Let's teach for mastery -- not test scores | Sal Khan

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

I'm here today to talk about the two ideas that,

Сьогодні я хочу поговорити про два поняття,

at least based on my observations at Khan Academy,

які базуються на моїх спостереженнях в "Академії Хана"

are kind of the core, or the key leverage points for learning.

і є своєрідним ядром навчання, його головними важелями.

And it's the idea of mastery

Це поняття вправності

and the idea of mindset.

та поняття світогляду.

Я помітив це дуже давно, працюючи з моїми кузинами.

I saw this in the early days working with my cousins.

A lot of them were having trouble with math at first,

У багатьох з них спочатку були проблеми з математикою

because they had all of these gaps accumulated in their learning.

через пробіли у знаннях, які вони накопичили.

And because of that, at some point they got to an algebra class

Через це певної миті на уроках алгебри, —

and they might have been a little bit shaky on some of the pre-algebra,

бо їхні базові знання були досить хиткими, —

and because of that, they thought they didn't have the math gene.

вони починали вважати, що не мають здібностей до математики.

Or they'd get to a calculus class,

Або потрапляли на урок матаналізу

із досить хиткими знаннями алгебри.

and they'd be a little bit shaky on the algebra.

I saw it in the early days

Я помітив це дуже давно,

when I was uploading some of those videos on YouTube,

коли завантажував деякі свої відео на YouTube

і зрозумів, що їх дивляться не тільки мої кузини.

and I realized that people who were not my cousins were watching.

(Laughter)

(Сміх)

And at first, those comments were just simple thank-yous.

І спочатку коментарі складалися зі звичайних "дякую".

Я подумав, що це дещо таки значить.

I thought that was a pretty big deal.

Не знаю, скільки часу ви витрачаєте на YouTube.

I don't know how much time you all spend on YouTube.

Most of the comments are not "Thank you."

Але більшість коментарів там — зазвичай не "дякую".

(Laughter)

(Сміх)

Вони дещо різкіші зазвичай.

They're a little edgier than that.

But then the comments got a little more intense,

Але потім коментарі ставали емоційнішими,

student after student saying that they had grown up not liking math.

учень за учнем писав, що вони зростали з огидою до математики.

It was getting difficult as they got into more advanced math topics.

Вона ставала все складнішою, варто лиш було перейти до нових тем.

By the time they got to algebra,

Коли вони добралися до алгебри,

they had so many gaps in their knowledge they couldn't engage with it.

вони мали стільки пробілів у знаннях, що вже не могли включитися.

They thought they didn't have the math gene.

Вони думали, що не мають здібностей до неї.

But when they were a bit older,

Але коли стали трохи старшими,

they took a little agency and decided to engage.

вони доклали трохи зусиль і вирішили розібратися.

They found resources like Khan Academy

Вони знайшли сторінки, подібні до Академії Хана,

and they were able to fill in those gaps and master those concepts,

і були в змозі заповнити пробіли, опанувати поняття,

and that reinforced their mindset that it wasn't fixed;

і це змінило їхній світогляд: він не був обмеженим,

that they actually were capable of learning mathematics.

вони були, насправді, здатні вивчити математику.

And in a lot of ways, this is how you would master a lot of things in life.

І саме так ми опановуємо безліч речей у житті.

Так ми вчимося бойових мистецтв.

It's the way you would learn a martial art.

In a martial art, you would practice the white belt skills

У бойових мистецтвах ми вчимося навичок білого поясу

as long as necessary,

стільки, скільки треба,

і тільки, коли ми опанували їх,

and only when you've mastered it

you would move on to become a yellow belt.

ми переходимо до жовтого поясу.

It's the way you learn a musical instrument:

Так ми вчимося грати на музичному інструменті:

you practice the basic piece over and over again,

ми повторюємо простий твір знов і знов,

і тільки, коли ми опанували його,

and only when you've mastered it,

you go on to the more advanced one.

ми переходимо до складнішого.

But what we point out --

Але звернімо увагу:

this is not the way a traditional academic model is structured,

класичні навчальні моделі побудовано в інший спосіб, —

the type of academic model that most of us grew up in.

