Mustafa Akyol: Faith versus tradition in Islam

Перекладач: Ruslan Savchuk Утверджено: Hanna Leliv

Кілька тижнів тому,

A few weeks ago, I had a chance to go to Saudi Arabia.

мені трапилась можливість відвідати Саудівську Аравію.

And the first thing I wanted to do as a Muslim

І перше, що мені хотілось зробити, як мусульманину

was to go to Mecca and visit the Kaaba,

- це поїхати до Мекки і відвідати храм Кааба,

the holiest shrine of Islam.

найсвятіше місце ісламу.

And I did that; I put on my ritualistic dress,

І я зробив це; я одягнув ритуальне вбрання;

я увійшов у священну мечеть;

I went to the holy mosque,

I did my prayers,

я помолився;

I observed all the rituals.

я виконав усі ритуали.

А тим часом,

And meanwhile, besides all the spirituality,

окрім усієї цієї духовності,

there was one mundane detail in the Kaaba

у Каабі була одна непримітна деталь,

that was pretty interesting for me:

яка мене досить зацікавила.

there was no separation of sexes.

Тут не було поділу за статтю.

In other words, men and women were worshiping all together.

Тобто чоловіки і жінки

молилися поруч.

Вони були поряд, здійснюючи таваф,

They were together while doing tawāf, the circular walk around the Kaaba.

ходіння по колу навколо Кааби.

They were together while praying.

Вони були разом під час молитви.

And if you wonder why this is interesting at all,

І якщо вам цікаво, чому це привернуло мою увагу,

подивіться на решту Саудівської Аравії,

you have to see the rest of Saudi Arabia,

because this a country which is strictly divided between the sexes.

тому що у цій країні

існує суворий розподіл за статевою ознакою.

In other words:

Тобто

as men, you are simply not supposed to be in the same physical space

чоловіки просто не можуть перебувати

у тому ж фізичному просторі що й жінка.

with women.

And I noticed this in a very funny way.

Я помітив це за досить кумедних обставин.

I left the Kaaba to eat something in downtown Mecca.

Я пішов з храму Кааби,

щоб перекусити у центрі Мекки.

I headed to the nearest Burger King restaurant.

Я попрямував до найближчого ресторану Бурґер Кінґ.

І коли я зайшов туди -

And I went there -- I noticed that there was a male section,

я помітив, що зал для чоловіків

which is carefully separated from the female section.

старанно відділений від залу для жінок.

I had to pay, order and eat in the male section.

І мені довелось платити, замовляти, та їсти в залі для чоловіків.

"It's funny," I said to myself,

"Це смішно," сказав я сам собі,

"You can mingle with the opposite sex at the holy Kaaba,

"Серед жінок можна перебувати у священному храмі Кааба,

but not at the Burger King?"

але не у Бурґер Кінґу."

(Laughter)

Цілковита іронія.

Quite, quite ironic.

Іронія, яка, на мою думку, є доволі промовистою.

Ironic, and it's also, I think, quite telling,

because the Kaaba and the rituals around it

Тому що Кааба і пов'язані з ним ритуали

are relics from the earliest phase of Islam,

походять з найранішої стадії ісламу,

that of prophet Muhammad.

ще за пророка Мухаммеда.

And if there was a big emphasis at the time to separate men from women,

І якщо б тоді приділяли велике значення

відокремленню чоловіків від жінок,

the rituals around the Kaaba could have been designed accordingly.

то пов'язані з Каабою ритуали мали би відповідний вигляд.

But apparently, that was not an issue at the time.

Проте, очевидно, в той час це питання не виникало.

Тому ці ритуали дійшли до нас у такому вигляді.

So the rituals came that way.

This is also, I think, confirmed by the fact

Мою думку підтверджує і те,

що відокремлення жінок

that the seclusion of women in creating a divided society

з метою розділення суспільства

is something that you also do not find in the Koran --

не згадується в Корані -

першооснові ісламу,

the very core of Islam, the divine core of Islam --

божественній основі ісламу -

that all Muslims, equally myself, believe.

