Alison Gopnik: What do babies think?

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Anna Bogdanova

What is going on

Що відбувається

in this baby's mind?

в свідомості цієї дитини?

If you'd asked people this 30 years ago,

Якби ви запитали про це 30 років тому,

most people, including psychologists,

- більшість людей, включно з психологами,

would have said that this baby was irrational,

сказали-б, що це маля ірраціональне,

illogical, egocentric --

нелогічне, егоцентричне -

that he couldn't take the perspective of another person

що воно не здатне поставити себе на місце іншої людини

or understand cause and effect.

або зрозуміти причину та наслідок.

In the last 20 years,

За останні 20 років

developmental science has completely overturned that picture.

вчення про розвиток повністю перекреслило цю картину.

So in some ways,

Тож певною мірою

we think that this baby's thinking

ми вважаємо, що мислення цієї дитини

is like the thinking of the most brilliant scientists.

подібне до того, як думають найбільш блискучі науковці.

Let me give you just one example of this.

Дозвольте мені надати вам лише один приклад цього.

One thing that this baby could be thinking about,

- Одна річ, про яку може думати ця дитина,

that could be going on in his mind,

чим може бути зайнятий її розум -

is trying to figure out

то це намаганням з'ясувати,

what's going on in the mind of that other baby.

що має на думці інше дитя.

After all, one of the things that's hardest for all of us to do

Зрештою, одна з найбільш складних для всіх нас речей

is to figure out what other people are thinking and feeling.

це з`ясувати, що інші люди думають і відчувають.

And maybe the hardest thing of all

І можливо найтяжче,

is to figure out that what other people think and feel

це усвідомити, що те, що інші думають та відчувають,

isn't actually exactly like what we think and feel.

не зовсім подібне до того, як ми думаємо та відчуваємо.

Anyone who's followed politics can testify

Будь-хто, слідкуючи за політиками може засвідчити

to how hard that is for some people to get.

як тяжко це розуміння дається певним людям.

We wanted to know

Ми хотіли дізнатися

if babies and young children

чи немовлята й маленькі діти

could understand this really profound thing about other people.

можуть розуміти ці дійсно глибокі речі стосовно інших людей.

Now the question is: How could we ask them?

Тепер питання: як ми могли б розпитати їх?

Babies, after all, can't talk,

Діти, зрештою, не можуть говорити,

and if you ask a three year-old

і якщо ви попросите трирічне маля

to tell you what he thinks,

розповісти вам, що воно думає,

what you'll get is a beautiful stream of consciousness monologue

що ви отримаєте - то це прекрасний монолог потоку свідомості,

about ponies and birthdays and things like that.

про поні, дні народження й подібні речі.

So how do we actually ask them the question?

То як ми насправді розпитаємо їх?

Well it turns out that the secret was broccoli.

Тож... вивилося, що секретом була брокколі.

What we did -- Betty Rapacholi, who was one of my students, and I --

Ось що ми зробили - Бетті Рапачолі, що була однією з моїх студентів, та я -

was actually to give the babies two bowls of food:

власне, ми давали малюкам дві миски їжі:

one bowl of raw broccoli

одну миску сирої брокколі

and one bowl of delicious goldfish crackers.

і одну миску смачних крекерів - золотих рибок.

Now all of the babies, even in Berkley,

Нині всі діти, навіть з Берклі,

like the crackers and don't like the raw broccoli.

люблять крекери і не люблять сирої брокколі.

(Laughter)

(Сміх)

But then what Betty did

Але що ж робила Бетті

was to take a little taste of food from each bowl.

- вона трохи куштувала з кожної миски.

And she would act as if she liked it or she didn't.

І вона вдавала, ніби їй смакувало чи ні.

So half the time, she acted

Тож половину часу вона вдавала

as if she liked the crackers and didn't like the broccoli --

наче їй подобались крекери і не подобалась брокколі -

just like a baby and any other sane person.

так само, як малюкам, і будь-який інший адекватній людині.

But half the time,

Але в половині випадків,

what she would do is take a little bit of the broccoli

вона брала малий шматочок брокколі

and go, "Mmmmm, broccoli.

й починала "М-м-м-м-м, брокколі.

I tasted the broccoli. Mmmmm."

Я ласую броколі. М-м-м-м-м ".

