Why our screens make us less happy | Adam Alter

Перекладач: Iryna Sydorova Утверджено: Mila Arseniuk

So, a few years ago I heard an interesting rumor.

Кілька років тому я почув цікаву історію.

Apparently, the head of a large pet food company

Словом, керівник великої компанії з виготовлення корму для тварин

would go into the annual shareholder's meeting

прийшов на щорічну зустріч акціонерів

with can of dog food.

з банкою консерв для собак.

And he would eat the can of dog food.

І він з'їв цю банку консерв.

And this was his way of convincing them that if it was good enough for him,

Так він спробував переконати їх: якщо корм досить смачний для нього,

то він досить смачний і для тварин.

it was good enough for their pets.

This strategy is now known as "dogfooding,"

Зараз цю стратегію називають "поїдання собачого корму"

і часто використовують у бізнесі.

and it's a common strategy in the business world.

It doesn't mean everyone goes in and eats dog food,

Це не означає, що кожен приходить і їсть банку консерв для собак,

однак бізнесмени використовують власні продукти,

but businesspeople will use their own products

to demonstrate that they feel --

щоб показати власне почуття впевненості

that they're confident in them.

у них.

Now, this is a widespread practice,

Зараз це доволі розповсюджена практика,

але, на мою думку, значно цікавіше, коли ти знаходиш винятки

but I think what's really interesting is when you find exceptions

to this rule,

з цього правила,

коли ти знаходиш випадки у бізнесі чи людей зі сфери бізнесу,

when you find cases of businesses or people in businesses

які не користуються власними продуктами.

who don't use their own products.

Виявляється, що є така індустрія, де таке трапляється,

Turns out there's one industry where this happens in a common way,

і доволі регулярно.

in a pretty regular way,

І мова про галузь виробництва ґаджетів.

and that is the screen-based tech industry.

So, in 2010, Steve Jobs, when he was releasing the iPad,

У 2010 році Стів Джобс під час випуску iPad

described the iPad as a device that was "extraordinary."

описав iPad як "надзвичайний" пристрій.

"Найкраща навігація, яку ви коли-небудь мали;

"The best browsing experience you've ever had;

way better than a laptop, way better than a smartphone.

це краще за ноутбук, краще за смартфон.

It's an incredible experience."

Це - надзвичайний досвід".

A couple of months later, he was approached by a journalist

Кілька місяців потому до нього звернувся журналіст

from the New York Times,

з газети "New York Times".

and they had a long phone call.

Вони довго говорили по телефону,

At the end of the call,

і наприкінці

the journalist threw in a question that seemed like a sort of softball.

журналіст кинув репліку, досить легку і типову.

Він сказав : "Ваші діти, напевно, обожнюють iPad".

He said to him, "Your kids must love the iPad."

There's an obvious answer to this,

Відповідь очевидна,

but what Jobs said really staggered the journalist.

але те, що сказав Джобс, вразило журналіста.

He was very surprised,

Він був дуже здивований,

because he said, "They haven't used it.

адже Джобс відповів: "Вони ним не користуються".

We limit how much technology our kids use at home."

Ми обмежуємо кількість ґаджетів, якими наші діти користуються вдома".

This is a very common thing in the tech world.

Це доволі типово у світі технологій.

In fact, there's a school quite near Silicon Valley

Наприклад, є школа поруч із Кремнієвою долиною,

called the Waldorf School of the Peninsula,

яку називають Вальдорфська школа півострова,

and they don't introduce screens until the eighth grade.

де до 8-ого класу не користуються моніторами.

What's really interesting about the school

Що є дійсно цікавим: у цій школі

is that 75 percent of the kids who go there

75% тамтешніх учнів

have parents who are high-level Silicon Valley tech execs.

є дітьми керівників вищих ланок у Кремнієвій долині.

So when I heard about this, I thought it was interesting and surprising,

Як на мене, це доволі цікавий і незвичний факт.

and it pushed me to consider what screens were doing to me

Це підштовхнуло мене задуматися, як вплинули ці девайси на мене,

and to my family and the people I loved,

на мою сім'ю, на тих, кого я люблю,

and to people at large.

і на людей загалом.

So for the last five years,

Впродовж п'яти останніх років,

as a professor of business and psychology,

як бізнес-тренер та психолог,

I've been studying the effect of screens on our lives.

я вивчав вплив цих технологій на наше життя.

And I want to start by just focusing on how much time they take from us,

І спершу хочу звернути вашу увагу на те, скільки часу вони забирають у нас,

and then we can talk about what that time looks like.

і далі ми поговоримо, як цей час виглядає.

