Why Brexit happened -- and what to do next | Alexander Betts

Перекладач: Oksana Koval Утверджено: Hanna Leliv

Я - британець.

I am British.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

Never before has the phrase "I am British" elicited so much pity.

Фраза "Я - британець" ще ніколи не викликала стільки співчуття.

(Laughter)

(Сміх)

I come from an island where many of us like to believe

Я родом з острова, де багато мешканців вірять,

there's been a lot of continuity over the last thousand years.

що останні сто років у нас панує стабільність.

We tend to have historically imposed change on others

Ми часто нав'язували історичні зміни іншим,

but done much less of it ourselves.

але самі зробили набагато менше.

So it came as an immense shock to me

Тому я був шокований,

when I woke up on the morning of June 24

коли прокинувся вранці 24 липня

to discover that my country had voted to leave the European Union,

і зрозумів, що моя країна проголосувала за вихід з Європейського Союзу,

my Prime Minister had resigned,

прем'єр-міністр подав у відставку,

and Scotland was considering a referendum

а в Шотландії відбувся референдум,

that could bring to an end the very existence of the United Kingdom.

який може покласти край існуванню Об'єднаного Королівства.

So that was an immense shock for me,

Це шокувало мене

and it was an immense shock for many people,

й багатьох інших людей,

but it was also something that, over the following several days,

але протягом декількох днів відбулося ще дещо -

created a complete political meltdown

в моїй країні настала

in my country.

повна політична криза.

There were calls for a second referendum,

Відбулись заклики до другого референдуму:

almost as if, following a sports match,

так наче ми на футбольному матчі

we could ask the opposition for a replay.

й можемо попросити противника зіграти ще раз.

Everybody was blaming everybody else.

Всі звинувачували одне одного.

People blamed the Prime Minister

Люди звинувачували прем'єр-міністра в тому,

for calling the referendum in the first place.

що він узагалі скликав референдум.

They blamed the leader of the opposition for not fighting it hard enough.

А лідера опозиції в тому, що боровся надто мляво.

The young accused the old.

Молоді звинувачували старих.

The educated blamed the less well-educated.

Освічені - малограмотних.

That complete meltdown was made even worse

Кризу загострило

by the most tragic element of it:

ще одне жахливе явище:

levels of xenophobia and racist abuse in the streets of Britain

вияви ксенофобії та расизму на вулицях Британії

at a level that I have never seen before

сягнули небаченого в моєму житті

in my lifetime.

рівня.

People are now talking about whether my country is becoming a Little England,

Тепер люди говорять про те, чи моя країна стає Маленькою Англією,

or, as one of my colleagues put it,

чи, як висловився один із моїх колег,

whether we're about to become a 1950s nostalgia theme park

ми скоро станемо тематичним парком у стилі 1950-х,

floating in the Atlantic Ocean.

що плаває в Атлантичному океані.

(Laughter)

(Сміх)

But my question is really,

Але найдужче мене цікавить ось що:

should we have the degree of shock that we've experienced since?

чи мали ми бути аж такі шоковані тим, що сталося?

Was it something that took place overnight?

Чи була то несподіванка, яка сталася за одну ніч?

Or are there deeper structural factors that have led us to where we are today?

Чи, може, існують інші, глибші структурні чинники, які призвели до такої ситуації?

So I want to take a step back and ask two very basic questions.

Що ж, я хочу повернутись назад і поставити два важливих запитання.

First, what does Brexit represent,

По-перше, що означає вихід Британії з ЄС?

not just for my country,

Не лише для моєї країни,

but for all of us around the world?

а й для всіх людей у цілому світі?

And second, what can we do about it?

По-друге, що ми можемо зробити з цього приводу?

How should we all respond?

Як ми повинні реагувати?

So first, what does Brexit represent?

Отже, перше: що означає вихід Британії з ЄС?

Hindsight is a wonderful thing.

Добре, що ми завжди можемо озирнутися назад і зробити висновки.

Brexit teaches us many things about our society

Брекзіт розповідає нам чимало всього про наше суспільство

and about societies around the world.

й суспільства в цілому світі.

It highlights in ways that we seem embarrassingly unaware of

Він підкреслює, що ми, на превеликий сором, і гадки не маємо,

how divided our societies are.

яке розділене наше суспільство.