у яку вірять всі мусульмани, і я також.

Я вважаю, що зовсім невипадково

And I think it's not an accident

that you don't find this idea in the very origin of Islam,

ви не знайдете цієї ідеї

у витоках ісламу.

because many scholars who study the history of Islamic thought --

Тому що багато вчених,

які вивчають історію філософії ісламу,

Muslim scholars or Westerners --

вчені-мусульмани чи західні дослідники,

think that, actually, the practice of dividing men and women physically

вважають, що насправді практика

розмежування чоловіків і жінок

came as a later development in Islam,

була введена на пізнішому етапі розвитку ісламу,

as Muslims adopted some preexisting cultures

коли мусулмани перейняли

окремі звичаї і традиції Близького Сходу, які вже існували раніше.

and traditions of the Middle East.

Seclusion of women was actually a Byzantine and Persian practice,

Відокремлення жінок було насправді

візантійським і перським звичаєм,

а мусульмани перейняли його

and Muslims adopted it and made it a part of their religion.

і зробили частиною своєї релігії.

Actually, this is just one example of a much larger phenomenon.

Насправді це лише один приклад

масштабного явища,

What we call today Islamic law, and especially Islamic culture --

яке ми сьогодні називаємо ісламським законом і, зокрема, ісламською культурою -

а насправді існує багато ісламських культур;

and there are many Islamic cultures, actually;

культура Саудівської Аравії значно відрізняється

the one in Saudi Arabia is much different

від культури Стамбулу чи Туреччини, звідки я родом.

from where I come from in Istanbul or Turkey.

But still, if you're going to speak about a Muslim culture,

Та все ж,

мусульманська культура

this has a core: the divine message which began the religion.

має основу, божественне послання,

яке дало початок релігії,

But then many traditions, perceptions, practices were added on top of it.

але потім багато традицій і уявлень,

багато звичаїв додали до неї.

And these were traditions of the Middle East medieval traditions.

Це були традиції Близького Сходу - середньовічні традиції.

There are two important messages, or two lessons,

Два важливі послання або два уроки

дає нам ця ситуація.

to take from that reality.

First of all, Muslims --

Перш за все, мусульмани -

pious, conservative, believing Muslims who want to be loyal to their religion --

набожні, консервативні, віруючі мусульмани, які хочуть бути вірними своїй релігії, -

не повинні неухильно додержуватися всього у своїй культурі,

should not cling onto everything in their culture,

thinking that that's divinely mandated.

сприймаючи це за божественний наказ.

Можливо, деякі традиції є поганими

Maybe some things are bad traditions and they need to be changed.

і їх слід змінити.

On the other hand, the Westerners who look at Islamic culture

З іншого боку, Захід

який дивиться на ісламську культуру

and see some troubling aspects

і помічає окремі тривожні аспекти,

should not readily conclude that this is what Islam ordains.

не повинен відразу робити висновок, що ці речі - приписи ісламу.

Maybe it's a Middle Eastern culture that became confused with Islam.

Можливо, це культура Близького Сходу,

яку переплутали з ісламом.

Існує обряд під назвою жіноче обрізання.

There is a practice called female circumcision.

Це щось страшне, жахливе.

It's something terrible, horrible.

It is basically an operation to deprive women of sexual pleasure.

По суті, це операція,

яка позбавляє жінок сексуального задоволення.

And Westerners --

І вихідці із Заходу, європейці чи американці,

Europeans or Americans -- who didn't know about this before,

які не знали про це раніше,

[saw] this practice

стикнулись із цим обрядом

within some of the Muslim communities who migrated from North Africa.

у деяких мусульманських спільнотах,

які мігрували з Північної Африки.

And they've thought,

І подумали, "Якою жахливою є релігія,

"Oh, what a horrible religion that is, which ordains something like that."

