Atheism 2.0 | Alain de Botton

Перекладач: Oksana Lavrin Утверджено: Hanna Leliv

One of the most common ways of dividing the world

Існує один поширений спосіб поділити світ --

is into those who believe

розділити його на тих, хто вірить,

and those who don't --

і на тих, хто ні --

into the religious and the atheists.

на вірян і атеїстів.

And for the last decade or so,

За останнє десятиліття

it's been quite clear

стало доволі зрозуміло,

what being an atheist means.

що означає бути атеїстом.

There have been some very vocal atheists

З’явилося багато запеклих атеїстів,

who've pointed out,

які заявили,

not just that religion is wrong,

що релігія не лише неправильна,

but that it's ridiculous.

а й безглузда.

These people, many of whom have lived in North Oxford,

Ці люди, багато з яких живуть у північному Оксфорді,

have argued --

переконували --

they've argued that believing in God

вони переконували, що вірити в Бога --

is akin to believing in fairies

те ж саме, що вірити в існування фей,

and essentially that the whole thing

і що це всього лиш

is a childish game.

дитяча гра.

Now I think it's too easy.

Але я думаю, що це запростий шлях.

I think it's too easy

Занадто легко отак взяти

to dismiss the whole of religion that way.

і відкинути всю релігію.

And it's as easy as shooting fish in a barrel.

Як раз плюнути.

And what I'd like to inaugurate today

Сьогодні я хотів би запропонувати

is a new way of being an atheist --

новий вид атеїзму --

if you like, a new version of atheism

таку собі нову версію атеїзму --

we could call Atheism 2.0.

назвімо його Атеїзм 2.0.

Now what is Atheism 2.0?

Що таке Атеїзм 2.0?

Well it starts from a very basic premise:

Він починається із дуже простої істини:

of course, there's no God.

звичайно, не існує ніякого Бога.

Of course, there are no deities or supernatural spirits

Звичайно, не існує ніяких божеств, надприродних духів,

or angels, etc.

ангелів і тому подібного.

Now let's move on; that's not the end of the story,

А тепер ідемо далі. Ця істина --

that's the very, very beginning.

не кінець історії, а лише її початок.

I'm interested in the kind of constituency

Мене цікавить категорія людей,

that thinks something along these lines:

які мислять у такому дусі:

that thinks, "I can't believe in any of this stuff.

"Я не вірю у ці нісенітниці.

I can't believe in the doctrines.

Я не вірю в доктрини.

I don't think these doctrines are right.

Я думаю, що ці доктрини неправильні.

But," a very important but, "I love Christmas carols.

Але…" -- і дуже важливе “але”, -- "Я люблю колядки.

I really like the art of Mantegna.

Я дуже люблю стародавнє релігійне малярство.

I really like looking at old churches.

Я насолоджуюся спогляданням старих церков.

I really like turning the pages of the Old Testament."

Мені подобається гортати сторінки Старого Завіту".

Whatever it may be,

Хоч би що то не було,

you know the kind of thing I'm talking about --

ви розумієте, кого я маю на увазі --

people who are attracted to the ritualistic side,

людей, яких приваблюють ритуали,

the moralistic, communal side of religion,

мораль і дух спільноти, притаманний релігії,

but can't bear the doctrine.

але які, водночас, терпіти не можуть доктрин.

Until now, these people have faced a rather unpleasant choice.

Досі ці люди поставали перед неприємним вибором:

It's almost as though either you accept the doctrine

або ви приймаєте доктрину

and then you can have all the nice stuff,

і тоді насолоджуєтеся усіма привабами релігії,

or you reject the doctrine and

або повністю відкидаєте доктрину

you're living in some kind of spiritual wasteland

і живете у своєрідній духовній пустці,

under the guidance of CNN and Walmart.

якою керують диктори новин і власники супермаркетів.

So that's a sort of tough choice.

Складний вибір.

I don't think we have to make that choice.

Але я не думаю, що нам потрібно його робити.

I think there is an alternative.

Альтернатива існує.

I think there are ways --

Мої слова звучатимуть і шанобливо, і, водночас, непоштиво,

and I'm being both very respectful and completely impious --

але я скажу, що ми маємо змогу

of stealing from religions.

вкрасти в релігій те, що нам треба.

If you don't believe in a religion,

Ви не вірите в релігію?

there's nothing wrong with picking and mixing,

Не станеться нічого поганого, якщо ви виберете і змішаєте докупи

with taking out the best sides of religion.

найкраще з того, що дає релігія.

And for me, atheism 2.0

На мою думку, атеїзм 2.0 --

is about both, as I say,

це, як я вже сказав,

a respectful and an impious way

шанобливе і, водночас, непоштиве вивчення усіх релігій,

of going through religions and saying, "What here could we use?"

яке керується єдиною думкою: "Що з усього цього може мені пригодитися?"

The secular world is full of holes.

Світське життя повне пустот.

We have secularized badly, I would argue.

