Chip Conley: Measuring what makes life worthwhile

Перекладач: Inna Ponomarenko Утверджено: Mariana Kukhtyn

I'm going to talk about the simple truth in leadership

Я буду говорити про просту правду у лідерстві

in the 21st century.

в 21-му сторіччі.

In the 21st century, we need to actually look at --

У 21-му сторіччі нам потрібно поглянути --

and what I'm actually going to encourage you to consider today --

і це як раз те, до чого я спонукатиму вас сьогодні --

is to go back to our school days

на те, як у наші шкільні роки

when we learned how to count.

нас навчали рахувати.

But I think it's time for us to think about what we count.

Але я насправді вважаю, що прийшов час подумати, а що ми взагалі рахуємо.

Because what we actually count

Тому що те, що ми рахуємо

truly counts.

має велике значення.

Let me start by telling you a little story.

Дозвольте почати з невеличкої історії.

This is Van Quach.

Це Ван Куач.

She came to this country in 1986 from Vietnam.

Вона приїхала до цієї країни у 1986 році з В'єтнаму.

She changed her name to Vivian

Вона змінила своє ім'я на Вівіан.

because she wanted to fit in here in America.

тому що вона хотіла інтегруватися в наше суспільство.

Her first job was at an inner-city motel

Її перша робота була у мотелі у центрі міста

in San Francisco as a maid.

у Сан-Франциско в якості покоївки.

I happened to buy that motel

Трапилося, що я купив цей мотель.

about three months after Vivian started working there.

десь за 3 місяця після того, як Вівіан почала там працювати.

So Vivian and I have been working together for 23 years.

Так Вівіан і я працюємо разом вже 23 роки.

With the youthful idealism of a 26-year-old,

З юнацьким ідеалізмом 26-річної людини

in 1987,

у 1987

I started my company and I called it Joie de Vivre,

я започаткував свою власну компанію і назвав її Joie de Vivre (Радість Життя),

a very impractical name,

дуже непрактична назва,

because I actually was looking to create joy of life.

тому що я насправді хотів створити радість життя.

And this first hotel that I bought, motel,

І цей перший мотель, що я купив,

was a pay-by-the-hour, no-tell motel

був непримітним мотелем з погодинною оплатою

in the inner-city of San Francisco.

у місті Сан-Франциско.

As I spent time with Vivian,

В процесі роботи з Вівіан,

I saw that she had sort of a joie de vivre

я звернув увагу на те, що вона мала цю саму joie de vivre

in how she did her work.

і це проявлялося в її роботі.

It made me question and curious:

Мені зробилося цікаво:

How could someone actually find joy

Як хтось може знаходити задоволення

in cleaning toilets for a living?

у прибиранні туалетів в якості професії?

So I spent time with Vivian, and I saw that

Тож я провів деякий час з Вівіан, і я побачив, що

she didn't find joy in cleaning toilets.

що радість вона знаходила не у прибиранні туалетів.

Her job, her goal and her calling

Її робота, її ціль та її покликання

was not to become the world's greatest toilet scrubber.

полягали не у тому, щоб стати кращою у світі прибиральницею туалетів.

What counts for Vivian was the emotional connection

Що мало значення для Вівіан - так це той емоційний зв'язок,

she created with her fellow employees and our guests.

що вона створювала з її колегами та нашими клієнтами.

And what gave her inspiration and meaning

Що надавало їй натхнення і змісту,

was the fact that she was taking care of people

це був той факт, що вона дбала про людей,

who were far away from home.

які були далеко від свого дому.

Because Vivian knew what it was like to be far away from home.

Тому що Вівіан знала, що це означає - бути далеко від дому.

That very human lesson,

Цей дуже людяний урок,

more than 20 years ago,

більше, ніж 20 років тому,

served me well during the last

був дуже корисний для мене впродовж

economic downturn we had.

останнього економічного спаду, що ми мали.

In the wake of the dotcom crash and 9/11,

Під час обвалу Інтернет-ринку і 11-го вересня 2001 року

San Francisco Bay Area hotels

готелі у бухті Сан-Франциско

went through the largest percentage revenue drop

втратили рекордний відсоток своїх доходів

in the history of American hotels.

