A civil response to violence (with English subtitles) | Emiliano Salinas

Translator: Carolina Montero Reviewer: Sebastian Betti

Перекладач: Kateryna Kyts Утверджено: Olena Sovyn

My name is Emiliano Salinas

Мене звати Еміліано Салінас

and I'm going to talk about the role

і я хочу поговорити з вами про те, яку роль

we members of society play

граємо ми, як члени суспільства,

in the violent atmosphere

в існуючій атмосфері насильства,

this country is living in right now.

що поглинула всю країну.

I was born in 1976.

Я народився у 1976.

I grew up in a traditional Mexican family.

я виріс у звичайній мексиканській сім"ї.

As a child, I had a pretty normal life:

Будучи дитиною, я жив цілком звичайним життям:

I would go to school, play with my friends and cousins.

ходив у школу, грав зі своїми друзями і братами.

But then my father became President of Mexico

Але потім мій батько став президентом Мексики,

and my life changed.

і моє життя змінилося.

What I'm about to say,

Те, що я хочу вам сказати,

at least some of what I'm about to say,

принаймні, частина того, що я хочу сказати,

will cause controversy.

призведе до суперечок і розбіжностей.

Firstly, because I'm the one who's going to say it.

По-перше, тому що про це скажу саме я

And secondly, because what I'm going to say is true,

А по-друге, тому що все сказане мною - правда,

and it will make a lot of people nervous

а вона розбудить у багатьох людях занепокоєння,

because it's something we don't want to hear.

бо далеко не всі хотіли б її почути.

But it's imperative that we listen

Але ми повинні почути цю правду,

because it's undeniable and definitive.

бо вона беззаперечна і остаточна.

It will also make members of

Разом з тим, занепокоєння прокинеться

criminal organizations nervous

і в представниках кримінальних структур

for the same reasons.

з тих же самих причин.

I'm going to talk about the role

Я збираюся розповісти вам про ту роль,

we members of society play

яку ми, як члени суспільства,

in this phenomenon,

граємо в існуванні цього феномена,

and about four different response levels

а також про чотири рівні відповідної реакції,

we citizens have against violence.

яку в нас, як в громадянах, викликає насильство.

I know many will find it difficult to separate the fact

Я розумію, що для багатьох буде складно відокремити факт,

that I'm Carlos Salinas de Gortari's son

що я син Карлоса Салінас де Гортарі

from the fact that I'm a citizen

від того простого факту, що я громадянин,

concerned about the country's current situation.

якого турбує сьогоднішня ситуація в країні.

Don't worry.

Не турбуйтеся.

It's not necessary for understanding

Це не так вже й необхідно для

the importance of what I'm going to say.

розуміння важливості того, що я збираюся вам розповісти.

I think we have a problem in Mexico.

Мені здається, що у нас в Мексиці є проблема

We have a big problem.

Дуже серйозна проблема.

I think there's consensus on this.

Думаю, на цей рахунок розбіжностей немає.

No one argues --

Ніхто не сперечається,

we all agree there's a problem.

оскільки ми всі визнаємо її серйозність.

What we don't agree on

З чим ми не згодні -

is what the problem actually is.

так це з тим, у чому вона полягає.

Is it the Zetas? The drug traffickers? The government?

Чи винна Лос-Зетас?Наркоторговці? Уряд?

Corruption? Poverty? Or is it something else?

Корупція? Бідність? Або проблема в чомусь ще?

I think none of these is the problem.

Не думаю, що проблема полягає в чому-небудь з перерахованого.

I don't mean they don't deserve attention.

Ніхто не стверджує, що все це не заслуговує уваги.

But we won't be able to take care of any of those things

Але ми не зможемо впоратися ні з одним з цих явищ,

if we don't solve the real problem

поки не вирішимо справжню проблему,

we have in Mexico first.

що вразила Мексику першою серед інших країн.

