How to build your creative confidence | David Kelley

Translator: Timothy Covell Reviewer: Morton Bast

Перекладач: Daria Stetska Утверджено: Hanna Leliv

Сьогодні я хочу поговорити

I wanted to talk to you today about creative confidence.

про впевненість у власній креативності.

I'm going to start way back in the third grade

Почну я аж з третього класу школи в Окдейлі,

at Oakdale School in Barberton, Ohio.

що у Барбертоні, штат Огайо.

I remember one day my best friend Brian was working on a project.

Пам'ятаю, якoсь мій найкращий друг Браян працював над завданням.

He was making a horse out of the clay our teacher kept under the sink.

Він ліпив коника з глини,

яка лежала у нашого вчителя під раковиною.

And at one point, one of the girls that was sitting at his table,

І раптом одна дівчинка, яка сиділа з ним за партою,

seeing what he was doing, leaned over and said to him,

побачила, що він робить,

нахилилася і сказала:

"Це жахливо. Взагалі не схоже на коника".

"That's terrible. That doesn't look anything like a horse."

Браян засмутився.

And Brian's shoulders sank.

And he wadded up the clay horse and he threw it back in the bin.

Він зім'яв коника і викинув у смітник.

I never saw Brian do a project like that ever again.

Більше я не бачив, щоб Браян робив щось подібне.

And I wonder how often that happens, you know?

І я замислююсь, як часто таке відбувається.

Здається, що коли я розповідаю цю історію своїм учням,

It seems like when I tell that story of Brian to my class,

багато з них хочуть підійти до мене згодом

a lot of them want to come up after class

and tell me about their similar experience,

і розповісти схожу історію про себе:

про те, як вчитель їх недооцінив,

how a teacher shut them down,

чи однокласник покепкував.

or how a student was particularly cruel to them.

And then some kind of opt out of thinking of themselves as creative

Після такого, багато хто вирішує, що він не креативний.

at that point.

Я спостерігаю, як це переконання зароджується у дитинстві,

And I see that opting out that happens in childhood,

живе всередині нас, поступово укорінюючись

and it moves in and becomes more ingrained, even,

аж до зрілості.

by the time you get to adult life.

So we see a lot of this.

Ми спостерігаємо це всюди.

When we have a workshop

Коли працюємо в команді,

or when we have clients in to work with us side by side,

або поруч із клієнтами,

eventually we get to the point in the process

зрештою, ми стикаємось зі спірним або неординарним питанням.

that's kind of fuzzy or unconventional.

І тут "великі боси" хапають свої Блекбері,

And eventually, these big-shot executives whip out their BlackBerrys

кажуть, що їм необхідно зробити кілька важливих дзвінків,

and they say they have to make really important phone calls,

і прямують до виходу.

and they head for the exits.

Так їм незручно у такі моменти.

And they're just so uncomfortable.

Коли ж ми їх наздоганяємо

When we track them down and ask them what's going on,

і запитуємо, в чому річ,

вони відповідають щось на кшталт "Знаєте, я не зовсім креативна людина".

they say something like, "I'm just not the creative type."

But we know that's not true.

Але ж ми знаємо, що це неправда.

If they stick with the process, if they stick with it,

Якщо вони вникають у процес, пірнають у нього з головою,

they end up doing amazing things.

у них виходять неймовірні речі,

And they surprise themselves at just how innovative

і вони самі дивуються,

якими можуть бути новаторами.

they and their teams really are.

So I've been looking at this fear of judgment that we have,

Я звернув увагу на страх бути осудженим, який є у кожного з нас.

that you don't do things, you're afraid you're going to be judged;

Інколи ми не робимо чогось, тому що боїмося чужого осуду.

if you don't say the right creative thing, you're going to be judged.

Боїмося, що не знайдемо досконалого креативного вирішення.

І я досяг нового бачення

And I had a major breakthrough,

після зустрічі з психологом Альбертом Бендурою.

when I met the psychologist Albert Bandura.

Не певний, чи ви його знаєте.

I don't know if you know Albert Bandura, but if you go to Wikipedia,

Але якщо зайти у Вікіпедію,

it says that he's the fourth most important psychologist in history --

там написано, що він четвертий з найвагоміших психологів в історії --

you know, like Freud, Skinner, somebody and Bandura.

Фройд, Скіннер, хтось ще і Бендура.

(Laughter)

Bandura is 86 and he still works at Stanford.

Йому 86, а він досі працює у Стенфорді.

And he's just a lovely guy.

І він просто чудовий хлопець.

So I went to see him,

Я зустрівся з Бендурою,

because he's just worked on phobias for a long time,

тому що він досить довго вивчав фобії, а я ними дуже цікавлюся.

which I'm very interested in.