в історії Американських готелів.

We were the largest operator of hotels in the Bay Area,

Ми були найбільшим оператором готелів у бухті Сан-Франциско,

so we were particularly vulnerable.

і тому ми були особливо вразливими.

But also back then,

Але ж саме у цей час,

remember we stopped eating French fries in this country.

пам`ятаєте, ми припинили їсти картоплю-фрі у цій країні.

Well, not exactly, of course not.

Ну, не зовсім так. Авжеж ні.

We started eating "freedom fries,"

Ми почали їсти "картоплю свободи".

and we started boycotting anything that was French.

Ми почали бойкотувати усе французьке.

Well, my name of my company, Joie de Vivre --

Ім'я моєї компанії - французьке Joie de Vivre.

so I started getting these letters

Тож я почав отримувати листи

from places like Alabama and Orange County

з таких місць як Алабама та Округ Оріндж,

saying to me that they were going to boycott my company

які сповіщали мене про те, що вони мають намір бойкотувати мою компанію

because they thought we were a French company.

тому що вони вважали, що ми були французькою компанією.

And I'd write them back, and I'd say, "What a minute. We're not French.

І я відповідав на ці листи, говорячи, "Зачекайте хвилинку. Ми не французи.

We're an American company. We're based in San Francisco."

Ми - американська компанія. Наш головний офіс - У Сан-Франциско."

And I'd get a terse response: "Oh, that's worse."

І я отримував короткі відповіді: "О, це ще гірше."

(Laughter)

(Сміх)

So one particular day

Одного дня,

when I was feeling a little depressed and not a lot of joie de vivre,

коли я почувався трохи депресивно і не дуже "joie de vivre",

I ended up in the local bookstore around the corner from our offices.

я заглянув до місцевої книгарні, за рогом від нашого офісу.

And I initially ended up in the business section of the bookstore

І я одразу пішов до секції з бізнес-книгами

looking for a business solution.

у пошуках бізнес-рішення.

But given my befuddled state of mind, I ended up

Але, з огляду на мій спантеличений стан, я опинився

in the self-help section very quickly.

у відділі з книгами із самовдосконалення, досить швидко.

That's where I got reacquainted with

Саме тоді я заново познайомився

Abraham Maslow's "hierarchy of needs."

з ієрархією потреб Абрахама Маслоу.

I took one psychology class in college,

Ще у коледжі я проходив курс психології,

and I learned about this guy, Abraham Maslow,

і ми вивчали цього хлопця, Абрахама Маслоу,

as many of us are familiar with his hierarchy of needs.

як і багато з нас знайомі з його "ієрархією потреб".

But as I sat there for four hours,

Але ж коли я просидів 4 години у тій книгарні,

the full afternoon, reading Maslow,

весь післяобідній час, читаючи Маслоу,

I recognized something

Я насправді зрозумів дещо, що

that is true of most leaders.

характерно для більшості лідерів.

One of the simplest facts in business

І один з найпростіших фактів у бізнесі

is something that we often neglect,

яким ми часто нехтуємо.

and that is that we're all human.

А саме те, що ми всі - люди.

Each of us, no matter what our role is in business,

І кожний з нас, незалежно від нашої ролі у бізнесі,

has some hierarchy of needs

має власну ієрархію потреб

in the workplace.

на роботі.

So as I started reading more Maslow,

Тож по мірі того, як я став читати більше Маслоу,

what I started to realize is that

я став усвідомлювати, що

Maslow, later in his life,

Маслоу - пізніше у житті -

wanted to take this hierarchy for the individual

хотів взяти ієрархію для окремої особистості

and apply it to the collective,

та застосувати її до колективу,

to organizations and specifically to business.

до організації, а також конкретно до бізнесу.

But unfortunately, he died prematurely in 1970,

Але на жаль, він помер у 1970.

and so he wasn't really able to live that dream completely.

Тож він не мав можливості здійснити цю мрію до кінця.

So I realized in that dotcom crash

У тому обвалі Інтернет-ринку я усвідомив,

that my role in life was to channel Abe Maslow.

що моя роль у житті - це доробити справу Маслоу.