And then she would take a little bit of the crackers,

І тоді вона брала трохи крекерів,

and she'd go, "Eww, yuck, crackers.

й "Юууу, фу, крекери.

I tasted the crackers. Eww, yuck."

Я спробувала крекери. Ой фу... ".

So she'd act as if what she wanted

Тож вона поводилась так, ніби вона хотіла

was just the opposite of what the babies wanted.

просто протилежне тому, чого хотіли діти.

We did this with 15 and 18 month-old babies.

Ми зробили це з п`ятнадцятимісячними та півторарічними немовлятами.

And then she would simply put her hand out and say,

А потім вона просто виставляла долоню й казала:

"Can you give me some?"

- "Можеш дати мені трохи?"

So the question is: What would the baby give her,

Отже питання: Що ж їй давали малята,

what they liked or what she liked?

- те, що подобалося їм, чи те, що любила вона?

And the remarkable thing was that 18 month-old babies,

І дивовижно те, що півторарічні мацьопи,

just barely walking and talking,

що заледве ходять й говорять,

would give her the crackers if she liked the crackers,

давали їй крекери, якщо їй подобались крекери,

but they would give her the broccoli if she liked the broccoli.

але вони давали їй брокколі, коли вона вподобала брокколі.

On the other hand,

З іншого боку,

15 month-olds would stare at her for a long time

п`ятнадцятимісячні діти довго витріщались на неї,

if she acted as if she liked the broccoli,

якщо вона поводилась, ніби їй подобається брокколі,

like they couldn't figure this out.

наче вони не могли цього збагнути.

But then after they stared for a long time,

Але після того тривалого спостереження,

they would just give her the crackers,

вони просто давали їй крекери,

what they thought everybody must like.

- те, що, вони гадали - всі мають любити.

So there are two really remarkable things about this.

В цьому насправді є дві визначні речі.

The first one is that these little 18 month-old babies

Перша, що ці маленькі півторарічні немовлята

have already discovered

вже відкрили для себе

this really profound fact about human nature,

цей дійсно глибокий факт, про людську природу,

that we don't always want the same thing.

що ми не завжди хочемо те саме.

And what's more, they felt that they should actually do things

І більше того - вони відчували, що мають намагатись

to help other people get what they wanted.

допомогти іншим одержати те, що вони хочуть.

Even more remarkably though,

Хоча навіть більш дивним

the fact that 15 month-olds didn't do this

враховуючи той факт, що п`ятнадцятимісячні діти не робили цього

suggests that these 18 month-olds had learned

є припущення, що ці півторарічні малюки вивчили

this deep, profound fact about human nature

цей глибокий, складний факт про людську природу

in the three months from when they were 15 months old.

протягом трьох місяців, відколи їм було 15 місяців.

So children both know more and learn more

Тож діти знають більше й навчаються більшому,

than we ever would have thought.

ніж ми могли-б собі уявити.

And this is just one of hundreds and hundreds of studies over the last 20 years

І це тільки одне з сотень та сотень досліджень за останні 20 років,

that's actually demonstrated it.

що насправді це продемонстрували.

The question you might ask though is:

Питання, що це може у вас викликати:

Why do children learn so much?

- Чому діти вчаться так багато?

And how is it possible for them to learn so much

І як це можливо, що вони вивчають так багато,

in such a short time?

в такі короткі строки?

I mean, after all, if you look at babies superficially,

Я маю на увазі, зрештою, якщо ви подивитеся на дітей поверхнево,

they seem pretty useless.

- вони, здаються, доволі безпорадними

And actually in many ways, they're worse than useless,

Направду у багатьох випадках вони навіть гірше, ніж беспорадні,

because we have to put so much time and energy

тому що ми мусимо вкладати стільки часу та енергії

into just keeping them alive.

просто в збереження їхніх життів.

But if we turn to evolution

Але якщо ми звернемося до еволюції

for an answer to this puzzle

для відповіді на цю загадку

of why we spend so much time

про те, чому ми витрачаємо стільки часу

taking care of useless babies,

турбуючись про безпомічних дітей,

it turns out that there's actually an answer.

- виявляється, що там насправді є відповідь.