яка змушує до цього!"

Але насправді, обряд жіночого обрізання

But when you look at female circumcision,

не має жодного стосунку до ісламу.

you see that it has nothing to do with Islam;

Це всього лиш північно-африканський звичай,

it's just a North African practice which predates Islam.

давніший за іслам.

It was there for thousands of years.

Він налічує тисячі років.

And, quite tellingly, some Muslims do practice it --

І характерно, що деякі мусульмани дотримуються цього звичаю.

Мусульмани у Північній Африці і ніде більше.

the Muslims in North Africa, not in other places.

But also the non-Muslim communities of North Africa --

Але також відомо, що і немусульманські спільноти у Північній Африці -

анімісти, навіть деякі християни,

the animists, some Christians and even a Jewish tribe in North Africa --

і навіть єврейська група у Північній Африці,

практикують жіноче обрізання.

are known to practice female circumcision.

So what might look like a problem within Islamic faith

Отже, те, що виглядає як проблема

ісламської віри,

might turn out to be a tradition that Muslims have subscribed to.

може виявитись традицією,

яку мусульмани перейняли від інших.

The same thing can be said for honor killings,

Те ж саме стосується вбивств честі,

which is a recurrent theme in the Western media --

про які час від часу говорять у західних медіа,

and which is, of course, a horrible tradition.

і які, звичайно, є жахливою традицією.

And we see, truly, in some Muslim communities, that tradition.

Справді, цей звичай існує у деяких мусульманських спільнотах.

Але й у немусульманських спільнотах Близького Сходу,

But in the non-Muslim communities of the Middle East,

зокрема, у деяких християнських і східних спільнотах,

such as some Christian communities, Eastern communities,

також існує цей звичай.

you see the same practice.

We had a tragic case of an honor killing

Трагічний випадок вбивства честі

трапився у вірменській спільноті в Туреччині

within Turkey's Armenian community just a few months ago.

всього кілька місяців тому.

Now, these are things about general culture,

До цього часу мова йшла про загальну культуру,

but I'm also very much interested in political culture

проте мене також дуже цікавить політична культура,

and whether liberty and democracy is appreciated,

і те, чи цінують свободу і демократію,

or whether there's an authoritarian political culture

чи існує авторитарна політична культура,

in which the state is supposed to impose things on the citizens.

коли держава щось нав'язує своїм громадянам.

Не секрет,

And it is no secret

that many Islamic movements in the Middle East

що багато ісламських рухів на Близькому Сході

схильні до авторитаризму,

tend to be authoritarian,

and some of the so-called "Islamic regimes,"

а деякі з так званих "ісламських режимів",

such as Saudi Arabia, Iran and the worst case, the Taliban in Afghanistan,

як-от Саудівська Аравія, Іран

і - найгірший випадок - афганський Талібан,

they are pretty authoritarian -- no doubt about that.

є, без сумніву, доволі авторитарними.

Наприклад, у Саудівській Аравії

For example, in Saudi Arabia,

there is a phenomenon called the religious police.

існує таке явище як релігійна поліція.

And the religious police imposes the supposed Islamic way of life

І релігійна поліція нав'язує

так званий ісламський спосіб життя

on every citizen, by force --

кожному громадянину, примусово -

like, women are forced to cover their heads --

зокрема, жінок змушують покривати голову і

носити ісламську хустку - хіджаб.

wear the hijab, the Islamic head cover.

Що ж, це доволі авторитарно,

Now that is pretty authoritarian,

і я дуже критично ставлюсь до цього.

and that's something I'm very much critical of.

Але коли я усвідомив,

But when I realized that the non-Muslim,

що немусульмани

or the non-Islamic-minded actors in the same geography

або жителі цього ж географічного регіону, не зосереджені лише на ісламі,

часом поводяться однаково,

sometimes behaved similarly,

I realized that the problem maybe lies

я зрозумів, що, можливо, проблема

in the political culture of the whole region, not just Islam.

