Dan Dennett: Cute, sexy, sweet, funny

Перекладач: Khrystyna Romashko Утверджено: Lviv Translation

I’m going around the world giving talks about Darwin,

Я їжджу по світу з розповідями про Дарвіна,

and usually what I’m talking about

і зазвичай темою розповіді є

is Darwin’s strange inversion of reasoning.

дивне викривлене бачення Дарвіна.

Now that title, that phrase, comes from a critic, an early critic,

Даний заголовок, дана фраза належить одному критикові, ранньому критикові,

and this is a passage that I just love, and would like to read for you.

це уривок, який я обожнюю і хотів би вам зачитати.

"In the theory with which we have to deal, Absolute Ignorance is the artificer;

"Згідно теорії, яку ми повинні визнати, Абсолютне Незнання є творцем;

so that we may enunciate as the fundamental principle of the whole system,

з цього випливає, що ми могли б сформулювати фундаментальний принцип цілої системи,

that, in order to make a perfect and beautiful machine,

таким чином для виготовлення досконалого та гарного механізму

it is not requisite to know how to make it.

не вимагається знати, як саме він виготовляється.

This proposition will be found on careful examination to express,

Такого твердження можна дійти при уважному аналізі, щоб виразити

in condensed form, the essential purport of the Theory,

в стислій формі основної суті Теорії,

and to express in a few words all Mr. Darwin’s meaning;

і, щоб виразити кількома словами все, що мав на увазі містер Дарвін;

who, by a strange inversion of reasoning,

який, через дивне викривлення бачення,

seems to think Absolute Ignorance fully qualified

немовби вважає Абсолютне Незнання достатньо придатним,

to take the place of Absolute Wisdom in the achievements of creative skill."

щоб зайняти місце Абсолютної Мудрості у досягненнях вміння творити."

Exactly. Exactly. And it is a strange inversion.

Так і є. Так і є. І це дивне викривлення.

A creationist pamphlet has this wonderful page in it:

Памфлет креаціоніста містить в собі таку чудову сторінку:

"Test Two:

"Тест другий:

Do you know of any building that didn’t have a builder? Yes/No.

Ви знаєте якусь споруду, яку ніхто не будував? Так/Ні.

Do you know of any painting that didn’t have a painter? Yes/No.

Ви знаєте якусь картину, яку ніхто не малював? Так/Ні

Do you know of any car that didn’t have a maker? Yes/No.

Ви знаєте якесь авто, яке ніхто не виготовляв? Так/Ні.

If you answered 'Yes' for any of the above, give details."

Якщо ви відповіли "Так" хоча б на одне питання, поясність ваш вибір."

A-ha! I mean, it really is a strange inversion of reasoning.

Ага! Я маю на увазі, це дійсно є дивним викривленням бачення.

You would have thought it stands to reason

Ви мали б подумати,

that design requires an intelligent designer.

що дизайн вимагає розумного дизайнера.

But Darwin shows that it’s just false.

Але Дарвін показує нам, що це не так.

Today, though, I’m going to talk about Darwin’s other strange inversion,

Сьогодні, тим не менше, я розкажу про дивне Дарвінове викривлення,

which is equally puzzling at first, but in some ways just as important.

яке, на перший погляд, збиває з пантелику, але частково є досить важливим.

It stands to reason that we love chocolate cake because it is sweet.

Згідно цього бачення, ми любимо шоколадний торт, бо він солодкий.

Guys go for girls like this because they are sexy.

Хлопцям подобаються дівчата, бо вони сексуальні.

We adore babies because they’re so cute.

Ми обожнюємо немовлят, бо вони такі милі.

And, of course, we are amused by jokes because they are funny.

І, звичайно, нас розважають жарти, бо вони смішні.

This is all backwards. It is. And Darwin shows us why.

Це все навпаки. Це дійсно так. І Дарвін показує нам чому.

