His Holiness Pope Francis | Why the only future worth building includes everyone | TED Talks

Translator: Elena Montrasio Reviewer: TED Translators admin

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Khrystyna Romashko

[His Holiness Pope Francis Filmed in Vatican City

[Його Святість Папа Франциск Знято у Ватикані

First shown at TED2017]

Вперше показано на TED2017]

Good evening – or, good morning, I am not sure what time it is there.

Доброго вечора, або ж доброго ранку - я не впевнений, котра у вас зараз година.

Regardless of the hour, I am thrilled to be participating in your conference.

Та хай там що на годиннику, я дуже радію, що долучився до вашої конференції.

I very much like its title – "The Future You" –

Мені дуже подобається її назва - "Майбутні ви" -

because, while looking at tomorrow, it invites us to open a dialogue today,

бо, зазираючи в завтрашній день, вона запрошує до відкритого діалогу вже сьогодні:

to look at the future through a "you."

зазирнути в майбутнє через себе.

"The Future You:"

"Майбутні ви":

the future is made of yous, it is made of encounters,

майбутнє складається з багатьох "я", воно складається з зустрічей,

because life flows through our relations with others.

бо життя минає у світлі наших стосунків з іншими.

Quite a few years of life

За довгі роки свого життя

have strengthened my conviction

я твердо переконався у тому,

that each and everyone's existence is deeply tied to that of others:

що існування кожного з нас міцно пов'язане з життям інших людей:

life is not time merely passing by, life is about interactions.

життя - це не просто час, який минає, життя - це взаємини.

As I meet, or lend an ear to those who are sick,

Коли я зустрічаюсь із недужими чи вислуховую їх

to the migrants who face terrible hardships

або ж мігрантів, які стикаються з невимовними труднощами

in search of a brighter future,

в пошуках кращого майбутнього,

to prison inmates who carry a hell of pain inside their hearts,

чи в'язнів, чиї серця знемагають від пекельного болю,

and to those, many of them young, who cannot find a job,

або тих, що не можуть знайти собі працю - а серед них багато молоді -

I often find myself wondering:

я часто задумуюсь:

"Why them and not me?"

"Чому вони, а не я?"

I, myself, was born in a family of migrants;

Я сам народився у сім'ї мігрантів;

my father, my grandparents, like many other Italians,

мій тато, мої бабуся з дідусем, як і багато інших італійців,

left for Argentina

перебралися до Аргентини

and met the fate of those who are left with nothing.

і їх спіткала доля тих, хто залишився ні з чим.

I could have very well ended up among today's "discarded" people.

Я теж цілком міг би опинитися сьогодні серед тих "відкинутих" людей.

And that's why I always ask myself, deep in my heart:

І ось чому я завжди глибоко в серці запитую себе:

"Why them and not me?"

"Чому вони, а не я?"

First and foremost, I would love it if this meeting could help to remind us

Насамперед скажу, що дуже хотів би, щоб ця зустріч нагадала нам,

that we all need each other,

що ми всі потребуємо одне одного,

none of us is an island,

що ніхто з нас не є островом -

an autonomous and independent "I," separated from the other,

автономним і незалежним "я", відокремленим від інших,

and we can only build the future by standing together, including everyone.

і що майбутнє можна збудувати лише разом, пліч-о-пліч з іншими.

We don’t think about it often, but everything is connected,

Ми нечасто про це задумуємось, але все на світі взаємопов'язано,

and we need to restore our connections to a healthy state.

і нам потрібно оздоровити свої зв'язки.

Even the harsh judgment I hold in my heart

Навіть суворий осуд, який криється у моєму серці

against my brother or my sister,

проти мого брата чи сестри,

the open wound that was never cured, the offense that was never forgiven,

відкрита рана, що так і не загоїлась, образа, яку я досі не пробачив,

the rancor that is only going to hurt me,

злість, що тільки шкодить мені,

are all instances of a fight that I carry within me,

є прикладами внутрішньої боротьби,

a flare deep in my heart that needs to be extinguished

іскрою глибоко в моєму серці, яку потрібно загасити,

before it goes up in flames, leaving only ashes behind.

перш ніж вона спалахне вогнем, залишивши по собі лиш попіл.

Many of us, nowadays,

Сьогодні багато хто з нас

seem to believe that a happy future is something impossible to achieve.

вважає, що щасливе майбутнє - це щось нереальне.

While such concerns must be taken very seriously,

Такі погляди варто сприймати дуже серйозно,

they are not invincible.

але їх можна спростувати.

They can be overcome when we don't lock our door to the outside world.

Якщо не зачиняти дверей перед зовнішнім світом.

Happiness can only be discovered

Щастя - це дар гармонії

as a gift of harmony between the whole and each single component.

між цілим і окремими його складовими.

