Bassam Tariq: The beauty and diversity of Muslim life

Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Hanna Leliv

I'm a blogger, a filmmaker and a butcher,

Я блогер, режисер та м'ясник

and I'll explain how these identities come together.

і зараз я поясню, як ці образи поєднуються.

It started four years ago,

Це почалося чотири роки тому,

when a friend and I opened our first Ramadan fast

коли ми з другом відкрили наш перший рамаданський фаст-фуд

at one of the busiest mosques in New York City.

в одній з найлюдніших мечетей Нью-Йорка.

Crowds of men with beards and skullcaps were swarming the streets.

Натовпи чоловіків з бородами та в кіпах заполонили вулиці.

It was an FBI agent's wet dream. (Laughter)

Це була заповітна мрія агента ФБР. (Сміх)

But being a part of this community, we knew how welcoming this space was.

Будучи частиною цього суспільства, ми знали, наскільки привітним є це місце.

For years, I'd seen photos of this space being documented

Роками я бачив фото цього місця, які задокументували

as a lifeless and cold monolith,

цей простір як позбавлений життя холодний моноліт,

much like the stereotypical image painted of the American Muslim experience.

як і більшість стереотипних зображень мусульманського життя в Америці.

Frustrated by this myopic view,

Розчаровані таким короткозорим представленням,

my friend and I had this crazy idea:

ми з товаришем придумали цю божевільну ідею:

Let's break our fast at a different mosque in a different state

давай будемо відкривати свій фаст-фуд щоразу в іншій мечеті, в іншому штаті

each night of Ramadan

кожної ночі на Рамадан

and share those stories on a blog.

і опишемо ці історії у блозі.

We called it "30 Mosques in 30 Days,"

Ми назвали блог "30 мечетей за 30 днів"

and we drove to all the 50 states

і вирушили до усіх 50 штатів,

and shared stories from over 100 vastly different Muslim communities,

розповіли історії з-понад 100 різних мусульманських общин,

ranging from the Cambodian refugees in the L.A. projects

починаючи від камбоджійських біженців до проектів у Лос-Анджелесі

to the black Sufis living in the woods of South Carolina.

та темношкірих суфійців в лісах Південної Кароліни.

What emerged was a beautiful and complicated portrait of America.

І ми отримали красивий та складний портрет Америки.

The media coverage forced local journalists

Висвітлення теми в медіа змусило місцевих журналістів

to revisit their Muslim communities,

відвідати їхні мусульманські общини,

but what was really exciting was seeing people from around the world

та особливо захоплюючим було бачити людей зі всього світу,

being inspired to take their own 30-mosque journey.

яких це надихнуло на здійснення власної мандрівки по 30-ти мечетях.

There were even these two NFL athletes

Серед них були навіть ці два спортсмени з Національної футбольної ліги,

who took a sabbatical from the league to do so.

які взяли відпустку у лізі, щоб здійснити подорож.

And as 30 Mosques was blossoming around the world,

У той час, як проект "30 мечетей" був у розпалі по всьому світу,

I was actually stuck in Pakistan working on a film.

я, власне кажучи, застряг у Пакистані, працюючи над фільмом.

My codirector, Omar, and I were at a breaking point with many of our friends

Разом з моїм співрежисером Омаром ми сперечалися з багатьма нашими друзями

on how to position the film.

щодо цього фільму.

The movie is called "These Birds Walk,"

Він називається "Ці пташки можуть ходити",

and it is about wayward street kids

у ньому йдеться про свавільних дітей вулиці,

who are struggling to find some semblance of family.

які борються за те, щоб знайти якусь подобу сім'ї.

We focus on the complexities of youth and family discord,

Ми зосередилися на складних моментах молодості та сімейної незлагоди,

but our friends kept on nudging us to comment on drones and target killings

але наші друзі наполягали, щоб ми говорили про безпілотники та цільові вбивства,

to make the film "more relevant,"

щоб зробити фільм "більш відповідним",

essentially reducing these people who have entrusted us with their stories

здебільшого втягуючи тих людей, які довірили нам свої історії,

into sociopolitical symbols.

у соціополітичну символіку.

Of course, we didn't listen to them,

Звичайно, ми їх не послухали.

and instead, we championed the tender gestures of love

Натомість, ми висвітлили жести любові

and headlong flashes of youth.

та стрімкі спалахи молодості.

