Dave Meslin: The antidote to apathy

Перекладач: Oksana Onufryk Утверджено: Andriy Makukha

How often do we hear that people just don't care?

Як часто ми чуємо,

що людям просо байдуже?

Як часто вам говорили,

How many times have you been told

that real, substantial change isn't possible

що справжні, значущі зміни є неможливими,

бо більшість людей є надто егоїстичними,

because most people are too selfish,

надто дурними чи ледачими,

too stupid or too lazy

щоб змінити суспільство, в якому вони живуть?

to try to make a difference in their community?

I propose to you today that apathy as we think we know it

Я хотів би сказати, що апатії, з якою ми всі знайомі,

doesn't actually exist;

насправді не існує,

but rather, that people do care,

і людям таки не байдуже,

but that we live in a world that actively discourages engagement

але річ в тім, що ми живемо у світі,

що активно знеохочує залученість,

by constantly putting obstacles and barriers in our way.

створюючи різноманітні перепони на нашому шляху.

I'll give you some examples of what I mean.

І я наведу кілька прикладів того, що маю на увазі.

Розпочнемо з міської ради.

Let's start with city hall.

Ви коли-небуть бачили таке?

You ever see one of these before?

Це рекламне оголошення.

This is a newspaper ad.

It's a notice of a zoning application change for a new office building

Це повідомлення про перерозподіл землі під новий офісний будинок,

аби мешканці цього району були в курсі.

so the neighborhood knows what's happening.

Як бачите, його неможливо прочитати.

As you can see, it's impossible to read.

Вам треба дочитати до середини

You need to get halfway down

to even find out which address they're talking about,

аби хоча б дізнатися адресу, про яку йдеться,

і далі ще нижче, дрібним 10-м шрифтом

and then further down, in tiny 10-point font,

написано як можна долучитися.

to find out how to actually get involved.

Imagine if the private sector advertised in the same way --

Уявіть, якби приватний сектор рекламувався б так само:

if Nike wanted to sell a pair of shoes --

якби Nike хотів продати нові кросівки

(Laughter)

And put an ad in the paper like that.

і розмістив би в газеті таку рекламу.

(Applause)

(Оплески)

Now, that would never happen.

Таке би ніколи не сталось.

Ви такої реклами ніколи не побачите,

You'll never see an ad like that,

бо Nike таки хоче, щоб ви купили їхні кросівки.

because Nike actually wants you to buy their shoes,

whereas the city of Toronto clearly doesn't want you involved

Тим часом, влада міста Торонто

явно не зацікавлена допускати вас в процес планування,

with the planning process,

otherwise their ads would look something like this,

інакше їхні оголошення мали б такий вигляд –

і всю інформацію було б викладено чітко та зрозуміло.

with all the information laid out clearly.

Доки місто публікуватиме оголошення таким чином

As long as the city's putting out notices like this

для залучення людей,

to try to get people engaged,

доти, безумовно, люди ніколи не долучаться.

then of course people aren't going to be engaged.

Але це не апатія,

But that's not apathy; that's intentional exclusion.

це продумане виключення.

Public space.

Громадський простір.

(Applause)

(Оплески)

The manner in which we mistreat our public spaces

Те як ми відносимось до нашого громадського простору

є великою перешкодою

is a huge obstacle towards any type of progressive political change,

для будь-яких прогресивних політичних змін.

because we've essentially put a price tag on freedom of expression.

Тому що ми по суті встановили ціну на свободу слова.

Whoever has the most money gets the loudest voice,

Той хто має більше грошей, того голос звучить гучніше,

dominating the visual and mental environment.

пануючи у візуальному і ментальному середовищі.

The problem with this model is there are some amazing messages

Проблема з цією моделлю

у тому, що донесеними мають бути деякі надзвичайні повідомлення,

that need to be said, that aren't profitable to say.

озвучувати які неприбутково.

So you're never going to see them on a billboard.

Тому ви ніколи не побачите їх на білбордах.

Медіа відіграють важливу роль

The media plays an important role

in developing our relationship with political change,

у встановленні наших зв'язків із політичними змінами,

mainly by ignoring politics and focusing on celebrities and scandals,

переважно ігноруючи політику

і зосереджуючись на знаменитостях і скандалах.

І навіть якщо вони підіймають важливі політичні питання,

but even when they do talk about important political issues,

they do it in a way that I feel discourages engagement.

