Drew Dudley: Everyday leadership

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Iryna Yarosh Утверджено: Vira Konchak

I wanted to just start by asking everyone a question:

Хочу почати з простого запитання:

How many of you are completely comfortable

хто з вас може з впевненістю

назвати себе лідером?

with calling yourselves a leader?

Бачите, я ставлю це запитання по всій країні

I've asked that question all across the country,

and everywhere I ask it, no matter where,

і всюди, де б я це не робив,

there's a huge portion of the audience that won't put up their hand.

більшість слухачів не піднімає рук.

Тоді я зрозумів, що ми перетворили поняття лідерства

And I've come to realize that we have made leadership

у щось більше, ніж ми є самі.

into something bigger than us; something beyond us.

Ми перетворили його у щось недосяжне.

Ми перетворили лідерство в місію змінити світ.

We've made it about changing the world.

We've taken this title of "leader"

Ось ми взяли звання лідера і трактуємо його так,

and treat it as something that one day we're going to deserve.

ніби це щось, що ми заслужимо колись у майбутньому,

But to give it to ourselves right now

але отримати його зараз -

means a level of arrogance or cockiness that we're not comfortable with.

означає проявити самовпевненість чи зухвалість, а ми цього не хочемо.

And I worry sometimes that we spend so much time

І мене часом непокоїть, що ми так багато часу витрачаємо на

возвеличення неймовірних вчинків, на які мало хто здатен,

celebrating amazing things that hardly anybody can do,

that we've convinced ourselves those are the only things worth celebrating.

що вже переконали себе,

що тільки ці вчинки заслуговують похвали.

We start to devalue the things we can do every day,

І починаємо применшувати значення тих речей, які можемо робити щодня.

Ми не зважаємо на ті моменти, коли ми справді повелися як лідери,

We take moments where we truly are a leader

and we don't let ourselves take credit for it, or feel good about it.

і не дозволяємо собі визнати нашу заслугу

і не дозволяємо собі відчути гордість.

I've been lucky enough over the last 10 years

Впродовж останніх 10 років,

я мав щастя працювати з неймовірними людьми,

to work with amazing people who've helped me redefine leadership

які допомогли мені подивитись на лідерство іншими очима.

і це, здається, зробило мене щасливішим.

in a way that I think has made me happier.

Сьогодні, за цей короткий час, я б хотів розповісти вам одну історію,

With my short time today,

I want to share with you the one story that is probably most responsible

яка мабуть найбільше і вплинула на мене.

for that redefinition.

I went to a little school

Я навчався в невеликому університеті,

called Mount Allison University in Sackville, New Brunswick.

який називався Маунт Еллісон в місті Саквіль, Нью-Брансвік.

В останній день навчання до мене підійшла якась дівчина і сказала:

And on my last day there, a girl came up to me and said,

"Я пам'ятаю той день, коли я вперше тебе зустріла".

"I remember the first time I met you."

І тоді вона розповіла мені історію чотирирічної давності.

And she told me a story that had happened four years earlier.

Вона сказала: "За день до вступу

She said, "On the day before I started university,

I was in the hotel room with my mom and dad,

я була в готельному номері зі своїми батьками.

and I was so scared and so convinced that I couldn't do this,

Мені було дуже страшно. Я була впевнена, що не зможу цього зробити,

that I wasn't ready for university, that I just burst into tears.

що я не готова навчатися в університеті. І я просто розплакалася.

My mom and dad were amazing.

А мої батьки виявили дивовижне розуміння. Вони сказали:

They were like, "We know you're scared, but let's just go tomorrow,

"Слухай, ми розуміємо, що страшно, але давай просто сходимо туди завтра.

Давай підемо першого дня і якщо в якийсь момент ти відчуєш,

go to the first day, and if at any point you feel as if you can't do this,

що це тобі не під силу - нічого страшного, просто скажи нам

that's fine; tell us, and we'll take you home.

і ми заберемо тебе додому. Ми тебе любимо, незважаючи ні на що!"

We love you no matter what.'"

І вона додала: "І от наступного дня ми пішли туди,

She says, "So I went the next day.

я стала в чергу, готуючись до реєстрації,

I was in line for registration,

and I looked around and just knew I couldn't do it; I wasn't ready.

глянула навколо і зрозуміла, що в мене нічого не вийде.

Я знала, що я ще не готова. Я знала, що мені краще звідти піти.

I knew I had to quit.

I made that decision and as soon as I made it,

І як тільки-но я прийняла це рішення,

мене огорнув неймовірний спокій.

an incredible feeling of peace came over me.

Тоді я повернулась до батьків і сказала,

I turned to my mom and dad to tell them we needed to go home,

щоб ми повертались додому. І саме в цей момент

and at that moment, you came out of the student union building

з будівлі студентського клубу вийшов ти,

в найбезглуздішому капелюсі, який я коли-небудь бачила". (Сміх)

wearing the stupidest hat I've ever seen in my life."

