Asking for help is a strength, not a weakness | Michele L. Sullivan

Перекладач: Slava Savchuk Утверджено: Viktoriia Kravchuk

We all have milestones in life that we remember so vividly.

Ми всі маємо важливі моменти в житті, які ми яскраво пам'ятаємо.

The first one for me was when I was entering kindergarten.

Перший для мене був тоді, коли я пішла в дитячий садок.

My big brother was in school, and by golly, it was my time.

Мій старший брат був у школі, і їй-богу, тоді наставав мій час.

And I went trottin' down that hallway.

І я бігла цим коридором.

I was so excited, I almost wet myself.

Я була така схвильована, що ледь не обмочилася.

And I go to the door,

І я йду до дверей,

and there was the teacher with a warm welcome,

там була вчителька, яка мене привітно зустріла,

and she took me into the classroom,

і вона повела мене в клас,

showed me my little cubbyhole --

показала мені мою поличку --

we all remember those little cubbyholes, don't we --

ми всі пам'ятаємо ті маленькі полички, хіба не так--

and we put our stuff in there.

ми залишали там свої речі.

And then she said, "Go over to the circle

А потім вона сказала: "Іди в коло

and play with the kids until class starts."

і бався з дітками, поки не почнеться заняття".

So I went over there and plopped down like I owned the place,

Так що я пішла туди і сіла так наче я володіла цим місцем,

and I'm playing,

я бавлюся,

and all of a sudden, the boy next to me,

і раптом хлопчик поруч зі мною,

he was wearing a white shirt with blue shorts.

він був одягнутий в білу сорочку і блакитні шорти.

I remember it like it was yesterday.

Я пам'ятаю так, ніби це було вчора.

Suddenly he stopped playing and he said,

Раптом він перестав бавитися і запитав:

"Why are you so short?"

"Чому ти така мала?"

And I just kept playing. I didn't think he was talking to me.

Я продовжувала гратись. Я не думала,що він говорив зі мною.

(Laughter)

(сміх)

And in a louder voice, he said,

Тоді він уже гучніше запитав:

"Hey, why are you so short?"

"Ей, чому ти така мала?"

So I looked up and I said,

Я подивилася вгору і сказала:

"What are you talking about? Let's just play. We're happy.

"Про що ти говориш? Давай просто гратись. Ми щасливі.

I've been waiting for this."

Я так цього чекала".

And so we played, and about a minute later,

Тож ми грались, і приблизно через хвилину,

the girl next to him, in a white shirt and a pink skirt,

дівчинка поруч з ним, в білій сорочці і рожевій спідниці,

stood up, put her hands on her hips,

встала, руки в боки,

and said, "Yeah, why do you look so different?"

і запитала: "Так, чому ти так відрізняєшся від нас?"

And I went, "What are you talking about?

І я відповіла: "Про що ти говориш?

I don't look different. I'm not short. Again, let's just play."

Я не відрізняюся від вас. Я не мала. Давайте просто гратись".

About this time, I looked all around the circle I was in,

Тоді я роззирнулась довкола:

and all the kids had stopped playing and they were all looking at me.

всі діти перестали бавитись і дивилися на мене.

And I'm thinking --

І я подумала --

in today's language, it would be "OMG" or "WTF."

сучасною мовою, це б звучало як «OMG» або «WTF».

(Laughter)

(сміх)

What just happened?

Що тільки що сталося?

So all the confidence that I went in with that morning

Так що вся впевненість, з якою я прийшла цього ранку,

was withering away as the morning went on

зникала так само, як зникав ранок,

and the questions kept coming.

а питання сипалися й сипалися на мене.

And at the end of the morning, before I went home,

У кінці дня, перш ніж я пішла додому,

the teacher had us in a circle,

вихователька зібрала нас у колі,

and I actually found myself outside of the circle.

і, власне кажучи, я помітила, що знаходжусь поза межами кола.

I couldn't look at anybody.

Я не могла ні на кого дивитись.