полягає у політичній культурі всього регіону, а не тільки в ісламі.

Let me give you an example: in Turkey, where I come from,

Дозвольте навести приклад: у Туреччині, звідки я родом,

which is a very hyper-secular republic,

країні, яка є гіпер-світською республікою,

until very recently, we used to have what I call "secularism police,"

донедавна

існувала, як я це називаю, світська поліція,

яка охороняла університети

which would guard the universities against veiled students.

від студентів, які покривали голову.

In other words, they would force students to uncover their heads.

Іншими словами, студентів змушували

ходити з непокритою головою.

And I think forcing people to uncover their head

На мою думку, змушувати людей ходити з непокритою головою

is as tyrannical as forcing them to cover it.

- це така ж тиранія, як і змушувати їх покривати голову.

Це має бути рішення самого громадянина.

It should be the citizen's decision.

But when I saw that, I said,

Але коли я це побачив, я сказав,

"Maybe the problem is just an authoritarian culture in the region,

"Можливо, проблема

тільки у авторитарній культурі регіону,

and some Muslims have been influenced by that.

і деякі мусульмани потрапили під її вплив".

Проте це може впливати і на світсько налаштованих людей.

But the secular-minded people can be influenced by that.

Maybe it's a problem of the political culture,

Можливо, це проблема політичної культури,

і нам слід замислитись,

and we have to think about how to change that political culture."

як змінити цю політичну культуру.

Now, these are some of the questions I had in mind a few years ago

Ось декілька запитань,

які виникли в мене кілька років тому,

when I sat down to write a book.

коли я почав писати книжку.

I said, "Well, I will do research

Я сказав, "Я досліджу,

як іслам став таким, яким він є сьогодні,

about how Islam actually came to be what it is today,

які шляхи він обрав,

and what roads were taken and what roads could have been taken."

і які шляхи міг обрати".

Книжка називається "Іслам без крайнощів: Свобода в мусульманській оболонці".

The name of the book is "Islam Without Extremes: A Muslim Case for Liberty."

And as the subtitle suggests,

Як випливає з підзаголовка,

I looked at Islamic tradition and the history of Islamic thought

я поглянув на ісламську традицію та історію філософії ісламу

from the perspective of individual liberty,

з точки зору свободи особистості,

and I tried to find what are the strengths with regard to individual liberty.

і спробував знайти докази

свободи особистості.

And there are strengths in Islamic tradition.

Ісламська традиція такі докази має.

Власне, як монотеїстична релігія, іслам

Islam, actually, as a monotheistic religion,

which defined man as a responsible agent by itself,

визнає людину відповідальною за свої дії,

created the idea of the individual in the Middle East,

створює ідею особистості на Близькому Сході

і рятує її від комунітаризму, колективізму

and saved it from the communitarianism, the collectivism of the tribe.

племені.

You can derive many ideas from that.

Звідси можна почерпнути багато думок.

But besides that, I also saw problems within Islamic tradition.

Окрім цього, я помітив проблеми всередині ісламської традиції.

But one thing was curious:

Проте буле одна цікава річ:

most of those problems turn out to be problems that emerged later,

виявилось, що більшість цих проблем з'явились пізніше,

not from the very divine core of Islam, the Koran,

не зі священних витоків ісламу - Корану -

but from, again, traditions and mentalities,

а, знову ж таки, з традицій і способу мислення

або тлумачень Корану,

or the interpretations of the Koran that Muslims made in the Middle Ages.

зроблених мусульманами у середньовіччі.

Так, Коран

The Koran, for example, doesn't condone stoning.

не потурає закидання камінням.

There is no punishment for apostasy.

Не передбачає покарання за віровідступництво.

There is no punishment for personal sins like drinking.

Не передбачає покарання за особисті вчинки, зокрема вживання алкогольних напоїв.

