How equal do we want the world to be? You'd be surprised | Dan Ariely

Перекладач: Oksana Serga Утверджено: Hanna Leliv

It would be nice to be objective in life,

Було б добре об'єктивно дивитися на життя

in many ways.

у різних аспектах.

The problem is that we have these color-tinted glasses

Біда в тому, що ми дивимося на ситуації

as we look at all kinds of situations.

крізь кольорові окуляри.

For example, think about something as simple as beer.

Наприклад, подумайте про щось настільки просте, як пиво.

If I gave you a few beers to taste

Якщо б я дав вам спробувати декілька різновидів пива

and I asked you to rate them on intensity and bitterness,

і попрохав би оцінити їх за насиченістю смаку й гіркотою,

different beers would occupy different space.

різні види зайняли б різні місця.

But what if we tried to be objective about it?

А якщо б ми спробували бути об'єктивними?

In the case of beer, it would be very simple.

У випадку з пивом це було б просто.

What if we did a blind taste?

Що як провести дегустацію усліпу?

Well, if we did the same thing, you tasted the same beer,

Якщо б ми зробили те ж саме, ви б спробували те ж саме пиво,

now in the blind taste, things would look slightly different.

але усліпу, ситуація дещо змінилася б.

Most of the beers will go into one place.

Більшість видів зайняли б одне й те ж місце.

You will basically not be able to distinguish them,

Ви б не змогли відрізнити їх,

and the exception, of course, will be Guinness.

за винятком, звичайно, "Ґіннесса".

(Laughter)

(Сміх)

Similarly, we can think about physiology.

За аналогією можна розглянути фізіологію.

What happens when people expect something from their physiology?

Що трапляється, коли люди чогось очікують від свого організму?

For example, we sold people pain medications.

Наприклад, ми продавали ліки від болю.

Some people, we told them the medications were expensive.

Деяким ми сказали, що ліки дорогі.

Some people, we told them it was cheap.

А іншим — що дешеві.

And the expensive pain medication worked better.

Дорогі ліки мали кращий результат.

It relieved more pain from people,

Вони краще справлялися з болем,

because expectations do change our physiology.

тому що очікування впливають на нашу фізіологію.

And of course, we all know that in sports,

Ми знаємо, що у спорті,

if you are a fan of a particular team,

якщо ви фанат якоїсь команди,

you can't help but see the game

ви спостерігаєте за грою

develop from the perspective of your team.

з точки зору вашої команди.

So all of those are cases in which our preconceived notions

Усе це випадки, у яких наша упередженість

and our expectations color our world.

та наші очікування викривляють наш світ.

But what happened in more important questions?

А що трапилося з важливішими питаннями?

What happened with questions that had to do with social justice?

Що трапилося з питаннями, які мають справу з соціальною справедливістю?

So we wanted to think about what is the blind tasting version

Ми хотіли розглянути дегустацію усліпу

for thinking about inequality?

у контексті нерівності.

So we started looking at inequality,

Ми пильніше поглянули на нерівність

and we did some large-scale surveys

і провели масштабні опитування

around the U.S. and other countries.

у США та інших країнах.

So we asked two questions:

Ми ставили два питання:

Do people know what kind of level of inequality we have?

Чи знають люди, який наразі рівень нерівності?

And then, what level of inequality do we want to have?

А також до якого рівня ми прагнемо?

So let's think about the first question.

Подумаймо над першим питанням.

Imagine I took all the people in the U.S.

Уявімо, що я взяв усіх людей із США

and I sorted them from the poorest on the right

та поставив їх у шеренгу, починаючи з найбідніших праворуч

to the richest on the left,

і закінчуючи найбагатшими ліворуч.

and then I divided them into five buckets:

А потім я розділив їх на 5 груп:

the poorest 20 percent, the next 20 percent,

20% найбідніших, наступні 20%,

the next, the next, and the richest 20 percent.

наступні, наступні і найбагатші 20%.

And then I asked you to tell me how much wealth do you think

А потім попрохав би сказати мені, скільки грошей

is concentrated in each of those buckets.

зосереджено в кожній групі.

So to make it simpler, imagine I ask you to tell me,

Аби спросити задачу, уявіть, що я запитав,

how much wealth do you think is concentrated

скільки грошей, на вашу думку, зосереджено

in the bottom two buckets,

у двох нижчих групах,

the bottom 40 percent?

у нижчих 40%?

Take a second. Think about it and have a number.

Не поспішайте. Подумайте і визначтеся з числом.

Usually we don't think.

Зазвичай ми не думаємо.

Think for a second, have a real number in your mind.

Задумайтесь на мить, уявіть в голові реальне число.

You have it?

Готово?

Okay, here's what lots of Americans tell us.

Ось що відповіли багато американців.

They think that the bottom 20 percent

Вони думають, що нижчі 20%

has about 2.9 percent of the wealth,

мають приблизно 2,9% грошей,

the next group has 6.4,

у наступної групи — 6,4%,

so together it's slightly more than nine.

що у сумі трохи більше 9%.