The agenda behind our cinematic immersion was only empathy,

За кадрами нашого фільму стояла лише емпатія,

an emotion that's largely deficient from films

емоція, якої часто бракує у фільмах,

that come from our region of the world.

що походять з нашого регіону.

And as "These Birds Walk" played at film festivals and theaters internationally,

І коли "Ці пташки можуть ходити" демонструвався на кінофестивалях та кінотеатрах по світу,

I finally had my feet planted at home in New York,

я врешті ступив ногами на рідну землю у Нью-Йорку,

and with all the extra time and still no real money,

з купою вільного часу та все ще без реальних грошей,

my wife tasked me to cook more for us.

моя дружина змусила мене більше куховарити.

And whenever I'd go to the local butcher to purchase some halal meat,

Щоразу як я ішов до місцевого м'ясника по халяльне м'ясо,

something felt off.

знаходився якийсь брак.

For those that don't know, halal is a term used for meat

Для тих, хто не знає - халяль - це термін, що використовують для м'яса,

that is raised and slaughtered humanely following very strict Islamic guidelines.

яке вирощене та зарізане гуманно, з дотриманням дуже строгих заповідей ісламу.

Unfortunately, the majority of halal meat in America

На жаль, більшість халяльного м'яса в Америці

doesn't rise to the standard that my faith calls for.

не відповідає стандартам, до яких закликає моя віра.

The more I learned about these unethical practices,

Що більше я дізнавався про ці неетичні практики,

the more violated I felt,

то більш оскверненим почувався,

particularly because businesses from my own community

особливо тому, що бізнесові структури моєї власної общини

were the ones taking advantage of my orthodoxy.

отримували вигоду з моєї правовірності.

So, with emotions running high, and absolutely no experience in butchery,

Тож, коли емоції зашкалили, попри повну відсутність досвіду у м'ясництві,

some friends and I opened a meat store

я з кількома друзями відкрив м'ясний магазин

in the heart of the East Village fashion district.

у серці модного району Іст-Вілидж, що на Мангеттені.

(Laughter)

(Сміх)

We call it Honest Chops,

Ми назвали його "Справжні котлети".

and we're reclaiming halal by sourcing organic, humanely raised animals,

Ми вимагаємо халяль з органічних джерел, з тварин, вирощених в гуманних умовах,

and by making it accessible and affordable to working-class families.

і робимо його доступним та прийнятним для сімей з робітничого класу.

There's really nothing like it in America.

В Америці дійсно немає нічого подібного.

The unbelievable part is actually that 90 percent of our in-store customers

Неймовірне в тому, що, власне, 90 відсотків наших споживачів

are not even Muslim.

навіть не є мусульманами.

For many, it is their first time interacting with Islam

Багато з них вперше стикнулись з ісламом

on such an intimate level.

на такому інтимному рівні.

So all these disparate projects -- (Laughter) --

Тож усі ці розрізнені проекти - (Сміх) -

are the result of a restlessness.

є результатом непосидючості.

They are a visceral response to the businesses and curators

Вони є примітивною відповіддю бізнесменам та кураторам,

who work hard to oversimplify my beliefs and my community,

які важко працюють, щоб примітизувати мої вірування та мою общину,

and the only way to beat their machine is to play by different rules.

і єдиний шлях побороти цю машину, це грати за різними правилами.

We must fight with an inventive approach.

Нам слід боротися з новітніми підходами.

With the trust, with the access, with the love that only we can bring,

З довірою, доступністю, любов'ю, яку тільки ми можемо дати,

we must unapologetically reclaim our beliefs

ми мусимо безцеремонно відстоювати наші вірування

in every moving image, in every cut of meat,

у кожному кадрі, у кожному шматку м'яса,

because if we whitewash our stories for the sake of mass appeal,

бо, якщо ми зітремо наші історії заради образу привабливості для мас,

not only will we fail,

ми не тільки зазнаємо невдачі -

but we will be trumped by those with more money and more resources

нас поглинуть ті, в кого більше грошей та ресурсів

to tell our stories.

для переповідання наших історій.

But the call for creative courage is not for novelty or relevance.

Та я закликаю до творчої сміливості не через її новизну чи актуальність.

It is simply because our communities are so damn unique and so damn beautiful.

Це все тому, що наші спільноти настільки, чорт забирай, унікальні і такі красиві.

They demand us to find uncompromising ways to be acknowledged and respected.

Вони просять нас знайти безкомпромісні шляхи заявити про себе та викликати до себе повагу.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)