He had developed this way,

Він розробив методику,

this, kind of, methodology,

that ended up curing people in a very short amount of time,

за допомогою якої людину можна вилікувати дуже швидко.

like, in four hours.

Він може вилікувати від фобій багатьох людей за чотири години.

He had a huge cure rate of people who had phobias.

And we talked about snakes -- I don't know why --

Ми говорили про змій. Я не знаю, чому саме про них.

we talked about snakes and fear of snakes as a phobia.

Але розмова зайшла про змій і страх змій як фобію.

And it was really enjoyable, really interesting.

Мені справді подобалось, я був дуже зацікавлений.

Він розповів, як запрошував пацієнта і казав йому:

He told me that he'd invite the test subject in,

and he'd say, "You know, there's a snake in the next room

"У тій кімнаті є змія, і зараз ми зайдемо туди".

and we're going to go in there."

To which, he reported, most of them replied,

На що більшість їх відповіли:

"Hell no! I'm not going in there, certainly if there's a snake in there."

"О ні, я не зайду туди,

особливо якщо змія таки є всередині".

But Bandura has a step-by-step process that was super successful.

Проте Бендура проводив поетапне лікування, яке було неймовірно успішним.

So he'd take people to this two-way mirror

Він підводив людей до двостороннього дзеркала,

looking into the room where the snake was.

щоб зазирнути в кімнату зі змією,

And he'd get them comfortable with that.

і дозволяв їм звикнути до неї.

Then through a series of steps,

І потім через певну кількість кроків

вони вже стояли перед відкритими дверима

he'd move them and they'd be standing in the doorway with the door open,

and they'd be looking in there.

і зазирали всередину.

And he'd get them comfortable with that.

Він дбав про те, щоб їм було комфортно.

І пізніше, роблячи багато кроків, дитячих кроків,

And then many more steps later, baby steps,

they'd be in the room, they'd have a leather glove like a welder's glove on,

вони вже були в кімнаті,

вони вже одягали шкіряну рукавицю, як у зварювальника,

and they'd eventually touch the snake.

і врешті-решт доторкались до змії.

And when they touched the snake, everything was fine. They were cured.

І коли вони її торкались, все було чудово. Вони вилікувались.

In fact, everything was better than fine.

Власне, все було краще, ніж чудово.

These people who had lifelong fears of snakes

Ті, котрі боялись змій протягом всього життя, казали:

were saying things like,

"Look how beautiful that snake is."

"Дивись, яка гарна ця змія".

And they were holding it in their laps.

І тримали їх на колінах.

Bandura calls this process "guided mastery."

Бендура називає цей процес "керована майстерність".

I love that term: guided mastery.

Мені подобається це визначення.

And something else happened.

Проте сталось щось ще --

These people who went through the process and touched the snake

ці люди, які пройшли лікування та доторкнулись до змії,

врешті позбулись інших своїх страхів.

ended up having less anxiety about other things in their lives.

They tried harder, they persevered longer,

Вони завзято працювали, безперервно докладаючи зусиль,

and they were more resilient in the face of failure.

і були більш гнучкими перед загрозою невдачі.

They just gained a new confidence.

Вони просто стали впевненішими.

And Bandura calls that confidence "self-efficacy,"

І Бендура називає це самоефективністю --

the sense that you can change the world

відчуття, ніби ти можеш змінити світ

and that you can attain what you set out to do.

і досягти того, чого хочеш.

Well, meeting Bandura was really cathartic for me,

Зустріч із Бендурою справді принесла мені полегшення,

because I realized that this famous scientist

бо я зрозумів, що цей відомий вчений

задокументував та науково підтвердив

had documented and scientifically validated

something that we've seen happen for the last 30 years:

те, що ми спостерігали протягом останніх 30 років.

that we could take people who had the fear that they weren't creative,

Ми можемо допомогти людям, які бояться, що вони не креативні:

and we could take them through a series of steps,

провести їх через певні етапи,

kind of like a series of small successes,

ніби маленькі перемоги,

and they turn fear into familiarity.

і вони змінять свій страх на майстерність і самі себе цим здивують.

And they surprise themselves.

Це приголомшлива трансформація.

That transformation is amazing.

We see it at the d.school all the time.

Ми постійно бачимо її в d.school.

People from all different kinds of disciplines,

Тут є люди з різних сфер,

які вважають себе лише аналітиками.

they think of themselves as only analytical.

And they come in and they go through the process, our process,

І коли вони приходять та виконують нашу програму,

they build confidence and now they think of themselves differently.

