Why I put myself in danger to tell the stories of Gaza | Ameera Harouda

Перекладач: Daria Stetska Утверджено: Hanna Leliv

Hello.

Вітаю!

This is my first trip,

Це моя перша подорож,

first time in life I'm outside of the walls of Gaza.

вперше в житті я виїхала за межі Ґази.

I'm so happy to be here.

Дуже тішуся, що я тут.

(Applause)

(Оплески)

My ambition always was to be a pilot, to fly a plane,

Я завжди мріяла бути пілотом, керувати літаком,

to feel free to fly the sky, to touch the sky.

вільно літати у небі, торкаючись хмар.

But that didn't happen.

Проте я ним не стала.

Simply, I live in Gaza, there is no airport.

Просто я живу у Ґазі, де немає аеропорту.

All borders are closed on every side.

Кордони закриті зі всіх сторін.

We live in one of the biggest prisons in the world.

Ми живемо в одній із найбільших в'язниць світу.

The only thing I can do is just to look up to the sky.

Я можу лише підіймати голову і дивитись у небо.

On some days, we are lucky if we have electricity

Бувають дні, коли нам щастить, і електроенергію вмикають

for four or five hours.

на чотири або п'ять годин.

When it's cold, we make a fire on the front or on the roof of our homes.

Аби врятуватися від холоду, ми розпалюємо багаття перед нашими будинками чи на даху.

Sometimes we make food, too.

Іноді ми так готуємо собі їжу.

My job in Gaza is to arrange everything for journalists who come to my homeland

На батьківщині я займаюся підготовкою усього необхідного до приїзду журналістів,

to tell the stories about what's going on in Gaza.

які хочуть розповісти світові про події у Ґазі.

Many mornings, I had to go to the border area

Нерідко мені доводилося зранку їхати до прикордонного району,

to collect a journalist.

аби зустрітися із журналістом.

If anything should happen to the journalist,

Якщо з ним щось трапиться

or if the journalist decides to cover a story

або до преси потрапить інформація,

the government doesn't want us to cover,

яку старанно приховує наш уряд, --

bad things could happen.

це може погано закінчитися.

Navigating through my country helping journalists,

Прокладати шлях журналістам, операторам, репортерам у своїй країні --

filmmakers, news crews, is my working life.

це моя професія.

I believe my success comes from building a relationship

Я вважаю, що мій успіх напряму залежить від того, як я будуватиму відносини,

not only with journalists and the news crews,

але не лише із представниками ЗМІ,

but also with the communities in the Gaza Strip.

а й з населенням Сектору Ґази.

These communities who don't want their stories to be told,

Є громади, які не хочуть, аби про них розповідали,

I never looked to them as stories or numbers.

та я ніколи не вбачаю в них лише матеріал або цифри.

But like me, they are human beings.

Вони -- насамперед люди, такі ж, як і я.

I have built up many relationships over 10 years.

Мені вдалося знайти спільну мову із багатьма за останні 10 років.

And guess what?

І знаєте що?

This gives me the chance to get access to people,

Завдяки цьому я маю шанс стати ближчою до людей,

to stories that others can't.

почути історії, що більше нікому не розказують.

In some certain situations, I feel, as a woman, I have more power.

В певних ситуаціях я відчуваю, що, як жінка, маю перевагу.

Many male journalists in my society,

Багато чоловіків-журналістів із мого оточення

they want to cover a story about drug addiction in my country.

прагнуть висвітлити проблему наркозалежності у моїй країні.

That problem started when the Gaza tunnel was being built.

Вона вперше виникла, коли у Ґазі розпочали будівництво тунелю.

With the siege on Gaza,

Під час облоги у Секторі Ґази

tunnels brought people all the basic needs

через тунелі постачали усе, що потребувало населення,--

like food, building material, other stuff we needed.

їжу, будівельні матеріали та інші предмети першої необхідності.

But not anymore, because the Egyptian side flooded them up with water

Та лише до певного часу, тому що єгиптяни їх затопили,

and they are not working anymore.

і ми не можемо їх більше використовувати.

Drugs were being smuggled,

Наркотики перевозили контрабандою,

and many young people got addicted, too.

тож багато молодих людей також стали наркозалежними.

In the tradition of the Palestinian society,

Згідно із палестинським звичаєм

it's forbidden for men to enter the household.

чоловікам заборонено заходити в чуже помешкання.

So, no male journalists get the story.

Тож жоден чоловік-журналіст не може зібрати матеріал для публікації.

But I did.

Проте я можу.

I have a wonderful husband,

У мене дивовижний чоловік;

a wonderful husband who supports me

він завжди підтримує мене,

despite all the criticism he gets from the society.

незважаючи на критику з боку суспільства.

He's at home now with my two kids,

Зараз він вдома разом із двома нашими дітьми,

and I have another one that's growing in here.

а ще одне дитя я зараз ношу ось тут.

(Applause)

(Оплески)

When I'm working, I call him every two hours,

Під час роботи я телефоную йому кожні дві години,

and he knows if he doesn't hear from me,

тож він знає: якщо від мене немає звістки,

he should call my contact,

у мене є помічник,

the one who gives me access to the story,

котрий допомагає мені здобути інформацію,

which is the one who I trust.

і котрому я, власне, довіряю.

