Kiran Bedi: How I remade one of India's toughest prisons

Перекладач: Khrystyna Olenin Утверджено: Kato Despati

Now I'm going to give you a story.

Зараз я вам розповім історію.

It's an Indian story about an Indian woman and her journey.

Це є індійська історія про індіанку та її подорож.

Let me begin with my parents.

Дозвольте мені розпочати з моїх батьків.

I'm a product of this

Я є результатом

visionary mother and father.

передбачень моїх батьків.

Many years ago, when I was born in the '50s --

Багато років тому, коли я народилася в 50- ті,

'50s and '60s

50-ті і 60-ті

didn't belong to girls in India.

не належали дівчатам в Індії.

They belonged to boys.

Господарями були хлопці.

They belonged to boys who would join business

Вони належали хлопцям які вступали в бізнес

and inherit business from parents,

і успадковували бізнес від своїх батьків.

and girls would be dolled up to get married.

а дівчат виряджали заміж

My family, in my city,

Моя сім'я в моєму місті

and almost in the country, was unique.

та майже в країні була незвичайною.

We were four of us, not one,

Нас було четверо, не одна,

and fortunately no boys.

і Дякувати Богу - хлопців не було.

We were four girls and no boys.

Нас було четверо і жодного хлопця.

And my parents were part

І мої батьки походили

of a landed property family.

із родини місцевого землевласника.

My father defied his own grandfather,

Мій тато знехтував волею свого діда,

almost to the point of disinheritance,

і майже був позбавлений спадку,

because he decided to educate

тому, що він вирішив дати освіту,

all four of us.

нам чотирьом.

He sent us to one of the best schools in the city

Він віддав нас в одну з найкращих шкіл міста

and gave us the best education.

і забезпечив нас найкращою освітою.

As I've said, when we're born, we don't choose our parents,

Як я вже казала: коли ми народжуємось, ми не обираємо наших батьків.

and when we go to school, we don't choose our school.

І коли ми ідемо до школи, ми не вибираємо нашу школу.

Children don't choose a school.

Діти не обирають школу,

They just get the school which parents choose for them.

вони просто отримують те, що для них обрали їх батьки.

So this is the foundation time which I got.

Тож таким було підгрунтя, що я отримала.

I grew up like this, and so did my other three sisters.

Я так виросла, і так само виросли мої три сестри.

And my father used to say at that time,

І мій батько казав в ті дні,

"I'm going to spread all my four daughters in four corners of the world."

" Я розпорошу своїх чотирьох дочок по чотирьох кутках світу. "

I don't know if he really meant [that], but it happened.

Я не знаю чи він насправді мав це наувазі, але сталося саме так.

I'm the only one who's left in India.

Тільки я залишилася в Індії.

One is a British, another is an American

Одна - британка, інша - американка,

and the third is a Canadian.

а третя - канадійка.

So we are four of us in four corners of the world.

Відтак ми четверо опинилися в різних куточках світу.

And since I said they're my role models,

І з того часу, мої батьки стали для мене прикладом в житті,

I followed two things which my father and mother gave me.

я наслідую дві поради, які дали мені мої батьки.

One, they said, "Life is on an incline.

По-перше вони говорили:" Життя-це схил,"

You either go up,

яким ти або піднімаєшся,

or you come down."

обо котишся донизу".

And the second thing, which has stayed with me,

А друга порада, що назавжди залишилася зі мною,

which became my philosophy of life,

й стала моєю життєвою філософією

which made all the difference,

яка визначає найбільшу відмінність,

is: 100 things happen in your life, good or bad.

це сотні подій, хороші, й погані, відбуваються в нашому житті.

Out of 100, 90 are your creation.

90 зі 100 - це є твої витвори.

They're good. They're your creation. Enjoy it.

Вони є хороші. Це твоїх рук справа. Насолоджуйся ними.

If they're bad, they're your creation. Learn from it.

Якщо вони є погані, вони є твої. Вчися від них.

Ten are nature-sent over which you can't do a thing.

10 послані природою, з цим нічого не вдієш.

It's like a death of a relative,

Це як смерть близьких родичів,

or a cyclone, or a hurricane, or an earthquake.

або циклон, чи ураган, або землетрус.

You can't do a thing about it.

І ти не можеш нічого з тим зробити.

You've got to just respond to the situation.

Тобі слід навчитися, як поводитися в такій ситуації.