Це речі, які складають ісламське право,

These things which make Islamic law,

the troubling aspects of Islamic law,

проблемні аспекти ісламського права,

were developed into later interpretations of Islam.

були введені згодом, у пізніших тлумаченнях ісламу.

Which means that Muslims can, today,

Це означає, що сьогодні мусульмани можуть

look at those things and say,

подивитись на ці речі і сказати:

"Well, the core of our religion is here to stay with us.

"Що ж, суть нашої релігії

залишиться з нами.

It's our faith, and we will be loyal to it.

Це наша віра і ми будемо дотримуватись її".

But we can change how it was interpreted,

Але ми можемо змінити спосіб її тлумачення,

because it was interpreted according to the time

тому що її тлумачили відповідно до вимог і обставин середньовіччя.

and milieu in the Middle Ages.

Зараз ми живемо в іншому світі,

Now we're living in a different world,

з іншими цінностями та іншими політичними системами.

with different values and political systems."

Це тлумачення цілком можливе і здійсненне.

That interpretation is quite possible and feasible.

Now, if I were the only person thinking that way,

Якщо б я був єдиною особою, яка так думає,

we would be in trouble.

ми потрапили б у халепу.

But that's not the case at all.

Але це зовсім не так.

Actually, from the 19th century on,

Власне, ще з 19-го століття

there's a whole revisionist, reformist -- whatever you call it -- tradition,

існує цілком ревізіоністська, реформістська -

можемо по-різному її називати -

традиція,

a trend in Islamic thinking.

напрям філософії ісламу.

These were intellectuals or statesmen

Це були інтелектуали або державні діячі

спочатку 19-го, а згодом 20-го століття,

of the 19th century, and later, 20th century,

which looked at Europe, basically,

які орієнтувались переважно на Європу

and saw that Europe has many things to admire,

і бачили, що Європа має багато вартих захоплення речей,

like science and technology.

зокрема, науку і технології.

But not just that; also democracy, parliament,

Але не тільки їх - також демократію, парламент,

поняття представництва,

the idea of representation,

the idea of equal citizenship.

поняття рівноправності громадян.

These Muslim thinkers, intellectuals and statesmen of the 19th century,

Ці мусульманські мислителі, інтелектуали, державні діячі

19-го століття дивились на Європу, і бачили ці речі.

looked at Europe, saw these things, and said,

Вони запитували: "Чому у нас цього нема?"

"Why don't we have these things?"

Вони озирались на ісламську традицію,

And they looked back at Islamic tradition,

вони бачили багато проблемних аспектів,

and saw that there are problematic aspects,

but they're not the core of the religion, so maybe they can be re-understood,

які не лежать в основі релігії, а, отже, можуть бути переосмислені,

а Коран може бути прочитаний наново

and the Koran can be reread in the modern world.

у сучасному світі.

That trend is generally called Islamic modernism,

Цей напрям

зазвичай називають ісламським модернізмом,

and it was advanced by intellectuals and statesmen,

його розробили інтелектуали і державні діячі

not just as an intellectual idea, though,

не просто як інтелектуальну ідею,

but also as a political program.

але як політичну програму.

And that's why, actually, in the 19th century,

І власне тому, у 19-му столітті,

the Ottoman Empire, which then covered the whole Middle East,

Османська імперія, яка в той час займала територію всього Близького Сходу,

провела дуже важливі реформи -

made very important reforms --

reforms like giving Christians and Jews an equal citizenship status,

реформи, які дали християнам і євреям

рівні громадянські права,

прийняття конституції,

accepting a constitution,

accepting a representative parliament,

введення представницького парламенту,

advancing the idea of freedom of religion.

підтримку свободи віросповідання.

That's why the Ottoman Empire, in its last decades,

І саме тому Османська імперія в останні десятиліття свого існування

turned into a proto-democracy, a constitutional monarchy,

перетворилась у протодемократію,

конституційну монархію.

and freedom was a very important political value at the time.

