Falling in love is the easy part | Mandy Len Catron

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Alina Kozoriz

I published this article

Я опублікувала цю статтю

in the New York Times Modern Love column in January of this year.

в "Нью-Йорк Таймс" в рубриці "Сучасне кохання" в січні цього року.

"To Fall in Love With Anyone, Do This."

"Щоб закохатися в будь-кого, зроби ось це"

And the article is about a psychological study

Стаття про психологічне дослідження,

designed to create romantic love in the laboratory,

призначене для створення романтичного кохання в лабораторії,

and my own experience trying the study myself

та про мій власний досвід у спробі вивчити себе

one night last summer.

однієї ночі минулого літа.

So the procedure is fairly simple:

Тож процедура досить проста:

two strangers take turns asking each other 36 increasingly personal questions

двоє незнайомців по черзі ставлять одне одному 36 особистих питань,

and then they stare into each other's eyes

а тоді вони дивляться одне одному у вічі

without speaking for four minutes.

мовчки, протягом 4 хвилин.

So here are a couple of sample questions.

Ось кілька приблизних питань.

Number 12: If you could wake up tomorrow having gained any one quality or ability,

Номер 12: Якби ти, прокинувшись вранці, отримав якусь здібність чи силу,

what would it be?

то що б це було?

Number 28: When did you last cry in front of another person?

Номер 28: Коли ти останнього разу плакав перед іншою людиною?

By yourself?

А наодинці?

As you can see, they really do get more personal as they go along.

Як бачите, питання справді поступово стають дуже особистими.

Number 30, I really like this one:

Номер 30, мені дуже подобається:

Tell your partner what you like about them;

Розкажи своєму партнеру, що тобі в ньому подобається;

be very honest this time,

будь дуже чесним цього разу,

saying things you might not say to someone you just met.

скажи те, що ти, може, й не сказав би людині, яку вперше бачиш.

So when I first came across this study a few years earlier,

Коли мені вперше трапилося це дослідження кілька років тому,

one detail really stuck out to me,

одна деталь сильно мене вразила,

and that was the rumor that two of the participants

і це була чутка, що двоє з учасників

had gotten married six months later,

через шість місяців одружилися

and they'd invited the entire lab to the ceremony.

і запросили на церемонію всю лабораторію.

So I was of course very skeptical

Само собою, я була налаштована скептично

about this process of just manufacturing romantic love,

до цього промислового виробництва романтичного кохання,

but of course I was intrigued.

але я, звісно, була заінтригована.

And when I got the chance to try this study myself,

І коли я отримала шанс випробувати це дослідження на собі

with someone I knew but not particularly well,

з кимось, кого я знала, але не особливо добре,

I wasn't expecting to fall in love.

я не очікувала, що закохаюся.

But then we did, and --

Та це сталось, і –

(Laughter)

(Сміх)

And I thought it made a good story, so I sent it to the Modern Love column

Подумавши, що це буде хорошою історією, я написала до колонки "Сучасне кохання"

a few months later.

через кілька місяців.

Now, this was published in January,

Стаття була опублікована в січні,

and now it is August,

а зараз серпень,

so I'm guessing that some of you are probably wondering,

і я здогадуюсь, що дехто з вас, ймовірно, гадає,

are we still together?

чи ми досі разом?

And the reason I think you might be wondering this

Я тому думаю, що вам це цікаво,

is because I have been asked this question

бо мені задавали це питання

again and again and again for the past seven months.

знову, знову і знову протягом останніх семи місяців.

And this question is really what I want to talk about today.

І це питання, дійсно, є темою моєї сьогоднішньої промови.

But let's come back to it.

Але повернімося до нього.

(Laughter)

(Сміх)

So the week before the article came out,

За тиждень до виходу статті

I was very nervous.

я дуже нервувалась.

I had been working on a book about love stories

Я працювала над книгою про історії кохання

for the past few years,

останні кілька років,

so I had gotten used to writing about my own experiences

тож я звикла описувати свій власний досвід

with romantic love on my blog.

романтичного кохання у своєму блозі.

