Embracing otherness, embracing myself | Thandiwe Newton

Перекладач: Uliana Protsko Утверджено: Slovnenya 300

Embracing otherness.

Усвідомлення несхожості.

When I first heard this theme,

Коли я вперше почула цю тему,

I thought, well, embracing otherness

Я подумала: сприйняти відмінність -

is embracing myself.

це прийняти самого себе.

And the journey to that place

І шлях, пройдений мною в пошуках

of understanding and acceptance

розуміння і прийняття,

has been an interesting one for me,

був для мене цікавим,

and it's given me an insight

і він дав мені розуміння

into the whole notion of self,

поняття особистості,

which I think is worth sharing with you today.

чим хочу з вами сьогодні поділитись.

We each have a self,

Кожен з нас - особистість,

but I don't think that we're born with one.

та я не думаю, що ми такими народжуємось.

You know how newborn babies

Знаєте, як новонароджені

believe they're part of everything;

вірять, що вони частина всього навкруг;

they're not separate?

вони одне ціле.

Well that fundamental sense of oneness

Ось це основне відчуття єдності

is lost on us very quickly.

втрачається нами дуже швидко.

It's like that initial stage is over --

Немов перша стадія завершена -

oneness: infancy,

єдність: дитинство,

unformed, primitive.

несформоване, примітивне.

It's no longer valid or real.

Воно вже не є вагомим, воно нереальне.

What is real is separateness,

Реальним тепер є окремість.

and at some point in early babyhood,

І в певний момент раннього дитинства

the idea of self

поняття особистості

starts to form.

починає набувати форму.

Our little portion of oneness is given a name,

Нашій маленькій частині тої єдності дається ім'я,

is told all kinds of things about itself,

Їй багато про неї розказують.

and these details,

І ці деталі,

opinions and ideas

думки та ідеї

become facts,

стають реальністю,

which go towards building ourselves,

в якій ми формуємо свою сутність,

our identity.

свою індивідуальність.

And that self becomes the vehicle

І це Я стає двигуном

for navigating our social world.

нашого соціального життя.

But the self is a projection

Але ця особистість є проекцією,

based on other people's projections.

сформованою на основі проекцій інших.

Is it who we really are?

Невже це справді ми?

Or who we really want to be, or should be?

Чи це те, ким ми хочемо чи повинні бути?

So this whole interaction

Таким чином, вся ця взаємодія

with self and identity

зі самим собою та самосвідомістю

was a very difficult one for me growing up.

була для мене дуже важкою в дитинстві.

The self that I attempted to take out into the world

Та самосвідомість, яку я намагалась винести назовні,

was rejected over and over again.

була щоразу відкинута.

And my panic

І моя паніка,

at not having a self that fit,

що я не та особистість, котра підійде,

and the confusion that came

а також збентеження від того,

from my self being rejected,

що моя особистість відкидається,

created anxiety, shame

викликали тривогу, сором

and hopelessness,

та відчуття безнадійності,

which kind of defined me for a long time.

що, так би мовити, визначало моє я довгий час.

But in retrospect,

Та, якщо поглянути в минуле,

the destruction of my self was so repetitive

руйнування моєї особистості так часто повторювалось,

that I started to see a pattern.

що я почала помічати загальну особливість.

The self changed,

Моє я змінювалось,

got affected, broken, destroyed,

потрапляло під вплив, руйнувалось,

but another one would evolve --

та невдовзі розвинулось нове я -

sometimes stronger,

інколи сильніше,

sometimes hateful,

інколи ненависне,

sometimes not wanting to be there at all.

а бувало й таке, що зовсім не прагнуло існувати.

The self was not constant.

Моє я не було постійним.

And how many times

І скільки разів

would my self have to die

йому приходилось помирати,

before I realized

перш, ніж я усвідомила,

that it was never alive in the first place?

що воно взагалі ніколи не існувало?

I grew up on the coast of England

Я росла на побережжі Англії

in the '70s.

в сімдесятих.

My dad is white from Cornwall,

Мій батько - білий з Корнуолу,

and my mom is black from Zimbabwe.

а мама - чорношкіра із Зімбабве.

Even the idea of us as a family

Навіть сама ідея, що ми сім'я,

was challenging to most people.

не вкладалась в голові більшості людей.

But nature had its wicked way,

Проте в природи свої дурні звички,

and brown babies were born.

і так народились "коричневі" діти.

But from about the age of five,

Але приблизно в п'ять років

I was aware that I didn't fit.

я усвідомила, що чимось не підходжу.

I was the black atheist kid

Я була чорношкірим дитям, атеїстом,

in the all-white Catholic school run by nuns.

серед білих, в католицькій школі, якою управляли монахині.