навчальні програми, на яких зростала більшість з нас.

In a traditional academic model,

У класичній навчальній моделі

we group students together, usually by age,

ми поділяємо учнів на групи, зазвичай за віком,

and around middle school,

а десь в середній школі —

за віком і виявленими здібностями,

by age and perceived ability,

and we shepherd them all together at the same pace.

і ми тягнемо їх уперед усіх в одному темпі.

І зазвичай трапляється так,

And what typically happens,

let's say we're in a middle school pre-algebra class,

уявімо, що ми в середній школі на основах алгебри,

and the current unit is on exponents,

вивчаємо піднесення до степеня,

the teacher will give a lecture on exponents,

учитель розповість теорію степеня на уроці,

then we'll go home, do some homework.

ми підемо додому, зробимо уроки.

The next morning, we'll review the homework,

Наступного ранку ми перевіримо домашнє завдання,

then another lecture, homework, lecture, homework.

тоді нова теорія, нове ДЗ, теорія, ДЗ.

That will continue for about two or three weeks,

Так триватиме приблизно два-три тижні,

and then we get a test.

а потім тестування.

На тестуванні я, може, отримаю 75%,

On that test, maybe I get a 75 percent,

maybe you get a 90 percent,

ви отримаєте 90%,

maybe you get a 95 percent.

а може, й 95%.

And even though the test identified gaps in our knowledge,

І хоча тест і виявив пробіли у наших знаннях,

I didn't know 25 percent of the material.

я не знав 25% матеріалу,

Even the A student, what was the five percent they didn't know?

навіть відмінник не знав 5%, які саме 5% він не знав?

Even though we've identified the gaps,

І хоча ми виявили пробіли,

the whole class will then move on to the next subject,

увесь клас рухається до нової теми,

ймовірно, складнішої теми, яка спиратиметься на ті пробіли.

probably a more advanced subject that's going to build on those gaps.

It might be logarithms or negative exponents.

Може, це логарифми чи від'ємні показники.

And that process continues, and you immediately start to realize

І цей процес триває, і ви одразу розумієте,

how strange this is.

як це дивно.

Я не знав 25% базової теми,

I didn't know 25 percent of the more foundational thing,

and now I'm being pushed to the more advanced thing.

а зараз мене тягнуть до теми складнішої.

And this will continue for months, years, all the way until at some point,

І це триватиме протягом місяців, років, аж поки певної миті, коли

на уроці алгебри чи тригонометрії

I might be in an algebra class or trigonometry class

and I hit a wall.

я зайду в глухий кут.

And it's not because algebra is fundamentally difficult

І справа не в тому, що алгебра складна сама собою

or because the student isn't bright.

чи учень не надто талановитий.

It's because I'm seeing an equation and they're dealing with exponents

Це тому, що я бачу рівняння із піднесенням до степеня,

and that 30 percent that I didn't know is showing up.

і ці 30%, що я не знав, вони даються взнаки.

And then I start to disengage.

І потім я втрачаю інтерес.

To appreciate how absurd that is,

Щоб оцінити, наскільки це абсурдно,

imagine if we did other things in our life that way.

уявімо, що ми робили б щось інше у цей спосіб.

Наприклад, будували дім.

Say, home-building.

(Laughter)

(Сміх)

So we bring in the contractor and say,

Ми наймаємо будівників і кажемо:

"We were told we have two weeks to build a foundation.

"Нам сказали, що у нас два тижні закласти фундамент.

Do what you can."

Зробіть, що зможете."

(Laughter)

(Сміх)

So they do what they can.

І вони роблять, що можуть.

Maybe it rains.

Може, дощить.

Maybe some of the supplies don't show up.

Може, деякі матеріали не привезли.

And two weeks later, the inspector comes, looks around,

І через два тижні приходить інспектор, оглядається,

says, "OK, the concrete is still wet right over there,

каже: "Гаразд, бетон досі не висох отут,

that part's not quite up to code ...

ця частина не вповні відповідає плану...

I'll give it an 80 percent."

Я оцінюю це на 80%."