Я б сказав, що ми задалеко відійшли від духовного.

And a thorough study of religion

А ретельне вивчення релігії

could give us all sorts of insights

допоможе нам зрозуміти ті життєві сфери,

into areas of life that are not going too well.

з якими в нас не все гаразд.

And I'd like to run through a few of these today.

Сьогодні ми розглянемо деякі з них.

I'd like to kick off by looking at education.

Я почну з освіти.

Now education is a field

Саме на галузь освіти

the secular world really believes in.

світські люди покладають найбільше надій.

When we think about how we're going to make the world a better place,

Коли ми думаємо про те, як змінити світ на краще,

we think education; that's where we put a lot of money.

ми думаємо про освіту; ось куди американці вкладають свої гроші.

Education is going to give us, not only commercial skills, industrial skills,

Освіта не лише дасть нам ділові та професійні навички,

it's also going to make us better people.

вона зробить нас кращими людьми.

You know the kind of thing a commencement address is, and graduation ceremonies,

Ви добре знаєте, що таке випускна промова і випускний вечір --

those lyrical claims

усі ці ліричні промови про те,

that education, the process of education -- particularly higher education --

що освіта, увесь навчальний процес -- особливо у вищій школі --

will make us into nobler and better human beings.

зробить нас шляхетнішими і кращими.

That's a lovely idea.

Приваблива думка.

Interesting where it came from.

Цікаво, звідки вона з’явилася.

In the early 19th century,

На початку XIX століття

church attendance in Western Europe

західноєвропейські церкви зіткнулися

started sliding down very, very sharply, and people panicked.

з небувалим зменшенням кількості парафіян. Вона запанікували.

They asked themselves the following question.

І замислилися:

They said, where are people going to find the morality,

“Де люди знайдуть мораль?

where are they going to find guidance,

Де вони знайдуть настанови

and where are they going to find sources of consolation?

і джерело утіхи та відради?”

And influential voices came up with one answer.

Впливові церковні діячі знайшли одну відповідь --

They said culture.

у культурі.

It's to culture that we should look

Саме в культурі слід шукати

for guidance, for consolation, for morality.

настанови, відраду та мораль.

Let's look to the plays of Shakespeare,

Прочитаймо п’єси Шекспіра,

the dialogues of Plato, the novels of Jane Austen.

діалоги Платона, романи Джейн Остін.

In there, we'll find a lot of the truths

Там ми знайдемо багато істин,

that we might previously have found in the Gospel of Saint John.

які раніше знаходили у Євангелії від Івана.

Now I think that's a very beautiful idea and a very true idea.

Я гадаю, що це чудовий і правильний задум.

They wanted to replace scripture with culture.

Вони хотіли замінити священне письмо культурою.

And that's a very plausible idea.

Доволі прийнятне рішення.

It's also an idea that we have forgotten.

Але про це рішення ми забули.

If you went to a top university --

Якби ви потрапили в один із найкращих університетів --

let's say you went to Harvard or Oxford or Cambridge --

наприклад, у Гарвард, Оксфорд чи Кембридж --

and you said, "I've come here

і заявили: "Я прийшов сюди

because I'm in search of morality, guidance and consolation;

у пошуках настанов, моралі та відради.

I want to know how to live,"

Я хочу дізнатися, як треба жити", --

they would show you the way to the insane asylum.

вас би відправили до божевільні.

This is simply not what our grandest and best institutes of higher learning

Наші найвідоміші та найкращі вищі школи

are in the business of.

мають іншу мету.

Why? They don't think we need it.

Чому? Просто вони думають, що нам це непотрібно.

They don't think we are in an urgent need of assistance.

Вони думають, що ми не потребуємо нагальної допомоги.

They see us as adults, rational adults.

Вони сприймають нас за розважливих дорослих.

What we need is information.

На їхню думку, нам потрібна інформація.

We need data, we don't need help.

Ми прагнемо даних, а не допомоги.

Now religions start from a very different place indeed.

Натомість релігія керується зовсім іншими засадами.

All religions, all major religions,

Усі релігії -- усі основні релігії --

at various points call us children.

свого часу називали нас дітьми.

And like children,

На їхню думку, ми як діти

they believe that we are in severe need of assistance.

гостро потребуємо допомоги.

We're only just holding it together.

Ми боремося з останніх сил.

Perhaps this is just me, maybe you.

Можливо, тільки я. Можливо, і ви.

But anyway, we're only just holding it together.

У кожному разі, ми боремося з останніх сил.

And we need help. Of course, we need help.

І потребуємо допомоги. Звичайно, ми потребуємо допомоги.

And so we need guidance and we need didactic learning.

Нам необхідні настанови та повчання.

You know, in the 18th century in the U.K.,

Знаєте, найкращим проповідником у Великобританії у XVIII-му столітті --

the greatest preacher, greatest religious preacher, was a man called John Wesley,

найкращим релігійним проповідником -- був чоловік на ім'я Джон Веслі,

who went up and down this country delivering sermons,

який перетнув цю країну вздовж і впоперек, виголошуючи проповіді,

advising people how they could live.

