What I learned from 100 days of rejection | Jia Jiang | TED

Перекладач: Olena Liubchenko Утверджено: Hanna Leliv

When I was six years old,

Коли мені було шість років,

I received my gifts.

я отримав подарунок.

My first grade teacher had this brilliant idea.

У моєї першої вчительки виникла геніальна ідея.

She wanted us to experience receiving gifts

Вона захотіла, щоб ми прожили досвід отримання подарунків

but also learning the virtue of complimenting each other.

і познайомились з чеснотою привітання одне одного.

So she had all of us come to the front of the classroom,

Тож вона вишикувала нас перед класною дошкою,

and she bought all of us gifts and stacked them in the corner.

принесла усі наші подарунки та склала їх у куток.

And she said,

А потім сказала:

"Why don't we just stand here and compliment each other?

"Станьмо всі ось тут і привітаймо одне одного.

If you hear your name called,

Як тільки ви почуєте своє ім'я,

go and pick up your gift and sit down."

виходьте, беріть свій подарунок і сідайте".

What a wonderful idea, right?

Яка чудова ідея, правда?

What could go wrong?

Що могло піти не так?

(Laughter)

(Сміх)

Well, there were 40 of us to start with,

Нас було 40 спочатку.

and every time I heard someone's name called,

І кожного разу, коли я чув, що когось викликали,

I would give out the heartiest cheer.

я з завзяттям сердечно вітав їх.

And then there were 20 people left,

А потім нас залишилось 20,

and 10 people left,

залишилось 10,

and five left ...

п'ять

and three left.

і троє.

And I was one of them.

А я був одним з них.

And the compliments stopped.

А привітання закінчились.

Well, at that moment, I was crying.

На цю мить я вже плакав.

And the teacher was freaking out.

А вчителька запанікувала.

She was like, "Hey, would anyone say anything nice about these people?"

Вона така: "Гей, може хтось скаже щось приємне цим учням?"

(Laughter)

(Сміх)

"No one? OK, why don't you go get your gift and sit down.

"Ніхто? Тоді візьміть свої подарунки та сідайте.

So behave next year --

Поводьтеся добре наступного року -

someone might say something nice about you."

і хтось скаже вам щось приємне".

(Laughter)

(Сміх)

Well, as I'm describing this you,

Чуєте, як я вам це розповідаю?

you probably know I remember this really well.

Певно, ви зрозуміли, що я дуже добре все пам'ятаю.

(Laughter)

(Сміх)

But I don't know who felt worse that day.

Але я не знаю, хто почувався гірше того дня.

Was it me or the teacher?

Я чи вчителька?

She must have realized that she turned a team-building event

Вона, напевно, усвідомила, що задумане згуртування класу

into a public roast for three six-year-olds.

перетворилось у публічне знущання для трьох шестиліток.

And without the humor.

І зовсім не смішне.

You know, when you see people get roasted on TV,

Знаєте, коли ви бачите, як висміюють людей на ТБ,

it was funny.

то це смішно.

There was nothing funny about that day.

Але нічого смішного того дня там не було.

So that was one version of me,

Це була одна версія мене.

and I would die to avoid being in that situation again --

І я краще б помер, ніж потрапив би у таку ситуацію знову,

to get rejected in public again.

коли мною знехтували привселюдно.

That's one version.

Це одна версія.

Then fast-forward eight years.

Пройшло вісім років.

Bill Gates came to my hometown --

Білл Ґейтс приїхав до мого рідного міста

Beijing, China --

Пекін в Китаї,

to speak,

щоб виступити з промовою,

and I saw his message.

і я дивився його виступ.

I fell in love with that guy.

Я захопився цим хлопцем.

I thought, wow, I know what I want to do now.

Я думав, вау, я знаю, що я тепер хочу робити.

That night I wrote a letter to my family

Тої ночі я написав листа моїй родині:

telling them: "By age 25,

"До того, як мені стукне 25,

I will build the biggest company in the world,

я побудую найбільшу компанію у світі

and that company will buy Microsoft."

і ця компанія купить Майкрософт".

