Where does creativity hide? | Amy Tan

Перекладач: Christina Vovchuk Утверджено: Olya Ilchak

The Value of Nothing: Out of Nothing Comes Something.

Цінність нічого: Як з нічого народжується щось.

That was an essay I wrote when I was 11 years old

Це був твір, написаний мною в 11 років,

and I got a B+. (Laughter)

за який я отримала 4 + (Сміх).

What I'm going to talk about: nothing out of something, and how we create.

Я розповім про те, як з нічого з'являється щось, про те, як ми творимо.

And I'm gonna try and do that within

І я це зроблю

the 18-minute time span that we were told to stay within,

за 18 хвилин - цього часу нас просили дотримуватися,

and to follow the TED commandments:

як і вказівок ТЕД,

that is, actually, something that creates

це щось, що породжує

a near-death experience,

відчуття, схоже на перебування на грані смерті,

but near-death is good for creativity.

але близькість до смерті сприяє творчості.

(Laughter) OK.

(Сміх) Добре.

So, I also want to explain,

Отже, я також хочу пояснити,

because Dave Eggers said he was going to heckle me

оскільки Дейв Еггерс сказав, що закидає мене питаннями,

if I said anything that was a lie, or not true to universal creativity.

якщо я збрешу, або скажу щось, що буде неправдою, з точки зору універсального підходу до творчості.

And I've done it this way for half the audience, who is scientific.

Я підготувалася для тієї половини аудиторії, в якій є науковці.

When I say we, I don't mean you, necessarily;

Коли я кажу "ми", я не обов'язково маю на увазі вас;

I mean me, and my right brain, my left brain

Я говорю про себе, мої ліву і праву півкулі мозку,

and the one that's in between that is the censor

і що знаходиться посередині, такий собі "цензор",

and tells me what I'm saying is wrong.

який повідомляє, що мої висловлювання помилкові.

And I'm going do that also by looking at

Також, я збираюся розглянути те,

what I think is part of my creative process,

що, на мій погляд, є частиною мого творчого процесу,

which includes a number of things that happened, actually --

який включає в себе ряд подій, що відбулися -

the nothing started even earlier than the moment

насправді “ніщо” виникло навіть до того моменту,

in which I'm creating something new.

коли я почала творити щось нове.

And that includes nature, and nurture,

І це включає в себе природу, виховання,

and what I refer to as nightmares.

і те, що я називаю нічними кошмарами.

Now in the nature area, we look at whether or not

Зараз з точки зору природи ми намагаємося визначити,

we are innately equipped with something, perhaps

чи є у нас з народження

in our brains, some abnormal chromosome

щось в головному мозку, може якісь аномальні хромосоми,

that causes this muse-like effect.

які спричиняють так званий ефект "музи".

And some people would say that we're born with it in some other means.

Хтось скаже, що ми народжені з цим.

And others, like my mother,

А хтось, як, наприклад, моя мама,

would say that I get my material from past lives.

скаже, що я беру все це з минулих життів.

Some people would also say that creativity

Деякі також вважають що творчість

may be a function of some other neurological quirk --

може бути функцією іншого неврологічного відхилення -

van Gogh syndrome -- that you have a little bit of, you know, psychosis, or depression.

синдрому Ван Гога, який певною мірою може бути присутнім у кожного у вигляді психозу і депресії.

I do have to say, somebody -- I read recently

Слід зазначити, що я десь недавно прочитала,

that van Gogh wasn't really necessarily psychotic,

що у Ван Гога зовсім не обов'язково був психоз,

that he might have had temporal lobe seizures,

а скоріше епілепсія скроневих доль,

and that might have caused his spurt of creativity, and I don't --

що і спричинила раптовий виплеск творчої енергії –

I suppose it does something in some part of your brain.

на мою думку, це має якийсь вплив на частину вашого мозку.

And I will mention that I actually developed

Нагадаю, що кілька років

temporal lobe seizures a number of years ago,

тому в мене почалися такі напади,

but it was during the time I was writing my last book,

і це сталося, коли я працювала над своєю останньою книгою,

and some people say that book is quite different.

яку дехто вважає несхожою на решту моїх книг.

I think that part of it also begins with a sense of identity crisis:

Думаю також, що частково це викликано кризою особистості:

you know, who am I, why am I this particular person,

хто я і чому я саме ця людина,

why am I not black like everybody else?

чому я не чорна, як всі інші?

