Why you think you're right -- even if you're wrong | Julia Galef

Перекладач: Igor Lytvyn Утверджено: Hanna Leliv

So I'd like you to imagine for a moment

Я б хотіла, щоб ви на хвилину уявили,

that you're a soldier in the heat of battle.

що ви - солдат у розпалі битви.

Maybe you're a Roman foot soldier or a medieval archer

Можливо, ви римський піхотинець чи середньовічний стрілець

or maybe you're a Zulu warrior.

або воїн Зулу.

Regardless of your time and place, there are some things that are constant.

Незалежно від часу та місця, деякі речі є незмінними.

Your adrenaline is elevated,

Ваш адреналін підвищується,

and your actions are stemming from these deeply ingrained reflexes,

і ваші дії, які випливають із глибоко вкорінених рефлексів,

reflexes rooted in a need to protect yourself and your side

рефлексів, вкорінених у потребі захищати себе та друзів

and to defeat the enemy.

і перемагати ворога.

So now, I'd like you to imagine playing a very different role,

А тепер я хотіла б, щоб ви уявили себе в іншій ролі,

that of the scout.

в ролі розвідника.

Робота розвідника - це не атакувати чи захищатись.

The scout's job is not to attack or defend.

The scout's job is to understand.

Робота розвідника - це розуміти.

The scout is the one going out,

Розвідник - це той, хто виходить,

mapping the terrain, identifying potential obstacles.

наносить на карту місцевість, відображаючи потенційні перепони.

And the scout may hope to learn that, say, there's a bridge

Розвідник може дізнатись про те, що, скажімо, є міст

у зручному місці вздовж річки.

in a convenient location across a river.

But above all, the scout wants to know what's really there,

Однак найголовніше те, що розвідник хоче знати, що ж там насправді,

as accurately as possible.

якнайточніше.

And in a real, actual army, both the soldier and the scout are essential.

У справжній, діючій армії, необхідні і солдати, і розвідники.

But you can also think of each of these roles as a mindset --

Та ви можете вважати ці ролі просто способом мислення -

a metaphor for how all of us process information and ideas

метафору щодо того, як кожен із нас обробляє інформацію та ідеї

in our daily lives.

у повсякденному житті.

What I'm going to argue today is that having good judgment,

Сьогодні я хочу поговорити про те, що правильні судження,

making accurate predictions, making good decisions,

точні передбачення, правильні рішення

is mostly about which mindset you're in.

залежать від вашого типу мислення.

To illustrate these mindsets in action,

Щоб показати ці типи мислення в дії,

I'm going to take you back to 19th-century France,

я хочу перенести вас у Францію 19-го сторіччя,

where this innocuous-looking piece of paper

де цей простий шматок паперу

launched one of the biggest political scandals in history.

спричинив один із найбільших політичних скандалів в історії.

It was discovered in 1894 by officers in the French general staff.

Його виявили в 1894 році офіцери французького генерального штабу.

It was torn up in a wastepaper basket,

Його розірвали та кинули у сміттєвий кошик,

but when they pieced it back together,

та коли його склали докупи,

they discovered that someone in their ranks

то побачили, що хтось серед них

had been selling military secrets to Germany.

продавав військові таємниці Німеччині.

So they launched a big investigation,

Вони почали велике розслідування,

and their suspicions quickly converged on this man,

їхні підозри швидко скерували їх до однієї людини,

Alfred Dreyfus.

Альфреда Дрейфуса.

He had a sterling record,

У нього була бездоганна репутація,

no past history of wrongdoing, no motive as far as they could tell.

не було проступків в минулому, не було мотиву, як їм здавалося.

But Dreyfus was the only Jewish officer at that rank in the army,

Але Дрейфус був єдиним єврейським офіцером такого чину в армії,

and unfortunately at this time, the French Army was highly anti-Semitic.

і, на жаль, в цей час французька армія була здебільшого антисемітською.