вони стають впевненішими і вже зовсім по-іншому бачать себе.

And they're totally emotionally excited about the fact that they walk around

Вони дійсно в захваті

від того, що тепер можуть вважати себе креативними людьми.

thinking of themselves as a creative person.

So I thought one of the things I'd do today

Тож я подумав, що сьогодні варто взяти вас із собою

is take you through and show you what this journey looks like.

і показати, як ця подорож виглядає.

To me, that journey looks like Doug Dietz.

Мені вона нагадує про Даґа Дітца.

Doug Dietz is a technical person.

Даґ Дітц -- технік.

Він проектує діагностичне обладнання,

He designs large medical imaging equipment.

власне, велике обладнання.

He's worked for GE, and he's had a fantastic career.

Він працює у GE і зробив чудову кар'єру.

But at one point, he had a moment of crisis.

Але в певний момент Даґ пережив кризу.

He was in the hospital looking at one of his MRI machines in use,

Він спостерігав за однією зі своїх МРТ-машин,

коли побачив молоду сім'ю.

when he saw a young family, and this little girl.

Маленька донечка, яку вони привели,

And that little girl was crying and was terrified.

була дуже наляканою і плакала.

And Doug was really disappointed to learn

Даг дуже засмутився, дізнавшись,

that nearly 80 percent of the pediatric patients in this hospital

що близько 80 відсоткам дітей-пацієнтів у цій лікарні

had to be sedated in order to deal with his MRI machine.

вводять заспокійливе перед обстеженням у його МРТ-машині.

And this was really disappointing to Doug,

Цей факт глибоко розчарував Даґа,

because before this time, he was proud of what he did.

адже до цього часу він пишався своєю роботою.

He was saving lives with this machine.

Він рятував життя з допомогою цієї машини.

But it really hurt him to see the fear that this machine caused in kids.

Проте йому було справді боляче бачити страх,

який його машина викликає в дітей.

About that time, he was at the d.school at Stanford taking classes.

Саме тоді він проходив курс у d.school у Стенфорді.

Він дізнавався про наш процес,

He was learning about our process, about design thinking, about empathy,

проектне мислення, співпереживання,

повторювані схеми.

about iterative prototyping.

And he would take this new knowledge and do something quite extraordinary.

І зі своїми новими знаннями

він досягнув би чогось надзвичайного.

He would redesign the entire experience

Він би цілком перепроектував процедуру сканування.

of being scanned.

And this is what he came up with.

І ось до чого він дійшов.

(Laughter)

Він перетворив сканування на пригоду для дітей.

He turned it into an adventure for the kids.

He painted the walls and he painted the machine,

Він розмалював стіни та саму машину

і підготував операторів, запросивши людей, які працюють з дітьми,

and he got the operators retrained by people who know kids,

like children's museum people.

наприклад, працівників дитячих музеїв.

And now when the kid comes, it's an experience.

І тепер -- це пригода для кожної дитини, яка приходить.

And they talk to them about the noise and the movement of the ship.

Оператори розповідають малечі про шум і рух корабля.

Вони говорять дітям:

And when they come, they say,

"OK, you're going to go into the pirate ship,

"Отже, зараз ти залізеш в піратський корабель,

but be very still, because we don't want the pirates to find you."

але лежи дуже тихенько, щоб пірати тебе не знайшли".

And the results were super dramatic:

Результати були неймовірними.

from something like 80 percent of the kids needing to be sedated,

Кількість дітей, які потребували заспокійливого,

to something like 10 percent of the kids needing to be sedated.

зменшилась з 80 до 10 відсотків.

And the hospital and GE were happy, too,

Лікарня та компанія GE теж були задоволені.

because you didn't have to call the anesthesiologist all the time,

Оскільки вже не було потреби щоразу кликати анестезіолога,

and they could put more kids through the machine in a day.

більше дітей могли пройти процедуру протягом одного дня.

So the quantitative results were great.

Отже, кількісний результат був чудовим.

But Doug's results that he cared about were much more qualitative.

Проте Даґ старався заради якісного результату.

He was with one of the mothers

Він був поряд із матір'ю,

waiting for her child to come out of the scan.

яка чекала, поки її дитина повернеться зі сканування.

And when the little girl came out of her scan,

І коли дівчинка вийшла із скан-машини,

she ran up to her mother and said,

вона підбігла до мами і спитала:

"Mommy, can we come back tomorrow?"

"Мамо, можна ми завтра ще раз прийдемо?"

(Laughter)

(Сміх)

And so, I've heard Doug tell the story many times

Згодом Даґ безліч разів розповідав цю історію

of his personal transformation

про особисту зміну

and the breakthrough design that happened from it,

та інноваційний проект, який із цього виник,

but I've never really seen him tell the story of the little girl

проте ніколи не бачив, щоб ця згадка про маленьку дівчинку

without a tear in his eye.