вони роблять це так, аби демотивувати залученість.

I'll give you an example.

А ось вам приклад: журнал "Now" за минулий тиждень,

The "Now" magazine from last week: progressive, downtown weekly in Toronto.

прогресивний тижневик в Торонто.

Ось це основна стаття.

This is the cover story.

It's an article about a theater performance,

Це історія про театральну виставу,

and it starts with basic information about where it is,

що починається з інформації про те, де вона відбуватиметься,

in case you actually want to go and see it after you've read the article --

на випадок, якщо прочитавши статтю, ви захочете відвідати її.

where, the time, the website.

Вказано місце, час і вебсайт.

Same with this -- it's a movie review.

Те саме тут – це відгук про фільм,

An art review.

мистецький огляд,

A book review -- where the reading is in case you want to go.

і рецензія книги – де проходять публічні читання, якщо ви захочете піти.

A restaurant -- you might not want to just read about it,

Про ресторан ви можливо захочете не лише почитати,

а й захочете його відвідати.

maybe you want to go there.

So they tell you where it is, the prices, the address, the phone number, etc.

Тому вони вказують де він знаходиться, які там ціни,

адреса, телефон тощо.

Then you get to their political articles.

Переходимо до їхніх політичних статей.

Here's a great article about an important election race that's happening.

Ось тут чудова стаття про політичні перегони, що відбуваються.

Мова йде про кандидатів, гарно написано,

It talks about the candidates, written very well,

але без контактів, без заключної інформації,

but no information, no follow-up, no websites for the campaigns,

жодних вебсайтів кампаній,

no information about when the debates are, where the campaign offices are.

ані інформації коли будуть дебати, і де знаходяться офіси кампанії.

А ось інша хороша стаття –

Here's another good article,

about a new campaign opposing privatization of transit,

про нову кампанію проти приватизації міського транспорту,

without any contact information for the campaign.

без жодної контактної інформації про кампанію.

The message seems to be

Виглядає, так ніби

that the readers are most likely to want to eat, maybe read a book,

читачі найпевніше захочуть їсти,

можливо почитати, подивитися кіно, але не бути причетними до своїєї громади.

maybe see a movie, but not be engaged in their community.

І може видатися, ніби це дрібниця,

You might think this is a small thing, but I think it's important,

але я вважаю це важливим, бо це задає тон

because it sets a tone

and it reinforces the dangerous idea that politics is a spectator sport.

і посилює небезпечну ідею,

що політика – це видовищний спорт.

Heroes: How do we view leadership?

Герої. Як ми сприймаємо лідерство?

Look at these 10 movies. What do they have in common?

Подивіться на ці 10 фільмів. Що вони мають між собою спільного?

Anyone?

Хто знає?

Всі вони зображають героїв, яких було обрано.

They all have heroes who were chosen.

Хтось прийшов до них і сказав: «Ти – обраний.

Someone came up to them and said, "You're the chosen one.

Було пророцтво: ти маєш врятувати світ».

There's a prophecy. You have to save the world."

І тоді хтось кидається й рятує світ, бо йому так сказали,

And then they go off and save the world because they've been told to,

захопивши з собою кількох помічників.

with a few people tagging along.

Це допомагає мені зрозуміти

This helps me understand

why a lot of people have trouble seeing themselves as leaders --

чому так багато людей не можуть побачити в собі лідера.

because it sends all the wrong messages about what leadership is about.

Адже це несе нам всім хибне послання про те, що таке лідерство.

Героїзм – це колективне зусилля,

A heroic effort is a collective effort,

це по-перше.

number one.

По-друге, лідерство недосконале і не надто романтичне;

Number two, it's imperfect; it's not very glamorous,

воно не починається і не закінчується зненацька.

and doesn't suddenly start and suddenly end.

Це радше процес, що триває ціле ваше життя.

It's an ongoing process your whole life.

І що найважливіше – це добровільний вибір.

But most importantly, it's voluntary.

Добровільний.

It's voluntary.

Допоки ми навчаємо наших дітей,

As long as we're teaching our kids

that heroism starts when someone scratches a mark on your forehead,

що героїзм починається з мітки «обраного»,

or someone tells you you're part of a prophecy,

чи того, що хтось вам скаже, що ви частина пророцтва,

їм бракуватиме найважливішої риси лідера, того що

they're missing the most important characteristic of leadership,

лідерство походить зсередини.

which is that it comes from within.