They compared Dreyfus's handwriting to that on the memo

Вони порівняли почерк Дрейфуса з тим, що на папері,

and concluded that it was a match,

і зробили висновок, що вони співпадають,

even though outside professional handwriting experts

навіть якщо професійні експерти - графологи

were much less confident in the similarity,

були набагато менше впевнені в схожості,

but never mind that.

але не берімо це до уваги.

They went and searched Dreyfus's apartment,

Вони пішли та обшукали квартиру Дрейфуса,

looking for any signs of espionage.

шукаючи будь-яких ознак шпигунства.

They went through his files, and they didn't find anything.

Вони переглянули його папери, але не знайшли нічого.

This just convinced them more that Dreyfus was not only guilty,

Але це їх ще більше переконало, що Дрейфус був не тільки винним,

but sneaky as well, because clearly he had hidden all of the evidence

а й підступним, бо очевидно сховав всі докази,

before they had managed to get to it.

перед тим, як вони дістались до них.

Next, they went and looked through his personal history

Потім вони переглянули його особисту біографію

for any incriminating details.

у пошуках викривних деталей.

They talked to his teachers,

Вони поговорили з його вчителями,

they found that he had studied foreign languages in school,

вони дізнались що він вивчав іноземну мову в школі,

which clearly showed a desire to conspire with foreign governments

що чітко показало бажання змовитись з іноземними урядами

later in life.

пізніше у житті.

His teachers also said that Dreyfus was known for having a good memory,

Його вчителі також сказали, що Дрейфус мав гарну пам'ять,

що було підозріло, чи не так?

which was highly suspicious, right?

You know, because a spy has to remember a lot of things.

Бо шпигун має багато чого запам'ятовувати.

So the case went to trial, and Dreyfus was found guilty.

Справа дійшла до суду, і Дрейфуса визнали винним.

Afterwards, they took him out into this public square

Після цього вони вивели його на громадську площу

and ritualistically tore his insignia from his uniform

і ритуально зірвали відзнаки з його уніформи,

and broke his sword in two.

і зламали його меч навпіл.

This was called the Degradation of Dreyfus.

І назвали це розжалуванням Дрейфуса.

And they sentenced him to life imprisonment

Вони засудили його до довічного увя'знення

on the aptly named Devil's Island,

на острові Диявола,

which is this barren rock off the coast of South America.

безплідній скелі біля берегів Південної Америки.

So there he went, and there he spent his days alone,

Він вирушив туди і проводив свої дні на самоті,

writing letters and letters to the French government

пишучи листи до французького уряду,

begging them to reopen his case so they could discover his innocence.

благаючи їх відновити його справу, щоб вони довели його невинність.

But for the most part, France considered the matter closed.

Але в цілому Франція вважала справу закритою.

One thing that's really interesting to me about the Dreyfus Affair

Однією справді цікавою для мене деталлю в справі Дрейфуса

is this question of why the officers were so convinced

було питання, чому офіцери були такі переконані

that Dreyfus was guilty.

у провині Дрейфуса.

I mean, you might even assume that they were setting him up,

Ви можете навіть припустити, що вони готували йому пастку,

that they were intentionally framing him.

умисне зводили наклеп на нього.

But historians don't think that's what happened.

Але історики не думають, що сталось саме це.

As far as we can tell,

Наскільки ми розуміємо,

the officers genuinely believed that the case against Dreyfus was strong.

офіцери справді вірили, що справа проти Дрейфуса була вагома.

Which makes you wonder:

Що змушує задуматись:

What does it say about the human mind

що це говорить про людський розум,

that we can find such paltry evidence

якщо такі нікчемні докази для нас

to be compelling enough to convict a man?

будуть достатніми для того, щоб звинуватити людину?

Well, this is a case of what scientists call "motivated reasoning."

Це той випадок, що його вчені називають "мотивоване міркування".

