Karen Tse: How to stop torture

Перекладач: Yaryna Artymovska Утверджено: Khrystyna Romashko

In 1994, I walked into a prison in Cambodia,

У 1994 році я прибула в тюрму в Камбоджі,

and I met a 12-year-old boy

і там я зустріла 12-річного хлопчика,

who had been tortured

якого мучили

and was denied access to counsel.

і якому не дали права на захисника.

And as I looked into his eyes, I realized

Глянувши йому в очі, я усвідомила,

that for the hundreds of letters I had written

що попри сотні листів, які я написала

for political prisoners, that I would never have

політичним в'язням, я б ніколи

written a letter for him,

не написала листа йому,

because he was not a 12-year-old boy who

тому що він не був 12-річним хлопчиком,

had done something important for anybody.

який завдав комусь шкоди.

He was not a political prisoner.

Він не був політичним в'язнем.

He was a 12-year-old boy who had

Він був 12-річним хлопчиком,

stolen a bicycle.

який вкрав велосипед.

What I also realized at that point was that

І ще я усвідомила в той момент,

it was not only Cambodia, but

що так було не тільки в Камбоджі,

of the 113

але зі 113 країн,

developing countries that torture,

що розвиваються, країн, в яких катують,

93 of these countries have all passed laws

93 з них порушили закон,

that say you have a right to a lawyer

за яким ви маєте право на адвоката

and you have a right not to be tortured.

і вас не можна піддати тортурам.

And what I recognized was that there was an

І я усвідомила,

incredible window of opportunity for us

що ми маємо унікальну можливість

as a world community to come together

об'єднатись як світова спільнота

and end torture as an investigative tool.

і припинити тортури як метод розслідування.

We often think of torture as being

Ми часто думаємо про тортури

political torture or reserved for

як про політичне покарання,

just the worst, but, in fact,

призначене для найбільших злочинців, та насправді,

95 percent of torture today

95% покарань на сьогоднішній день

is not for political prisoners.

призначають не політичним в'язням.

It is for people who are

Їх призначають людям

in broken-down legal systems,

у правових системах, які не працюють,

and unfortunately because torture is

і, на жаль, через те, що тортури

the cheapest form of investigation --

є найдешевшою формою слідства -

it's cheaper than having a legal system,

це вигідніше, ніж мати справу з законом,

cheaper than having a lawyer

дешевше, ніж мати адвоката

and early access to counsel --

і своєчасне право на юриста -

it is what happens most of the time.

це те, що трапляється здебільшого.

I believe today that it is possible for us

Сьогодні я вірю, що ми можемо,

as a world community, if we make a decision,

як світова спільнота, якщо наважимось,

to come together and end torture

об'єднатися і покласти край тортурам

as an investigative tool in our lifetime,

як методу розслідування у наш час,

but it will require three things.

але це вимагатиме трьох речей.

First is the training, empowerment,

По-перше, це навчання, уповноваження

and connection of defenders worldwide.

і об'єднання захисників по всьому світу.

The second is insuring that there is

По-друге, це гарантія на наявність

systematic early access to counsel.

систематичного і своєчасного права на адвоката.

And the third is commitment.

І по-третє, це зобов'язання.

So in the year 2000,

Таким чином, в 2000 році

I began to wonder,

я почала задавати собі запитання,

what if we came together?

що трапиться, якщо ми згуртуємось?

Could we do something

Чи зможемо ми щось зробити

for these 93 countries?

для цих 93 країн?

And I founded International Bridges to Justice

І я заснувала "Міжнародні мости

which has a specific mission of

до правосуддя", що мають особливу місію

ending torture as an investigative tool

покласти край тортурам як методу розслідування

and implementing due process rights

і запровадити належні правові процеси

in the 93 countries by placing trained lawyers

в 93 країнах, призначаючи освічених адвокатів

at an early stage in police stations

на ранньому етапі у поліцейських відділеннях

and in courtrooms.

і залах судового засідання.

My first experiences, though, did come

Проте свій перший досвід я здобула

from Cambodia, and at the time I remember

у Камбоджі, і я пригадую

first coming to Cambodia and there were,

свій перший приїзд до Камбоджі і в 1994 році

in 1994, still less than

там все ще було менше,

10 attorneys in the country because

ніж 10 адвокатів в країні, тому що

the Khmer Rouge had killed them all.

червоні кхмери усіх вбили.