It's about following your own dreams, uninvited,

Мова йде про те щоб іти за мрією,

іти без запрошень,

and then working with others to make those dreams come true.

а тоді співпрацювати з іншими, щоби здійснити свої мрії.

Political parties: oh, boy.

Політичні партії: о, Боже…

Політичні партії можуть і повинні служити

Political parties could and should be one of the basic entry points

одним із основних способів

for people to get engaged in politics.

бути задіяними в політиці.

Instead, they've become, sadly,

Натомість, на жаль, вони стали

нецікавими і некреативними організаціями,

uninspiring and uncreative organizations

that rely so heavily on market research and polling and focus groups

які настільки залежать від вивчення ринку,

опитувань і фокус-груп,

that they end up all saying the same thing,

що вони врешті всі кажуть одне й те саме,

pretty much regurgitating back to us what we already want to hear

здебільшого видаючи нам те, що ми хочемо почути,

замість просування сміливих креативних ідей.

at the expense of putting forward bold and creative ideas.

And people can smell that, and it feeds cynicism.

І люди завше це відчувають і це породжує цинізм.

(Applause)

(Оплески)

Charitable status.

Благодійний статус.

Groups who have charitable status in Canada aren't allowed to do advocacy.

Групи, що мають благодійний статус в Канаді не мають права агітувати.

Це є величезною проблемою і перешкодою для змін,

This is a huge problem and a huge obstacle to change,

because it means that some of the most passionate and informed voices

тому що це означає, що деякі найбільш віддані і проінформовані голоси

є абсолютно заглушеними, особливо під час виборів.

are completely silenced, especially during election time.

Що підводить нас до останнього –

Which leads us to the last one, which is: our elections.

наших виборів.

As you may have noticed,

Як ви вже помітили, наші вибори в Канаді, це суцільний дотеп.

our elections in Canada are a complete joke.

Ми використовуємо застарілі системи,

We use out-of-date systems

that are unfair and create random results.

що є нечесними і дають випадкові результати.

Сьогодні Канаду очолює партія,

Canada's currently led by a party

that most Canadians didn't actually want.

якої більшість канадців зовсім не хотіли.

How can we honestly and genuinely encourage more people to vote

Як же ми можемо відверто і щиро заохочувати людей голосувати,

when votes don't count in Canada?

якщо голоси нічого не важать в Канаді?

Сукупність цих факторів спричиняє те,

You add all this up together, and of course people are apathetic.

що люди стають схильними до апатії.

It's like trying to run into a brick wall.

Це як биття головою об цегляну стіну.

Now, I'm not trying to be negative by throwing all these obstacles out

І я не намагаюсь бути негативним

через відкиданння всіх цих перешкод і пояснення, що нам заважає.

and explaining what's in our way.

Вельми навпаки: я вважаю, що люди дивовижні й розумні,

Quite the opposite --

I actually think people are amazing and smart and that they do care,

і що їм не байдуже.

Але що, як я вже сказав, ми живемо в оточенні,

but that, as I said, we live in this environment

where all these obstacles are being put in our way.

де всі ці перепони стають на нашому шляху.

As long as we believe that people, our own neighbors,

Доки ми вважаємо людей, наших власних сусідів,

егоїстами, дурнями чи ледарями,

are selfish, stupid or lazy,

then there's no hope.

доти в нас не буде надії.

Але ми можемо змінити всі ті згадані речі.

But we can change all those things I mentioned.

Ми можемо відкрити місцеві ради.

We can open up city hall.

We can reform our electoral systems.

Ми можемо реформувати нашу виборчу систему.

We can democratize our public spaces.

Ми можемо демократизувати наш громадський простір.

My main message is:

Моя головна ідея в тому,

if we can redefine apathy,

щоб ми поглянули на апатію,

not as some kind of internal syndrome,

не як на якийсь внутрішній синдром,

but as a complex web of cultural barriers that reinforces disengagement,

а сприймали її як мережу культурних бар'єрів,

що посилюють бездіяльність.

and if we can clearly define, clearly identify what those obstacles are,

І якщо ми зможемо чітко визначити та ідентифікувати

природу цих перепон,

і зможено разом згуртовано працювати над їх подоланням,

and then if we can work together collectively to dismantle those obstacles,

тоді все стане можливим.

then anything is possible.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)