(Laughter)

(Сміх)

I totally embraced this idea of conquering the world --

Я дійсно захопився ідеєю підкорення світу,

domination, right?

домінування.

And I didn't make this up, I did write that letter.

І я не вигадую, я справді написав того листа.

And here it is --

Ось він.

(Laughter)

(Сміх)

You don't have to read this through --

Вам не треба його читати повністю.

(Laughter)

(Сміх)

This is also bad handwriting, but I did highlight some key words.

До того ж, там поганий почерк, але я виділив декілька ключових слів.

You get the idea.

Ви зрозумієте.

(Laughter)

(Сміх)

So ...

Отже...

that was another version of me:

Це була друга версія мене:

one who will conquer the world.

та, в якій я підкорював світ.

Well, then two years later,

Через два роки

I was presented with the opportunity to come to the United States.

мені випала нагода поїхати до Сполучених Штатів.

I jumped on it,

Я схопився за неї,

because that was where Bill Gates lived, right?

бо саме там жив Білл Ґейтс, чи не так?

(Laughter)

(Сміх)

I thought that was the start of my entrepreneur journey.

Я вважав, що це буде початком мого підприємництва.

Then, fast-forward another 14 years.

Потім, швидко пролетіли ще 14 років.

I was 30.

Мені було 30.

Nope, I didn't build that company.

Ні, я не побудував компанію.

I didn't even start.

Я навіть не розпочав.

I was actually a marketing manager for a Fortune 500 company.

Я був менеджером з маркетингу в компанії зі списку Форчен-500.

And I felt I was stuck;

Та я відчував, що застряг.

I was stagnant.

Я був у застої.

Why is that?

Але чому?

Where is that 14-year-old who wrote that letter?

Де той 14-літній, який написав того листа?

It's not because he didn't try.

Це не тому, що він не намагався.

It's because every time I had a new idea,

Це тому, що кожного разу, як з'являлася нова ідея,

every time I wanted to try something new,

кожного разу, коли я хотів спробувати щось нове,

even at work --

хоча б на роботі -

I wanted to make a proposal,

я хотів висловити пропозицію,

I wanted to speak up in front of people in a group --

я хотів виголосити промову перед групою людей...

I felt there was this constant battle

Але я відчував постійну боротьбу

between the 14-year-old and the six-year-old.

між 14-річним і 6-річним хлопцем.

One wanted to conquer the world --

Один хотів підкорити світ,

make a difference --

щось змінити,

another was afraid of rejection.

а інший боявся отримати відмову.

And every time that six-year-old won.

І кожного разу 6-річний перемагав.

And this fear even persisted after I started my own company.

Цей страх зберігся навіть після того, як я створив свою компанію.

I mean, I started my own company when I was 30 --

Я маю на увазі, що створив свою компанію, коли мені було 30.

if you want to be Bill Gates,

Якщо хочеш бути Біллом Ґейтсом,

you've got to start sooner or later, right?

ти ж повинен створити її раніше чи пізніше, так?

When I was an entrepreneur,

Коли я був підприємцем,

I was presented with an investment opportunity,

у мене з'явився шанс отримати інвестицію,

and then I was turned down.

але мені відмовили.

And that rejection hurt me.

І ця відмова була для мене болючою.

It hurt me so bad that I wanted to quit right there.

Мені було так боляче, що хотілося просто все кинути.

But then I thought,

Але потім я подумав,

hey, would Bill Gates quit after a simple investment rejection?

чи Білл Ґейтс кидав усе після простої відмови в інвестуванні?

Would any successful entrepreneur quit like that?

Чи хтось з успішних підприємців зупинявся ось так?

No way.

Ні в якому разі.

And this is where it clicked for me.

І тоді мене осяяла думка:

добре, я можу побудувати кращу компанію,

OK, I can build a better company.

I can build a better team or better product,

можу побудувати кращу команду, зробити кращий продукт,

but one thing for sure:

та одне без сумнівів:

I've got to be a better leader.

я повинен стати кращим лідером.

I've got to be a better person.

Я повинен стати кращою особистістю.

I cannot let that six-year-old keep dictating my life anymore.

Я більше не можу дозволити,

щоб 6-річний хлопець далі керував моїм життям.

