Kathryn Schulz: Don't regret regret

Перекладач: Kato Despati Утверджено: Vira Ivanova

So that's Johnny Depp, of course.

Тож,це Джонні Депп, звісно.

And that's Johnny Depp's shoulder.

Й це плече Джонні Деппа.

And that's Johnny Depp's famous shoulder tattoo.

А це - славнозвісне татуювання Джонні Деппа.

Some of you might know that, in 1990,

Може ви знаєте, що в 1990,

Depp got engaged to Winona Ryder,

Депп заручився з Вайноною Райдер,

and he had tattooed on his right shoulder

й він витатуював на своєму правому плечі

"Winona forever."

"Вайнона навік"

And then three years later --

А тоді, три роки потому -

which in fairness, kind of is forever by Hollywood standards --

що, направду, типу - нескінченність потому, за стандартами Голівуду -

they broke up,

- вони розійшлися,

and Johnny went and got a little bit of repair work done.

й Джонні пішов й трохи підмайстрував зроблене.

And now his shoulder says, "Wino forever."

І зараз його плече промовляє "Пияка назавжди"

(Laughter)

(Сміх)

So like Johnny Depp,

Отже, як Джонні Депп,

and like 25 percent of Americans

і як 25% американців

between the ages of 16 and 50,

у віці між 16-ма та 50-ма,

I have a tattoo.

я маю татуювання.

I first started thinking about getting it in my mid-20s,

Вперше я почала міркувати про його здобуття, на своєму другому десятку,

but I deliberately waited a really long time.

та я зважено вичекала справді довгий час.

Because we all know people

Тому, що ми всі знаємо людей,

who have gotten tattoos when they were 17

що роблять тату коли їм 17,

or 19 or 23

чи 19 чи 23,

and regretted it by the time they were 30.

й шкодують про це вже до своїх 30.

That didn't happen to me.

Того зі мною не трапилося.

I got my tattoo when I was 29,

Я зробила своє татуювання, коли мені було 29,

and I regretted it instantly.

й відразу пошкодувала про це.

And by "regretted it,"

І під "пошкодувала",

I mean that I stepped outside of the tattoo place --

я маю на увазі те, що я вийшла від татуювальника -

this is just a couple miles from here

це лише в парі миль звідси

down on the Lower East Side --

за Нижнім Іст-Сайдом -

and I had a massive emotional meltdown in broad daylight

- й в мене сталося глибоке емоційне відтанення, серед білого дня,

on the corner of East Broadway and Canal Street.

на розі Південного Бродвею та Кенел Стріт

(Laughter)

(Сміх)

Which is a great place to do it because nobody cares.

Для чого то було файним місцем, бо всім було байдуже.

(Laughter)

(Сміх)

And then I went home that night, and I had an even larger emotional meltdown,

А тоді я пішла додому, того вечора, і мала навіть потужніше емоційне відтанення,

which I'll say more about in a minute.

про яке я скажу більше за хвильку.

And this was all actually quite shocking to me,

Й це було дійсно доволі шокуючим для мене,

because prior to this moment,

адже до цієї миті,

I had prided myself

я пишалася,

on having absolutely no regrets.

що абсолютно ні про що не шкодую.

I made a lot of mistakes

Я мала багатсько помилок,

and dumb decisions, of course.

й дурних рішень, звісно.

I do that hourly.

Я їх робила щогодинно.

But I had always felt like, look, you know,

Та я завжди почувалася, ніби, бачте,

I made the best choice I could make

- я зробила найліпший вибір, що могла,

given who I was then,

враховуючи те, ким я була тоді,

given the information I had on hand.

зважаючи на інформацію, що я мала.

I learned a lesson from it.

Я вивчила з цього урок.

It somehow got me to where I am in life right now.

В певний спосіб - це привело мене туди, де я є зараз.

And okay, I wouldn't change it.

Й гаразд, я не зміню цього.

In other words, I had drunk our great cultural Kool-Aid about regret,

Іншими словами, я хильнула нашого величного культурного Юппі про каяття,

which is that lamenting things that occurred in the past

про те, що той лемент за речима, що сталися в минулому

is an absolute waste of time,

є правдешнім марнуванням часу,

that we should always look forward and not backward,

що ми мусимо завжди дивитись вперед, а не озиратись,

and that one of the noblest and best things we can do

й що одна з найблагородніших й найкращих речей, яку ми можемо зробити

is strive to live a life free of regrets.

