The history of African-American social dance - Camille A. Brown

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Hanna Leliv

This is the Bop.

The Bop is a type of social dance.

Це — боп.

Боп — це стиль соціального танцю.

Dance is a language,

and social dance is an expression that emerges from a community.

Танець — це мова,

A social dance isn't choreographed by any one person.

а соціальний танець — це вираз стану громади.

It can't be traced to any one moment.

Each dance has steps that everyone can agree on,

Соціальний танець не має єдиного хореографа,

but it's about the individual and their creative identity.

і його може підхопити будь-хто щомиті.

Кожен танець має рухи, з якими усі можуть погодитись,

Because of that,

але головне тут — особистість та її творче самоусвідомлення.

social dances bubble up,

they change,

and they spread like wildfire.

Через це

соціальні танці спалахують,

They are as old as our remembered history.

змінюються

і поширюються, наче пожежа.

In African-American social dances,

Вони давні, як сама наша історія.

we see over 200 years

of how African and African-American traditions influenced our history.

У афроамериканських соціальних танцях

ми простежуємо понад 200 років

того, як африканські та афроамериканські традиції впливали на історію.

The present always contains the past.

And the past shapes who we are

and who we will be.

Теперішнє завжди містить у собі минуле.

(Clapping)

А минуле — окреслює, хто ми є

The Juba dance was born from enslaved Africans' experience

і ким ми будемо.

(Плескає)

on the plantation.

Brought to the Americas,

Танець джуба з'явився з досвіду поневолених африканців

stripped of a common spoken language,

this dance was a way for enslaved Africans to remember where they're from.

на плантаціях.

Їх привезли до Америки,

позбавили рідної розмовної мови,

It may have looked something like this.

але завдяки танцю поневолені африканці пам'ятали, звідки вони родом.

Це виглядало приблизно так.

Slapping thighs,

shuffling feet

and patting hands:

this was how they got around the slave owners' ban on drumming,

Вони плескали по стегнах,

тупцювали,

плескали в долоні —

improvising complex rhythms

так вони обійшли заборону рабовласників на барабани,

just like ancestors did with drums in Haiti

or in the Yoruba communities of West Africa.

вони імпровізували складні ритми,

як їхні пращури робили за допомогою барабанів на Гаїті

чи в спільнотах Йоруба у Західній Африці.

It was about keeping cultural traditions alive

and retaining a sense of inner freedom

under captivity.

Йшлося про збереження культурних традицій

It was the same subversive spirit that created this dance:

і відчуття внутрішньої свободи

у неволі.

the Cakewalk,

a dance that parodied the mannerisms of Southern high society --

Це був той самий буремний дух, що створив оцей танець:

a way for the enslaved to throw shade at the masters.

кейкволк —

танець, що пародіював манірність південного високого світу, —

The crazy thing about this dance

is that the Cakewalk was performed for the masters,

спроба поневолених кинути тінь на своїх господарів.

who never suspected they were being made fun of.

Дивовижний факт про цей танець:

кейкволк виконували для господарів,

Now you might recognize this one.

які навіть не підозрювали, що з них глузують.

1920s --

the Charleston.

А оцей ви, може, впізнаєте.

1920-ті.

The Charleston was all about improvisation and musicality,

Чарлстон.

making its way into Lindy Hop,

Чарлстон весь просякнутий імпровізацією та відчуттям музики,

swing dancing

and even the Kid n Play,

originally called the Funky Charleston.

він перетворився на лінді хоп,

танець свінґ

і навіть на кід-н-плей,

що спочатку мав назву "фанкі-чарлстон".

Started by a tight-knit Black community near Charleston, South Carolina,

the Charleston permeated dance halls

Народжений у згуртованій чорній громаді поруч із Чарлстоном у Південній Кароліні,

where young women suddenly had the freedom to kick their heels

and move their legs.

чарлстон захопив танцювальні зали,

де молоді жінки могли нарешті тупцювати п'ятами

й вільно рухати ногами.

Now, social dance is about community and connection;

if you knew the steps,

it meant you belonged to a group.

Соціальний танець стосується громади і зв'язку,

But what if it becomes a worldwide craze?

якщо ви знаєте рухи, —

Enter the Twist.

ви є частиною групи.

It's no surprise that the Twist can be traced back to the 19th century,

Але що, коли це стає світовою лихоманкою?

brought to America from the Congo

Згадайте твіст.

Не дивно, що твіст можна простежити аж до ХІХ сторіччя,

during slavery.

But in the late '50s,

right before the Civil Rights Movement,

до Америки його привезли з Конго

the Twist is popularized by Chubby Checker and Dick Clark.

за часів рабства.

Але в пізні 50-ті,

саме перед початком Руху за громадянські права,

Suddenly, everybody's doing the Twist:

white teenagers,

твіст став популярним завдяки Чаббі Чекеру та Діку Кларку.

kids in Latin America,

making its way into songs and movies.

І от усі танцюють твіст:

Through social dance,

білі підлітки,

the boundaries between groups become blurred.

діти у Латинській Америці,

твіст потрапляє до пісень та кінострічок.

Завдяки соціальному танцю

The story continues in the 1980s and '90s.

межі між групами розмиваються.

Along with the emergence of hip-hop,

African-American social dance took on even more visibility,

Історія продовжується у 1980-х та 1990-х.

Із розвитком хіп-хопу

borrowing from its long past,

афроамериканські соціальні танці стають навіть відоміші,

shaping culture and being shaped by it.

натхненні своєю давньою історією,

вони окреслюють культуру, а культура окреслює їх.

Today, these dances continue to evolve, grow and spread.

Why do we dance?

Сьогодні ці танці далі розвиваються і поширюються.

To move,

to let loose,

to express.

Why do we dance together?

Чому ми танцюємо?

To heal,

Щоб рухатися,

to remember,

щоб розслабитися,

to say: "We speak a common language.

щоб висловити себе.

Чому ми танцюємо разом?

We exist

and we are free."

Щоб зцілитися,

щоб пам'ятати,

щоб сказати: "Ми маємо спільну мову.

Ми існуємо.

Ми вільні".