Свобода була тоді дуже важливою політичною цінністю.

Similarly, in the Arab world,

Так само, арабський світ

there was what the great Arab historian Albert Hourani defines

пережив, за словами визначного арабського історика Альберта Гурані,

вік лібералізму.

as the Liberal Age.

He has a book, "Arabic Thought in the Liberal Age,"

Він автор книги "Арабська думка у вік лібералізму".

Віком лібералізму він називає

and the Liberal Age, he defines as 19th century and early 20th century.

19-те та початок 20-го століть.

Слід зауважити, що це був панівний напрям

Quite notably, this was the dominant trend in the early 20th century

початку 20-го століття

among Islamic thinkers and statesmen and theologians.

серед ісламських мислителів, державних діячів і теологів.

But there is a very curious pattern in the rest of the 20th century,

Проте досить цікава закономірність

помітна у середині та кінці 20-го століття,

because we see a sharp decline in this Islamic modernist line.

коли течія ісламського модернізму

різко пішла на спад.

And in place of that,

І натомість

what happens is that Islamism grows as an ideology which is authoritarian,

ісламізм почав розвиватися

як авторитарна ідеологія,

which is quite strident,

доволі різка,

which is quite anti-Western,

практично антиєвропейська,

яка хоче сформувати суспільство

and which wants to shape society based on a utopian vision.

на основі утопічних принципів.

So Islamism is the problematic idea

Отже, ісламізм - це сумнівна ідея,

that really created a lot of problems in the 20th-century Islamic world.

яка створила купу проблем

у ісламському світі 20-го століття.

And even the very extreme forms of Islamism

А найбільш крайні форми ісламізму

led to terrorism in the name of Islam --

призвели до тероризму в ім'я ісламу,

звичаю, який, на мій погляд, спрямований проти ісламу,

which is actually a practice that I think is against Islam,

but some, obviously, extremists, did not think that way.

проте деякі екстремісти, очевидно, іншої думки.

But there is a curious question:

Виникає цікаве питання:

If Islamic modernism was so popular in the 19th and early 20th centuries,

якщо ісламський модернізм був таким популярним

у 19-му і на початку 20-го століть,

why did Islamism become so popular in the rest of the 20th century?

то чому ісламізм став таким популярним

у середині та кінці 20-го століття?

Я вважаю, що це питання

And this is a question, I think, which needs to be discussed carefully.

вимагає детального обговорення.

In my book, I went into that question as well.

Моя книга також досліджує це питання.

And actually, you don't need to be a rocket scientist to understand that.

І вам не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти це.

Just look at the political history of the 20th century,

Достатньо поглянути на політичну історію 20-го століття,

і ви побачите як багато змінилось.

and you see things have changed a lot.

Умови змінились.

The contexts have changed.

In the 19th century,

У 19-му столітті,

when Muslims were looking at Europe as an example,

коли мусульмани ставили Європу за зразок,

they were independent; they were more self-confident.

вони були незалежними, вони були більш упевненими в собі.

In the early 20th century, with the fall of the Ottoman Empire,

На початку 20-го століття, після занепаду Османської імперії,

the whole Middle East was colonized.

весь Близький Схід був колонізований.

And when you have colonialization, what do you have?

А що ви отримуєте, коли проводите колонізацію?

You have anti-colonialization.

Ви отримуєте анти-колонізацію.

So Europe is not just an example now to emulate;

Таким чином, Європа стає не просто зразком,

it's an enemy to fight and to resist.

вона стає ворогом, з яким потрібно боротись і якому слід опиратись.

So there's a very sharp decline in liberal ideas in the Muslim world,

Отже поширення ліберальних ідей у мусульманському світі

різко іде на спад,

і в результаті маємо захисну,

and what you see is more of a defensive, rigid, reactionary strain,

жорстку, реакційну напругу,

which led to Arab socialism, Arab nationalism

яка призвела до арабського соціалізму, арабського націоналізму,

and ultimately to the Islamist ideology.