But a blog post might get a couple hundred views at the most,

Та блог могло переглянути щонайбільше пара сотень чоловік,

and those were usually just my Facebook friends,

та й ті зазвичай були моїми друзями на Фейсбуці,

and I figured my article in the New York Times

і я думала, що мою статтю в "Нью-Йорк Таймс",

would probably get a few thousand views.

ймовірно, переглянуть кілька тисяч людей.

And that felt like a lot of attention

І це здавалося чималою увагою

on a relatively new relationship.

для відносно нових стосунків.

But as it turned out, I had no idea.

Та як виявилося, я навіть не підозрювала, що буде.

So the article was published online

Тож стаття була опублікована онлайн

on a Friday evening,

увечері в п'ятницю,

and by Saturday, this had happened to the traffic on my blog.

і в суботу це створило перевантаження у моєму блозі.

And by Sunday, both the Today Show and Good Morning America had called.

І до неділі мені подзвонили з двох шоу – "The Today Show" і "Good Morning America".

Within a month, the article would receive over 8 million views,

Упродовж місяця стаття отримала більше 8 мільйонів переглядів,

and I was, to say the least,

і я, м'яко кажучи,

underprepared for this sort of attention.

виявилася неготовою до такої уваги.

It's one thing to work up the confidence to write honestly

Одна справа – виробити впевненість, щоб відверто писати

about your experiences with love,

про свій досвід в коханні,

but it is another thing to discover

але зовсім інше – дізнатися,

that your love life has made international news --

що твоє особисте життя стало міжнародною новиною –

(Laughter)

(Сміх)

and to realize that people across the world

та усвідомити, що люди по всьому світу

are genuinely invested in the status of your new relationship.

щиро зацікавлені у статусі твоїх нових стосунків.

(Laughter)

(Сміх)

And when people called or emailed, which they did every day for weeks,

Коли люди телефонували чи писали на пошту, а вони це робили тижнями кожного дня,

they always asked the same question first:

вони спершу завжди задавали одне й те саме питання:

are you guys still together?

Ви досі разом?

In fact, as I was preparing this talk,

І справді, коли я готувала цю промову,

I did a quick search of my email inbox

я виконала швидкий пошук у своїй електронній скриньці

for the phrase "Are you still together?"

по фразі: "Ви досі разом?"

and several messages popped up immediately.

І відразу ж вискочило кілька повідомлень.

They were from students and journalists

Вони були від студентів та журналістів

and friendly strangers like this one.

та дружніх незнайомців, як цей.

I did radio interviews and they asked.

Я давала інтерв'ю на радіо, і там запитували теж.

I even gave a talk, and one woman shouted up to the stage,

Я навіть виступала з лекцією, і одна жінка крикнула на сцену:

"Hey Mandy, where's your boyfriend?"

"Ей, Менді, де твій бойфренд?"

And I promptly turned bright red.

І я одразу почервоніла.

I understand that this is part of the deal.

Я зрозуміла, що це йде "в комплекті".

If you write about your relationship in an international newspaper,

Якщо ви пишете про свої стосунки в міжнародній газеті,

you should expect people to feel comfortable asking about it.

ви повинні очікувати, що людям буде зручно запитувати у вас про них.

But I just wasn't prepared for the scope of the response.

Та я просто була не готова до такого масштабу реакції.

The 36 questions seem to have taken on a life of their own.

Ці 36 питань почали жити власним життям.

In fact, the New York Times published a follow-up article

До речі, "Нью-Йорк Таймс" опублікувала статтю-продовження

for Valentine's Day,

до Дня Святого Валентина,

which featured readers' experiences of trying the study themselves,

яка висвітила читацький досвід у випробуванні цього досліду на собі,

with varying degrees of success.

що відбувалося з різним успіхом.

So my first impulse in the face of all of this attention

Моєю першою реакцією на всю цю увагу

was to become very protective of my own relationship.

став захист моїх власних стосунків.

I said no to every request for the two of us

Я говорила "ні" кожному проханню про те, щоб ми удвох

to do a media appearance together.

з'явилися разом в ЗМІ.