даючи людям поради, як жити.

He delivered sermons on the duties of parents to their children

Він проповідував про обов’язки батьків перед своїми дітьми

and children to their parents,

і обов'язки дітей перед своїми батьками.

the duties of the rich to the poor and the poor to the rich.

Про обов’язки багатих перед бідними і бідних перед багатими.

He was trying to tell people how they should live

Він намагався пояснити людям, як їм слід жити,

through the medium of sermons,

за допомогою проповідей --

the classic medium of delivery of religions.

класичного виду релігійних промов.

Now we've given up with the idea of sermons.

Проте ми відмовилися від проповідей.

If you said to a modern liberal individualist,

Якби ви сказали сучасному індивідуалісту-лібералу:

"Hey, how about a sermon?"

"Слухай, як щодо проповіді?" --

they'd go, "No, no. I don't need one of those.

то почули б у відповідь, -- "Ні, ні. Мені це не потрібно.

I'm an independent, individual person."

Я незалежна особистість".

What's the difference between a sermon

У чому різниця між проповіддю

and our modern, secular mode of delivery, the lecture?

і сучасним, світським способом передачі інформації -- лекцією?

Well a sermon wants to change your life

Завдання проповіді -- змінити ваше життя,

and a lecture wants to give you a bit of information.

тоді як завдання лекції -- передати вам певну інформацію.

And I think we need to get back to that sermon tradition.

Я гадаю, нам слід повернутися до традиційної проповіді.

The tradition of sermonizing is hugely valuable,

Проповідницька практика надзвичайно важлива,

because we are in need of guidance,

тому що ми потребуємо настанов,

morality and consolation --

моралі та відради --

and religions know that.

і релігії це добре знають.

Another point about education:

Ще одна заувага стосовно освіти:

we tend to believe in the modern secular world

у сучасному нерелігійному світі ми гадаємо,

that if you tell someone something once, they'll remember it.

що достатньо розповісти про щось один раз, і ваші слухачі все запам’ятають.

Sit them in a classroom, tell them about Plato

У 20 років посадіть їх у класі, розкажіть про Платона,

at the age of 20, send them out for a career in management consultancy for 40 years,

і після сорока років роботи в галузі управлінського консалтингу

and that lesson will stick with them.

вони все пам’ятатимуть.

Religions go, "Nonsense.

Релігії заперечують: "Дурниці.

You need to keep repeating the lesson 10 times a day.

Урок потрібно повторювати 10 разів на день.

So get on your knees and repeat it."

Отож, ставайте навколішки і повторюйте".

That's what all religions tell us:

Релігії вчать нас:

"Get on you knees and repeat it 10 or 20 or 15 times a day."

"Ставайте навколішки і повторюйте 10, 15 або 20 разів на день".

Otherwise our minds are like sieves.

Інакше розум буде як решето.

So religions are cultures of repetition.

Релігії -- це культура повторення.

They circle the great truths again and again and again.

Вони передають свої великі істини знову і знову.

We associate repetition with boredom.

Для нас повторення асоціюється з нудьгою.

"Give us the new," we're always saying.

Ми завжди кажемо: "Дайте нам щось нове.

"The new is better than the old."

Усе нове краще, ніж старе".

If I said to you, "Okay, we're not going to have new TED.

Якби я сказав: "Гаразд, ми більше не будемо проводити нових конференцій TED.

We're just going to run through all the old ones

Ми пройдемося старими записами

and watch them five times because they're so true.

і переглянемо кожен ролик п’ять разів, адже всі вони такі слушні.

We're going to watch Elizabeth Gilbert five times

Ми п’ять разів переглянемо промову Елізабет Ґілберт,

because what she says is so clever," you'd feel cheated.

оскільки вона говорить дуже розумні речі". Ви би почувалися ошуканими, чи не так?

Not so if you're adopting a religious mindset.

Проте люди, яким властиве релігійне мислення, так не почуватимуться.

The other things that religions do

Окрім того, релігії

is to arrange time.

упорядковують час.

All the major religions give us calendars.

Усі основні релігії мають календарі.

What is a calendar?

Що таке календар?

A calendar is a way of making sure that across the year

Календар - це спосіб упевнитися, що впродовж року

you will bump into certain very important ideas.

ми наштовхнемося на певні важливі поняття.

In the Catholic chronology, Catholic calendar,

За католицькою хронологією, католицьким календарем,

at the end of March you will think about St. Jerome

щороку в кінці березня ви згадаєте про блаженного Ієроніма Стридонського,

and his qualities of humility and goodness

який прославився скромністю, добротою,

and his generosity to the poor.

і щедрістю до бідних.

You won't do that by accident; you will do that because you are guided to do that.

Ви згадаєте про нього не випадково, а тому що вас до цього скерують.

