Carl Honore: In praise of slowness

Перекладач: Ulyana Tatsakovych Утверджено: Khrystyna Romashko

Я б хотів почати з одного спостереження:

What I'd like to start off with is an observation,

which is that if I've learned anything over the last year,

якщо я і навчився чогось за останній рік,

it's that the supreme irony

це того, що є велика іронія в тому,

of publishing a book about slowness

що публікуючи книгу про неквапливість,

is that you have to go around promoting it really fast.

треба швидко бігати, популяризуючи її.

I seem to spend most of my time these days

Здається, що зараз більшу частину свого часу

zipping from city to city, studio to studio,

я проводжу, ганяючи з міста до міста, із студії до студії,

interview to interview,

із зустрічі на зустріч,

serving up the book in really tiny bite-size chunks.

представляючи свою книгу якомога лаконічніше.

Because everyone these days

Бо в наш час кожен

wants to know how to slow down,

хоче знати, як сповільнити темп життя,

but they want to know how to slow down really quickly. So ...

і при цьому дізнатися, як зробити це справді швидко... Тож...

so I did a spot on CNN the other day

я недавно виступав на CNN,

where I actually spent more time in makeup than I did talking on air.

де мене гримували довше, ніж я говорив в прямому ефірі.

And I think that -- that's not really surprising though, is it?

І я думаю -- це не так вже і дивно, правда?

Because that's kind of the world that we live in now,

Бо це такий світ, в якому ми живемо зараз,

a world stuck in fast-forward.

світ, в якого заклинило кнопку "перемотати вперед".

A world obsessed with speed,

Світ одержимий швидкістю,

with doing everything faster, with cramming more and more

тим, щоб робити все швидше, встигнути все більше і більше

into less and less time.

за меншу кількість часу.

Every moment of the day feels like

Таке відчуття, наче кожна хвилина нашого життя -

a race against the clock.

це перегони з часом.

To borrow a phrase from Carrie Fisher, which is

Керрі Фішер сказала таку фразу,

in my bio there; I'll just toss it out again --

яка є в моїй біографії в буклеті; скажу її ще раз --

"These days even instant gratification takes too long." (Laughter)

"Цими днями навіть миттєве задоволення триває надто довго." (Сміх)

And

І,

if you think about how we to try to make things better, what do we do?

якщо подумати: що ми робимо для того, щоб все покращити?

No, we speed them up, don't we? So we used to dial; now we speed dial.

Ми все пришвидшуємо, правда? У нас є функція швидкого набору замість набору номера.

We used to read; now we speed read. We used to walk; now we speed walk.

Замість звичного читання - швидкісне читання; замість колишніх прогулянок - спортивна ходьба.

And of course, we used to date and now we speed date.

І звичайно, замість побачень -- міні-побачення.

And even things that are by their very nature slow --

І навіть ті речі, які є повільними за природою -

we try and speed them up too.

ми також намагаємось пришвидшити;

So I was in New York recently, and I walked past a gym

Я нещодавно був у Нью-Йорку і проходив повз тренажерний зал;

that had an advertisement in the window for a new course, a new evening course.

там висіла реклама про нові курси, вечірні курси.

And it was for, you guessed it, speed yoga.

Це були заняття, як ви вже здогадались, швидкісної йоги.

So this -- the perfect solution for time-starved professionals

Ідеальна ідея для людей з фахом, котрим не вистачає часу,

who want to, you know, salute the sun,

котрі хочуть, знаєте, "привітатись із сонцем",

but only want to give over about 20 minutes to it.

але можуть виділити на це хвилин 20.

I mean, these are sort of the extreme examples,

Це вже крайні випадки,

and they're amusing and good to laugh at.

вони кумедні, з них можна посміятися.

But there's a very serious point,

Але є дуже серйозна річ:

and I think that in the headlong dash of daily life,

гадаю, що в щоденній метушні

we often lose sight of the damage

ми випускаємо з уваги ту шкоду,

that this roadrunner form of living does to us.

яку заподіює нам життєва біганина.

We're so marinated in the culture of speed

Ми вже так звикли до культу швидкості,

that we almost fail to notice the toll it takes

що не помічаємо його згубного впливу

on every aspect of our lives --

на кожен аспект нашого життя -

on our health, our diet, our work,

на наше здоров'я, харчування, роботу,

our relationships, the environment and our community.

стосунки, оточення і нашу спільноту.

And sometimes it takes

І іноді треба

a wake-up call, doesn't it,

попередження з боку, правда?

to alert us to the fact that we're hurrying through our lives,

.. що зверне нашу увагу на те, що ми пробігаємо наше життя

instead of actually living them; that we're

замість того, щоб його проживати;

living the fast life, instead of the good life.

що ми живемо швидко, замість того, щоб жити добре.

