Aparna Rao: High-tech art (with a sense of humor)

Перекладач: Halyna Kutsyk Утверджено: Andriy Drozd

Hi. Today, I'm going to take you through glimpses

Привіт. Сьогодні я пропоную вам переглянути

of about eight of my projects,

вісім моїх проектів,

done in collaboration with Danish artist Soren Pors.

в співпраці з Сореном Порсом, митцем з Данії.

We call ourselves Pors and Rao,

Наша команда називається Порс і Рао,

and we live and work in India.

ми живемо та працюємо в Індії.

I'd like to begin with my very first object,

Я хочу почати з першої роботи

which I call "The Uncle Phone."

яку я називаю "Телефон для дядька"

And it was inspired by my uncle's peculiar habit

Мене надихнув на це мій дядько

of constantly asking me to do things for him,

який постійно просив мене робити йому якісь послуги

almost like I were an extension of his body --

так ніби я була ним -

to turn on the lights or to bring him a glass of water,

ввімкнути світло, чи принести йому склянку води,

a pack of cigarettes.

пачку цигарок.

And as I grew up, it became worse and worse,

З часом, це почало дратувати мене,

And I started to think of it as a form of control.

це було щось на кшталт контролю.

But of course, I could never say anything,

Але звичайно, я нічого не могла сказати

because the uncle is a respected figure

тому що дядько - це поважна особа

in the Indian family.

в Індійських сім'ях.

And the situation that irked me and mystified me the most

Найбільш складною ситуацією, яка завжди мене дратувала

was his use of a landline telephone.

було те, як він користувався телефоном.

He would hold on to the receiver and expect me to dial a number for him.

Він тримав телефону трубку і чекав поки я не наберу йому номер.

And so as a response and as a gift to my uncle,

І у відповідь на це я зробила подарунок своєму дядьку,

I made him "The Uncle Phone."

"Телефон для дядька".

It's so long that it requires two people to use it.

Він такий довгий, що потрібно аж двоє людей для його використання.

It's exactly the way my uncle uses a phone that's designed for one person.

Якраз так мій дядько користується телефоном, який призначений для одного користувача.

But the problem is that, when I left home and went to college,

Дивно. Але коли я поїхала навчатися в колеж,

I started missing his commands.

мені бракувало цього.

And so I made him a golden typewriter

Тому я зробила для дядька золоту друкарську машинку

through which he could dispense his commands

за допомогою якої він міг передавати свої команди

to nephews and nieces around the world as an email.

своїм племінникам та племінницям будь-куди через електронну пошту.

So what he had to do was take a piece of paper, roll it into the carriage,

Все що йому потрібно було зробити - це взяти клаптик паперу, закрутити його в каретку друкарської машинки

type his email or command and pull the paper out.

надрукувати своє повідомлення чи наказ і витягнути папір.

This device would automatically send the intended person

Ця машинка автоматично пошле повідомлення до особи, якій воно було призначене

the letter as an email.

як електронне повідомлення

So here you can see, we embedded a lot of electronics

Ось так ми вмонтували пристрій

that understands all of the mechanical actions

що розуміє всі механічні рухи

and converts it to digital.

та перетворює їх в електронні.

So my uncle is only dealing with a mechanical interface.

Тому мій дядько має справу лише з механічним інтерфейсом.

And of course, the object had to be very grand and have a sense of ritualism,

Звичайно, прилад має бути грандіозним і бути, певною мірою, ритуалом,

the way my uncle likes it.

так як це любить мій дядько.

The next work is a sound-sensitive installation

Наступна наша робота - це прилад, чутливий до звуків

that we affectionately call "The Pygmies."

який ми назвали "Гномики".

And we wanted to work with a notion of being

Ми хотіли створити ефект оточення

surrounded by a tribe of very shy, sensitive and sweet creatures.

дуже сором'язливими, чутливими та милими істотами.

So how it works is we have these panels, which we have on the wall,

Отож, як він працює: у нас є панелі на стіні,

and behind them, we have these little creatures which hide.

а за ними, ці маленькі істоти, що ховаються.

And as soon as it's silent, they sort of creep out.

І як тільки стає тихо, вони виповзають.

And if it's even more silent, they stretch their necks out.

І якщо, наприклад, мертва тиша, то вони витягають свою шию.

And at the slightest sound, they hide back again.

А якщо почують найменший шум, то одразу ховаються.

So we had these panels on three walls of a room.

Ці панелі у нас знаходяться на трьох стінах кімнати.

And we had over 500 of these little pygmies hiding behind them.

І більш ніж 500 маленьких гномиків ховаються за ними.

So this is how it works.

Ось як це працює.

This is a video prototype.

Це одне з відео.

So when it's quiet, it's sort of coming out from behind the panels.

Коли тихо, вони з'являються.

And they hear like humans do, or real creatures do.

І вони чують як люди, як справжні, живі істоти.

So they get immune to sounds that scare them after awhile.

В них імунітет на звуки, що лякають їх.