But that response comes out of those 90 points.

А твоя реакція, буде результатом цих самих 90.

Since I'm a product of this philosophy,

Оскільки я прийняла цей підхід до життя,

of 90/10,

90 на 10,

and secondly, "life on an incline,"

а по-друге, що життя це похила гора,

that's the way I grew up

ось так я росла--

to be valuing what I got.

цінуючи те, що я мала.

I'm a product of opportunities,

Я є результатом цих можливостей,

rare opportunities in the '50s and the '60s,

рідкісних можливостей в 50-ті і 60-ті,

which girls didn't get,

яких не мали дівчата.

and I was conscious of the fact that what my parents were giving me

І я розуміла, що все те що дали мені мої батьки

was something unique.

було надзвичайним.

Because all of my best school friends were getting dolled up

Тому, що моїх всіх найкращих шкільних подруг наряжали

to get married with a lot of dowry,

щоб пізніше вийти заміж, забезпечивши чоловіка приданим,

and here I was with a tennis racket and going to school

в той час коли я була з тенісною ракеткою, ходила до школи

and doing all kinds of extracurricular activities.

і займалася всіма можливими видами позакласної діяльності.

I thought I must tell you this.

Мені здалося, що я повинна вам про це розповісти.

Why I said this, is the background.

Те про що я вам розповідала є моїм минулим.

This is what comes next.

Що відбулось далі.

I joined the Indian Police Service as a tough woman,

Я заступила на службу в поліцію Індії, як сильна жінка,

a woman with indefatigable stamina,

жінка з непримиренним прагненням,

because I used to run for my tennis titles, etc.

тому, що я звикла змагатися за титул в тенісі, і не тільки там.

But I joined the Indian Police Service,

Але я вступила на службу до поліції Індії.

and then it was a new pattern of policing.

І тоді з`явилася нова модель управління в поліції.

For me the policing stood for power to correct,

Для мене поліція завжди втілювала владу виправляти,

power to prevent and power to detect.

силу запобігати і силу виявляти.

This is something like a new definition ever given in policing in India --

Це щось на кшталт нового визначення, на відміну від будь-якого іншого розуміння поліцейської справи в Індії --

the power to prevent.

сила запобігати злочинам.

Because normally it was always said, power to detect, and that's it,

Тому, що зазвичай говорили, "сила розслідувати злочин",

or power to punish.

або "сила карати".

But I decided no, it's a power to prevent,

Але я вирішила, що ні, це є сила запобігання,

because that's what I learned when I was growing up.

тому, що це було те чого я навчилася, коли підростала:

How do I prevent the 10 and never make it more than 10?

як насправді запобігти цим десяти відсоткам і не допустити, щоб ці відсотки росли?

So this was how it came into my service,

Так з'явився новий підхід в моїй роботі,

and it was different from the men.

і він відрізнявся від чоловічого.

I didn't want to make it different from the men, but it was different,

Я не хотіла, щоб він відрізнявся, але він був інший,

because this was the way I was different.

тому, що в цей спосіб відрізнялася я.

And I redefined policing concepts in India.

І я змінила поліцейську концепцію Індії.

I'm going to take you on two journeys,

Я запрошую вас в дві подорожі,

my policing journey and my prison journey.

поліцейські пригоди і мої пригоди у в'язниці.

What you see, if you see the title

Те що ви бачите, якщо ви бачите заголовок

called "PM's car held."

називається "Затримана машина прем'єр-міністра."

This was the first time a prime minister of India

Це було вперше коли прим'єр-міністер Індії

was given a parking ticket.

отримав штрах за парковку.

(Laughter)

(сміх)

That's the first time in India,

Це було вперше в Індії,

and I can tell you, that's the last time you're hearing about it.

і я можу сказати вам, що ви чуєте про це востаннє.

It'll never happen again in India,

Такого більше ніколи не станеться в Індії,

because now it was once and forever.

тому, що це був перший і останній раз.

And the rule was, because I was sensitive,

І справа була в тому, що я була вразливою,

I was compassionate, I was very sensitive to injustice,

я була жалісливою і я була дуже чутливою до несправедливості,

and I was very pro-justice.

і я була дуже справедливою.

That's the reason, as a woman, I joined the Indian Police Service.

І це була причина, через яку я, жінка, вступила на службу в індійську міліцію.

I had other options, but I didn't choose them.