And I think for many people, that wake-up call

І, я думаю, для багатьох людей цим попередженням

takes the form of an illness.

стає хвороба.

You know, a burnout, or eventually the body says,

Щось на кшталт "емоційного вигорання", коли тіло врешті-решт каже:

"I can't take it anymore," and throws in the towel.

"Я більше не можу витримати", і здається.

Or maybe a relationship goes up in smoke

Або стосунки сходять нанівець,

because we haven't had the time, or the patience,

бо у нас не вистачало часу, чи терпіння,

or the tranquility,

чи спокою

to be with the other person, to listen to them.

бути з іншою людиною, дослухатися до неї.

And my wake-up call came when I started

Для мене попередженням був момент, коли я почав

reading bedtime stories to my son,

читати синові казки на ніч

and I found that at the end of day,

і усвідомив, що в кінці дня

I would go into his room and I just couldn't slow down -- you know,

йду до його кімнати і просто не можу сповільнити темп - знаєте,

I'd be speed reading "The Cat In The Hat."

читаю нашвидку "Кота в капелюсі".

I'd be -- you know, I'd be skipping lines here,

Тут я пропускав рядки,

paragraphs there, sometimes a whole page,

там абзаци, іноді цілу сторінку,

and of course, my little boy knew the book inside out, so we would quarrel.

і так, як мій хлопчик знає книжку напам'ять, ми часто сперечалися.

And what should have been the most relaxing, the most intimate,

І те, що мало бути найспокійнішим, найдушевнішим,

the most tender moment of the day,

найніжнішим моментом за день,

when a dad sits down to read to his son,

коли тато сідає почитати синові на ніч,

became instead this kind of gladiatorial battle of wills,

стало натомість гладіаторською битвою бажань,

a clash between my speed

зіткненням моєї швидкості

and his slowness.

і його повільності.

And this went on for some time,

І так все було протягом певного часу,

until I caught myself scanning a newspaper article

поки я не спіймав себе на тому, що пробігаю очима газетну статтю

with timesaving tips for fast people.

з порадами економії часу для швидких людей.

And one of them made reference to a series of books called

В одній з порад автор звертався до серії книг під назвою:

"The One-Minute Bedtime Story."

"Казка на ніч за хвилину."

And I wince saying those words now,

Я здригаюся, кажучи ці слова зараз,

but my first reaction at the time was very different.

але тоді моя перша реакція була зовсім іншою.

My first reflex was to say,

Я тоді подумав:

"Hallelujah -- what a great idea!

"Боже - яка чудова ідея!

This is exactly what I'm looking for to speed up bedtime even more."

Це саме те, що мені потрібно, щоб ще більше скоротити свій час із сином перед сном."

But thankfully,

Але, на щастя,

a light bulb went on over my head, and my next reaction was very different,

я отямився і моєю наступна реакція була зовсім іншою.

Я ступив крок назад і подумав:

and I took a step back, and I thought,

"Whoa -- you know, has it really come to this?

"Ого, невже все дійшло до такого?"

Am I really in such a hurry that I'm prepared

Невже я справді так спішу, що готовий

to fob off my son with a sound byte at the end of the day?"

задурити свого сина кількома словами перед сном?"

And I put away the newspaper --

І я відклав газету -

and I was getting on a plane -- and I sat there,

і сідаючи на літак - я сидів там,

and I did something I hadn't done for a long time -- which is I did nothing.

і робив те, що вже давно не робив - не робив нічого.

I just thought, and I thought long and hard.

Я просто думав, думав багато і довго.

And by the time I got off that plane, I'd decided I wanted to do something about it.

І ще перед посадкою я вирішив, що хочу з цим щось зробити.

I wanted to investigate this whole roadrunner culture,

Я хотів розібратися в цьому культі швидкості,

and what it was doing to me and to everyone else.

і в тому, що він робив зі мною і з усіма іншими.

And I had two questions in my head.

У мене виникло два запитання.

The first was, how did we get so fast?

Перше: як ми стали такими швидкими?

And the second is, is it possible,

І друге: чи можливо,

or even desirable, to slow down?

чи навіть треба, сповільнити темп?

Now, if you think about

Якщо ви зараз подумаєте про те,

how our world got so accelerated, the usual suspects rear their heads.

як наш світ так прискорився, то назвете звичні причини.

You think of, you know, urbanization,

Ви, звісно, подумаєте про урбанізацію,

consumerism, the workplace, technology.

споживацтво, робочі місця, технологію.

Але, думаю, якщо копнути

But I think if you cut through

those forces, you get to what might be the deeper

глибше, можна підійти

driver, the nub of the question,

до джерела, до суті питання

which is how we think about time itself.

про те, як ми думаємо про час.

In other cultures, time is cyclical.

В інших культурах час циклічний.