If we look across many, many different species of animals,

Якщо ми передивимось багато, багато різних видів тварин,

not just us primates,

не лише нас, приматів,

but also including other mammals, birds,

але і в тому числі інших ссавців, птахів,

even marsupials

навіть сумчастих

like kangaroos and wombats,

як кенгуру й вомбатів,

it turns out that there's a relationship

- виявиться, що існує взаємозв'язок

between how long a childhood a species has

між тим, як довго триває дитинство в цих видах

and how big their brains are compared to their bodies

й тим, наскільки великий їх мозок в порівнянні з їх тілами,

and how smart and flexible they are.

і якими розумними та гнучкими вони є.

And sort of the posterbirds for this idea are the birds up there.

І свого роду ілюстраціями цієї ідеї є он ті птахи.

On one side

З одного боку,

is a New Caledonian crow.

Ново-Каледонський ворон.

And crows and other corvidae, ravens, rooks and so forth,

І ворони та інших воронові, круки, граки і т.д.,

are incredibly smart birds.

- неймовірно розумні птахи.

They're as smart as chimpanzees in some respects.

Вони розумні, як шимпанзе в певних випадках.

And this is a bird on the cover of science

І це птах на обкладинці Science,

who's learned how to use a tool to get food.

навчений послуговуватись знаряддям для видобутку їжі.

On the other hand,

З іншого боку,

we have our friend the domestic chicken.

ми маємо нашого друга - свійську курку.

And chickens and ducks and geese and turkeys

І курей, і качок, і гусей й індиків,

are basically as dumb as dumps.

що здебільшого тупі як колоди.

So they're very, very good at pecking for grain,

Вони дуже, дуже вправні в клюванні зерна,

and they're not much good at doing anything else.

і не дуже здібні до будь-чого іншого.

Well it turns out that the babies,

Тож виявляється, що діти

the New Caledonian crow babies, are fledglings.

Ново-Каледонської ворони лишаються пташенятами,

They depend on their moms

залежать від своїх мам,

to drop worms in their little open mouths

що кидають черв'ячків в їхні маленькі відкриті клюви

for as long as two years,

протягом двох років,

which is a really long time in the life of a bird.

що є дійсно довгим часом, у вимірах тривалості пташиного життя.

Whereas the chickens are actually mature

Тоді як курчата насправді дозрівають

within a couple of months.

протягом кількох місяців.

So childhood is the reason

Відтак дитинство є причиною,

why the crows end up on the cover of Science

чому ворони в кінцевому підсумку на обкладинці наукового журналу

and the chickens end up in the soup pot.

а кури потрапляють в каструлю супу.

There's something about that long childhood

Є щось в цьому тривалому дитинстві,

that seems to be connected

що, здається, пов'язане

to knowledge and learning.

зі знанням і навчанням.

Well what kind of explanation could we have for this?

Яке ж пояснення цьому в нас може бути?

Well some animals, like the chicken,

Певні тварини, як курка,

seem to be beautifully suited

здається - чудово підходять

to doing just one thing very well.

для дуже доброго виконання однієї речі.

So they seem to be beautifully suited

Видається вони чудово пристосовані

to pecking grain in one environment.

до клювання зерна в одному середовищі.

Other creatures, like the crows,

Інші створіння, як ворони,

aren't very good at doing anything in particular,

не дуже вправні в чомусь конкретному,

but they're extremely good

але вони дуже здібні

at learning about laws of different environments.

до вивчення законів різних середовищ.

And of course, we human beings

І, звичайно, ми, людські істоти

are way out on the end of the distribution like the crows.

- зовсім з іншого боку цього розподілу, як ворони.

We have bigger brains relative to our bodies

Ми маємо значно більший мозок, порівняно з нашими тілами,

by far than any other animal.

аніж будь-яка інше тварина.

We're smarter, we're more flexible,

Ми розумніші, ми більш гнучкі,

we can learn more,

ми можемо вивчати більше,

we survive in more different environments,

ми виживаємо в більш різноманітних середовищах,

we migrated to cover the world and even go to outer space.

ми охопили цілий світ мігруючи і навіть бували в космосі.

And our babies and children are dependent on us

І наші малята й діти залежать від нас

for much longer than the babies of any other species.

значно довше, ніж діти будь-яких інших видів.

My son is 23.

Моєму синові 23.