The vote split along lines of age, education, class and geography.

Виборці поділилися на групи за віком, освітою, соціальним класом і місцем проживання.

Young people didn't turn out to vote in great numbers,

Багато молодих людей не прийшли проголосувати,

but those that did wanted to remain.

але ті, хто прийшов, проголосував за те, щоб залишитись.

Older people really wanted to leave the European Union.

Люди похилого віку дійсно хотіли покинути Європейський Союз.

Geographically, it was London and Scotland that most strongly committed

З погляду географії найсильніше бажання залишитися в ЄС

to being part of the European Union,

виявили Лондон і Шотландія,

while in other parts of the country there was very strong ambivalence.

тоді як у інших частинах країни панувала глибока невизначеність.

Those divisions are things we really need to recognize and take seriously.

Ми мусимо визнати й серйозно поставитися до такого суспільного поділу.

But more profoundly, the vote teaches us something

Але найголовніше, що це голосування засвідчує,

about the nature of politics today.

якою є сучасна політика.

Contemporary politics is no longer just about right and left.

Сучасна політика - це не лише праві та ліві.

It's no longer just about tax and spend.

Не лише податки й витрати.

It's about globalization.

Йдеться про глобалізацію.

The fault line of contemporary politics is between those that embrace globalization

Лінія розлому в сучасній політиці пролягає між тими, хто підтримує глобалізацію,

and those that fear globalization.

і тими, хто її боїться.

(Applause)

(Оплески)

If we look at why those who wanted to leave --

Якщо подивитись на тих, хто підтримав вихід з ЄС -

we call them "Leavers," as opposed to "Remainers" --

ми називаємо їх "Вихідці" на противагу до "Залишенців" -

we see two factors in the opinion polls

в даних соціологічних досліджень ми побачили два чинники,

that really mattered.

які справді мали значення.

The first was immigration, and the second sovereignty,

Перший - це імміграція, а другий - суверенітет,

and these represent a desire for people to take back control of their own lives

і це свідчить про те, що люди хочуть самотужки управляти власним життям

and the feeling that they are unrepresented by politicians.

і відчувають, що політики погано представляють їхні інтереси.

But those ideas are ones that signify fear and alienation.

Крім того, це свідчить про страх і відчуження.

They represent a retreat back towards nationalism and borders

Про відступ назад до націоналізму і кордонів,

in ways that many of us would reject.

у спосіб, який не сподобається багатьом із нас.

What I want to suggest is the picture is more complicated than that,

Я хочу сказати, що картина - складніша, ніж здається,

that liberal internationalists,

що ліберальні інтернаціоналісти,

like myself, and I firmly include myself in that picture,

до яких належу і я,

need to write ourselves back into the picture

мусять повернутися до цієї реальності,

in order to understand how we've got to where we are today.

щоб зрозуміти, як ми дійшли до такого.

When we look at the voting patterns across the United Kingdom,

Коли ми дивимося на результати голосування по всій Великобританії,

we can visibly see the divisions.

то бачимо явний поділ.

The blue areas show Remain

Сині ділянки - "Залишенці",

and the red areas Leave.

а червоні - "Вихідці".

When I looked at this,

Побачивши це,

what personally struck me was the very little time in my life

я був приголомшений, як мало часу

I've actually spent in many of the red areas.

я провів у червоній зоні.

I suddenly realized that, looking at the top 50 areas in the UK

Я раптом зрозумів, дивлячись на топ-50 британських округів,

that have the strongest Leave vote,

де мало не всі проголосували за вихід,

I've spent a combined total of four days of my life in those areas.

що провів у тих районах аж чотири дні свого життя.

In some of those places,

У деяких з цих місць

I didn't even know the names of the voting districts.

я навіть не знав, як називаються виборчі округи.

It was a real shock to me,

Я був справді шокований

and it suggested that people like me

і припустив, що інші люди, які - так само як і я -

who think of ourselves as inclusive, open and tolerant,

вважають себе неупередженими, відкритими й терпимими,

perhaps don't know our own countries and societies

цілком можливо, не знають власної країни та суспільства -

nearly as well as we like to believe.

хоч уперто вірять, що добре знають.