What I'm showing you here is the average 24-hour workday

Зараз ви бачите середньостатистичний робочий день

at three different points in history:

і три різні часові відрізки:

2007 -- 10 years ago --

2007 рік - це 10 років тому,

2015

2015.

and then data that I collected, actually, only last week.

І останній рядок - це дані, що я зібрав минулого тижня.

And a lot of things haven't changed

Тут не надто багато змін,

all that much.

якщо у цілому.

We sleep roughly seven-and-a-half to eight hours a day;

Ми спимо приблизно від 7,5 до 8 годин на день;

some people say that's declined slightly, but it hasn't changed much.

дехто каже, що цей час трохи скоротився, але це не суттєва зміна.

We work eight-and-a-half to nine hours a day.

Ми працюємо від 8,5 до 9 годин на день.

We engage in survival activities --

Ми витрачаємо час на стандартні активності:

these are things like eating and bathing and looking after kids --

харчуємося, приймаємо ванну, доглядаємо за дітьми

about three hours a day.

приблизно 3 години на день.

That leaves this white space.

Залишається те, що виділене білим кольором.

That's our personal time.

Це наш вільний час.

That space is incredibly important to us.

Цей проміжок надзвичайно важливий для нас.

That's the space where we do things that make us individuals.

Це той час, коли ми займаємося тим, що формує наші особистості.

That's where hobbies happen, where we have close relationships,

Це хобі, близькі стосунки,

where we really think about our lives, where we get creative,

час, коли ми думаємо про власне життя, займаємося творчістю,

where we zoom back and try to work out

аналізуємо минуле і намагаємося осягнути,

whether our lives have been meaningful.

чи є у нашому житті сенс.

We get some of that from work as well,

Дещо з цього ми отримуємо і під час роботи,

but when people look back on their lives

але коли люди оглядаються на своє минуле

and wonder what their lives have been like

і оцінюють пережите

at the end of their lives,

у старості,

you look at the last things they say --

то зазвичай вони говорять

they are talking about those moments that happen in that white personal space.

про особисті моменти.

So it's sacred; it's important to us.

Це святе і дуже важливе для нас.

Now, what I'm going to do is show you

Зараз я покажу вам,

яку частину цього простору займає час, витрачений на ґаджети.

how much of that space is taken up by screens across time.

In 2007,

У 2007 році

this much.

це ось стільки.

That was the year that Apple introduced the first iPhone.

У цей рік компанія Apple представила свій перший iPhone.

Eight years later,

Через 8 років

this much.

це ось стільки.

Now, this much.

А зараз — ось стільки.

That's how much time we spend of that free time in front of our screens.

Ось скільки часу ми просиджуємо перед моніторами.

This yellow area, this thin sliver, is where the magic happens.

А ця невеличка жовта смужка — це місце магії.

That's where your humanity lives.

Тут живе ваша гуманність.

And right now, it's in a very small box.

В дуже маленькій коробочці.

So what do we do about this?

Що ж ми можемо з цим зробити?

Well, the first question is:

Перше питання:

як виглядає цей червоний простір?

What does that red space look like?

Now, of course, screens are miraculous

Звичайно, ґаджети — це дивовижа

in a lot of ways.

у багатьох сенсах.

I live in New York,

Я живу у Нью Йорку,

a lot of my family lives in Australia,

а більшість моїх родичів — в Австралії,

and I have a one-year-old son.

в мене є однорічний син.

The way I've been able to introduce them to him is with screens.

І саме за допомогою ґаджета, я можу їм його показати.

I couldn't have done that 15 or 20 years ago

Ще 15-20 років тому

in quite the same way.

це було б неможливим.

So there's a lot of good that comes from them.

Звичайно, від ґаджетів чимало користі.

One thing you can do is ask yourself:

Ви можете спитати себе:

What goes on during that time?

що відбувається впродовж цього часу?

How enriching are the apps that we're using?

Яка користь від додатків, що ми використовуємо?

And some are enriching.

Більшість і справді корисна.

If you stop people while they're using them and say,

Якщо відволікти людей від ґаджета і запитати:

"Tell us how you feel right now,"

"Як ви зараз себе почуваєте?"

they say they feel pretty good about these apps --

Вони скажуть, що задоволені цими додатками:

those that focus on relaxation, exercise, weather, reading,

вони слугують для відпочинку, фізичної активності, погоди, читання,

education and health.

освіти та здоров'я.

They spend an average of nine minutes a day on each of these.

Люди витрачають у середньому близько 10 хвилин на кожний.

These apps make them much less happy.

Ці додатки частково їх пригнічують.

About half the people, when you interrupt them and say, "How do you feel?"

Якщо у половини користувачів запитати: "Як справи?",

say they don't feel good about using them.

вони скажуть, що не надто щасливі, коли користуються ґаджетами.