I was an anomaly,

Я була аномалією.

and my self was rooting around for definition

І моє я намагалось знайти для себе визначення,

and trying to plug in.

знайти точку дотику.

Because the self likes to fit,

Адже особистість потребує бути відповідною,

to see itself replicated,

бачити подібних собі,

to belong.

належати чомусь.

That confirms its existence

Це підтверджує її існування

and its importance.

та важливість.

And it is important.

І це дійсно важливо.

It has an extremely important function.

Цей процес має дуже важливу функцію.

Without it, we literally can't interface with others.

Без цього ми буквально не в змозі взаємодіяти з іншими.

We can't hatch plans

Ми не можемо складати плани

and climb that stairway of popularity,

і підніматись сходинками популярності,

of success.

чи успіху.

But my skin color wasn't right.

Та колір моєї шкіри був не таким, як треба.

My hair wasn't right.

Не таким було моє волосся.

My history wasn't right.

Моя історія - не та.

My self became defined

Моя особистість визначалась тим,

by otherness,

що я була іншою.

which meant that, in that social world,

А це означало, що в тому соціальному світі

I didn't really exist.

мене насправді не існувало.

And I was "other" before being anything else --

І іншою я стала до того, як стала ким-небудь взагалі.

even before being a girl.

Навіть до того, як я стала дівчинкою.

I was a noticeable nobody.

Я була помітним ніким.

Another world was opening up

Тоді для мене відкрився

around this time:

інший світ:

performance and dancing.

вистава та танцювальна майстерність.

That nagging dread of self-hood

Цього прискіпливого страху самовизначення

didn't exist when I was dancing.

не існувало, коли я танцювала.

I'd literally lose myself.

Я немовби зникала зі своїм я.

And I was a really good dancer.

Я була дуже хорошою танцівницею.

I would put

Я викладала

all my emotional expression

всі свої емоції

into my dancing.

в танці.

I could be in the movement

Мені вдавалось вливатись в рухи

in a way that I wasn't able to be

так, як було не під силу

in my real life, in myself.

в реальному житті, в собі самій.

And at 16,

Коли мені було 16,

I stumbled across another opportunity,

Я наткнулась на іншу можливість:

and I earned my first acting role in a film.

я отримала свою першу роль в фільмі.

I can hardly find the words

Мені важко передати,

to describe the peace I felt

яке сильне умиротворення я відчула,

when I was acting.

коли грала.

My dysfunctional self

Моє неналагоджене я

could actually plug in

змогло під'єднатися

to another self, not my own,

до іншого я, чужого.

and it felt so good.

І мені було так добре.

It was the first time that I existed

Вперше я існувала

inside a fully-functioning self --

всередині функціонуючого на повну я,

one that I controlled,

яке я контролювала,

that I steered,

яким я керувала,

that I gave life to.

якому я дала життя.

But the shooting day would end,

Та зйомки підійшли до завершення

and I'd return

і я була змушена повернутись

to my gnarly, awkward self.

до мого незграбного, незручного я.

By 19,

До 19-ти років

I was a fully-fledged movie actor,

я була цілком реалізованою актрисою,

but still searching for definition.

але все ще в пошуках самовизначення.

I applied to read anthropology

Я вступила на факультет антропології

at university.

в університеті.

Dr. Phyllis Lee gave me my interview,

Доктор Філіс Лі взяла в мене інтерв'ю.

and she asked me, "How would you define race?"

Вона запитала мене: "Як ви визначаєте поняття "раса"?"

Well, I thought I had the answer to that one,

Я думала, що саме на це в мене є відповідь.

and I said, "Skin color."

Тоді я сказала: "Колір шкіри."

"So biology, genetics?" she said.

"Отже біологія, генетика?" - відповіла вона.

"Because, Thandie, that's not accurate.

"Але ж, Тенді, це не зовсім правильно.

Because there's actually more genetic difference

Адже, наприклад,

between a black Kenyan

між чорним кенійцем

and a black Ugandan

і чорним угандійцем є більше генетичних відмінностей,

than there is between a black Kenyan

ніж між чорним кенійцем

and, say, a white Norwegian.

і, скажімо, білим норвежцем.

Because we all stem from Africa.

Бо ми всі походимо з Африки.

So in Africa,

І за той час в Африці

there's been more time

могла набагато дальше розвинутись

to create genetic diversity."

генетична різноманітність."

In other words,

Іншими словами,

race has no basis

раса не має

in biological or scientific fact.

біологічної чи наукової основи.

On the one hand, result.

З одного боку - результат,

Right?

- правильно? -

On the other hand, my definition of self

а з іншого - моє поняття сутності

just lost a huge chunk of its credibility.

щойно стало набагато менш правдоподібним.