(Laughter)

(Сміх)

And at least until they're 23,

Й принаймні доки їм не виповниться 23

we're still popping those worms

ми продовжуємо закидати тих черв'ячків

into those little open mouths.

в ті маленькі відкриті роти.

All right, why would we see this correlation?

Добре, чому ми бачимо такий взаємозв'язок?

Well an idea is that that strategy, that learning strategy,

Ну ідея полягає в тому, що стратегія, ця стратегія навчання,

is an extremely powerful, great strategy for getting on in the world,

є надзвичайно потужною, могутньою стратегію для існування в світі,

but it has one big disadvantage.

але вона має один великий недолік.

And that one big disadvantage

І той великий недолік

is that, until you actually do all that learning,

- що, доки ви власне провадите все те вивчення,

you're going to be helpless.

- ви лишатиметесь безпорадними.

So you don't want to have the mastodon charging at you

Тож ви б не хотіли, доки вас атакує мастодонт

and be saying to yourself,

- промовляти до себе,

"A slingshot or maybe a spear might work. Which would actually be better?"

"Рогатка або... - може, спис може спрацювати. Що б насправді було краще?"

You want to know all that

Ви хочете вже знати все це,

before the mastodons actually show up.

допоки мастодонти насправді вам зустрінуться.

And the way the evolutions seems to have solved that problem

І спосіб, в який, схоже, еволюція вирішила цю проблему

is with a kind of division of labor.

є свого роду розподіл роботи.

So the idea is that we have this early period when we're completely protected.

Таким чином, ідея полягає в тому, що ми маємо цей ранній період, коли ми повністю захищені.

We don't have to do anything. All we have to do is learn.

Ми не мусимо робити нічого. Все, що ми маємо робити - це вчитися.

And then as adults,

І тоді, як дорослі,

we can take all those things that we learned when we were babies and children

ми можемо взяти все те, що ми дізналися, доки були немовлятами й дітьми

and actually put them to work to do things out there in the world.

і, власне, задіяти ці знання, щоб робити щось там, у світі.

So one way of thinking about it

Тож один спосіб сприймати це

is that babies and young children

- думати, що немовлята і маленькі діти

are like the research and development division of the human species.

щось на кшталт відділу дослідження й розвитку людського виду.

So they're the protected blue sky guys

Тож вони захищені мрійники, що літають в хмарах,

who just have to go out and learn and have good ideas,

що просто мусять вийти і вчитися і мати хороші ідеї,

and we're production and marketing.

а ми - департамент виробництва та маркетингу.

We have to take all those ideas

Ми повинні взяти всі ці ідеї

that we learned when we were children

що ми вивчили, коли ми були дітьми

and actually put them to use.

й на практиці застосувати їх.

Another way of thinking about it

Інший спосіб думати про це такий:

is instead of thinking of babies and children

замість того, щоб вважати немовлят і дітей

as being like defective grownups,

неповноцінними дорослими,

we should think about them

ми маємо думати про них

as being a different developmental stage of the same species --

як про іншу стадію розвитку того самого виду -

kind of like caterpillars and butterflies --

наче гусені та метелики -

except that they're actually the brilliant butterflies

за тим виключенням, що це вони, насправді, блискучі метелики

who are flitting around the garden and exploring,

що пурхають навколо саду та досліджують,

and we're the caterpillars

а ми - гусені,

who are inching along our narrow, grownup, adult path.

що поволі повзуть своїм вузьким, дорослим, зрілим шляхом.

If this is true, if these babies are designed to learn --

Якщо це правда, якщо ці діти призначені, щоб вчитися -

and this evolutionary story would say children are for learning,

а ця еволюційна історія свідчить, що діти для навчання,

that's what they're for --

це те, для чого вони створені -

we might expect

то ми можемо розраховувати,

that they would have really powerful learning mechanisms.

що вони мають дійсно потужні механізми вивчення.

And in fact, the baby's brain

І справді, мозок дитини

seems to be the most powerful learning computer

видається найпотужнішим комп'ютером що навчається

on the planet.

на планеті.

But real computers are actually getting to be a lot better.

Але справжні комп'ютери, направду стають набагато краще.

And there's been a revolution

Й відбулася революція

in our understanding of machine learning recently.

у нашому розумінні навчання машин, останнім часом.