The real problem we have is

А істина полягає в тому, що більшість з нас,

most of us Mexicans, we believe we are victims

мексиканців, свято вірять, що ми жертви

of our circumstances.

обставин, що склалися.

We are a country of victims.

Ми ціла країна жертв.

Historically, we've always acted as victims

Споконвіку ми вели себе як жертви

of something or somebody.

чого-небудь або кого-небудь.

We were victims of the Spaniards.

Спочатку ми були жертвами іспанців.

Then we were victims of the French.

Потім стали жертвами французів.

Then we were victims of Don Porfirio.

Пізніше - жертвами Дона Порфіріо.

Then we were victims of the PRI.

Після цього - інституційно-революційної партії.

Even of Salinas.

І навіть Салінаса.

And of El Peje.

І Ель Пехе

And now of the Zetas and the traffickers and the criminals and the kidnappers ...

А тепер Лос-Зетас, наркоторговці, кримінал, викрадачі дітей ..

Hold on! Wait a minute!

Стоп! Хвилиночку!

What if none of these things is the problem?

Що якщо нічого з перерахованого насправді не є проблемою?

The problem is not the things we feel victims of.

Адже проблема полягає не в явищах, жертвами яких ми себе відчуваємо.

The problem is that we play the role of victims.

Вона полягає в тому, що ми граємо роль жертв.

We need to open our eyes and see that we are not victims.

Нам треба відкрити очі і ясно побачити, що ми не жертви.

If only we stopped feeling like victims,

Адже як тільки ми перестанемо відчувати себе такими,

if we stopped acting as victims,

як тільки ми перестанемо вести себе як жертви,

our country would change so much!

наша країна неймовірно зміниться!

I'm going to talk about how to go from a society

Я розповім вам про те, як перейти від суспільства,

that acts as a victim of circumstances

що грає роль жертви обставин,

to a responsible, involved society

до суспільства, де люди відповідальні і активні,

that takes the future of its country in its own hands.

які в змозі контролювати майбутнє своєї країни.

I'm going to talk about four different levels

Я розповім про чотири різні рівні

of civil response against violence,

громадської відповіді хвилі насильств,

from weakest

від найслабшого

to strongest.

до найсильнішого.

The first level, the weakest level of civil response against violence,

Перший, найслабший рівень громадської відповіді насильству

is denial and apathy.

полягає в запереченні і апатії.

Today, much of Mexican society is in denial

Сьогодні більшість мексиканців

of the situation we're going through.

не приймає ситуацію, в якій ми опинилися.

We want to go on with our daily life

Ми просто хочемо продовжувати жити звичайним життям,

even though we are not living under normal circumstances.

навіть коли умови життя не можна назвати нормальними.

Daily life in our country is,

Звичайне життя в нашій країні - це,

to say the least,

м'яко кажучи,

under extraordinary, exceptional circumstances.

життя в надзвичайних, виняткових обставин.

It's like someone who has a serious illness

Це схоже на те, як серйозно хвора людина

and pretends it's the flu

робить вигляд, що хворий він всього лише грипом,

and it will just go away.

який як-небудь сам пройде.

We want to pretend that Mexico has the flu.

Ми хочемо прикинутися, що у Мексики всього лише грип.

But it doesn't.

Однак це зовсім не так.

Mexico has cancer.

Мексика хвора на рак.

And if we don't do something about it,

І якщо ми не будемо діяти,

the cancer will end up killing it.

то рак вб'є її.

We need to move Mexican society

Мексиканцям необхідно перейти

from denial and apathy

від заперечення і апатії

to the next level of citizen response,

до наступного рівня громадянської відповіді,

which is, effectively, recognition.

що, по суті, представлене усвідомленням.

And that recognition will sow fear --

І це усвідомлення посіє страх -

recognizing the seriousness of the situation.

страх від розуміння всієї серйозності ситуації.