I could not understand what just happened.

Я не могла зрозуміти, що трапилось.

And over the next few years,

І протягом наступних кількох років

I hated to go out in public.

я ненавиділа бувати у людних місцях.

I felt every stare, every giggle,

Я відчувала кожен погляд, кожну посмішку,

every pointed finger,

кожен палець, що показував на мене,

not the finger,

ні, не цей палець,

but every pointed finger,

але кожен вказівний палець,

and I hated it.

і я ненавиділа це.

I would hide behind my parents' legs like nobody could see me.

Я ховалась за ногами батьків, щоб мене ніхто не бачив.

And as a child,

І, як будь-яка дитина,

you can't understand another child's curiosity,

ви не можете зрозуміти, чому інші діти вами цікавляться,

nor an adult's ignorance.

а дорослі - ігнорують.

It became very apparent to me that the real world was not built

Мені стало ясно, що реальний світ не влаштований

for someone of my size, both literally or figuratively.

для мого розміру, як у прямому, так і в переносному значенні.

And so I have no anonymity, as you can probably tell,

У мене немає анонімності,

and while you can see my size,

доки ви бачите, якого я розміру,

we all go through many challenges through our lifetime.

всі ми проходимо крізь багато випробувань у нашому житті.

And some you can see, like mine.

Деякі з них ви бачите, як ось мої.

Most you can't.

Більшість з них ви бачити не можете.

You can't tell if someone's dealing with a mental illness,

Ви не можете побачити, що хтось страждає від психічного захворювання,

or they're struggling with their gender identity,

або що хтось бореться з своїм гендерним визначенням,

they're caring for an aging parent,

або хтось доглядає за пристарілими батьками,

they're having financial difficulty.

або хтось має фінансові труднощі.

You can't see that kind of stuff.

Ви не може побачити таких речей.

So while you can see

Але навіть те, що ви бачите, що

one of my challenges is my size,

одне з моїх випробувань - це мій розмір,

seeing does not mean you understand

це ще не означає, що ви розумієте,

what it's truly to be me on a daily basis, or what I go through.

що це таке - бути мною кожного дня, або через що я проходжу.

And so I'm here to debunk a myth.

І ось я тут, щоб розвінчати міф.

I do not believe you can walk in someone else's shoes,

Я не вірю, що можна по-справжньому уявити себе на чужому місці,

and because of that, we must adopt a new way of giving of ourselves.

і через це ми повинні по-іншому піклуватися про інших.

Simply stated, I will never know what it's like to be you

Простіше кажучи, я ніколи не дізнаюсь, як це -- бути вами,

and you will never know what it's like to be me.

і ви ніколи не дізнаєтесь, як це -- бути мною.

I cannot face your fears or chase your dreams,

Я не хочу боротись з вашими страхами або слідувати за вашими мріями,

and you can't do that for me,

і ви не хочете робити цього для мене,

but we can be supportive of each other.

але ми можемо допомагати одне одному.

Instead of trying to walk in each other's shoes,

Замість того, щоб намагатись уявити себе на чужому місці,

we must adopt a new way of giving of ourselves.

ми повинні по-новому піклуватися про інших.

I learned at an early age

Я змалку зрозуміла,

that I did have to do some things different than most people,

що повинна була робити деякі речі, які відрізнялися від тих, що роблять інші,

but I also learned there were things I was on equal footing with,

а ще зрозуміла, що в деяких справах я на рівні з іншими,

and one of those was the classroom.

і однією з таких справ було навчання.

Heh, heh, heh. I was equal.

Хе,хе,хе... Я була на рівні.

As a matter of fact, I excelled in the classroom.

Власне кажучи, я досягла успіху в класі.

This was vitally important, I discovered as I grew older

Це було життєво важливо, з віком я зрозуміла,

and realized I wasn't going to be able to do a physical job.

що не зможу займатись фізичною працею.

I needed an education.

Мені потрібна була освіта.