- це прагнення жити не шкодуючи.

This idea is nicely captured by this quote:

Цю ідею мило вхоплено в цій цитаті:

"Things without all remedy

"На що нема ради -

should be without regard;

те не заслуговує на увагу;

what's done is done."

що зроблено - те зроблено"

And it seems like kind of an admirable philosophy at first --

І це видається, ніби, захоплюючою філософією, спершу,

something we might all agree to sign onto ...

- дещо, під чим ми всі згодні підписатись...

until I tell you who said it.

поки я не скажу вам, чиї це слова.

Right, so this is Lady MacBeth

Вірно, тож це Леді Макбетт

basically telling her husband to stop being such a wuss

просто каже своєму чоловікові припинити бути таким тюхтієм,

for feeling bad about murdering people.

почуваючись погано, через вбивство людей.

And as it happens, Shakespeare was onto something here,

І як це трапляється - Шекспір до чогось дійшов тут,

as he generally was.

як він зазвичай робив.

Because the inability to experience regret

Адже нездатність жалкувати

is actually one of the diagnostic characteristics

є, направду, однією з діагностичних характеристик

of sociopaths.

соціопатів.

It's also, by the way, a characteristic of certain kinds of brain damage.

Це, також, між іншим, ознака певних видів мозкових ушкоджень.

So people who have damage

Так люди, з ураженням

to their orbital frontal cortex

орбітофронтального кортексу

seem to be unable to feel regret

виявляються не здатними шкодувати,

in the face of even obviously very poor decisions.

навіть про вочевидь дуже погані рішення.

So if, in fact, you want to live a life free of regret,

Тож, фактично, хочете жити не шкодуючи -

there is an option open to you.

така можливість відкрита для вас.

It's called a lobotomy.

Вона називається лоботомія.

But if you want to be fully functional

Та якщо ви хочете бути повнофункціональними

and fully human

й повноцінними людьми,

and fully humane,

й цілком людяними

I think you need to learn to live, not without regret, but with it.

- гадаю вам слід навчитись жити не без жалю, а з ним.

So let's start off by defining some terms.

Тож давайте розпочнемо з визначення певних термінів.

What is regret?

Що таке каяття?

Regret is the emotion we experience

Каяття, це емоція, яку ми відчуваємо,

when we think that our present situation

коли ми гадаємо, що теперішня ситуація

could be better or happier

могла-б бути ліпшою, чи щасливішою,

if we had done something different in the past.

коли б ми зробили щось інакше в минулому.

So in other words, regret requires two things.

Тож, іншими словами - жаль потребує двох речей.

It requires, first of all, agency -- we had to make a decision in the first place.

Воно вимагає впливу, передусім - ми маємо прийняти рішення спершу.

And second of all, it requires imagination.

А по-друге він потребує уяви.

We need to be able to imagine going back and making a different choice,

Ми маємо змогти уявити, як повертаємось й робимо інший вибір,

and then we need to be able to kind of spool this imaginary record forward

а тоді ми маємо зуміти ніби прокрутити цю уявну плівку

and imagine how things would be playing out in our present.

й уявити, як все б розігралося в нашому теперішньому.

And in fact, the more we have of either of these things --

Й направду, чим більше ми маємо кожної з тих речей -

the more agency and the more imagination

що більше впливу й уяви

with respect to a given regret,

- з усією повагою до обумовленого жалю,

the more acute that regret will be.

- то більш глибоким буде ваше розкаяння.

So let's say for instance

Тож скажімо, для прикладу,

that you're on your way to your best friend's wedding

- ви на шляху до весілля вашого найліпшого друга,

and you're trying to get to the airport and you're stuck in terrible traffic,

й намагаючись дістатись аеропорту - ви застрягаєте в жахливому заторі,

and you finally arrive at your gate

й врешті прибуваючи до свого коридору

and you've missed your flight.

- ви не встигаєте до вильоту.

You're going to experience more regret in that situation

Ви відчуєте ще більший жаль в тій ситуації,

if you missed your flight by three minutes

якщо спізнитесь на три хвилини,

than if you missed it by 20.

