I'm not your inspiration, thank you very much | Stella Young

Перекладач: Daryna Voytko Утверджено: Ruslan Bokach

I grew up in a very small country town

Я виросла у містечку Вікторія.

in Victoria.

I had a very normal, low-key kind of upbringing.

У мене було звичайне, навіть дещо стримане виховання.

I went to school, I hung out with my friends,

Я ходила до школи, розважалася з друзями,

I fought with my younger sisters.

воювала зі своїми молодшими сестрами.

It was all very normal.

Нічого незвичайного.

And when I was 15, a member of my local community

Коли мені було 15 років, один з представників місцевої громади

approached my parents

підійшов до моїх батьків

and wanted to nominate me

з пропозицією висунути мене

for a community achievement award.

на нагороду "Досягнення громади".

And my parents said, "Hm, that's really nice,

Мої батьки відповіли: "Дуже приємно,

but there's kind of one glaring problem with that.

але є одна велика проблема.

Насправді вона нічого не досягнула".

She hasn't actually achieved anything." (Laughter)

(Сміх)

Знаєте, вони мали рацію.

And they were right, you know.

I went to school, I got good marks,

Я ходила до школи, отримувала хороші оцінки.

I had a very low-key after school job

У мене була некваплива робота після школи

in my mum's hairdressing salon,

в перукарні моєї мами,

and I spent a lot of time watching

і я витрачала багато часу на

"Buffy the Vampire Slayer" and "Dawson's Creek."

"Баффі – переможницю вампірів" і "Затоку Доусона".

Yeah, I know. What a contradiction.

Так, знаю, суцільне протиріччя.

But they were right, you know.

Знаєте, вони все ж мали рацію.

I wasn't doing anything that was out of the ordinary

Я зовсім не робила нічого незвичайного.

at all.

I wasn't doing anything that could be considered an achievement

Я не робила нічого, що могло стати досягненням,

if you took disability out of the equation.

якщо не враховувати моєї вади.

Years later, I was on my second teaching round

Згодом, під час мого другого викладацького курсу

in a Melbourne high school,

в середній школі Мельбурну,

and I was about 20 minutes into a year 11 legal studies class

коли пройшло лише 20 хвилин уроку правознавства з 11 класом,

when this boy put up his hand and said,

юнак підняв свою руку і запитав:

"Hey miss, when are you going to start doing your speech?"

"Пані, коли ви розпочнете свою промову?"

And I said, "What speech?"

Я запитала: "Яку промову?"

You know, I'd been talking them

Я пояснювала їм закон про дифамацію протягом 20 хвилин.

about defamation law for a good 20 minutes.

And he said, "You know, like,

Він сказав: "Ну, знаєте,

your motivational speaking.

вашу мотиваційну промову.

You know, when people in wheelchairs come to school,

Коли люди у візках приїздять до школи,

they usually say, like, inspirational stuff?"

вони зазвичай виголошують слова, що надихають?

(Laughter)

(Сміх)

"It's usually in the big hall."

Це відбувається в актовій залі".

And that's when it dawned on me:

Я тоді усвідомила,

This kid had only ever experienced disabled people

що цей хлопець завжди сприймав людей з вадами,

as objects of inspiration.

як об'єкти для натхнення.

We are not, to this kid --

Хоч ми ними не є для цього хлопчика,

and it's not his fault, I mean,

це не його вина,

that's true for many of us.

так думає більшість з нас.

For lots of us, disabled people are not our teachers

Для багатьох з нас люди з вадами не наші вчителі,

or our doctors or our manicurists.

не наші лікарі чи манікюрниці.

We're not real people. We are there to inspire.

Ми не справжні люди. Ми живемо, щоб надихати.

And in fact, I am sitting on this stage

Очевидно, сидячи на цій сцені,

looking like I do in this wheelchair,

я виглядаю як завжди у своєму візку,

and you are probably kind of expecting me

а ви напевно очікуєте, що я буду надихати вас.

to inspire you. Right? (Laughter)

Чи не так? (Сміх)

Yeah.

Звісно.

Well, ladies and gentlemen, I'm afraid

Що ж, пані та панове, боюся,

I'm going to disappoint you dramatically.

що я вас вкрай розчарую.

I am not here to inspire you.

Я тут не для того, щоб надихати вас.

I am here to tell you that we have been lied to

Я тут, щоб сказати вам, що нам брехали

about disability.

про вади.

Yeah, we've been sold the lie

Так, нам нав'язали,

that disability is a Bad Thing, capital B, capital T.

що вади – це Погано. З великої літери П.

It's a bad thing, and to live with a disability

Це погано, а життя з вадою

makes you exceptional.