(Applause)

(Оплески)

And the challenge that comes from that is we need to find a new way

І тут виникає проблема: знайти новий спосіб,

to narrate globalization to those people,

як розповісти про глобалізацію цим людям,

to recognize that for those people who have not necessarily been to university,

визнати, що тим, хто не вчився в університеті,

who haven't necessarily grown up with the Internet,

не мав змалку доступу до інтернету,

that don't get opportunities to travel,

не має змоги часто подорожувати,

they may be unpersuaded by the narrative that we find persuasive

можуть видатися непереконливими

in our often liberal bubbles.

наші ліберальні погляди.

(Applause)

(Оплески)

It means that we need to reach out more broadly and understand.

Це означає, що ми повинні більше спілкуватися з цими людьми й зрозуміти їх.

In the Leave vote, a minority have peddled the politics of fear and hatred,

Ті, хто голосував за вихід, піддалися політиці страху й ненависті,

creating lies and mistrust

брехні й недовіри.

around, for instance, the idea that the vote on Europe

Наприклад, вони повірили, що голосування проти Європи

could reduce the number of refugees and asylum-seekers coming to Europe,

скоротить кількість біженців і прохачів притулку, які прибувають у Європу,

when the vote on leaving had nothing to do with immigration

тоді як насправді голосування щодо виходу не мало нічого спільного з імміграцією

from outside the European Union.

з-поза меж Європейського Союзу.

But for a significant majority of the Leave voters

Але переважна більшість "Вихідців"

the concern was disillusionment with the political establishment.

розчаровані політиками.

This was a protest vote for many,

Багато з них голосували на знак протесту,

a sense that nobody represented them,

вони відчували, що їх ніхто не представляє

that they couldn't find a political party that spoke for them,

і не змогли знайти політичної партії, яка б це зробила,

and so they rejected that political establishment.

і тому висловили своє незадоволення у такий спосіб.

This replicates around Europe and much of the liberal democratic world.

Те ж саме відбувається по всій Європі і в більшості країн ліберально-демократичного світу.

We see it with the rise in popularity of Donald Trump in the United States,

Ми бачимо, яким популярним стає Дональд Трамп у США,

with the growing nationalism of Viktor Orbán in Hungary,

бачимо націоналізм Віктора Орбана в Угорщині

with the increase in popularity of Marine Le Pen in France.

та ріст популярності Марін Ле Пен у Франції.

The specter of Brexit is in all of our societies.

Привид Брекзит блукає всіма нашими країнами.

So the question I think we need to ask is my second question,

І друге запитання, на яке треба знайти відповідь:

which is how should we collectively respond?

як ми повинні колективно відреагувати?

For all of us who care about creating liberal, open, tolerant societies,

Ми всі - всі, хто прагне створити ліберальне, відкрите, терпиме суспільство -

we urgently need a new vision,

терміново потребуємо нового бачення,

a vision of a more tolerant, inclusive globalization,

бачення більш толерантної, всеохопної глобалізації,

one that brings people with us rather than leaving them behind.

такої, що об'єднає людей з нами, а не залишить їх позаду.

That vision of globalization

Таке бачення глобалізації

is one that has to start by a recognition of the positive benefits of globalization.

починається з розуміння її переваг.

The consensus amongst economists

Економісти сходяться на тому,

is that free trade, the movement of capital,

що вільна торгівля, рух капіталу,

the movement of people across borders

рух людей через кордони

benefit everyone on aggregate.

кожному приносять користь.

The consensus amongst international relations scholars

Дослідники в галузі міжнародних відносин стверджують, що

is that globalization brings interdependence,

глобалізація творить взаємозалежність,

which brings cooperation and peace.

що, своєю чергою, призводить до співпраці та миру.

But globalization also has redistributive effects.

Однак глобалізація також впливає на перерозподіл ресурсів.

It creates winners and losers.

Як наслідок, маємо переможців і переможених.

To take the example of migration,

Розгляньмо як приклад міграцію:

we know that immigration is a net positive for the economy as a whole

імміграція - в цілому позитивне явище для економіки,

under almost all circumstances.

майже за будь-яких обставин.

But we also have to be very aware

Але треба розуміти,

that there are redistributive consequences,

що вона призводить до перерозподілу,

that importantly, low-skilled immigration

що низькокваліфікована імміграція

can lead to a reduction in wages for the most impoverished in our societies

може призвести до зниження заробітної плати для найбідніших громадян,

and also put pressure on house prices.