And even 20 years later, there was only

І навіть 20 років потому було лише

10 lawyers in the country, so consequently

10 юристів в країні, отже, в результаті,

you'd walk into a prison and

у в'язниці ви б зустріли

not only would you meet 12-year-old boys,

не лише 12-річних хлопчиків,

you'd meet women and you'd say,

а й жінок, і ви спитали б:

"Why are you here?" Women would say,

"Чому Ви тут?", - жінки відповіли б:

"Well I've been here for 10 years because

"Ну я вже тут 10 років, бо мій чоловік

my husband committed a crime, but they can't find him."

вчинив злочин, і його не можуть знайти."

So it's just a place where there was no rule of law.

Отже, це місце, де не було законності.

The first group of defenders came together

Перша група захисників зібралась разом

and I still remember, as I was training, I said,

і я досі пригадую, як я їх навчала питаючи:

"Okay, what do you do for an investigation?"

"Добре, що б ви робили під час слідства?"

And there was silence in the class, and finally

У класі була тиша, і нарешті

one woman stood up, [inaudible name],

одна жінка піднялась, [невиразне ім'я],

and she said "Khrew," which means "teacher."

вона сказала "Khrew", - що означає "вчитель".

She said, "I have defended more than

Вона сказала: "Я захистила більше,

a hundred people, and I've never had to do

ніж сотню людей, але мені ніколи не доводилось проводити

any investigation,

жодного слідства,

because they all come with confessions."

тому що всі вони визнавали свою провину".

And we talked about, as a class, the fact that

На занятті ми обговорювали той факт,

number one, the confessions

що, по-перше, зізнання

might not be reliable, but number two,

могли бути не правдивими, але, по-друге,

we did not want to encourage the police

ми не хотіли підбадьорювати поліцію

to keep doing this, especially

продовжувати діяти так само, особливо

as it was now against the law.

через те, що сьогодні це є протизаконним.

And it took a lot of courage for these

І необхідно було мати багато сміливості

defenders to decide that they would

цим захисникам, щоб вирішити, що саме вони

begin to stand up and support each other

почнуть підтримувати один одного

in implementing these laws.

у впроваджені в життя цих законів.

And I still remember the first cases where

Я досі пригадую першу судову справу,

they came, all 25 together, she would

коли вони прийшли, усі 25 разом,

stand up, and they were in the back, and

вона стояла, вони були позаду,

they would support her, and the judges kept

і вони захищали її, а судді продовжували

saying, "No, no, no, no, we're going to do things

говорити: "Ні, ні, ні, ні, ми робитимемо

the exact same way we've been doing them."

точно так само, як і робили досі".

But one day the perfect case came, and it

Але якось трапилась справжня судова справа,

was a woman who was a vegetable seller,

і це була одна жінка, яка продавала овочі,

she was sitting outside of a house.

вона сиділа біля дому.

She said she actually saw the person

Вона розповіла, що власне бачила людину,

run out who she thinks stole

яка, на її думку, вкрала

whatever the jewelry was, but the police

якісь коштовності, але поліція

came, they got her, there was nothing on her.

прибула і заарештувала її, невинну.

She was pregnant at the time. She had

В цей час вона була вагітною. На ній були

cigarette burns on her. She'd miscarried.

опіки від цигарок. Вона мала викидень.

And when they brought her case

І коли її справу пред'явили

to the judge, for the first time he stood up

судді, вперше він став і сказав:

and he said, "Yes, there's no evidence

"Так, немає доказів,

except for your torture confession

окрім визнання ваших тортур,

and you will be released."

і вас буде звільнено".

And the defenders began to take cases

І захисники почали неодноразово

over and over again and

братись за судові справи.

you will see, they have step by step began

Ви побачите, що вони почали поступово

to change the course of history in Cambodia.

змінювати хід історії Камбоджі.

But Cambodia is not alone.

Проте Камбоджа не єдина.

I used to think, well is it Cambodia?

Раніше я думала, чи це дійсно в Камбоджі?

Or is it other countries?

Чи це можливо в інших країнах?

But it is in so many countries.

Але так є в багатьох країнах.

In Burundi I walked into a prison and it wasn't

Я побувала у в'язниці у Бурунді і там був

a 12-year-old boy, it was an 8-year-old boy

не 12-річний, а 8-річний хлопчик

for stealing a mobile phone.

за крадіжку мобільного телефона.

Or a woman, I picked up her baby,

Або жінка, чиє справді миле немовля я взяла

really cute baby, I said "Your baby is so cute."

зі словами: "Ваше немовля дуже миле".

It wasn't a baby, she was three.

Це не було немовля, дівчинці було 3 роки.

And she said "Yeah, but she's why I'm here,"

Вона відповіла: "Так, та я тут через неї",

because she was accused of stealing

тому що її звинуватили у крадіжці

two diapers and an iron for her baby and

двох пелюшок і праски для своєї дитини

still had been in prison.

