iO Tillett Wright: Fifty shades of gay

Translator: Timothy Covell Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Anastasiia Hlivinska Утверджено: Taras Demko

Human beings start putting each other into boxes

Люди розподіляють одне одного по скриньках

the second that they see each other --

з першої секунди зустрічі --

Is that person dangerous? Are they attractive?

Ця особа небезпечна? Вона приваблива?

Are they a potential mate? Are they a potential networking opportunity?

Вона може стати товаришем? Чи є можливість співпрацювати?

We do this little interrogation when we meet people

Ми задаємо ці питання, коли зустрічаємо людей,

to make a mental resume for them.

для того, щоб уявити їхнє резюме.

What's your name? Where are you from?

Як тебе звати? Звідки ти?

How old are you? What do you do?

Скільки тобі років? Чим ти займаєшся?

Then we get more personal with it.

І тоді переходимо до більш особистого.

Have you ever had any diseases?

У вас були які-небудь хвороби?

Have you ever been divorced?

Ви були розлучені?

Does your breath smell bad while you're answering my interrogation right now?

У вас погано пахне з рота, коли ви відповідаєте на мої запитання?

What are you into? Who are you into?

Що вам подобається? Хто вам подобається?

What gender do you like to sleep with?

З особами якої статі ви спите?

I get it.

Я це розумію.

We are neurologically hardwired

Ми неврологічно запрограмовані

to seek out people like ourselves.

шукати людей, схожих на нас самих.

We start forming cliques as soon as we're old enough

Ми починаємо створювати кліки, як тільки ми достатньо дорослі,

to know what acceptance feels like.

щоб відчути, що таке визнання.

We bond together based on anything that we can --

Ми єднаємося на основі всього, чого можливо -

music preference, race, gender, the block that we grew up on.

музичних смаків, раси, статі, кварталу, в якому виросли.

We seek out environments that reinforce our personal choices.

Ми вишукуємо оточення, яке підсилює наш особистий вибір.

Sometimes, though, just the question "what do you do?"

Однак іноді лише запитання "Чим ти займаєшся?"

can feel like somebody's opening a tiny little box

виглядає так, ніби хтось відкриває малесеньку скриньку

and asking you to squeeze yourself inside of it.

і просить вас втиснутися всередину.

Because the categories, I've found, are too limiting.

Тому що категорії, наскільки мені відомо, дуже обмежують.

The boxes are too narrow.

Скриньки завузькі.

And this can get really dangerous.

І це може стати справді небезпечним.

So here's a disclaimer about me, though,

Тож, поки ми не надто заглибилися,

before we get too deep into this.

ось мої спростування.

I grew up in a very sheltered environment.

Я зростала у дуже захищеному оточенні.

I was raised in downtown Manhattan in the early 1980s,

Я виросла у центрі Мангеттена на початку 1980-х,

two blocks from the epicenter of punk music.

за два квартали від епіцентру панкової музики.

I was shielded from the pains of bigotry

Мене оминули біль фанатизму

and the social restrictions of a religiously-based upbringing.

та соціальних обмежень релігійного виховання.

Where I come from, if you weren't a drag queen or a radical thinker

Там, звідки я, якщо ви не були трансвеститом чи радикалом,

or a performance artist of some kind,

або якимось артистом,

you were the weirdo.

ви були диваком.

(Laughter)

(Сміх)

It was an unorthodox upbringing,

Це було не загальноприйняте виховання,

but as a kid on the streets of New York,

але дитиною на вулицях Нью-Йорка,

you learn how to trust your own instincts,

ти вчишся довіряти власним інстинктам,

you learn how to go with your own ideas.

дотримуватися власної думки.

So when I was six, I decided that I wanted to be a boy.

Отож, коли мені було шість, я вирішила, що хочу бути хлопчиком.

I went to school one day and the kids wouldn't let me play basketball with them.

Одного дня я прийшла до школи, а діти не дозволили мені грати з ними баскетбол.

They said they wouldn't let girls play.

Сказали, що не дозволяють грати дівчаткам.

So I went home, and I shaved my head,

Тож я пішла додому, поголила голову,

and I came back the next day and I said, "I'm a boy."

і повернулася наступного дня й сказала: "Я хлопчик".

I mean, who knows, right?

Ну, а хто знає, правда?

When you're six, maybe you can do that.

Можливо, коли тобі шість, ти можеш так зробити.