And sometimes you're equipped with skills,

Іноді у вас можуть бути якісь здібності,

but they may not be the kind of skills that enable creativity.

але не ті, які сприяють прояву творчих здібностей.

I used to draw. I thought I would be an artist.

Колись я малювала. Думала стану художником.

And I had a miniature poodle.

Я намалювала карликового пуделя.

And it wasn't bad, but it wasn't really creative.

Вийшло непогано, але творчості в цьому не було.

Because all I could really do was represent in a very one-on-one way.

Тому що все, на що я була здатна, це намалювати його один до одного за певним зразком.

And I have a sense that I probably copied this from a book.

Здається, я скопіювала його з книги.

And then, I also wasn't really shining in a certain area that I wanted to be,

Згодом я особливо не відзначилась в тих сферах, де мені хотілося б,

and you know, you look at those scores, and it wasn't bad,

і хоча, знаєте, у мене були непогані оцінки,

but it was not certainly predictive that I would one day make

проте ніщо не віщувало того, що одного дня

my living out of the artful arrangement of words.

я зароблятиму на хліб майстерним упорядкуванням слів.

Also, one of the principles of creativity is to have a little childhood trauma.

Також, однією із запорук творчості є травма, отримана в дитинстві.

And I had the usual kind that I think a lot of people had,

У мене була така травма, думаю, як і у багатьох інших,

and that is that, you know, I had expectations placed on me.

коли на вас покладають певні надії.

That figure right there, by the way,

До речі, ось цей малюнок -

figure right there was a toy given to me when I was but nine years old,

іграшка, яку мені подарували у 9 років,

and it was to help me become a doctor from a very early age.

яка повинна була допомогти мені стати лікарем.

I have some ones that were long lasting: from the age of five to 15,

Були іграшки, якими я гралася довго: від 5-ти до 15-ти років,

this was supposed to be my side occupation,

ось це повинно було стати моїм другим покликанням,

and it led to a sense of failure.

натомість все закінчилося відчуттям поразки.

But actually, there was something quite real in my life

Насправді, в моєму житті сталося щось дуже важливе

that happened when I was about 14.

коли мені було 14.

And it was discovered that my brother, in 1967, and then my father,

У 1967 році, спочатку у мого брата,

six months later, had brain tumors.

а потім, 6 місяців потому, у мого батька виявили пухлину головного мозку.

And my mother believed that something had gone wrong,

Моя мати була переконана, що сталася помилка,

and she was gonna find out what it was, and she was gonna fix it.

і збиралася з'ясувати і виправити її.

My father was a Baptist minister, and he believed in miracles,

Мій батько був баптистським священиком, він вірив в дива

and that God's will would take care of that.

і покладався на волю Божу.

But, of course, they ended up dying, six months apart.

Але, звичайно, вони обидва померли, з різницею в півроку.

And after that, my mother believed that it was fate, or curses

Після цього, моя мати вірила, що це доля чи прокляття -

-- she went looking through all the reasons in the universe

вона міркувала над всіма можливими причинами,

why this would have happened.

чому так сталося.

Everything except randomness. She did not believe in randomness.

Всіма, крім випадковості, у яку не вірила.

There was a reason for everything.

На все була своя причина.

And one of the reasons, she thought, was that her mother,

І одна з причин, на її думку, полягала в тому, що її мати,

who had died when she was very young, was angry at her.

яка померла, коли вона була маленькою, сердилась на неї.

And so, I had this notion of death all around me,

Думка про смерть огорнула мене,

because my mother also believed that I would be next, and she would be next.

так як мати вважала, що я буду наступною, а згодом настане і її черга.

And when you are faced with the prospect of death very soon,

Коли стикаєшся з перспективою смерті дуже рано,

you begin to think very much about everything.

починаєш багато міркувати над цим.

You become very creative, in a survival sense.

Стаєш дуже креативним, в сенсі виживання.

And this, then, led to my big questions.

В результаті, це привело мене до глобальних питань.

And they're the same ones that I have today.

які я, як і раніше, задаю собі:

And they are: why do things happen, and how do things happen?

Чому все відбувається? І як все відбувається?

And the one my mother asked: how do I make things happen?

І одне, яке задавала моя мама: Що я роблю, щоб щось сталося?

It's a wonderful way to look at these questions, when you write a story.

? Написання творів - це хороший спосіб роздумувати над цими питаннями.

