What's so funny about mental illness? | Ruby Wax

Translator: Joseph Geni Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Julia Loza Утверджено: Taras Demko

One in four people suffer from some sort of mental illness,

Кожен четвертий з нас страждає якимись психічними захворюваннями,

so if it was one, two, three, four, it's you, sir.

отже, один, два, три, і чотири, це Ви, сер.

You. Yeah. (Laughter)

Так, Ви. (Сміх)

With the weird teeth. And you next to him. (Laughter)

З дивними зубами. А також, ваш сусід поряд. (Сміх)

You know who you are.

Ви знаєте, що Ви хворі.

Actually, that whole row isn't right. (Laughter)

Загалом, з усім цим рядом щось не в порядку. (Сміх)

That's not good. Hi. Yeah. Real bad. Don't even look at me. (Laughter)

І це недобре. Агов! Так! Кепські справи! Навіть не дивіться на мене. (Сміх)

I am one of the one in four. Thank you.

І я одна з чотирьох. Дякую.

I think I inherit it from my mother, who,

Я думаю, це у мене від матері, яка

used to crawl around the house on all fours.

повзала рачки по всьому будинку.

She had two sponges in her hand, and then she had two

У руках у неї було дві губки, а також

tied to her knees. My mother was completely absorbent. (Laughter)

дві - на колінах. Моя мама - справжній "вбирач". (Сміх)

And she would crawl around behind me going,

Вона завжди пленталася біля мене, питаючи:

"Who brings footprints into a building?!"

"Хто тут смітить на підлозі?"

So that was kind of a clue that things weren't right.

І це змусило мене замислитись, що щось тут не так.

So before I start, I would like to thank

Тож, перед тим як я розпочну, я хочу подякувати

the makers of Lamotrigine, Sertraline, and Reboxetine,

творцям Ламотриджину, Сертраліна і Ребоксетіна,

because without those few simple chemicals, I would not be vertical today.

оскільки без усіх цих препаратів, я б зараз не стояла на ногах.

So how did it start?

Отже, з чого все почалося?

My mental illness -- well, I'm not even going to talk about my mental illness.

Мій психічний розлад - ні, я не говоритиму про мою хворобу.

What am I going to talk about? Okay.

Про що ж я буду говорити? - Добре.

I always dreamt that, when I had my final breakdown,

я завжди мріяла, що мій останній психічний зрив настане через те,

it would be because I had a deep Kafkaesque

що я переживу екзистеалістське одкровення

existentialist revelation,

в стилі Кафки,

or that maybe Cate Blanchett would play me and she would win an Oscar for it. (Laughter)

і, можливо, Кейт Бланшет зіграє мене і отримає за це Оскара. (Сміх)

But that's not what happened. I had my breakdown

Але все склалося по-іншому. Мій нервовий зрив

during my daughter's sports day.

стався під час змагання моє дочки.

There were all the parents sitting in a parking lot

Було багато батьків, які сиділи на парковці,

eating food out of the back of their car -- only the English --

їли, сидячи на багажнику машини - тільки англійці

eating their sausages. They loved their sausages. (Laughter)

їли со-си-ски. Вони просто обожнюють свої со-си-ски. (Сміх)

Lord and Lady Rigor Mortis were nibbling on the tarmac,

Лорд та Леді Рігор Мортіс колупалися в гумі бігових доріжок,

and then the gun went off and all the girlies started running,

потім пролунав постріл, і дівчатка побігли,

and all the mummies went, "Run! Run Chlamydia! Run!" (Laughter)

а їхні мами вигукували: «Біжи! Хламідія! Біжи!» (Сміх)

"Run like the wind, Veruca! Run!"

«Біжи як вітер, Верука! Біжи!»

And all the girlies, girlies running, running, running,

Всі дівчатка біжать, біжать, біжать,

everybody except for my daughter, who was just standing

і лише моя дочка стоїть,

at the starting line, just waving,

стоїть на старті і махає.

because she didn't know she was supposed to run.