It's this phenomenon in which our unconscious motivations,

Це феномен, коли наші несвідомі мотиви,

our desires and fears,

наші бажання і страхи

shape the way we interpret information.

формують спосіб, у який ми інтерпретуємо інформацію.

Some information, some ideas, feel like our allies.

Певна інформація, ідеї сприймаються як наші союзники.

We want them to win. We want to defend them.

Ми хочемо, щоб вони виграли. Ми хочемо захищати їх.

And other information or ideas are the enemy,

Інша інформація чи ідеї є нашими ворогами,

and we want to shoot them down.

і ми хочемо позбутися їх.

So this is why I call motivated reasoning, "soldier mindset."

Саме тому я називаю мотивоване міркування "солдатським світоглядом".

Probably most of you have never persecuted

Ймовірно, ніхто з вас не переслідував

французько-єврейського солдата за державну зраду,

a French-Jewish officer for high treason,

I assume,

як я припускаю,

but maybe you've followed sports or politics, so you might have noticed

та, можливо, ви вболівали за спортсмена чи політика, то ж ви помітили,

that when the referee judges that your team committed a foul,

що коли суддя зауважує, що ваша команда грала не за правилами,

for example,

наприклад,

you're highly motivated to find reasons why he's wrong.

ви зацікавлені знайти причини, чому він не має рації.

But if he judges that the other team committed a foul -- awesome!

Та коли він робить висновок, що інша команда зробила помилку - чудово!

That's a good call, let's not examine it too closely.

Прекрасно, не потрібно детальніше це розглядати.

Or, maybe you've read an article or a study

Чи, можливо, ви прочитали статтю чи дослідження,

that examined some controversial policy,

які розглядали суперечливу політику,

like capital punishment.

як-от смертну кару.

And, as researchers have demonstrated,

Як показали дослідники,

if you support capital punishment

якщо ви за смертну кару,

and the study shows that it's not effective,

і дослідження демонструє, що вона не ефективна,

then you're highly motivated to find all the reasons

тоді ви маєте намір знайти всі причини того,

why the study was poorly designed.

що це дослідження погано проведене.

But if it shows that capital punishment works,

Та якщо воно показує, що смертна кара діє,

it's a good study.

то це непогане дослідження.

І навпаки: якщо ви не підтримуєте смертну кару - те ж саме.

And vice versa: if you don't support capital punishment, same thing.

Our judgment is strongly influenced, unconsciously,

Наші судження, хоч ми цього не усвідомлюємо, є вкрай залежними

by which side we want to win.

від того, перемога якої сторони для нас є бажаною.

And this is ubiquitous.

І це повсюди.

This shapes how we think about our health, our relationships,

Це формує наші думки про здоров'я, наші стосунки,

how we decide how to vote,

наші рішення, голосування,

what we consider fair or ethical.

що ми вважаємо справедливим чи етичним.

What's most scary to me about motivated reasoning

Та що найбільше мене лякає в мотивованому мисленні,

or soldier mindset,

в солдатському мисленні,

is how unconscious it is.

це те, наскільки воно несвідоме.

We can think we're being objective and fair-minded

Ми можемо вважати себе об'єктивними чи справедливими

and still wind up ruining the life of an innocent man.

і, водночас, руйнувати життя невинної людини.

However, fortunately for Dreyfus, his story is not over.

Проте, на щастя для Дрейфуса, історія не була завершена.

This is Colonel Picquart.

Це полковник Пікарт.

He's another high-ranking officer in the French Army,

Ще один офіцер високого чину у французькій армії, який,

and like most people, he assumed Dreyfus was guilty.

як і більшість, припускав, що Дрейфус був винним.

Also like most people in the army, he was at least casually anti-Semitic.

І також, як більшість в армії, був антисемітом.

But at a certain point, Picquart began to suspect:

Та в певний момент Пікарт запідозрив:

"What if we're all wrong about Dreyfus?"

"А що коли ми всі помилялись щодо Дрейфуса?"