Because, after all, in that framework, between page one and 300,

Зрештою, між першою і 300-ою сторінками,

you have to answer this question of why things happen, how things happen,

вам доведеться відповісти, чому щось відбувається, як це відбувається,

in what order they happen. What are the influences?

в якій послідовності. Що на це впливає?

How do I, as the narrator, as the writer, also influence that?

Яким чином я, як оповідач та письменник, впливаю на хід події?

And it's also one that, I think, many of our scientists have been asking.

Думаю, багато вчених задавали такі ж питання.

It's a kind of cosmology, and I have to develop a cosmology of my own universe,

Це схоже на космологію, і мені, як творцеві,

as the creator of that universe.

довелося винайти космологію створеного мною всесвіту.

And you see, there's a lot of back and forth

Спроба здійснити це часто пов'язана з невдачами та успіхами,

in trying to make that happen, trying to figure it out

на пошуки яких

-- years and years, oftentimes.

можуть піти роки.

So, when I look at creativity, I also think that it is this sense or this inability

Тому, коли я звертаюся до питання творчості, я також думаю, що творчість -

to repress, my looking at associations in practically anything in life.

це здатність не обмежуватися асоціаціями у всіх аспектах буття.

And I got a lot of them during what's been going on

І я знайшла масу асоціацій

throughout this conference,

під час цієї конференції -

almost everything that's been going on.

у майже всьому, що тут відбувається.

And so I'm going to use, as the metaphor, this association:

В якості метафори, я скористаюся асоціацією:

quantum mechanics, which I really don't understand,

квантовою механікою, якої я насправді не розумію,

but I'm still gonna use it as the process

але все одно використаю

for explaining how it is the metaphor.

як метафору для пояснення.

So, in quantum mechanics, of course, you have dark energy and dark matter.

У квантовій механіці розрізняють чорну енергію і чорну матерію.

And it's the same thing in looking at these questions of how things happen.

В такий спосіб можна описати пристрій буття.

There's a lot of unknown, and you often don't know what it is except by its absence.

Є багато чого невідомого, часом все, що ви знаєте, це лиш те, що чогось бракує.

But when you make those associations,

Але варто тільки скористатися асоціаціями,

you want them to come together in a kind of synergy in the story,

як вам вже хочеться, щоб вони об'єдналися в якусь синергію в одній історії,

and what you're finding is what matters. The meaning.

і те, що ви відкриваєте для себе, якраз і має значення. Сенс.

And that's what I look for in my work, a personal meaning.

Особистий сенс - ось, що я шукаю в своїх роботах.

There is also the uncertainty principle, which is part of quantum mechanics,

У квантовій механіці існує принцип невизначеності,

as I understand it. (Laughter)

наскільки я це розумію (Сміх).

And this happens constantly in the writing.

Таке постійно трапляється, коли пишеш.

And there's the terrible and dreaded observer effect,

Існує жахливий і залякуючий ефект спостерігача:

in which you're looking for something, and

коли ми щось шукаємо,

you know, things are happening simultaneously,

в той час, коли події відбуваються одночасно,

and you're looking at it in a different way,

а ми намагаємося подивитися на речі під іншим кутом зору,

and you're trying to really look for the about-ness,

прагнучи у всьому віднайти зміст.

or what is this story about. And if you try too hard,

Про що йдеться в цій історії? І якщо перестаратися,

then you will only write the about.

то можна написати виключно "про що" вона.

You won't discover anything.

Ви нічого не відкриєте.

And what you were supposed to find,

Те, що ви сподівалися знайти,

what you hoped to find in some serendipitous way,

з якогось дива,

is no longer there.

зникло.

Now, I don't want to ignore

Не хочу ігнорувати

the other side of what happens in our universe,

іншу сторону того, що відбувається у всесвіті,

like many of our scientists have.

на відміну від більшості наших вчених

And so, I am going to just throw in string theory here,

Я хочу згадати теорію струн,

and just say that creative people are multidimensional,

і зазначити, що у творчих людей - багаторівнева психіка,

and there are 11 levels, I think, of anxiety.

гадаю з 11 рівнями тривоги.

(Laughter) And they all operate at the same time.

(Сміх) І всі вони працюють одночасно.

There is also a big question of ambiguity.

Також існує проблема невизначеності.

And I would link that to something called the cosmological constant.

Я б пов'язала її з поняттям космологічної постійної.

And you don't know what is operating, but something is operating there.

Ви знаєте лише те, що щось діє, не знаючи що саме.