It's seen as moving in great,

Відповідно до їхнього світобачення він рухається неквапливо

unhurried circles.

великими колами.

It's always renewing and refreshing itself.

Він постійно самооновлюється.

Whereas in the West, time is linear.

В той час, як у західній культурі час лінійний.

It's a finite resource;

Це обмежений ресурс;

it's always draining away.

Він постійно стікає.

You either use it, or lose it.

Ви або його використовуєте, або втрачаєте.

"Time is money," as Benjamin Franklin said.

"Час - гроші," - як казав Бенджамін Франклін.

And I think what that does to us psychologically

І, я думаю, через це, на психічному рівні,

is it creates an equation.

у нас створюється рівняння.

Time is scarce, so what do we do?

Часу обмаль, то що ми робимо?

Well -- well, we speed up, don't we?

Ми прискорюємось, правда?

We try and do more and more with less and less time.

Ми стараємось зробити якомога більше за менший проміжок часу.

We turn every moment of every day

Ми перетворюємо кожну хвилину кожного дня

into a race to the finish line --

в перегони до фінішної прямої -

a finish line, incidentally, that we never reach,

до фінішної прямої, якої ми, між іншим, ніколи не досягаємо,

but a finish line nonetheless.

але тим не менш, біжимо до неї.

And I guess that the question is,

Гадаю, постає таке питання:

is it possible to break free from that mindset?

Чи можливо звільнитися від цього способу мислення?

And thankfully, the answer is yes, because

На щастя, можливо,

what I discovered, when I began looking around, that there is

бо коли я почав розбиратися в цьому, я виявив, що є

a global backlash against this culture that

глобальне невдоволення цією культурою,

tells us that faster is always better, and that busier is best.

котра каже нам, що швидше завжди краще, а найзайнятіша людина - найкраща.

Right across the world, people are doing the unthinkable:

У всьому світі люди роблять щось неймовірне:

they're slowing down, and finding that,

вони сповільнюють темп і розуміють,

although conventional wisdom tells you that if you slow down, you're road kill,

що всупереч стереотипній думці "якщо зменшиш темп, тебе зіб'ють з ніг",

the opposite turns out to be true:

якраз протилежне виявляється правильним:

that by slowing down at the right moments,

сповільнюючи темп в потрібний час,

people find that they do everything better.

люди усвідомлюють, що роблять все краще.

They eat better; they make love better; they exercise better;

Вони харчуються краще, кохаються краще, тренуються краще;

they work better; they live better.

працюють краще.. живуть краще.

And, in this kind of cauldron

І в цьому горнилі

of moments and places and acts of deceleration,

моментів, місць, сповільнень

lie what a lot of people now refer to as

лежить те, що багато людей зараз називає

the "International Slow Movement."

"Міжнародним Рухом за Повільність."

Now if you'll permit me a small act of hypocrisy,

Зараз, якщо ви мені дозволите трохи лицемірства,

I'll just give you a very quick overview of

я зроблю дуже швидкий огляд того,

what's going on inside the Slow Movement. If you think of food,

що відбувається всередині цього руху. Що стосується їжі,

many of you will have heard of the Slow Food movement.

багато з вас можуть почути про рух за повільне харчування.

Started in Italy, but has spread across the world,

Він розпочався в Італії і поширився по всьому світу.

and now has 100,000 members

Зараз є 100 000 прихильників цього руху

in 50 countries.

в 50-ти країнах.

And it's driven by a very simple and sensible message,

Він керується дуже простим і доцільним принципом:

which is that we get more pleasure and more health

ми отримуємо більше задоволення і користі

from our food when we

від їжі, коли ми вирощуємо,

cultivate, cook and consume it at a reasonable pace.

готуємо і споживаємо її з розумною швидкістю.

I think also the explosion of

Я також думаю, що стрімке зростання

the organic farming movement, and the renaissance of farmers' markets,

руху за натуральну сільськогосподарську продукцію і відродження фермерських ринків,

are other illustrations

є іншими прикладами того,

of the fact that people are desperate to get away from

що люди відчайдушно намагаються перестати

eating and cooking and cultivating their food

вирощувати, готувати і споживати їжу

on an industrial timetable.

у промисловому режимі.

They want to get back to slower rhythms.

Вони хочуть повернутися до повільнішого ритму.

And out of the Slow Food movement has grown something

І за прикладом руху за повільне харчування виник

called the Slow Cities movement, which has started in Italy,

рух повільних міст, який розпочався в Італії

but has spread right across Europe and beyond.

і поширився Європою та за її межами.

And in this, towns

Міста-прихильники цього руху

begin to rethink how they organize the urban landscape,

починають заново обмірковувати дизайни міських ландшафтів,

so that people are encouraged to slow down

так, щоб люди хотіли сповільнити ходу,

вдихнути запах троянд і побути один з одним.

and smell the roses and connect with one another.