а також чинити тиск на ціни на житло.

That doesn't detract from the fact that it's positive,

Це не применшує позитивного впливу глобалізації,

but it means more people have to share in those benefits

але означає, що про ці переваги потрібно якомога більше

and recognize them.

інформувати людей.

In 2002, the former Secretary-General of the United Nations, Kofi Annan,

У 2002 році колишній Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Кофі Аннан

gave a speech at Yale University,

виступив з промовою у Єльському університеті

and that speech was on the topic of inclusive globalization.

на тему інклюзивної глобалізації.

That was the speech in which he coined that term.

Це була промова, в якій він придумав цей термін.

And he said, and I paraphrase,

Він сказав - а я перефразую:

"The glass house of globalization has to be open to all

"Теплиця глобалізації має бути відкрита для всіх,

if it is to remain secure.

якщо ми хочемо гарантувати безпеку.

Bigotry and ignorance

Фанатизм і невігластво -

are the ugly face of exclusionary and antagonistic globalization."

потворне обличчя упередженої та ворожої глобалізації".

That idea of inclusive globalization was briefly revived in 2008

Ідея інклюзивної глобалізації на якийсь час відродилася у 2008 році

in a conference on progressive governance

на конференції з питань прогресивного управління,

involving many of the leaders of European countries.

в якій брало участь багато лідерів європейських країн.

But amid austerity and the financial crisis of 2008,

Однак на тлі жорсткої економії і фінансової кризи 2008 року

the concept disappeared almost without a trace.

це поняття майже безслідно зникло.

Globalization has been taken to support a neoliberal agenda.

Глобалізацію взяли на озброєння неоліберали.

It's perceived to be part of an elite agenda

Її сприймають як щось, що приносить користь еліті,

rather than something that benefits all.

а не всім людям.

And it needs to be reclaimed on a far more inclusive basis

Глобалізація має стати інклюзивнішою,

than it is today.

ніж є сьогодні.

So the question is, how can we achieve that goal?

Отож, запитання звучить так: як нам досягти цієї мети?

How can we balance on the one hand addressing fear and alienation

Як ми можемо, з одного боку, боротися зі страхом і відчуженням,

while on the other hand refusing vehemently

а з іншого - категорично

to give in to xenophobia and nationalism?

не піддаватися ксенофобії і націоналізму?

That is the question for all of us.

Це запитання стосується всіх нас.

And I think, as a social scientist,

Як соціолог, я вважаю,

that social science offers some places to start.

що соціологія може запропонувати кілька рішень для початку.

Our transformation has to be about both ideas and about material change,

Зміни мають стосуватися як ідей, так і матеріальних умов.

and I want to give you four ideas as a starting point.

І я хочу поділитись з вами чотирма ідеями, від яких можна відштовхнутися.

The first relates to the idea of civic education.

Перша з них пов'язана з ідеєю громадянської освіти.

What stands out from Brexit

Брекзіт виявив

is the gap between public perception and empirical reality.

розрив між суспільним сприйняттям та емпіричною реальністю.

It's been suggested that we've moved to a postfactual society,

Виявилося, що ми перейшли до пост-фактичного суспільства,

where evidence and truth no longer matter,

де докази й істина більше не мають значення,

and lies have equal status to the clarity of evidence.

а брехня має такий же статус, як чіткі докази.

So how can we --

Отож, як ми можемо ...

(Applause)

(Оплески)

How can we rebuild respect for truth and evidence into our liberal democracies?

Як ми можемо відновити повагу до істини й доказів у нашій ліберальній демократії?

It has to begin with education,

Потрібно розпочати з освіти,

but it has to start with the recognition that there are huge gaps.

але найперше треба визнати, що існують величезні прогалини.

In 2014, the pollster Ipsos MORI

У 2014 році соціологічна компанія Ipsos MORI

published a survey on attitudes to immigration,

опублікувала опитування про ставлення до імміграції,

and it showed that as numbers of immigrants increase,

яке показало, що паралельно з тим, як зростає кількість іммігрантів,

so public concern with immigration also increases,

росте і занепокоєння громадськості щодо імміграції,

although it obviously didn't unpack causality,

хоча це явно не причинно-наслідковий зв'язок,

because this could equally be to do not so much with numbers

адже в цьому винна не так статистика,

but the political and media narrative around it.