Even science – and you know it better than I do –

Навіть наука - і ви про це знаєте краще за мене -

points to an understanding of reality

трактує реальність як місце,

as a place where every element connects and interacts with everything else.

де кожен елемент пов'язаний і взаємодіє з усім решта.

And this brings me to my second message.

І це наштовхує мене на другий висновок.

How wonderful would it be

Як чудово було б,

if the growth of scientific and technological innovation

якби поступ наукових і технологічних інновацій

would come along with more equality and social inclusion.

водночас гарантував рівність і більшу соціальну залученість.

How wonderful would it be, while we discover faraway planets,

Як чудово було б, щоб у час, коли ми відкриваємо далекі планети,

to rediscover the needs of the brothers and sisters orbiting around us.

ми б відкривали і потреби наших братів і сестер, що перебувають на наших орбітах.

How wonderful would it be if solidarity,

Як чудово було б, якби солідарність -

this beautiful and, at times, inconvenient word,

це прекрасне й часами незручне слово -

were not simply reduced to social work,

не просто передбачало соціальну роботу,

and became, instead, the default attitude

а стало ключовим аргументом

in political, economic and scientific choices,

в ухваленні політичних, економічних і наукових рішень,

as well as in the relationships among individuals, peoples and countries.

а також у взаєминах між людьми, народами й країнами.

Only by educating people to a true solidarity

Лише виховуючи дітей у дусі справжньої солідарності

will we be able to overcome

ми зможемо подолати

the "culture of waste,"

"культуру марнотратства",

which doesn't concern only food and goods

що стосується не тільки їжі й товарів,

but, first and foremost, the people

а й - насамперед - людей,

who are cast aside by our techno-economic systems

що їх виштовхують на узбіччя наші техно-економічні системи,

which, without even realizing it,

які мимоволі ставлять на перше місце

are now putting products at their core, instead of people.

продукти, що їх виготовляє людина, а не саму людину.

Solidarity is a term that many wish to erase from the dictionary.

Солідарність - той термін, що його багато хто хотів би викреслити зі словника.

Solidarity, however, is not an automatic mechanism.

Однак солідарність - не автоматичний механізм.

It cannot be programmed or controlled.

Її не можна запрограмувати чи управляти нею.

It is a free response born from the heart of each and everyone.

Це добровільна реакція, що народжується у серці кожного з нас.

Yes, a free response!

Так, добровільна реакція!

When one realizes

Коли хтось усвідомлює,

that life, even in the middle of so many contradictions, is a gift,

що життя - попри численні суперечності - це дар,

that love is the source and the meaning of life,

що джерелом і сенсом життя є любов,

how can they withhold their urge to do good to another fellow being?

як він чи вона може стримати бажання чинити добро іншій людині?

In order to do good,

Щоб чинити добро,

we need memory, we need courage and we need creativity.

треба мати пам'ять, хоробрість і творчість.

And I know that TED gathers many creative minds.

Я знаю, що TED об'єднує багато творчих особистостей.

Yes, love does require a creative, concrete

Так, любов справді потребує творчості, практичності

and ingenious attitude.

й винахідливості.

Good intentions and conventional formulas,

Добрих намірів і усталених формул,

so often used to appease our conscience, are not enough.

що ними ми так часто заспокоюємо свою совість, замало.

Let us help each other, all together, to remember

Допомагаймо одне одному, всі гуртом, щоб не забути -

that the other is not a statistic or a number.

інші люди - не цифри у статистичних даних.

The other has a face.

Інші люди мають обличчя.

The "you" is always a real presence,

"Ви" - це завжди реальна присутність,

a person to take care of.

людина, про яку треба подбати.

There is a parable Jesus told to help us understand the difference

Якось Ісус розповів одну притчу, щоб допомогти нам зрозуміти різницю

between those who'd rather not be bothered and those who take care of the other.

між байдужими і тими, хто піклується про інших.

I am sure you have heard it before. It is the Parable of the Good Samaritan.

Я впевнений, що ви вже її чули. Це притча про доброго самарянина.

When Jesus was asked: "Who is my neighbor?" -

Коли Ісуса запитали: "Хто мій ближній?" -

namely, "Who should I take care of?" -

тобто "Про кого я маю подбати?" -

he told this story, the story of a man

він розповів історію про чоловіка, який став

who had been assaulted, robbed, beaten and abandoned along a dirt road.

жертвою нападу: його пограбували, побили й покинули на дорозі.

Upon seeing him, a priest and a Levite, two very influential people of the time,

Його побачили священик і левит - двоє дуже впливових на той час людей -

walked past him without stopping to help.

але пройшли повз, не зупинившись, щоб допомогти.

After a while, a Samaritan, a very much despised ethnicity at the time, walked by.