аніж коли на 20.

Why?

Чому?

Well because, if you miss your flight by three minutes,

Що-ж, тому, що коли ви спізнюєтесь на літак на три хвилини,

it is painfully easy to imagine

болісно просто уявити,

that you could have made different decisions

що ви могли б прийняти інші рішення,

that would have led to a better outcome.

що призвели б до кращого результату.

"I should have taken the bridge and not the tunnel.

- "Я мала б діставатись мостом, не тунелем.

I should have gone through that yellow light."

Я мусила проїхати на жовте світло".

These are the classic conditions that create regret.

Існують традиційні стани, що провокують каяття.

We feel regret when we think we are responsible

Ми шкодуємо, коли гадаємо, що ми відповідальні

for a decision that came out badly,

за рішення, що виходять боком,

but almost came out well.

але майже вийшли на добре.

Now within that framework,

Відтак, в межах цієї схеми,

we can obviously experience regret about a lot of different things.

ми, вочевидь, можемо шкодувати через багато різних речей.

This session today is about behavioral economics.

Цю сессію присвячено поведінковій економіці.

And most of what we know about regret

Й більшість з того, що ми знаємо про каяття

comes to us out of that domain.

- походить з цієї царини.

We have a vast body of literature

Ми маємо безліч літератури

on consumer and financial decisions

зі споживчих та фінансових рішень,

and the regrets associated with them --

та жалю, пов'язаного з ними -

buyer's remorse, basically.

муки покупецького сумління, власне.

But then finally, it occurred to some researchers to step back

Та, зрештою, певним дослідникам трапилося відійти на крок

and say, well okay, but overall,

й сказати - добре, та назагал,

what do we regret most in life?

про що ми жалкуємо найдужче в житті?

Here's what the answers turn out to look like.

Ось на що, виявляється, схожі відповіді.

So top six regrets --

Тож шістка найгірших розкаяннь -

the things we regret most in life:

речей, про які ми шкодуємо найбільше:

Number one by far, education.

Номер перший, здебільшого - освіта.

33 percent of all of our regrets

33 відсотки всіх наших жалів

pertain to decisions we made about education.

стосуються рішеннь, що ми приймаємо стосовно освіти.

We wish we'd gotten more of it.

Ми б хотіли одержати її більше.

We wish we'd taken better advantage of the education that we did have.

Ми хотіли б дістати більшої користі з освіти, що мали.

We wish we'd chosen to study a different topic.

Ми б хотіли обрати іншу тему вивчення.

Others very high on our list of regrets

Інші, дуже високо в нашому переліку каяття

include career, romance, parenting,

включно з кар'єрою, почуттями, батьківством,

various decisions and choices about our sense of self

- різні рішення та вибори стосовно нашого відчуття себе,

and how we spend our leisure time --

й того, як ми проводимо наш вільний час -

or actually more specifically,

чи, власне, більш точно,

how we fail to spend our leisure time.

- як ми марнуємо наш вільний час.

The remaining regrets

Решта жалів

pertain to these things:

стосується цих речей:

finance, family issues unrelated to romance or parenting,

фінансів, родинних негараздів, не пов'язаних з почуттями та батьківством,

health, friends,

здоров'я, друзів,

spirituality and community.

духовності та суспільства.

So in other words, we know most of what we know about regret

Тож, іншими словами - ми знаємо більшість з того, що знаємо про жаль,

by the study of finance.

вивчаючи фінанси.

But it turns out, when you look overall at what people regret in life,

Та виявляється, коли оглядаєш про що люди шкодують в житті,

you know what, our financial decisions don't even rank.

знаєте що - наші фінансові рішення навіть не домінують.

They account for less than three percent of our total regrets.

Вони входять в менш ніж три відсотки нашого сукупного каяття.

So if you're sitting there stressing

Тож, коли ви сидите там, переймаючись

about large cap versus small cap,

більшим беретом чи маленьким беретом,

or company A versus company B,

чи компанією А проти компанії Б,

or should you buy the Subaru or the Prius,

чи слід вам придбати Субару чи Пріус,

you know what, let it go.

знаєте що? - Забудьте про це.