I have to put him back in his place.

Я повинен поставити його на місце.

So this is where I went online and looked for help.

Тож тоді я вийшов онлайн і почав шукати допомогу.

Google was my friend.

Ґуґл був моїм другом.

(Laughter)

(Сміх)

I searched, "How do I overcome the fear of rejection?"

Я шукав: "Як подолати страх отримати відмову?"

I came up with a bunch of psychology articles

І знайшов купу статей з психології

about where the fear and pain are coming from.

про те, звідки приходять страх і біль.

Then I came up with a bunch of "rah-rah" inspirational articles

Потім я знайшов купу надихаючих статей

about "Don't take it personally, just overcome it."

у стилі "не переймайтесь, просто подолайте це".

Who doesn't know that?

Хто ж цього не знає?

(Laughter)

(Сміх)

But why was I still so scared?

Але чому мені все ще лячно?

Then I found this website by luck.

Тоді мені пощастило знайти вебсайт,

It's called rejectiontherapy.com.

що називався rejectiontherapy.com.

(Laughter)

(Сміх)

"Rejection Therapy" was this game invented by this Canadian entrepreneur.

"Терапія відмов" - це гра, яку винайшов канадський підприємець.

His name is Jason Comely.

Його звали Джейсон Комелі.

And basically the idea is for 30 days you go out and look for rejection,

І головна ідея була така: 30 днів ти ходиш і шукаєш відмови,

and every day get rejected at something,

кожного дня тобі у чомусь відмовляють,

and then by the end, you desensitize yourself from the pain.

а наприкінці ти перестаєш відчувати біль.

And I loved that idea.

Мені сподобалася ця ідея.

(Laughter)

(Сміх)

I said, "You know what? I'm going to do this.

Я сказав собі: "Я це зроблю.

And I'll feel myself getting rejected 100 days."

Відчую, як мною нехтують 100 днів".

And I came up with my own rejection ideas,

Тоді у мене виникли мої власні ідеї про відмови

and I made a video blog out of it.

і я зробив відеоблог про них.

And so here's what I did.

Ось що я зробив.

This is what the blog looked like.

Ось як виглядає цей блог.

Day One ...

День перший...

(Laughter)

(Сміх)

Borrow 100 dollars from a stranger.

Позичити 100 доларів у незнайомця.

So this is where I went to where I was working.

Тож я прийшов на роботу,

I came downstairs

спустився східцями

and I saw this big guy sitting behind a desk.

і побачив дужого хлопця, що сидів за столом.

He looked like a security guard.

Він виглядав як охоронець.

So I just approached him.

Я просто наблизився до нього.

And I was just walking

Просто підійшов.

and that was the longest walk of my life --

Та це були найдовші декілька кроків в моєму житті,

hair on the back of my neck standing up,

а волосся на моїй потилиці стало сторчма.

I was sweating and my heart was pounding.

Я пітнів і моє серце голосно калатало.

And I got there and said,

Та я дістався і вимовив:

"Hey, sir, can I borrow 100 dollars from you?"

"Сер, може ви позичите мені 100 доларів?"

(Laughter)

(Сміх)

And he looked up, he's like, "No."

Від подивився і відповів: - Ні. Нащо?

"Why?"

And I just said, "No? I'm sorry."

Та я просто сказав: - Ні? Вибачте.

Then I turned around, and I just ran.

Тоді повернувся і просто втік.

(Laughter)

(Сміх)

I felt so embarrassed.

Я почувався так зніяковіло.

But because I filmed myself --

Та я ж спостерігав за собою

so that night I was watching myself getting rejected,

і цю ніч я досліджував того себе, який отримав відмову.

I just saw how scared I was.

Я побачив, яким я був наляканим.

I looked like this kid in "The Sixth Sense."

Я виглядав, як дитина у "Шостому відчутті",

I saw dead people.

наче я бачив мерців.

(Laughter)

(Сміх)

А потім я згадав того хлопця.

But then I saw this guy.

You know, he wasn't that menacing.

Знаєте, насправді він не був дуже грізний.