And that's what I did a few years ago

І те, що я зробив декілька років назад - я

when I took that five-level hierarchy of needs pyramid

взяв 5-рівневу піраміду потреб

and turned it into what I call the transformation pyramid,

і зробив з неї те, що я називаю Трансформаційною пірамідою,

which is survival, success and transformation.

що містить виживання, успіх і трансформацію.

It's not just fundamental in business, it's fundamental in life.

Це фундаментальна основа не тільки для бізнесу, це фундаментальна основа для життя.

And we started asking ourselves the questions

І ми почали задавати самі собі питання

about how we were actually addressing

про те, як ми працюємо для досягнення

the higher needs, these transformational needs

найвищих потреб, трансформаційних потреб

for our key employees in the company.

для ключових працівників у компанії.

These three levels of the hierarchy needs

Ці три рівні ієрархічних потреб

relate to the five levels

насправді співвідносяться з п'ятьма рівнями

of Maslow's hierarchy of needs.

ієрархії потреб Маслоу.

But as we started asking ourselves about how we were addressing

Але ж коли ми почали працювати

the higher needs of our employees and our customers,

над досягненням вищих потреб наших працівників і клієнтів,

I realized we had no metrics.

я усвідомив, що у нас немає апарату для їхнього виміру.

We had nothing that actually could tell us whether we were actually getting it right.

Не було показників, які б повідомили нас, чи у нас все добре.

So we started asking ourselves:

Тож ми почали ставити перед собою питання:

What kind of less obvious metrics

яка менш очевидна метрика

could we use to actually evaluate

може бути застосована для оцінки

our employees' sense of meaning,

почуття сенсу наших працівників

or our customers' sense of emotional connection with us?

або виміру рівня емоційного зв'язку між нами та нашими клієнтами?

For example, we actually started asking our employees,

Наприклад, ми почали питати своїх працівників,

do they understand the mission of our company,

чи розуміють вони місію компанії,

and do they feel like they believe in it,

чи вірять вони в неї,

can they actually influence it,

чи можуть вони впливати на неї,

and do they feel that their work actually has an impact on it?

і чи відчувають вони, що їхня робота є частиною цієї віри?

We started asking our customers,

І ми почали питати наших клієнтів,

did they feel an emotional connection with us,

чи вони відчувають емоційний зв'язок з нами,

in one of seven different kinds of ways.

в один з семи різних способів.

Miraculously, as we asked these questions

Дивовижно, але постановка цих питань

and started giving attention higher up the pyramid,

сконцентрувала нашу увагу на вищих рівнях піраміди,

what we found is we created more loyalty.

і ми усвідомили, що ми створили більше лояльності.

Our customer loyalty skyrocketed.

Лояльність клієнтів злетіла до небес.

Our employee turnover dropped

Ротація кадрів знизилася

to one-third of the industry average,

до 1/3 від середнього показника по індустрії.

and during that five year dotcom bust,

Впродовж п'ятирічного падіння Інтернет ринку

we tripled in size.

ми виросли у розмірах втричі.

As I went out and started spending time with other leaders out there

Коли я почав проводити час з нашими лідерами на місцях

and asking them how they were getting through that time,

і питати у них, як вони маються у скрутний час,

what they told me over and over again

те, що я чув у відповідь знов і знов

was that they just manage what they can measure.

було, що вони управляють лише тим, що вони можуть виміряти.

What we can measure is that tangible stuff

Те, що ми в змозі виміряти - це той відчутний матеріал,

at the bottom of the pyramid.

на самому дні піраміди.

They didn't even see the intangible stuff

Вони навіть не бачать невідчутного матеріалу

higher up the pyramid.

вище у піраміді.

So I started asking myself the question:

І я почав задавати собі питання:

How can we get leaders to start valuing the intangible?

Що я можу зробити, щоб лідери почали оцінювати нематеріальні речі?

If we're taught as leaders to just manage what we can measure,

Якщо нас як лідерів навчили керувати лише тим, що можна виміряти,

and all we can measure is the tangible in life,

і усе, що ми можемо виміряти - це матеріальні речі у житті,

we're missing a whole lot of things at the top of the pyramid.