В мене був інший вибір, але я обрала цей.

So I'm going to move on.

Що ж я буду продовжувати.

This is about tough policing, equal policing.

Йдеться про жорстоку і одноманітну роботу в поліції.

Now I was known as "here's a woman that's not going to listen."

Тепер я була відомою як жінка, яка нікого не слухає.

So I was sent to all indiscriminate postings,

Тому мене відправляли в такі різноманітні місця,

postings which others would say no.

місця, де інші сказали б "ні".

I now went to a prison assignment as a police officer.

Я поїхала на призначення у в'язницю, як полісмен.

Normally police officers don't want to do prison.

Зазвичай, офіцери поліції, не хочуть працювати у в'язниці.

They sent me to prison to lock me up,

Мене відправили в в'язницю, щоб закрити там,

thinking, "Now there will be no cars

думаючи, що там не буде ніяких машин

and no VIPs to be given tickets to.

і жодних ВІП-персон, щоб виписувати штрафи.

Let's lock her up."

Давайте запроторимо її до в'язниці.

Here I got a prison assignment.

Так я і отримала призначення у в'язницю.

This was a prison assignment which was one big den of criminals.

Це призначення до в`язниці було одним великим кублом злочинців.

Obviously, it was.

Очевидно це було так.

But 10,000 men,

Але 10 000 людей,

of which only 400 were women -- 10,000 --

з яких лише 400 жінок --10 000 --

9,000 plus about 600

9 000 плюс приблизно 600

were men.

були чоловіки,

Terrorists, rapists,

терористи, гвалтівники,

burglars, gangsters --

грабіжники, бандити --

some of them I'd sent to jail

деяких з них, я сама вадправила до в'язниці.

as a police officer outside.

будучи офіцером поліції.

And then how did I deal with them?

І ось як я з ними справлялася.

The first day when I went in,

Першого дня коли я прийшла,

I didn't know how to look at them.

я не знала як дивитися на них.

And I said, "Do you pray?" When I looked at the group, I said, "Do you pray?"

І я запитала, "Ви молитесь? Коли я подивилася на групу людей, я запитала, "Ви молитесь?"

They saw me as a young, short woman wearing a pathan suit.

Вони вважали мене молодою, тендітною жінкою, яка була одягнена в темно-коричневий костюм.

I said, "Do you pray?"

Я запитала, "Ви молитесь?"

And they didn't say anything.

Але вони нічого не відповіли.

I said, "Do you pray? Do you want to pray?"

Я запитала, "Ви молитесь? Ви хочете молитися?"

They said, "Yes." I said, "All right, let's pray."

Вони відповіли, " Так."Я тоді сказала, " Добре давайте помолимось."

I prayed for them, and things started to change.

Я молилася за них, і все почало мінятися.

This is a visual of education inside the prison.

Це є наочний приклад освіти всередині в'язниці.

Friends, this has never happened,

Друзі, такого ще не було,

where everybody in the prison studies.

щоб усі вчилися у в'язниці.

I started this with community support.

Я розпочала це за підтримки громадськості.

Government had no budget.

Уряд не мав грошей.

It was one of the finest, largest volunteerism

Це був найграндіозніший і наймаштабніший волонтерський проект

in any prison in the world.

у в'язниці, буть-коли в світі.

This was initiated in Delhi prison.

Вперше це було започатковано в в'язниці Делі.

You see one sample

Ви бачите тільки один приклад

of a prisoner teaching a class.

коли в'язень проводить уроки.

These are hundreds of classes.

Є сотні занять.

Nine to eleven, every prisoner went into the education program --

З 9 до 11, кожен в'язень займається за освітньою програмою

the same den in which they thought

в тій самій камері, в яку вони думали

they would put me behind the bar and things would be forgotten.

запроторити мене і забути про мене.

We converted this into an ashram --

Ми перетворили це на притулок --

from a prison to an ashram through education.

в'язницю ми зробили притулком через освіту.

I think that's the bigger change.

І я думаю це великі зміни.

It was the beginning of a change.

Це було початком змін.

Teachers were prisoners. Teachers were volunteers.

Вчителями були в'язні. Вчителями були волонтери.

Books came from donated schoolbooks.

Ми отримували книжки в пожертву від шкіл.

Stationery was donated.

Канцелярські вироби ми теж отримали в пожертву.

Everything was donated,

Все було пожертвувано,

because there was no budget of education for the prison.