And it all depends on the ideas of this guy,

І все це базується на ідеях цього хлопця,

the Reverend Thomas Bayes,

превелебного Томаса Байєса,

who was a statistician and mathematician in the 18th century.

що був статистиком і математиком, в 18-му столітті.

And essentially what Bayes did

І по суті, що зробив Байєс

was to provide a mathematical way

це впровадив математичний спосіб

using probability theory

використовуючи теорію ймовірності

to characterize, describe,

щоб схарактеризувати, описати

the way that scientists find out about the world.

спосіб, в який вчені дізнаються про світ.

So what scientists do

Тож ось що роблять вчені

is they have a hypothesis that they think might be likely to start with.

вони мають гіпотезу, з якої, вони гадають, варто почати.

They go out and test it against the evidence.

Вони виходять й тестують її на практиці.

The evidence makes them change that hypothesis.

Результати спричиняють зміну тієї гіпотези.

Then they test that new hypothesis

Потім вони перевіряютьцю нову гіпотезу

and so on and so forth.

і так далі і так далі.

And what Bayes showed was a mathematical way that you could do that.

І Байес продемонстрував математичний спосіб, в який ви могли-б це робити.

And that mathematics is at the core

Ті розрахунки лежать в основі

of the best machine learning programs that we have now.

кращих програм машинного навчання, які ми маємо зараз.

And some 10 years ago,

І близько 10 років тому,

I suggested that babies might be doing the same thing.

я припустила, що діти можливо роблять те саме.

So if you want to know what's going on

Тож якщо ви хочете знати, що відбувається

underneath those beautiful brown eyes,

за цими красивими каріми очима,

I think it actually looks something like this.

- гадаю, це насправді виглядає приблизно так:

This is Reverend Bayes's notebook.

Це записник превелебного Байеса.

So I think those babies are actually making complicated calculations

Тож я думаю, що ці діти насправді роблять складні розрахунки

with conditional probabilities that they're revising

умовної ймовірності того, що вони розглядають,

to figure out how the world works.

щоб з'ясувати, як влаштовано світ.

All right, now that might seem like an even taller order to actually demonstrate.

Гаразд, тепер це, може видатись ще складнішою задачею - насправді це продемонструвати.

Because after all, if you ask even grownups about statistics,

Бо врешті-решт, якщо ви навіть дорослих запитуєте про статистику,

they look extremely stupid.

вони виглядають вийнятково дурними.

How could it be that children are doing statistics?

Як таке можливо, щоб діти збирали статистику?

So to test this we used a machine that we have

Таким чином, щоб перевірити це, ми використали машину, що ми маємо

called the Blicket Detector.

називається Blicket Detector.

This is a box that lights up and plays music

Це коробка, що підсвічується й програє музику

when you put some things on it and not others.

коли ви вставляєте на ньому певні речі, а не інші.

And using this very simple machine,

І, використовуючи цю дуже просту машину,

my lab and others have done dozens of studies

моя лабораторія та інші зробили десятки досліджень

showing just how good babies are

демонструючи, якими вправними є діти

at learning about the world.

у вивченні світу.

Let me mention just one

Дозвольте мені згадати лише одне,

that we did with Tumar Kushner, my student.

що ми зробили з Тумар Кушнер, моєю студенткою.

If I showed you this detector,

Якби я показала вам цей детектор,

you would be likely to think to begin with

ви були-б схильні вирішити спочатку,

that the way to make the detector go

що спосіб, в який запускається детектор

would be to put a block on top of the detector.

- це розмістити блок згори детектора.

But actually, this detector

Проте насправді, цей детектор

works in a bit of a strange way.

працює в трохи дивний спосіб.

Because if you wave a block over the top of the detector,

Оскільки якщо ви помахаєте блоком понад детектором,

something you wouldn't ever think of to begin with,

- щось, з чого вам ніколи-б не спало на думку розпочати,

the detector will actually activate two out of three times.

- детектор, насправді, активовується в двох з трьох випадків.

Whereas, if you do the likely thing, put the block on the detector,

Водночас, коли ви вчините вірогідно, поставивши блок на детектор,

it will only activate two out of six times.

- він активується лише у двох випадках, з шести.

So the unlikely hypothesis

Так малоймовірна гіпотеза

actually has stronger evidence.

насправді має вагомі докази.

It looks as if the waving

Схоже на те, що помахування

is a more effective strategy than the other strategy.