як політичний і медійний дискурс довкола цієї теми.

But the same survey also revealed

Те ж саме опитування виявило

huge public misinformation

величезну суспільну дезінформацію

and misunderstanding about the nature of immigration.

й нерозуміння імміграції як такої.

For example, in these attitudes in the United Kingdom,

Наприклад, у Великобританії

the public believed that levels of asylum

громадськість вважає, що шукачів притулку

were a greater proportion of immigration than they were,

значно більше серед іммігрантів, ніж насправді,

but they also believed the levels of educational migration

а освітніх мігрантів -

were far lower as a proportion of overall migration

значно менше серед загальної кількості мігрантів,

than they actually are.

ніж це є насправді.

So we have to address this misinformation,

Отож, ми повинні спростувати цю дезінформацію,

the gap between perception and reality on key aspects of globalization.

заповнити прірву між сприйняттям і реальністю ключових аспектів глобалізації.

And that can't just be something that's left to our schools,

І це завдання не можна покласти на плечі самої лише школи,

although that's important to begin at an early age.

хоча на цю тему потрібно говорити змалку.

It has to be about lifelong civic participation

До цього мусить долучитися громадськість,

and public engagement that we all encourage as societies.

її треба заохочувати до цього.

The second thing that I think is an opportunity

По-друге, я вважаю, що потрібно

is the idea to encourage more interaction across diverse communities.

налагоджувати тісніший зв'язок між різними громадами.

(Applause)

(Оплески)

One of the things that stands out for me very strikingly,

Коли я аналізую ставлення до мігрантів

looking at immigration attitudes in the United Kingdom,

у Великобританії, мене вражає,

is that ironically, the regions of my country

що- як не дивно - ті регіони моєї країни,

that are the most tolerant of immigrants

які найбільш толерантні до іммігрантів -

have the highest numbers of immigrants.

це ті, де їх проживає найбільше.

So for instance, London and the Southeast have the highest numbers of immigrants,

Так, наприклад, у Лондоні і на південному сході найбільше іммігрантів,

and they are also by far the most tolerant areas.

і саме ці регіони - найтолерантніші.

It's those areas of the country that have the lowest levels of immigration

Натомість ті райони, які мають найнижчі рівні імміграції,

that actually are the most exclusionary and intolerant towards migrants.

найбільш ворожі й нетерпимі щодо іммігрантів.

So we need to encourage exchange programs.

Тому ми мусимо підтримувати програми обміну.

We need to ensure that older generations who maybe can't travel

Треба гарантувати, що старше покоління, яке не має змоги подорожувати,

get access to the Internet.

має доступ до інтернету.

We need to encourage, even on a local and national level,

Необхідно сприяти на місцевому та національному рівні

more movement, more participation,

активнішому руху й участі,

more interaction with people who we don't know

тіснішій взаємодії з людьми, яких ми не знаємо

and whose views we might not necessarily agree with.

і з чиїми поглядами не погоджуємося.

The third thing that I think is crucial, though,

По-третє, дуже важливо, на мою думку,

and this is really fundamental,

справді критично важливо -

is we have to ensure that everybody shares

гарантувати, що кожен усвідомлює

in the benefits of globalization.

переваги глобалізації.

This illustration from the Financial Times post-Brexit is really striking.

Ця ілюстрація з Financial Times після голосування справді вражає.

It shows tragically that those people who voted to leave the European Union

Вона показує, що люди, які проголосували за вихід із Європейського Союзу -

were those who actually benefited the most materially

це ті, хто насправді має найбільшу матеріальну вигоду

from trade with the European Union.

від торгівлі з Європейським Союзом.

But the problem is that those people in those areas

Але проблема в тому, що ці люди

didn't perceive themselves to be beneficiaries.

не усвідомлювали цієї вигоди.

They didn't believe that they were actually getting access

Вони не вірили, що справді мають доступ

to material benefits of increased trade and increased mobility around the world.

до матеріальних благ завдяки вільнішій торгівлі й мобільності у всьому світі.