I didn't want anyone to know that I was a girl, and they didn't.

Я не хотіла, щоб хтось знав, що я дівчинка, і вони не знали.

I kept up the charade for eight years.

Я грала в ці шаради вісім років.

So this is me when I was 11.

Тож це я у 11.

I was playing a kid named Walter

Я грала хлопця на ім'я Волтер,

in a movie called "Julian Po."

у фільмі, що називався "Джуліан По".

I was a little street tough that followed Christian Slater around and badgered him.

Я була малим вуличним розбишакою, який ходив за Крістіаном Слейтером і дразнив його.

See, I was also a child actor,

Бачите, я була дитиною-актором,

which doubled up the layers of the performance of my identity,

що подвоїло прояв моєї індивідуальності,

because no one knew that I was actually a girl really playing a boy.

тому що ніхто не знав, що я насправді була дівчинкою, яка вдавала хлопчика.

In fact, no one in my life knew that I was a girl --

Взагалі-то, ніхто в моєму житті не знав, що я була дівчиною -

not my teachers at school, not my friends,

ані мої вчителі, ані друзі,

not the directors that I worked with.

ані режисери, з якими я працювала.

Kids would often come up to me in class

Діти в класі часто підходили до мене

and grab me by the throat to check for an Adam's apple

і хапали мене за горло, щоб перевірити, чи є у мене адамове яблуко,

or grab my crotch to check what I was working with.

або за матню, щоб перевірити, що там у мене.

When I would go to the bathroom, I would turn my shoes around in the stalls

Коли я ходила в туалет, я розвертала взуття в кабінці так,

so that it looked like I was peeing standing up.

щоб здавалося, ніби я пісяю стоячи.

At sleepovers I would have panic attacks

Коли я залишалася ночувати у друзів, у мене були приступи паніки,

trying to break it to girls that they didn't want to kiss me

коли я намагалася уникнути дівочих поцілунків,

without outing myself.

щоб не викрити себе.

It's worth mentioning though

Варто сказати, що

that I didn't hate my body or my genitalia.

я не ненавиділа своє тіло чи геніталії.

I didn't feel like I was in the wrong body.

Я не почувалася не у своєму тілі.

I felt like I was performing this elaborate act.

Я відчувала, що розігрувала цю продуману роль.

I wouldn't have qualified as transgender.

Я не належала до трансґендерів.

If my family, though, had been the kind of people to believe in therapy,

Проте, якби у моїй сім'ї вірили в терапії,

they probably would have diagnosed me

вони б, напевно, діагностували мені

as something like gender dysmorphic

якесь статеве відхилення

and put me on hormones to stave off puberty.

і змусили б приймати гормональні ліки, щоб відстрочити статеве дозрівання.

But in my particular case,

I just woke up one day when I was 14,

Але конкретно у моєму випадку,

я просто прокинулася одного дня у свої 14

and I decided that I wanted to be a girl again.

і вирішила, що знову хочу бути дівчиною.

Puberty had hit, and I had no idea what being a girl meant,

Настав період статевої зрілості, і я не мала уявлення, що таке бути дівчиною

and I was ready to figure out who I actually was.

і була готова зрозуміти, ким я була насправді.

When a kid behaves like I did,

Якщо дитина поводиться, як я,

they don't exactly have to come out, right?

вона не мусить розповідати про свою орієнтацію, чи не так?

No one is exactly shocked.

Нікого цим не шокуєш.

(Laughter)

(Сміх)

But I wasn't asked to define myself by my parents.

Але мене батьки не просили визначитися, хто я.

When I was 15, and I called my father

Коли мені було 15 і я зателефонувала татові,

to tell him that I had fallen in love,

щоб сказати, що закохалася,

it was the last thing on either of our minds

останнє, що нам спало на думку -

to discuss what the consequences were

це обговорювати наслідки того,

of the fact that my first love was a girl.

що моїм першим коханням була дівчина.

Three years later, when I fell in love with a man,

Три роки по тому, коли я закохалася у чоловіка,

neither of my parents batted an eyelash either.

ніхто з батьків і бровою не повів.

See, it's one of the great blessings of my very unorthodox childhood

Бачите, це одна із найбільших переваг мого дуже нетрадиційного дитинства,

that I wasn't ever asked to define myself

що ніхто мене ніколи не просив

as any one thing at any point.

визначатися.