Now we don't think that way.

Тепер ми думаємо інакше.

In the secular world we think, "If an idea is important, I'll bump into it.

У світському житті ми думаємо так: "Якщо ця ідея важлива, я ще на неї наткнуся.

I'll just come across it."

Вона мені ще трапиться".

Nonsense, says the religious world view.

"Дурниці," – заперечує релігія.

Religious view says we need calendars, we need to structure time,

З релігійного погляду нам потрібні календарі, ми маємо структурувати час,

we need to synchronize encounters.

нам необхідно всім одночасно наштовхуватися на важливі ідеї.

This comes across also

Те ж саме стосується

in the way in which religions set up rituals

релігійних ритуалів, зосереджених

around important feelings.

довкола важливих почуттів.

Take the Moon. It's really important to look at the Moon.

Візьмімо для прикладу Місяць. Дивитися на Місяць дуже важливо.

You know, when you look at the Moon,

Коли ми дивимося на Місяць,

you think, "I'm really small. What are my problems?"

то думаємо: "Я такий крихітний. Хіба мої проблеми щось значать?"

It sets things into perspective, etc., etc.

Ми маємо змогу поглянути на речі з боку.

We should all look at the Moon a bit more often. We don't.

Нам всім варто частіше дивитися на Місяць. Але ми не дивимося.

Why don't we? Well there's nothing to tell us, "Look at the Moon."

Чому? Просто ніхто не каже: "Подивіться на Місяць."

But if you're a Zen Buddhist in the middle of September,

Але якщо ви сповідуєте дзен-буддизм, то в середині вересня

you will be ordered out of your home, made to stand on a canonical platform

будете змушені вийти з дому, стати на спеціальну канонічну платформу

and made to celebrate the festival of Tsukimi,

і святкувати фестиваль Цукімі --

where you will be given poems to read

читати хвалебні вірші

in honor of the Moon and the passage of time

на честь Місяця, вірші про плинність часу

and the frailty of life that it should remind us of.

і тлінність життя, про які він нам нагадує.

You'll be handed rice cakes.

Ви їстимете рисові коржики.

And the Moon and the reflection on the Moon

І тоді Місяць та його відображення

will have a secure place in your heart.

надійно закарбуються у вашому серці.

That's very good.

Прекрасно.

The other thing that religions are really aware of

Крім того, релігії високо цінують

is: speak well --

уміння добре говорити,

I'm not doing a very good job of this here --

якого мені зараз бракує.

but oratory, oratory is absolutely key to religions.

Красномовство -- це, безумовно, секрет кожної релігії.

In the secular world, you can come through the university system and be a lousy speaker

У світському житті ви пройдете усю систему вищої освіти і залишитеся нікчемним оратором.

and still have a great career.

Але все одно зробите чудову кар’єру.

But the religious world doesn't think that way.

Натомість релігійний світ мислить інакше.

What you're saying needs to be backed up

Думки слід висловлювати

by a really convincing way of saying it.

переконливо.

So if you go to an African-American Pentecostalist church

Якби ви потрапили до церкви афро-американських п’ятидесятників

in the American South

на півдні США

and you listen to how they talk,

і послухали, як вони говорять!

my goodness, they talk well.

Боже мій! Вони чудово говорять.

After every convincing point, people will go, "Amen, amen, amen."

Після кожного переконливого аргументу люди повторюють: "Амінь, амінь, амінь".

At the end of a really rousing paragraph, they'll all stand up,

У кінці кожного палкого абзацу всі встають і повторюють:

and they'll go, "Thank you Jesus, thank you Christ, thank you Savior."

"Дякую тобі, Ісусе. Дякую тобі, Христе. Дякую тобі, Спасителю".

If we were doing it like they do it --

Якби ми робили так, як вони --

let's not do it, but if we were to do it --

просто припустімо таку думку --

I would tell you something like, "Culture should replace scripture."

я б сказав вам: "Культура мусить зайняти місце священного письма".

And you would go, "Amen, amen, amen."

А ви у відповідь: "Амінь, амінь, амінь".

And at the end of my talk, you would all stand up

А в кінці мого виступу всі би повставали і промовили:

and you would go, "Thank you Plato, thank you Shakespeare, thank you Jane Austen."

"Дякую тобі, Платоне. Дякую тобі, Шекспіре. Дякую тобі, Джейн Остін".

And we'd know that we had a real rhythm going.

І тоді ми би відчули справжній ритм.

All right, all right. We're getting there. We're getting there.

Гаразд, гаразд. Ми на правильному шляху. Ми на правильному шляху.

(Applause)

(Оплески)

The other thing that religions know is we're not just brains,

Ідемо далі. Релігії знають,

we are also bodies.

що ми -- не тільки розум, а й тіло.

And when they teach us a lesson,

І коли вони вчать нас чомусь,

they do it via the body.

то роблять це через тіло.