What happened was, he had discovered evidence

Річ у тім, що він знайшов докази,

that the spying for Germany had continued,

що німецьке шпигування продовжувалось,

even after Dreyfus was in prison.

навіть коли Дрейфус був у в'язниці.

And he had also discovered that another officer in the army

І він також побачив, що інший офіцер в армії

had handwriting that perfectly matched the memo,

має почерк, який точно співпадає із почерком у записці,

much closer than Dreyfus's handwriting.

набагато точніше за почерк Дрейфуса.

So he brought these discoveries to his superiors,

Тож він приніс ці докази до керівництва,

but to his dismay, they either didn't care

та, на лихо, їм або було все одно,

or came up with elaborate rationalizations to explain his findings,

або вони вигадували занадто складні пояснення його висновкам,

like, "Well, all you've really shown, Picquart, is that there's another spy

типу, " Ви насправді показали, Пікарт, що є ще один шпигун,

who learned how to mimic Dreyfus's handwriting,

який навчився імітувати почерк Дрейфуса,

and he picked up the torch of spying after Dreyfus left.

і він наступний у черзі після Дрейфуса.

But Dreyfus is still guilty."

Та Дрейфус досі винний".

Eventually, Picquart managed to get Dreyfus exonerated.

Врешті, Пікарту вдалось реабілітувати Дрейфуса.

But it took him 10 years,

Але на це потрібно було 10 років,

and for part of that time, he himself was in prison

і частину цього періоду він сам просидів у в'язниці

за нелояльність до армії.

for the crime of disloyalty to the army.

A lot of people feel like Picquart can't really be the hero of this story

Більшість, мабуть, відчуває, що Пікарт не може бути героєм історії,

because he was an anti-Semite and that's bad, which I agree with.

оскільки він був антисемітом, і це погано, з чим я згодна.

But personally, for me, the fact that Picquart was anti-Semitic

Але особисто для мене те, що Пікарт був антисемітом,

actually makes his actions more admirable,

робить його дії більш значущими,

because he had the same prejudices, the same reasons to be biased

бо він мав упередження, ті ж самі причини бути упередженим,

as his fellow officers,

як і його товариші по службі,

but his motivation to find the truth and uphold it trumped all of that.

та його мотивація знайти правду й підтвердити її анулює все це.

So to me,

Тож для мене

Picquart is a poster child for what I call "scout mindset."

Пікарт є втілення того, що я називаю "мисленням розвідника".

It's the drive not to make one idea win or another lose,

Це прагнення не змусити одну ідею перемогти, а іншу програти,

but just to see what's really there

а бажання просто побачити, як є насправді

as honestly and accurately as you can,

так точно і чесно, як це можливо,

even if it's not pretty or convenient or pleasant.

навіть якщо це негарно, незручно чи неприємно.

This mindset is what I'm personally passionate about.

Я захоплююсь цим мисленням.

And I've spent the last few years examining and trying to figure out

Останні кілька років я провела, досліджуючи та намагаючись знайти,

what causes scout mindset.

що створює мислення розвідника.

Why are some people, sometimes at least,

Чому деякі люди, врешті-решт,

able to cut through their own prejudices and biases and motivations

здатні переступити через власні упередження, схильності та мотивації

and just try to see the facts and the evidence

і просто спробувати побачити факти та докази,

as objectively as they can?

якомога об'єктивніше?

And the answer is emotional.

Відповідь полягає в емоціях.

So, just as soldier mindset is rooted in emotions

Так само як і солдатське мислення, яке вкорінене в емоціях,

like defensiveness or tribalism,

на кшталт захисної поведінки чи племенізму,

scout mindset is, too.

так само із розвідницьким мисленням.

Воно закорінене в різних емоціях.

It's just rooted in different emotions.

Наприклад, розвідники допитливі.

For example, scouts are curious.

They're more likely to say they feel pleasure

Вони радше скажуть, що відчувають задоволення

коли дізнаються нову інформацію

when they learn new information

or an itch to solve a puzzle.