But, fear is better than apathy

Але страх все ж кращий за апатію,

because fear makes us do something.

бо страх спонукає нас до дії.

Many people in Mexico

Багато жителів Мексики

are afraid today.

сьогодні налякані.

We're very afraid.

Ми всі дуже налякані.

And we're acting out of that fear.

І цей страх змушує нас діяти.

And let me tell you what the problem is

Дозвольте мені розповісти про проблему,

with acting out of fear --

яка виникла під дією страху,

and this is the second level of civil response:

розповісти про другий рівень громадської відповіді-

fear.

страх.

Let's think about Mexican streets:

Уявімо собі вулиці Мексики:

they're unsafe because of violence,

вони небезпечні через насильство,

so people stay at home.

тому люди воліють залишатися вдома.

Does that make streets more or less safe?

Чи робить це вулиці безпечніше?

Less safe!

Аж ніяк ні!

So streets become more desolate and unsafe,

Так, вулиці стають все безлюдніші і небезпечніші,

so we stay home more --

а ми все частіше залишаємося вдома -

which makes streets even more desolate and unsafe,

що робить вулиці ще безлюднішими і небезпечнішими

and we stay home even more.

і ми залишаємося вдома ще частіше.

This vicious circle ends up with the whole population

Порочне коло охоплює все населення,

stuck inside their houses, scared to death --

що засіло у своїх будинках і налякане до смерті -

even more afraid than when we were out on the streets.

налякане сидінням вдома навіть більше, ніж перебуванням на вулицях

We need to confront this fear.

Треба протистояти цьому страхові.

We need to move Mexican society,

Треба провести мексиканців,

the members of society who are at this level,

які до цих пір знаходяться на цьому рівні,

to the next level, which is action.

до наступного рівня, який називається дією.

We need to face our fears and take back our streets,

Треба сміливо подивитися в очі нашим страхам і повернути наші вулиці,

our cities, our neighborhoods.

наші міста, наші квартали.

For many people, acting involves courage.

Для багатьох дія невіддільна від люті.

We go from fear to courage.

І так, ми переходимо від страху до люті.

They say, "I can't take it anymore.

Люди кажуть: "Я так більше не можу.

Let's do something about it."

Давайте хоч що-небудь робити".

Recently --

В останні роки -

this is a sensitive figure --

і це дуже показово -

35 public lynchings have been recorded

було зареєстровано 35 випадків публічного лінчування

so far in 2010

до 2010 року включно

in Mexico.

в Мексиці.

Usually it's one or two a year.

Зазвичай це відбувалося один-два рази за рік.

Now we're experiencing one every week.

В даний час - один раз на тиждень.

This shows that society is desperate

Це говорить про те, що суспільство доведено до відчаю,

and it's taking the law into its own hands.

і в даний момент воно самостійно вершить правосуддя.

Unfortunately, violent action --

На жаль, ми маємо справу з насильницькими діями,

though action is better than no action --

- і незважаючи на той факт, що будь-які дії краще відсутності таких

but taking part in it

- учатсь в них

only disguises violence.

тільки виправдовує насильство.

If I'm violent with you

Якщо я жорстокий з вами

and you respond with violence,

і ви відповідаєте мені тим же,

you become part of the violence

ви стаєте частиною цього процесу

and you just disguise my violence.

і таким чином виправдовуєте мою жорстокість.

So civil action

Тому мирні цивільні дії

is vital,

просто життєво необхідно,

but it's also vital to take people

але так само необхідно перевести людей,

who are at the level of courage

що знаходяться сьогодні на рівні

and violent action

люті і насильства,

to the next level,

на наступний рівень,

which is non-violent action.

який включає в себе ненасильницькі дії.

It's pacific, coordinated civil action,

Я кажу про мирні і скоординовані дії громадськості,

which doesn't mean passive action.

які, однак, не були б пасивними.

It means it's determined and effective,

Я маю на увазі дії рішучї та ефективні,

but not violent.