So they might curb traffic,

Вони можуть обмежити дорожній рух,

or put in a park bench, or some green space.

поставити лавку, чи влаштувати зелену зону.

And in some ways, these changes add up to more than the sum of their parts,

І, певною мірою, ці зміни приносять з собою щось більше,

because I think when a Slow City becomes officially a Slow City,

бо, коли повільне місто офіційно стає таким, -

it's kind of like a philosophical declaration.

воно робить щось на кшталт філософської заяви,

It's saying to the rest of world, and to the people in that town,

кажучи решті світу і жителям того міста:

that we believe that in the 21st century,

ми віримо в те, що в 21-му столітті,

неквапливість має своє місце в житті.

В медицині, я думаю, багато людей глибоко розчаровані

In medicine, I think a lot of people are deeply disillusioned

with the kind of quick-fix mentality

намаганням "швидко підлікувати",

you find in conventional medicine.

яке зараз побутує.

І мільйони у всьому світі звертаються

And millions of them around the world are turning

to complementary and alternative forms of medicine,

до різних форм альтернативної медицини,

which tend to tap into sort of

яка, як правило, практикує

slower, gentler, more holistic forms of healing.

повільніші, м'якші і більш комплексні методи лікування.

Now, obviously the jury is out on many of these complementary therapies,

Очевидно, що питання щодо альтернативних методів лікування ще не вирішено,

and I personally doubt that the coffee enema

і я, особисто, сумніваюся, що кавова клізма

will ever, you know, gain mainstream approval.

коли-небудь здобуде всезагальне схвалення.

But other treatments

Але інші види лікування,

such as acupuncture and massage, and even just relaxation,

такі як голкотерапія і масаж, і навіть просто релаксація

clearly have some kind of benefit.

без сумніву приносять певну користь.

And blue-chip medical colleges everywhere

І престижні медичні коледжі у всьому світі

are starting to study these things to find out how they work,

починають вивчати ці практики, щоб вияснити, як вони працюють

and what we might learn from them.

і чого ми можемо від них навчитись.

Секс. Зараз дуже багато швидкого сексу, правда?

Sex. There's an awful lot of fast sex around, isn't there?

I was coming to --

Я вже закінчував --

well -- no pun intended there.

ой - обмовився ненароком.

I was making my way, let's say, slowly to Oxford,

Я під'їжджав, скажімо так, повільно до Оксфорда

and I went through a news agent, and I saw a magazine,

і в одному газетному кіоску побачив журнал,

a men's magazine, and it said on the front,

чоловічий журнал, на обкладинці якого писало:

"How to bring your partner to orgasm in 30 seconds."

"Як довести партнера до оргазму за 30 секунд."

So, you know, even sex

Отож, бачите, навіть секс

is on a stopwatch these days.

зараз за секундоміром.

Now, you know,

Чесно, то

I like a quickie as much as the next person,

мені подобається швидкий секс так само, як і іншим,

but I think that there's an awful lot to be gained

але, вважаю, що багато чого може дати

from slow sex -- from slowing down in the bedroom.

повільний секс - сповільнення у спальні.

You know, you tap into that -- those deeper,

Ви зануритесь у ті глибші,

sort of, psychological, emotional, spiritual currents,

типу, психологічні, емоційні, духовні потоки

and you get a better orgasm with the buildup.

і з часом будете досягати кращого оргазму.

You can get more bang for your buck, let's say.

Більше задоволення за менші гроші, скажімо так.

I mean, the Pointer Sisters said it most eloquently, didn't they,

Pointer Sisters сказали про це більш промовисто, правда?

when they sang the praises of "a lover with a slow hand."

коли оспівували "коханця з повільними рухами."

Now, we all laughed at Sting

Ми всі сміялись зі Стінга,

a few years ago when he went Tantric,

коли він зайнявся тантрою,

but you fast-forward a few years, and now you find couples of all ages

але перемотайте вперед на декілька років - з того часу пари різного віку

flocking to workshops, or maybe just

збираються на семінарах, або просто

on their own in their own bedrooms, finding ways

самостійно у спальні шукають способи

to put on the brakes and have better sex.

пригальмувати і мати кращий секс.

And of course, in Italy where -- I mean, Italians always seem to know

І, звичайно, в Італії, - італійці, здається, завжди знають

where to find their pleasure --

як отримати задоволення --

they've launched an official Slow Sex movement.

започаткували офіційний рух за повільний секс.

Робота.

The workplace.

Right across much of the world --

Багато-де у світі -

North America being a notable exception --

Північна Америка є помітним винятком -

working hours have been coming down.

кількість робочих годин зменшується.