But what was credible,

Та що було переконливим,

what is biological and scientific fact,

це біологічний і науковий факт,

is that we all stem from Africa --

що ми всі походимо з Африки,

in fact, from a woman called Mitochondrial Eve

а саме від жінки на ім'я Мітохондріальна Єва,

who lived 160,000 years ago.

яка жила 160 000 років тому.

And race is an illegitimate concept

А раса - невиправдане поняття,

which our selves have created

створене нами

based on fear and ignorance.

внаслідок страху і неосвіченості.

Strangely, these revelations

Дивно, та ці відкриття

didn't cure my low self-esteem,

не вилікували мою низьку самооцінку,

that feeling of otherness.

це відчуття "іншості".

My desire to disappear

Моє бажання зникнути

was still very powerful.

було все ще сильним.

I had a degree from Cambridge;

Я отримала ступінь в Кембріджі,

I had a thriving career,

в мене була успішна кар'єра,

but my self was a car crash,

але моя особистість - катастрофа.

and I wound up with bulimia

І тоді в мене почалась булімія

and on a therapist's couch.

і я опинилась на дивані у психотерапевта.

And of course I did.

І, звичайно, я вірила.

I still believed

Я все ще вірила,

my self was all I was.

що моє я - це все, що в мене є.

I still valued self-worth

Я все ще дорожила самооцінкою

above all other worth,

більше ніж будь-чим іншим.

and what was there to suggest otherwise?

А що ще можна тут запропонувати?

We've created entire value systems

Ми створили цілі системи цінностей

and a physical reality

і фізичну реальність,

to support the worth of self.

щоб підтримати ціну нашому я.

Look at the industry for self-image

Погляньте на цю індустрію іміджу

and the jobs it creates,

і на професії, які він створює,

the revenue it turns over.

дохід від нього.

We'd be right in assuming

Ми були б праві, вважаючи,

that the self is an actual living thing.

що самосвідомість - це щось живе, реально існуюче.

But it's not. It's a projection

Та це не так. Це всього лиш проекція,

which our clever brains create

яку створює наш розумний мозок

in order to cheat ourselves

для того, щоб відволікти нас самих

from the reality of death.

від реальності смерті.

But there is something

Але є дещо,

that can give the self

що може дати нашому я

ultimate and infinite connection --

остаточний та безмежний зв'язок

and that thing is oneness,

і це дещо - це спільність,

our essence.

наша сутність.

The self's struggle

Ця боротьба нашого я

for authenticity and definition

за автентичність та визначення

will never end

ніколи не закінчиться,

unless it's connected to its creator --

якщо воно не з'єднається із своїм творцем -

to you and to me.

з вами та мною.

And that can happen with awareness --

І цього можна досягнути завдяки усвідомленню -

awareness of the reality of oneness

розуміння реальності спільності

and the projection of self-hood.

і проекції свого я.

For a start, we can think about

Згадаймо, для початку,

all the times when we do lose ourselves.

моменти, коли ми ніби губимо самих себе.

It happens when I dance,

Зі мною таке трапляється, коли я танцюю,

when I'm acting.

чи граю.

I'm earthed in my essence,

Я поринаю в свою сутність

and my self is suspended.

і моє я призупиняється.

In those moments,

В такі моменти

I'm connected to everything --

я з'єднуюсь з усім навкруги:

the ground, the air,

із землею, з повітрям,

the sounds, the energy from the audience.

зі звуками, з енергією публіки.

All my senses are alert and alive

Всі мої відчуття активовані та діючі,

in much the same way as an infant might feel --

так само як у дітей,

that feeling of oneness.

це відчуття єдності.

And when I'm acting a role,

Коли я граю роль,

I inhabit another self,

Я заповнюю інше я

and I give it life for awhile,

і даю йому життя, ненадовго.

because when the self is suspended

Коли власна свідомість призупинена,

so is divisiveness

тоді зникає на певний час спірність

and judgment.

і осуд.

And I've played everything

Я грала усі ролі:

from a vengeful ghost in the time of slavery

від мстивого привида в час рабства

to Secretary of State in 2004.

до державного секретаря в 2004.

And no matter how other

І неважливо, які вони,

these selves might be,

ці інші свідомості,

they're all related in me.

вони всі пов'язані в мені.

And I honestly believe

І я щиро вірю,

the key to my success as an actor

що ключем до мого акторського успіху

and my progress as a person

і до прогресу як особистості

has been the very lack of self

послужила саме відсутність самосвідомості,

that used to make me feel

через яку я відчувала себе

so anxious and insecure.

такою стривоженою і невпевненою.

I always wondered

Я завжди запитувала себе,

why I could feel others' pain so deeply,

чому я так добре могла відчувати біль інших людей,

why I could recognize

чому я могла побачити

the somebody in the nobody.

когось в нікому.

It's because I didn't have a self to get in the way.

Та тому, що в мене на шляху не стояло моє я.