I turned down TV interviews,

Я відмовлялася від інтерв'ю на телебаченні,

and I said no to every request for photos of the two us.

і відхиляла усі запити на фото нас обох разом.

I think I was afraid that we would become

Думаю, я боялася перетворитися

inadvertent icons for the process of falling in love,

на безтурботний символ закоханості,

a position I did not at all feel qualified for.

яким я бути не хотіла.

And I get it:

І я розумію, що

people didn't just want to know if the study worked,

люди не просто хотіли знати, чи діє дослідження,

they wanted to know if it really worked:

вони хотіли знати, чи воно дійсно працювало:

that is, if it was capable of producing love that would last,

тобто, чи можливо створити кохання, яке триватиме,

not just a fling, but real love, sustainable love.

буде не інтрижкою, а справжнім коханням, стійким коханням.

But this was a question I didn't feel capable of answering.

Але на це питання я не могла дати відповідь.

My own relationship was only a few months old,

Мої власні стосунки тривали лише кілька місяців,

and I felt like people were asking the wrong question in the first place.

і я думала, що люди, перш за все, ставлять неправильне питання.

What would knowing whether or not we were still together really tell them?

Про що це говоритиме, якщо я їм скажу, пара ми чи ні?

If the answer was no,

Якби відповідь була "ні",

would it make the experience of doing these 36 questions

то чи зробило б це експеримент з 36 питаннями

any less worthwhile?

менш цінним?

Dr. Arthur Aron first wrote about these questions

Доктор Артур Ерон першим написав про ці питання

in this study here in 1997,

у своєму дослідженні в 1997 році,

and here, the researcher's goal was not to produce romantic love.

і тут метою дослідження було не створення романтичного кохання.

Instead, they wanted to foster

Натомість, вони хотіли сприяти

interpersonal closeness among college students,

близькості в особистісних стосунках між студентами коледжу,

by using what Aron called

за допомогою, як це називав Ерон,

"sustained, escalating, reciprocal, personalistic self-disclosure."

"стійкого, зростаючого, обопільного, особистісного саморозкриття".

Sounds romantic, doesn't it?

Звучить романтично, чи не так?

But the study did work.

Та дослідження спрацювало.

The participants did feel closer after doing it,

Учасники після цього відчували себе ближчими одне до одного,

and several subsequent studies have also used Aron's fast friends protocol

і у кількох наступних дослідженнях також використовувались записи Ерона

as a way to quickly create trust and intimacy between strangers.

як спосіб швидко створити довіру та близькість між незнайомцями.

They've used it between members of the police and members of community,

Вони використовували його між представниками поліції та громади,

and they've used it between people of opposing political ideologies.

а також з людьми протилежних політичних переконань.

The original version of the story,

Оригінальна версія історії,

the one that I tried last summer,

та, яку я пробувала минулого літа,

that pairs the personal questions with four minutes of eye contact,

яка поєднує особисті питання та зоровий контакт протягом 4 хвилин,

was referenced in this article,

описувалася у цій статті,

but unfortunately it was never published.

та, на жаль, її не було опубліковано.

So a few months ago, I was giving a talk

Кілька місяців тому я проводила лекцію

at a small liberal arts college,

в невеличкому гуманітарному коледжі,

and a student came up to me afterwards

і один студент після цього підійшов до мене

and he said, kind of shyly,

і сказав, трохи сором'язливо:

"So, I tried your study, and it didn't work."

"Я спробував провести цей дослід, і це не спрацювало".

He seemed a little mystified by this.

Він був трохи цим спантеличений.

"You mean, you didn't fall in love with the person you did it with?" I asked.

"Тобто, ти не закохався в людину, з якою це проводив?" – запитала я.

"Well..." He paused.

"Ну..." – він зам‘явся.

"I think she just wants to be friends."

"Я думаю, вона просто хоче бути друзями".

"But did you become better friends?" I asked.

"Але чи стали ви кращими друзями, ніж раніше?" – запитала я.

"Did you feel like you got to really know each other after doing the study?"

"Ви відчуваєте, що справді краще знаєте одне одного після досліду?"