I was just allowed to be me, growing and changing in every moment.

Мені дозволили просто бути собою, зростати і змінюватися кожної миті.

So four, almost five years ago,

Отож, 4, майже 5 років тому

Proposition 8, the great marriage equality debate,

закон 8, дебати про одностатеві шлюби,

was raising a lot of dust around this country.

здійняв багато шуму у країні.

And at the time, getting married wasn't really something

І на той час одруження не було чимось,

I spent a lot of time thinking about.

про що я особливо переймалася.

But I was struck by the fact that America,

Але мене вразив той факт, що Америка,

a country with such a tarnished civil rights record,

країна, з такою негативною репутацією в галузі прав громадян,

could be repeating its mistakes so blatantly.

могла так відверто робити ту саму помилку.

And I remember watching the discussion on television

І я пам'ятаю, як я дивилася обговорення по телевізору

and thinking how interesting it was

і думала про те, що цікаво,

that the separation of church and state

як розмежування церкви і держави

was essentially drawing geographical boundaries throughout this country,

фактично проводило географічні кордони в країні

between places where people believed in it

між тими місцями, де люди вірили в це,

and places where people didn't.

і тими, де не вірили.

And then, that this discussion was drawing geographical boundaries around me.

І потім - про те, що це обговорення проводило географічні кордони навколо мене.

If this was a war with two disparate sides,

Якби це була війна з двома сторонами,

I, by default, fell on team gay,

я б відразу перейшла на сторону гомосексуалів,

because I certainly wasn't 100 percent straight.

тому що я точно не була стовідстоковою натуралкою.

At the time I was just beginning to emerge

На той час я тільки починала виходити

from this eight-year personal identity crisis zigzag

з тієї зигзагоподібної кризи визначення особистості восьмирічною дитиною,

that saw me go from being a boy

коли я із хлопчика

to being this awkward girl that looked like a boy in girl's clothes

перетворилася на дивакувату дівчинку, яка була схожа на хлопчика в дівчачому одязі,

to the opposite extreme of this super skimpy,

на повну протилежність цієї убогої,

over-compensating, boy-chasing girly-girl

занадто закомплексованої дівчино-дівчини, яка хотіла бути хлопцем

to finally just a hesitant exploration of what I actually was,

на зрештою нерішуче відкриття того, ким я була --

a tomboyish girl

дівчам-шибеником,

who liked both boys and girls depending on the person.

яке любило як хлопців, так і дівчат, у залежності від їх особистості.

I had spent a year photographing this new generation of girls, much like myself,

Я провела рік, фотографуючи це нове покоління дівчат, схожих на мене,

who fell kind of between-the-lines --

які почувалися неоднозначно --

girls who skateboarded but did it in lacy underwear,

дівчата, які каталися на скейті у мереживній білизні,

girls who had boys' haircuts but wore girly nail polish,

дівчата, які мали хлопчачі зачіски, але фарбували нігті,

girls who had eyeshadow to match their scraped knees,

дівчата, які підбирали тіні під колір розбитих колін,

girls who liked girls and boys who all liked boys and girls

дівчата, які любили хлопців і дівчат, які любили хлопців і дівчат,

who all hated being boxed in to anything.

і які ненавиділи, коли їх обмежували.

I loved these people, and I admired their freedom,

Я любила цих людей і поважала їхню свободу,

but I watched as the world outside of our utopian bubble

але я бачила, як світ за межами нашої утопії

exploded into these raging debates

поринув у ці люті дебати,

where pundits started likening our love to bestiality on national television.

під час яких знавці на національному телебаченні почали прирівнювати нашу любов до розбещеності.

And this powerful awareness rolled in over me

І я раптом чітко усвідомила,

that I was a minority, and in my own home country,

що я відносилася до меншин, у своїй рідній країні,

based on one facet of my character.

лише через один аспект мого характеру.

I was legally and indisputably a second-class citizen.

Я цілком законно і безперечно вважалася громадянином другого класу.

I was not an activist.

Я не була активісткою.

I wave no flags in my own life.

Я ніколи в житті не розмахувала прапорами.

But I was plagued by this question:

Але мені надокучало питання:

How could anyone vote to strip the rights

як можна проголосувати за позбавлення прав

of the vast variety of people that I knew

великої кількості людей, яких я знаю,

based on one element of their character?

через одну рису їхнього характеру?