(Laughter)

(Сміх)

You say, "Great! That's a C. Let's build the first floor."

Ви кажете: "Чудово! Це трійка. Будуймо перший поверх."

(Сміх)

(Laughter)

Те ж саме.

Same thing.

We have two weeks, do what you can, inspector shows up, it's a 75 percent.

У нас два тижні, робімо, що можемо, інспектор приходить, це 75%.

Гаразд, це 2+.

Great, that's a D-plus.

Second floor, third floor,

Другий поверх, третій,

and all of a sudden, while you're building the third floor,

і тут раптом, коли ви будували третій поверх,

увесь дім розвалився.

the whole structure collapses.

And if your reaction is the reaction you typically have in education,

І якщо ви реагуєте так, як зазвичай реагують в навчанні,

як реагує багато хто,

or that a lot of folks have,

you might say, maybe we had a bad contractor,

ви скажете, що в нас, мабуть, були погані будівельники,

or maybe we needed better inspection or more frequent inspection.

а може, нам потрібна краща перевірка чи частіша перевірка.

But what was really broken was the process.

Але справжня проблема була в самому процесі.

Ми мали штучні обмеження щодо часу, який відведено,

We were artificially constraining how long we had to something,

і це робить непередбачуваним результат.

pretty much ensuring a variable outcome,

and we took the trouble of inspecting and identifying those gaps,

І ми не полінувалися перевірити й виявити пробіли,

але потім почали будувати, на них спираючись.

but then we built right on top of it.

So the idea of mastery learning is to do the exact opposite.

Тож ідея вправності у навчанні прямо протилежна.

Instead of artificially constraining, fixing

Замість штучного обмеження, нав'язування,

when and how long you work on something,

коли і як довго працювати над чимось,

pretty much ensuring that variable outcome,

зі змінним результатом у наслідку —

the A, B, C, D, F --

усіма 5, 4, 3, 2 —

do it the other way around.

зробіть усе навпаки.

What's variable is when and how long

Змінна частина — це коли і як довго

a student actually has to work on something,

учень має працювати над чимось,

and what's fixed is that they actually master the material.

а от незмінним лишається той факт, що він опанує матеріал.

And it's important to realize

І дуже важливо зрозуміти,

що це не тільки дасть учневі краще вивчити свої степені,

that not only will this make the student learn their exponents better,

but it'll reinforce the right mindset muscles.

але й зміцнить правильний світогляд.

It makes them realize that if you got 20 percent wrong on something,

Це змусить зрозуміти, що коли ти не знаєш 20% чогось,

it doesn't mean that you have a C branded in your DNA somehow.

з цього не випливає, що трійка якось вбудована в твоє ДНК.

It means that you should just keep working on it.

Це значить, що тобі варто продовжувати працювати над цим.

You should have grit; you should have perseverance;

Тобі потрібна впертість, потрібна завзятість,

you should take agency over your learning.

потрібна відповідальність за власне навчання.

Now, a lot of skeptics might say, well, hey, this is all great,

Скептики можуть сказати: "Гаразд, це все чудово,

philosophically, this whole idea of mastery-based learning

уся ця ідея про навчання, засноване на вправності,

and its connection to mindset,

і її зв'язок зі світоглядом,

і відповідальність учнів за власне навчання...

students taking agency over their learning.

It makes a lot of sense, but it seems impractical.

Це звучить розумно, але виглядає непрактично.

To actually do it, every student would be on their own track.

Щоб це реалізувати, кожен учень має рухатися у власному темпі.

It would have to be personalized,

Освіта має бути персоналізована,

you'd have to have private tutors and worksheets for every student.

доведеться мати окремого вчителя та зошити для кожного учня.

And these aren't new ideas --

І ці ідеї не нові —

there were experiments in Winnetka, Illinois, 100 years ago,

100 років тому у Віннетці, Іллінойс, проводили експеримент

щодо навчання, заснованого на вправності — з чудовим результатом,

where they did mastery-based learning and saw great results,

but they said it wouldn't scale because it was logistically difficult.

але вирішили, що масштабування не вийде, надто складно логістично.

