Why you should talk to strangers | Kio Stark

Перекладач: Olga Galkina Утверджено: Hanna Leliv

There are things we say

Є фрази, які ми говоримо,

when we catch the eye of a stranger

коли ловимо на собі погляд незнайомця

or a neighbor walking by.

або коли зустрічаємо сусіда.

We say, "Hello, how are you?

Ми кажемо: "Привіт. Як справи?

It's a beautiful day.

Сьогодні чудовий день.

How do you feel?"

Як почуваєшся?"

These sound kind of meaningless, right? And, in some ways, they are.

Звучить безглуздо, чи не так? І, до певної міри, так і є.

They have no semantic meaning.

Ці фрази позбавлені семантичного значення.

It doesn't matter how you are or what the day is like.

Байдуже, як у вас справи чи який сьогодні день.

They have something else.

У них криється дещо інше.

They have social meaning.

Вони мають соціальне значення.

What we mean when we say those things is:

Насправді, вимовляючи ці фрази, ми маємо на увазі:

I see you there.

Я бачу тебе.

I'm obsessed with talking to strangers.

Мені до вподоби говорити з незнайомцями.

I make eye contact, say hello,

Я встановлюю зоровий контакт, вітаюсь,

I offer help, I listen.

пропоную допомогу, слухаю.

I get all kinds of stories.

Я збираю різні історії.

About seven years ago, I started documenting my experiences

Десь сім років тому я почала документувати свої знайомства,

to try to figure out why.

щоб дійти висновку.

What I found was that something really beautiful was going on.

Я побачила, що відбувається дещо чудове.

This is almost poetic.

Майже поетичне.

These were really profound experiences.

Це були великі знайомства.

They were unexpected pleasures.

Несподівані задоволення.

They were genuine emotional connections.

Справжній емоційний зв'язок.

They were liberating moments.

Були моменти розкутості.

So one day, I was standing on a corner waiting for the light to change,

Одного дня я стояла на розі і чекала зеленого світла світлофору.

which, I'm a New Yorker,

До речі, я з Нью-Йорку,

so that means I was actually standing in the street on the storm drain,

а це означає, що я насправді стояла на вулиці, на решітці зливового стоку,

as if that could get me across faster.

неначе це могло пришвидшити перехід.

And there's an old man standing next to me.

Поруч зі мною стояв старий чоловік.

So he's wearing, like, a long overcoat and sort of an old-man hat,

Він був вдягнений у довге пальто і старечий капелюх

and he looked like somebody from a movie.

та виглядав, як персонаж кіно.

And he says to me,

І от він мені говорить:

"Don't stand there. You might disappear."

"Не стій там. Можеш щезнути".

So this is absurd, right?

Хіба це не абсурд?

But I did what he said. I stepped back onto the sidewalk.

Проте я його послухалась. Я відійшла назад на тротуар.

And he smiled, and he said,

Він посміхнувся і сказав:

"Good. You never know.

"Добре. Ніколи не знаєш напевне.

I might have turned around,

Я міг повернутись навколо,

and zoop, you're gone."

і оп! Тебе вже нема".

This was weird,

Це було дивно

and also really wonderful.

і водночас чудово.

He was so warm, and he was so happy that he'd saved me.

Він був такий доброзичливий і так радів, що врятував мене.

We had this little bond.

Між нами виник невеличкий зв'язок.

For a minute, I felt like my existence as a person

На хвилину я відчула, що моє існування

had been noticed,

не залишилось непоміченим,

and I was worth saving.

і я варта того, щоб мене врятувати.

The really sad thing is,

А от насправді сумна річ -

in many parts of the world,

що в багатьох куточках світу

we're raised to believe that strangers are dangerous by default,

людина росте з установкою, що незнайомці небезпечні,

that we can't trust them, that they might hurt us.

що їм не можна довіряти, що вони можуть нас скривдити.

But most strangers aren't dangerous.

Проте більшість незнайомців не несе загрози.

We're uneasy around them because we have no context.

Ми ніяковіємо в їхній присутності, бо не маємо зв'язку з ними.

We don't know what their intentions are.

Ми не знаємо їхніх намірів.

So instead of using our perceptions and making choices,

Тож замість довіритися своєму сприйняттю і зробити вибір,

we rely on this category of "stranger."

ми керуємось категорією "незнайомець".

I have a four-year-old.

Моїй дитині 4 роки.

When I say hello to people on the street,

Коли я вітаюсь з людьми на вулиці,

she asks me why.

вона питає мене, навіщо.

She says, "Do we know them?"