So I went on and got a university degree,

Тому я пішла далі і здобула вищу освіту,

but I felt to be one step ahead of everyone for employment,

але я відчувала, що я на крок позаду від інших, коли йдеться про працевлаштування,

I needed to have an advanced university degree,

мені потрібно мати вищу наукову ступінь,

so I went ahead and got that.

тож я пішла далі і здобула її.

Now I'm ready for my interview.

Тепер я готова до співбесіди.

Remember your first interview? What am I going to wear?

Пам'ятаєте вашу першу співбесіду? Що мені одягти?

What questions?

Які будуть питання?

And don't forget that firm handshake.

І не забути про те міцне рукостискання.

I was right there with you.

Я почувалась так само як і ви.

So 24 hours before my interview,

Тож, за 24 години до моєї співбесіди

a friend of mine who I've known all my life

моя подруга, яку я знаю все своє життя,

called and said, "Michele, the building you're going in has steps."

подзвонила мені і сказала, "Мішель, будинок, в який ти збираєшся йти, має сходи".

And she knew I couldn't climb steps.

А вона знала, що я не можу підніматись по сходах.

So suddenly, my focus changed.

І враз вся моя увага перейшла до цієї проблеми.

In my shoes, I was worried about how am I going to get there?

Відчуйте себе на моєму місці: я переживала про те, як туди дійти ?

So I went early and found a loading dock and got in and had a great interview.

Я пішла раніше, знайшла підйомник, потрапила всередину і у мене була чудова співбесіда.

They had no idea what I went through for the day and that's OK.

Вони не мали уявлення, через що я пройшла того дня, і це було окей.

You're probably thinking my greatest challenge that day was the interview,

Ви напевно думаєте, що найбільшим випробуванням того дня була співбесіда

or getting in the building.

або те, як я потрапила у будівлю.

In reality, my biggest challenge that day

Насправді, найбільшим випробуванням того дня

was getting through the loading dock without getting run over.

було не перевалитись через край того підйомника.

I am very vulnerable in certain situations:

Я дуже вразлива у певних ситуаціях:

airports, hallways, parking lots,

аеропорти, вітальні, автостоянки,

loading docks.

підйомники.

And so I have to be very careful.

І тому я маю бути дуже обережна.

I have to anticipate and be flexible

Я повинна думати наперед, пристосовуватись,

and move as quickly as I can sometimes.

й інколи рухатись так швидко, як це можливо.

So I got the job,

Тож я отримала роботу,

and in my current role I travel quite a bit.

і на своїй нинішній посаді я досить багато подорожую.

And travel is a challenge for all of us these days.

Сьогодні подорожі - це випробування для кожного з нас.

And so you probably get to the airport, run through security, get to the gate.

Ось ви добрались до аеропорту, пройшли через охорону, дістались до ґейта.

Did I get my aisle seat or my window seat? Did I get my upgrade?

У мене місце біля ілюмінатора чи ні? Чи отримав я бонус за цей переліт?

Me, first of all, I don't run through anything.

Перш за все, я не проходжу ні через що.

(Laughter)

(сміх)

And I especially don't run through the TSA

Тим паче через металошукач,

because I get to experience the personal patdown.

бо щоразу мушу проходити через персональний огляд.

I won't comment on that.

Я не буду це коментувати.

And then I make my way to the gate,

І тоді я їду до ґейту,

and with my gift of gab that my parents said I was born with,

з моїм талантом до балачок - батьки кажуть, що я з ним народилась -

I talk to the gate agent, and then I say, "By the way, my scooter weighs this much,

я кажу працівнику ґейта: "До речі, мій скутер трохи важкий,

I have a dry cell battery,

я маю суху батарею

and I can drive it down to the door of the plane."

і можу під'їхати до дверей літака".

Also, the day before, I had called the city where I'm traveling to

Також, за день до того, я дзвонила до міста, куди збиралась їхати,

to find out where I could rent a scooter in case mine gets broken on the way.