і, врешті, до ідеології ісламізму.

And when the colonial period ended,

А коли колоніальний період завершився,

what you had in place of that was generally secular dictators,

замість нього ми отримали

світських диктаторів,

які ототожнювали себе з країною,

which say they're a country,

but did not bring democracy to the country,

але не впроваджували демократії в країні,

and established their own dictatorship.

а встановлювали власну диктатуру.

And I think the West, at least some powers in the West,

І я вважаю, що Захід, принаймні деякі сили на Заході,

зокрема США,

particularly the United States,

made the mistake of supporting those secular dictators,

помилились, підтримуючи цих світських диктаторів,

thinking that they were more helpful for their interests.

вважаючи, що ті будуть діяти в їх інтересах.

But the fact that those dictators suppressed democracy in their country

Натомість ті диктатори

придушили демократію у своїх країнах

and suppressed Islamic groups in their country

і придушили ісламські групи у своїх країнах,

actually made the Islamists much more strident.

зробивши ісламістів набагато різкішими.

Отже, у 20-му столітті

So in the 20th century,

you had this vicious cycle in the Arab world,

у арабському світі існувало зачароване коло -

where you have a dictatorship suppressing its own people,

диктатура, яка гнобить свій же народ,

including the Islamic pious,

у тому числі, віруючих ісламу,

and they're reacting in reactionary ways.

і віруючі, які протидіють цьому.

There was one country, though,

Втім, була одна країна,

which was able to escape or stay away from that vicious cycle.

яка змогла уникнути цього або залишилась поза

цим зачарованим колом.

And that's the country where I come from, Turkey.

Це країна, з якої я родом; це Туреччина.

Turkey has never been colonized,

Туреччина ніколи не була колонією,

тому вона залишилась незалежною після занепаду Османської імперії.

so it remained as an independent nation after the fall of the Ottoman Empire.

Це перше, що слід запам'ятати.

That's one thing to remember;

У ній не зчинили того антиколоніального галасу,

it did not share the same anti-colonial hype

який існує в інших країнах регіону.

that you can find in some other countries in the region.

Secondly, and most importantly,

Другий, і найважливіший, факт -

Turkey became a democracy

Туреччина стала демократичною країною

earlier than any of the countries we are talking about.

раніше, ніж будь-яка інша країна, про яку ми сьогодні згадували.

In 1950, Turkey had the first free and fair elections,

У 1950 році у Туреччині відбулись перші вільні і чесні вибори,

які покінчили з автократичним світським режимом,

which ended the more autocratic secular regime,

which was in the beginning of Turkey.

і це стало початком Туреччини.

And the pious Muslims in Turkey

Віруючі турецькі мусульмани

saw that they could change the political system by voting.

побачили, що вони можуть змінити політичну систему шляхом голосування.

And they realized that democracy is something compatible with Islam,

І усвідомили, що демократія сумісна з ісламом,

сумісна з їхніми цінностями,

compatible with their values,

and they've been supportive of democracy.

і вони підтримують демократію.

That's an experience

Цей досвід

that not every other Muslim nation in the Middle East had,

був не в кожного мусульманського народу на Близькому Сході,

але нещодавно все змінилось.

until very recently.

Secondly, in the past two decades,

За останні два десятиліття,

thanks to globalization, thanks to the market economy,

завдяки глобалізації, завдяки ринковій економіці,

thanks to the rise of a middle class,

завдяки зростанню середнього класу,

we in Turkey see what I define as a rebirth of Islamic modernism.

ми в Туреччині стали свідками

того, що я називаю відродженням ісламського модернізму.

Now, there's the more urban middle-class pious Muslims

Сьогодні дедалі більше віруючих мусульман середнього класу, які мешкають в містах,

знову дивляться на свої традиції

who, again, look at their tradition

і бачать, що в них є деякі проблеми.

and see that there are some problems in the tradition,

І вони розуміють, що їх потрібно змінити, переглянути і реформувати.

and understand that they need to be changed and questioned and reformed.