And Europe is an example of that,

Європа є прикладом цього,

and people finding that their quality of life improves

і люди розуміють, що якість їхнього життя покращується,

as they're working less, and also

коли вони менше працюють, і також,

that their hourly productivity goes up.

що продуктивність праці зростає.

Now, clearly there are problems with

Очевидно, що є проблеми

the 35-hour workweek in France --

з 35-годинним робочим тижнем у Франції -

too much, too soon, too rigid.

занадто багато, занадто рано, занадто негнучко.

But other countries in Europe, notably the Nordic countries,

Але інші країни Європи, особливо скандинавські,

are showing that it's possible

демонструють, що можливо

to have a kick-ass economy

мати приголомшливу економіку,

without being a workaholic.

не будучи трудоголіками.

And Norway, Sweden,

І Норвегія, Швеція,

Denmark and Finland now rank

Данія і Фінляндія зараз є

among the top six most competitive nations on Earth,

серед шести найбільш конкурентноспроможних націй у світі,

and they work the kind of hours that would make the average American

і вони працюють стільки часу, що середньостатичний американець

weep with envy.

заплаче від заздрощів.

And if you go beyond sort of the country level,

І якщо спуститися з рівня країн

down at the micro-company level,

до рівня окремих компаній,

more and more companies now are realizing

то все більше і більше компаній зараз розуміють,

that they need to allow their staff

що треба дозволяти своїм працівникам

either to work fewer hours or just to unplug --

або працювати менше, або просто відволіктися -

to take a lunch break, or to go sit in a quiet room,

пообідати чи посидіти в спокійній кімнаті,

to switch off their Blackberrys and laptops -- you at the back --

вимкнути свої смартфони і ноутбуки - агов, ви, там ззаду -

mobile phones,

мобільні телефони

during the work day or on the weekend, so that they have time to recharge

протягом робочого дня чи на вихідних, щоб набратися сил

and for the brain to slide into that

і налаштувати мозок

kind of creative mode of thought.

на творчий лад.

It's not just, though, these days,

І зараз, до речі, не тільки

adults who overwork, though, is it? It's children, too.

дорослі надмірно працюють. Діти теж.

I'm 37, and my childhood ended in the mid-'80s,

Мені - 37, і моє дитинство закінчилось в середині 80-х.

and I look at kids now, and I'm just amazed by the way they

Я дивлюся на дітей зараз і мене вражає те, як вони

race around with more homework,

дають собі раду з горою домашніх завдань,

more tutoring, more extracurriculars

репетиторств, позакласних заходів,

than we would ever have conceived of a generation ago.

чого ми не могли б собі уявити поколінням раніше.

And some of the most heartrending emails

І найбільш серцезворушні листи,

that I get on my website

які я отримую через свій вебсайт,

are actually from adolescents

пишуть підлітки, котрі,

hovering on the edge of burnout, pleading with me

балансуючи на межі емоційного вигорання, просять мене

to write to their parents,

написати їхнім батькам,

to help them slow down, to help them get off this

допомогти їм сповільнити темп, зійти

full-throttle treadmill.

з беззупинної бігової доріжки.

But thankfully, there is a backlash there in parenting as well,

Але, на щастя, з боку батьків теж є невдоволення.

and you're finding that, you know, towns in the United States

Деякі міста в Штатах

are now banding together and banning extracurriculars

організовуються, щоб заборонити позакласні заходи

on a particular day of the month, so that people can,

в певний день місяця, щоб люди могли

you know, decompress and have some family time, and slow down.

розслабитися, побути з сім'єю і відпочити.

Homework is another thing. There are homework bans

Ще одне - домашнє завдання. Його забороняють

springing up all over the developed world

у всіх розвинених країнах.

in schools which had been piling on the homework for years,

Школи, які роками завалювали учнів домашніми завданнями,

and now they're discovering that less can be more.

зараз розуміють, що менша кількість може давати кращі результати.

So there was a case up in Scotland recently

В Шотландії нещодавно був випадок -

where a fee-paying, high-achieving private school

приватна елітна школа

banned homework

заборонила домашнє завдання

for everyone under the age of 13,

для дітей до 13 років,

and the high-achieving parents freaked out and said,

і заможні батьки з переляку заявили:

"What are you -- you know, our kids will fall" -- the headmaster said,

"Що ви робите? Наші діти будуть відставати", а директор сказав:

"No, no, your children need to slow down at the end of the day."

"Ні, ні, вашим дітям треба відпочивати наприкінці дня."

And just this last month, the exam results came in,

І ось минулого місяця екзамени показали,

and in math, science, marks went up 20 percent

що оцінки з математики, природничих наук підвищилися в середньому

on average last year.

на 20 відсотків порівняно з минулим роком.