He nodded.

Він кивнув.

"So, then it worked," I said.

"Тоді все спрацювало," – сказала я.

I don't think this is the answer he was looking for.

Не думаю, що це була та відповідь, яку він очікував.

In fact, I don't think this is the answer that any of us are looking for

Насправді, я не думаю, що це відповідь, яку будь-хто із нас коли-небудь шукав,

when it comes to love.

коли мова заходить про кохання.

I first came across this study

Я вперше наткнулась на цей дослід,

when I was 29

коли мені було 29 років,

and I was going through a really difficult breakup.

і я переживала дуже важкий розрив.

I had been in the relationship since I was 20,

Я була у тих стосунках з 20 років,

which was basically my entire adult life,

тобто, це тривало майже все моє доросле життя,

and he was my first real love,

і він був моїм першим справжнім коханням,

and I had no idea how or if I could make a life without him.

і я не могла уявити життя без нього.

So I turned to science.

Тож я звернулася до науки.

I researched everything I could find about the science of romantic love,

Я дослідила все, що змогла знайти про науку романтичного кохання.

and I think I was hoping that it might somehow inoculate me from heartache.

Думаю, я сподівалась на полегшення душевного болю.

I don't know if I realized this at the time --

Не знаю, чи усвідомлювала я це тоді –

I thought I was just doing research for this book I was writing --

я думала, що просто проводжу дослідження для книги, яку я тоді писала –

but it seems really obvious in retrospect.

але в ретроспективі все стає очевидним.

I hoped that if I armed myself with the knowledge of romantic love,

Я сподівалась, що, озброївши себе знаннями з романтичного кохання,

I might never have to feel as terrible and lonely as I did then.

я ніколи не буду відчувати себе так жахливо і самотньо, як тоді.

And all this knowledge has been useful in some ways.

І ці знання певним чином стали корисними.

I am more patient with love. I am more relaxed.

Я спокійніша до кохання. Більш розслаблена.

I am more confident about asking for what I want.

Я більш впевнено прошу того, чого я хочу.

But I can also see myself more clearly,

Я чіткіше бачу саму себе,

and I can see that what I want is sometimes more

і бачу, що те, що я хочу, часом більше за те,

than can reasonably be asked for.

що я реально можу очікувати від людини.

What I want from love is a guarantee,

Чого я хочу від кохання, так це гарантії,

not just that I am loved today

не тільки того, що мене люблять сьогодні,

and that I will be loved tomorrow,

але й що любитимуть завтра,

but that I will continue to be loved by the person I love indefinitely.

що мене продовжуватиме любити людина, яку я безкінечно люблю.

Maybe it's this possibility of a guarantee

Певно, саме про можливість гарантії

that people were really asking about

насправді хотіли дізнатися люди,

when they wanted to know if we were still together.

коли запитували, чи ми досі разом.

So the story that the media told about the 36 questions

Тож історія, яку розповідають ЗМІ про 36 питань,

was that there might be a shortcut to falling in love.

можливо, є коротким шляхом до закоханості.

There might be a way to somehow mitigate some of the risk involved,

Можливо, є якийсь спосіб зменшити пов'язаний з цим ризик,

and this is a very appealing story,

і це дуже приваблива історія,

because falling in love feels amazing,

бо відчувати себе закоханим – це чудово,

but it's also terrifying.

але в той же час і страшно.

The moment you admit to loving someone,

В той момент, коли ви визнаєте, що закохались,

you admit to having a lot to lose,

ви визнаєте, що маєте, що втрачати,

and it's true that these questions do provide a mechanism

і це правда, що ці питання створюють механізм для того,

for getting to know someone quickly,

щоб швидко дізнатись про когось ближче,

which is also a mechanism for being known,

і також це механізм для того, щоб дізнались про вас,

and I think this is the thing that most of us really want from love:

і я думаю, що це саме та річ, яку більшість з нас очікує від кохання:

to be known, to be seen, to be understood.

щоб вас знали, бачили та розуміли.

But I think when it comes to love,

Думаю, коли мова заходить про кохання,

we are too willing to accept the short version of the story.

