The beauty of human skin in every color | Angélica Dass

Перекладач: Halyna Dumyh Утверджено: Hanna Leliv

It has been 128 years

Вже минуло 128 років

since the last country in the world abolished slavery

з того часу, як остання на світі країна скасувала рабство,

and 53 years

і 53 роки,

since Martin Luther King pronounced his "I Have A Dream" speech.

відколи Мартін Лютер Кінг виголосив свою промову "У мене є мрія".

But we still live in a world

Проте ми все ще живемо у світі,

where the color of our skin not only gives a first impression,

де по кольору шкіри не лише зустрічають,

but a lasting one that remains.

а й проводжають.

I was born in a family full of colors.

Я народилась у різнобарвній сім'ї.

My father is the son of a maid

Мій батько - син служниці,

from whom he inherited an intense dark chocolate tone.

від якої він успадкував насичений темно-шоколадний відтінок.

He was adopted by those who I know as my grandparents.

Його всиновили ті, кого я називаю дідусем та бабусею.

The matriarch, my grandma,

У голови сім'ї, моєї бабусі,

has a porcelain skin and cotton-like hair.

порцеляново-біла шкіра та волосся кольору бавовни.

My grandpa was somewhere between a vanilla and strawberry yogurt tone,

Відтінок шкіри мого дідуся був чимось між ваніллю та полуничним йогуртом,

like my uncle and my cousin.

так само як і мого дядька та двоюрідного брата.

My mother is a cinnamon-skin daughter of a native Brazilian,

Моя матір, шкіра якої має колір кориці, - донька корінної бразилійки,

with a pinch of hazel and honey,

з щіпкою лісового горіха та меду,

and a man [who is] a mix of coffee with milk,

і чоловіка, кольору кави з молоком,

but with a lot of coffee.

але ближче до кавового.

She has two sisters.

У неї є дві сестри.

One in a toasted-peanut skin

В одної шкіра кольору смаженого арахісу,

and the other,

а в іншої,

also adopted,

також прийомної,

more on the beige side,

більш бежева,

like a pancake.

як млинець.

(Laughter)

(Сміх)

Growing up in this family,

Оскільки я зростала у такій сім'ї,

color was never important for me.

колір для мене ніколи не був важливий.

Outside home, however, things were different soon.

Однак поза межами дому все незабаром стало по-іншому.

Color had many other meanings.

Колір мав багато інших значень.

I remember my first drawing lessons in school

Пригадую, як мій перший урок малювання у школі

as a bunch of contradictory feelings.

викликав у мене низку суперечливих почуттів.

It was exciting and creative

Він був захопливий і креативний,

but I never understood the unique flesh-colored pencil.

але я ніяк не могла зрозуміти особливого олівця тілесного кольору.

I was made of flesh but I wasn't pink.

Я була зроблена з плоті, однак не була рожевою.

My skin was brown, and people said I was black.

У мене була коричнева шкіра, а люди казали, що я чорна.

I was seven years old with a mess of colors in my head.

Мені було сім років, і кольори переплутались у моїй голові.

Later,

Пізніше,

when I took my cousin to school,

коли я приводила свою двоюрідну сестру до школи,

I was usually taken for the nanny.

мене зазвичай вважали нянькою.

By helping in the kitchen at a friend's party,

Коли я допомагала на кухні на вечірці у подруги,

people thought I was the maid.

люди думали, що я служниця.

I was even treated like a prostitute

Мене навіть сприйняли за повію

just because I was walking alone on the beach with European friends.

лише тому, що я гуляла по пляжі зі своїми друзями з Європи.

And many times,

І багато разів,

visiting my grandma or friends in upper class buildings,

коли я відвідувала бабусю чи друзів у будинках вищих класів суспільства,

I was invited not to use the main elevator.

мене просили не користуватися головним ліфтом.

Because in the end,

Адже, врешті-решт,

with this color and this hair,

з таким кольором шкіри й таким волоссям,

I cannot belong to some places.

мені не можна відвідувати деяких місць.

In some way,

Певною мірою,

I get to used to it and accept part of it.

я звикла до цього і частково з цим змирилась.

However, something inside of me keeps revolving and struggling.

Проте щось всередині мене продовжує бунтувати та боротись.

Years later I married a Spaniard.

Через багато років я одружилась з іспанцем.

But not any Spaniard.

Але не просто з іспанцем.

I chose one with the skin color of a lobster when sunburnt.

Той, кого я вибрала, мав колір шкіри як у обпаленого сонцем лобстера.

(Laughter)

(Сміх)

Since then, a new question started to chase me.

З того часу мене почали переслідувати з новим питанням.