How could they say that we as a group

Як вони могли сказати, що ми, як група,

were not deserving of equal rights as somebody else?

не заслуговуємо мати права на рівні з усіма іншими?

Were we even a group? What group?

А ми взагалі були групою? І якою групою?

And had these people ever even consciously met a victim of their discrimination?

І чи ці люди коли-небудь свідомо зустрічали жертв своєї дискримінації?

Did they know who they were voting against and what the impact was?

Чи вони знали, проти кого голосували і які були наслідки?

And then it occurred to me,

І тоді я подумала,

perhaps if they could look into the eyes

що можливо, якби вони поглянули у вічі

of the people that they were casting into second-class citizenship

людям, яких вони класифікували як громадян другого класу,

it might make it harder for them to do.

їм би важче було таке зробити.

It might give them pause.

Вони б, можливо, задумалися.

Obviously I couldn't get 20 million people to the same dinner party,

Вочевидь, я не могла зібрати 20 мільйонів людей на одній вечірці,

so I figured out a way where I could introduce them to each other photographically

тож я придумала, як можна їх познайомити за допомогою фотографії,

without any artifice, without any lighting,

не застосовуючи ніяких штучних елементів, світлотіней,

or without any manipulation of any kind on my part.

чи будь-яких інших дій з моєї сторони.

Because in a photograph you can examine a lion's whiskers

Тому що на фотографії можна роздивитися вуса лева,

without the fear of him ripping your face off.

не переймаючись тим, що він роздере вам обличчя.

For me, photography is not just about exposing film,

Як на мене, фотографія - це не просто проявлення плівки,

it's about exposing the viewer

це виявлення глядачам

to something new, a place they haven't gone before,

чогось нового, місця, у якому вони ніколи не були,

but most importantly, to people that they might be afraid of.

і, щонайважливіше - людей, яких вони бояться.

Life magazine introduced generations of people

Журнал Life за допомогою зображень представляв поколінням людей

to distant, far-off cultures they never knew existed through pictures.

віддалені культури, про існування яких вони не знали.

So I decided to make a series of very simple portraits,

Тож я вирішила зробити серію дуже простих портретів,

mugshots if you will.

знімків (маґшотів), можна сказати.

And I basically decided to photograph anyone in this country

І я фактично вирішила фотографувати будь-кого у цій країні,

that was not 100 percent straight,

хто не був на 100 відсотків натуралом,

which, if you don't know, is a limitless number of people.

яких, якщо ви не знали, безмежна кількість.

(Laughter)

(Сміх)

So this was a very large undertaking,

Це була грандіозна справа,

and to do it we needed some help.

і нам потрібна була допомога.

So I ran out in the freezing cold,

Я виходила у страшний холод

and I photographed every single person that I knew that I could get to

і фотографувала кожнісінького, кого знала і до кого могла дістатися

in February of about two years ago.

у лютому близько двох років тому.

And I took those photographs, and I went to the HRC and I asked them for some help.

Я взяла ці фотографії і пішла до HRC і попросила допомоги.

And they funded two weeks of shooting in New York.

І вони профінансували два тижні зйомок у Нью-Йорку.

And then we made this.

Тоді ми зробили ось це.

(Music)

(Музика)

Video: I'm iO Tillett Wright, and I'm an artist born and raised in New York City.

Відео: Мене звуть іО Тілет Райт, і я творчий працівник в галузі образотворчих мистецтв, я народилася і виросла у Нью-Йорку.

(Music)

(Музика)

Self Evident Truths is a photographic record of LGBTQ America today.

Самоочевидною істиною є знімки американського об'єднання геїв, лесбіянок, бісексуалів та транссексуалів.

My aim is to take a simple portrait

Моя мета - зробити звичайний портрет

of anyone who's anything other than 100 percent straight

будь-кого, хто не 100-відсотковий натурал

or feels like they fall in the LGBTQ spectrum in any way.

чи вважає, що він яким-небудь чином належить до осіб ЛГБТ.

My goal is to show the humanity that exists in every one of us

Я хочу продемонструвати людяність, яка існує у кожному із нас

through the simplicity of a face.

за допомогою щирості обличчя.

(Music)

(Музика)

"We hold these truths to be self-evident that all men are created equal."

"Ми вважаємо самоочевидною істиною, що всі люди рівні"

It's written in the Declaration of Independence.

Це написано у Декларації незалежності.