The teacher had to give different worksheets to every student,

Вчитель мав би дати різні завдання кожному учневі,

проводити перевірки за потреби.

give on-demand assessments.

But now today, it's no longer impractical.

Але зараз це вже практично.

We have the tools to do it.

Є інструменти для цього.

Учні дивляться пояснення у власному темпі у зручний час?

Students see an explanation at their own time and pace?

There's on-demand video for that.

Для цього існує відео за запитом.

They need practice? They need feedback?

Потребують вправ? Потребують відгуків?

There's adaptive exercises readily available for students.

Адаптовані вправи готові й доступні учням.

And when that happens, all sorts of neat things happen.

І тоді починають траплятися дивовижні речі.

One, the students can actually master the concepts,

По-перше, учні нарешті можуть опанувати поняття,

but they're also building their growth mindset,

але додатково вони розвивають світогляд зросту,

they're building grit, perseverance,

вони виховують міцність, впертість,

they're taking agency over their learning.

вони самі керують своїм навчанням.

And all sorts of beautiful things can start to happen

І усі ці чудові речі можуть з'явитися

in the actual classroom.

у реальному класі.

Замість того, щоб зосереджуватися на лекції,

Instead of it being focused on the lecture,

учні можуть взаємодіяти між собою.

students can interact with each other.

They can get deeper mastery over the material.

Вони можуть глибше опановувати матеріал.

Вони можуть еспериментувати, вести сократівські діалоги.

They can go into simulations, Socratic dialogue.

To appreciate what we're talking about

Щоб оцінити, про що тут йдеться,

and the tragedy of lost potential here,

оцінити трагедію загубленого потенціалу,

I'd like to give a little bit of a thought experiment.

я хочу запропонувати уявний експеримент.

If we were to go 400 years into the past to Western Europe,

Якщо б ми перенеслися на 400 років в минуле до Західної Європи,

яка навіть тоді була однією з найбільш освічених місцин планети,

which even then, was one of the more literate parts of the planet,

you would see that about 15 percent of the population knew how to read.

ви б побачили, що близько 15% населення вміють читати.

And I suspect that if you asked someone who did know how to read,

І я підозрюю, що коли б ви запитали когось, хто вміє читати,

say a member of the clergy,

наприклад, когось з духовенства:

"Який відсоток населення, на вашу думку, взагалі здатен навчитися читати?"

"What percentage of the population do you think is even capable of reading?"

They might say, "Well, with a great education system,

Вам відповіли б: "Ну, за умови сильної системи освіти,

maybe 20 or 30 percent."

може, 20-30%."

But if you fast forward to today,

Але якщо перенестися у теперішнє,

ми знаємо, що таке припущення було б надто песимістичним,

we know that that prediction would have been wildly pessimistic,

що близько 100% популяції здатні навчитися читати.

that pretty close to 100 percent of the population is capable of reading.

But if I were to ask you a similar question:

Але коли б я поставив схоже питання:

"What percentage of the population do you think is capable

"Який відсоток населення, на вашу думку, здатен

насправді опанувати матаналіз,

of truly mastering calculus,

or understanding organic chemistry,

зрозуміти органічну хімію,

or being able to contribute to cancer research?"

зробити свій внесок у дослідження раку?"

A lot of you might say, "Well, with a great education system,

Багато хто сказав би: "Ну, за умови сильної системи освіти, —

maybe 20, 30 percent."

може, 20-30%".

But what if that estimate

Але що, коли це припущення

просто базується на досвіді у системі, не заснованій на вправності —

is just based on your own experience in a non-mastery framework,

your own experience with yourself or observing your peers,

власному досвіді або спостереженнях за тими, хто поруч,

where you're being pushed at this set pace through classes,

де вас тягнули у визначеному темпі з класу в клас,

accumulating all these gaps?

а ви накопичували пробіли?

Even when you got that 95 percent,

Навіть коли ви отримали 95%,

what was that five percent you missed?

які саме 5% ви впустили?