What will be the color of your children?

Яким буде колір шкіри ваших дітей?

As you can understand, this is my last concern.

Як ви розумієте, це мене цікавить найменше.

But thinking about it,

Однак, якщо подумати про це,

with my previous background,

беручи до уваги мій попередній досвід,

my story led me to make my personal exercise as a photographer.

моя історія привела мене до вибору особистого заняття в якості фотографа.

And that is how Humanae was born.

І саме так народився проект "Humanae".

Humanae is a pursuit to highlight our true colors,

"Humanae" - це прагнення виділити наші справжні кольори,

rather than the untrue

а не помилкові

white, red, black or yellow associated with race.

білий, червоний, чорний чи жовтий, які асоціюють з расою.

It's a kind of game to question our codes.

Це щось на кшталт гри, яка кидає виклик старим правилам.

It's a work in progress from a personal story to a global history.

Це незакінчена робота: від особистої історії до загальної.

I portray the subjects in a white background.

Я створюю портрети людей на білому фоні.

Then I choose an 11-pixel square from the nose,

Тоді вибираю квадрат на носі розміром 11 пікселів,

paint the background,

замальовую фон

and look for the corresponding color in the industrial palette, Pantone.

і шукаю відповідний колір на промисловій палітрі "Pantone".

I started with my family and friends,

Я почала зі своєї сім'ї та друзів,

then more and more people joined the adventure,

тоді все більше і більше людей приєдналися до пригоди,

thanks to public calls coming through the social media.

завдяки закликам, що лунали із соціальних мереж.

I thought that the main space to show my work was the Internet

Я думала, що основним місцем для виставки моїх робіт буде інтернет,

because I want an open concept that invites everybody

тому що я хочу відкритий формат, який заохочує кожного

to push the share button in both the computer and their brain.

натиснути кнопку "поділитися з друзями" як у комп'ютері, так і в своїй голові.

The snowball started to roll.

Снігова грудка почала рости.

The project had a great welcome --

Проект чудово сприйняли:

invitations, exhibitions,

запрошення, виставки,

physical formats,

фізичні формати,

galleries and museums ...

галереї та музеї ...

just happened.

все це було.

And among them, my favorite:

А посеред них - моє улюблене:

when Humanae occupies public spaces

коли "Humanae" з'являється у громадських місцях

and appears in the street,

і на вулицях,

it fosters a popular debate

він стає предметом популярної дискусії

and creates a feeling of community.

і створює відчуття спільності.

I have portrayed more than 3,000 people

Я сфотографувала більше, ніж 3 000 людей

in 13 different countries,

у 13 різних країнах,

19 different cities around the world.

19 різних містах по всьому світу.

Just to mention some of them --

Згадаю лише декілька з них:

from someone included in the Forbes list,

від тих, хто входить у список "Форбс",

to refugees who crossed the Mediterranean by boat.

до біженців. які перетнули Середземне море на човні.

In Paris, from the UNESCO Headquarters to a shelter.

У Парижі - від штаб-квартири ЮНЕСКО до притулку для бездомних.

And students both in Switzerland and favelas in Rio de Janeiro.

І студентів у Швейцарії, і в нетрях Ріо-де-Женейро.

All kinds of beliefs,

Люди всіх віросповідань,

gender identities

з різною гендерною ідентичністю

or physical impairments,

чи фізичними вадами,

a newborn or terminally ill.

новонародженні або невиліковно хворі.

We all together build Humanae.

Усі ми разом становимо проект "Humanae".

Those portraits make us rethink how we see each other.

Ці фотографії змушують нас переосмислити своє ставлення одне до одного.

When modern science is questioning the race concept,

Коли сучасна наука ставить під сумнів поняття "раса",

what does it mean for us to be black, white, yellow, red?

що ж означає для нас бути чорним, білим, жовтим чи червоним?

Is it the eye, the nose, the mouth, the hair?

Це колір очей, носа, рота чи губ?

Or does it have to do with our origin,

Чи воно стосується нашого походження,

nationality

національності,

or bank account?

або банківського рахунку?

This personal exercise turned out to be a discovery.

Це особисте заняття виявилось відкриттям.

Suddenly I realized that Humanae was useful for many people.

Раптом я зрозуміла, що "Humanae" був корисний для багатьох людей.

It represents a sort of mirror

Він є своєрідним дзеркалом

for those who cannot find themselves reflected in any label.

для тих, хто не може віднайти себе у жодному ярлику.

It was amazing

Було неймовірно,

that people started to share their thoughts about the work with me.

коли люди почали ділитись зі мною своїми думками стосовно цієї роботи.