ми занадто сильно хочемо прийняти коротку версію історії.

The version of the story that asks, "Are you still together?"

Версію історії, яка запитує: "Чи ви досі разом?"

and is content with a yes or no answer.

і задовольняється відповіддю "так" чи "ні".

So rather than that question,

Тож замість цього питання

I would propose we ask some more difficult questions,

я пропоную ставити деякі складніші питання,

questions like:

наприклад:

How do you decide who deserves your love

Як ви вирішуєте, хто вартий вашого кохання,

and who does not?

а хто ні?

How do you stay in love when things get difficult,

Як ви продовжуєте кохати у важких ситуаціях,

and how do you know when to just cut and run?

і як ви знаєте, коли треба просто все припинити й піти?

How do you live with the doubt

Як ви живете із сумнівами,

that inevitably creeps into every relationship,

які неминуче закрадаються в кожні стосунки,

or even harder,

чи навіть важче,

how do you live with your partner's doubt?

як ви живете із сумнівами вашого партнера?

I don't necessarily know the answers to these questions,

Я не завжди знаю відповіді на ці питання,

but I think they're an important start at having a more thoughtful conversation

та я вважаю їх важливим початком для більш вдумливої розмови

about what it means to love someone.

про те, що значить когось кохати.

So, if you want it,

Тож якщо ви хочете це почути,

the short version of the story of my relationship is this:

коротка версія історії моїх стосунків така:

a year ago, an acquaintance and I did a study

рік тому мій знайомий та я провели дослід

designed to create romantic love,

зі створення романтичного кохання,

and we fell in love,

і ми закохались,

and we are still together,

і ми досі разом,

and I am so glad.

і я дуже цьому рада.

But falling in love is not the same thing as staying in love.

Але закохатися ще не значить кохати.

Falling in love is the easy part.

Закохатися – це тільки "квіточки".

So at the end of my article, I wrote, "Love didn't happen to us.

Наприкінці моєї статті я написала: "Кохання не трапляється нам.

We're in love because we each made the choice to be."

Ми закохані, тому що кожен зробив свій вибір".

And I cringe a little when I read that now,

Мене трохи пересмикує, коли я читаю це зараз,

not because it isn't true,

не тому, що це неправда,

but because at the time, I really hadn't considered

а тому, що у той момент я справді не розмірковувала

everything that was contained in that choice.

над всім, що містилось у цьому виборі.

I didn't consider how many times we would each have to make that choice,

Я не думала про те, як багато разів кожен з нас повинен буде робити цей вибір,

and how many times I will continue to have to make that choice

і як багато разів мені й далі потрібно буде робити цей вибір,

without knowing whether or not he will always choose me.

не знаючи, чи завжди він вибиратиме мене.

I want it to be enough to have asked and answered 36 questions,

Я б хотіла, щоб було достатньо поставити та відповісти на 36 питань,

and to have chosen to love someone so generous and kind and fun

і вибрати кохати когось такого щедрого, доброго і веселого,

and to have broadcast that choice in the biggest newspaper in America.

і заявити про той вибір в найбільшій газеті Америки.

But what I have done instead is turn my relationship

Але натомість я перетворила свої стосунки

into the kind of myth I don't quite believe in.

на міф, в який я майже не вірю.

And what I want, what perhaps I will spend my life wanting,

Я хочу, і, напевно, хотітиму усе своє життя,

is for that myth to be true.

щоб цей міф був правдою.

I want the happy ending implied by the title to my article,

Я хочу щасливого закінчення, про яке йшлося у заголовку моєї статті,

which is, incidentally,

яка, між іншим,

the only part of the article that I didn't actually write.

є єдиною частиною статті, яку, власне, писала не я.

(Laughter)

(Сміх)

But what I have instead is the chance to make the choice to love someone,

Але натомість я отримала шанс зробити вибір покохати когось

and the hope that he will choose to love me back,

і сподіватись, що він зробить вибір кохати мене у відповідь,

and it is terrifying,

і це страшно,

but that's the deal with love.

але це кохання.

Thank you.

Дякую за увагу.