є більш ефективною стратегією, ніж інші стратегії.

So we did just this; we gave four year-olds this pattern of evidence,

Тож ми зробили тільки це - ми дали чотиринічним цей наочний зразок,

and we just asked them to make it go.

і ми просто попросили їх змусити це запрацювати.

And sure enough, the four year-olds used the evidence

І дійсно, чотирирічні знімали показання,

to wave the object on top of the detector.

й вимахували об'єктом понад детектором.

Now there are two things that are really interesting about this.

Тож є дві речі, що дійсно цікаві в цьому.

The first one is, again, remember, these are four year-olds.

Перша, знову ж, пам'ятайте, що це чотирирічки.

They're just learning how to count.

Вони лише вчаться рахувати.

But unconsciously,

Але несвідомо,

they're doing these quite complicated calculations

вони роблять ці доволі складні підрахунки,

that will give them a conditional probability measure.

що дають їм вимірювання умовної ймовірності.

And the other interesting thing

А інша цікава річ

is that they're using that evidence

це те, що вони використовують, ті твердження,

to get to an idea, get to a hypothesis about the world,

щоб отримати уявлення, отримати гіпотезу про світ,

that seems very unlikely to begin with.

що на перший погляд здається неможливим.

And in studies we've just been doing in my lab, similar studies,

І в дослідженнях, ми нещодавно проводили в моїй лабораторії аналогічні дослідження,

we've show that four year-olds are actually better

ми продемонстрували, що чотирирічні насправді вправніші

at finding out an unlikely hypothesis

в пошуку малоймовірних гіпотез,

than adults are when we give them exactly the same task.

ніж дорослі, коли ми ставимо їм однакове завдання.

So in these circumstances,

Таким чином, за цих обставин,

the children are using statistics to find out about the world,

- діти використовують статистику, щоб дізнаватись про світ,

but after all, scientists also do experiments,

але врешті-решт, вчені, також, експериментують,

and we wanted to see if children are doing experiments.

і ми хотіли побачити, чи діти ставлять експерименти.

When children do experiments we call it "getting into everything"

Коли діти роблять досліди, ми називаємо це "суванням всюди свого носа"

or else "playing."

або-ж "іграми".

And there's been a bunch of interesting studies recently

І відбулася купа цікавих досліджень останнім часом,

that have shown this playing around

які показали, що ці забавки

is really a kind of experimental research program.

насправді свого роду програма експериментальних досліджень.

Here's one from Cristine Legare's lab.

Ось одна з лабораторій Крістін Легар.

What Cristine did was use our Blicket Detectors.

Крістін використовувала наші Blicket-детектори.

And what she did was show children

А саме - показувала дітям,

that yellow ones made it go and red ones didn't,

що жовте їх запускало, а червоне - ні,

and then she showed them an anomaly.

і тоді вона показувала їм аномалію.

And what you'll see

І те, що ви побачите,

is that this little boy will go through five hypotheses

- що цей малюк відпрацює п'ять гіпотез

in the space of two minutes.

протягом двох хвилин.

(Video) Boy: How about this?

(Відео) Хлопчик: Як щодо цього?

Same as the other side.

Так само, як з іншого боку.

Alison Gopnik: Okay, so his first hypothesis has just been falsified.

Елісон Гопнік: Добре, тож першу гіпотезу щойно було спростовано.

(Laughter)

(Сміх)

Boy: This one lighted up, and this one nothing.

Хлопчик: Цей засвітився, а цей - нічого.

AG: Okay, he's got his experimental notebook out.

А. Г.: Добре, він застосовує свій дослідний "записник".

Boy: What's making this light up.

Хлопчик: Що змушує це засвічуватись?

(Laughter)

(Сміх)

I don't know.

Не знаю.

AG: Every scientist will recognize that expression of despair.

А. Г.: кожен вчений впізнає цей вираз розпачу.

(Laughter)

(Сміх)

Boy: Oh, it's because this needs to be like this,

Хлопчик: Овва, це тому, що це має бути ось так,

and this needs to be like this.

а це має бути ось так.

AG: Okay, hypothesis two.

А. Г.: Добре, гіпотеза два.

Boy: That's why.

Хлопчик: Ось чому.

Oh.

Ох...