So for example,

Для прикладу візьмемо

take the Jewish idea of forgiveness.

ідею прощення у євреїв.

Jews are very interested in forgiveness

Євреї багато уваги приділяють прощенню

and how we should start anew and start afresh.

і тому, як усе почати заново і по-новому.

They don't just deliver us sermons on this.

Вони не просто виголошують проповіді на цю тему.

They don't just give us books or words about this.

Вони не тільки пропонують книги або вчення про це.

They tell us to have a bath.

Вони заохочують нас прийняти ванну.

So in Orthodox Jewish communities, every Friday you go to a Mikveh.

Тому кожної п’ятниці ортодоксальні євреї ходять у традиційну лазню -- мікву.

You immerse yourself in the water,

Вони занурюються у воду,

and a physical action backs up a philosophical idea.

і тоді фізичний акт підкріплює філософську ідею.

We don't tend to do that.

Ми так не робимо.

Our ideas are in one area and our behavior with our bodies is in another.

Наші переконання -- це одне, а тіло -- зовсім інше.

Religions are fascinating in the way they try and combine the two.

Релігії захоплюють своїм прагненням поєднати перше з другим.

Let's look at art now.

Тепер перейдімо до мистецтва.

Now art is something that in the secular world,

Отож, у світському житті ми високо цінуємо мистецтво.

we think very highly of. We think art is really, really important.

Ми віримо, що мистецтво є надзвичайно важливим.

A lot of our surplus wealth goes to museums, etc.

Чимало грошей іде на музеї і подібні речі.

We sometimes hear it said

Іноді ми чуємо,

that museums are our new cathedrals, or our new churches.

що музеї -- це сучасні собори або новітні церкви.

You've heard that saying.

Думаю, ви теж чули ці слова.

Now I think that the potential is there,

На мою думку, мистецтво має силу,

but we've completely let ourselves down.

але ми втратили всі шанси.

And the reason we've let ourselves down

Втратили їх тому,

is that we're not properly studying

що поверхнево вивчаємо

how religions handle art.

ставлення релігій до мистецтва.

The two really bad ideas that are hovering in the modern world

У сучасному світі панують два шкідливі переконання щодо мистецтва,

that inhibit our capacity to draw strength from art:

які перешкоджають нам черпати з нього силу.

The first idea is that art should be for art's sake --

Перше твердження -- про те, що мистецтво існує заради мистецтва --

a ridiculous idea --

цілком безглузде.

an idea that art should live in a hermetic bubble

Виходить, що мистецтво має існувати в герметичному середовищі

and should not try to do anything with this troubled world.

і не повинне намагатися хоч якось вплинути на цей неспокійний світ.

I couldn't disagree more.

Але з цією думкою неможливо погодитися.

The other thing that we believe is that art shouldn't explain itself,

Друге шкідливе переконання полягає у тому, що мистецтво не потребує роз’яснення,

that artists shouldn't say what they're up to,

що митцям не слід пояснювати свій задум,

because if they said it, it might destroy the spell

бо інакше він втратить свої чари

and we might find it too easy.

і видасться нам занадто легким.

That's why a very common feeling when you're in a museum --

Тому часами у музеї нас переслідує думка --

let's admit it --

зізнаймося у цьому--

is, "I don't know what this is about."

"Я взагалі не розумію, про що це".

But if we're serious people, we don't admit to that.

Але ми всі серйозні люди, тому ніколи в цьому не зізнаємося.

But that feeling of puzzlement is structural

Через це в сучасному мистецтві

to contemporary art.

панує збентеження.

Now religions have a much saner attitude to art.

Натомість релігії розсудливіше ставляться до мистецтва.

They have no trouble telling us what art is about.

Вони охоче пояснюють, у чому суть їхніх творів.

Art is about two things in all the major faiths.

Усі головні віросповідання визначають два завдання мистецтва.

Firstly, it's trying to remind you

По-перше, воно намагається нагадати нам

of what there is to love.

про те, що слід любити і цінувати.

And secondly, it's trying to remind you

А по-друге --

of what there is to fear and to hate.

чого боятися і що ненавидіти.

And that's what art is.

У цьому суть мистецтва.

Art is a visceral encounter with the most important ideas of your faith.

Мистецтво передає найважливіші ідеї віри, звертаючись до серця, а не розуму.

So as you walk around a church,

Тому в церкві,

or a mosque or a cathedral,

мечеті або соборі

what you're trying to imbibe, what you're imbibing is,

ми своїми очима та іншими органами чуття

through your eyes, through your senses,

вбираємо в себе істини,

truths that have otherwise come to you through your mind.

які в іншому випадку сприйняли б розумом.

Essentially it's propaganda.

По суті, це пропаганда.

Rembrandt is a propagandist

Рембрандт пропагував

in the Christian view.

християнське світобачення.

Now the word "propaganda" sets off alarm bells.

Сьогодні слово "пропаганда" викликає тривогу.