Вона не знала, що треба бігти.

So I took to my bed for about a month, and when I woke up

Тож я пролежала в ліжку місяць, а коли прокинулася,

I found I was institutionalized, and when I saw the other inmates,

то зрозуміла, що я в клініці. А коли я побачила моїх «співкамерників»,

I realized that I had found my people, my tribe. (Laughter)

я зрозуміла, що знайшла своїх, своїх людей. (Сміх)

Because they became my only friends, they became my friends,

Тепер вони були моїми єдиними друзями, вони стали моїми друзями.

because very few people that I knew -- Well, I wasn't

небагато знайомих...

sent a lot of cards or flowers. I mean, if I had had a broken leg

Я не отримувала багато квітів або листівок.

or I was with child I would have been inundated,

Але, якби я поламала ногу або була вагітна,

but all I got was a couple phone calls telling me to perk up.

мене б ними завалили, але все, що дісталося мені - це пару дзвінків щоб «підбадьорити!»

Perk up.

«Підбадьорити!»

Because I didn't think of that. (Laughter)

наче я про це не знала! (Сміх)

(Laughter) (Applause)

(Сміх) (Оплески)

Because, you know, the one thing, one thing that you get with this disease,

Бо знаєте, разом з хворобою приходить ще дещо,

this one comes with a package, is you get a real sense of shame,

«в нагрузку » - почуття сорому.

because your friends go, "Oh come on, show me the lump,

Тому що друзі говорять тобі: «Ну, де твоя пухлина?

show me the x-rays," and of course you've got nothing to show,

Покажи рентген!» А мені нема що показувати.

so you're, like, really disgusted with yourself because you're thinking,

А потім тобі так гидко від самої себе, і ти думаєш:

"I'm not being carpet-bombed. I don't live in a township."

«Бомби на тебе не падають, в трущобах ти не живеш».

So you start to hear these abusive voices, but you don't hear one abusive voice,

А потім починаєш слухати сварливий голос,

you hear about a thousand -- 100,000 abusive voices,

і не один, а тисячі голосів, 100 000 голосів,

like if the Devil had Tourette's, that's what it would sound like.

так, наче у диявола був синдром Туретта - ось так це звучить.

But we all know in here, you know, there is no Devil,

Але ми всі знаємо, що диявола немає,

there are no voices in your head.

і голосів у нас в голові теж немає.

You know that when you have those abusive voices,

І коли ми чуємо ці голоси,

all those little neurons get together and in that little gap

усі нейрони сходяться в одній точці,

you get a real toxic "I want to kill myself" kind of chemical,

і у вас виробляється речовина «Вб'ю себе сам».

and if you have that over and over again on a loop tape,

А коли це відбувається знову і знову, наче пластинку заїло

you might have yourself depression.

то так можна впасти в депресію.

Oh, and that's not even the tip of the iceberg.

І це ще нічого!

If you get a little baby, and you abuse it verbally,

Якщо у вас народиться дитина, і ви будете його лаяти,

its little brain sends out chemicals that are so destructive

його маленький мозок виробить одну речовину, настільки руйнівну,

that the little part of its brain that can tell good from bad just doesn't grow,

що частина його маленького мозку, відповідальна за відміну поганого від хорошого, перестане рости,

so you might have yourself a homegrown psychotic.

і тоді у вас виросте психічно хвора дитина.

If a soldier sees his friend blown up, his brain goes into

Якщо солдат побачить, як його друга розірве бомба,

such high alarm that he can't actually put the experience into words,

його мозок потрапить в такий стан паніки, що він буде не в змозі висловити це словами.

so he just feels the horror over and over again.

Він просто буде переживати це знову і знову.

So here's my question. My question is, how come

Отже у мене до вас питання: Чому коли у людей психічні розлади,

when people have mental damage, it's always an active imagination?

ми говоримо про активну уяву?

