The Beauty of What We'll Never Know | Pico Iyer | TED

Перекладач: Oleksandra Boychenko Утверджено: Hanna Leliv

One hot October morning,

Одного спекотного жовтневого ранку

I got off the all-night train

я зійшов з нічного потяга

in Mandalay,

у Мандалаї,

the old royal capital of Burma,

старій королівській столиці Бірми,

now Myanmar.

тепер - М'янми.

And out on the street, I ran into a group of rough men

І там, на вулиці, я зустрів групу грубих

standing beside their bicycle rickshaws.

чоловіків, котрі стояли біля своїх

велосипедів-рикш.

And one of them came up

Один із них підійшов до мене

and offered to show me around.

і запропонував показати мені місцевість.

The price he quoted was outrageous.

Ціна, яку він назвав, була сміховинною.

It was less than I would pay for a bar of chocolate at home.

Це було менше, ніж я б заплатив

за шоколадку вдома. Тож я заліз на його

So I clambered into his trishaw,

велорикшу, і він почав крутити педалі поміж

and he began pedaling us slowly between palaces and pagodas.

палацами і пагодами. Він розповідав, що

And as he did, he told me how he had come to the city from his village.

приїхав у місто із села. У нього є вища

He'd earned a degree in mathematics.

математична освіта. Він мріє бути вчителем.

His dream was to be a teacher.

But of course, life is hard under a military dictatorship,

Але, звичайно, важко жити під час воєнної

диктатури. Тож поки що це його єдиний

and so for now, this was the only way he could make a living.

спосіб заробляти на життя. Дуже часто

Many nights, he told me, he actually slept in his trishaw

він спав у своїй велорикші, щоби зловити

so he could catch the first visitors off the all-night train.

перших гостей з нічного потяга.

Дуже швидко ми зрозуміли, що певною

And very soon, we found that in certain ways,

мірою, у нас було так багато спільного -

we had so much in common --

we were both in our 20s,

нам обидвом було за 20, ми обидвоє

we were both fascinated by foreign cultures --

захоплювалися іншими культурами - що він

that he invited me home.

запросив мене до себе додому. Тож ми

So we turned off the wide, crowded streets,

звернули з широких людних вулиць і почали

and we began bumping down rough, wild alleyways.

з'їжджати вниз дикими вибоїстими дорогами.

There were broken shacks all around.

З усіх сторін нас оточували халупи.

I really lost the sense of where I was,

Я справді перестав розуміти, де знаходжусь,

and I realized that anything could happen to me now.

і зрозумів, що тепер будь-що

може трапитися зі мною. Мене

I could get mugged or drugged

можуть обікрасти або отруїти, чи й гірше.

or something worse.

Nobody would know.

Ніхто б не знав. Нарешті він зупинився

Finally, he stopped and led me into a hut,

і завів мене у малесеньку хатину, в якій

була лише одна кімната. Тоді він нахилився

which consisted of just one tiny room.

And then he leaned down,

and reached under his bed.

і потягнувся за чимось під ліжко.

And something in me froze.

Щось у мені завмерло. Я чекав, щоби

I waited to see what he would pull out.

побачити, що ж він дістане.

And finally he extracted a box.

Нарешті він витягнув коробку.

Inside it was every single letter he had ever received

Всередині були усі листи, які він

коли-небудь отримав від гостей з-за кордону,

from visitors from abroad,

а на деякі він приклеїв маленькі чорно-білі

and on some of them he had pasted

little black-and-white worn snapshots

зношені фотографії його нових друзів.

of his new foreign friends.

So when we said goodbye that night,

Тож коли ми прощалися того вечора,

I realized he had also shown me

я зрозумів, що він також показав мені

the secret point of travel,

секретну мету подорожей, а саме:

which is to take a plunge,

пірнати, іти всередину стільки ж, скільки

to go inwardly as well as outwardly

й назовні, у місця, в які б ти ніколи не

to places you would never go otherwise,

пішов за інших обставин, вирушати у

to venture into uncertainty,

невідомість, неоднозначність, навіть страх.

ambiguity,

even fear.

Вдома буває до небезпечного

At home, it's dangerously easy

просто вірити, що у нас

to assume we're on top of things.

все під контролем. Назовні, у світі, ми

Out in the world, you are reminded every moment that you're not,

щохвилини отримуємо нагадування, що це не

так, і що добратися до суті речей не так

and you can't get to the bottom of things, either.