And they don't react to background sounds.

І вони не реагують на фонові звуки.

You'll hear a train in moment that they don't react to.

Ви можете, наприклад чути, як їде поїзд, а вони на це не зреагують.

(Noise)

(Шум)

But they react to foreground sounds. You'll hear that in a second.

Але вони реагують на звуки, які попереду них. Зараз ви почуєте.

(Whistling)

(Свист)

So we worked very hard

Нам було дуже важко

to make them as lifelike as possible.

зробити їх настільки живими, наскільки це можливо.

So each pygmy has its own behavior, psyche,

Кожен гном має власну стратегію поведінки та психіку,

mood swings, personalities and so on.

зміни настрою, особистість, і.т.д.

So this is a very early prototype.

Ось зразок, ще на ранніх стадіях нашої розробки

Of course, it got much better after that.

Звичайно, зараз все вже модернізовано.

And we made them react to people,

Ми зробили так, що вони можуть реагувати на людей,

but we found that people were being quite playful and childlike with them.

але люди, в основному, гралися з ними як з дітьми.

This is a video installation called "The Missing Person."

Ця відео-розробка називається "Невидимка".

And we were quite intrigued

І для нас було інтригою,

with playing with the notion of invisibility.

придумати це поняття невидимості.

How would it be possible to experience a sense of invisibility?

Як це відчути невидимість?

So we worked with a company

Ми співпрацювали з компанією,

that specializes in camera surveillance,

що спеціалізується на камерах спостереження,

and we asked them to develop a piece of software with us,

і попросили їх допомогти нам розробити програмне забезпечення,

using a camera

з використанням камери,

that could look at people in the room, track them

яка б спостерігала за людьми в приміщенні, слідувала за ними

and replace one person with the background, rendering them invisible.

і заміщала їх фоном, робила їх невидимою.

So I'm just going to show you a very early prototype.

Зараз я хочу показати вам ще давню модель цього.

On the right side you can see my colleague Soren,

Справа, ви бачите мого колегу, Сорена,

who's actually in the space.

який знаходиться в кімнаті.

And on the left side, you'll see the processed video

А зліва, ви бачите оброблене відео

where the camera has made him invisible.

де камера зробила його невидимим.

Soren enters the room. Pop! He goes invisible.

Сорен заходить в приміщення. Оп. І він невидимий.

And you can see that the camera is tracking him and erasing.

Ви бачите як камера слідує за ним та стирає його.

It's a very early video,

Це ще давнє відео,

so we haven't yet dealt with the overlap and all of that,

ми ще не розробили це до кінця,

but that got refined pretty soon, later.

але незабаром ми відшліфуємо цю ідею.

So how we used it was in a room where we had a camera looking into the space,

Отож, як ми робили це: це було в кімнаті, де була встановлена камера, напрямлена на кімнату,

and we had one monitor, one on each wall.

і на кожній стіні був монітор.

And as people walked into the room,

І коли люди заходили в кімнату,

they would see themselves in the monitor, except with one difference:

вони бачили себе на моніторі, з однією відмінністю:

one person was constantly invisible

одна людина постійно була невидима

wherever they moved in the room.

де б вона не знаходилась в приміщенні.

So this is a work called "The Sun Shadow."

Ця робота називається "Тінь сонця".

And it was almost like a sheet of paper,

Це як клаптик паперу,

like a cutout of a childlike drawing

вирізка з дитятчого малюнка

of an oil spill or a sun.

пляма від фарби на сонці.

And from the front, this object appeared to be very strong and robust,

Спереду, предмет виглядає міцним і кремезним,

and from the side, it almost seemed very weak.

а збоку - майже непомітним.

So people would walking into the room and they'd almost ignore it,

Отож, люди заходять в кімнату і майже не помічають його,

thinking it was some crap laying around.

думають що це якась незрозуміла річ.

But as soon as they passed by,

Але як тільки вони проходять повз,

it would start to climb up the wall in jerky fashion.

він рухається вгору по стіні.

And it would get exhausted, and it would collapse every time.

Втомлюється і падає кожен раз.

(Laughter)

(Сміх)

So this work

Отож, це є своєрідною

is a caricature of an upside-down man.

карикатурою на людину, яка є невизначеною.

His head is so heavy, full of heavy thoughts,

Голова якої настільки забита, що

that it's sort of fallen into his hat,

вона як м'яч в капелюсі,

and his body's grown out of him almost like a plant.

а тіло - як рослина.

Well what he does is he moves around

Все що він робить це - рухається навкруги

in a very drunken fashion on his head

як пяний на голові

in a very unpredictable and extremely slow movement.

дуже повільно і непередбачувано.

And it's kind of constrained by that circle.

Він ніби замкнений в колі.

Because if that circle weren't there, and the floor was very even,

Тому що, коли б не було кола, і підлога була б рівною,

it would start to wander about in the space.

він почав би блукати в просторі.

And there's no wires.

В цьому нема дротів.

So I'll just show you an instance --

Я покажу вам зараз приклад -

so when people enter the room, it activates this object.