але не насильницькі.

There are examples of this kind of action in Mexico.

І в Мексиці є приклади подібних дій.

Two years ago, in Galena City, Chihuahua,

Два роки тому, в Галена Сіті, Чіхуахуа,

a member of the community was kidnapped,

з громади була викрадена дитина,

Eric Le Barón.

Ерік Ле Барон.

His brothers, Benjamín and Julián,

Його брати, Бенджамін і Хуліан,

got together with the rest of the community

спільно з іншими членами громади обмірковували,

to think of the best course of action:

як їм найкраще вчинити:

to pay the ransom,

заплатити викуп,

to take up arms and go after the kidnappers

взяти в руки зброю і піти за викрадачами

or to ask the government for help.

або попросити допомоги в уряду.

In the end, Benjamín and Julián decided

Зрештою Бенджамін і Хуліан вирішили:

the best thing they could do

краще, що вони можуть зробити,

was to organize the community and act together.

- це зібрати всю громаду і діяти спільно.

So what did they do?

Так що ж вони зробили?

They mobilized the whole community of Le Barón

Вони задіяли цілу громаду Ле Барон,

to go to Chihuahua,

щоб відправитися в Чихуахуа

where they organized a sit-in

для організації сидячого страйку

in the central park of the city.

в центральному парку міста.

They sent a message to the kidnappers:

А викрадачам вони повідомили наступне:

"If you want your ransom come and get it.

"Хочете викуп - приходьте і заберіть його.

We'll be waiting for you right here."

Ми будемо вас чекати прямо тут."

They stayed there.

І вони залишилися там.

Seven days later, Eric was set free

Сім днів по тому Еріка звільнили

and was able to return home.

і він зміг повернутися додому.

This is an example of what an organized society can do,

Це приклад того, на що здатне організоване суспільство,

a society that acts.

суспільство дій.

Of course, criminals can respond.

Безумовно, злочинці можуть завдати у відповідь удар.

And in this case, they did.

І в даному випадку саме це вони і зробили.

On July 7th, 2009,

Сьомого липня 2009

Benjamín Le Barón was murdered.

Бенджамін Ле Барон був убитий.

But Julián Le Barón keeps working

Але Хуліан Ле Барон продовжує працювати

and he has been mobilizing communities in Chihuahua

і продовжує підтримувати активність громад

for over a year.

в Чихуахуа вже більше року.

And for over a year he has known that a price has been put on his head.

І вже більше року він знає, що за його голову призначена нагорода.

But he keeps fighting.

Але продовжує боротися.

He keeps organizing.

Продовжує займатися організацією громад.

He keeps mobilizing.

Продовжує підтримувати їх активність.

These heroic acts are present all over the country.

І подібні героїчні дії ми спостерігаємо сьогодні по всій країні.

With a thousand Juliáns working together,

З тисячею таких Хуліанів, об'єднаних разом,

Mexico would be a very different country.

Мексика стала б зовсім іншою країною.

And they're out there!

І вони є в нашій країні!

They just have to raise their hands.

Просто вони повинні заявити про себе.

I was born in Mexico, I grew up in Mexico

Я народився в Мексиці, виріс в ній,

and along the way, I learned to love Mexico.

і живучи тут, я навчився любити Мексику.

I think anyone who has stepped foot on this land --

Я думаю, що будь-яка людина, яка хоч раз ступила на цю землю,

not to mention all Mexican people --

- не кажу вже про мексиканця

will agree that it's not difficult

- погодиться, що зовсім

to love Mexico.

не складно полюбити Мексику.

I've traveled a lot

Я багато подорожував, але ніде більше

and nowhere else have I found the passion Mexicans have.

не знаходив я тієї пристрасті, яка є у мексиканців.

That devotion we feel

Тієї відданості, яку ми відчуваємо

for the national football team.

до нашої національної футбольної команди.