I work on questions predominantly to do with refugees,

Здебільшого я займаються проблемами біженців

and one of the ideas I spent a lot of my time preaching,

і активно пропагую одну ідею,

mainly to developing countries around the world,

головним чином, у країнах, що розвиваються:

is that in order to encourage the integration of refugees,

щоб сприяти інтеграції біженців,

we can't just benefit the refugee populations,

ми не можемо дбати лише про біженців -

we also have to address the concerns of the host communities in local areas.

ми також мусимо подбати про те, що турбує місцевих жителів.

But in looking at that,

І тому серед іншого

one of the policy prescriptions is that we have to provide

маємо подбати про

disproportionately better education facilities, health facilities,

набагато кращі освітні заклади, медичні установи,

access to social services

доступ до соціальних послуг

in those regions of high immigration

у тих регіонах, де мешкає багато іммігрантів,

to address the concerns of those local populations.

щоб заспокоїти місцеве населення.

But while we encourage that around the developing world,

Ми пропагуємо такий підхід у країнах, що розвиваються,

we don't take those lessons home

але самі нічому не вчимося

and incorporate them in our own societies.

й не робимо цього у власному суспільстві.

Furthermore, if we're going to really take seriously

Ба більше: якщо ми хочемо справді гарантувати,

the need to ensure people share in the economic benefits,

що люди усвідомлюють економічну вигоду,

our businesses and corporations need a model of globalization

нашим підприємствам і корпораціям потрібна модель глобалізації,

that recognizes that they, too, have to take people with them.

яка дасть вигоду не тільки їм, а й людям.

The fourth and final idea I want to put forward

Четверта і остання ідея, якою я хочу поділитися -

is an idea that we need more responsible politics.

нам потрібна відповідальніша політика.

There's very little social science evidence

Існує небагато соціологічних досліджень,

that compares attitudes on globalization.

які б порівнювали погляди щодо глобалізації.

But from the surveys that do exist,

Але наявні опитування засвідчують

what we can see is there's huge variation across different countries

в різних країнах

and time periods in those countries

у різні проміжки часу

for attitudes and tolerance

різні погляди й рівень терпимості

of questions like migration and mobility on the one hand

на такі питання як міграція та мобільність,

and free trade on the other.

а також вільна торгівля.

But one hypothesis that I think emerges from a cursory look at that data

Ці дані наштовхують на одне припущення:

is the idea that polarized societies are far less tolerant of globalization.

поляризовані суспільства набагато менш терпимі до глобалізації.

It's the societies like Sweden in the past,

Натомість країни на кшталт Швеції у минулому

like Canada today,

чи сучасної Канади,

where there is a centrist politics,

де є центристська політика,

where right and left work together,

де праві й ліві працюють разом,

that we encourage supportive attitudes towards globalization.

заохочують доброзичливе ставлення до глобалізації.

And what we see around the world today is a tragic polarization,

Сьогодні в світі ми бачимо жахливу поляризацію,

a failure to have dialogue between the extremes in politics,

нездатність крайніх політичних сил вести діалог,

and a gap in terms of that liberal center ground

неспроможність досягнути ліберального компромісу,

that can encourage communication and a shared understanding.

що б стимулював спілкування і взаєморозуміння.

We might not achieve that today,

Наразі ми не змогли цього досягти,

but at the very least we have to call upon our politicians and our media

але принаймні мусимо закликати політиків і ЗМІ

to drop a language of fear and be far more tolerant of one another.

відмовитися від мови страху й бути терпимішими одне до одного.

(Applause)

(Оплески)

These ideas are very tentative,

Наразі це тільки припущення,

and that's in part because this needs to be an inclusive and shared project.

які потрібно перетворити на інклюзивний, колективний проект.

I am still British.

Я все ще британець

I am still European.

Я все ще європеєць.

I am still a global citizen.

Я все ще громадянин світу.

For those of us who believe

Ми - ті, хто вірить,

that our identities are not mutually exclusive,

що наші ідентичності не взаємовиключні -

we have to all work together

мусимо працювати всі разом,

to ensure that globalization takes everyone with us

щоб гарантувати, що глобалізація стосуватиметься всіх

and doesn't leave people behind.

і нікого не залишить позаду.

Only then will we truly reconcile democracy and globalization.

Тільки тоді ми справді примиримо демократію і глобалізацію.

Thank you.

Дякую.

(Applause)