What's interesting about these --

І що найцікавіше —

dating, social networking, gaming,

знайомства, соціальні мережі, ігри,

entertainment, news, web browsing --

розваги, новини, інтернет-серфінг —

people spend 27 minutes a day on each of these.

люди витрачають на добу на кожне з цих занять по 27 хвилин.

We're spending three times longer on the apps that don't make us happy.

Ми витрачаємо втричі більше часу на те, що не робить нас щасливішими.

That doesn't seem very wise.

Не дуже розумно.

One of the reasons we spend so much time on these apps

Одна з причин, чому ми витрачаємо чимало часу на додатки,

that make us unhappy

які нас пригнічують,

is they rob us of stopping cues.

полягає в тому, що ґаджети не дають жодних стоп-сигналів.

Stopping cues were everywhere in the 20th century.

Стоп-сигнали у ХХ столітті були усюди,

They were baked into everything we did.

у всьому, чим ми займалися.

A stopping cue is basically a signal that it's time to move on,

Стоп-сигнал є базовим, він говорить, що час рухатися далі,

to do something new, to do something different.

робити щось нове, пробувати щось інакше.

And -- think about newspapers; eventually you get to the end,

Подумайте про газету: коли ви дочитаєте її до кінця,

you fold the newspaper away, you put it aside.

то потім відкладете.

The same with magazines, books -- you get to the end of a chapter,

Те ж саме з журналами, книгами: дочитавши главу до кінця,

prompts you to consider whether you want to continue.

ви вирішуєте, чи хочете продовжити читання.

You watched a show on TV, eventually the show would end,

Ви дивитеся ТБ-шоу, а коли воно закінчується,

and then you'd have a week until the next one came.

ви чекаєте тиждень до наступного епізоду.

There were stopping cues everywhere.

Цей сигнал "стоп" був всюди.

But the way we consume media today is such that there are no stopping cues.

Але те, як ми сьогодні використовуємо ЗМІ, свідчить, що його більше не існує.

The news feed just rolls on,

Нескінченна стрічка новин усюди:

and everything's bottomless: Twitter, Facebook, Instagram,

у twitter, Facebook, Instagram,

email, text messaging, the news.

в електронній пошті, текстових повідомленнях, новинах.

And when you do check all sorts of other sources,

І коли ви перевіряєте усі ці джерела,

you can just keep going on and on and on.

ви просто гортаєте все підряд без зупинки.

So, we can get a cue about what to do from Western Europe,

Що робии? Ми можемо взяти приклад з західної Європи,

where they seem to have a number of pretty good ideas in the workplace.

де існують дуже хороші ідеї щодо облаштування робочих місць.

Here's one example. This is a Dutch design firm.

Ось один з прикладів. Компанія, що займається дизайном, з Нідерландів.

And what they've done is rigged the desks to the ceiling.

Що вони зробили? Прикрутили столи до стелі.

And at 6pm every day,

І кожен вечір о 6 годині,

it doesn't matter who you're emailing or what you're doing,

не важливо, кому ви відправляєте листа, і взагалі, чим займаєтеся,

the desks rise to the ceiling.

столи піднімаються до стелі.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

Four days a week, the space turns into a yoga studio,

4 дні на тиждень простір перетворюється на зал для йоги,

one day a week, into a dance club.

а на один день — у студію танцю.

It's really up to you which ones you stick around for.

Все залежить від вас, що оберете власне ви.

But this is a great stopping rule,

Але це чудове стоп-правило,

because it means at the end of the day,

адже це означає, що наприкінці дня,

everything stops, there's no way to work.

все зупиняється, і ніхто не може працювати.

At Daimler, the German car company, they've got another great strategy.

В німецькій автомобільній компанії Daimler — інша стратегія.

When you go on vacation,

Коли ви йдете у відпустку,

instead of saying, "This person's on vacation,

замість того, щоб повідомити: "Цей працівник у відпустці,

they'll get back to you eventually,"

він відповість вам одразу після повернення",

вони пишуть: "Цей працівник у відпустці, тому ми видалили ваше повідомлення.

they say, "This person's on vacation, so we've deleted your email.

This person will never see the email you just sent."

Він ніколи не побачить вашого листа.

(Laughter)

(Сміх)

"You can email back in a couple of weeks,

Ви можете написати йому через кілька тижнів,

or you can email someone else."

а можете надіслати листа іншому співробітнику".

(Laughter)

(Сміх)

And so --

І так далі...

(Applause)

(Оплески)

You can imagine what that's like.

Можете собі таке уявити:

You go on vacation, and you're actually on vacation.

ви йдете у відпустку — і ви дійсно у відпустці.