робить тебе особливим.

It's not a bad thing, and it doesn't

Це не погано,

make you exceptional.

і це не робить тебе особливим.

And in the past few years, we've been able

Останнім часом ми могли поширювати цю брехню

to propagate this lie even further

via social media.

за допомогою соціальних засобів зв'язку.

You may have seen images like this one:

Ви, певно, бачили такі картинки:

"The only disability in life is a bad attitude."

"Єдина вада в житті – це погане ставлення".

Or this one: "Your excuse is invalid." Indeed.

Або ж: "Ваше вибачення недійсне". Справді.

Or this one: "Before you quit, try!"

Можливо цю: "Перед тим як скласти руки, спробуй".

These are just a couple of examples,

Це лише декілька прикладів,

but there are a lot of these images out there.

але їх набагато більше там.

You know, you might have seen the one,

Знаєте, ви могли бачити,

the little girl with no hands

як маленька дівчинка без рук

drawing a picture with a pencil held in her mouth.

малює картину, тримаючи олівець ротом.

You might have seen a child running

Ви могли бачити дитину,

on carbon fiber prosthetic legs.

яка біжить на карбонових протезах.

And these images,

Ці картинки, які є повсюди,

there are lots of them out there,

they are what we call inspiration porn.

ми називаємо порнографічним натхненням.

(Laughter)

(Сміх)

And I use the term porn deliberately,

Я спеціально використовую термін "порнографія",

because they objectify one group of people

тому що вони висвітлюють одну групу людей

for the benefit of another group of people.

на користь іншої групи людей.

So in this case, we're objectifying disabled people

У цьому випадку ми висвітлюємо людей з вадами

for the benefit of nondisabled people.

задля людей без вад.

The purpose of these images

Метою цих картинок є спроба

is to inspire you, to motivate you,

надихнути вас, мотивувати,

so that we can look at them

щоб подивившись на них,

and think, "Well, however bad my life is,

ви подумали: "Що ж, наскільки поганим може бути моє життя,

it could be worse.

все може бути ще гірше.

I could be that person."

Я міг би бути цією людиною".

But what if you are that person?

Але якщо ви і є цією людиною?

I've lost count of the number of times that I've

Я вже загубила лік випадкам,

been approached by strangers

коли незнайомці підходили до мене

wanting to tell me that they think I'm brave

сказати, що я хоробра

or inspirational,

або я надихаю.

and this was long before my work

Це відбувалося задовго до того,

had any kind of public profile.

як моя робота стала пов'язана з публічністю.

They were just kind of congratulating me

Вони просто вітали мене,

for managing to get up in the morning

що я змогла встати з ліжка

and remember my own name. (Laughter)

і згадати своє ім'я. (Сміх)

And it is objectifying.

А це і є об'єктивізація.

These images, those images

Ці картинки, ті картинки

objectify disabled people

показують людей з вадами

for the benefit of nondisabled people.

задля людей без них.

They are there so that you can look at them

Вони доступні, щоб ви могли подивитися на них

and think that things aren't so bad for you,

і подумати, що у вас ще все добре.

to put your worries into perspective.

Вони віддаляють ваші хвилювання.

And life as a disabled person

Життя людини з вадами

is actually somewhat difficult.

насправді важке.

We do overcome some things.

Нам потрібно боротися з проблемами.

But the things that we're overcoming

Втім, проблеми, які ми вирішуємо,

are not the things that you think they are.

не ті, що вам можуть здаватися.

They are not things to do with our bodies.

Вони не стосуються наших тіл.

I use the term "disabled people" quite deliberately,

Я підкреслено кажу "люди з вадами",

because I subscribe to what's called the social model of disability,

тому що я притримуюся того, що зветься соціальною моделлю інвалідності,

which tells us that we are more disabled

яка робить з нас інвалідами більшою мірою

by the society that we live in

через суспільство в якому ми живемо,

than by our bodies and our diagnoses.

а не через наші тіла чи діагнози.

So I have lived in this body a long time.

Я прожила у цьому тілі досить довго.

I'm quite fond of it.

Мені воно навіть подобається.

It does the things that I need it to do,

Я роблю те, що мені потрібно.

and I've learned to use it to the best of its capacity

Я навчилася використовувати його можливості,

just as you have,

так само як і ви.

and that's the thing about those kids in those pictures as well.

Так само й діти, зображені на цих картинках.

They're not doing anything out of the ordinary.

Вони не роблять нічого незвичайного.

They are just using their bodies

Вони користуються своїми тілами

to the best of their capacity.

по максимуму своїх можливостей.