ми пропускаємо багато речей на вершині піраміди.

So I went out and studied a bunch of things,

Я почав досліджувати багато матеріалів.

and I found a survey that showed

І я знайшов дослідження, яке говорить, що

that 94 percent

94%

of business leaders worldwide

бізнес-лідерів у всьому світі

believe that the intangibles are important in their business,

вірять, що саме нематеріальні речі відіграють найбільшу роль у їхньому бізнесі,

things like intellectual property,

такі речі, як інтелектуальна власність,

their corporate culture, their brand loyalty,

корпоративна культура, лояльність до бренду.

and yet, only five percent of those same leaders

При цьому, лише 5% тих самих лідерів

actually had a means of measuring the intangibles in their business.

насправді мали засоби для виміру цих нематеріальних речей.

So as leaders, we understand

Тож ми як лідери розуміємо

that intangibles are important,

важливість нематеріальних речей,

but we don't have a clue how to measure them.

але не маємо уяви про те, як їх вимірювати.

So here's another Einstein quote:

Тож ось одна цитата Ейнштейна:

"Not everything that can be counted counts,

"Не все, що можна порахувати, має значення,

and not everything that counts can be counted."

і не все, що має значення, можна порахувати".

I hate to argue with Einstein,

Ненавиджу сперечатися з Ейнштейном,

but if that which is most valuable

але якщо найбільш цінне

in our life and our business

у нашому житті і бізнесі

actually can't be counted or valued,

не може бути виміряно чи оцінено,

aren't we going to spend our lives

чи не приречені ми провести наше життя

just mired in measuring the mundane?

у вимірах тільки очевидних речей?

It was that sort of heady question about what counts

Саме таким питанням я задавався,

that led me to take my CEO hat off for a week

і воно змусило мене закинути на тиждень посаду головного виконавчого директора

and fly off to the Himalayan peaks.

і полетіти на піки Гімалаїв.

I flew off to a place that's been shrouded in mystery for centuries,

Я полетів до місця, що було оточено таємницями впродовж сторіч,

a place some folks call Shangri-La.

місце, яке деякі називають Шангрі ла.

It's actually moved from the survival base of the pyramid

Воно просунулося з рівня виживання у піраміді

to becoming a transformational

до рівня трансформаційної

role model for the world.

рольової моделі для всього світу.

I went to Bhutan.

Я поїхав до Бутану.

The teenage king of Bhutan was also a curious man,

Король-тінейджер Бутану був також допитливим чоловіком,

but this was back in 1972,

це було ще у 1972,

when he ascended to the throne

коли він зійшов до трону

two days after his father passed away.

через 2 дні після смерті батька.

At age 17, he started asking the kinds of questions

У 17-річному віці він почав задавати такі питання

that you'd expect of someone with a beginner's mind.

які ви очікували б від людини-новачка.

On a trip through India,

У подорожі Індією

early in his reign as king,

на початку свого правління

he was asked by an Indian journalist

індійський журналіст спитав його

about the Bhutanese GDP,

про ВВП Бутану,

the size of the Bhutanese GDP.

його розмір.

The king responded in a fashion

І король відповів у такий спосіб,

that actually has transformed us four decades later.

який трансформував нас десятиріччя опісля.

He said the following, he said: "Why are we so obsessed

Він сказав наступне: "Чому ми всі так одержимі

and focused with gross domestic product?

і фокусуємося на валовому внутрішньому продукті?

Why don't we care more about

Чому ми не дбаємо про

gross national happiness?"

валове національне щастя?"

Now, in essence, the king was asking us to consider

По-суті, король запропонував нам розглянути

an alternative definition of success,

альтернативну дефініцію успіху,

what has come to be known as

ту, що стала відомою під абревіатурою

GNH, or gross national happiness.

GNH, або Валове Національне Щастя.

Most world leaders didn't take notice,

Більшість світових лідерів не звернули на це увагу,

and those that did thought this was just "Buddhist economics."

а ті, хто звернули, подумали, що це лише "Буддійська економіка".

But the king was serious.

Але король мав це на увазі серйозно.