Odds are, you're not going to care in five years.

Висока вірогідність, що вам буде байдуже за п'ять років.

But for these things that we actually do really care about

Та, щодо тих речей, стосовно яких ми справді переймаємось,

and do experience profound regret around,

й стосовно яких відчуваємо потужне каяття,

what does that experience feel like?

- на що схоже це відчуття?

We all know the short answer.

Ми всі знаємо коротку відповідь.

It feels terrible. Regret feels awful.

Це відчувається страшенно. Жаль відчувається жахливо.

But it turns out that regret feels awful

Та виявляється, що жаль відчувається жахливо,

in four very specific and consistent ways.

в чотири дуже визначені й усталені способи.

So the first consistent component of regret

Так перший послідовний компонент жалю

is basically denial.

це, власне, заперечення.

When I went home that night after getting my tattoo,

Коли я дісталася дому того вечора, після татуювання,

I basically stayed up all night.

я, практично, не спала всю ніч.

And for the first several hours,

Й перші кілька годин,

there was exactly one thought in my head.

була одна чітка думка в моїй голові.

And the thought was,

Й та думка була:

"Make it go away!"

"Нехай воно зникне!"

This is an unbelievably primitive emotional response.

Це неймовірно примітивний емоційний відгук.

I mean, it's right up there with, "I want my mommy!"

Я маю на увазі - це на ряду з "Де моя матуууусяаааа!"

We're not trying to solve the problem.

Ми не намагаємося вирішити проблему.

We're not trying to understand how the problem came about.

Ми не силуємося зрозуміти, як проблема сталася.

We just want it to vanish.

- Ми просто хочемо змитись.

The second characteristic component of regret

Другою типовою ознакою жалю,

is a sense of bewilderment.

є відчуття збентеження.

So the other thing I thought about there in my bedroom that night

Тому інша річ, про яку я розмірковувала там, у своїй спальні тієї ночі

was, "How could I have done that?

була: "Як я могла це зробити?"

What was I thinking?"

Про що я думала?"

This real sense of alienation

Це правжешнє відчуття відчуження

from the part of us that made a decision we regret.

від тієї частини нас, що прийняла рішення, про яке ми шкодуємо.

We can't identify with that part.

Ми не можемо ідентифікувати себе з тією частиною.

We don't understand that part.

Ми не розуміємо ту частину.

And we certainly don't have any empathy for that part --

Й ми певно не маємо жодної емпатії до тієї частини -

which explains the third consistent component of regret,

що пояснює третій послідовний компонент жалю,

which is an intense desire to punish ourselves.

- потужне бажання покарати себе.

That's why, in the face of our regret,

Ось чому, шкодуючи

the thing we consistently say is, "I could have kicked myself."

ми постійно кажемо: "Я б штурхонув себе".

The fourth component here

Четвертою складовою тут

is that regret is what psychologists call perseverative.

є те, що психологи називають пресеверативним каяттям.

To perseverate means to focus obsessively and repeatedly

Пресеверувати, значить застановитись одержимо та повторювано

on the exact same thing.

на тій самій речі.

Now the effect of perseveration

Ефект пресеверації

is to basically take these first three components of regret

це, фактично, взяти ті три перші складові жалю,

and put them on an infinite loop.

й пустити їх по нескінченному колу.

So it's not that I sat there in my bedroom that night,

Тож це не так, ніби я сиділа в моїй спальні вночі,

thinking, "Make it go away."

думаючи "Нехай воно щезне".

It's that I sat there and I thought,

- Це так, що я сиділа там і думала

"Make it go away. Make it go away.

"Нехай воно зникне. Нехай воно зникне.

Make it go away. Make it go away."

Нехай воно зникне. Нехай воно зникне."

So if you look at the psychological literature,

Тож коли ви проглянете психологічну літературу,

these are the four consistent defining components of regret.

там є чотири чітко визначені складові жалю.

But I want to suggest that there's also a fifth one.

Та я хочу припустити, що існує також і п'ятий.

And I think of this

І я думаю про нього

as a kind of existential wake-up call.

як про, свого роду, буттєвий будильник.

That night in my apartment,

Тієї ночі в своєму помешканні,

after I got done kicking myself and so forth,

коли я покінчила зі штурханням себе й таким іншим,

I lay in bed for a long time,

я лежала в ліжку довгий час

and I thought about skin grafts.