(Laughter)

"It was awesome.

"Це було дивовижно.

В тебе був великий значок на підтримку Шінерами

And you had a big sign promoting Shinerama," --

який означав "студенти проти кістозного фіброзу",

which is Students Fighting Cystic Fibrosis,

- це благодійна організація, в якій я працюю вже багато років, -

a charity I've worked with for years --

"і в тебе було повне відро льодяників.

"And you had a bucketful of lollipops.

Ти йшов і роздавав льодяники людям, які стояли в черзі

You were handing the lollipops out to people in line,

і розповідав про Шінераму.

and talking about Shinerama.

All of the sudden, you got to me, and you just stopped.

І раптом ти підійшов до мене, зупинився

і витріщився так, що аж мурашки по тілі побігли". (Сміх)

And you stared. It was creepy."

(Laughter)

This girl knows what I'm talking about.

Ось ця дівчина точно знає про що я говорю. (Сміх)

(Laughter)

"Then you looked at the guy next to me, smiled, reached into your bucket,

"І тоді ти глянув на хлопця, який стояв поряд,

усміхнувся, потягнувся за льодяником,

дав йому і сказав:

pulled out a lollipop, held it out to him and said,

"Ти повинен віддати цього льодяника прекрасній жінці, яка стоїть поряд із тобою".

'You need to give a lollipop to the beautiful woman next to you.'"

І тоді вона сказала, що ще ніколи не бачила, щоб хтось ніяковів так швидко.

She said, "I've never seen anyone get more embarrassed faster in my life.

He turned beet red, he wouldn't even look at me.

"Він почервонів як рак і навіть не глянув на мене.

Він просто передав льодяника якось отак". (Сміх)

He just kind of held the lollipop out like this."

(Laughter)

"I felt so bad for this dude that I took the lollipop.

"Мені стало так шкода його, що я взяла льодяника.

As soon as I did, you got this incredibly severe look on your face,

І тільки-но я це зробила, твій погляд став дуже суворий,

ти глянув на моїх батьків і сказав:

looked at my mom and dad and said, 'Look at that! Look at that!

"Ви тільки-но подивіться! Подивіться лиш!

Перший раз вийшла з дому, а вже бере цукерки

First day away from home,

and already she's taking candy from a stranger?'"

від незнайомця?!" (Сміх)

(Laughter)

І вона додала: "Всі мало не попадали зо сміху.

She said, "Everybody lost it.

Twenty feet in every direction, everyone started to howl.

З усіх боків знявся регіт.

I know this is cheesy, and I don't know why I'm telling you this,

Я знаю, що це банально, і не знаю навіщо я взагалі це тобі розказую,

але в цей момент, коли всі заливалися сміхом,

but in that moment when everyone was laughing, I knew I shouldn't quit.

я зрозуміла, що мені не треба йти.

I knew I was where I was supposed to be; I knew I was home.

Я зрозуміла, що я саме там, де повинна бути,

і я зрозуміла, що це і є мій дім.

And I haven't spoken to you once in the four years since that day.

За чотири роки ми з тобою так і не перекинулись словом,

але я чула, що ти від'їжджаєш,

But I heard that you were leaving, and I had to come and tell you

і тому повинна сказати тобі, що ти зіграв

надзвичайно велику роль у моєму житті. Я сумуватиму за тобою. Щасти!".

you've been an incredibly important person in my life.

I'm going to miss you. Good luck."

And she walks away, and I'm flattened.

І вона пішла, а я втратив дар мови.

She gets six feet away, turns around, smiles and goes,

Вона відійшла на кілька метрів, повернулася до мене, усміхнулася і додала:

"You should probably know this, too:

"І ще одне:

я досі зустрічаюся з цим хлопцем, вже чотири роки". (Сміх)

I'm still dating that guy, four years later."

(Laughter)

A year and a half after I moved to Toronto,

Через півтора року після того, як я переїхав до Торонто,

I got an invitation to their wedding.

я отримав запрошення на весілля.

(Laughter)

Here's the kicker: I don't remember that.

Але найсмішніше те, що я цього всього не пам'ятаю.

I have no recollection of that moment.

Я ніяк не пригадую цієї події.

I've searched my memory banks,

Я перебрав в голові всі смішні моменти,

because that is funny and I should remember doing it and I don't.

і я б запам'ятав би подібний випадок, але я такого не пригадую.