І воно накопичується: ви переходите до наступного класу,

And it keeps accumulating -- you get to an advanced class,

all of a sudden you hit a wall and say,

раптом заходите у глухий кут і кажете:

"I'm not meant to be a cancer researcher;

"Мені не судилося бути дослідником раку,

not meant to be a physicist; not meant to be a mathematician."

не судилося бути фізиком, не судилося й математиком."

I suspect that that actually is the case,

Підозрюю, що в цьому уся справа,

but if you were allowed to be operating in a mastery framework,

але якщо вам би дозволили вчитися у системі вправності,

if you were allowed to really take agency over your learning,

якщо дозволили б самому керувати власним навчанням,

and when you get something wrong,

а коли ви чогось не розумієте, —

embrace it -- view that failure as a moment of learning --

прийняти це — і дивитися на поразку як на навчальний момент —

that number, the percent that could really master calculus

то це число, відсоток людей, що можуть дійсно опанувати матаналіз

or understand organic chemistry,

чи зрозуміти органічну хімію,

насправді, помітно наблизиться до 90%.

is actually a lot closer to 100 percent.

And this isn't even just a "nice to have."

І це, насправді, навіть не "було б добре",

я думаю, це соціальна необхідність.

I think it's a social imperative.

We're exiting what you could call the industrial age

Ми виходимо з того, що називається індустріальна епоха,

and we're going into this information revolution.

ми прямуємо у інформаційну революцію.

And it's clear that some things are happening.

І зрозуміло, що дещо відбувається.

In the industrial age, society was a pyramid.

В індустріальній епосі суспільство було пірамідою.

At the base of the pyramid, you needed human labor.

У фундаменті піраміди містилася фізична праця.

У середині — обробка інформації,

In the middle of the pyramid, you had an information processing,

a bureaucracy class,

бюрократичний клас,

а на верхівці піраміди знаходилися володарі капіталу

and at the top of the pyramid, you had your owners of capital

and your entrepreneurs

та підприємці,

and your creative class.

а ще — креативний клас.

But we know what's happening already,

Але ми вже знаємо, що відбувається,

as we go into this information revolution.

поки набирає обертів інформаційна революція.

The bottom of that pyramid, automation, is going to take over.

Нижчий рівень піраміди захоплює автоматизація.

Even that middle tier, information processing,

Навіть середину теж, обробку інформації,

бо комп'ютери добре це вміють.

that's what computers are good at.

So as a society, we have a question:

І перед суспільством постає питання:

All this new productivity is happening because of this technology,

нова продуктивність народжується з технологій,

but who participates in it?

але кого залучено?

Якщо залишиться тільки сама верхівка піраміди,

Is it just going to be that very top of the pyramid, in which case,

what does everyone else do?

що тоді робитимуть усі інші?

How do they operate?

Як вони працюватимуть?

Or do we do something that's more aspirational?

Чи ми все ж зробимо дещо амбітніше?

Do we actually attempt to invert the pyramid,

Чи ми все ж спробуємо перевернути піраміду,

where you have a large creative class,

щоб був великий креативний клас,

where almost everyone can participate as an entrepreneur,

де майже кожен може брати участь як підприємець,

an artist, as a researcher?

як митець, як дослідник?

And I don't think that this is utopian.

І я не вважаю це утопією.

I really think that this is all based on the idea

Я дійсно вважаю, що все засновується на думці,

that if we let people tap into their potential

що коли ми дамо людям розвинути свій потенціал

by mastering concepts,

шляхом опанування нових понять,

by being able to exercise agency over their learning,

шляхом права керувати власною освітою,

that they can get there.

вони зможуть туди дістатися.

And when you think of it as just a citizen of the world,

І коли подумати про це як про приналежність до громадян світу,

it's pretty exciting.

це дуже надихає.

I mean, think about the type of equity we can we have,

Тобто замисліться про ступінь справедливості, якого можна досягти,

and the rate at which civilization could even progress.

про швидкість, із якою цивілізація зможе розвиватися.

And so, I'm pretty optimistic about it.

Я дуже оптимістично налаштований.

I think it's going to be a pretty exciting time to be alive.

Думаю, за таких часів буде неймовірно цікаво жити.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)