й думала про трансплантацію шкіри.

And then I thought about how,

А тоді я думала ро те,

much as travel insurance doesn't cover acts of God,

що так само, як дорожнє страхування не покриває випадки стихійного лиха,

probably my health insurance did not cover acts of idiocy.

вірогідно моє медичне страхування не покривало стихійного ідіотизму.

In point of fact, no insurance covers acts of idiocy.

Направду жодне страхування не покриває нападів ідіотизму.

The whole point of acts of idiocy

Вся сіль нападів ідіотизму

is that they leave you totally uninsured;

в тім, що вони лишають вас цілковито неубезпеченими;

they leave you exposed to the world

вони лишають вас розхристаними перед світом,

and exposed to your own vulnerability and fallibility

й викривають вам вашу власну вразливість та схильність хибити,

in face of, frankly, a fairly indifferent universe.

перед лицем, відверто кажучи - справедливо байдужого всесвіту.

This is obviously an incredibly painful experience.

Це є, вочевидь, неймовірно болісним досвідом.

And I think it's particularly painful for us now in the West

І я вважаю це ще більш болісно для нас зараз на Заході,

in the grips of what I sometimes think of

в лещатах того, що я інколи вважаю

as a Control-Z culture --

як "Контрол-Зет" культурою

Control-Z like the computer command,

"Контрол-Зет" ніби комп`ютерна команда

undo.

"скасувати".

We're incredibly used to not having to face

Ми неймовірно звикли не стикатись

life's hard realities, in a certain sense.

з жорсткими життєвими реаліями, в певному сенсі.

We think we can throw money at the problem

Ми вважаємо, що можемо жбурнути грошей в проблему,

or throw technology at the problem --

чи кинути в неї технологіями -

we can undo and unfriend

ми можемо скасувати й відфрендити,

and unfollow.

і припинити стежити за дописами.

And the problem is that there are certain things that happen in life

Та проблема в тому, що є певні речі, які стаються в житті,

that we desperately want to change

- котрі ми відчайдушно прагнемо змінити

and we cannot.

та не можемо.

Sometimes instead of Control-Z,

Інколи замість Контрол-Зет,

we actually have zero control.

ми насправді маємо нульовий контроль.

And for those of us who are control freaks and perfectionists --

Й для тих з нас, хто є маніяками-контроллерами та перфекціоністами -

and I know where of I speak --

і я знаю про що кажу -

this is really hard,

це справді тяжко,

because we want to do everything ourselves and we want to do it right.

адже ми хочемо робити все самостійно і ми хочемо все це робити правильно.

Now there is a case to be made

Що-ж, дещо можна вдіяти,

that control freaks and perfectionists should not get tattoos,

щоб маніяки-контроллери та перфекціоністи не робили татуюваннь,

and I'm going to return to that point in a few minutes.

і я повернуся до цього за кілька хвилин.

But first I want to say

Та спершу я хочу сказати,

that the intensity and persistence

що інтенсивність та тривалість,

with which we experience these emotional components of regret

з якими ми відчуваємо ті емоційні складові жалю

is obviously going to vary

вочевидь змінюватимуться

depending on the specific thing that we're feeling regretful about.

в залежності від конкретних речей, про які ми шкодуємо.

So for instance, here's one of my favorite

Тож, для прикладу, ось один з моїх улюблених

automatic generators of regret in modern life.

- автоматичний генератор каяття в сучасному житті.

(Laughter)

(Сміх)

Text: Relpy to all.

Напис: Відповісти всім.

And the amazing thing

І вражаючим,

about this really insidious technological innovation

в цьому справді підступному технологічному нововведенні

is that even just with this one thing,

є те, що навіть з одим цим,

we can experience a huge range of regret.

ми можемо пережити широченний спектр каяття.

You can accidentally hit "reply all" to an email

Ви можете неумисне натиснути "відповісти всім" в і-мейлі,

and torpedo a relationship.

й зруйнувати стосунки.

Or you can just have an incredibly embarrassing day at work.

Чи ви можете просто одержати надзвичайно скрутний день на роботі.

Or you can have your last day at work.