How come every other organ in your body can get sick

Чому ми звемося хворими, якщо у нас хворий якийсь орган,

and you get sympathy, except the brain?

але нам співчувають, якщо у нас проблеми з мозком?

I'd like to talk a little bit more about the brain,

Я хочу трохи поговорити про мозок,

because I know you like that here at TED,

выдомо,що на TEDі це популярно.

so if you just give me a minute here, okay.

Зараз, одну секундочку.

Okay, let me just say, there's some good news.

Отже, хочу сказатии, що у нас є і хороші новини.

There is some good news. First of all, let me say,

Дозвольтк сказати,ми пройшли довгий шлях.

we've come a long, long way.

Спочатку ми були одноклітинними істотами,

We started off as a teeny, teeny little one-celled amoeba,

маленькими клітинами на камені,

tiny, just sticking onto a rock, and now, voila, the brain.

а тепер - вуаля!

Here we go. (Laughter)

У нас є мозок! (Сміх)

This little baby has a lot of horsepower.

Ця маленька штучка надзвичайно сильна.

It comes completely conscious. It's got state-of-the-art lobes.

Вона з'являється у свідомості. Тут є частки мозку.

We've got the occipital lobe so we can actually see the world.

А це потилична частка, завдяки якій ми бачимо світ.

We got the temporal lobe so we can actually hear the world.

Ось скронева частина - так ми чуємо цей світ.

Here we've got a little bit of long-term memory,

Ось тут у нас зберігається довготривала пам'ять.

so, you know that night you want to forget, when you got really drunk? Bye-bye! Gone. (Laughter)

Пам'ятаєте ту ніч, коли ви напилися? Ви хочете все забути? Па-па! (Сміх) І нема.

So actually, it's filled with 100 billion neurons

Ось тут знаходиться 100 млрд. нейронів,

just zizzing away, electrically transmitting information,

які дзижчать, передаючи інформацію електричними імпульсамі.

zizzing, zizzing. I'm going to give you a little side view here.

Вони дзижчать і дзижчать. Зараз я вам покажу як це виглядає.

I don't know if you can get that here. (Laughter)

Не знаю, чи видно вам. (Сміх)

So, zizzing away, and so — (Laughter) —

Дзижчать і дзижчать ... (Сміх)

And for every one — I know, I drew this myself. Thank you.

І кожен ... Так, це я сама малювала. Дякую.

For every one single neuron, you can actually have

Кожен нейрон може мати

from 10,000 to 100,000 different connections

від 10 до 100 тисяч різних сполук

or dendrites or whatever you want to call it, and every time

або дендритів, або називайте як хочете.

you learn something, or you have an experience,

І кожен раз, коли ви щось дізнаєтеся або пережили щось,

that bush grows, you know, that bush of information.

цей пучок зростає, цей пучок інформації.

Can you imagine, every human being is carrying

Можете собі уявити, що в кожного

that equipment, even Paris Hilton? (Laughter)

є такий механізм, і навіть у Періс Хілтон? (Сміх)

Go figure.

Можна собі уявити!

But I got a little bad news for you folks. I got some bad news.

Але у мене є і погані новини, хлопці. Так, є і погані.

This isn't for the one in four. This is for the four in four.

І не тільки для одного з чотирьох, а для всіх чотирьох.

We are not equipped for the 21st century.

Ми недостатньо оснащені для XXI століття.

Evolution did not prepare us for this. We just don't have the bandwidth,

Еволюція нас недостатньо підготувала. У нас не вистачає спроможності.

and for people who say, oh, they're having a nice day,

І ті, хто говорить, що у них все чудово, що день чудовий -

they're perfectly fine, they're more insane than the rest of us.

більш божевільні, ніж інші.

Because I'll show you where there might be a few glitches

Зараз я вам покажу, де в процесі еволюції

in evolution. Okay, let me just explain this to you.

відбулися глюкі. Пояснюю.