This was a notable moment,

І це був по визначний момент,

because this was the first time a world leader

тому що уперше світовий лідер

in almost 200 years

- за останні 200 років -

had suggested

запропонував

that intangible of happiness --

що нематеріальна суть щастя --

that leader 200 years ago,

пам'ятаймо, що іншим лідером 200 років тому,

Thomas Jefferson with the Declaration of Independence --

був Томас Джефферсон з Декларацією Незалежності --

200 years later,

тож 200 років опісля

this king was suggesting that intangible of happiness

цей король пропонував, що нематеріальна суть щастя

is something that we should measure,

- це те, що ми повинні вимірювати,

and it's something we should actually value

і те, що ми повинні цінити

as government officials.

як керівники.

For the next three dozen years as king,

У наступні три десятиріччя в якості короля,

this king actually started measuring

цей король насправді почав вимірювати

and managing around happiness in Bhutan --

і керувати рівнем щасливості у Бутані.

including, just recently, taking his country

Включаючи, зовсім нещодавню трансформацію країни з

from being an absolute monarchy to a constitutional monarchy

абсолютної монархії до конституційної

with no bloodshed, no coup.

без кровопролиття та переворотів.

Bhutan, for those of you who don't know it,

Бутан, для тих, хто не знає,

is the newest democracy in the world, just two years ago.

це наймолодша демократія у світі

So as I spent time with leaders in the GNH movement,

Я провів деякий час з людьми у русі GNC,

I got to really understand what they're doing.

і мав дійсно розібратись, що вони насправді роблять.

And I got to spend some time with the prime minister.

І я провів деякий час з прем'єр-міністром країни.

Over dinner, I asked him an impertinent question.

Під час обіду, я задав йому зухвале питання.

I asked him,

я спитав,

"How can you create and measure

"Як ви можете створити і вимірювати

something which evaporates --

щось, що випаровується,

in other words, happiness?"

іншими словами, щастя?"

And he's a very wise man, and he said,

Він дуже мудрий чоловік, і він відповів,

"Listen, Bhutan's goal is not to create happiness.

"Слухайте, ціль Бутана - не створювати щастя.

We create the conditions for happiness to occur.

Ми створюємо умови для того, щоб щастя з`являлося.

In other words, we create a habitat of happiness."

Іншими словами, ми створюємо сферу проживання для щастя".

Wow, that's interesting.

Вау. Це дуже цікаво.

He said that they have a science behind that art,

Він також сказав, що за цим мистецтвом стоїть наука.

and they've actually created four essential pillars,

І вони дійсно створили 4 необхідні основи,

nine key indicators

9 ключових індикаторів

and 72 different metrics

і 72 різноманітних метрики

that help them to measure their GNH.

що допомагають вимірювати їхнє GNH.

One of those key indicators is:

Насправді, одним з цих ключових індикаторів є:

How do the Bhutanese feel about

Як Бутанці відчуваються з приводу

how they spend their time each day?

того, як вони проводять час кожного дня?

It's a good question. How do you feel about

Це гарне питання. Як ви почуваєтеся з

how you spend your time each day?

цього приводу?

Time is one of the scarcest resources

Час - один з найдефіцитніших ресурсів

in the modern world.

в сучасному світі.

And yet, of course,

Але ж, звичайно,

that little intangible piece of data

цей маленький нематеріальний шматочок інформації

doesn't factor into our GDP calculations.

не враховується при підрахунку нашого ВВП.

As I spent my week up in the Himalayas,

Після мого тижня у Гімалаях,

I started to imagine

я насправді почав уявляти

what I call an emotional equation.

те, що я називаю емоційним урівноваженням.

And it focuses on something I read long ago

Воно фокусується на чомусь, що я прочитав давно,

from a guy named Rabbi Hyman Schachtel.

у автора на ім'я Раввін Хіман Шехтель.

How many know him? Anybody?

Як багато з вас знають про нього? Хоч хтось?

1954, he wrote a book called "The Real Enjoyment of Living,"

В 1954 він написав книгу "Справжнє Задоволення від Життя".

and he suggested that happiness

і він запропонував, що щастя

is not about having what you want;

не означає мати, що ти хочеш,

instead, it's about wanting what you have.