We think of Hitler, we think of Stalin. Don't, necessarily.

На гадку відразу спадає Гітлер чи Сталін. Але ж необов'язково.

Propaganda is a manner of being didactic in honor of something.

Пропаганда -- це повчання з якоюсь метою.

And if that thing is good, there's no problem with it at all.

І якщо це добра мета, то все нормально.

My view is that museums should take a leaf out of the book of religions.

На мій погляд, музеям варто взяти приклад з релігій.

And they should make sure that when you walk into a museum --

Якби я був доглядачем музею, я зробив би так --

if I was a museum curator,

ви заходите до музею

I would make a room for love, a room for generosity.

і потрапляєте у залу любові, а далі -- у залу щедрості.

All works of art are talking to us about things.

Усі твори мистецтва про щось говорять.

And if we were able to arrange spaces

Якби ми організували простір так,

where we could come across works

щоб довкола були витвори, які про щось говорять,

where we would be told, use these works of art

і якби ми використовували твори мистецтва

to cement these ideas in your mind,

для того, щоб міцно вкорінити ці послання у голові людей,

we would get a lot more out of art.

то отримали б від мистецтва значно більшу користь.

Art would pick up the duty that it used to have

Тоді мистецтво повернулося б до своїх колишніх обов’язків,

and that we've neglected because of certain mis-founded ideas.

якими ми знехтували через певні необґрунтовані уявлення.

Art should be one of the tools

Мистецтво має допомогти

by which we improve our society.

поліпшити суспільство.

Art should be didactic.

Мистецтво має повчати.

Let's think of something else.

Тепер поговоримо про дещо інше.

The people in the modern world, in the secular world,

У сучасному нерелігійному світі люди,

who are interested in matters of the spirit,

яких цікавлять питання духу,

in matters of the mind,

розуму, а також вищі,

in higher soul-like concerns,

майже духовні проблеми,

tend to be isolated individuals.

зазвичай є ізольованими особистостями.

They're poets, they're philosophers, they're photographers, they're filmmakers.

Це поети, філософи, фотографи, кінорежисери.

And they tend to be on their own.

Здебільшого ці люди залишаються на самоті.

They're our cottage industries. They are vulnerable, single people.

Вони працюють удома. Вразливі та самотні,

And they get depressed and they get sad on their own.

вони впадають у депресію і сумують наодинці.

And they don't really change much.

І майже не змінюють трибу свого життя.

Now think about religions, think about organized religions.

Тепер повернімося до релігій, до організованих релігій.

What do organized religions do?

Як діють організовані релігії?

They group together, they form institutions.

Вони групуються, створюють інститути.

And that has all sorts of advantages.

І в цьому є чимало переваг.

First of all, scale, might.

По-перше -- масштаб, могутність.

The Catholic Church pulled in 97 billion dollars last year

За даними газети "Wall Street Journal",

according to the Wall Street Journal.

торік католицька церква заробила 97 мільярдів доларів.

These are massive machines.

Організовані релігії нагадують величезні механізми.

They're collaborative, they're branded, they're multinational,

Їм властиві співпраця, брендовість і багатонаціональність,

and they're highly disciplined.

а ще - строга дисципліна.

These are all very good qualities.

Чудові якості.

We recognize them in relation to corporations.

Їхня організація нагадує корпорації.

And corporations are very like religions in many ways,

А корпорації подібні на релігії,

except they're right down at the bottom of the pyramid of needs.

окрім того, що їхні товари та послуги знаходяться у самому підніжжі піраміди потреб.

They're selling us shoes and cars.

Вони продають взуття та автомобілі.

Whereas the people who are selling us the higher stuff --

Тоді як люди, які пропонують духовні плоди --

the therapists, the poets --

лікарі, поети --

are on their own and they have no power,

залишаються на самоті та не мають жодного впливу,

they have no might.

анінайменшої сили.

So religions are the foremost example

Отож, релігії є найкращим зразком інституту,

of an institution that is fighting for the things of the mind.

який бореться за вплив на людські погляди.

Now we may not agree with what religions are trying to teach us,

Так, ми можемо не погоджуватися з їх ученням,

but we can admire the institutional way

але маємо повне право захоплюватися тим,

in which they're doing it.

як вони це роблять.

Books alone, books written by lone individuals,

Книги, написані самотніми людьми, самі по собі

are not going to change anything.

не зможуть нічого змінити.

We need to group together.

Необхідно згуртуватися.

If you want to change the world, you have to group together, you have to be collaborative.

Якщо ми хочемо змінити світ, нам слід згуртуватися і співпрацювати.

And that's what religions do.

Саме так чинять релігії.

They are multinational, as I say,

Як я вже сказав, їм властива багатонаціональність

they are branded, they have a clear identity,

і брендовість, тобто чітка ідентичність,

so they don't get lost in a busy world.

яка не дає загубитися у цьому метушливому світі.

That's something we can learn from.

Це добра наука для нас.