And ambiguity, to me, is very uncomfortable

Невизначеність - велика незручність

in my life, and I have it. Moral ambiguity.

в моєму житті. Це моральна невизначеність.

It is constantly there. And, just as an example,

Вона весь час існує. Наприклад,

this is one that recently came to me.

одна з них трапилася зі мною недавно.

It was something I read in an editorial by a woman

У колонці однієї жінки-редактора

who was talking about the war in Iraq. And she said,

я прочитала про війну в Іраку. Вона написала:

"Save a man from drowning, you are responsible to him for life."

"Врятувати потопаючого означає бути відповідальним за його життя.",

A very famous Chinese saying, she said.

зазначивши, що це - відоме китайське прислів'я.

And that means because we went into Iraq, we should stay there

Це означає, раз ми прийшли до Іраку, то повинні залишатися там

until things were solved. You know, maybe even 100 years.

до тих пір, поки всі проблеми не будуть вирішені. Може навіть цілих 100 років.

So, there was another one that I came across,

Але є й інше прислів'я, на яке я натрапила - це

and it's "saving fish from drowning."

"рятувати потопаючу рибу".

And it's what Buddhist fishermen say,

Його можна почути від рибалок-буддистів,

because they're not supposed to kill anything.

оскільки їм не дозволяється нічого вбивати.

And they also have to make a living, and people need to be fed.

Але ж вони мусять якось заробляти на життя, щоб і людей прогодувати.

So their way of rationalizing that is they are saving the fish from drowning,

Їх спосіб якось виправдати себе - це рятувати потопаючу рибу,

and unfortunately, in the process the fish die.

під час чого вона і вмирає.

Now, what's encapsulated in both these drowning metaphors

В цих двох метафорах про потопаючих криється

-- actually, one of them is my mother's interpretation,

одна з інтерпретацій моєї мами,

and it is a famous Chinese saying, because she said it to me:

і це знамените китайське прислів'я, як вона мені сказала:

"save a man from drowning, you are responsible to him for life."

"Врятувати потопаючого означає бути відповідальним за його життя".

And it was a warning -- don't get involved in other people's business,

Це було попередження - не пхай свого носа дочужого проса,

or you're going to get stuck.

бо інакше потрапиш у халепу.

OK. I think if somebody really was drowning, she'd save them.

Та думаю, якби хтось дійсно тонув, вона б врятувала його.

But, both of these sayings -- saving a fish from drowning,

Але обидва ці прислів'я, про порятунок потопаючих риби

or saving a man from drowning -- to me they had to do with intentions.

чи людини, по-моєму, говорять - про наміри.

And all of us in life, when we see a situation, we have a response.

У кожного з нас наявна певна реакція на ситуацію.

And then we have intentions.

Потім, з'являються наміри.

There's an ambiguity of what that should be that we should do,

Існує невизначеність між тим, що ми повинні зробити

and then we do something.

і що потім робимо

And the results of that may not match what our intentions had been.

Результати ж можуть не виправдати наших очікувань.

Maybe things go wrong. And so, after that, what are our responsibilities?

Ситуація може вийти з-під контролю. І якщо це трапиться, якою буде наша відповідальність?

What are we supposed to do?

Що нам робити?

Do we stay in for life,

Нічого не змінювати

or do we do something else and justify and say, well, my intentions were good,

чи все-таки щось зробити, а потім виправдовуватися і говорити: у мене були хороші наміри,

and therefore I cannot be held responsible for all of it?

тому як я можу нести відповідальність за те, що трапилося?

That is the ambiguity in my life

Ось невизначеність мого життя,

that really disturbed me, and led me to write a book called

яка зачепила мене за живе і спонукала до написання книги

"Saving Fish From Drowning."

"Порятунок потопаючої риби".

I saw examples of that. Once I identified this question, it was all over the place.

Я бачила безліч підтверджень цього. Одного разу збагнувши проблему, вона ввижалась мені скрізь.

I got these hints everywhere.

Я отримувала підказки звідусіль.

And then, in a way, I knew that they had always been there.

Деякою мірою я знала, вони завжди були там.

And then writing, that's what happens. I get these hints, these clues,

І я почала писати, так буває. Я отримую ці натяки, підказки,

and I realize that they've been obvious, and yet they have not been.

розуміючи, що вони одночасно були і не були очевидні.

And what I need, in effect, is a focus.

Все, що мені насправді потрібно - це зосередитись.