вже й просто. "У всьому світі

Everywhere, "People wish to be settled,"

"люди хочуть, щоби все було вирішено",

Ralph Waldo Emerson reminded us,

нагадує нам Ральф Валдо Емерсон,

"but only insofar as we are unsettled

"та лише доти, поки все не вирішено,

is there any hope for us."

у нас є будь-яка надія".

At this conference, we've been lucky enough

На цій конференції нам пощастило почути

to hear some exhilarating new ideas and discoveries

про чудові ідеї та відкриття, а також про

and, really, about all the ways

шляхи, якими знання просуваються вперед.

in which knowledge is being pushed excitingly forwards.

Але у певний момент знання відступають.

But at some point, knowledge gives out.

І саме в цей момент вирішується життя:

And that is the moment

when your life is truly decided:

you fall in love;

ви закохуєтеся,

you lose a friend;

втрачаєте друга,

the lights go out.

вимикається світло.

І саме тоді, коли ви розгублені чи

And it's then, when you're lost or uneasy or carried out of yourself,

стурбовані, або почуваєтеся не в

своїй тарілці, ви дізнаєтеся, хто ви є.

that you find out who you are.

Я не вірю, що незнання - це благо.

I don't believe that ignorance is bliss.

Наука, безсумнівно, зробила наші життя

Science has unquestionably made our lives

яскравішими, довшими і здоровішими.

brighter and longer and healthier.

І я назавжди вдячний вчителям, які

And I am forever grateful to the teachers who showed me the laws of physics

показали мені закони фізики і звернули мою

and pointed out that three times three makes nine.

увагу на те, що три на три буде дев'ять.

I can count that out on my fingers

Я можу порахувати це на пальцях

any time of night or day.

у будь-який час дня чи ночі.

But when a mathematician tells me

Але коли математик каже мені, що

that minus three times minus three makes nine,

мінус три на мінус три буде дев'ять,

that's a kind of logic that almost feels like trust.

це такий вид логіки, який дуже схожий на

довіру. Іншими словами, протилежність

The opposite of knowledge, in other words, isn't always ignorance.

знання - не завжди незнання.

It can be wonder.

Це може бути цікавість.

Or mystery.

Або загадка.

Possibility.

Можливість.

And in my life, I've found it's the things I don't know

Я дізнався, що речі, яких я не знаю,

підіймають і штовхають мене вперед

that have lifted me up and pushed me forwards

much more than the things I do know.

значно більше, ніж речі, які я знаю.

І ці самі речі, яких я не знаю, часто

It's also the things I don't know

зближували мене з людьми навколо.

that have often brought me closer to everybody around me.

For eight straight Novembers, recently,

Нещодавно, вісім років поспіль у листопаді я

I traveled every year across Japan with the Dalai Lama.

подорожував Японією з Далай-Ламою.

And the one thing he said every day

І кожного дня він казав одну річ, що

that most seemed to give people reassurance and confidence

найбільше заспокоювала і запевняла людей:

was, "I don't know."

"Я не знаю".

"What's going to happen to Tibet?"

"Що буде з Тибетом?"

"When are we ever going to get world peace?"

"Коли вже нарешті настане мир у світі?"

"What's the best way to raise children?"

"Як найкраще виховувати дітей?"

"Frankly," says this very wise man,

"Чесно кажучи, - казав цей

розумний чоловік, - я не знаю".

"I don't know."

The Nobel Prize-winning economist Daniel Kahneman

Лауреат Нобелівської премії з економіки

has spent more than 60 years now researching human behavior,

Даніель Канеман досліджував людську поведінку

протягом 60 років і дійшов висновку, що

and his conclusion is

that we are always much more confident of what we think we know

ми завжди набагато впевнененіші у

тому, що ми думаємо, що знаємо, ніж

than we should be.

нам слід бути. У нас є, як він каже,

We have, as he memorably puts it,

an "unlimited ability to ignore our ignorance."

"безмежна здатність ігнорувати власне незнання".

We know -- quote, unquote -- our team is going to win this weekend,

Ми знаємо, наприклад, що наша команда виграє

на цих вихідних - і пригадуємо це знання

and we only remember that knowledge

тільки у тих рідкісних випадках, коли ми маємо рацію.

on the rare occasions when we're right.

Більшість часу ми - у темряві. І ось тут

Most of the time, we're in the dark.

знаходиться справжня близькість.

And that's where real intimacy lies.

Do you know what your lover is going to do tomorrow?

Чи знаєте ви, що ваш коханець робить завтра?