He was a chubby, loveable guy,

Він був пухленьким, приємним хлопцем,

and he even asked me, "Why?"

І він спитав мене: "Нащо?"

In fact, he invited me to explain myself.

Він дійсно запрошував мене пояснити.

And I could've said many things.

І я міг би сказати багато чого.

I could've explained, I could've negotiated.

Я міг би пояснити. Я міг би домовитися.

I didn't do any of that.

Та я не зробив нічого цього.

All I did was run.

Лише втік.

I felt, wow, this is like a microcosm of my life.

Я відчув, вау, це ж як мікрокосмос мого життя.

Every time I felt the slightest rejection,

Кожного разу, коли я відчував найменшу відмову,

I would just run as fast as I could.

я втікав так швидко, як тільки міг.

And you know what?

І знаєте що?

The next day, no matter what happens,

Наступного дня, щоб не сталося,

I'm not going to run.

я не збираюся втікати.

I'll stay engaged.

Я продовжу розмову.

Day Two: Request a "burger refill."

День другий: попрохати "оновити бургер".

(Laughter)

(Сміх)

It's when I went to a burger joint,

Це коли я прийшов до бару,

I finished lunch, and I went to the cashier and said,

з'їв ланч, підійшов до касира і запитав:

- Привіт, чи можу я отримати оновлення бургеру?

"Hi, can I get a burger refill?"

(Laughter)

(Сміх)

He was all confused, like, "What's a burger refill?"

Він зніяковів: - Що таке "оновлення бургеру"?

(Laughter)

(Сміх)

I said, "Well, it's just like a drink refill but with a burger."

Я кажу: - Це як напій оновити, але для бургеру.

And he said, "Sorry, we don't do burger refill, man."

Він каже: - Вибачте, ми не оновлюємо бургери.

(Laughter)

(Сміх)

So this is where rejection happened and I could have run, but I stayed.

В цей момент я отримав відмову і міг би втекти, але я залишився.

Я продовжував: - Що ж, мені сподобалися ваші бургери

I said, "Well, I love your burgers,

I love your joint,

та сподобався ваш бар,

and if you guys do a burger refill,

а якщо ви будете оновлювати бургери,

I will love you guys more."

то ви мені сподобаєтесь ще дужче.

(Laughter)

(Сміх)

And he said, "Well, OK, I'll tell my manager about it,

А він каже: - Добре, я скажу менеджеру,

and maybe we'll do it, but sorry, we can't do this today."

можливо, ми це виправимо, але, вибачте, не сьогодні.

Then I left.

Тоді я пішов.

And by the way,

До речі,

I don't think they've ever done burger refill.

я не сподіваюсь, що вони колись оновлюватимуть бургери.

(Laughter)

(Сміх)

I think they're still there.

Я думаю, вони все залишили по-старому.

But the life and death feeling I was feeling the first time

Але відчуття смертельної загрози, як першого разу

was no longer there,

більше не виникло,

just because I stayed engaged --

лише тому, що я продовжував розмову,

because I didn't run.

тому, що я не втік.

I said, "Wow, great, I'm already learning things.

Тож я зауважив: "Я справді вчуся. Чудово".

Great."

And then Day Three: Getting Olympic Doughnuts.

День третій: отримати олімпійську пампушку.

This is where my life was turned upside down.

Саме тоді моє життя перевернулося.

I went to a Krispy Kreme.

Я пішов до Кріспі Крем.

It's a doughnut shop

Це така крамниця з пампушками,

in mainly the Southeastern part of the United States.

переважно на південному заході Сполучених Штатів.

I'm sure they have some here, too.

Я впевнений, що тут є також.

And I went in,

Я зайшов і спитав:

I said, "Can you make me doughnuts that look like Olympic symbols?

- Можете зробити мені пампушку, що виглядатиме як олімпійський символ?

Basically, you interlink five doughnuts together ... "

Просто з'єднайте п'ять пампушок разом...

I mean there's no way they could say yes, right?

Вони аж ніяк не могли погодитись, чи не так?

The doughnut maker took me so seriously.

Пекар сприйняла мене дуже серйозно.