і вона досі була у тюрмі.

And when I walked up to the prison director,

Коли я прийшла до начальника в'язниці,

I said, "You've got to let her out.

я сказала: "Вам слід звільнити її.

A judge would let her out."

Суддя звільнить її від покарання".

And he said, "Okay, we can talk about it,

І він відповів: "Добре, можемо поговорити

but look at my prison. Eighty percent

про це, але гляньте на мою в'язницю.

of the two thousand people here

80% з двох тисяч людей, що знаходяться тут,

are without a lawyer. What can we do?"

не мають адвоката. Що ми можемо зробити?"

So lawyers began to courageously

Тож юристи разом почали сміливо

stand up together to organize a system

виступати за організацію системи,

where they can take cases.

де вони можуть розглядати судові справи.

But we realized that it's not only the training

Та ми усвідомили, що це не лише підготовка

of the lawyers, but the connection

юристів, але об'єднання

of the lawyers that makes a difference.

адвокатів, які роблять добру справу.

For example, in Cambodia, it was that

Наприклад, у Камбоджі це була

[inaudible name] did not go alone

[невиразне ім'я], яка була не сама,

but she had 24 lawyers with her

вона мала 24 захисників,

who stood up together. And in the same way,

які відстоювали її. І так само

in China, they always tell me,

у Китаї, вони завжди мені кажуть:

"It's like a fresh wind in the desert

"Це наче свіжий вітер у пустелі,

when we can come together."

коли в нас є можливість об'єднатися".

Or in Zimbabwe, where I remember Innocent,

Або у Зімбабве, я пригадую Інносента,

after coming out of a prison where everybody

який, вийшовши з тюрми, де усі

stood up and said, "I've been here

встали, сказав: "Я був тут

for one year, eight years, 12 years

один рік, вісім років, 12 років

without a lawyer,"

без адвоката" -

he came and we had a training together

він прийшов і ми провели разом тренінг,

and he said, "I have heard it said" --

і він сказав: "Я чув що, -

because he had heard people mumbling

тому що він чув, як люди бурмотіли

and grumbling -- "I have heard it said that

і бурчали, - Я чув, що

we cannot help to create justice

ми не можемо допомогти створити систему правосуддя,

because we do not have the resources."

тому що у нас немає коштів".

And then he said, "But I want you to know

А тоді додав: "Але я хочу, щоб ви

that the lack of resources

знали, що брак коштів ніколи

is never an excuse for injustice."

не є виправданням несправедливості".

And with that, he successfully

І разом з тим, він успішно

organized 68 lawyers who have been

згуртував 68 юристів,

systematically taking the cases.

які систематично розглядали судові справи.

The key that we see, though, is training

Ми бачимо, що все-таки основним є навчання

and then early access.

і своєчасний підхід.

I was recently in Egypt, and was inspired

Я була недавно у Єгипті і мала натхнення

to meet with another group of lawyers,

зустрітись з іншою групою юристів.

and what they told me is that they said,

Ось, що вони мені сказали:

"Hey, look, we don't have police

"Агов, поглянь, зараз немає поліції

on the streets now. The police are

на вулицях. Поліція є

one of the main reasons why we had

однією із основних причин, чому ми маємо

the revolution. They were torturing everybody

революцію. Вони знущались над усіма

all the time."

весь час".

And I said, "But there's been tens of millions

І я сказала: "Але ж десятки мільйонів

of dollars that have recently gone in

доларів недавно виділили

to the development of the legal system here.

для вдосконалення правової системи тут.

What's going on?"

Що тут відбувається?"

I met with one of the development agencies,

Я зустрілась із однією з агенцій з питань розвитку.

and they were training prosecutors

Вони готували позивачів

and judges, which is the normal bias,

і суддів, що є звичною тенденцією,

as opposed to defenders.

на відміну від захисників.

And they showed me a manual which

Вони показали мені підручник, який

actually was an excellent manual.

фактично був бездоганним.

I said, "I'm gonna copy this."

Я сказала: "Я зроблю собі копію".

It had everything in it. Lawyers can come

Він містив усе. Юристи можуть приходити

at the police station. It was perfect.

до поліцейського відділу. Він був досконалим.

Prosecutors were perfectly trained.

Позивачі були добре підготованими.

But I said to them, "I just have one question,

Але я сказала їм: "У мене є лише одне

which is, by the time that everybody got to

питання: до того часу, як усі прибули до

the prosecutor's office, what had happened to them?"

прокуратури, що трапилось з ними?"

And after a pause, they said,

І після паузи вони сказали:

"They had been tortured."