Вона цікавиться: "Ми їх знаємо?"

I say, "No, they're our neighbor."

Я відповідаю: "Ні, це наші сусіди".

"Are they our friend?"

"Вони наші друзі?"

"No, it's just good to be friendly."

"Ні, просто бути ввічливими - це добре".

I think twice every time I say that to her,

Перед тим, як сказати це їй, я двічі думаю,

because I mean it, but as a woman, particularly,

тому що я справді так вважаю, але саме як жінка

I know that not every stranger on the street has the best intentions.

я знаю, що не кожен незнайомець з вулиці має добрі наміри.

It is good to be friendly, and it's good to learn when not to be,

Добре бути доброзичливим і добре навчитись, коли їм не бути,

but none of that means we have to be afraid.

проте це зовсім не означає, що потрібно боятись.

There are two huge benefits

Існує дві величезні переваги

to using our senses instead of our fears.

використання розсудливості, а не страхів.

The first one is that it liberates us.

Перша - так ми позбавляємось скутості.

When you think about it,

Якщо задуматись,

using perception instead of categories

керуватись сприйняттям замість категорій

is much easier said than done.

легко тільки на словах.

Categories are something our brains use.

Категорії - це те, з чим працює наш мозок.

When it comes to people,

Що ж стосується людей,

it's sort of a shortcut for learning about them.

то це своєрідний короткий шлях до їхнього пізнання.

We see male, female, young, old,

Ми бачимо чоловіка, жінку, молодого, старого,

black, brown, white, stranger, friend,

темношкірого, світлого, незнайомця, друга

and we use the information in that box.

і використовуємо інформацію певної категорії.

It's quick, it's easy

Це швидко і легко,

and it's a road to bias.

але це прямий шлях до необ'єктивності.

And it means we're not thinking about people as individuals.

І це означає, що ми не думаємо про людину як про особистість.

I know an American researcher who travels frequently

Я знаю американську дослідницю, яка часто подорожує

in Central Asia and Africa, alone.

центральною Азією та Африкою наодинці.

She's entering into towns and cities

Вона відвідує міста і містечка

as a complete stranger.

в ролі цілковитої незнайомки.

She has no bonds, no connections.

Вона не має жодних зв'язків чи контактів.

She's a foreigner.

Вона чужинка.

Her survival strategy is this:

І керується стратегією виживання:

get one stranger to see you as a real, individual person.

зроби так, щоб незнайомець побачив в тобі справжню особистість.

If you can do that, it'll help other people see you that way, too.

Якщо вдасться, це допоможе й іншим людям побачити тебе таким.

The second benefit of using our senses has to do with intimacy.

Другою перевагою використання відчуттів є близькість.

I know it sounds a little counterintuitive,

Знаю, це звучить парадоксально -

intimacy and strangers,

близькість та незнайомці -

but these quick interactions can lead to a feeling

але такі короткі взаємодії викликають почуття,

that sociologists call "fleeting intimacy."

що їх соціологи називають "швидкоплинна близькість".

So, it's a brief experience that has emotional resonance and meaning.

Це коротке знайомство, що має емоційний відгук та значення.

It's the good feeling I got

Мені було приємно,

from being saved from the death trap of the storm drain by the old man,

коли старий врятував мене від смертельної пастки зливового стоку.

or how I feel like part of a community

А ще я відчуваю себе частиною суспільства,

when I talk to somebody on my train on the way to work.

коли починаю розмову з кимось у поїзді по дорозі на роботу.

Sometimes it goes further.

Іноді це заходить далі.

Researchers have found that people often feel more comfortable

Дослідники виявили, що люди почуваються комфортніше,

being honest and open about their inner selves with strangers

коли відкривають душі незнайомцям,

than they do with their friends and their families --

ніж родичам або друзям,

that they often feel more understood by strangers.

вони відчувають більше розуміння від незнайомців.

This gets reported in the media with great lament.

Медіа пишуть про це з великим сумом.

"Strangers communicate better than spouses!"

"Незнайомці кращі співрозмовники, ніж ваші близькі!"

It's a good headline, right?

Гарний заголовок, чи не так?

I think it entirely misses the point.

Проте я думаю, він не передає головного.

The important thing about these studies

Важливим висновком цих досліджень є те,

is just how significant these interactions can be;

якої значимості можуть набути подібні взаємодії;

how this special form of closeness

те, що ця особлива форма близкості

gives us something we need as much as we need our friends

дає нам дещо дуже необхідне, так само як наші друзі

and our families.

та родини.