(Laughter)

(Сміх)

So she put out paper,

Вона взяла папір,

started jotting down the colors and the rings,

швиденько намалювала кольори та кільця,

and is like, "How can I make this?"

щоб прикинути, як це зробити.

And then 15 minutes later,

А через 15 хвилин

she came out with a box that looked like Olympic rings.

виходить з коробкою у вигляді олімпійських кілець.

And I was so touched.

Я був дуже зворушений!

I just couldn't believe it.

Я просто не міг повірити.

And that video got over five million views on Youtube.

Це відео отримало понад п'ять мільйонів переглядів на Youtube.

The world couldn't believe that either.

Світ також не міг повірити у це.

(Laughter)

(Сміх)

You know, because of that I was in newspapers,

Про мене написали газети,

in talk shows, in everything.

запрошували на ток-шоу.

And I became famous.

Я став відомим.

A lot of people started writing emails to me

Люди почали писати мені листи,

and saying, "What you're doing is awesome."

вони писали: "Те, що ви зробили - чудово".

But you know, fame and notoriety did not do anything to me.

Але слава і знаменитість були мені не потрібні.

What I really wanted to do was learn,

Я насправді хотів навчитись

and to change myself.

і змінити себе.

So I turned the rest of my 100 days of rejection

Тож я замінив решту моїх "100 днів відмов"

into this playground --

на гру,

into this research project.

на дослідний проект.

I wanted to see what I could learn.

Мені кортіло дізнатись, чому я можу навчитись.

And then I learned a lot of things.

І я навчився багато чому.

I discovered so many secrets.

Я розкрив багато таємниць.

For example, I found if I just don't run,

Наприклад, я переконався, що якщо не втікати

if I got rejected,

навіть отримавши відмову,

I could actually turn a "no" into a "yes,"

то можна змінити "ні" на "так"

and the magic word is, "why."

магічним словом "чому?".

So one day I went to a stranger's house, I had this flower in my hand,

Одного дня я прийшов у дім незнайомця, у мене в руках була квітка.

knocked on the door and said,

Я постукав у двері і спитав:

"Hey, can I plant this flower in your backyard?"

- Можна мені посадити цю квітку в твоєму садку?

(Laughter)

(Сміх)

And he said, "No."

А він каже: - Ні.

But before he could leave I said,

Та поки він не пішов, я кажу:

"Hey, can I know why?"

- Можу я спитати чому?

And he said, "Well, I have this dog

А він відповідає: - У мене є пес,

that would dig up anything I put in the backyard.

він викопує все, що я саджаю в садку.

I don't want to waste your flower.

Я не хочу занапастити твою квітку.

If you want to do this, go across the street and talk to Connie.

Якщо є бажання, то на другому боці вулиці живе Коні.

She loves flowers."

Вона полюбляє квіти.

So that's what I did.

І ось що я зробив.

I went across and knocked on Connie's door.

Я перейшов вулицю і постукав у двері Коні.

And she was so happy to see me.

Вона була дуже рада зустрітися зі мною.

(Laughter)

(Сміх)

And then half an hour later,

І через півтори години

there was this flower in Connie's backyard.

у садку Коні з'явилася квітка.

I'm sure it looks better now.

Я впевнений, тепер квітка виглядає краще.

(Laughter)

(Сміх)

But had I left after the initial rejection,

Та якби я пішов після першої відмови,

I would've thought,

я б думав,

well, it's because the guy didn't trust me,

що хлопець просто не довіряє мені,

it's because I was crazy,

бо я божевільний,

because I didn't dress up well, I didn't look good.

бо я погано вдягнутий і виглядаю не дуже.

Але це було зовсім не так.

It was none of those.

It was because what I offered did not fit what he wanted.

Насправді, я запропонував йому те, що йому не підходило.

And he trusted me enough to offer me a referral,

І він довіряв мені досить, щоб перенаправити мене.

using a sales term.

У термінах маркетингу

I converted a referral.

я знайшов посередника.

Then one day --

Одного разу

and I also learned that I can actually say certain things

я розібрався, що можу сказати певну річ

and maximize my chance to get a yes.

і максимально збільшити свої шанси на "так".