And I think what's very revealing is that

Дуже показовим є те, що

the elite universities, who are often cited as the reason

елітні університети, які є часто причиною того,

that people drive their kids and hothouse them so much,

що батьки возять своїх дітей і занадто опікуються ними,

are starting to notice the caliber of students

починають помічати, що рівень їхніх студентів

coming to them is falling. These kids have wonderful marks;

падає. Ці діти мають чудові оцінки;

they have CVs jammed with extracurriculars,

сила-силенна позакласних видів роботи у їхніх резюме

to the point that would make your eyes water.

зворушила б вас.

But they lack spark; they lack

Але їм бракує іскорки. Бракує

the ability to think creatively and think outside --

здатності творчо і нестандартно мислити -

they don't know how to dream. And so what these Ivy League schools,

вони не вміють мріяти. Тож ці університети Ліги Плюща,

and Oxford and Cambridge and so on, are starting to send a message

а також Оксфорд і Кембрідж і т.д починають радити

to parents and students that they need to put on the brakes a little bit.

батькам і студентам трохи пригальмувати.

And in Harvard, for instance, they send out

В Гарварді, наприклад, розсилають

a letter to undergraduates -- freshmen --

листи першокурсникам - новачкам -

telling them that they'll get more out of life, and more out of Harvard,

кажучи про те, що вони отримають більше задоволення від життя в Гарварді,

if they put on the brakes, if they do less,

якщо пригальмують, будуть займатися повільніше,

but give time to things, the time that things need,

виділятимуть більше часу на ті речі, які цього потребують,

to enjoy them, to savor them.

щоб отримати насолоду, відчути смак.

And even if they sometimes do nothing at all.

І навіть, якщо вони взагалі нічого не робитимуть.

And that letter is called -- very revealing, I think --

Той лист називався - дуже показово, я думаю -

"Slow Down!" -- with an exclamation mark on the end.

"Не кваптесь!" -- із знаком оклику в кінці.

So wherever you look, the message, it seems to me, is the same:

Отож, куди не поглянь, ідея, як на мене, одна і та ж:

that less is very often more,

"менше" - це дуже часто "більше",

that slower is very often

а повільніше - дуже часто

better. But that said, of course,

краще. Але, звісно,

it's not that easy to slow down, is it?

сповільнити темп не так легко, правда?

I mean, you heard that I got a speeding ticket

Я маю на увазі, що мене оштрафували за перевищення швидкості,

while I was researching my book on the benefits of slowness,

коли я працював над моєю книгою про переваги неквапливості,

and that's true, but that's not all of it.

і це правда, але ще не все.

I was actually en route to a dinner

Насправді, я тоді їхав на вечерю,

held by Slow Food at the time.

організовану представниками руху за повільне харчування.

And if that's not shaming enough, I got that ticket in Italy.

Якщо це ще не досить соромно, то мене оштрафували в Італії.

And if any of you have ever driven on an Italian highway,

Якщо хтось із вас коли-небудь їхав по італійському шосе,

you'll have a pretty good idea of how fast I was going.

то ви собі уявляєте, як зашвидко я рухався.

(Laughter)

(Сміх)

But why is it so hard to slow down?

Але чому так важко збавити темп?

I think there are various reasons.

Гадаю, є різні причини.

One is that speed is fun, you know, speed is sexy.

По-перше, швидкість - це весело, швидкість - це сексуально.

It's all that adrenaline rush. It's hard to give it up.

Це прилив адреналіну. Від цього важко відмовитися.

I think there's a kind of metaphysical dimension --

Я думаю, тут є метафізичний аспект -

that speed becomes a way of walling ourselves off

швидкість дає можливість відгородитися

from the bigger, deeper questions.

від більших, глибших питань.

We fill our head with distraction, with busyness,

Ми відволікаємо, завантажуємо себе,

so that we don't have to ask,

так що вже не питаємо:

am I well? Am I happy? Are my children growing up right?

Чи мені добре? Чи я щасливий? Чи я правильно виховую своїх дітей?

Are politicians making good decisions on my behalf?

Чи правильні рішення приймають політики від мого імені?

Another reason -- although I think, perhaps, the most powerful reason --

Друга причина - я думаю, найвагоміша -

why we find it hard to slow down is the cultural taboo

чому нам важко сповільнити темп - це табу нашої культури,

that we've erected against slowing down.

яке ми створили проти повільності.

"Slow" is a dirty word in our culture.

"Повільний" - непристойне слово в нашій культурі.

It's a byword for "lazy," "slacker,"

Це синонім ліні, халтури,

for being somebody who gives up.

характеристика слабовільної людини.

You know, "he's a bit slow." It's actually synonymous

Знаєте, "він трохи повільний" фактично означає

with being stupid.

"він трохи тупий."