One of the times in Gaza,

Якось у Ґазі викрали британського журналіста Алана Джонстона,

during the kidnapping of the British journalist Alan Johnston,

і американське видання попросило мене

I was asked by an American magazine

організувати зустріч із викрадачами, і я це зробила.

to set up a meeting with the kidnappers in Gaza, and I did.

The journalist covering the story and I

Мені та журналісту, який відповідав за репортаж,

were asked to meet outside of his hotel.

призначили зустріч за межами його готелю.

They came, they picked us up in a black van with black windows,

Вони приїхали, забрали нас чорним фургоном із чорними вікнами;

they were wearing masks on that day.

вони були у масках.

And they drove us away, far away in the middle of a field.

Потім вивезли нас далеко-далеко в поле.

They took our cell phones

Тоді забрали наші мобільні,

and we did the interview with the kidnapper outside in that field.

і ми брали інтерв'ю безпосередньо у викрадача

посеред того поля.

I was so scared that day,

Мені було так страшно того дня,

a day I will never forget.

дня, який я ніколи не забуду.

So, why do I do what I do?

Отож, чому я це роблю?

I do it because I believe if I didn't,

Я роблю це, бо вважаю, що, якби не моя праця,

a huge part of the story about Gaza will be missing.

значна частина життя Ґази зосталася б невідомою.

There are some more stories I could tell you about my country.

Є ще багато інших історій про мою країну, які б я могла розповісти.

And not all of them are bad.

І не всі вони погані.

I love my country, despite the terrible situation we live in --

Я люблю її, попри жахливу ситуацію, в якій ми живемо, --

siege, poverty, unemployment --

облогу, бідність і безробіття,

but there is life.

проте там є життя.

There are people who are dreamers and amazing people full of energy.

Є мрійники, є й прекрасні люди, сповнені енергії.

We have wonderful music, and a great music school.

В нас чудова музика і хороша музична школа.

We have parkour dancers who dance in the rubble of their homes.

Також є паркуристи, які тренуються на руїнах свого будинку.

And Gaza is the only place in the Arab world

А ще Ґаза -- єдине місце в арабському світі,

where Muslims and Christians live in strong brotherhood.

де мусульмани і християни живуть в тісному братерстві.

(Applause)

(Оплески)

During the time of war,

Під час війни

the hardest part for me is leaving the house early in the morning,

найважчим для мене є іти з дому рано-вранці,

leaving my children.

залишаючи своїх дітей.

I take a picture of them everyday

Кожного дня я їх фотографую,

because I never know if I will make it back to them.

адже ніколи не знаю, чи повернусь я до них знову.

Being a fixer and a journalist is difficult and dangerous in Gaza.

Бути посередником і журналістом у Ґазі -- складно і небезпечно.

But when I hear the sound of the shelling or the sound of the bombing,

Проте, коли я чую звуки артобстрілу чи бомбардування,

I just head straight toward it,

то відразу прямую в те місце,

because I want to be there first,

тому що хочу бути там першою,

because these stories should be told.

бо про ці події слід розповісти.

When my children were small and we heard the sound of the war,

Коли мої діти були ще маленькі, і ми чули звуки війни,

I used to tell them that they were fireworks.

я казала їм, що це -- феєрверки.

Now they are older, they understand.

Тепер вони вже старші і все розуміють.

I do have terrible nightmares

Мені сняться жахливі кошмари

because of all that I witnessed during war times,

через все те, що я побачила за час війни,

especially these lifeless bodies of young children.

особливо ці неживі дитячі тіла.

I still remember a little girl, her name is Hala.

Я досі пам'ятаю маленьку дівчинку, яку звати Гала.

She's the only survivor from her family.

Вона -- єдина, хто вижив із її сім'ї.

Her picture will be with me forever.

Її образ буде зі мною завжди.

I will never forget her.

Я ніколи її не забуду.

I'm proud that I can stand here and be here today with you.

Я пишаюсь тим, що можу тут стояти і бути з вами сьогодні.

I'm proud that I can tell you stories, sad and happy,

І, що можу розповідати вам історії -- сумні й веселі,

stories about my small corner of the world, Gaza.

історії про мою маленьку частинку світу -- Ґазу.

I'm proud that I am the first female fixer working in Gaza.

Я пишаюсь тим, що я -- перша жінка, яка працює зв'язковою в Ґазі.

And the funny thing is they call me Mr. Rambo in Gaza.

На батьківщині мене називають містером Рембо -- кумедно, правда ж?

(Laughter)

(Сміх)

I hope one day, I will get the chance to tell the stories of all other women,

Я сподіваюсь, що одного дня зможу розповідати історії інших жінок.

all other amazing women I know in my country.

Усіх тих прекрасних жінок із моєї країни, яких я знаю.

I hope that one day I can help other women in my country

А ще надіюсь, що колись зможу допомагати своїм співвітчизницям

to be fixers like me.

теж стати зв'язковими.

And of course sometimes, I feel I can't do this work anymore,

Звичайно ж, інколи я відчуваю, що не можу більше цим займатись,

it's just too much for me.

що це вже надто складно для мене.

But I remember these words:

Проте я згадую ці слова:

"Don't limit your challenge, but challenge your limit.

"Не обмежуй свій виклик, а кинь виклик своїм обмеженням".

Don't allow others to stand in front of your dreams."

Не дозволяйте іншим стати на заваді вашим мріям.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)