I thought I lacked substance,

Я думала, мені не вистачало змісту,

and the fact that I could feel others'

і той факт, що я відчувала інших,

meant that I had nothing of myself to feel.

означав, що мені не було чого відчувати від себе.

The thing that was a source of shame

Те, що було джерелом сорому,

was actually a source of enlightenment.

стало початком прозріння.

And when I realized

І коли я усвідомила

and really understood

і дійсно зрозуміла,

that my self is a projection and that it has a function,

що моє я - лише проекція, і що воно має свою функцію,

a funny thing happened.

сталось щось забавне.

I stopped giving it so much authority.

Я перестала придавати йому таке значення.

I give it its due.

Так, я віддаю йому належне.

I take it to therapy.

Я ходжу з ним до терапевта.

I've become very familiar

Я добре вивчила

with its dysfunctional behavior.

його порушену поведінку.

But I'm not ashamed of my self.

Але я не соромлюсь себе.

In fact, I respect my self

Насправді, я поважаю своє я

and its function.

і його функцію.

And over time and with practice,

З часом, тренуючись,

I've tried to live

я намагалась жити

more and more from my essence.

все більше зсередини, від сутності.

And if you can do that,

І якщо вам це вдається,

incredible things happen.

трапляться неймовірні зміни.

I was in Congo in February,

В лютому я була в Конго,

dancing and celebrating

Я танцювала і святкувала

with women who've survived

з жінками, котрі пережили

the destruction of their selves

руйнування самих себе,

in literally unthinkable ways --

в прямому, немислимому для нас, значенні -

destroyed because other brutalized, psychopathic selves

руйнування, тому що інші озвірілі психоапатичні особистості

all over that beautiful land

по всій цій прекрасній країні

are fueling our selves' addiction

підживлюють цю нашу схильність

to iPods, Pads, and bling,

до iPod-ів, Pad-ів та інших забавок,

which further disconnect ourselves

які дальше віддаляють нас

from ever feeling their pain,

від вміння відчувати їхній біль,

their suffering,

їхні страждання,

their death.

їхню смерть.

Because, hey,

Тому що, ви знаєте,

if we're all living in ourselves

якщо ми будемо жити в собі

and mistaking it for life,

і вважати це життям,

then we're devaluing

ми обезцінимо

and desensitizing life.

і позбавимо відчуттів наше життя.

And in that disconnected state,

І в цьому стані роз'єднаності,

yeah, we can build factory farms with no windows,

так, ми можемо будувати промислові ферми без вікон,

destroy marine life

руйнувати морську фауну і флору,

and use rape as a weapon of war.

використовувати зґвалтування в якості знаряддя війни.

So here's a note to self:

Та от замітка нашій сутності:

The cracks have started to show

вже помітні тріщини

in our constructed world,

у створеному нами світі,

and oceans will continue

і океан і надалі

to surge through the cracks,

буде змивати ці тріщини,

and oil and blood,

і нафту, і кров,

rivers of it.

ріки крові.

Crucially, we haven't been figuring out

Важливо зауважити, що ми не осягнули,

how to live in oneness

як жити в єдності

with the Earth and every other living thing.

із Землею і всіма живими створіннями.

We've just been insanely trying to figure out

Ми повністю концентрувались на тому,

how to live with each other -- billions of each other.

як жити один з одним - мільярдами "один одного".

Only we're not living with each other;

Та ми не живемо разом,

our crazy selves are living with each other

лише наші божевільні еґо живуть разом

and perpetuating an epidemic

і продовжують епідемію

of disconnection.

роз'єднаності.

Let's live with each other

Живімо разом

and take it a breath at a time.

і робімо все свідомо.

If we can get under that heavy self,

Якщо ми зуміємо пробратись за межі нашого я,

light a torch of awareness,

запалити вогонь усвідомленості,

and find our essence,

і знайти нашу сутність,

our connection to the infinite

наш зв'язок з нескінченністю,

and every other living thing.

та всіма іншими живими істотами...

We knew it from the day we were born.

Ми це вміли, коли з'явились на світ.

Let's not be freaked out

Давайте не будемо лякатись

by our bountiful nothingness.

нашої безмірної неістотності.

It's more a reality

Це більше реальність

than the ones our selves have created.

ніж те, що ми самі себе створили.

Imagine what kind of existence we can have

Уявіть, яки життя ми можемо отримати,

if we honor inevitable death of self,

якщо ми зможемо прийняти неминучу смерть себе,

appreciate the privilege of life

цінувати привілей життя

and marvel at what comes next.

і захоплюватись тим, що буде потім.

Simple awareness is where it begins.

Звичайна свідомість - ось з чого все починається.

Thank you for listening.

Дякую за увагу.

(Applause)

(Оплески)