"Їх катували".

So the pieces are,

Отже, ідеться не лише про те,

not only the training of the lawyers, but

щоб вчити юристів,

us finding a way to systematically implement

але і знайти спосіб, щоб систематично забезпечувати

early access to counsel, because they are

своєчасне право на адвоката, тому що воно

the safeguard in the system

є запобіжним заходом у системі

for people who are being tortured.

для людей, яких катували.

And as I tell you this, I'm also aware of the

І коли я кажу це вам, я також усвідомлюю

fact that it sounds like, "Oh, okay, it sounds

наступний факт: "О, добре, виглядає, ніби

like we could do it, but can we really do it?"

ми могли б зробити це, але чи справді ми спроможні на це?"

Because it sounds big.

Тому що це виглядає на серйозну справу.

And there are many reasons why I believe it's possible.

Є багато причин, чому я вірю, що це є можливим.

The first reason is the people on the ground

Перша причина - це люди на землі,

who find ways of creating miracles

які знаходять способи творити чудеса

because of their commitment.

через свою самовідданість.

It's not only Innocent, who I told you about

Не лише Інносент, про якого я вам розповідала,

in Zimbabwe, but defenders all over the world

в Зімбабве, але і захисники зі всього світу

who are looking for these pieces.

шукають такі приклади.

We have a program called JusticeMakers,

У нас є програма, яка називається JusticeMakers,

and we realized there are people that are

і ми усвідомили, що є сміливі люди,

courageous and want to do things, but

які хочуть щось робити,

how can we support them?

але як ми можемо їх підтримати?

So it's an online contest where it's only

Це є онлайн змагання лише

five thousand dollars if you come up with

за 5000$, якщо ви придумаєте новаторський

and innovative way of implementing justice.

спосіб впровадження в життя правосуддя.

And there are 30 JusticeMakers

І є 30 JusticeMakers

throughout the world, from Sri Lanka

по усьому світу, від Шрі-Ланки

to Swaziland to the DRC, who with

та Свазіленду до ДР Конго,

five thousand dollars do amazing things,

які з 5000$ роблять приголомшливі речі,

through SMS programs,

через SMS програми,

through paralegal programs,

через напівлегальні програми,

through whatever they can do.

будь-яким способом.

And it's not only these JusticeMakers,

І це не лише JusticeMakers,

but people we courageously see

а ми бачимо людей, які розуміють,

figure out who their networks are

що являє собою їхня система

and how they can move it forward.

і як вони можуть просувати її вперед.

So in China, for instance, great laws

Саме так у Китаї, наприклад, важливі закони,

came out where it says police cannot

згідно яких поліція не може

torture people or they will be punished.

катувати людей, інакше буде покараною.

And I was sitting side by side with one of our

І я сиділа поруч з одним нашим

very courageous lawyers, and said,

дуже відважним адвокатом, і сказала:

"How can we get this out? How can we

"Як ми може позбутися цього? Як ми можемо

make sure that this is implemented?

впевнитись, що це виконується?

This is fantastic." And he said to me,

Це нереально". І він відповів мені:

"Well, do you have money?" And I said,

"Ну, ти маєш гроші?", - і я відповіла:

"No." And he said, "That's okay,

"Ні", - і він сказав: "Це нічого,

we can still figure it out."

ми ще можемо це вирішити".

And on December 4, he organized

І 4 грудня він зібрав

three thousand members

три тисячі членів

of the Youth Communist League,

Комуністичного Союзу Молоді,

from 14 of the top law schools,

з 14 найкращих юридичних шкіл,

who organized themselves, developed

які самоорганізувалися, розробили

posters with the new laws, and went

плакати з новими законами, і прийшли

to the police stations and began what he says

до поліцейських відділень і почали, як він каже,

is a non-violent legal revolution

ненасильницьку законну революцію,

to protect citizen rights.

щоб захистити права громадян.

So I talked about the fact that we need

Я розповідала про той факт, що нам

to train and support defenders.

треба навчати і підтримувати захисників.

We need to systematically implement

Ми потребуємо систематичного забезпечення

early access to counsel.

своєчасного права на адвоката.

But the third and most important thing is that

Але третя і найважливіша річ - це те,

we make a commitment to this.

що ми беремо на себе відповідальність за це.

And people often say to me, "You know,

Люди часто кажуть мені: "Ти знаєш,

this is great, but it's wildly idealistic.

це чудово, але це надміру ідеалістично.

Never going to happen."

Це ніколи не станеться".

And the reason that I think that

Я вважаю, що

those words are interesting is because

ці слова є цікавими,

those were the same kinds of words

бо такі ж слова

that were used for people who decided

використовувались людьми, які вирішили

they would end slavery, or end apartheid.