We are failing as a nation

Ми, як нація, не спроможні

to uphold the morals upon which we were founded.

підтримувати моральні норми, на яких заснована країна.

There is no equality in the United States.

У Сполучених Штатах немає рівності.

["What does equality mean to you?"]

["Що для вас рівність?"]

["Marriage"] ["Freedom"] ["Civil rights"]

["Шлюб"]["Свобода"]["Громадянські права"]

["Treat every person as you'd treat yourself"]

["Ставтеся до людей так, як ви би ставилися до себе"]

It's when you don't have to think about it, simple as that.

Так просто, коли вам не потрібно над цим задумуватися.

The fight for equal rights is not just about gay marriage.

Боротьба за рівні права - це не лише боротьба за одностатеві шлюби.

Today in 29 states, more than half of this country,

Сьогодні у 29 штатах, у більшій частині країни,

you can legally be fired just for your sexuality.

вас можуть законно звільнити за вашу сексуальну орієнтацію.

["Who is responsible for equality?"]

["Хто відповідальний за рівність?"]

I've heard hundreds of people give the same answer:

Сотні людей мені давали однакову відповідь:

"We are all responsible for equality."

"Ми всі відповідальні за рівність".

So far we've shot 300 faces in New York City.

Поки що ми зняли 300 облич у Нью-Йорку.

And we wouldn't have been able to do any of it

І ми не спромоглися б зробити навіть половину з того, якби

without the generous support of the Human Rights Campaign.

не щедра підтримка організації Human Rights Campaign.

I want to take the project across the country.

Я хочу поширити проект по країні.

I want to visit 25 American cities, and I want to shoot 4,000 or 5,000 people.

Я хочу відвідати 25 американських міст і хочу сфотографувати 4 000 чи 5 000 людей.

This is my contribution to the civil rights fight of my generation.

Це мій внесок у боротьбу мого покоління за громадянські права.

I challenge you to look into the faces of these people

Я закликаю вас поглянути в обличчя цих людей

and tell them that they deserve less than any other human being.

і сказати їм, що вони заслуговують меншого, ніж будь-яка інша людина.

(Music)

(Музика)

["Self evident truths"]

["Самоочевидна істина "]

["4,000 faces across America"]

["4 000 облич по всій Америці"]

(Music)

(Музика)

(Applause)

(Оплески)

iO Tillett Wright: Absolutely nothing could have prepared us for what happened after that.

іО Тілет Райт: Абсолютно нічого не могло нас підготувати до того, що трапилося згодом.

Almost 85,000 people watched that video,

Понад 85 000 людей переглянули відео,

and then they started emailing us from all over the country,

і вони почали надсилати нам електронні листи з усієї країни,

asking us to come to their towns and help them to show their faces.

у яких вони просили приїхати до їхнього містечка і допомогти їм показати їхні обличчя.

And a lot more people wanted to show their faces than I had anticipated.

І набагато більше людей, ніж я очікувала, хотіли показати свої обличчя.

So I changed my immediate goal to 10,000 faces.

Тож я змінила початкову ціль на 10 000 облич.

That video was made in the spring of 2011,

Те відео було зняте навесні 2011,

and as of today I have traveled to almost 20 cities

і на сьогодні я відвідала майже 20 міст

and photographed almost 2,000 people.

і сфотографувала майже 2 000 людей.

I know that this is a talk,

Я знаю, що це доповідь,

but I'd like to have a minute of just quiet

але я б хотіла, щоб ми хвилинку помовчали

and have you just look at these faces

і просто поглянули на ці обличчя,

because there is nothing that I can say that will add to them.

бо немає нічого, що я могла б сказати, щоб їх доповнити.

Because if a picture is worth a thousand words,

Адже, якщо зображення варте тисячі слів,

then a picture of a face needs a whole new vocabulary.

то зображення обличчя варте нового словника.

So after traveling and talking to people

Тож після подорожування і спілкування з людьми

in places like Oklahoma or small-town Texas,

у таких місцях як Оклахома чи Техас із його містечками,

we found evidence that the initial premise was dead on.

ми отримали докази того, що початкове припущення було точним.

Visibility really is key.

Видимість справді відіграє ключову роль.

Familiarity really is the gateway drug to empathy.

На шляху до співпереживання знайомство є вихідною точкою.