The next group, they say, has 12 percent,

У наступної групи, сказали вони, 12%,

20 percent,

20%,

and the richest 20 percent, people think has 58 percent of the wealth.

а найбагатші 20%, на думку опитуваних, мають 58% грошей.

You can see how this relates to what you thought.

Ви можете порівняти результати з вашими думками.

Now, what's reality?

Що ж відбувається насправді?

Reality is slightly different.

Реальність дещо інша.

The bottom 20 percent has 0.1 percent of the wealth.

Нижчі 20% мають 0,1% грошей.

The next 20 percent has 0.2 percent of the wealth.

Наступні 20% — 0,2% грошей.

Together, it's 0.3.

Разом це 0,3.

The next group has 3.9,

У наступної групи — 3,9%,

11.3,

11,3,

and the richest group has 84-85 percent of the wealth.

а у найбагатшої групи — 84-85% грошей.

So what we actually have and what we think we have

Тож, реальність і те, що ми вважаємо реальністю —

are very different.

це різні речі.

What about what we want?

А чого ж ми хочемо?

How do we even figure this out?

Як це взагалі визначити?

So to look at this,

Щоб визначитися з тим,

to look at what we really want,

чого ми справді хочемо,

we thought about the philosopher John Rawls.

ми згадали про філософа Джона Ролза.

If you remember John Rawls,

Якщо ви знаєте,

he had this notion of what's a just society.

він мав свою думку щодо справедливого суспільства.

He said a just society

Він казав, що справедливим

is a society that if you knew everything about it,

є суспільство, до якого ви хотіли б долучитися

you would be willing to enter it in a random place.

у ролі представника будь-якого класу.

And it's a beautiful definition,

І це чудове визначення,

because if you're wealthy, you might want the wealthy

бо якщо ви багатій, то захочете, щоб у багатих

to have more money, the poor to have less.

було більше грошей, а у бідних — менше.

If you're poor, you might want more equality.

Якщо ви бідняк, то захочете більшої рівності.

But if you're going to go into that society

Але якщо ви долучаєтеся до суспільства,

in every possible situation, and you don't know,

не знаючи свого майбутнього місця,

you have to consider all the aspects.

треба враховувати всі варіанти.

It's a little bit like blind tasting in which you don't know

Певною мірою це як дегустація усліпу, коли ви не знаєте,

what the outcome will be when you make a decision,

до чого призведе ваше рішення,

and Rawls called this the "veil of ignorance."

і Ролз назвав це завісою необізнаності.

So, we took another group, a large group of Americans,

Тож, ми взяли ще одну велику групу американців

and we asked them the question in the veil of ignorance.

і запитали їх про завісу необізнаності:

What are the characteristics of a country that would make you want to join it,

Якою повинна бути країна, щоб ви хотіли туди переїхали,

knowing that you could end randomly at any place?

знаючи, що можете потрапити до будь-якого соціального класу?

And here is what we got.

І ось що вийшло.

What did people want to give to the first group,

Що люди хотіли віддати першій групі,

the bottom 20 percent?

нижчим 20%?

They wanted to give them about 10 percent of the wealth.

Вони хотіли віддати їм десь 10% грошей.

The next group, 14 percent of the wealth,

Наступній групі — 14% грошей,

21, 22 and 32.

потім 21, 22 і 32%.

Now, nobody in our sample wanted full equality.

Ніхто з них не хотів повної рівності.

Nobody thought that socialism is a fantastic idea in our sample.

Ніхно з них не прагнув до соціалізму.

But what does it mean?

Але що це означає?

It means that we have this knowledge gap

Це означає, що ми не відрізняємо

between what we have and what we think we have,

того, що справді маємо, від того, що думаємо, що маємо.

but we have at least as big a gap between what we think is right

Не менша різниця і між тим, що ми вважаємо правильним,

to what we think we have.

і тим, що, на нашу думку, ми маємо.

Now, we can ask these questions, by the way, not just about wealth.

До речі, ми можемо ставити ці ж питання, але вже не про гроші.

We can ask it about other things as well.

Ми можемо питати і про інші речі.

So for example, we asked people from different parts of the world

Наприклад, ми опитали людей

about this question,

із різних куточків планети,

people who are liberals and conservatives,

лібералів і консерваторів,

and they gave us basically the same answer.

і всі вони, по суті, відповіли однаково.

We asked rich and poor, they gave us the same answer,

Ми опитали багатих та бідних, вони дали нам таку ж відповідь,

men and women,

чоловіків і жінок,

NPR listeners and Forbes readers.

слухачів Національного громадського радіо і читачів Forbes.

We asked people in England, Australia, the U.S. --

Ми опитали людей в Англії, Австралії, США –

very similar answers.

відповіді дуже схожі.

We even asked different departments of a university.

Ми навіть опитали різні факультети університету.

We went to Harvard and we checked almost every department,

Ми пішли в Гарвард і перевірили майже кожен факультет.

and in fact, from Harvard Business School,

В Гарвардській школі бізнесу

where a few people wanted the wealthy to have more and the [poor] to have less,

деякі люди хотіли, щоб заможні мали більше, а багаті – менше.

the similarity was astonishing.