And when I have the question, it is a focus.

Коли у мене з'являється питання, я зосереджуюсь.

And all these things that seem to be flotsam and jetsam in life actually go through

І все, що раніше здавалося купою непотребу в житті,

that question, and what happens is those particular things become relevant.

проходячи через призму цього питання, починає віднаходити сенс.

And it seems like it's happening all the time.

Здається, так відбувається завжди.

You think there's a sort of coincidence going on, a serendipity,

Можна подумати, що напевно це щось на зразок співпадіння, провидіння,

in which you're getting all this help from the universe.

завдяки чому ми отримуємо допомогу від всесвіту.

And it may also be explained that now you have a focus.

Ймовірно, це також можна пояснити тим, що тепер ви зосереджені.

And you are noticing it more often.

І помічаєте це частіше.

But you apply this.

І застосовуєте це.

You begin to look at things having to do with your tensions.

Ви починаєте вивчати джерела напруження.

Your brother, who's fallen in trouble, do you take care of him?

Брат потрапив у біду. Чи варто йому допомогти?

Why or why not?

Чому так чи ні?

It may be something that is perhaps more serious

А можливо, є щось більш серйозне -

-- as I said, human rights in Burma.

наприклад, права людини в Бірмі.

I was thinking that I shouldn't go because somebody said, if I did, it would show

Я думала, що мені не варто туди їхати, оскільки як мені сказали, поїхавши,

that I approved of the military regime there.

я засвідчу свою підтримку військового режиму у країні.

And then, after a while, I had to ask myself,

Потім, мені довелося поставити собі питання:

"Why do we take on knowledge, why do we take on assumptions

"Чому ми приймаємо на віру припущення,

that other people have given us?"

дані нам іншими людьми?"

And it was the same thing that I felt when I was growing up,

Подібне я відчувала в дитинстві,

and was hearing these rules of moral conduct from my father,

коли я слухала як мій батько, баптистський священик,

who was a Baptist minister.

говорив про мораль.

So I decided that I would go to Burma for my own intentions,

Я вирішила, що поїду до Бірми заради власних намірів,

and still didn't know that if I went there,

і я досі не знала, що б сталося, якщо поїхавши туди,

what the result of that would be, if I wrote a book --

я б написала книгу -

and I just would have to face that later, when the time came.

розібратися з цим я могла лише згодом, коли настав відповідний час.

We are all concerned with things that we see in the world that we are aware of.

Ми всі турбуємося про те, що відбувається в світі.

We come to this point and say, what do I as an individual do?

Ми усвідомлюємо це і питаємо: а що зробив власне я?

Not all of us can go to Africa, or work at hospitals,

Не кожен може поїхати в Африку або працювати в лікарні,

so what do we do, if we have this moral response, this feeling?

то що ж робити, якщо ми відчуваємо моральну відповідальність?

Also, I think one of the biggest things we are all looking at,

Також, я думаю, що однією з найбільш важливих проблем,

and we talked about today, is genocide.

про які ми сьогодні говорили, є геноцид.

This leads to this question.

Постає запитання.

When I look at all these things that are morally ambiguous and uncomfortable,

Коли я думаю про речі, неоднозначні і незручні

and I consider what my intentions should be,

з точки зору моралі, я вирішую, якими мають бути мої наміри,

I realize it goes back to this identity question that I had when I was a child

і усвідомлюю, що це неминуче повертає мене до питання самоідентифікації, яке виникло у мене ще в дитинстві -

-- and why am I here, and what is the meaning of my life,

чому я тут і в чому сенс мого життя,

and what is my place in the universe?

яке моє місце у всесвіті?

It seems so obvious, and yet it is not.

Це здається очевидним, проте не зовсім.

We all hate moral ambiguity in some sense,

Ми всі деякою мірою не любимо моральну двозначність,

and yet it is also absolutely necessary.

проте вона цілком необхідна.

In writing a story, it is the place where I begin.

Коли я пишу розповідь - це моя точка відліку.

Sometimes I get help from the universe, it seems.

Іноді я, здається, отримую допомогу від всесвіту.

My mother would say it was the ghost of my grandmother from the very first book,

Моя мати казала, що з часу написання першої книги мені допомагав привид моєї бабусі

because it seemed I knew things I was not supposed to know.

бо, здавалось, я знала речі, про які не повинна була знати.