не викликала в нього сліз.

Doug's story takes place in a hospital.

Історія Даґа трапилась у лікарні.

I know a thing or two about hospitals.

Я теж дещо знаю про лікарні.

A few years ago, I felt a lump on the side of my neck.

Декілька років тому в мене з'явився набряк на шиї,

тепер була моя черга проходити МРТ.

It was my turn in the MRI machine.

Це був рак. Злоякісна пухлина.

It was cancer, it was the bad kind.

I was told I had a 40 percent chance of survival.

Говорили, що мій шанс вижити -- 40 відсотків.

Тож, поки ви сидите у приймальній в піжамі разом з іншими пацієнтами,

So while you're sitting around with the other patients,

in your pajamas,

and everybody's pale and thin --

бліді та змарнілі,

(Laughter)

you know? -- and you're waiting for your turn to get the gamma rays,

і чекаєте своєї черги на дозу гамма-променів,

you think of a lot of things.

ви обмірковуєте багато речей.

Mostly, you think about: Am I going to survive?

Переважно ви запитуєте себе: "Чи буду я жити?"

And I thought a lot about:

І ще я багато думав над запитанням:

What was my daughter's life going to be like without me?

"Яким буде життя моєї доньки без мене?"

But you think about other things.

Та ви замислюєтесь і над іншими речами.

I thought a lot about: What was I put on Earth to do?

Я довго роздумував: "Для чого я прийшов у світ?

Яке моє покликання? Що я повинен робити?"

What was my calling? What should I do?

I was lucky because I had lots of options.

Мені пощастило, бо я мав про що думати.

We'd been working in health and wellness,

Ми працювали у сфері здоров'я, освіти

and K-12, and the developing world.

та у країнах, що розвиваються.

so there were lots of projects that I could work on.

Тож було чимало проектів, над якими я міг працювати.

But then I decided and committed at this point,

Та я прийняв рішення і присвятив себе справі,

to the thing I most wanted to do,

якою найбільше хотів займатись, --

which was to help as many people as possible

допомогти якнайбільшій кількості людей

віднайти впевненість у своїй креативності. Ту, яку вони втратили.

regain the creative confidence they lost along their way.

Це було саме те, чим я хотів займатись, якщо виживу.

And if I was going to survive, that's what I wanted to do.

I survived, just so you know.

Я вижив, як ви бачите.

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

I really believe that when people gain this confidence --

Я справді вірю,

що коли люди здобувають цю впевненість, --

and we see it all the time at the d.school and at IDEO --

і ми постійно це спостерігаємо у d.school та в IDEO --

that they actually start working on the things

вони починають працювати над речами, що є дійсно важливими у їхньому житті.

that are really important in their lives.

Ми бачимо, як люди кидають те, що вони робили досі,

We see people quit what they're doing and go in new directions.

та йдуть в іншому напрямку.

We see them come up with more interesting -- and just more -- ideas,

Бачимо, як в них виникають цікавіші ідеї, та й взагалі цих ідей більше,

so they can choose from better ideas.

тож вони можуть вибирати з кращих.

Так вони приймають кращі рішення.

And they just make better decisions.

I know at TED, you're supposed to have a change-the-world kind of thing,

Я знаю, що для виступу TED потрібно мати ідею,

яка змінить світ.

isn't that -- everybody has a change-the-world thing?

Кожен має таку ідею.

If there is one for me, this is it, to help this happen.

І, якщо я теж її маю, -- то ось вона. Допомогти іншим відшукати свою ідею.

So I hope you'll join me on my quest,

Тож я сподіваюсь, що ви підтримаєте мій намір --

you as, kind of, thought leaders.

саме ви як лідери.

It would be really great if you didn't let people divide the world

Було б справді чудово, якби ви зупинили поділ людей

into the creatives and the non-creatives, like it's some God-given thing,

на "креативних" та "некреативних" -- ніби Бог дає цей дар лише деяким --

and to have people realize that they're naturally creative,

і допомогли їм зрозуміти, що усі ми креативні від природи.

І що як обдаровані люди, вони повинні дати волю своїм ідеям.

and that those natural people should let their ideas fly;

that they should achieve what Bandura calls self-efficacy,

Вони повинні досягти того, що Бендура називає "самоефективністю":

that you can do what you set out to do,

ви можете зробити те, що хочете,

and that you can reach a place of creative confidence

стати впевненими у своїй креативності

і доторкнутись до змії.

and touch the snake.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)