Once an issue pops up in your own backyard or amongst your own family,

Як тільки проблема виникає на вашому подвір'ї або у вашій сім'ї,

you're far more likely to explore sympathy for it

зростає ймовірність того, що ви проявите солідарність

or explore a new perspective on it.

або поглянете на проблему з іншого боку.

Of course, in my travels I met people

Звісно ж, під час своїх подорожей я зустрічала людей,

who legally divorced their children for being other than straight,

які легально відреклися від своїх дітей через їхню сексуальну орієнтацію,

but I also met people who were Southern Baptists

а також людей, які були південними баптистами

who switched churches because their child was a lesbian.

і змінили церкву, бо їхня дитина була лесбіянкою.

Sparking empathy had become the backbone of Self Evident Truths.

Викликати співпереживання - у цьому вся суть самоочевидної істини.

But here's what I was starting to learn that was really interesting:

Але ось цікава річ, яку я починала розуміти:

Self Evident Truths doesn't erase the differences between us.

самоочевидна істина не стирає відмінностей між нами.

In fact, on the contrary, it highlights them.

Навіть навпаки, вона на них акцентує.

It presents, not just the complexities

Вона показує не лише труднощі,

found in a procession of different human beings,

які виникають у групі різних людей,

but the complexities found within each individual person.

а й ті, які має у собі кожна людина.

It wasn't that we had too many boxes, it was that we had too few.

Справа не в тому, що ми знайшли забагато скриньок, а в тому, що їх було замало.

At some point I realized that my mission to photograph "gays" was inherently flawed,

У якийсь момент я зрозуміла, що моя місія -- фотографувати "геїв" була неправильна у своїй основі,

because there were a million different shades of gay.

адже існують мільйони різних відтінків гомосексуалізму.

Here I was trying to help,

Я намагалася допомогти,

and I had perpetuated the very thing I had spent my life trying to avoid --

а виявилося, що я продовжувала ту саму річ, якої все життя уникала --

yet another box.

ще одна скринька.

At some point I added a question to the release form

У якусь мить я додала до анкети одне запитання --

that asked people to quantify themselves

я попросила людей оцінити себе

on a scale of one to 100 percent gay.

за шкалою гомосексуальності від 1 до 100.

And I watched so many existential crises unfold in front of me.

І я спостерігала за стількома екзистенційними кризами.

(Laughter)

(Сміх)

People didn't know what to do

Люди не знали, що робити,

because they had never been presented with the option before.

бо вони ніколи раніше не стикалися з таким запитанням.

Can you quantify your openness?

Чи можна виміряти свою відвертість?

Once they got over the shock, though,

Але як тільки вони впоралися із шоком,

by and large people opted for somewhere between 70 to 95 percent

вони, переважно, вибирали між 70 і 95 відсотками

or the 3 to 20 percent marks.

або між 3 і 20 відсотками.

Of course, there were lots of people who opted for a 100 percent one or the other,

Звісно, було багато людей, які вибирали 100 відсотків того чи іншого,

but I found that a much larger proportion of people

але набагато більша частка людей

identified as something that was much more nuanced.

брали до уваги багато нюансів.

I found that most people fall on a spectrum of what I have come to refer to as "Grey."

Я зрозуміла, що багато людей у спектрі відносяться до "сірого".

Let me be clear though -- and this is very important --

Дозвольте пояснити -- це дуже важливо --

in no way am I saying that preference doesn't exist.

я ніяким чином не стверджую, що вподобань не існує.

And I am not even going to address the issue of choice versus biological imperative,

І я не звертаюся до проблеми вибору і природніх потреб,

because if any of you happen to be of the belief

тому що, якщо хтось із вас вірить,

that sexual orientation is a choice,

що сексуальна орієнтація - це вибір,

I invite you to go out and try to be grey.

то я вас запрошую спробувати бути сірим.

I'll take your picture just for trying.

Я зроблю ваше фото лише за те, що ви спробували.

(Laughter)

(Сміх)

What I am saying though is that human beings are not one-dimensional.

Я маю на увазі те, що люди не одновимірні.

The most important thing to take from the percentage system is this:

Найважливіша річ у відсотковій системі така:

If you have gay people over here

якщо тут є гомосексуали

and you have straight people over here,

і є гетеросексуали,

and while we recognize that most people identify

і якщо ми визнаємо, що більшість людей індентифікують себе

as somewhere closer to one binary or another,

ближче до однієї із бінарних точок,

there is this vast spectrum of people that exist in between.