Let’s start with sweet. Our sweet tooth is basically an evolved sugar detector,

Давайте почнемо із солодкого. Наша пристрасть до солодкого початково пов'язана із наявністю детектора цукру,

because sugar is high energy, and it’s just been wired up to the preferer,

так як цукор є висококалорійним, то його калорії просто подразнюють рецептори того, кому цукор до смаку,

to put it very crudely, and that’s why we like sugar.

якщо на хлопський розум, саме чому ми любимо цукор.

Honey is sweet because we like it, not "we like it because honey is sweet."

Мед солодкий, тому що він нам подобається, а не "ми любимо мед, бо він солодкий".

There’s nothing intrinsically sweet about honey.

Бо, насправді, в меді немає нічого солодкого.

If you looked at glucose molecules till you were blind,

Ви можете дивитися на молекули глюкози, поки не осліпнете,

you wouldn’t see why they tasted sweet.

але не збагнете, чому вони солодкі на смак.

You have to look in our brains to understand why they’re sweet.

Вам треба заглянути в мозок, щоб зрозуміти, чому вони солодкі.

So if you think first there was sweetness,

Тож, якщо ви думаєте, що спочатку був смак солодкого,

and then we evolved to like sweetness,

а тоді нам почало подобатись солодке,

you’ve got it backwards; that’s just wrong. It’s the other way round.

значить, ви розумієте це хибно; це неправильно. Все достоту навпаки.

Sweetness was born with the wiring which evolved.

Солодке з'явилося через подразнення задіяного рецептора.

And there’s nothing intrinsically sexy about these young ladies.

Першопочатково у цих юних леді немає нічого сексуального.

And it’s a good thing that there isn’t, because if there were,

І це добре, що немає, бо якби було,

then Mother Nature would have a problem:

тоді Матінка Природа мала б проблему:

How on earth do you get chimps to mate?

Як тоді, скажіть на милість, можна було б заставити шимпанзе паруватись?

Now you might think, ah, there’s a solution: hallucinations.

Зараз ви, мабуть, думаєте, що існує рішення: галюцинації.

That would be one way of doing it, but there’s a quicker way.

Це могло б бути одним з рішень, але є швидший шлях.

Just wire the chimps up to love that look,

Просто переконати шимпанзе, що такий вигляд їм подобається,

and apparently they do.

власне кажучи, їм і подобається.

That’s all there is to it.

Ось і все.

Over six million years, we and the chimps evolved our different ways.

Понад шість мільйонів років ми і шимпанзе розвивалися по-різному.

We became bald-bodied, oddly enough;

Ми позбулися шерсті, але досить дивно;

for one reason or another, they didn’t.

що, з тієї чи іншої причини, вони - ні.

If we hadn’t, then probably this would be the height of sexiness.

Якби так не сталося, можливо, ось такий вигляд вважався би вершиною сексуальності.

Our sweet tooth is an evolved and instinctual preference for high-energy food.

Наша пристрасть до солодкого є розвинутим та інстинктивним наданням переваги висококалорійній їжі.

It wasn’t designed for chocolate cake.

Ця пристрасть не була створена з орієнтацією на шоколадний торт.

Chocolate cake is a supernormal stimulus.

Шоколадний торт - це надзвичайний стимулятор.

The term is owed to Niko Tinbergen,

Цей термін належить Ніко Тінберґену,

who did his famous experiments with gulls,

який проводив свої славетні експерименти над чайками,

where he found that that orange spot on the gull’s beak --

коли відкрив, що краплинка помаранча на дзьобі чайки --

if he made a bigger, oranger spot

коли він робив цю краплинку більшою,

the gull chicks would peck at it even harder.

пташенята клювали його сильніше.

It was a hyperstimulus for them, and they loved it.

Це був гіперстимул для них, і їм це подобалося.

What we see with, say, chocolate cake

Скажімо, шоколадний торт ми сприймаємо

is it’s a supernormal stimulus to tweak our design wiring.

як надзвичайний стимулятор для збудження нашого зорового уявлення про солодке.

And there are lots of supernormal stimuli; chocolate cake is one.

Є багато надзвичайних стимуляторів; шоколадний торт є одним з них.