Вони дивляться на Європу,

And they look at Europe, and see an example, again, to follow.

і знову ставлять її за зразок.

They see an example, at least, to take some inspiration from.

Вони бачать приклад, який їх надихає.

Ось чому процес, пов'язаний з ЄС,

That's why the EU process, Turkey's effort to join the EU,

прагнення Туреччини увійти в ЄС,

користується підтримкою народу

has been supported inside Turkey by the Islamic pious,

та віруючих ісламу,

while some secular nationalists were against it.

хоча деякі світські нації виступили проти цього.

Well, that process has been a little bit blurred

Справді, цей процес трохи затьмарило

те, що не всі європейці підтримали його,

by the fact that not all Europeans are that welcoming,

але це вже інша розмова.

but that's another discussion.

But the pro-EU sentiment in Turkey in the past decade

Все ж, про-європейські настрої в Туреччині за останнє десятиліття

has become almost an Islamic cause and supported by the Islamic liberals

стали практично справою ісламу,

і заручились підтримкою ісламських лібералів

and the secular liberals as well, of course.

і світських лібералів, звичайно ж.

And thanks to that,

Завдяки цьому

Turkey has been able to reasonably create a success story

Туреччина змогла створити свою історію успіху,

in which Islam and the most pious understandings of Islam

в якій іслам і більшість релігійних тлумачень ісламу

have become part of the democratic game,

стали частиною демократичної гри,

and even contributes to the democratic and economic advance of the country.

і навіть долучились до демократичного і економічного

поступу країни.

And this has been an inspiring example right now

Сьогодні це надихає

деякі ісламські рухи

for some of the Islamic movements

або окремі країни арабського світу.

or some of the countries in the Arab world.

You must have all seen the Arab Spring,

Напевно ви всі стали свідками арабської весни,

which began in Tunis and in Egypt.

яка почалась в Тунісі і Єгипті.

Arab masses just revolted against their dictators.

Арабські народи

зовсім недавно постали проти своїх диктаторів.

They were asking for democracy; they were asking for freedom.

Вони вимагали демократії; вони вимагали свободи.

І вони не виявились ісламістським монстром,

And they did not turn out to be the Islamist boogeyman

that the dictators were always using to justify their regime.

яким диктатори завжди

виправдовують свій режим.

Вони заявили, "Ми хочемо свободи, ми хочемо демократії.

They said, "We want freedom; we want democracy.

We are Muslim believers,

Ми віруючі мусульмани,

but we want to be living as free people in free societies."

але ми хочемо жити як вільні люди у вільному суспільстві".

Звичайно, це довгий шлях.

Of course, this is a long road.

Демократію не досягають за одну ніч;

Democracy is not an overnight achievement; it's a process.

це тривалий процес.

Проте це перспективний період

But this is a promising era in the Muslim world.

у мусульманському світі.

І я вірю, що ісламський модернізм,

And I believe that the Islamic modernism which began in the 19th century,

який розпочався у 19-му столітті,

but which had a setback in the 20th century

але який зазнав невдачі у 20-му столітті

через політичні проблеми мусульманського світу,

because of the political troubles of the Muslim world,

відроджується.

is having a rebirth.

Я думаю, що перший висновок полягає в тому, що

And I think the takeaway message from that would be that Islam,

іслам,

despite some of the skeptics in the West,

незважаючи на західних скептиків,

has the potential in itself

має власний потенціал

to create its own way to democracy, create its own way to liberalism,

щоб створити свій власній шлях до демократії, створити свій власній шлях до лібералізму,

create its own way to freedom.

створити свій власний шлях до свободи.

They just should be allowed to work for that.

Йому просто потрібно дати шанс.

Щиро дякую.

Thanks so much.

(Applause)

(Оплески)