Навпаки, це означає хотіти те, що ти маєш.

Or in other words, I think the Bhutanese believe

Іншими словами, я думаю, що бутанці вірять,

happiness equals wanting what you have --

щастя дорівнює бажанню того, що ти маєш --

imagine gratitude --

уявіть подяку --

divided by having what you want --

поділену на мати, що хотіти --

gratification.

винагороду.

The Bhutanese aren't on some aspirational treadmill,

Бутанці не перебувають на такому собі тренажері бажань,

constantly focused on what they don't have.

фокусуючись постійно на тому, чого у них немає.

Their religion, their isolation,

Їхня релігія, їхня ізоляція,

their deep respect for their culture

їхня глибока повага до їхньої культури

and now the principles of their GNH movement

і зараз принципи їхнього GNH руху

all have fostered a sense of gratitude

все це сприяло появі відчуття вдячності

about what they do have.

за те, що у них є.

How many of us here, as TEDsters in the audience,

Як багато з нас, ТЕДстерів у цій аудиторії,

spend more of our time

проводить більше часу

in the bottom half of this equation, in the denominator?

у нижній частині цього рівняння - у знаменнику?

We are a bottom-heavy culture

Ми - культура з акцентом на нижню частину,

in more ways than one.

більше, ніж в одному сенсі.

(Laughter)

(Сміх)

The reality is, in Western countries,

Реальність наступна - у Західних країнах

quite often we do focus on the pursuit of happiness

ми досить часто фокусуємося на переслідуванні щастя

as if happiness is something that we have to go out --

неначебто щастя - це щось, що існує ззовні --

an object that we're supposed to get, or maybe many objects.

об'єкт, який нам слід отримати, чи, мабуть, багато об'єктів.

Actually, in fact, if you look in the dictionary,

Якщо ви заглянете до словника,

many dictionaries define pursuit

різні словники визначають переслідування

as to "chase with hostility."

як "гонитва з ворожістю".

Do we pursue happiness with hostility?

Ми переслідуємо щастя з ворожістю?

Good question. But back to Bhutan.

Гарне запитання. Але знову до Бутану.

Bhutan's bordered on its north and south

Бутан на півночі і півдні межує з

by 38 percent of the world's population.

38% населення земної кулі.

Could this little country,

Чи може ця маленька країна,

like a startup in a mature industry,

як старт-ап в зрілій індустрії,

be the spark plug that influences

бути іскрою, що впливає

a 21st century

на 21 сторіччя

of middle-class in China and India?

середнього класу Китаю та Індії?

Bhutan's created the ultimate export,

Бутан створив цілу експортну категорію,

a new global currency of well-being,

нову глобальну валюту благоденствування.

and there are 40 countries around the world today

Є 40 країн у світі сьогодні,

that are studying their own GNH.

які досліджують свої власні GNH.

You may have heard, this last fall

Можливо, ви чули, цієї осені,

Nicolas Sarkozy in France

Ніколя Саркозі у Франції,

announcing the results of an 18-month study

оприлюднив результати 18-місячного дослідження

by two Nobel economists,

що виконали два Нобелівські лауреати з економіки,

focusing on happiness and wellness in France.

що фокусувалася на щасті і добробуті у Франції.

Sarkozy suggested that

Саркозі припустив, що

world leaders should stop

світові лідер повинні зупинити

myopically focusing on GDP

короткозоре фокусування на ВВП

and consider a new index,

і розглянути новий індекс -

what some French are calling a "joie de vivre index."

те, що деякі французи називають "joie de vivre"-індексом.

I like it.

Мені це до вподоби.

Co-branding opportunities.

Можливість для сумісного брендінгу.

Just three days ago, three days ago here at TED,

Тільки три дні тому, тут на ТЕДі

we had a simulcast of David Cameron,

ми мали телеміст з Девідом Камероном,

potentially the next prime minister of the UK,

потенційно наступним прем`єр-міністром Великобританії,

quoting one of my favorite speeches of all-time,

який приводив цитату з однієї з моїх улюблених промов усіх часів,

Robert Kennedy's poetic speech from 1968

поетичного спічу Роберта Кенеді 1968 року,

when he suggested that we're

де він відмітив, що ми

myopically focused on the wrong thing

короткозоро сфокусовані на неправильних речах,

and that GDP is a misplaced metric.