щоб дізнатись, чи є можливість орендувати скутер у разі, якщо мій зламається.

So in my shoes, it's a little bit different.

Отож, у моєму випадку все дещо інакше.

When I get onto the plane,

Коли я заїжджаю до літака,

I use my gift of gab to ask the lady to put my bag up, and they graciously do.

я користуюсь своїм даром до базікання і прошу леді закинути багаж, і вона допомагає мені.

I try not to eat or drink on a plane

Я намагаюсь не пити і не їсти у літаку,

because I don't want to have to get up and walk on the plane,

тому що не хочу підійматись і ходити по салону,

but nature has its own schedule,

але у природи свої плани,

and not long ago, it knocked and I answered.

і не так давно поклик природи все ж узяв своє.

So I walked up to the front of the plane

Я підійшла до передньої частини літака

and gabbed with the flight attendant,

і промовила до стюардеси:

and said, "Can you watch the door? I can't reach the lock."

"Чи не могли б ви подивитись за дверима? Я не дотягуюсь до замка".

So I'm in there doing my business, and the door flies open.

І от я всередині, роблю свої справи, і двері відчиняються.

And there's a gentleman there

І там стоїть чоловік

with a look of horror on his face.

з виразом жаху на обличчі.

I'm sure I had the same look.

Я впевнена, що виглядала так само.

As I came out, I noticed that he was sitting right across from me,

Коли я вийшла, то помітила, що він сидів прямо навпроти мене,

and he's in total, complete embarrassment.

і він повністю, абсолютно збентежений.

So I walk up to him and I quietly go,

Я підійшла до нього і спокійно сказала:

"Are you going to remember this as much as I am?"

"Ви так само про це назавжди запам'ятаєте, як і я?"

(Laughter)

(сміх)

And he goes, "I think so."

І він такий: "Думаю, що так".

(Laughter)

(сміх)

Now, while he's probably not talking about it publicly, I am.

Що ж, якщо він не говорить про це публічно, то я говорю.

(Laughter)

(сміх)

But we talked for the rest of the flight,

Але ми пробалакали з ним до кінця польоту,

and we got to know each other, our families, sports, work,

познайомились, говорили про наші сім'ї, спорт, роботу,

and when we landed, he said,

а коли приземлились, він сказав:

"Michele, I noticed someone put your bag up.

"Мішель, я помітив, що хтось закинув нагору вашу сумку.

Can I get that for you?"

Можна подати її вам?"

And I said, "Of course, thank you."

І я сказала: "Звичайно, дякую".

And we wished each other well,

Ми побажали одне одному всього доброго,

and the most important thing that day

і найважливіша подія того дня

was that he was not going to leave with that embarrassment,

була в тому, що він не йшов з літака збентежений,

that experience of embarrassment.

з отим бентежним досвідом.

He won't forget it, and neither will I,

Він не забуде цього, і я також,

but I think he will remember more

але я думаю, що він запам'ятає більше за це

our chat and our different perspectives.

наше спілкування, наші різні точки зору.

When you travel internationally,

Коли ви подорожуєте між країнами,

it can be even more challenging in certain ways.

це може стати певним чином більшим випробуванням.

A few years ago, I was in Zanzibar,

Декілька років тому я була у Занзібарі,

and I come wheeling in,

їхала собі -

and think about that.

і ви тільки подумайте, як це виглядало.

Short, white, blond woman in a chair.

Маленька, білошкіра блондинка у візку.

That doesn't probably happen every day.

Таке не кожного дня побачиш у Занзібарі.

So I go up, and with my gift of gab, I start to talk to the agent.

Тож я піднялась, і - завдяки таланту до базікання - почала розмову з персоналом.

So friendly, and I ask about their culture and so forth,

Дуже дружньо я розпитувала їх про їхню культуру і тому подібне,

and I notice there wasn't a jet bridge.

і раптом помітила, що там не було трапу до літака.

So I had to kind of say,

Тож я сказала:

"Not only do you have to lift my chair,

"Мало того, що ви змушені підняти мій візок,

I could use some help getting up the steps."