So for example, one day I went to a Starbucks,

Наприклад, одного дня я зайшов до Старбаксу

and asked the manager, "Hey, can I be a Starbucks greeter?"

і спитав у менеджера: - Можна мені бути зазивалою Старбакса?

He was like, "What's a Starbucks greeter?"

А він: - Хто такий зазивала Старбакса?

I said, "Do you know those Walmart greeters?

Я кажу: - Ви ж знаєте Волмартовських зазивал?

You know, those people who say 'hi' to you before you walk in the store,

Це люди, які кажуть "Привіт" у дверях магазину

and make sure you don't steal stuff, basically?

та приглядають, щоб ви нічого не вкрали.

I want to give a Walmart experience to Starbucks customers."

Я хочу використати досвід Волмарту для покупців Старбаксу.

(Laughter)

(Сміх)

Well, I'm not sure that's a good thing, actually --

- Хоча, я не впевнений, що це гарна думка.

Actually, I'm pretty sure it's a bad thing.

Насправді я впевнений, що це погана думка.

And he was like, "Oh" --

Він тоді каже:

yeah, this is how he looked, his name is Eric --

- О, це саме так і виглядає. Його звали Ерік.

and he was like, "I'm not sure."

Каже: - Я не впевнений.

This is how he was hearing me. "Not sure."

Тобто він почув: "Не впевнений".

Then I ask him, "Is that weird?"

А я питаю: - Це ж дивно?

He's like, "Yeah, it's really weird, man."

- О так, справді дивно.

But as soon as he said that, his whole demeanor changed.

Та як тільки він це промовив, його поведінка змінилася,

It's as if he's putting all the doubt on the floor.

наче він відкинув сумніви.

And he said, "Yeah, you can do this,

І каже: - Добре, зроби це,

just don't get too weird."

тільки не занадто дивно.

(Laughter)

(Сміх)

Отже, наступну годину я був Старбаксівським зазивалою.

So for the next hour I was the Starbucks greeter.

I said "hi" to every customer that walked in,

Я казав "привіт" кожному покупцю, який заходив

and gave them holiday cheers.

і дарував йому святковий настрій.

By the way, I don't know what your career trajectory is,

До речі, я не знаю, як там з вашою кар'єрою,

don't be a greeter.

але не ставайте зазивалами.

(Laughter)

(Сміх)

It was really boring.

Це дуже нудно.

But then I found I could do this because I mentioned, "Is that weird?"

Але потім я зрозумів, що зміг зробити це, тому що я спитав: "Це ж дивно?"

I mentioned the doubt that he was having.

Я висловив сумнів, який він відчував.

And because I mentioned, "Is that weird?", that means I wasn't weird.

Тож коли я сказав, що це дивно, це означало, що я не дивний.

That means I was actually thinking just like him,

Це означало, що я насправді міркую так само, як і він,

seeing this as a weird thing.

розуміючи дивність цього.

And again, and again,

І знову, знову

I learned that if I mention some doubt people might have

я навчився тому, що якщо висловити сумніви, які можуть бути у людей

before I ask the question,

стосовно мого питання,

то можна викликати їхню довіру.

I gained their trust.

People were more likely to say yes to me.

Люди схиляються до того, щоб відповісти мені "так".

And then I learned I could fulfill my life dream ...

Потім я дізнався, що можу здійснити свої мрії

by asking.

питаючи.

You know, I came from four generations of teachers,

Розумієте, чотири покоління моїх предків були вчителями.

and my grandma has always told me,

Моя бабця завжди казала мені:

"Hey Jia, you can do anything you want,

"Джіа, ти можеш бути ким завгодно,

but it'd be great if you became a teacher."

але було б чудово, якби ти став вчителем".

(Laughter)

(Сміх)

But I wanted to be an entrepreneur, so I didn't.

Та я захотів стати підприємцем.

But it has always been my dream to actually teach something.

Але завжди мріяв дійсно навчити когось чомусь.

Тож я сказав собі: "А якщо я просто попрохаю

So I said, "What if I just ask

and teach a college class?"

викладати у класі коледжу?"