Instead of writing that the grandmother died accidentally,

Замість того, щоб написати, що бабуся померла випадково

from an overdose of opium, while having too much of a good time,

в результаті передозування опіуму, "дуже добре" проводячи час,

I actually put down in the story that the woman killed herself,

я написала, що жінка скоїла самогубство -

and that actually was the way it happened.

і це відповідало дійсності.

And my mother decided that that information must have come from my grandmother.

Моя мати вирішила, що ця інформація надійшла від моєї бабусі.

There are also things, quite uncanny,

Є ще пара моторошних речей,

which bring me information that will help me in the writing of the book.

які допомагають мені отримати інформацію для написання книги.

In this case, I was writing a story

Я писала оповідання,

that included some kind of detail, period of history, a certain location.

яке включало в себе деталі історичної епохи, певної місцевості.

And I needed to find something historically that would match that.

Мені було необхідно знайти відповідні історичні факти.

And I took down this book, and I --

Я взяла книгу, і -

first page that I flipped it to was exactly the setting, and the time period,

на першій сторінці, яку відкрила, описувалися деталі відповідної сцени у відповідний період,

and the kind of character I needed -- was the Taiping rebellion,

з відповідним героєм – учасником Тайпінського повстання

happening in the area near Guilin, outside of that,

поблизу Гуйлінь,

and a character who thought he was the son of God.

крім того персонаж вважав себе сином Бога.

You wonder, are these things random chance?

Ви вважаєте, що вибір був випадковим?

Well, what is random? What is chance? What is luck?

Що ж в такому разі випадковість,шанс, удача?

What are things that you get from the universe that you can't really explain?

Що це за речі, які приходять з всесвіту і які неможливо пояснити?

And that goes into the story, too.

Це теж стає частиною розповіді.

These are the things I constantly think about from day to day.

Я думаю про такі речі з дня на день.

Especially when good things happen,

Особливо, коли відбуваються хороші події,

and, in particular, when bad things happen.

іноді, коли стаються погані.

But I do think there's a kind of serendipity,

Проте, гадаю, що існує якесь провидіння,

and I do want to know what those elements are,

і я хочу знати, якими є його складові частини,

so I can thank them, and also try to find them in my life.

щоб подякувати їм і спробувати віднайти їх у моєму житті.

Because, again, I think that when I am aware of them, more of them happen.

Причина тому - я думаю, що чим більше я про них знаю, тим більше їх трапляється.

Another chance encounter is when I went to a place

Інший випадок зіткнення з шансом стався, коли я вирушила в поїздку -

-- I just was with some friends, and we drove randomly to a different place,

я була з моїми друзями і ми просто вибірково переїжджали з місця на місце,

and we ended up in this non-tourist location,

зрештою опинившись в забутому туристами місці,

a beautiful village, pristine.

в прекрасному первісному селі.

And we walked three valleys beyond,

Ми пройшли пішки через три долини,

and the third valley, there was something quite mysterious and ominous,

третя долина була загадковою і зловісною, там

a discomfort I felt. And then I knew that had to be [the] setting of my book.

я відчула себе некомфортно. Потім я усвідомила, що це стане місцем дії моєї книги.

And in writing one of the scenes, it happened in that third valley.

І коли я описувала одну із сцен, що відбулися в третій долині, трапилось ось що.

For some reason I wrote about cairns -- stacks of rocks -- that a man was building.

Сама не знаю чому, я написала про кам'яні піраміди - купи каменю - побудовані людиною.

And I didn't know exactly why I had it, but it was so vivid.

Я не знала чому цей образ прийшов до мене, але він був дуже яскравим.

I got stuck, and a friend, when she asked if I would go for a walk with her dogs,

Я застрягла на одному із епізодів, тоді моя подруга попросила прогулятися з собакою,

that I said, sure. And about 45 minutes later,

я звісно погодилася. І 45 хвилин потому,

walking along the beach, I came across this.

прогулюючись пляжем, я натрапила на це.

And it was a man, a Chinese man,

Китаєць складав докупи камені,

and he was stacking these things, not with glue, not with anything.

прицьому він не використовув клей чи щось ще.

And I asked him, "How is it possible to do this?"

Я запитала, як таке можливе?

And he said, "Well, I guess with everything in life, there's a place of balance."

На що він відповів, що у всьому є точка рівноваги.

And this was exactly the meaning of my story at that point.

І це і стало сенсом моєї історії.

I had so many examples -- I have so many instances like this, when I'm writing a story,

У мене було безліч прикладів - випадків, коли я пишу оповідання,

and I cannot explain it.