Чи останній день на роботі.

And this doesn't even touch

І це навіть не лежало

on the really profound regrets of a life.

поруч зі справді значущими розкаяннями в житті.

Because of course, sometimes we do make decisions

Бо, звісно, іноді ми приймаємо рішення,

that have irrevocable and terrible consequences,

що мають незворотні та жахливі наслідки

either for our own or for other people's

для нашого власного й для чужого

health and happiness and livelihoods,

здоров`я, щастя та добробуту,

and in the very worst case scenario, even their lives.

а в випадках найгірших сценаріїв - навіть життя.

Now obviously, those kinds of regrets

Тож, вочевидь, ті види каяття

are incredibly piercing and enduring.

є невимовно пронизливими й тривалими.

I mean, even the stupid "reply all" regrets

Я маю на увазі, навіть дурнуватий жаль за "відповісти всім"

can leave us in a fit of excruciating agony for days.

може лишати нас протягом днів в стані нестерпної агонії.

So how are we supposed to live with this?

То як ми маємо з цим жити?

I want to suggest that there's three things

Я хочу припустити, що існують три речі

that help us to make our peace with regret.

котрі допомагають нам замиритись з каяттям.

And the first of these

Й перша з них -

is to take some comfort in its universality.

це трошки втішитись його повсюдністю.

If you Google regret and tattoo,

Якщо ви загуглите "шкодувати" та "тату"

you will get 11.5 million hits.

ви одержите 11.5 мільйонів співпадіннь.

(Laughter)

(Сміх)

The FDA estimates

Адміністрація з їжі та медикаментів США вирахували,

that of all the Americans who have tattoos,

що з усіх Американців, що мають татуювання,

17 percent of us regret getting them.

17 відсостків шкодують про їх нанесення.

That is Johnny Depp and me

Це Джонні Депп та я,

and our seven million friends.

й наші сім мійльонів друзів.

And that's just regret about tattoos.

Й то лише шкодування про тату.

We are all in this together.

Ми в цьому всі разом.

The second way that we can help make our peace with regret

Другий шлях, в який ми можемо замиритись з каяттям,

is to laugh at ourselves.

це посміятись з себе.

Now in my case, this really wasn't a problem,

Тож у моєму випадку це, направду, не було проблемою,

because it's actually very easy to laugh at yourself

бо це дійсно дуже просто - посміятись з себе,

when you're 29 years old and you want your mommy

коли ти 29-річна, й волаєш по свою матусю,

because you don't like your new tattoo.

бо тобі не до вподоби твоє нове татуювання.

But it might seem like a kind of cruel or glib suggestion

Та це може видатись свого роду жорстокою та заповзятою пропозицією,

when it comes to these more profound regrets.

коли йдеться про ті більш глибокі каяття.

I don't think that's the case though.

Попри це, я не вважаю, що справа в цьому.

All of us who've experienced regret

Кожен з нас, хто переживав жаль

that contains real pain and real grief

що містив справжні біль та жалобу,

understand that humor and even black humor

розуміє, що гумор і навіть чорний гумор

plays a crucial role in helping us survive.

відіграють визначну роль в нашому виживанні.

It connects the poles of our lives back together,

Він наново возз'єднує полюси нашого життя,

the positive and the negative,

позитивний та негативний,

and it sends a little current of life back into us.

й це повертає нам невеличкий струмінь життя.

The third way that I think we can help make our peace with regret

Третій спосіб, в який, я гадаю, ми можемо знайти мир з нашим жалем -

is through the passage of time,

це через плин часу,

which, as we know, heals all wounds --

що, як ми знаємо, зцілює всі рани -

except for tattoos, which are permanent.

за виключенням татуюваннь, що є незмивними.

So it's been several years

Тож минуло кілька років

since I got my own tattoo.

відколи я зробила моє власне тату.

And do you guys just want to see it?

Й ви, хлопці, хочете побачити його?

All right.

Добре.

Actually, you know what, I should warn you,

Власне, знаєте що? Я мушу попередити вас,

you're going to be disappointed.

ви будете розчаровані.

Because it's actually not that hideous.

Бо воно, направду, не таке вже й потворне.

I didn't tattoo Marilyn Manson's face

Я не витатуювала лице Мерліна Менсона,

on some indiscreet part of myself or something.