(Laughter)

(Сміх)

AG: Now this is his next idea.

А. Г.: Тепер його наступна ідея.

He told the experimenter to do this,

Він сказав експериментатору, зробити це,

to try putting it out onto the other location.

спробувати пересунути детектор в іншу позицію.

Not working either.

Не спрацювало також.

Boy: Oh, because the light goes only to here,

Хлопчик: А... - це тому що світло йде тільки сюди,

not here.

але не сюди.

Oh, the bottom of this box

В нижній частині цієї коробки

has electricity in here,

має тут електрику,

but this doesn't have electricity.

але ця не має електрики.

AG: Okay, that's a fourth hypothesis.

А. Г.: Добре, це четверта гіпотеза.

Boy: It's lighting up.

Хлопчик: Це засвітлюється.

So when you put four.

Коли ви кладете чотири.

So you put four on this one to make it light up

Тож ви кладете чотири сюди, щоб воно засвітилося

and two on this one to make it light up.

і два - сюди, щоб засвітилося це.

AG: Okay,there's his fifth hypothesis.

А. Г.: Добре, ось його п'ята гіпотеза.

Now that is a particularly --

Це вийнятковий -

that is a particularly adorable and articulate little boy,

це надзвичайно чарівний і промовистий маленький хлопчик,

but what Cristine discovered is this is actually quite typical.

але те, що виявила Крістін - направду доволі типово.

If you look at the way children play, when you ask them to explain something,

Якщо ви подивитеся на те, як грають діти, попросите їх пояснити щось,

what they really do is do a series of experiments.

що вони дійсно роблять - то це серії дослідів.

This is actually pretty typical of four year-olds.

Насправді це доволі типово для чотирирічних.

Well, what's it like to be this kind of creature?

На що ж це схоже, бути створінням такого типу?

What's it like to be one of these brilliant butterflies

Яке це, бути одним з цих блискучих метеликів,

who can test five hypotheses in two minutes?

що можуть перевірити п'ять гіпотез за дві хвилини?

Well, if you go back to those psychologists and philosophers,

Якщо ви звернетесь до тих психологів та філософів,

a lot of them have said

багато з них казали,

that babies and young children were barely conscious

що немовлята та діти є ледве свідомими,

if they were conscious at all.

якщо вони взагалі свідомі.

And I think just the opposite is true.

А я гадаю що зовсім протилежне є правдою.

I think babies and children are actually more conscious than we are as adults.

Я вважаю, немовлята й діти, насправді більш свідомі, ніж ми, як дорослі.

Now here's what we know about how adult consciousness works.

Тепер ось те, що ми знаємо про те, як працює доросла свідомість.

And adults' attention and consciousness

Увага й усвідомлення дорослого

look kind of like a spotlight.

виглядають наче прожектор.

So what happens for adults

Тож з дорослими відбувається наступне:

is we decide that something's relevant or important,

ми вирішуємо, що щось є суттєвим чи важливим,

we should pay attention to it.

чому ми маємо приділити увагу.

Our consciousness of that thing that we're attending to

Наше усвідомлення тієї речі, якій ми приділяємо увагу

becomes extremely bright and vivid,

стає надзвичайно яскравим й живим,

and everything else sort of goes dark.

і все інше, ніби відступає в темряву.

And we even know something about the way the brain does this.

І ми навіть знаємо дещо про те, як саме мозок це робить.

So what happens when we pay attention

Тож коли ми звертаємо увагу

is that the prefrontal cortex, the sort of executive part of our brains,

- префронтальна кора, свого роду виконавча частина нашого мозку,

sends a signal

надсилає сигнал,

that makes a little part of our brain much more flexible,

що робить невелику частину нашого мозку більш гнучким,

more plastic, better at learning,

більш пластичними, здатнішим до навчання,

and shuts down activity

і зупиняє активність

in all the rest of our brains.

решти наших мізків.

So we have a very focused, purpose-driven kind of attention.

Тож ми маємо дуже зосереджений, цілеспрямований вид уваги.

If we look at babies and young children,

Якщо ми розглянемо немовлят і маленьких дітей,

we see something very different.

- ми бачимо щось зовсім інше.

I think babies and young children

Я гадаю, немовлята і маленькі діти

seem to have more of a lantern of consciousness

мабуть мають радше свідомість-ліхтар,

than a spotlight of consciousness.