I lived in Austin at the time,

Я тоді жив у Остіні,

тож я пішов до університету Техасу в Остіні,

so I went to University of Texas at Austin

постукав у двері професора і запитав: "Можна мені викладати у вашому класі?"

and knocked on professors' doors and said, "Can I teach your class?"

I didn't get anywhere the first couple of times.

Перші декілька разів у мене нічого не вийшло,

But because I didn't run -- I kept doing it --

але я не тікав і продовжував пробувати,

and on the third try the professor was very impressed.

а на третій раз професор був дуже вражений.

He was like, "No one has done this before."

Він вимовив: "Ніхто не робив цього раніше".

And I came in prepared with powerpoints and my lesson.

Тоді я приготувався до уроку і виготовив слайди.

He said, "Wow, I can use this.

Він каже: "Що ж, це може бути корисно.

Why don't you come back in two months? I'll fit you in my curriculum."

Повертайся через два місяці. Я тебе впишу в навчальний план".

And two months later I was teaching a class.

Через два місяці я викладав у класі.

This is me -- you probably can't see, this is a bad picture.

Це я. Можливо, ви не бачите, це погана фотографія.

You know, sometimes you get rejected by lighting, you know?

Знаєте, часом світло відмовляє вам.

(Laughter)

(Сміх)

But wow --

Та вау,

when I finished teaching that class, I walked out crying,

коли урок закінчився, я вийшов плачучи,

because I thought

бо зрозумів,

I could fulfill my life dream just by simply asking.

що зміг здійснити мрію просто питаючи.

I used to think I have to accomplish all these things --

Я звик вважати, що я повинен виконувати усе це -

have to be a great entrepreneur, or get a PhD to teach --

повинен бути гарним бізнесменом, отримати докторську, щоб викладати,

but no, I just asked,

але я просто запитав

and I could teach.

і зміг викладати.

And in that picture, which you can't see,

На цій картинці, якої ви не бачите,

I quoted Martin Luther King, Jr.

я цитую Мартіна Лютера Кінґа.

Why? Because in my research I found that people who really change the world,

Бо завдяки моєму дослідженню я дізнався, що люди, які змінюють світ,

who change the way we live and the way we think,

які змінюють наше життя і наші думки,

are the people who were met with initial and often violent rejections.

це люди, які на початку і частенько надалі отримували відмови.

People like Martin Luther King, Jr.,

Такі люди, як Мартін Лютер Кінґ,

like Mahatma Gandhi, Nelson Mandela,

Махатма Ґанді, Нельсон Мандела,

or even Jesus Christ.

або навіть Ісус Христос.

These people did not let rejection define them.

Ці люди не дозволяли відмовам визначати себе.

They let their own reaction after rejection define themselves.

Їх визначає їхня власна реакція на отримання відмови,

And they embraced rejection.

їхнє сприйняття відмов.

And we don't have to be those people to learn about rejection,

Не обов'язково бути цими людьми, щоб навчитись сприймати відмови.

and in my case,

У моєму випадку

rejection was my curse,

відмови були моїм прокляттям,

was my boogeyman.

були для мене бабаєм.

It has bothered me my whole life because I was running away from it.

Вони турбували мене все життя, тому що я втікав від них.

Then I started embracing it.

Тоді я почав їх приймати.

I turned that into the biggest gift in my life.

Я перетворив їх у найбільший подарунок у своєму житті.

I started teaching people how to turn rejections into opportunities.

Я почав вчити людей, як перетворити відмови в протилежність.

I use my blog, I use my talk,

Я використовую свій блог, виступаю з промовами,

I use the book I just published,

написав книжку, яку недавно опублікував,

and I'm even building technology to help people overcome their fear of rejection.

розробив технологію,

яка допомагає людям навчитися долати страх відмови.

When you get rejected in life,

Коли вам відмовляють,

when you are facing the next obstacle

коли ви стикаєтеся з перешкодами

or next failure,

або поразками,

consider the possibilities.

обмірковуйте можливості.

Don't run.

Не втікайте.

If you just embrace them,

Якщо ви їх приймете,

they might become your gifts as well.

вони можуть стати і вашим подарунком.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)