I guess what the Slow Movement -- the purpose of the Slow Movement,

Гадаю, що мета руху за неквапливість,

or its main goal, really, is to tackle that taboo,

його головна ціль, насправді - зняти це табу

and to say that yes,

і сказати: так,

sometimes slow is not the answer,

іноді "повільний" - це не відповідь,

that there is such a thing as "bad slow."

і є таке поняття, як "шкідлива повільність."

You know, I got stuck on the M25,

Знаєте, я нещодавно застряг на M25 -

which is a ring road around London, recently,

кільцевій дорозі довкола Лондона -

and spent three-and-a-half hours there. And I can tell you,

і змарнував там три з половиною години. І я вам скажу,

that's really bad slow.

що це дійсно "шкідлива повільність."

But the new idea,

Але нова ідея,

the sort of revolutionary idea, of the Slow Movement,

свого роду революційна ідея руху за неквапливість

is that there is such a thing as "good slow," too.

полягає в тому, що є ще "корисна повільність".

And good slow is, you know, taking the time

Корисна повільність - це неквапливий

to eat a meal with your family, with the TV switched off.

обід зі своєю сім'єю, без телевізора.

Or taking the time to look at a problem from all angles

Це неквапливий розгляд проблеми з усіх сторін

in the office to make the best decision

в офісі, щоб прийняти найкраще рішення

at work.

стосовно роботи.

Or even simply just taking the time

Або навіть просто час, виділений

to slow down

для того, щоб сповільнити темп,

and savor your life.

відчути смак життя.

Now, one of the things that I found most uplifting

Найбільш оптимістичним для мене

about all of this stuff that's happened around the book

у всьому тому галасі довкола моєї книги

since it came out, is the reaction to it.

з того часу, як вона вийшла, була реакція на неї.

And I knew that when my book on slowness came out,

Я знав, що коли вийде моя книга про повільність,

it would be welcomed by the New Age brigade,

вона сподобається людям нового покоління,

but it's also been taken up, with great gusto,

але вона також була прийнята з великим ентузіазмом

by the corporate world -- you know,

і в корпоративному світі - наприклад,

business press, but also

діловою пресою, і також

big companies and leadership organizations.

великими компаніями і організаціями з розвитку лідерства.

Because people at the top of the chain, people like you, I think,

Бо люди "на верхівці", такі як ви,

are starting to realize that there's too much

починають усвідомлювати, що є забагато

speed in the system,

швидкості у системі,

there's too much busyness, and it's time to find,

забагато зайнятості, і що прийшов час відшукати

or get back to that lost art of shifting gears.

або повернутися до забутого вміння перемикати передачі.

Another encouraging sign, I think,

Іншим обнадійливим знаком, я думаю,

is that it's not just in the developed world

є те, що не тільки розвинені країни

that this idea's been taken up. In the developing world,

підхопили цю ідею. Країни, що розвиваються,

in countries that are on the verge of making that leap

які знаходяться на межі свого стрибка в розвитку

into first world status -- China, Brazil,

до світового рівня - Китай, Бразилія,

Thailand, Poland, and so on --

Таїланд, Польща та інші -

these countries have embraced the idea of the Slow Movement,

ці країни теж підхопили ідею руху за неквапливість,

many people in them, and there's a debate going on

багато людей її підхоплюють, дискутують

in their media, on the streets.

в ЗМІ, на вулицях.

Because I think they're looking at the West, and they're saying,

Мені здається, вони дивляться на захід і кажуть:

"Well, we like that aspect of what you've got,

"Так, нам подобається така ідея,

but we're not so sure about that."

але ми не впевнені щодо її реалізації."

So all of that said, is it,

Тож справді,

I guess, is it possible?

чи можливо це?

That's really the main question before us today. Is it possible

Це справді найголовніше питання, що стоїть перед нами зараз. Чи можливо

to slow down? And

пригальмувати? І я

I'm happy to be able to say to you

щасливий, що можу повідомити вам

that the answer is a resounding yes.

відповідь - гучне ТАК.

And I present myself as Exhibit A,

І я демонструю себе в ролі першого експоната,

a kind of reformed and rehabilitated

як приклад зміненого і відновленого

speed-aholic.

швидкоголіка.

I still love speed. You know, I live in London,

Я досі люблю швидкість. Живучи в Лондоні

and I work as a journalist,

і працюючи журналістом,

and I enjoy the buzz and the busyness,

я люблю активність і зайнятість,

and the adrenaline rush that comes from both of those things.

і прилив адреналіну від цього.

I play squash and ice hockey,

Я граю в сквош і в хокей,

two very fast sports, and I wouldn't give them up for the world.

це два дуже швидкі види спорту і я не кину їх нізащо в світі.

But I've also, over the last year or so,

Але я також за останній рік чи десь так,

got in touch with my inner tortoise.

налагодив зв'язок з моєю внутрішньою черепахою.