і не можу його пояснити.

Is it because I had the filter that I have such a strong coincidence

Може це тому, що я бачу ці значні співпадіння

in writing about these things?

у процесі написання моїх творів?

Or is it a kind of serendipity that we cannot explain, like the cosmological constant?

Або може це провидіння, яке не можна пояснити, як космологічної константи?

A big thing that I also think about is accidents.

Я часто думаю про випадковості.

And as I said, my mother did not believe in randomness.

Моя мати, як я вже сказала, не вірила у них.

What is the nature of accidents?

У чому природа випадку?

And how are we going to assign what the responsibility and the causes are,

І як ми можемо визначити відповідальність і причини

outside of a court of law?

без суду і слідства?

I was able to see that in a firsthand way,

Я мала можливість переконатись на власний досвід у цьому,

when I went to beautiful Dong village, in Guizhou, the poorest province of China.

коли я побувала в прекрасну селі Донг найбіднішої китайської провінції Гуйчжоу.

And I saw this beautiful place. I knew I wanted to come back.

Я побачила це прекрасне місце і знала, що хочу повернутися.

And I had a chance to do that, when National Geographic asked me

В мене з'явилася така можливість, коли журнал National Geographic

if I wanted to write anything about China.

поцікавився, чи хочу я написати про Китай.

And I said yes, about this village of singing people, singing minority.

Я сказала, що хочу написати про це село cпівочих людей, cпівочої меншини.

And they agreed, and between the time I saw this place and the next time I went,

Вони погодилися і в проміжку часу, відколи я вперше побачила це місце і коли я знову туди відправилася,

there was a terrible accident. A man, an old man, fell asleep,

там сталося жахлива подія. Літній чоловік, заснувши,

and his quilt dropped in a pan of fire that kept him warm.

не помітив, як його ковдра впала в жаровню з вугіллям, які його зігрівали.

60 homes were destroyed, and 40 were damaged.

60 будинків було зруйновано, 40 пошкоджено.

Responsibility was assigned to the family.

Відповідальність була покладена на сім'ю.

The man's sons were banished to live three kilometers away, in a cowshed.

Синам чоловіка було наказано жити в трьох кілометрах від села, в сараї.

And, of course, as Westerners, we say, "Well, it was an accident. That's not fair.

Ми, люди Заходу, сказали б, що стався нещасний випадок і такі міри несправедливі.

It's the son, not the father."

Батько у всьому винен, а не син.

When I go on a story, I have to let go of those kinds of beliefs.

Коли я їду, щоб написати оповідання, мені доводиться позбуватися схожих переконань.

It takes a while, but I have to let go of them and just go there, and be there.

Це стається не одразу, але я їх таки позбуваюсь, їду туди і перебуваю там.

And so I was there on three occasions, different seasons.

Я була там тричі, в різні пори року.

And I began to sense something different about the history,

І до мене прийшло інше розуміння історії,

and what had happened before, and the nature of life in a very poor village,

того, що сталося і законів життя в дуже бідному селі,

and what you find as your joys, and your rituals, your traditions, your links

того, що ви називаєте радощами, ритуалами, традиціями і зв'язками

with other families. And I saw how this had a kind of justice, in its responsibility.

з іншими сім'ями. Я зрозуміла, у чому справедливість ситуації з точки зору відповідальності.

I was able to find out also about the ceremony that they were using,

Я також змогла познайомитися з церемонією,

a ceremony they hadn't used in about 29 years. And it was to send some men

яку жителі не здійснювали впродовж 29 років. Вона полягала в тому,

-- a Feng Shui master sent men down to the underworld on ghost horses.

що учитель Фен Шуй відсилав чоловіків в підземний світ на конях-примарах

Now you, as Westerners, and I, as Westerners,

Зараз ми, люди Заходу

would say well, that's superstition. But after being there for a while,

скажемо, що це забобони. Однак побувши там недовго

and seeing the amazing things that happened,

і побачивши неймовірні речі, які там відбувалися,

you begin to wonder whose beliefs are those that are in operation in the world,

починаєш думати про те, чиї вірування, які знаходяться в світовому побуті,

determining how things happen.

визначаючи перебіг речей.