припинити рабство, або апартеїд.

It began with a small group of people

Це почалось із маленької групи людей,

who decided they would commit.

які вирішили цьому посприяти.

Now, there's one of our favorite poems

Ось один із наших улюблених віршів

from the defenders, which they share

від захисників, який вони розповідають

from each other, is:

один одному:

"Take courage friends, the road is often long,

"Кріпіться друзі, шлях часто є довгим,

the path is never clear,

шлях ніколи не є безперешкодним,

and the stakes are very high,

і жердини є дуже високими,

but deep down, you are not alone."

але у глибині душі, ви не самотні".

And I believe that if we can come together

І я вірю, якщо ми можемо об'єднатись

as a world community to support not only

як світова спільнота, щоб підтримати

defenders, but also everyone in the system

не лише захисників, але кожного у системі,

who is looking towards it,

хто прагне цього,

we can end torture as an investigative tool.

то ми можемо покласти край тортурам, як методу розслідування.

I end always, because I'm sure the questions are --

Я завжди зупиняюсь, бо впевнена, що є

and I'd be happy to talk to you

питання і я завжди охоче з вами поговорю.

at any point -- "But what can I really do?"

"Проте, що насправді я можу зробити?"

Well, I would say this. First of all,

Що ж, я б сказала наступне. По-перше,

you know what you can do. But second of all,

ви знаєте, що можете зробити. Та по-друге,

I would leave you with the story of Vishna,

я завершу історією про Вішну,

who actually was my inspiration

який фактично був моїм натхненням, щоб започаткувати

for starting International Bridges to Justice.

"Міжнародні мости до правосуддя".

Vishna was a 4-year-old boy when I met him

Коли я з ним познайомилась, Вішна був 4-річним хлопчиком,

who was born in a Cambodian prison

який народився у в'язниці в Камбоджі

in Kandal Province. But because he was

у провінції Кандаль. Через те, що він

born in the prison, everybody loved him,

народився у в'язниці, усі любили його,

including the guards, so he was the only one

у тому числі варта, отож він був єдиним,

who was allowed to come

кому дозволяли заходити

in and out of the bars.

і виходити з-за ґратів.

So, you know, there's bars. And by the time

Так, ви знаєте, що там є ґрати.

that Vishna was getting bigger,

І по мірі того, як Вішна підростав,

which means what gets bigger? Your head gets bigger.

що означає рости? Ваша голова стає більшою.

So he would come to the first bar,

Тож він минав перші ґрати,

the second bar and then the third bar,

другі ґрати і потім треті,

and then really slowly move his head

а тоді дуже повільно просував голову

so he could fit through, and come back,

так, щоб він міг пролізти, і повертався:

third, second, first. And he would

треті, другі, перші. І він

grab my pinkie, because what he wanted

хапав мій мізинець, бо він хотів

to do every day is he wanted to go visit.

ходити на відвідини кожного дня .

You know, he never quite made it to

Ви знаєте, він ніколи не відвідував

all of them every day, but he wanted to visit

усіх їх кожного дня, але він хотів бачити

all 156 prisoners. And I would lift him,

усіх 156 ув'язнених. Я піднімала його,

and he would put his fingers through.

і він простягав свої пальчики.

Or if they were dark cells, it was like iron

Або, якщо камери були темні,

corrugated, and he would put his fingers through.

немов з ребристого заліза, він простягав свої пальчики.

And most of the prisoners said that he was

Більшість ув'язнених казали, що він

their greatest joy and their sunshine, and they

був найбільшою радістю і потіхою, і вони

looked forward to him. And I was like,

чекали на нього. А я говорила:

here's Vishna. He's a 4-year-old boy.

це Вішна. Це 4-річний хлопчик.

He was born in a prison with almost nothing,

Він народився у в'язниці майже з нічим,

no material goods, but he had a sense of

без матеріальних благ, та він усвідомлював

his own heroic journey, which I believe

свою героїчну подорож, в якій, я вірю,

we are all born into. He said,

ми усі переродилися. Він сказав:

"Probably I can't do everything.

"Імовірно, я не все можу.

But I'm one. I can do something.

Але я той обраний. Я можу щось зробити.

And I will do the one thing that I can do."

Я робитиму ту єдину річ, яку можу робити".

So I thank you for having the prophetic

Я дякую тобі за пророчу

imagination to imagine the shaping

уяву, за образ

of a new world with us together,

нового світу з усіма нами разом,

and invite you into this journey with us.

і запрошую тебе у подорож з нами.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)