I have hundreds of that,

У мене сотні відгуків,

I will share with you, too.

і я також поділюсь із вами.

A mother of 11 years --

Мати одинадцятирічної...

A mother of an 11-year-old girl wrote me,

Мати одинадцятирічної дівчинки написала:

"Very good for me as a tool to work on her confidence,

"Це неабияк допомогло мені додати їй упевненості в собі,

as this past weekend

бо минулих вихідних

one of her girlfriends argued with her that she does not belong

одна з її подруг посварилась з нею, сказавши, що вона не є родом з Норвегії

and should not be allowed to live in Norway.

і їй потрібно заборонити там жити.

So your work has a very special place in my heart

Тому ваша робота посіла дуже особливе місце у моєму серці

and it's very important for me."

і є надзвичайно важливою для мене".

A woman shared her portrait on Facebook and wrote,

Одна жінка поділилась своєю фотографією у Фейсбуці та написала:

"All my life,

"Усе своє життя

people from across the globe had difficulties to place me in a group,

людям по всьому світу було важко віднести мене до якоїсь групи,

a stereotype,

стереотипу,

a box.

рамки.

Perhaps we should stop.

Можливо, нам потрібно зупинитись.

Instead of framing, ask the individual,

Замість того, щоб класифікувати, запитайте в людини:

'How would you label yourself?'

"Який ярлик ти на себе приклеїш?"

Then I would say,

Тоді я б відповіла:

'Hi. I'm Massiel.

"Привіт. Я Массіель.

I'm a Dominican-Dutch,

Я домініканка-голландка,

I grew up in a mixed family

я виросла у змішаній сім'ї,

and I'm a bisexual woman.' "

і я бісексуалка".

Besides these unexpected and touching reactions,

Окрім таких неочікуваних та зворушливих реакцій,

Humanae finds a new life in a different variety of fields.

"Humanae" віднайшов нове життя у багатьох різних сферах.

Just to show you some examples,

Наведу лише декілька прикладів:

illustrators and art students

ілюстратори та студенти художніх академій

using it as a reference for their sketches and their studies.

використовують проект як основу для своїх нарисів та навчання.

It's a collection of faces.

Це зібрання облич.

Researchers in the fields of anthropology,

Дослідники у сфері атропології,

physics and neuroscience

фізики та нейробіології

use Humanae with different scientific approaches

використовують "Humanae" для різних наукових цілей,

related to human ethnicity,

пов'язаних з етнічною приналежністю людини,

optophysiology,

оптофізіологією,

face recognition

розпізнанням осіб

or Alzheimer's.

чи хворобою Альцгеймера.

One of the most important impacts of the project

Одним із найбільших досягнень проекту

is that Humanae was chosen to be the cover of Foreign Affairs,

є те, що "Humanae" вибрали обкладинкою журналу "Foreign Affairs",

one of the most relevant political publications.

одного з найважливіших політичних видань.

And talking about foreign affairs,

І ящо говорити про міжнародні відносини,

I found the perfect ambassadors for my project ...

я знайшла ідеальних послів для мого проекту ...

teachers.

вчителів.

They are the ones that use Humanae as a tool for educational purposes.

Саме вони використовують "Humanae" як інструмент для навчання.

Their passion encourages me to go back to drawing classes,

Їхній ентузіазм заохочує мене повернутись назад до уроків малювання,

but this time as a teacher myself.

проте цього разу вже у ролі вчителя.

My students,

Мої учні, -

both adults and kids,

і дорослі, і діти, -

paint their self-portraits,

малюють свої автопортрети,

trying to discover their own unique color.

і в такий спосіб намагаються віднайти свій власний унікальний колір

As a photographer,

Як фотограф,

I realize that I can be a channel for others to communicate.

я розумію, що можу бути засобом комунікації між людьми.

As an individual,

Як людина,

as Angélica,

як Анжеліка,

every time I take a picture,

кожного разу, коли я фотографую,

I feel that I am sitting in front of a therapist.

я відчуваю, що сиджу перед терапевтом.

All the frustration, fear and loneliness

Всі розчарування, страхи та самотність,

that I once felt ...

які я колись відчувала, ...

becomes love.

стають любов'ю.

The last country --

Остання країна ...

the last country in the world who abolished slavery

Остання країна в світі, яка скасувала рабство -

is the country where I was born,

це та країна, де я народилась,

Brazil.

Бразилія.

We still have to work hard to abolish discrimination.

Нам все ще потрібно наполегливо працювати, щоб скасувати дискримінацію.

That remains a common practice worldwide,

Вона все ще поширена у світі,

and that will not disappear by itself.

і не зникне сама по собі.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.