Robert Gupta: Music is medicine, music is sanity

Перекладач: Khrystyna Olenin Утверджено: Oksana Kulyniak

One day, Los Angeles Times columnist

Одного дня оглядач газети Лос-Анджелес Таймз

Steve Lopez was walking along

Стів Лопез ішов по

the streets of downtown Los Angeles

центральній вулиці Лос-Анджелеса

when he heard beautiful music.

і раптом почув прекрасну музику.

And the source was a man,

Джерелом музики був чоловік,

an African-American man,

афро-американець,

charming, rugged, homeless,

чарівний, суворий, бездомний,

playing a violin that only had two strings.

грав він на скрипці, що мала лише дві струни.

And I'm telling a story that many of you know,

І я розповідаю вам історію, яку багато хто з вас знає,

because Steve's columns became the basis

тому, що колонки Стіва стали основою

for a book, which was turned into a movie,

для книжки, яку перетворили на фільм

with Robert Downey Jr. acting as Steve Lopez,

з Робертом Дауні молодшим в ролі Стіва Лопеза

and Jamie Foxx as Nathaniel Anthony Ayers,

і Джемі Фоксом в ролі Натаніеля Ентоні Аєрса,

the Juilliard-trained double bassist

контрабасиста школи Джуліард,

whose promising career was cut short

чия перспективна кар’єра різко обірвалася,

by a tragic affliction with paranoid schizophrenia.

коли він трагічно захворів на параноїдальну шизофренію.

Nathaniel dropped out of Juilliard, he suffered a complete breakdown,

Натаніель кинув Джуліард, страждав від цілковитого знесилення,

and 30 years later he was living homeless

і через 30 років він був волоцюгою

on the streets of Skid Row in downtown Los Angeles.

на вулицях Скід Роу в центрі Лос-Анджелеса.

I encourage all of you to read Steve's book or to watch the movie

Рекомендую вам прочитати книжку Стіва або подивитися фільм,

to understand not only the beautiful bond

щоби зрозуміти не тільки чарівний зв'язок

that formed between these two men,

який утворився між цими двома чоловіками,

but how music helped shape that bond,

але й те, як музика допомогла створити цей зв'язок

and ultimately was instrumental -- if you'll pardon the pun --

і була зрештою інструментом — пробачте цю гру слів —

in helping Nathaniel get off the streets.

що допоміг Натаніелю вибратися з вулиці.

I met Mr. Ayers in 2008,

Я зустрів містера Аєрса в 2008,

two years ago, at Walt Disney Concert Hall.

два роки тому, в Концертному залі Волта Діснея.

He had just heard a performance of Beethoven's First and Fourth symphonies,

Він тільки-но послухав Першу і Четверту симфонії Бетховена,

and came backstage and introduced himself.

зайшов за лаштунки і представився.

He was speaking in a very jovial and gregarious way

Він дуже жваво і по-товариськи говорив

about Yo-Yo Ma and Hillary Clinton

про Йо-Йо-Ма і Хіларі Клінтон

and how the Dodgers were never going to make the World Series,

і про те, як Доджерз ніколи не виграють чемпіонат США з бейсболу,

all because of the treacherous first violin passage work

все через підступні пасажі першої скрипки

in the last movement of Beethoven's Fourth Symphony.

в останній частині Четвертої симфонії Бетховена.

And we got talking about music, and I got an email from Steve a few days later

І ми стали розмовляти про музику, а через декілька днів я отримав від Стіва імейл,

saying that Nathaniel was interested in a violin lesson with me.

що Натаніель цікавили уроки скрипки зі мною.

Now, I should mention that Nathaniel refuses treatment

Тут мені слід зазначити, що Натаніель відмовлявся від лікування,

because when he was treated it was with shock therapy

тому що його лікували шоковою терапією,

and Thorazine and handcuffs,

торазином і наручниками

and that scar has stayed with him for his entire life.

і цей шрам залишився в нього на все життя.

But as a result now, he is prone to

Але в результаті, він схильний до

these schizophrenic episodes,

цих шизофренічних приступів,

the worst of which can manifest themselves as

найгірші з яких --

him exploding

коли він спалахує гнівом

and then disappearing for days,

і тоді зникає на кілька днів,

wandering the streets of Skid Row,

блукаючи вулицями Скід Роу,

exposed to its horrors, with the torment of his own mind

беззахисний перед їх жахіттями, з неприборканими муками

unleashed upon him.

своєї пам'яті.

And Nathaniel was in such a state of agitation

І Натаніель перебував в такому схвильованому стані,

when we started our first lesson at Walt Disney Concert Hall --

коли ми розпочали наш перший урок в Концертному залі Волта Діснея –

he had a kind of manic glint in his eyes,

в його очах було щось схоже на іскорку маніяка,

he was lost.

він був розгублений.

And he was talking about

І говорив про

invisible demons and smoke,

невидимих демонів і дим,

and how someone was poisoning him in his sleep.

і як хтось намагався отруїти його уві сні.