I want to conclude.

І на завершення.

Really what I want to say

Сьогодні я хотів сказати,

is for many of you who are operating in a range of different fields,

що кожен із вас -- чим би ви не займалися --

there is something to learn from the example of religion --

може чогось навчитися від релігії --

even if you don't believe any of it.

навіть якщо ви зовсім не вірите в неї.

If you're involved in anything that's communal,

Якщо ви займаєтеся громадською діяльністю,

that involves lots of people getting together,

яка об’єднує багатьох людей,

there are things for you in religion.

то вам є чого повчитися у релігії.

If you're involved, say, in a travel industry in any way,

Якщо ви працюєте у туристичній галузі,

look at pilgrimage.

зверніть увагу на паломництво.

Look very closely at pilgrimage.

Уважно придивіться до паломництва.

We haven't begun to scratch the surface

Ми не маємо анінайменшого уявлення,

of what travel could be

якою буває подорож,

because we haven't looked at what religions do with travel.

адже ми не звертали уваги на її релігійні трактування.

If you're in the art world,

Якщо ви живете у світі мистецтва,

look at the example of what religions are doing with art.

подивіться, що релігії роблять з мистецтвом.

And if you're an educator in any way,

А якщо ваша діяльність пов’язана з освітою,

again, look at how religions are spreading ideas.

то зверніть увагу на те, як релігії поширюють ідеї.

You may not agree with the ideas,

Ви маєте право не погоджуватися із самими ідеями,

but my goodness, they're highly effective mechanisms for doing so.

але, повірте, спосіб їх поширення надзвичайно дієвий.

So really my concluding point

Отож, мій остаточний висновок:

is you may not agree with religion,

ви маєте право не погоджуватися з релігією,

but at the end of the day,

але, правду кажучи,

religions are so subtle, so complicated,

релігії настільки вишукані, складні

so intelligent in many ways

та розумні,

that they're not fit to be abandoned to the religious alone;

що їх не слід залишати тільки для релігійних людей.

they're for all of us.

Вони існують для нас усіх.

Thank you very much.

Дякую за увагу.

(Applause)

(Оплески)

Chris Anderson: Now this is actually a courageous talk,

Кріс Андерсон: Ваша промова дуже смілива,

because you're kind of setting up yourself in some ways

адже ви наражаєте себе

to be ridiculed in some quarters.

на глузування і насмішки певних груп людей.

AB: You can get shot by both sides.

Алан де Боттон: Критика може надійти з обох сторін.

You can get shot by the hard-headed atheists,

Розкритикувати можуть не тільки закоренілі атеїсти,

and you can get shot by those who fully believe.

а й щирі віряни.

CA: Incoming missiles from North Oxford at any moment.

Кріс: І кожної миті можна очікувати нападу з північного Оксфорду.

AB: Indeed.

Алан: Це точно.

CA: But you left out one aspect of religion

Кріс: Але ви забули про одну особливість релігії,

that a lot of people might say

яку, на думку багатьох людей,

your agenda could borrow from,

ви б могли внести у свою програму.

which is this sense --

Ця особливість --

that's actually probably the most important thing to anyone who's religious --

напевно, найважливіша для релігійних людей --

of spiritual experience,

це духовне пережиття,

of some kind of connection

відчуття певного зв’язку

with something that's bigger than you are.

з чимось більшим, ніж ми самі.

Is there any room for that experience in Atheism 2.0?

Чи передбачає атеїзм 2.0 таке переживання?

AB: Absolutely. I, like many of you, meet people

Алан: Звичайно. Як і багато-хто з вас, я зустрічав людей,

who say things like, "But isn't there something bigger than us,

які питали мене: "Хіба не існує щось більше за нас,

something else?"

щось інше?"

And I say, "Of course." And they say, "So aren't you sort of religious?"

І я відповідав: "Звичайно, існує". А вони мені: "Значить, ви таки релігійна людина?"

And I go, "No." Why does that sense of mystery,

І я відповідав: "Ні". Чому відчуття, викликане таємницями

that sense of the dizzying scale of the universe,

і запаморочливими масштабами Всесвіту

need to be accompanied by a mystical feeling?

повинне супроводжуватися містичними почуттями?

Science and just observation

Наука і просте спостереження

gives us that feeling without it,

дають нам це відчуття без жодної містики,

so I don't feel the need.

тому я не відчуваю у ній потреби.

The universe is large and we are tiny,

Всесвіт величезний, а ми крихітні.

without the need for further religious superstructure.

Релігійне пояснення тут зайве.

So one can have so-called spiritual moments

Отже, так звані духовні миті

without belief in the spirit.

можна пережити і без віри в духів.

CA: Actually, let me just ask a question.

Кріс: А зараз дозвольте мені запитати вас.

How many people here would say

Для кого із присутніх

that religion is important to them?

важлива релігія?