і що ВВП - це недоречна метрика.

So it suggests that the momentum is shifting.

Є підстави вірити, що ми спостерігаємо зрушення з місця.

I've taken that Robert Kennedy quote,

Я взяв цю цитату Роберта Кеннеді

and I've turned it into a new balance sheet for just a moment here.

і зробив її балансом для сьогодняшнього моменту.

This is a collection of things

Це збірка низки речей,

that Robert Kennedy said in that quote.

які Роберт Кеннеді сказав у цій цитаті.

GDP counts everything from air pollution

ВВП враховує усе починаючи із забруднення повітря

to the destruction of our redwoods.

до руйнування наших червоних лісів.

But it doesn't count the health of our children

Але він не враховує здоров'я наших дітей

or the integrity of our public officials.

чи чесність наших публічних чиновників.

As you look at these two columns here,

Якщо ви подивитесь на ці дві колонки,

doesn't it make you feel like it's time for us

чи не відчуваєте ви, що настав час для нас

to start figuring out a new way to count,

почати розробляти новий спосіб виміру,

a new way to imagine

новий спосіб уявляти,

what's important to us in life?

що ж насправді важливо для нас?

(Applause)

(Аплодисменти)

Certainly Robert Kennedy suggested at the end of the speech exactly that.

Звичайно, Роберт Кеннеді запропонував наприкінці своєї промови саме це.

He said GDP "measures everything in short,

Він сказав, що ВВП "вимірює усе,

except that which makes life worthwhile."

окрім того, що робить життя вартим".

Wow.

Вау.

So how do we do that?

Як ми це зробимо?

Let me say one thing we can just start doing

Дозвольте запропонувати одну річ, яку ми зможемо почати робити

ten years from now, at least in this country.

через 10 років, хоча б у цій країні.

Why in the heck in America

Чому, в біса, у Америці

are we doing a census in 2010?

ми робимо перепис населення у 2010.

We're spending 10 billion dollars on the census.

Ми витрачаємо 10 млрд. доларів на цей перепис.

We're asking 10 simple questions -- it is simplicity.

І ми запитуємо 10 простих питань - усе просто.

But all of those questions are tangible.

Але усі ці речі - матеріальні.

They're about demographics.

Про демографію.

They're about where you live, how many people you live with,

Про те, де ви мешкаєте, із скількома людьми ви живете,

and whether you own your home or not.

про те, чи володієте ви домом чи ні.

That's about it.

Все.

We're not asking meaningful metrics.

Ми не питаємо про значимі метрики.

We're not asking important questions.

Ми не запитуємо важливих питань.

We're not asking anything that's intangible.

Ми не запитуємо нічого про нематеріальні речі.

Abe Maslow said long ago

Аб Маслоу сказав давно

something you've heard before, but you didn't realize it was him.

щось, що ви вже чули, але не усвідомлювали, що це були його слова.

He said, "If the only tool you have is a hammer,

Він сказав, "Якщо єдиний інструмент, що ви маєте - це молоток,

everything starts to look like a nail."

усе починає виглядати як цвях".

We've been fooled by our tool.

Ми були введені в оману нашим інструментом.

Excuse that expression.

Вибачте мені за такий вислів.

(Laughter)

(Сміх)

We've been fooled by our tool.

Ми були введені в оману нашим інструментом.

GDP has been our hammer.

ВВП був нашим молотком.

And our nail has been a 19th- and 20th-century

І нашим цвяхом були моделі успіху

industrial-era model of success.

індустріальної ери 19-го і 20-го сторіч.

And yet, 64 percent

При цьому, 64%

of the world's GDP today

світового ВВП сьогодні

is in that intangible industry we call service,

генерується нематеріальної сферою, яку ми називаємо сферою послуг,

the service industry, the industry I'm in.

індустрією послуг - моєю індустрією.

And only 36 percent is in the tangible industries

І тільки 36% ВВП - у матеріальних галузях

of manufacturing and agriculture.

