What it was like to grow up under China's one-child policy | Nanfu Wang

Перекладач: Daria Meshcheriakova Утверджено: Мирослава Кругляк

My name is Nanfu.

Мене звуть Нанфу.

In Chinese, "nan" means "man."

З китайської "нан" означає "чоловік".

And "fu" means "pillar."

Та "фу" означає "опора".

My family had hoped for a boy,

Моя родина сподівалася мати хлопчика,

who would grow up to be the pillar of the family.

який, вирісши, став би опорою родини.

And when I turned out to be a girl,

І коли я виявилася дівчинкою,

they named me Nanfu anyway.

вони все одно назвали мене Нанфу.

(Laughter)

(Сміх)

I was born in 1985,

Я народилася у 1985-му,

six years before China announced its one-child policy.

за шість років після того, як Китай оголосив свою політику однієї дитини.

Right after I was born,

Одразу після мого народження

the local officials came and ordered my mom to be sterilized.

прийшли місцеві представники влади, і наказали моїй мамі стерилізуватися.

My grandpa stood up to the officials,

Мій дідусь виступив проти чиновників,

because he wanted a grandson to carry on the family name.

бо він хотів онука, який би носив родинне прізвище.

Eventually, my parents were allowed to have a second child,

Врешті-решт, моїм батькам дозволили мати другу дитину,

but they had to wait for five years

але вони мали чекати п'ять років

and pay a substantial fine.

та заплатити значний штраф.

Growing up, my brother and I

Виростаючи, мій брат і я

were surrounded by children from one-child families.

були оточені дітьми з однодітних родин.

I remember feeling a sense of shame

Я пам'ятаю відчуття сорому

because I had a younger brother.

за те, що у мене був молодший брат.

I felt like our family did something wrong for having two children.

Я відчувала, ніби наша родина зробила щось не так, народивши двох дітей.

At the time, I didn't question

У той час я не питала,

where this sense of shame and guilt came from.

звідки виникли ці почуття сорому і провини.

A year and a half ago, I had my own first child.

Півтора року тому у мене народилася перша дитина.

It was the best thing that ever happened in my life.

Це було найкраще, що трапилося в моєму житті.

Becoming a mother

Коли я стала мамою,

gave me a totally new perspective on my own childhood,

це дало мені абсолютно новий погляд на моє власне дитинство,

and it brought back my memories of early life in China.

і я знову звернулася до спогадів про перші роки мого життя в Китаї.

For the past three decades,

Останні три десятиліття

everyone in my family had to apply for a permission from the government

кожен в моїй родині повинен був подати заявку на дозвіл від влади,

to have a child.

щоб мати дитину.

And I wondered

І я задумалася,

what it was like for people who lived under the one-child policy.

як було тим людям, що жили відповідно до політики однієї дитини.

So I decided to make a documentary about it.

Тому я вирішила зробити документальний фільм про це.

One of the people I interviewed

Одна з тих, з ким я провела інтерв'ю,

was the midwife who delivered all of the babies born in my village,

була акушеркою, яка приймала пологи у всіх породіль мого села,

including myself.

в тому числі і в моєї мами.

Їй було 84, коли я проводила інтерв'ю.

She was 84 years old when I interviewed her.

Я спитала її,

I asked her,

"Чи пам'ятаєте ви сумарне число немовлят, яким Ви допомогли народитися?"

"Do you remember how many babies you delivered throughout your career?"

Вона не змогла назвати це число.

She didn't have a number for deliveries.

She said she had performed

Але вона сказала, що зробила

60 тисяч вимушених абортів і стерилізацій.

60,000 forced abortions and sterilizations.

Sometimes, she said,

Вона сказала, що іноді

a late-term fetus would survive an abortion,

на пізніх стадіях вагітності плід виживав після аборту,

і вона вбивала немовля навіть після народження.

and she would kill the baby after delivering it.

She remembered how her hands would tremble

Вона згадала, як тремтіли її руки,

as she did the work.

коли вона це робила.

Her story shocked me.

Її історія шокувала мене.