то між ними існує величезний спектр людей.

And the reality that this presents is a complicated one.

І це дуже складно.

Because, for example, if you pass a law

Тому що, наприклад, якщо приймається закон,

that allows a boss to fire an employee for homosexual behavior,

який дозволяє начальнику звільнити робітника через гомосексуальну поведінку,

where exactly do you draw the line?

то де саме провести межу?

Is it over here, by the people who have had one or two heterosexual experiences so far?

Ось тут, за людьми, у яких було 1 чи 2 стосунків з протилежними статями?

Or is it over here

Чи тут, за людьми,

by the people who have only had one or two homosexual experiences thus far?

у яких було 1 чи 2 стосунків із тією ж статтю?

Where exactly does one become a second-class citizen?

Коли саме стають громадянином другого сорту?

Another interesting thing that I learned from my project and my travels

Ще одна цікава річ, про яку я дізналася під час роботи над проектом і подорожей,

is just what a poor binding agent sexual orientation is.

це те, наскільки неефективно об'єднувати людей за сексуальною орієнтацією.

After traveling so much and meeting so many people,

Після стількох подорожей і зустрічей зі стількома людьми,

let me tell you, there are just as many jerks and sweethearts

мушу визнати, що серед ЛГБТ є стільки ж поганих і хороших людей,

and Democrats and Republicans and jocks and queens

демократів і республіканців, людей різних соціальних статусів

and every other polarization you can possibly think of

та протилежних таборів,

within the LGBT community

які тільки можна уявити,

as there are within the human race.

так, як і в цілому світі.

Aside from the fact that we play with one legal hand tied behind our backs,

Окрім того, що нас об'єднують спільні проблеми з правами,

and once you get past the shared narrative of prejudice and struggle,

і що у нас однакова історія про боротьбу та упередження,

just being other than straight

те, що ми не натурали

doesn't necessarily mean that we have anything in common.

не має означати, що у нас є щось спільне.

So in the endless proliferation of faces that Self Evident Truths is always becoming,

Отож, у безкінечному потоці облич, на які завжди перетворюється самоочевидна істина,

as it hopefully appears across more and more platforms,

що, сподіваюся, з'являтиметься на щораз більшій кількості трибун,

bus shelters, billboards, Facebook pages, screen savers,

автобусних зупинок, білбордів, сторінок у Фейсбуці, заставках,

perhaps in watching this procession of humanity,

можливо, переглядаючи цю процесію людства,

something interesting and useful will begin to happen.

почне траплятися щось цікаве і корисне.

Hopefully these categories, these binaries,

Сподіваюся, ці категорії, ці протилежності,

these over-simplified boxes

ці занадто спрощені скриньки

will begin to become useless and they'll begin to fall away.

стануть зайвими і зникнуть.

Because really, they describe nothing that we see

Тому що насправді вони не характеризують нічого з того, що ми бачимо,

and no one that we know and nothing that we are.

нікого з тих, кого ми знаємо і ким ми є.

What we see are human beings in all their multiplicity.

Перед нами - люди у всій своїй багатогранності.

And seeing them makes it harder to deny their humanity.

І коли ми їх бачимо, нам важче заперечити їхню людяність.

At the very least I hope it makes it harder to deny their human rights.

Принаймні, я сподіваюся, що буде важче заперечити їхні права.

So is it me particularly

Отож, особисто мене

that you would choose to deny the right to housing,

ви б вирішили позбавити права на житло,

the right to adopt children, the right to marriage,

на всиновлення дітей, на одруження,

the freedom to shop here, live here, buy here?

права робити тут покупки, жити?

Am I the one that you choose to disown

Ви б відмовилися від мене, якби я була вашою дочкою,

as your child or your brother or your sister or your mother or your father,

братом чи сестрою, матір'ю чи батьком,

your neighbor, your cousin, your uncle, the president,

сусідом, кузеном, дядьком, президентом,

your police woman or the fireman?

працівницею міліції чи пожежником?

It's too late.

Запізно.

Because I already am all of those things.

Адже я вже одна із них.

We already are all of those things, and we always have been.

Ми вже всі ними є і завжди були.

So please don't greet us as strangers,

Тож, будь ласка, не зустрічайте нас як чужинців,

greet us as your fellow human beings, period.

а як таких самих людей, як і ви, крапка.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)