When we were ancient man — (Laughter) —

Коли ми були доісторичними людьми, (Сміх)

millions of years ago, and we suddenly felt threatened

мільйони років тому, ми часто були в небезпеці

by a predator, okay? — (Laughter) —

через хижаків, так? (Сміх)

we would — Thank you. I drew these myself. (Laughter)

Ми ... Так. Спасибі. Я сама малювала. (Сміх)

Thank you very much. Thank you. Thank you. (Applause)

Велике дякую. Дякуюі. (Оплески)

Thank you. Anyway, we would fill up with our own adrenaline

Дякую. У цей момент у нас вироблялося багато адреналіну,

and our own cortisol, and then we'd kill or be killed,

а також кортизол - і тоді або вбивали ми, або вбивали нас.

we'd eat or we'd be eaten, and then suddenly we'd de-fuel,

Або їли ми, або їли нас. І потім нас відпускало,

and we'd go back to normal. Okay.

і ми поверталися до нормального життя.

So the problem is, nowadays, with modern man— (Laughter) —

Проблема сучасної людини в тому, (Сміх)

when we feel in danger, we still fill up with our own chemical

що, коли вона в небезпеці, ті речовини продовжують виділятися,

but because we can't kill traffic wardens — (Laughter) —

але, так як ми не можемо вбити інспектора ДАІ, (Сміх)

or eat estate agents, the fuel just stays in our body

або з'їсти маклера, ці речовини залишаються у нас в організмі,

over and over, so we're in a constant state of alarm,

накопичуються, і ми знаходимося

a constant state. And here's another thing that happened.

в стані постійної тривоги. І ось ще що!

About 150,000 years ago, when language came online,

Десь 150 000 років тому, коли з'явилася мова,

we started to put words to this constant emergency,

ми стали всі висловлюватись словами.

so it wasn't just, "Oh my God, there's a saber-toothed tiger,"

Тоді ми говорили «О, Боже! Шаблезубий тигр! »,

which could be, it was suddenly, "Oh my God, I didn't send the email. Oh my God, my thighs are too fat.

Що було реальністю. А потім додалося «О, Боже! Я не відправив лист! »« О, Боже! Я надто товста! »

Oh my God, everybody can see I'm stupid. I didn't get invited to the Christmas party!"

О, Боже! Всі бачать, що я дурна!». «Мене не запросили на різдвяну вечірку!»

So you've got this nagging loop tape that goes

І ця платівка крутиться і крутиться, поки

over and over again that drives you insane, so,

вона не зведе нас з розуму.

you see what the problem is? What once made you safe

Тепер ви розумієте проблему? Те, що раніше нас рятувало,

now drives you insane.

тепер зводить нас з розуму.

I'm sorry to be the bearer of bad news, but somebody has to be.

Мені шкода, що я приношу вам погані новини, але хтось же повинен.

Your pets are happier than you are. (Laughter)

Ваші домашні тварини щасливіші ніж ви усі. (Сміх)

(Applause)

(Оплески)

So kitty cat, meow, happy happy happy, human beings, screwed. (Laughter)

Кицька, няв, няв, няв, мені добре, а людям - гаплик. (Сміх)

Completely and utterly -- so, screwed.

Остаточно і безповоротно!

But my point is, if we don't talk about this stuff,

Але я хочу сказати наступне: якщо ми не будемо про це говорити

and we don't learn how to deal with our lives, it's not going

і не навчимося розбиратися з нашим життям, тоді це буде

to be one in four. It's going to be four in four

не 1 випадок з 4, а всі чотири. Тоді у всіх чотирьох,

who are really, really going to get ill in the upstairs department.

нагорі, настане справжня божевільня.

And while we're at it, can we please stop the stigma?

І поки ми розбираємося, давайте не будемо нікого таврувати.

Thank you. (Applause)

Дякую. (Оплески)

(Applause) Thank you.

(Оплески) Спасибі!