The people who work at this company feel

Співробітники компанії відчувають,

that they actually get a break from work.

що вони насправді відпочивають від роботи.

But of course, that doesn't tell us much

Звичайно, це не дає поради,

about what we should do at home in our own lives,

що нам слід робити вдома.

so I want to make some suggestions.

Я хочу дати декілька порад.

It's easy to say, between 5 and 6pm, I'm going to not use my phone.

Легко сказати, що між 17:00 і 18:00 я не буду користуватися своїм смартфоном.

The problem is, 5 and 6pm looks different on different days.

Проблема в тому, що 17:00-18:00 кожного дня інакші.

I think a far better strategy is to say,

Я думаю кращим рішенням буде

I do certain things every day,

"я робитиму певні речі щодня".

there are certain occasions that happen every day,

У нас є декілька подій, які повторюються щодня,

like eating dinner.

наприклад, вечеря.

Sometimes I'll be alone,

Іноді я буваю один,

sometimes with other people,

іноді з іншими людьми,

sometimes in a restaurant,

іноді в ресторані,

sometimes at home,

іноді вдома,

but the rule that I've adopted is: I will never use my phone at the table.

але моє правило: "я ніколи за столом не користуюся телефоном".

It's far away,

Він якнайдалі,

as far away as possible.

так далеко, як тільки можливо.

Because we're really bad at resisting temptation.

Адже ми не вміємо протистояти спокусам.

But when you have a stopping cue that, every time dinner begins,

Але якщо є свій стоп-сигнал, як тільки починається вечеря,

my phone goes far away,

я відкладаю свій телефон,

you avoid temptation all together.

і ми всі разом уникаємо спокуси.

At first, it hurts.

Спочатку це боляче.

I had massive FOMO.

В мене розвинувся синдром втраченої вигоди.

(Laughter)

(Сміх)

I struggled.

Я боровся.

But what happens is, you get used to it.

Але сталося так, що я звик.

You overcome the withdrawal the same way you would from a drug,

Ви долаєте цю залежність так само, як наркотичну,

and what happens is, life becomes more colorful, richer,

і врешті життя стає яскравішим, різноманітнішим,

more interesting --

цікавішим,

you have better conversations.

ви починаєте спілкуватися "наживо".

You really connect with the people who are there with you.

Ви взаємодієте з людьми довкола.

I think it's a fantastic strategy,

На мою думку, це чудова стратегія.

and we know it works, because when people do this --

Вона працює, адже, коли люди так роблять,

and I've tracked a lot of people who have tried this --

(а я бачив багатьох, кому це вдалося),

it expands.

вона розвивається.

They feel so good about it,

Людям настільки це подобається,

they start doing it for the first hour of the day in the morning.

що вони починають з цього свій день.

They start putting their phones on airplane mode on the weekend.

Вони тримають телефони у режимі польоту цілий вікенд.

That way, your phone remains a camera, but it's no longer a phone.

І на всі ці дні телефон перетворюється на фотоапарат.

It's a really powerful idea,

Це насправді сильна ідея,

and we know people feel much better about their lives when they do this.

і ми знаємо людей, які тепер починають так щодень.

So what's the take home here?

То який висновок?

Screens are miraculous; I've already said that,

Ґаджети чудові, як я вже і казав,

and I feel that it's true.

це справді так.

But the way we use them is a lot like driving down a really fast, long road,

Але те, як ми їх використовуємо, схоже на мандрівку по швидкісній магістралі,

and you're in a car where the accelerator is mashed to the floor,

де ви натискаєте на педаль газу з усієї сили,

it's kind of hard to reach the brake pedal.

і зупинитися майже неможливо.

You've got a choice.

Ви маєте вибір.

You can either glide by, past, say, the beautiful ocean scenes

Ви можете їхати повз, бачити краєвиди океану з вікна,

and take snaps out the window -- that's the easy thing to do --

фотографувати їх з вікна. Це дуже просто.

or you can go out of your way to move the car to the side of the road,

Або можете все змінити, припаркувати авто на узбіччі,

to push that brake pedal,

натиснути на гальма,

to get out,

вийти з автомобіля,

take off your shoes and socks,

зняти взуття, шкарпетки,

take a couple of steps onto the sand,

пройтися по піску,

feel what the sand feels like under your feet,

відчути піщинки під ногами,

walk to the ocean,

підійти до океану

and let the ocean lap at your ankles.

і дозволити хвилям торкнутися ваших ніг.

Your life will be richer and more meaningful

Ваше життя стане багатшим та значущішим,

because you breathe in that experience,

адже ви відчуєте цей досвід самі,

and because you've left your phone in the car.

а все тому, що ви залишили свій смартфон в автомобілі.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)