So how is it possible that we communicate so well with strangers?

То чому ж нам краще вдається спілкуватись з незнайомцями?

There are two reasons.

Тому є дві причини.

The first one is that it's a quick interaction.

По-перше, така взаємодія швидкоплинна.

It has no consequences.

Вона не має наслідків.

It's easy to be honest with someone you're never going to see again, right?

Легко відкритись людині, яку ніколи більше не побачиш, так?

That makes sense.

Це має сенс.

The second reason is where it gets more interesting.

Друга причина ще цікавіша.

We have a bias when it comes to people we're close to.

Ми упереджено ставимось до близьких людей.

We expect them to understand us.

Ми очікуємо від них розуміння.

We assume they do,

Ми вважаємо,

and we expect them to read our minds.

що вони вміють читати наші думки.

So imagine you're at a party,

Уявіть, що ви на вечірці.

and you can't believe that your friend or your spouse

Ви й не припускаєте, що ваш друг чи супутник

isn't picking up on it that you want to leave early.

не здогадується, що ви хочете піти.

And you're thinking,

Ви думаєте:

"I gave you the look."

"Я ж дав тобі знак поглядом".

With a stranger, we have to start from scratch.

З незнайомцями ми починаємо все з чистого аркушу.

We tell the whole story,

Ми описуємо всю ситуацію,

we explain who the people are, how we feel about them;

розказуємо, хто ці люди, як ми до них ставимось;

we spell out all the inside jokes.

ми розшифровуємо всі жарти для своїх.

And guess what?

І вгадайте що?

Sometimes they do understand us a little better.

Іноді вони справді розуміють нас трішечки краще.

OK.

Окей.

So now that we know that talking to strangers matters,

Тепер ми знаємо, що розмовляти з незнайомцями важливо.

how does it work?

А як це працює?

There are unwritten rules we tend to follow.

Існують неписані правила поведінки.

The rules are very different depending on what country you're in,

Вони відрізняються залежно від країни вашого перебування

what culture you're in.

та культури, що вас оточує.

In most parts of the US,

У більшості штатів Америки

the baseline expectation in public

очікуваною поведінкою в суспільстві є

is that we maintain a balance between civility and privacy.

зберігання балансу між ввічливістю та скритністю.

This is known as civil inattention.

Таку поведінку називають ввічливою зневагою.

So, imagine two people are walking towards each other on the street.

Уявіть двох людей, які йдуть по вулиці назустріч одне одному.

They'll glance at each other from a distance.

Вони поглянуть одне на одного здалеку.

That's the civility, the acknowledgment.

Це акт ввічливості, визнання.

And then as they get closer, they'll look away,

Та по мірі наближення вони відведуть погляд,

to give each other some space.

щоб надати одне одному простір.

In other cultures,

В інших культурах

people go to extraordinary lengths not to interact at all.

люди відходять на колосальну відстань, щоб уникнути контакту.

People from Denmark tell me

Знайомі з Данії розказують,

that many Danes are so averse to talking to strangers,

що багато датчан настільки не схильні до спілкування з незнайомцями,

that they would rather miss their stop on the bus

що вони радше пропустять свою автобусну зупинку,

than say "excuse me" to someone that they need to get around.

ніж скажуть "дозвольте пройти", коли необхідно когось обійти.

Instead, there's this elaborate shuffling of bags

Натомість в хід йдуть пересування сумок

and using your body to say that you need to get past,

та штовхання, щоб висловити потребу пройти,

instead of using two words.

замість пари слів.

In Egypt, I'm told,

Мені розповідали, що в Єгипті

it's rude to ignore a stranger,

ігнорувати незнайомця вважається грубістю,

and there's a remarkable culture of hospitality.

і що тамтешня культура відрізняється гостинністю.

Strangers might ask each other for a sip of water.

Незнайомці можуть попросити ковток води.

Or, if you ask someone for directions,

А коли ви запитуєте дорогу в незнайомця,

they're very likely to invite you home for coffee.

ймовірно, отримаєте від нього запрошення в гості на каву.

We see these unwritten rules most clearly when they're broken,

Ми помічаємо ці неписані правила, коли їх порушено,

or when you're in a new place

або коли ми опиняємось в новому місці

and you're trying to figure out what the right thing to do is.

і намагаємось збагнути, як правильно поводитись.

Sometimes breaking the rules a little bit is where the action is.

Іноді порушення правил - це саме те, чого не вистачає.

In case it's not clear, I really want you to do this. OK?

На випадок сумнівів я прошу вас зробити дещо. Добре?