That devotion we show

Тієї відданості, яку ми демонструємо,

in helping victims of disasters,

допомагаючи жертвам стихійних лих,

such as the earthquake in 1985

таких як землетрус в 1985 році

or this year's floods.

або повінь цього року.

The passion with which we've been singing the national anthem

Тієї пристрасті, з якою ми з дитинства співаємо

since we were kids.

національний гімн.

When we thought Masiosare

Коли ми думали, що Масіосаре

was the strange enemy,

- це завойовник,

and we sang, with a childlike heart,

ми з дитячою безпосередністю співали про

"a soldier in each son."

"солдата в кожному синові".

I think the biggest insult,

Я думаю, що найбільшу образу,

the worst way you can offend a Mexican

яку можна завдати мексиканцю,

is to insult their mother.

- це образа його матері.

A mother is the most sacred thing in life.

Мати - найсвятіше, що є в нашому житті.

Mexico is our mother and today she cries out for her children.

Мексика - наша мати, і сьогодні вона благає про поміч своїх дітей.

We are going through the darkest moment

Ми переживаємо найтемніший момент

in our recent history.

нашої новітньої історії.

Our mother, Mexico, is being violated before our very eyes.

Нашу матір, Мексику, зневажають на наших очах.

What are we going to do?

І що ж ми збираємося робити?

Masiosare, the strange enemy, is here.

Масіосаре, завойовник, вже тут.

Where is the soldier in each son?

Де ж ті солдати у кожному синові?

Mahatma Gandhi,

Махатма Ганді,

one of the greatest civil fighters of all time, said,

один з найбільших борців за громадянські права всіх часів, говорив:

"Be the change you wish to see in the world."

"Якщо бажаєш, щоб світ змінився, - змінися сам."

Today in Mexico we're asking for Gandhis.

Сьогодні для Мексики ми просимо таких Ганді.

We need Gandhis.

Ми їх потребуємо.

We need men and women who love Mexico

Нам потрібні чоловіки і жінки, які люблять Мексику,

and who are willing to take action.

і які готові до дій.

This is a call for every true Mexican

Це заклик всім істинним мексиканцям,

to join this initiative.

готовим приєднатися до цієї ініціативи.

This is a call

Це заклик до того,

so that every single thing we love about Mexico --

щоб все те, що ми любимо в Мексиці -

the festivals, the markets,

фестивалі, ринки,

the restaurants, the cantinas,

ресторани, їдальні,

the tequila, the mariachis, the serenades,

текіла, маріачі, серенади,

the posadas, El Grito, the Day of the Dead,

готелі, Ель Гріті, День мертвих,

San Miguel, the joy, the passion for life,

Сан Мігель, радість, пристрасть до життя,

the fight and everything it means to be Mexican --

боротьба і все те, що значить бути справжнім мексиканцем -

doesn't disappear from this world.

не зникло з цього світу.

We're facing a very powerful opponent.

Ми протистоїмо дуже сильному противнику.

But we are many more.

Але нас набагато більше.

They can take a man's life.

Можна забрати людське життя.

Anyone can kill me,

Будь-хто може вбити мене,

or you, or you.

чи вас, або ось вас.

But no one can kill

Але ніхто не зможе вбити дух

the spirit of true Mexicans.

справжніх мексиканців.

The battle is won,

Перемога в цій битві за нами,

but we still have to fight it.

але битва все ще попереду.

2000 years ago, the Roman poet Juvenal

2000 років тому римський поет Ювенал

said something that today echoes

сказав слова, які ще й до сьогодні

in the heart of every true Mexican.

звучать в серцях справжніх мексиканців.

He said, "Count it the greatest sin

Він сказав: "Великий гріх на всі часи -

to prefer life to honor,

надати перевагу життю перед честю,

and for the sake of living

і життя, втративши сенс,

to lose what makes life worth living."

тягнути до самої смерті.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)