Do you want to know?

Чи хочете ви знати? Наші предки - дехто їх

The parents of us all, as some people call them,

називає Адамом і Євою -

Adam and Eve,

could never die, so long as they were eating from the tree of life.

могли жити вічно, допоки

їли з дерева життя. Але як тільки вони почали

But the minute they began nibbling

під'їдати з древа пізнання добра і зла,

from the tree of the knowledge of good and evil,

they fell from their innocence.

їхня невинність випарувалася.

They grew embarrassed and fretful,

Вони стали зніяковілими і примхливими,

self-conscious.

невпевненими в собі.

And they learned, a little too late, perhaps,

І вони дізналися - можливо, трохи запізно -

that there are certainly some things that we need to know,

що є деякі речі, які нам точно варто знати,

but there are many, many more that are better left unexplored.

але існує набагато більше тих, які краще

залишити в спокої.

Now, when I was a kid,

Коли я був малим, я все знав, звичайно.

I knew it all, of course.

Я провів 20 років в аудиторіях, збираючи

I had been spending 20 years in classrooms collecting facts,

факти, я працював в інформаційному бізнесі,

and I was actually in the information business,

writing articles for Time Magazine.

пишучи статті для журналу "Time".

And I took my first real trip to Japan for two-and-a-half weeks,

Тоді я вперше поїхав до Японії на два

з половиною тижні і повернувся з есе на 40

and I came back with a 40-page essay

сторінок, яке пояснювало кожну деталь

explaining every last detail about Japan's temples,

японських храмів, моди, бейсбольних ігор,

its fashions, its baseball games,

its soul.

кожну деталь душі Японії.

Але під цим усім, щось, чого я не міг

But underneath all that,

something that I couldn't understand

зрозуміти, настільки зворушило мене

so moved me for reasons I couldn't explain to you yet,

із причин, які я поки що не можу пояснити,

that I decided to go and live in Japan.

що я вирішив переїхати до Японії.

And now that I've been there for 28 years,

І тепер, коли я прожив там 28 років,

I really couldn't tell you very much at all

я не можу вам дуже багато розповісти

about my adopted home.

про мій прийомний дім.

Which is wonderful,

І це прекрасно,

because it means every day I'm making some new discovery,

тому що це означає, що щодня я роблю якесь

and in the process,

нове відкриття, а в процесі я

looking around the corner and seeing the hundred thousand things

зазираю за ріг і бачу сотні тисяч

I'll never know.

речей, яких я ніколи не знатиму.

Knowledge is a priceless gift.

Знання - це безцінний дар.

But the illusion of knowledge can be more dangerous than ignorance.

Але ілюзія знання може бути

небезпечнішою, ніж незнання.

Thinking that you know your lover

Враження про те, що ви начебто знаєте

вашого коханця чи ворога, може

or your enemy

can be more treacherous

бути більш віроломним, ніж усвідомлення,

than acknowledging you'll never know them.

що ви ніколи їх не знатимете.

Every morning in Japan, as the sun is flooding into our little apartment,

Кожного ранку в Японії, коли сонце заливає

нашу маленьку квартиру, я страждаю,

I take great pains not to consult the weather forecast,

але не перевіряю прогноз погоди.

because if I do,

Бо якщо я подивлюся, моя свідомість

my mind will be overclouded, distracted,

буде зайнята і захмарена, навіть якщо

even when the day is bright.

надворі ясний день. Я пишу 34 роки.

I've been a full-time writer now for 34 years.

And the one thing that I have learned

Я зрозумів, що перетворення приходить,

is that transformation comes when I'm not in charge,

коли я не керую, коли я не знаю, що буде

when I don't know what's coming next,

далі, коли я не можу припускати, що я -

when I can't assume I am bigger than everything around me.

більший, ніж усе навколо мене.

Те саме стосується любові чи кризи.

And the same is true in love

or in moments of crisis.

Suddenly, we're back in that trishaw again

Раптом ми знову у цій велорикші,

з'їжджаємо з широких, добре освітлених

and we're bumping off the broad, well-lit streets;

вулиць і згадуємо перше правило

and we're reminded, really, of the first law of travel

подорожей - а, значить, і життя -

and, therefore, of life:

ми сильні настільки, наскільки ми готові здатися.

you're only as strong as your readiness to surrender.

Зрештою, можливо,

In the end, perhaps,

being human

бути людиною

is much more important

набагато важливіше,

ніж знати все.

than being fully in the know.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)