So here's how it's going to go.

Ось як це буде.

Find somebody who is making eye contact.

Знайдіть когось охочого до зорового контакту.

That's a good signal.

Це вже добрий знак.

The first thing is a simple smile.

Перш за все, просто посміхніться.

If you're passing somebody on the street or in the hallway here, smile.

Проходячи повз людину на вулиці чи в коридорі, посміхніться.

See what happens.

І подивіться, що буде.

Another is triangulation.

Існує прийом "триангуляція".

There's you, there's a stranger,

Є ви, є незнайомець

there's some third thing that you both might see and comment on,

і є третя річ, яку ви обидва бачите і можете обговорювати,

like a piece of public art

як, скажімо, предмет народного мистецтва

or somebody preaching in the street

або вуличний проповідник,

or somebody wearing funny clothes.

або кумедно вдягнена людина.

Give it a try.

Спробуйте.

Make a comment about that third thing, and see if starts a conversation.

Скажіть щось про ту третю річ і подивіться, чи зав'яжеться бесіда.

Another is what I call noticing.

Ще одним прийомом є звертання уваги.

This is usually giving a compliment.

Зазвичай, шляхом виголошення компліменту.

I'm a big fan of noticing people's shoes.

Я обожнюю звертати увагу на взуття людей.

I'm actually not wearing fabulous shoes right now,

Взагалі-то, зараз я у звичайнісінькому взутті,

but shoes are fabulous in general.

але взуття в цілому незвичайне.

And they're pretty neutral as far as giving compliments goes.

Воно звичайне, допоки ви не зробите комплімент.

People always want to tell you things about their awesome shoes.

Люди завжди раді розказати про своє відпадне взуття.

You may have already experienced the dogs and babies principle.

Можливо, ви вже випробували принцип цуциків та немовлят.

It can be awkward to talk to someone on the street;

Заговорити з незнайомцем може бути важко;

you don't know how they're going to respond.

ви ж не знаєте наперед його реакції.

But you can always talk to their dog or their baby.

Проте завжди можна заговорити до його цуцика або дитини.

The dog or the baby

Собака або дитина -

is a social conduit to the person,

це соціальний провідник до людини.

and you can tell by how they respond

І з її реакції ви можете побачити,

whether they're open to talking more.

чи хоче людина продовжити спілкування.

The last one I want to challenge you to

Останнє для вас випробування -

is disclosure.

це розкриття.

This is a very vulnerable thing to do,

Момент дуже делікатний,

and it can be very rewarding.

але може принести плоди.

So next time you're talking to a stranger

Отже наступного разу, коли говоритимете з незнайомцем

and you feel comfortable,

і почуватиметесь комфортно,

tell them something true about yourself,

розкажіть йому якусь правду про себе,

something really personal.

щось дуже особисте.

You might have that experience I talked about of feeling understood.

Ви можете отримати те відчуття розуміння, про яке я говорила.

Sometimes in conversation, it comes up,

Іноді під час розмови

people ask me, "What does your dad do?" or, "Where does he live?"

люди питають мене: "Чим займається ваш батько?" або "Де він живе?"

And sometimes I tell them the whole truth,

Іноді я розказую їм всю правду,

which is that he died when I was a kid.

що він помер, коли я була ще дитиною.

Always in those moments,

І завжди в такі моменти

they share their own experiences of loss.

вони діляться зі мною своєю втратою.

We tend to meet disclosure with disclosure,

Зазвичай ми відповідаємо зізнанням на зізнання.

even with strangers.

Навіть з незнайомцями.

So, here it is.

І ось у чому справа.

When you talk to strangers, you're making beautiful interruptions

Коли ви говорите з незнайомцями, ви дивним чином перериваєте

into the expected narrative of your daily life

очікувану розповідь про своє щоденне життя

and theirs.

і життя тих незнайомців.

You're making unexpected connections.

Ви встановлюєте незаплановані зв'язки.

If you don't talk to strangers, you're missing out on all of that.

Якщо ви не розмовляєте з незнайомцями, ви втрачаєте можливість це відчути.

We spend a lot of time

Ми витрачаємо багато часу на те,

teaching our children about strangers.

щоб навчити наших дітей поведінці з незнайомцями.

What would happen if we spent more time teaching ourselves?

А що, як ми витратимо трохи більше часу, щоб навчитись самим?

We could reject all the ideas that make us so suspicious of each other.

Ми могли б відкинути упередження, що роблять нас такими недовірливими.

We could make a space for change.

Ми б могли звільнити місце для змін.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)