foster minority influence

У світі Інтернету ми можемо досягнути впливу меншості,

by becoming upstanders.

зайнявши позицію небайдужого.

To become an upstander means instead of bystander apathy,

Позиція небайдужого означає, що замість залишатись байдужим,

we can post a positive comment for someone or report a bullying situation.

ми можемо залишити позитивний коментар для когось або повідомити про знущання.

Trust me, compassionate comments help abate the negativity.

Повірте мені, співчутливі коментарі послаблюють негатив.

We can also counteract the culture by supporting organizations

Ми також можемо врятувати культуру з допомогою відповідних організацій,

that deal with these kinds of issues,

що займаються такими питаннями,

like the Tyler Clementi Foundation in the US;

наприклад, у США - це Фонд Тайлера Клементі.

in the UK, there's Anti-Bullying Pro;

В Англії - програма "Проти знущань".

and in Australia, there's PROJECT ROCKIT.

В Австралії - Проект "Роккіт".

We talk a lot about our right to freedom of expression.

Ми багато говоримо про наші права на свободу вираження,

But we need to talk more about our responsibility

та нам потрібно більше говорити

про наші обов'язки у свободі вираження.

to freedom of expression.

Нам всім хочеться бути почутими,

We all want to be heard,

but let's acknowledge the difference between speaking up with intention

але розмежуймо вираження думок з певним наміром

and speaking up for attention.

та балаканину для звернення уваги.

The internet is the superhighway for the id.

В Інтернеті легко самоствердитись,

But online, showing empathy to others benefits us all

але продемонструвавши онлайн співчуття до інших,

вигоду отримають всі, а світ від цього стане безпечнішим та кращим.

and helps create a safer and better world.

We need to communicate online with compassion,

Нам необхідно спілкуватися онлайн зі співчуттям,

consume news with compassion

дивитися новини зі співчуттям,

and click with compassion.

та клікати на посилання також зі співчуттям.

Just imagine walking a mile in someone else's headline.

Лише уявіть себе на місці тієї людини із заголовку.

I'd like to end on a personal note.

На завершення дещо особисте.

In the past nine months,

За минулі 9 місяців

the question I've been asked the most is "Why?"

я постійно себе запитувала - чому?

Why now?

Why was I sticking my head above the parapet?

Чому зараз? Чому я перехилялась через парапет?

You can read between the lines in those questions,

Ви можете читати між рядками,

and the answer has nothing to do with politics.

і відповідь зовсім не пов'язана з політикою.

The top-note answer was and is "Because it's time."

Вже час озвучити цю відповідь:

Time to stop tiptoeing around my past,

пора зупинитись обговорювати моє минуле;

перестати жити життям приниження,

time to stop living a life of opprobrium

and time to take back my narrative.

і час повернутись до початку моєї розповіді.

It's also not just about saving myself.

Мова не лише про мій порятунок.

Anyone who is suffering from shame and public humiliation

Будь-хто, хто страждає від сорому та публічного приниження,

needs to know one thing:

має пам'ятати одну річ:

You can survive it.

Ви можете це пережити.

I know it's hard.

Знаю, це складно.

It may not be painless, quick or easy,

Можливо, не без болю, не одразу, і не так легко,

but you can insist on a different ending to your story.

але ви можете створити іншу кінцівку вашої історії.

Have compassion for yourself.

Майте співчуття до себе.

We all deserve compassion

Всі заслуговують на співчуття

and to live both online and off in a more compassionate world.

і життя в мережі та поза нею в більш співчутливому світі.

Thank you for listening.

Дякую за увагу.

(Applause and cheers)

(Оплески)