Невдовзі тим шляхом проходив самарянин - його народ усі зневажали.

Seeing the injured man lying on the ground,

Побачивши побитого чоловіка, який лежав на землі,

he did not ignore him as if he weren't even there.

він не проігнорував його так, наче там нікого не було.

Instead, he felt compassion for this man,

Йому стало його шкода,

which compelled him to act in a very concrete manner.

і співчуття спонукало його діяти.

He poured oil and wine on the wounds of the helpless man,

Він полив на рани безпомічного чоловіка оливу й вино,

brought him to a hostel

привіз до найближчої оселі

and paid out of his pocket for him to be assisted.

і з власної кишені заплатив за те, щоб ним заопікувалися.

The story of the Good Samaritan is the story of today’s humanity.

Притча про доброго самарянина - це притча про сучасне людство.

People's paths are riddled with suffering,

Людське життя вкрите ранами,

as everything is centered around money, and things, instead of people.

бо все крутиться довкола грошей і речей, а не людей.

And often there is this habit, by people who call themselves "respectable,"

І люди, які називають себе "достойними",

of not taking care of the others,

часто не дбають про інших,

thus leaving behind thousands of human beings, or entire populations,

залишаючи тисячі людей, цілі народи

on the side of the road.

на узбіччі.

Fortunately, there are also those who are creating a new world

На щастя, є люди, які творять новий світ,

by taking care of the other, even out of their own pockets.

опікуючись одне про одного, витрачаючи кошти з власної кишені.

Mother Teresa actually said:

Мати Тереза сказала,

"One cannot love, unless it is at their own expense."

що любити можна тільки власним коштом.

We have so much to do, and we must do it together.

Нам так багато треба зробити, і ми повинні діяти разом.

But how can we do that with all the evil we breathe every day?

Але як нам це вдасться, коли ми щодня дихаємо злом?

Thank God,

Дякувати Богу,

no system can nullify our desire to open up to the good,

жодна система не здатна знищити наше бажання відкритися добру,

to compassion and to our capacity to react against evil,

співчуттю і здатності реагувати на зло -

all of which stem from deep within our hearts.

все це проростає глибоко в наших серцях.

Now you might tell me,

Ви заперечите:

"Sure, these are beautiful words,

"Ну так, чудові слова,

but I am not the Good Samaritan, nor Mother Teresa of Calcutta."

але я не добрий самарянин і не Мати Тереза з Калькутти".

On the contrary: we are precious, each and every one of us.

Навпаки: ми - дорогоцінні, кожен-кожнісінький з нас.

Each and every one of us is irreplaceable in the eyes of God.

Кожен-кожнісінький з нас - незамінний в очах Бога.

Through the darkness of today's conflicts,

Серед мороку нинішніх конфліктів

each and every one of us can become a bright candle,

кожен із нас може стати яскравою свічкою,

a reminder that light will overcome darkness,

нагадуванням про те, що світло долає темряву,

and never the other way around.

і що ніколи не буває навпаки.

To Christians, the future does have a name,

Для християн майбутнє має ім'я,

and its name is Hope.

і звучить воно Надія.

Feeling hopeful does not mean to be optimistically naïve

Мати надію не значить бути наївним оптимістом

and ignore the tragedy humanity is facing.

і не звертати уваги на трагедію, що спіткала людство.

Hope is the virtue of a heart

Надія - це чеснота серця,

that doesn't lock itself into darkness, that doesn't dwell on the past,

яка не замикається у темряві, не живе минулим,

does not simply get by in the present, but is able to see a tomorrow.

не старається жити тільки сьогоднішнім, а здатна побачити день завтрашній.

Hope is the door that opens onto the future.

Надія - це двері, які ведуть у майбутнє.

Hope is a humble, hidden seed of life

Надія - це скромна, потаємна насінина життя,

that, with time, will develop into a large tree.

з якої поступово виростає розлоге дерево.

It is like some invisible yeast that allows the whole dough to grow,

Це наче невидимі дріжджі, на яких росте тісто,

that brings flavor to all aspects of life.

і які надають присмаку всім аспектам життя.

And it can do so much,

І вона всесильна,

because a tiny flicker of light that feeds on hope

бо досить крихітної іскорки, що плекає надію,

is enough to shatter the shield of darkness.

щоб зруйнувати мури пітьми.

A single individual is enough for hope to exist,

Щоб надія існувала, досить і одної людини -

and that individual can be you.

і тією людиною можете бути "ви".

And then there will be another "you," and another "you,"

А потім ще одні "ви" і ще,

and it turns into an "us."

і врешті "ви" перетвориться на "ми".

And so, does hope begin when we have an "us?"

Отож, надія починається з "ми"?

No.

Ні.

Hope began with one "you."

Надія починається з одного "ви".