There's lots of supernormal stimuli for sexiness.

Є багато надзвичайних стимуляторів для сексуальності.

And there's even supernormal stimuli for cuteness. Here’s a pretty good example.

І навіть надзвичайний стимулятор для милування. Ось досить хороший приклад.

It’s important that we love babies, and that we not be put off by, say, messy diapers.

Важливо, що ми любимо немовлят, і нас не відштовхують, наприклад, брудні підгузки.

So babies have to attract our affection and our nurturing, and they do.

Так як немовлята повинні отримувати нашу прихильність, і наш догляд, і вони їх отримують.

And, by the way, a recent study shows that mothers

До речі, недавнє дослідження показує, що матерям

prefer the smell of the dirty diapers of their own baby.

більше подобається запах брудних підгузок їх власного дитинчати.

So nature works on many levels here.

Тож природа працює на багатьох рівнях.

But now, if babies didn’t look the way they do -- if babies looked like this,

А тепер уявіть, якби немовлята не виглядали так, як вони виглядають, якщо б вони виглядали так,

that’s what we would find adorable, that’s what we would find --

тоді ми б вважали милим саме такий вигляд,

we would think, oh my goodness, do I ever want to hug that.

ви можете подумати, о боже, чи хотів би я коли-небудьобняти таке.

This is the strange inversion.

Це дивне викривлення.

Well now, finally what about funny. My answer is, it’s the same story, the same story.

Ну і нарешті про смішне. Моя відповідь буде такою самісінькою, такою самісінькою.

This is the hard one, the one that isn’t obvious. That’s why I leave it to the end.

Цей випадок досить складний, бо не очевидний. Тому я залишив його на кінець.

And I won’t be able to say too much about it.

Не зможу вам пояснити докладно.

But you have to think evolutionarily, you have to think, what hard job that has to be done --

Але якщо дивитися з точки зору еволюції, ви, мабуть, гадаєте, яка ж це важка робота --

it’s dirty work, somebody’s got to do it --

брудна робота, хтось повинен її робити --

is so important to give us such a powerful, inbuilt reward for it when we succeed.

так важливо дати нам таку могутню, внутрішню винагороду, коли ми досягаємо успіху.

Now, I think we've found the answer -- I and a few of my colleagues.

Гадаю, ми знайшли відповідь - я та декілька моїх колег.

It’s a neural system that’s wired up to reward the brain

Мозок винагороджується нейросистемою

for doing a grubby clerical job.

за таку брудну й нудну роботу.

Our bumper sticker for this view is

Наше пояснення такої точки зору в тому,

that this is the joy of debugging.

що радість тут полягає в усуненні дефектів.

Now I’m not going to have time to spell it all out,

У мене замало часу, щоб пояснити це докладно,

but I’ll just say that only some kinds of debugging get the reward.

я лише скажу, що тільки деякі види усунення несправностей винагороджуються.

And what we’re doing is we’re using humor as a sort of neuroscientific probe

Ми використовуємо гумор як певний вид нейронаукового зонду,

by switching humor on and off, by turning the knob on a joke --

вмикаючи та вимикаючи почуття гумору, натискаючи перемикач для одного жарту --

now it’s not funny ... oh, now it’s funnier ...

зараз не смішно..о, це вже смішніше..

now we’ll turn a little bit more ... now it’s not funny --

зараз ввімкнемо ще трішки більше.. тепер не смішно --

in this way, we can actually learn something

таким чином, ми можемо дізнатися щось

about the architecture of the brain,

про архітектуру мозку,

the functional architecture of the brain.

функціональну архітектуру мозку.

Matthew Hurley is the first author of this. We call it the Hurley Model.

Вперше про це заговорив Метью Харлі . Ми називаємо це моделлю Харлі.

He’s a computer scientist, Reginald Adams a psychologist, and there I am,

Він - науковець в комп'ютерній галузі, Реджінальд Адамс є психологом, і ще є я,

and we’re putting this together into a book.

ми разом пишемо про це книгу.

Thank you very much.

Дуже дякую.