Is there an equivalent process

Чи існує якийсь рівнозначний процес,

by which there's a sort of bridge

який прокладає своєрідний місток

between what you're talking about and what you would say to them?

між тим, про що ви зараз говорите і що сказали б цим людям?

AB: I would say that there are many, many gaps in secular life

Алан: Я хочу зазначити, що у світському житті є чимало прогалин,

and these can be plugged.

які можна заповнити.

It's not as though, as I try to suggest,

Як я вже намагався довести, ми не повинні опинятися перед вибором --

it's not as though either you have religion

або бути релігійними

and then you have to accept all sorts of things,

і змушеними прийняти все, що нам нав’язують,

or you don't have religion

або бути атеїстами

and then you're cut off from all these very good things.

і відмежувати себе від всього хорошого.

It's so sad that we constantly say,

Дуже сумно постійно чути:

"I don't believe so I can't have community,

"Я не релігійна людина, тому я не можу належати до громади,

so I'm cut off from morality,

мене не стосуються питання моралі,

so I can't go on a pilgrimage."

і я не можу стати паломником".

One wants to say, "Nonsense. Why not?"

Іноді хочеться сказати: "Дурниці. Чому ні?"

And that's really the spirit of my talk.

У цьому основний зміст мого виступу.

There's so much we can absorb.

Ми стільки всього можемо запозичити.

Atheism shouldn't cut itself off from the rich sources of religion.

Атеїзм не мусить відкидати багаті ресурси релігії.

CA: It seems to me that there's plenty of people in the TED community

Кріс: Мені здається, що серед TED-спільноти

who are atheists.

є доволі багато атеїстів.

But probably most people in the community

Але більшість членів спільноти мабуть

certainly don't think that religion is going away any time soon

переконані, що найближчим часом релігія нікуди не зникне.

and want to find the language

І вони прагнуть віднайти шлях

to have a constructive dialogue

до конструктивного діалогу,

and to feel like we can actually talk to each other

прагнуть переконатися, що ми дійсно можемо знайти спільну мову

and at least share some things in common.

і поділяти хоча б окремі переконання.

Are we foolish to be optimistic

Чи такий уже безглуздий наш оптимізм

about the possibility of a world

і віра в можливість існування світу,

where, instead of religion being the great rallying cry

в якому релігія перестане бути бойовим закликом

of divide and war,

для поділу та війн,

that there could be bridging?

а стане натомість засобом об’єднання?

AB: No, we need to be polite about differences.

Алан: Ні, нам просто слід ввічливо сприймати розбіжності.

Politeness is a much-overlooked virtue.

Ввічливість -- це чеснота, якій не приділяють належної уваги.

It's seen as hypocrisy.

Її сприймають як лицемірство.

But we need to get to a stage when you're an atheist

Нам потрібно перейти на той рівень, коли, будучи атеїстом

and someone says, "Well you know, I did pray the other day,"

і почувши від когось: "Знаєш, а я на днях молився", -

you politely ignore it.

ми ввічливо вдамо, що нічого не почули.

You move on.

Ми про це забудемо.

Because you've agreed on 90 percent of things,

Тому що ми погоджуємося із цією людиною у дев’яноста випадках зі ста,

because you have a shared view on so many things,

тому що в нас спільні погляди на стільки речей,

and you politely differ.

і тому що ми вміємо ввічливо відрізнятися.

And I think that's what the religious wars of late have ignored.

Релігійні сутички сучасності цей заклик вперто ігнорують.

They've ignored the possibility of harmonious disagreement.

Вони нехтують можливістю гармонійної розбіжності.

CA: And finally, does this new thing that you're proposing

Кріс: І, нарешті, це нове вчення, яке ти пропонуєш,

that's not a religion but something else,

яке не є релігією, а чимось іншим,

does it need a leader,

чи потрібен йому лідер?

and are you volunteering to be the pope?

І якщо так, то чи ти висунеш себе на роль "Папи"?

(Laughter)

(Сміх)

AB: Well, one thing that we're all very suspicious of

Алан: Ну, одноосібний лідер

is individual leaders.

завжди викликає підозри.

It doesn't need it.

Тут він не потрібен.

What I've tried to lay out is a framework

Я лише намагався створити своєрідний кістяк,

and I'm hoping that people can just fill it in.

який, сподіваюся, люди заповнять самі.

I've sketched a sort of broad framework.

Я окреслив доволі широку систему.

But wherever you are, as I say, if you're in the travel industry, do that travel bit.

А далі все залежить від вас - якщо ви працюєте в туристичній галузі, то заповніть частину, яка стосується подорожей.

If you're in the communal industry, look at religion and do the communal bit.

Якщо ви громадський діяч, то за вами частина, яка стосується громади.

So it's a wiki project.

Такий собі Вікі-проект.

(Laughter)

(Сміх)

CA: Alain, thank you for sparking many conversations later.

Кріс: Алане, дякую вам за те, що запалили іскру до подальших дискусій.

(Applause)

(Оплески)