коли людина заходить в кімнату, предмет активується.

And it very slowly, over a few minutes,

І він повільно,за кілька хвилин

sort of painfully goes up,

піднімається,

and then it gains momentum

і пізніше наступає момент

and it looks like it's almost about to fall.

коли він ніби має впасти.

And this is an important moment,

І це важливий момент,

because we wanted to instill in the viewer

тому що ми хотіли привити у глядача

an instinct to almost go and help, or save the subject.

інстинкт піти і допомогти, чи врятувати цей предмет.

But it doesn't really need it,

Але він цього не потребує,

because it, again, sort of manages to pull itself up.

тому що він знову і знову старається піднятись.

So this work was a real technical challenge for us,

Для нас це було дуже технічно складне завдання,

and we worked very hard, like most of our works, over years

і ми працювали дуже довго, як більшість з нас працює роками

to get the mechanics right and the equilibrium and the dynamics.

щоб правильно працювала механіка і динаміка.

And it was very important for us

Для нас було важливо

to establish the exact moment that it would fall,

зробити момент, ніби предмет падає,

because if we made it in a way that it would topple over,

бо коли б ми зробили його так ніби він піднімається вгору,

then it would damage itself,

він би пошкодився,

and if it didn't fall enough, it wouldn't instill that fatalism,

а якби не падав достатньо, це б не нагадувало фатальність,

or that sense of wanting to go and help it.

чи це відчуття бажання допомогти йому.

So I'm going to show you a very quick video

Я хочу показати вам дуже коротке відео

where we are doing a test scenario -- it's much faster.

де ми хочемо зробити експеримент - це швидше.

That's my colleague. He's let it go.

Це мій колега. Він дозволив йому піти.

Now he's getting nervous, so he's going to go catch it.

Тепер він нервує, він хоче зловити його.

But he doesn't need to,

Але це не потрібно,

because it manages to lift itself up on its own.

Тому що цей предмет може сам піднятися вгору.

So this is a work that we were very intrigued with,

Це робота, яка дуже заінтригувала нас,

working with the aesthetic of fur

працюючи з хутром,

embedded with thousands of tiny different sizes

в якому тисячі оптичних волокон різних розмірів

of fiber optics, which twinkle like the night sky.

блимають як нічне небо.

And it's at the scale of the night sky.

І це - небозвід.

So we wrapped this around a blob-like form,

Ми скрутили це у форму кульки,

which is in the shape of a teddy bear,

у вигляді ведмедика,

which was hanging from the ceiling.

який звисав зі стелі.

And the idea was to sort of contrast

Ми хотіли відділити

something very cold and distant and abstract like the universe

щось холодне, і далеке, і абстрактне, як всесвіт

into the familiar form of a teddy bear,

в щось схоже на ведмедика,

which is very comforting and intimate.

який є заспокійливим та близьким.

And the idea was that at some point

І ідея в тому, що в якийсь момент

you would stop looking at the form of a teddy bear

ви перестаєте дивитися на ведмедика

and you would almost perceive it to be a hole in the space,

і сприймаєте його майже як отвір в просторі,

and as if you were looking out into the twinkling night sky.

так ніби крізь нього ви споглядаєте сяюче нічне небо.

So this is the last work, and a work in progress,

Отож, це остання робота, і робота яка ще в розробці,

and it's called "Space Filler."

вона називається "Наповнювач простору".

Well imagine a small cube that's about this big

Уявіть собі маленький кубик, ось такої величини

standing in front of you in the middle of the room,

який стоїть перед вами посеред кімнати,

and as you approached it, it tried to intimidate you

і коли ви наближаєтесь до нього, він хоче налякати вас

by growing into a cube

перетворюючись в куб,

that's twice its height and [eight] times its volume.

вдвічі вищий та в чотири рази більший в розмірах.

And so this object is constantly expanding and contracting

І він продовжує рости,

to create a dynamic with people moving around it --

щоб створити динаміку між людьми які рухаються навкруг -

almost like it were trying

ніби намагається

to conceal a secret within its seams or something.

приховати таємницю всередині.

So we work with a lot of technology,

Ми багато працюємо з технікою,

but we don't really love technology,

але насправді ми не любимо її,

because it gives us a lot of pain in our work over years and years.

тому що вона роками приносить багато страждань в нашій роботі.

But we use it because we're interested

Але ми використовуємо техніку, тому що нам цікаво,

in the way that it can help us

як вона нам може допомогти

to express the emotions and behavioral patterns

висловити емоції та стилі поведінки

in these creatures that we create.

в створіннях які ми створили.

And once a creature pops into our minds,

І коли створіння проникає в наш розум,

it's almost like the process of creation

це виглядає як процес творення,

is to discover the way this creature really wants to exist

показує як це створіння хоче існувати

and what form it wants to take and what way it wants to move.

і якої форми воно хоче бути, і як хоче рухатися.

Thank you.

Дякую

(Applause)

(Оплески)