When there is an "us," there begins a revolution.

Коли є "ми", спалахує революція.

The third message I would like to share today

І третя думка, що нею я хочу поділитися з вами сьогодні,

is, indeed, about revolution: the revolution of tenderness.

стосується - так! - революції: революції ніжності.

And what is tenderness?

Що ж таке ніжність?

It is the love that comes close and becomes real.

Це любов, яка наближається і стає реальною.

It is a movement that starts from our heart

Це рух, що починається з серця

and reaches the eyes, the ears and the hands.

і сягає очей, вух і рук.

Tenderness means to use our eyes to see the other,

Ніжність означає дивитися очима, щоб бачити іншого,

our ears to hear the other,

і слухати вухами - щоб чути іншого,

to listen to the children, the poor, those who are afraid of the future.

щоб слухати дітей, убогих, тих, хто боїться майбутнього.

To listen also to the silent cry of our common home,

Слухати мовчазний плач нашої спільної домівки,

of our sick and polluted earth.

нашої хворої, забрудненої Землі.

Tenderness means to use our hands and our heart

Ніжність означає задіювати свої руки й серце,

to comfort the other,

щоб заспокоїти іншого,

to take care of those in need.

подбати про тих, хто потребує опіки.

Tenderness is the language of the young children,

Ніжність - це мова малих дітей,

of those who need the other.

тих, хто потребує іншого.

A child’s love for mom and dad

Любов дитини до мами й тата

grows through their touch, their gaze, their voice, their tenderness.

зростає через їхній дотик і погляд, через їхній голос і ніжність.

I like when I hear parents

Я люблю слухати, як батьки

talk to their babies, adapting to the little child,

розмовляють з дітьми,

sharing the same level of communication.

пристосовуючись до їхнього рівня спілкування.

This is tenderness: being on the same level as the other.

Ось що таке ніжність - перебування на одному рівні з іншим.

God himself descended into Jesus to be on our level.

Сам Бог зійшов до нас як Ісус, щоб бути на нашому рівні.

This is the same path the Good Samaritan took.

Добрий самарянин став на ту ж стежку.

This is the path that Jesus himself took.

Тією ж стежкою пішов і Ісус.

He lowered himself,

Він спустився

he lived his entire human existence

і прожив усе своє життя,

practicing the real, concrete language of love.

розмовляючи справжньою мовою любові.

Yes, tenderness is the path of choice

Так, ніжність - це шлях

for the strongest, most courageous men and women.

для найсильніших, найхоробріших чоловіків і жінок.

Tenderness is not weakness; it is fortitude.

Ніжність - це сила, а не слабкість.

It is the path of solidarity, the path of humility.

Це стежка солідарності, стежка смирення.

Please, allow me to say it loud and clear:

Я хочу сказати це чітко й голосно:

the more powerful you are,

що більше влади у ваших руках,

the more your actions will have an impact on people,

то сильніше ваші дії впливають на людей

the more responsible you are to act humbly.

і то смиренніше ви маєте діяти.

If you don’t, your power will ruin you, and you will ruin the other.

Інакше влада знищить вас, а ви знищите інших.

There is a saying in Argentina:

В Аргентині кажуть:

"Power is like drinking gin on an empty stomach."

"Мати владу - це начебто пити джин на порожній шлунок".

You feel dizzy, you get drunk, you lose your balance,

Вам паморочиться у голові, ви п'янієте, втрачаєте рівновагу

and you will end up hurting yourself and those around you,

і врешті завдаєте шкоди собі й людям довкола,

if you don’t connect your power with humility and tenderness.

якщо не поєднуєте своєї влади зі смиренням і ніжністю.

Through humility and concrete love, on the other hand,

Завдяки смиренню і практичній любові

power – the highest, the strongest one – becomes a service, a force for good.

влада - навіть найвища й найсильніша - стає служінням добру.

The future of humankind isn't exclusively in the hands of politicians,

Майбутнє людства - не тільки в руках політиків,

of great leaders, of big companies.

визначних лідерів чи великих компаній.

Yes, they do hold an enormous responsibility.

Так, вони справді несуть чималу відповідальність.

But the future is, most of all, in the hands of those people

Але майбутнє насамперед у руках тих людей,

who recognize the other as a "you"

які бачать в іншій людині її "Я"

and themselves as part of an "us."

і сприймають себе як частину "нас".

We all need each other.

Ми всі потребуємо одне одного.

And so, please, think of me as well with tenderness,

Отож, прошу вас - думайте і про мене з ніжністю,

so that I can fulfill the task I have been given

щоб я міг виконати завдання, яке мені дали

for the good of the other,

заради добра інших,

of each and every one, of all of you,

кожної людини і всіх вас,

of all of us.

заради усіх нас.

Thank you.

Дякую!