тому, що не було грошей, для освіти в в'язниці.

Now if I'd not done that,

І зараз, якщо б я не зробила того,

it would have been a hellhole.

це було б дірою.

That's the second landmark.

Це є наступна віха.

I want to show you some moments of history in my journey,

Я хочу показати вам деякі моменти з історії моїх подорожей,

which probably you would never ever get to see anywhere in the world.

яких ви, можливо, не побачите більше ніколи в світі, де б ви не опинилися.

One, the numbers you'll never get to see.

По-перше, ви б ніколи не побачили.

Secondly, this concept.

По-друге це лише уявлення.

This was a meditation program inside the prison

Це була медетаційна програма всередині в'язниці

of over 1,000 prisoners.

більше тисячі ув'язнених.

One thousand prisoners who sat in meditation.

1 000 ув'язнених брала участь в медитації.

This was one of the most courageous steps

Це був один з найсміливіших кроків

I took as a prison governor.

яких я вжила на посаді начальника в'язниці.

And this is what transformed.

І ось так все змінилося.

You want to know more about this,

Ви хочете знати більше про це,

go and see this film, "Doing Time, Doing Vipassana."

йдіть і подивіться цей фільм, "Віпасанна у в'язниці."

You will hear about it, and you will love it.

Ви почуєте про це і вам сподобається.

And write to me on KiranBedi.com,

І пишіть мені на KiranBedi.com,

and I'll respond to you.

і я вам відповім.

Let me show you the next slide.

Тепер дозвольте мені показати наступний слайд.

I took the same concept of mindfulness,

Я використала ту саму ідею уважності.

because, why did I bring meditation into the Indian prison?

Оскільки, для чого я впровадила в індійській в'язниці медитацію?

Because crime is a product of a distorted mind.

- Тому, що злочин це продукт скаліченої свідомості.

It was distortion of mind which needed to be addressed to control.

Це було скалічення свідомості, яке потрібно контролювати,

Not by preaching, not by telling,

не за допомогою проповідей, чи розповідей,

not by reading, but by addressing your mind.

не читанням, а звертанням до свідомості.

I took the same thing to the police,

Я використала це і в поліції,

because police, equally, were prisoners of their minds,

тому, що поліція, є також заручником своєї свідомості,

and they felt as if it was "we" and "they,"

і вони думали що це були ми і вони,

and that the people don't cooperate.

і що люди не співпрацюють.

This worked.

Це спрацювало.

This is a feedback box called a petition box.

Це коробка зворотнього зв`язку, називається коробка зауважень і пропозицій.

This is a concept which I introduced

Ця ідея яку я запропонувала,

to listen to complaints, listen to grievances.

щоб вислуховувати скарги, і дізнаватись про невдоволення.

This was a magic box.

Це була чарівна коробка.

This was a sensitive box.

Це була чутлива коробка.

This is how a prisoner drew how they felt about the prison.

Так ув'язнені зобразили, що вони відчувають.

If you see somebody in the blue --

Якщо ви бачите когось в синій формі --

yeah, this guy --

так, цього хлопця --

he was a prisoner, and he was a teacher.

він був в'язнем і він був учителем.

And you see, everybody's busy. There was no time to waste.

І ви бачите, всі зайняті, ніхто не марнував часу.

Let me wrap it up.

Дозвольте я завершу.

I'm currently into movements,

Зараз я беру участь в русі,

movements of education

русі за освіту

of the under-served children,

дітей які позбавлені можливостей,

which is thousands -- India is all about thousands.

яких є тисячі - в Індії таких є тисячі.

Secondly is about the anti-corruption movement in India.

По-друге, це є анти-корупційний рух в Індії.

That's a big way

Це великий шлях

we, as a small group of activists,

маленької групи активістів,

have drafted an ombudsman bill for the government of India.

який ми пройшли і запропонували керівництву план захисту прав людини в Індії.

Friends, you will hear a lot about it.

Друзі, ви ще почуєте про це.

That's the movement at the moment I'm driving,

Це той рух, яким я зараз керую,

and that's the movement and ambition of my life.

і це рух і мета всього мого життя.

Thank you very much.

Дякую вам.

(Applause)

(Аплодисменти)

Thank you. Thank you very much. Thank you.

Дякую. Дуже дякую. Дякую.

Thank you. Thank you. Thank you.

Дякую. Дякую. Дякую.