And I was afraid,

І я боявся

not for myself, but I was afraid

не за себе, я переживав,

that I was going to lose him,

що можу втратити його,

that he was going to sink into one of his states,

що він зануриться в якийсь зі своїх станів

and that I would ruin his relationship with the violin

і що я зруйную його відносини з скрипкою,

if I started talking about scales

якщо почну говорити про гами,

and arpeggios and other exciting forms of

арпеджіо та інші захопливі форми

didactic violin pedagogy.

скрипкової дидактики.

(Laughter)

(Сміх)

So, I just started playing.

Тому, я просто почав грати.

And I played the first movement of the Beethoven Violin Concerto.

Я грав першу частину Концерту для скрипки Бетховена.

And as I played,

І коли я грав,

I understood that there was a profound change

то побачив глибокі зміни

occurring in Nathaniel's eyes.

у очах Натаніеля.

It was as if he was in the grip of some invisible pharmaceutical,

Він немовби був під дією невидимої фармацевтичної,

a chemical reaction, for which my playing the music

хімічної реакції, для якої моя музика

was its catalyst.

була каталізатором.

And Nathaniel's manic rage

І маніакальна лють Натаніеля

was transformed into understanding,

перетворилася на розуміння,

a quiet curiosity and grace.

спокійну цікавість і люб’язність.

And in a miracle, he lifted his own violin

І якимось чудом він підняв свою скрипку

and he started playing, by ear,

і почав грати на слух

certain snippets of violin concertos

деякі фрагменти концертів для скрипки,

which he then asked me to complete -- Mendelssohn,

які він згодом попросив мене дограти до кінця – Мендельсона,

Tchaikovsky, Sibelius.

Чайковського, Сібеліуса.

And we started talking about music, from Bach

І ми почали говорити про музику, від Баха

to Beethoven and Brahms,

до Бетховена і Брамса,

Bruckner, all the B's,

Брукнера, всі на літеру Б,

from Bartók, all the way up to Esa-Pekka Salonen.

від Бартока аж до Еса-Пекки Салонена.

And I understood that he not only

І я зрозумів, що він не тільки

had an encyclopedic knowledge of music,

володіє енциклопедичними знаннями про музику,

but he related to this music at a personal level.

але й цінує цю музику на особистому рівні.

He spoke about it with the kind of passion

Він говорив про музику з такою пристрастю

and understanding that I share with my colleagues

і розумінням, які поділяють мої колеги

in the Los Angeles Philharmonic.

в Філармонії Лос-Анджелеса.

And through playing music and talking about music,

І завдяки грі й розмові про музику

this man had transformed

цей чоловік перетворився

from the paranoid, disturbed man

з параноїка, збентеженого чоловіка,

that had just come from walking the streets

який щойно прийшов з вулиці

of downtown Los Angeles

центрального Лос-Анджелеса,

to the charming, erudite,

на чарівного, начитаного,

brilliant, Juilliard-trained musician.

блискучого музиканта школи Джуліард.

Music is medicine. Music changes us.

Музика - це ліки. Музика змінює нас.

And for Nathaniel, music is sanity.

А для Натаніеля музика це здоровий глузд.

Because music allows him to take his thoughts

Тому що музика дозволяє йому зібрати свої думки

and delusions and shape them

та ілюзії і вилити їх

through his imagination and his creativity,

через свою уяву і творчість

into reality.

у реальність.

And that is an escape

І для нього це втеча

from his tormented state.

від страждань.

And I understood that this was the very essence of art.

І я зрозумів, що саме в цьому сутність мистецтва.

This was the very reason why we made music,

Саме тому ми творимо музику,

that we take something that exists within all of us

ми беремо те, що існує всередині кожного з нас,

at our very fundamental core,

що є основним ядром,

our emotions,

– наші емоції,

and through our artistic lens,

і завдяки нашій артистичності

through our creativity, we're able to shape those emotions into reality.

і творчості ми здатні перетворювати ці емоції в реальність.

And the reality of that expression

І реальність цього вираження

reaches all of us

торкається кожного з нас

and moves us, inspires and unites us.

і хвилює нас, надихає і об’єднує нас.

And for Nathaniel,

А Натаніеля

music brought him back into a fold of friends.

музика повернула в коло друзів.

The redemptive power of music brought him back

Цілюща сила музики повернула його

into a family of musicians

в сім’ю музикантів,

that understood him,

що розуміли його,

that recognized his talents

що визнавали його талант

and respected him.

і поважали його.

And I will always make music with Nathaniel,

І я завжди буду виконувати музику з Натаніелем,

whether we're at Walt Disney Concert Hall

незважаючи на те, чи ми в Концертному залі Волта Діснея

or on Skid Row, because he reminds me

чи на Скід Роу, бо він нагадує мені,

why I became a musician.

чому я став музикантом.

Thank you.

Дякую

(Applause)

(Аплодисменти)

Bruno Giussani: Thank you. Thanks.

Бруно Джусані: Дякую. Дякую.

Robert Gupta.

Роберт Гупта.

(Applause)

(Аплодисменти)

Robert Gupta: I'm going to play something that I shamelessly stole from cellists.

Роберт Гупта: я хочу заграти те, що я безсовісно вкрав у віолончелістів.

So, please forgive me.

Тому, будь ласка, пробачте мені.

(Laughter)

(Сміх)

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Аплодисменти)