(Laughter)

(Сміх)

And what that means is that

Я маю на увазі те, що

I no longer

я більше

overload myself gratuitously.

не перевантажую себе безпричинно.

My default mode is no longer

В звичному стані я більше

to be a rush-aholic.

не швидкоголік.

I no longer hear

Я більше не чую

time's winged chariot drawing near,

цокання годинника в голові,

or at least not as much as I did before.

або, принаймні, не так часто як раніше.

I can actually hear it now, because I see my time is ticking off.

Зараз я його чую, бо бачу, що мій час справді закінчується.

І в результаті,

And the upshot of all of that is that

I actually feel a lot happier, healthier,

я почуваю себе набагато щасливішим, здоровішим,

more productive than I ever have.

продуктивнішим, ніж коли-небудь.

I feel like I'm living

Я відчуваю, що живу

my life rather than actually just racing through it.

своїм життям, а не мчу крізь нього.

And perhaps, the most important

І, можливо, найважливішим

measure of the success of this

критерієм успіху є

is that I feel that my relationships are a lot deeper,

те, що мої стосунки стали набагато глибшими,

richer, stronger.

багатшими, сильнішими.

And for me, I guess, the litmus test

Для мене, лакмусовим папірцем

for whether this would work, and what it would mean,

успіху і значення цієї ідеї

was always going to be bedtime stories, because that's sort of where

зажди було читання синові на ніч, тому що з цього

the journey began. And there too the news is

все почалося. І тут новини теж

rosy. You know,

радісні. Знаєте,

at the end of the day, I go into my son's room.

наприкінці дня я заходжу до сина в кімнату.

I don't wear a watch. I switch off my computer,

Я не маю при собі годинника. Я вимикаю комп'ютер,

so I can't hear the email pinging into the basket,

так що не чую, як приходить пошта,

and I just slow down to his pace and we read.

і просто підлаштовуюсь під його ритм, і ми читаємо.

And because children have their own tempo and internal clock,

Бо діти мають свій темп і внутрішній годинник,

they don't do quality time,

їм не потрібен якийсь особливий час,

where you schedule 10 minutes for them to open up to you.

де ви виділятимете їм 10 хвилин на відверту розмову.

They need you to move at their rhythm.

Вони хочуть, щоб ви рухались в їхньому ритмі.

I find that 10 minutes into a story, you know,

В мене ці 10 хвилин настають під час читання, коли

my son will suddenly say, "You know,

син раптово каже: "Знаєш,

щось сталось сьогодні на майданчику, і я засмутився."

something happened in the playground today that really bothered me."

And we'll go off and have a conversation on that.

І ми відволікаємось і говоримо про це.

And I now find that bedtime stories

Зараз я розумію, що казки на ніч

used to be

колись були

a box on my to-do list, something that I dreaded,

пунктом у моє списку справ, який мене дратував,

because it was so slow and I had to get through it quickly.

бо був такий повільний, що мені хотілось швидко проскочити через нього.

It's become my reward at the end of the day,

Зараз це стало моєю нагородою в кінці дня,

something I really cherish.

тим, що я справді ціную.

And I have a kind of Hollywood ending

В мене є такий собі "хепі-енд"

to my talk this afternoon,

до моєї розповіді сьогодні,

which goes a little bit like this:

ось послухайте:

a few months ago, I was getting ready to go on

кілька місяців тому, я збирався вирушити

another book tour, and I had my bags packed.

в інше турне з моєю книгою і вже спакував валізи.

I was downstairs by the front door, and I was waiting for a taxi,

Я стояв внизу біля вхідних дверей і чекав на таксі.

and my son came down the stairs and

Мій син спустився сходами,

he'd made a card for me. And he was carrying it.

тримаючи в руках листівку, яку зробив для мене.

He'd gone and stapled two cards, very like these, together,

Він скріпив дві картки ось так, разом,

and put a sticker of his favorite

і наклеїв наклейку зі своїм улюбленим

character, Tintin, on the front.

героєм, Тінтіном, зверху.

And he said to me,

І він сказав мені,

or he handed this to me, and I read it,

точніше, протягнув мені її, і я прочитав:

and it said, "To Daddy, love Benjamin."

"Для татка, люблю, Бенджамін."

And I thought, "Aw, that's really sweet.

І я подумав: "Ах, як це мило.

Is that a good luck on the book tour card?"

Це листівка з побажанням удачі в турне?"

And he said, "No, no, no, Daddy -- this is a card

А він сказав: "Ні, ні, ні, татку -- це листівка

for being the best story reader in the world."

за те, що ти - найкращий читач казок у світі."

And I thought, "Yeah, you know, this slowing down thing really does work."

І я подумав: "Так, мабуть, ця штука зі сповільненням справді працює."

Дуже вам дякую.

Thank you very much.