So I remained with them, and the more I wrote that story,

Тому я залишилася з ними, і чим довше я писала оповідання,

the more I got into those beliefs, and I think that's important for me

тим більше я перейнялася їхніми переконаннями, і це для мене важливо -

-- to take on the beliefs, because that is where the story is real,

перейнятися переконаннями - це робить історію реалістичною,

and that is where I'm gonna find the answers

і тут я віднаходжу власні відповіді

to how I feel about certain questions that I have in life.

про те, як я розумію проблеми, з якими зустрічаюся в житті.

Years go by, of course, and the writing, it doesn't happen instantly,

Роки минають, а написання не відбувається миттєво,

as I'm trying to convey it to you here at TED.

що я і намагаюся донести до вас тут, на TED.

The book comes and it goes. When it arrives, it is no longer my book.

Книга приходить і відходить. Коли вона видається - це вже не моя книга.

It is in the hands of readers, and they interpret it differently.

Вона в руках читачів, вони її по-своєму тлумачать.

But I go back to this question of, how do I create something out of nothing?

Однак, повернімося до питання про те, як з нічого з'являється щось?

And how do I create my own life?

Яким чином я створюю своє життя?

And I think it is by questioning,

Я думаю це відбувається в процесі міркування

and saying to myself that there are no absolute truths.

й усвідомлення, що абсолютних істин не існує.

I believe in specifics, the specifics of story,

Я вірю в особливості, особливості історії,

and the past, the specifics of that past,

в минуле з його особливостями,

and what is happening in the story at that point.

так само як і в те, що відбувається з розповіддю в цей час.

I also believe that in thinking about things --

Я також вірю в те, що, роздумуючи над такими речима як

my thinking about luck, and fate, and coincidences and accidents,

удача, доля, співпадіння, випадковості,

God's will, and the synchrony of mysterious forces --

воля Божа, синхронія таємних сил -

I will come to some notion of what that is, how we create.

я прийду до якогось розуміння того, як ми створюємо.

I have to think of my role. Where I am in the universe,

Мені доводиться думати про мою роль. Про своє місце у всесвіті ,

and did somebody intend for me to be that way, or is it just something I came up with?

чи мав намір хтось створити мене саме в такий спосіб, або ж це знову-таки випадковість?

And I also can find that by imagining fully, and becoming what is imagined --

Я можу також це виявити, віддавшись уяві і ставши уявною –

and yet is in that real world, the fictional world.

а уявний світ все ж таки знаходиться в світі реальному.

And that is how I find particles of truth, not the absolute truth, or the whole truth.

Таким чином я знаходжу частинки істини, абсолютної чи не абсолютної

And they have to be in all possibilities,

Вони знаходяться в можливостях,

including those I never considered before.

включаючи ті, про які я ніколи раніше не замислювалася.

So, there are never complete answers.

Отож не існує вичерпних відповідей.

Or rather, if there is an answer, it is to remind

Я б сказала, що якщо і є відповідь,

myself that there is uncertainty in everything,

то для того, щоб нагадати про те, що у всьому існує неоднозначність,

and that is good, because then I will discover something new.

і це добре, так як уможливлює нові відкриття.

And if there is a partial answer, a more complete answer from me,

Якщо існує лиш часткова відповідь, то для отримання більш повної, то, на мою думку,

it is to simply imagine.

потрібно просто довіритися уяві.

And to imagine is to put myself in that story,

Уявити - це помістити себе всередину історії -

until there was only -- there is a transparency between me and the story that I am creating.

між мною і розповіддю, яку я створюю, існує якась ясність.

And that's how I've discovered that if I feel what is in the story

Таким чином я зрозуміла, що якщо я відчуваю зміст оповідання -

-- in one story -- then I come the closest, I think,

одного оповідання – в такому разі я підійшла дуже близько до розуміння

to knowing what compassion is, to feeling that compassion.

співпереживання, почуття співпереживання.

Because for everything,

Оскільки

in that question of how things happen, it has to do with the feeling.

все стосовно того, як трапляються речі, пов'язане з почуттями.

I have to become the story in order to understand a lot of that.

Мені доводиться стати частиною розповіді, щоб зрозуміти багато речей.

We've come to the end of the talk,

Ну ось і кінець мого виступу,

and I will reveal what is in the bag, and it is the muse,

і я покажу, що у мене в сумці, це моя муза,

and it is the things that transform in our lives,

це ті речі, які змінюють наше життя,

that are wonderful and stay with us.

вони прекрасні і залишаються з нами.

There she is.

Ось вона.

Thank you very much!

Дякую за увагу!

(Applause)

(Оплески)