When I set out to make the film,

Коли я планувала зняти фільм,

я очікувала, що це буде простою історією кривдників та жертв.

I expected it would be a simple story of perpetrators and victims.

People who carried out the policy

Людей, які впроваджували політику,

and people who are living with the consequences.

і людей, які живуть з її наслідками.

But that wasn't what I saw.

Але я побачила іншу картину.

As I was finishing my interview with the midwife,

Коли я закінчувала своє інтерв'ю з акушеркою,

I noticed an area in her house

я помітила місце в її будинку,

that was decorated with elaborate homemade flags.

яке було прикрашене витонченими домашніми прапорами.

And each flag has a picture of a baby on it.

І на кожному прапорці була фотографія з немовлям на ній.

Ці прапори були їй надіслані в дарунок від родин,

These were flags that were sent by families

whom she helped treat their infertility problems.

яким вона допомогла вилікувати безпліддя.

She explained that she had had enough

Вона пояснила, що з неї вже було досить

of performing abortions and sterilizations --

абортів і стерилізацій,

that the only work she did now was to help families have babies.

тому зараз вона тільки допомагає сім'ям мати дітей.

She said she was full of guilt

Вона сказала, що відчувала глибоку провину

for carrying out the one-child policy,

за проведення політики однієї дитини,

and she hoped that by helping families have babies,

і вона сподівалася, що, допомагаючи родинам мати дітей,

she could counteract what she did in the past.

вона зможе нейтралізувати те, що робила в минулому.

І я зрозуміла, що вона теж стала жертвою цієї політики.

It became clear to me she, too, was a victim of the policy.

Every voice was telling her

Всі їй казали в один голос,

that what she did was right and necessary for China's survival.

що її робота була правильною та необхідною для порятунку Китаю.

And she did what she thought was right for her country.

І вона робила те, що вважала правильним для країни.

I know how strong that message was.

Я знаю, наскільки сильним було те повідомлення.

It was everywhere around myself when I grew up.

Коли я росла, я його бачила скрізь довкола себе.

It was printed on matches,

Воно було надруковане на сірниках,

гральних картах,

playing cards,

textbooks, posters.

підручниках, плакатах.

The propaganda praising the one-child policy

Пропаганда політики однієї дитини

was everywhere around us.

була скрізь довкола нас.

[Anyone who refuses to sterilize will be arrested.]

[Всіх,

хто не зробить стерилізацію, заарештують] А непокірним погрожували.

And so were the threats against disobeying it.

The message seeped into our minds

Ця інформація настільки вкорінилась у наші свідомості,

so much so that I grew up feeling embarrassed

що я росла з почуттям ніяковості

for having a younger brother.

за те, що мала молодшого брата.

With each person I filmed,

У всіх людей, яких я показувала в фільмі,

I saw how their minds and hearts can be influenced by the propaganda,

я бачила, як на розум і серця може впливати пропаганда,

and how their willingness to make sacrifices for the greater good

і як їхня готовність жертвувати для більшого блага

може бути перекручена і обернена в щось дуже темне і трагічне.

can be twisted into something very dark and tragic.

China is not the only place where this happens.

Китай не єдине місце, де це трапляється.

There is no country on earth where propaganda isn't present.

На Землі немає країни, де не існує пропаганди.

And in societies that are supposed to be more open and free than China,

І в суспільствах, які мають бути більш відкритими і вільними, ніж Китай,

it can be even harder to recognize what propaganda looks like.

може бути ще важче розпізнати, як виглядає пропаганда.

It hides in plain sight as news reports,

Вона ховається в таких очевидних речах, як новини,

TV commercials, political campaigning

телевізійні реклами, політичні кампанії

and in our social media feeds.

і наші соціальні медіа.

It works to change our minds without our knowledge.

Вона працює, щоб змінити наш розум без нашого розуміння.

Every society is vulnerable to accepting propaganda as truth,

Кожне суспільство вразливе, воно може прийняти пропаганду за правду,

and no society where propaganda replaces the truth

а жодне суспільство, де пропаганда замінює істину,

can be truly free.

не може бути вільним.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)