виробництва та сільського господарства.

So maybe it's time that we get a bigger toolbox, right?

Мабуть, настав час, для того щоб ми мали більший набір інструментів, вірно?

Maybe it's time we get a toolbox that

Мабуть настав час завести набір інструментів, який

doesn't just count what's easily counted, the tangible in life,

враховує не тільки те, що можна просто порахувати, матеріальні речі,

but actually counts what we most value,

але і те, що ми найбільше цінимо,

the things that are intangible.

нематеріальні речі.

I guess I'm sort of a curious CEO.

Мабуть, я належу до допитливого виду головних виконавчих директорів.

I was also a curious economics major as an undergrad.

Я також був допитливим студентом економіки у коледжі.

I learned that economists measure everything

І я навчився, що економісти вимірюють усе

in tangible units of production and consumption

в матеріальних одиницях виробництва та споживання

as if each of those tangible units

начебто кожна з цих матеріальних одиниць

is exactly the same.

одна й та ж сама.

They aren't the same.

Але ж вони різні.

In fact, as leaders, what we need to learn

Як лідери ми повинні зрозуміти,

is that we can influence

що ми можемо насправді впливати

the quality of that unit of production

на якість цієї одиниці виробництва

by creating the conditions

за допомогою створення умов

for our employees to live their calling.

для наших працівників жити за їхнім покликанням.

In Vivian's case,

Насправді, у випадку з Вівіан,

her unit of production

її одиниця виробництва

isn't the tangible hours she works,

- це не години, що вона відпрацьовує.

it's the intangible difference she makes

Це нематеріальний позитивний вплив, який вона робить.

during that one hour of work.

протягом цієї години роботи.

This is Dave Arringdale who's actually

Це Дейв Аррінгдейл, який

been a longtime guest at Vivian's motel.

є гостем у мотелі Вівіан протягом багатьох років.

He stayed there a hundred times

Він зупинявся там сотню разів.

in the last 20 years,

в останні 20 років.

and he's loyal to the property because of the relationship

Він лояльний до мотелю через зв'язок що

that Vivian and her fellow employees have created with him.

Вівіан та її колеги побудували з ним.

They've created a habitat of happiness for Dave.

Вони створили місце щастя для Дейва.

He tells me that he can always count

І він мені говорить, що він завжди може покластися

on Vivian and the staff there

на Вівіан і інших людей тут,

to make him feel at home.

які зроблять так, щоб він почувався вдома.

Why is it that

Чому ж

business leaders and investors

бізнес-лідери та інвестори,

quite often don't see the connection

досить часто, не бачать зв'язку

between creating the intangible

між створенням нематеріального

of employee happiness

щастя для працівників

with creating the tangible

і створенням матеріальних

of financial profits in their business?

фінансових прибутків у їхньому бізнесі.

We don't have to choose between

Нам не потрібно вибирати між

inspired employees and sizable profits,

натхненими працівниками і значними прибутками

we can have both.

Ми може мати ці дві речі одночасно.

In fact, inspired employees quite often

Насправді, натхнені працівники, досить часто,

help make sizable profits, right?

допомагають отримати значні прибутки, так.

So what the world needs now,

Тож що потрібно світу зараз -

in my opinion,

на мою думку,

is business leaders and political leaders

це бізнес-лідери і політичні лідери,

who know what to count.

які знають, що рахувати.

We count numbers.

Ми рахуємо числа.

We count on people.

Ми розраховуємо на людей.

What really counts is when we actually use our numbers

Насправді важливо, щоб ми користувалися числами

to truly take into account our people.

щоб справді враховувати наших людей.

I learned that from a maid in a motel

Я навчився цьому від покоївки у мотелі

and a king of a country.

і короля країни.

What can you

Що ви можете почати

start counting today?

рахувати сьогодні,

What one thing can you start counting today

Яку єдину річ ви можете почати вимірювати сьогодні

that actually would be meaningful in your life,

яка б була насправді важливою у вашому житті,

whether it's your work life or your business life?

чи це річ у вашій роботі, чи у бізнесі?

Thank you very much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Аплодисменти)