І тоді наступив той переломний момент, який відкрив мені очі:

That was such an eye-opening, transformative moment for me,

я зрозумів, що вчинок, який можливо найбільше змінив чиєсь життя,

to think that maybe the biggest impact I'd ever had on anyone's life,

вчинок який змусив жінку підійти до незнайомця

a moment that had a woman walk up to a stranger four years later and say,

через чотири роки і сказати:

"Ти зіграв неймовірно важливу роль в моєму житті" -

"You've been an important person in my life,"

це той вчинок, якого я навіть не пам'ятаю.

was a moment that I didn't even remember.

Хто з вас мав "момент льодяника",

How many of you guys have a lollipop moment,

коли вам щось таке сказали або зробили,

a moment where someone said or did something

що докорінно змінило ваше життя на краще?

that you feel fundamentally made your life better?

Гаразд. А хто з вас сказав про це тій людині?

All right. How many of you have told that person they did it?

See, why not?

Бачите? А чому ні? Ми святкуємо дні народження,

We celebrate birthdays,

where all you have to do is not die for 365 days --

хоча єдине, що нам для цього треба зробити - це не померти за 365 днів. (Сміх)

(Laughter)

Yet we let people who have made our lives better

Але ми допускаємо, щоб люди, які змінили наше життя на краще,

ходили попри нас, не знаючи про це.

walk around without knowing it.

Every single one of you has been the catalyst

І кожен з вас, кожен-кожнісінький

був каталізатором такого моменту.

for a lollipop moment.

You've made someone's life better by something you said or did.

Ви змінили чиєсь життя на краще,

словом або ділом, і якщо ви думаєте, що це не так,

If you think you haven't,

think of all the hands that didn't go up when I asked.

тоді подивіться скільки людей не підняло рук вдруге, коли я поставив це питання.

Ви просто один із тих, кому про це не сказали.

You're just one of the people who hasn't been told.

Нам страшно уявити, якою силою ми володіємо.

It's scary to think of ourselves as that powerful,

frightening to think we can matter that much to other people.

Страшно навіть подумати, що ми можемо так багато значити

для інших людей, адже поки ми вважаємо, що лідерство -

As long as we make leadership something bigger than us,

as long as we keep leadership beyond us

це щось більше за нас, поки ми робимо його чимось недосяжним,

and make it about changing the world,

поки ми перетворюємо його в місію змінити світ,

доти ми шукаємо собі виправдання,

we give ourselves an excuse not to expect it every day,

щоб не чекати його кожного дня від себе та від інших.

from ourselves and from each other.

Marianne Williamson said, "Our greatest fear is not that we are inadequate.

Меріан Вільямсон сказала: "Ми більше боїмося не своїх хиб,

а своєї прихованої сили.

[It] is that we are powerful beyond measure.

Нас лякає не темрява, а світло всередині нас".

It is our light and not our darkness that frightens us."

І сьогодні я закликаю вас до дії. Треба це подолати.

My call to action today is that we need to get over our fear

Ми повинні перестати боятися того,

of how extraordinarily powerful we can be in each other's lives.

що можемо мати неймовірно великий вплив на чиєсь життя.

Ми повинні перестати боятися , щоб рухатися далі,

We need to get over it so we can move beyond it,

and our little brothers and sisters and one day our kids --

щоб наші молодші брати і сестри, і колись наші діти

or our kids right now -- can watch and start to value

або наші діти вже тепер, почали бачити і цінувати той вплив,

the impact we can have on each other's lives,

який ми можемо мати на життя інших людей,

більше, ніж гроші, чи владу, чи звання, чи вплив.

more than money and power and titles and influence.

We need to redefine leadership as being about lollipop moments --

Ми повинні заново визначити поняття лідерства, як момент льодяника,

how many of them we create, how many we acknowledge,

скільки таких моментів ми створюємо, скільки визнаємо,

how many of them we pay forward and how many we say thank you for.

скільки таких моментів ми даруємо та за скільки дякуємо.

Because we've made leadership about changing the world,

Адже ми перетворили лідерство в місію змінити світ,

and there is no world.

а світу нема, є лише 6 мільярдів світоглядів.

There's only six billion understandings of it.

And if you change one person's understanding of it,

І якщо ви зміните світогляд хоча б однієї людини,

зміните її думку про те, на що вона здатна,

understanding of what they're capable of,

та скільки людей турбуються про неї,

understanding of how much people care about them,

зміните її погляд на те, яку здатність вона має

understanding of how powerful an agent for change

змінити світ, то ви зміните все.

they can be in this world,

you've changed the whole thing.

І якщо ми саме так розумітимемо лідерство,

And if we can understand leadership like that,

I think if we can redefine leadership like that,

якщо глянемо на лідерство по-новому,

то ми зможемо змінити все.

I think we can change everything.

And it's a simple idea, but I don't think it's a small one.

Ідея проста, але досить важлива.

I want to thank you so much for letting me share it with you today.

І я хочу подякувати вам, що мав змогу поділитися нею з вами сьогодні.