на якійсь приватній частині тіла, чи щось таке.

When other people see my tattoo,

Коли інші бачать моє тату,

for the most part they like how it looks.

здебільшого їм подобається як воно виглядає.

It's just that I don't like how it looks.

Просто мені не подобається, як воно виглядає.

And as I said earlier, I'm a perfectionist.

А як я зауважила раніше - я перфекціоніст.

But I'll let you see it anyway.

Та я будь-що дозволю вам побачити його.

This is my tattoo.

Це моє татуювання.

I can guess what some of you are thinking.

Я можу вгадати, що думає дехто з вас.

So let me reassure you about something.

Тож дозвольте мені запевнити вас в чомусь.

Some of your own regrets

Певні з ваших власних жалів

are also not as ugly as you think they are.

є також не такими жахливими, як ви гадаєте.

I got this tattoo

Я зробила це тату,

because I spent most of my 20s

тому, що я провела більшість свого другого десятку

living outside the country and traveling.

за кордоном й подорожуючи.

And when I came and settled in New York afterward,

Й коли я по всьому приїхала й осіла в Нью Йорку,

I was worried that I would forget

Я боялася, що забуду

some of the most important lessons that I learned during that time.

певні з найбільш важливих уроків, що я вивчила за той час.

Specifically the two things I learned about myself

Надто - дві речі, що я вивчила про себе,

that I most didn't want to forget

котрі я найбільше не хотіла забувати,

was how important it felt to keep exploring

- як важливо відчувалося продовжувати відкривати нове,

and, simultaneously, how important it is

й, водночас, як важливо

to somehow keep an eye on your own true north.

в якийсь спосіб триматись свого власного дороговказу.

And what I loved about this image of the compass

Й що я вподобала в цьому зображенні компасу,

was that I felt like it encapsulated both of these ideas

це те, що він відчувався як містилище обох цих ідей

in one simple image.

в одному простому зображенні.

And I thought it might serve as a kind of permanent mnemonic device.

І я гадала, що він зможе послужити свого роду - постійним мнемонічним пристроєм.

Well it did.

Що-ж, так я гадала.

But it turns out, it doesn't remind me of the thing I thought it would;

Та виявилося, що він не нагадує мені про ті речі, що я думала;

it reminds me constantly of something else instead.

натомість він нагадує мені постійно про щось інше.

It actually reminds me

Власне він нагадує мені

of the most important lesson regret can teach us,

найбільш важливий урок, якому нас може навчити розкаяння,

which is also one of the most important lessons life teaches us.

що, також, є й одним з найважливіших уроків, яким навчає нас життя.

And ironically, I think it's probably the single most important thing

За іронією долі - я гадаю, можливо це саме та найважливіша річ,

I possibly could have tattooed onto my body --

що я тільки могла б витатуювати на своєму тілі -

partly as a writer,

зокрема й як письменник,

but also just as a human being.

але й просто як людська істота.

Here's the thing,

Й це те, що

if we have goals

коли ми маємо цілі,

and dreams,

й мрії,

and we want to do our best,

і ми хочемо зробити все можливе,

and if we love people

якщо ми любимо людей

and we don't want to hurt them or lose them,

і не хочемо завдати їм болю чи втратити їх,

we should feel pain when things go wrong.

ми маємо відчувати біль, коли хибимо.

The point isn't to live without any regrets.

Й суть не в тім, щоб жити не шкодуючи.

The point is to not hate ourselves for having them.

Сенс в тім, щоб не ненавидіти себе за ті жалі, що маємо.

The lesson that I ultimately learned from my tattoo

Урок, якого я остаточно навчилася від свого татуювання

and that I want to leave you with today

з яким я вас хочу полишити сьогодні

is this:

такий:

We need to learn to love

Ми маємо навчитись любити

the flawed, imperfect things

недосконалі речі з недоліками,

that we create

що ми створюємо,

and to forgive ourselves for creating them.

й пробачати собі те, що робимо їх.

Regret doesn't remind us that we did badly.

Жаль не нагадує нам, що ми вчинили зле.

It reminds us that we know we can do better.

Він нагадує нам, що ми знаємо, що можемо робити ліпше.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)