чи бажають розв'язати головоломку.

They're more likely to feel intrigued when they encounter something

Вони будуть заінтриговані, коли зіткнуться із тим,

that contradicts their expectations.

що суперечить їхнім очікуванням.

Scouts also have different values.

Розвідники також мають інші цінності.

They're more likely to say they think it's virtuous

Вони скажуть, що вважають, що це чудово -

to test your own beliefs,

перевірити власні переконання,

and they're less likely to say that someone who changes his mind

і навряд чи будуть стверджувати, що той, хто змінив свою думку,

seems weak.

є слабким.

And above all, scouts are grounded,

І головне, всі розвідники стабільні,

which means their self-worth as a person

що значить, що їхня самооцінка як людини

isn't tied to how right or wrong they are about any particular topic.

не прив'язана до того, чи мають вони рацію щодо певної теми.

So they can believe that capital punishment works.

Вони можуть вірити, що смертна кара працює.

If studies come out showing that it doesn't, they can say,

Якщо дослідження показало, що ні, вони скажуть:

"Huh. Looks like I might be wrong. Doesn't mean I'm bad or stupid."

"Можливо я не мав рації. Та це не значить, що я поганий чи дурний".

This cluster of traits is what researchers have found --

Сукупність цих рис, як дізнались дослідники --

and I've also found anecdotally --

і в чому я теж переконалась -

predicts good judgment.

є ознакою тверезого судження.

And the key takeaway I want to leave you with about those traits

І я хочу, щоб ви знали, що ці риси

is that they're primarily not about how smart you are

не кажуть, чи ви розумний

or about how much you know.

і скільки всього ви знаєте.

In fact, they don't correlate very much with IQ at all.

Фактично, вони взагалі не мають стосунку до вашого IQ.

They're about how you feel.

Вони кажуть, що ви відчуваєте.

There's a quote that I keep coming back to, by Saint-Exupéry.

Я люблю одну вислів Сент-Екзюпері.

He's the author of "The Little Prince."

Автора "Маленького принца".

He said, "If you want to build a ship,

Він сказав: "Якщо хочеш збудувати корабель,

don't drum up your men to collect wood and give orders

не закликай людей збирати деревину, не наказуй

and distribute the work.

і не роздавай завдання.

Instead, teach them to yearn for the vast and endless sea."

Замість цього змусь їх тужити за величезним і безкрайнім морем".

In other words, I claim,

Іншими словами, я хочу сказати:

if we really want to improve our judgment as individuals

якщо ми справді хочемо покращити наші судження - свої власні

і суспільства,

and as societies,

what we need most is not more instruction in logic

нам найбільше потрібно не вправлятися в логіці,

or rhetoric or probability or economics,

риториці, теорії ймовірності або економіці,

even though those things are quite valuable.

хоча ці речі теж потрібні.

But what we most need to use those principles well

Найбільше нам потрібно добре використовувати принципи

is scout mindset.

мислення розвідника.

We need to change the way we feel.

Нам потрібно змінити свої відчуття.

We need to learn how to feel proud instead of ashamed

Нам потрібно навчитись відчувати гордість замість сорому,

when we notice we might have been wrong about something.

коли ми помічаємо, що, можливо, не мали рації щодо чогось.

We need to learn how to feel intrigued instead of defensive

Нам потрібно навчитись бути заінтригованими замість спустошеними,

when we encounter some information that contradicts our beliefs.

коли ми стикаємось із інформацією, яка суперечить нашим переконанням.

So the question I want to leave you with is:

Тож питання, яке я хочу, щоб ви собі поставили, звучить так:

What do you most yearn for?

За чим ви тужите?

Do you yearn to defend your own beliefs?

Ви прагнете захищати власні переконання?

Or do you yearn to see the world as clearly as you possibly can?

Чи прагнете побачити світ так чітко, як це можливо?

Thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)