мені також потрібна допомога, щоб піднятись по сходах".

So we got to spend about an hour together while we waited for the flight,

Отож, ми провели близько години разом, чекаючи на літак,

and it was the most magnificent hour.

і то була дивовижна година.

Our perspective changed for both of us that day.

Погляди змінились для нас обох у той день.

And once I got on the flight,

І як тільки я сіла на борт,

he patted me on the back and wished me well,

він поплескав мене по спині і побажав мені всього найкращого,

and I thanked him so much.

і я була йому дуже вдячна.

And again, I think he's going to remember that experience more

І знову: я вважаю, що він запам'ятає цей момент,

than when I first came in, and there was a bit of hesitation.

а не той, коли я вперше з'явилась і виникла трохи ніякова ситуація.

And as you notice, I get a lot of help.

Як ви помітили, я отримую багато допомоги.

I would not be where I am today

Я б не була там, де я є сьогодні,

if it was not for my family, my friends, my colleagues

якби не моя сім'я, мої друзі, мої колеги

and the many strangers

і багато незнайомців,

that help me every single day of my life.

які допомагають мені кожного дня.

And it's important that we all have a support system.

Дуже важливо, що у кожного з нас є система підтримки.

Asking for help is a strength,

Прохати по допомогу - це прояв сили,

not a weakness.

а не слабкості.

(Applause)

(оплески)

We all need help throughout our lifetime,

Нам всім потрібна допомога протягом усього нашого життя,

but it is just as important

але це так само важливо,

that we are part of other people's support systems.

як і те, що ми є частиною системи підтримки інших людей.

We must adopt that way of giving back.

Ми повинні прийняти цей спосіб дякувати у відповідь.

We all obviously have a role to play in our own successes,

Всі ми, очевидно, повинні відігравати певну роль в наших власних успіхах,

but think about the role we have to play in other people's successes,

але подумайте про роль, яку ми повинні грати в успіхах інших людей,

just like people do for me every single day.

так само як інші люди відіграють роль у моєму повсякденному житті.

It's vitally important that we help each other,

Допомагати одне одному - життєво важливо,

because society is increasingly placing people in silos

тому що суспільство все більше і більше заганяє людей у власні бункери,

based on biases and ideologies.

спираючись на упередження та ідеології.

And we must look past the surface

Ми повинні дивитись глибше

and be confronted with the truth

і зіткнутись з істиною,

that none of us are what you can see.

що жоден з нас - не те, що ви бачите перед собою.

There's more to us than that,

Ми -- це дещо більше,

and we're all dealing with things that you cannot see.

і всі ми стикаємось з труднощами, невидимими для інших.

So living a life free of judgment

Життя без осуду

allows all of us to share those experiences together

дає нам усім змогу ділитись цим досвідом

and have a totally different perspective,

і мати абсолютно різні точки зору,

just like the couple of people I mentioned earlier in my stories.

так само як і декілька тих людей, про яких я згадувала у своїх історіях.

So remember, the only shoes

Тож запам'ятайте: ходити можна

you truly can walk in are your own.

тільки у своєму взутті, як то кажуть.

I cannot walk in yours.

Я не можу ходити у вашому.

I know you can't walk in my size 1s --

Я знаю, що не можете, бо у мене нога має 8.9 сантиметра.

(Laughter)

(сміх)

but you can try.

Але ви можете спробувати.

But we can do something better than that.

Однак ми можемо зробити дещо більше, ніж це.

With compassion, courage and understanding,

Зі співчуттям, мужністю і розумінням,

we can walk side by side

ми можемо йти пліч-о-пліч

and support one another,

і підтримувати одне одного.

and think about how society can change

Подумайте, як може змінитись суспільство,

if we all do that

якщо всі ми будемо так робити --

instead of judging on only what you can see.

замість того, щоб судити лише те, що ви бачите.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(оплески)

Thank you.

Дякую вам.