аніж свідомість-прожектор.

So babies and young children are very bad

Тому немовлята і маленькі діти дуже погано

at narrowing down to just one thing.

зосереджуються на лише одній речі.

But they're very good at taking in lots of information

Але вони дуже добре сприймають багато інформації

from lots of different sources at once.

з великої кількості різних джерел водночас.

And if you actually look in their brains,

І якщо ви насправді глянете в їх мозок,

you see that they're flooded with these neurotransmitters

ви побачите, що вони наводнені цими нейротрансмітерами,

that are really good at inducing learning and plasticity,

що дійсно добре активують навчання й пластичність,

and the inhibitory parts haven't come on yet.

а гальмуючі частини ще не зросли.

So when we say that babies and young children

Тому, коли ми говоримо, що немовлята й діти молодшого віку

are bad at paying attention,

погано зосереджуються,

what we really mean is that they're bad at not paying attention.

насправді ми маємо на увазі те, що вони не вміють не звертати уваги.

So they're bad at getting rid

Тож вони погано позбавляються

of all the interesting things that could tell them something

всього цікавого, що може їм про щось сказати,

and just looking at the thing that's important.

і погано зосереджуються на речах, що є важливими.

That's the kind of attention, the kind of consciousness,

Це той вид уваги, той вид свідомості,

that we might expect

що ми могли б очікувати

from those butterflies who are designed to learn.

від тих метеликів, створених для вивчення.

Well if we want to think about a way

Тож, якщо хочемо вигадати спосіб

of getting a taste of that kind of baby consciousness as adults,

спробувати на собі цю дитячу свідомість, як дорослі

I think the best thing is think about cases

- гадаю, що краще за все думати про випадки

where we're put in a new situation that we've never been in before --

де ми опиняємось в новій ситуації, в якій ми досі ніколи не були -

when we fall in love with someone new,

коли ми закохуємось в когось нового,

or when we're in a new city for the first time.

або коли ми в новому місті вперше.

And what happens then is not that our consciousness contracts,

І що тоді відбувається - наша свідомість не звужується,

it expands,

вона розширюється,

so that those three days in Paris

тож ті три дні в Парижі

seem to be more full of consciousness and experience

видаються більш сповненими свідомості й досвіду,

than all the months of being

ніж всі місяці

a walking, talking, faculty meeting-attending zombie back home.

ходячим, говорячим, відвідуючим засідання кафедри зомбі там вдома.

And by the way, that coffee,

І, до речі, та кава,

that wonderful coffee you've been drinking downstairs,

та чудова кава, що ви пили внизу,

actually mimics the effect

насправді імітує ефект

of those baby neurotransmitters.

тих дитячих нейромедіаторів.

So what's it like to be a baby?

Тож як це, бути дитиною?

It's like being in love

Це як бути закоханим,

in Paris for the first time

вперше в Парижі,

after you've had three double-espressos.

після трьох подвійних еспрессо.

(Laughter)

(Сміх)

That's a fantastic way to be,

Це фантастичне існування,

but it does tend to leave you waking up crying at three o'clock in the morning.

але зазвичай це завершується пробудженнями в сльозах о третій ночі.

(Laughter)

(Сміх)

Now it's good to be a grownup.

Тож це добре, бути дорослим.

I don't want to say too much about how wonderful babies are.

Я не хочу наговорити забагато про те, які малюки неймовірні.

It's good to be a grownup.

- Це добре, бути дорослим.

We can do things like tie our shoelaces and cross the street by ourselves.

Ми можемо подужати такі речі, як наші шнурки, й здатні переходити вулицю самотужки.

And it makes sense that we put a lot of effort

І це має сенс, що ми докладаємо стільки зусиль,

into making babies think like adults do.

змушуючи дітей думати як дорослі.

But if what we want is to be like those butterflies,

Але якщо ми хочемо бути схожими на тих метеликів,

to have open-mindedness, open learning,

мати ширший кругозір, бути відкритими до навчання,

imagination, creativity, innovation,

уяву, творчість, інноваційність,

maybe at least some of the time

можливо, принаймні частину часу,

we should be getting the adults

ми маємо змушувати дорослих

to start thinking more like children.

починати думати більш дитячо.

(Applause)

(Оплески)