So is it really fair to objectify them

Отже, чи справедливо висвітлювати їх

in the way that we do,

так як ми це робимо,

to share those images?

розповсюджуючи ці картинки?

People, when they say, "You're an inspiration,"

Коли люди говорять: "Ви надихаєте", –

they mean it as a compliment.

вони хочуть зробити комплімент.

And I know why it happens.

Я знаю, чому так відбувається.

It's because of the lie, it's because we've been sold

Все через брехню, через те, що нам нав'язали, що

this lie that disability makes you exceptional.

вада робить тебе особливим.

And it honestly doesn't.

Відверто кажучи, ні.

And I know what you're thinking.

Я знаю, про що ви думаєте.

You know, I'm up here bagging out inspiration,

Наче я тут, щоб зацькувати натхнення.

and you're thinking, "Jeez, Stella,

Ви думаєте: "Лишенько, Стелла,

aren't you inspired sometimes by some things?"

невже ти сама ніколи не почуваєшся натхненною?"

And the thing is, I am.

Справа в тому, що я почуваюся.

I learn from other disabled people all the time.

Я вчуся в інших людей з вадами постійно.

I'm learning not that I am luckier than them, though.

Втім, я не вчуся думати, що я щасливіша за них.

I am learning that it's a genius idea

Я взнаю, що це прекрасна ідея

to use a pair of barbecue tongs

використовувати щипці для барбекю,

to pick up things that you dropped. (Laughter)

аби підняти речі, які ти впустив. (Сміх)

I'm learning that nifty trick where you can charge

Я дізналася про відмінну хитрість,

your mobile phone battery from your chair battery.

коли можна заряджати мобільний від батареї вашого візка.

Genius.

Геніально.

We are learning from each others' strength and endurance,

Ми вчимося один в одного сили і терпіння

not against our bodies and our diagnoses,

не проти наших тіл і діагнозів,

but against a world that exceptionalizes

а проти світу, який висвітлює нас

and objectifies us.

і робить винятковими.

I really think that this lie that we've been sold

Я думаю, що брехня, яку нам нав'язали,

about disability is the greatest injustice.

про вади – найбільша несправедливість.

It makes life hard for us.

Вона ускладнює наші життя.

And that quote, "The only disability in life

І цитата про те, що "єдиною вадою є

is a bad attitude,"

погане ставлення", –

the reason that that's bullshit

є повною маячнею тому,

is because it's just not true,

що це не правда,

because of the social model of disability.

це соціальна модель інвалідності.

No amount of smiling at a flight of stairs

Ніякі посмішки до східців

has ever made it turn into a ramp.

ніколи не перетворили їх у пандус.

Never. (Laughter) (Applause)

Ніколи. (Сміх) (Оплески)

Smiling at a television screen

Посмішки в екран телевізора

isn't going to make closed captions appear

не запустять титри для глухих глядачів.

for people who are deaf.

No amount of standing in the middle of a bookshop

Як довго не стій в центрі книгарні

and radiating a positive attitude

і не випромінюй позитивне ставлення,

is going to turn all those books into braille.

ти не зможеш перетворити написане у шрифт Брайля.

It's just not going to happen.

Це просто не станеться.

I really want to live in a world

Я справді хочу жити у світі,

де вада не є особливістю, а нормою.

where disability is not the exception, but the norm.

I want to live in a world where a 15-year-old girl

Я хочу жити у світі, де не думають, що дівчинка 15 років,

sitting in her bedroom

яка сидить у своїй кімнаті

watching "Buffy the Vampire Slayer"

і дивиться "Баффі – переможницю вампірів",

isn't referred to as achieving anything

досягнула чогось

because she's doing it sitting down.

лише через те, що вона робить це сидячи.

I want to live in a world

Я хочу жити в світі,

where we don't have such low expectations

де не має таких низьких очікувань

of disabled people

від людей з вадами.

that we are congratulated for getting out of bed

Щоб нас не вітали через те, що ми піднялися з ліжка

and remembering our own names in the morning.

і пам'ятаємо свої імена вранці.

I want to live in a world where we value genuine achievement

Я хочу жити у світі, де ми цінуємо справжні досягнення

for disabled people,

людей з вадами.

and I want to live in a world

Я хочу жити у світі,

where a kid in year 11 in a Melbourne high school

де одинацятикласник середньої школи Мельбурну

is not one bit surprised

не дивується,

that his new teacher is a wheelchair user.

що його нова вчителька у візку.

Disability doesn't make you exceptional,

Вада не робить тебе особливим,

but questioning what you think you know about it does.

але сумніви щодо своїх знань про це справді роблять.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)