Подібність була вражаючою.

I know some of you went to Harvard Business School.

Я знаю, деякі з вас навчалися у Гарвардській школі бізнесу.

We also asked this question about something else.

Ми також сформулювали це питання по-іншому.

We asked, what about the ratio of CEO pay to unskilled workers?

Ми запитали про співвідношення платні виконавчого директора і некваліфікованих робітників.

So you can see what people think is the ratio,

Отож ви можете побачити, що люди вбачають під словом співвідношення,

and then we can ask the question, what do they think should be the ratio?

і тоді запитати, яким, на їхню думку, воно повинне бути.

And then we can ask, what is reality?

І тоді ми можемо запитати, яка ж реальність.

What is reality? And you could say, well, it's not that bad, right?

Яка ж реальність? І ви могли б сказати "Не так уже й погано, правда?"

The red and the yellow are not that different.

Червоний і жовтий не так вже й відрізняються.

But the fact is, it's because I didn't draw them on the same scale.

Але справа в тому, що я намалював їх на різних полотнах.

It's hard to see, there's yellow and blue in there.

Важко побачити, що всередині жовтий і синій.

So what about other outcomes of wealth?

Що ж стосовно інших наслідків багатства?

Wealth is not just about wealth.

Багатства не лише в значенні майна.

We asked, what about things like health?

Ми запитали, що ж стосовно таких речей, як здоров'я.

What about availability of prescription medication?

Про доступність потрібних ліків.

What about life expectancy?

Що стосовно тривалості життя?

What about life expectancy of infants?

Щодо тривалості життя дітей?

How do we want this to be distributed?

Як ми хочемо його продовжити?

What about education for young people?

Що на рахунок освіти для молоді?

And for older people?

І для старших людей?

And across all of those things, what we learned was that people

З усього цього ми дізналися, що людям

don't like inequality of wealth,

не подобається майнова нерівність.

but there's other things where inequality, which is an outcome of wealth,

Але є інші випадки, коли нерівність, що є наслідком багатства,

is even more aversive to them:

викликає в них навіть більшу відразу.

for example, inequality in health or education.

Наприклад, нерівність у контексті здоров'я або освіти.

We also learned that people are particularly open

Ми також з'ясували, що люди особливо відкриті

to changes in equality when it comes to people

до змін, коли йдеться про тих,

who have less agency --

хто має менше засобів.

basically, young kids and babies,

В основному, це діти і немовлята,

because we don't think of them as responsible for their situation.

бо ми не вважаємо їх відповідальними за їхнє становище.

So what are some lessons from this?

Які висновки можна з цього зробити?

We have two gaps:

Існує дві проблеми:

We have a knowledge gap and we have a desirability gap

Ми маємо прогалину в знаннях і несумісність між бажаним і дійсністю.

And the knowledge gap is something that we think about,

Прогалина у знаннях – відома проблема.

how do we educate people?

Як ми навчаємо людей?

How do we get people to think differently about inequality

Як ми змінюємо спосіб мислення людей про нерівність

and the consequences of inequality in terms of health, education,

і наслідки нерівності з точки зору здоров'я, освіти,

jealousy, crime rate, and so on?

заздрощів, рівня злочинності і так далі?

Then we have the desirability gap.

Також ми маємо прогалину в бажаннях.

How do we get people to think differently about what we really want?

Як ми змусимо людей мислити по-іншому про те, чого ми справді хочемо?

You see, the Rawls definition, the Rawls way of looking at the world,

Справа в тому, що тлумачення Ролза, погляд Ролза на світ,

the blind tasting approach,

його підхід дегустування усліпу

takes our selfish motivation out of the picture.

не враховує наших егоїстичних мотивів.

How do we implement that to a higher degree

Як ми реалізуємо це на вищому рівні,

on a more extensive scale?

в ширших масштабах?

And finally, we also have an action gap.

Насамкінець, існує ще й нестача дії.

How do we take these things and actually do something about it?

Як ми сприймаємо ці речі і чи, власне, змінюємо щось?

I think part of the answer is to think about people

Я думаю, частина відповіді в тому, щоб сприймати людей

like young kids and babies that don't have much agency,

як малих дітей і немовлят, які не мають достатньо засобів.

because people seem to be more willing to do this.

Тому що люди здаються більш готовими на такий крок.

To summarize, I would say, next time you go to drink beer or wine,

Наостанок хотів би сказати, що наступного разу, коли ви підете пити пиво чи вино,

first of all, think about, what is it in your experience that is real,

перш за все, подумайте про те, що з вашого досвіду є справжнім,

and what is it in your experience that is a placebo effect

а що є ефектом плацебо,

coming from expectations?

що його спричинили очікування.

And then think about what it also means for other decisions in your life,

А тоді поміркуйте над тим, який вплив це має на інші рішення у вашому житті

and hopefully also for policy questions

і на політичні питання,

that affect all of us.

які впливають на всіх нас.

Thanks a lot.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)